Культура і мистецтво Русі

Культура і мистецтво Руси Прикладное искусство.

Традиційна книжкова мініатюра зазнала в ХVI в. значних змін у зв’язку з заміною пергаменту папером і запровадженням друкарства. Зокрема, з’явилася гравюра на дереві - ксилографія. До кращих гравюр ХVI в. належить заставка із зображенням євангеліста Луки У першій друкованої книзі І. Федорова — «Апостол» (1564 р.). Учень і послідовник першодрукаря Андронік Тимофєєв Невіглас, працював у московської друкарні після від'їзду вчителя, у що свідчить сприяв розвитку мистецтва книжкової гравюры.

Значительного досконалості припав на ХVI в. художнє гаптування. Великі майстра цієї справи працювали у майстерні князів Старицьких. Твори цих майстрів характеризуються вміло створеними композиціями, прекрасним добором квітів. Чудові зразки їх зберігаються у ризниці Загорського історико-мистецького музею. Наприкінці ХVI в. намітилося прагнення прикрашати гаптування коштовним камінням. Майстерною вишивальниці була Ксенія Годунова, котра має кілька речей, вишитих на бархате.

Музика й театр.

Є трохи даних про розвитку музики і театрального мистецтва — у ХVI в. Проте на підставі деяких даних можна судити про спільний характер цих мистецтв того часу. Століттями існували і Єгиптом розвивалися народна музика і пісня, тісно пов’язані з епосом. Найпоширенішими музичними інструментами того часу були духові дерев’яні інструменти — волинки, сопіли, ріжки, сопілці, дудки, струнні - гудок, гуслі, домра, балалайка, були й ударні - бубони і бряжчала. Останні вживалися головним чином війську, де були ще труби і сурны. Очевидно, саме у ХVI в. стали складатися мелодійні ліричні пісні, виникло притаманне російської музичної культури поєднання вариантов-подголосков провідною мелодією. Народна музична культура надавала певний вплив і церковну музику. Церква змушена була використовувати елементи народної музичної культури із залучення народних мас до богослужінням. З ХVI в. почали поширювати дзвін. Разом про те з кінця ХV в. з Росією стали проникати і західноєвропейські музичні інструменти — органи, клавесини і клавикорды.

Подальше поширення одержав у ХVI в. народний театр. Хоч як боролася церква проти скоморохів, без них обходилися народні святкування. Великої популярності користувалися ведмежий цирк і ляльковий театр Петрушки. На жаль, ми надто мало знаємо про конкретному змісті творів народного театру — письмові джерела з середовища панівного класу, вороже ставився народної культурі. Як і області музыкально-певческой культури, елементи театральної культури намагалася використовувати у своїх інтересах церква. У богослужіння вводилися деякі дійства — уявлення окремих сцен з «священного писания».

Материальная культура і грамотность.

Прогрес техніки відбувався середньовіччі надто повільно. Проте певні зрушення цьому плані відбувалися від століття століттю і може бути відзначені кожному за періоду. Найбільш застійної була техніка сільськогосподарського виробництва: борони, коси, серпи, граблі, двузубая соха з залізними наконечниками і дерев’яний плуг.

Більше помітно прогресувала техніка ремісничого виробництва: російські майстра навчилися робити глибокі бурові свердловини (понад 100 м) у видобуток солі. Помітно зросла обробка металів. Стали вживатися хутряні молоти — «самоковы». З кінця ХV в. велике розвиток стало отримувати заснування, тісно що з забезпеченням військових потреб. Наприкінці ХVI в. на московському Гарматному дворі відлито знаменита «цар — гармата» Андрія Чохова, багато прикрашена різними орнаментами і зображеннями і що стоїть нині у Московському Кремле.

Розвиток грошової системи Російської держави зумовило вдосконалення прийомів карбування монет, які вироблялися на спеціальних Грошовитих дворах. Потреби державного подвір'я і феодальної знаті стимулювали світовий розвиток ювелірного дела.

Велике розвиток отримали гончарне ремесло, різні види обробки дерева. У другій половині ХVI в. була зроблено спробу організувати папір (паперова млин в Москве).

У ХVI в. було створено спеціальна Збройова палата, яка зосередила збереження і виробництво дорогого зброї, дорогоцінної посуду, царських регалій тощо. п. предметов.

Подальше розвиток отримала будівельна техніка, відродилося виробництво цегли., почали з’являтися кам’яниці в городах.

Тоді ж склався своєрідний російський селянський костюм — понева і сарафан в жінок, косоворотка з розрізом на лівому боці чоловіки, кокошник в жінок, валянка у чоловіків (головні убори). Шістнадцятий століття було тим часом, коли оформилися і зміцнилися багато специфічних рис побуту російської народности.

У разі створення єдиного держави потреби у грамотних людях значно зросли. Це було з розвитком феодального господарства, ремесла, торгівлі, особливо — з недостатнім розвитком апарату влади, міжнародних взаємин держави і зміцненням церкви. Уряд, наприклад, було особливу занепокоєність тим, щоб було підібрані грамотні люди нових губних установ (органів місцевого управління). На Стоглавом соборі 1551 р. було ухвалено рішення щодо відкриття будинках служителів церкви училищ за вченням грамоті, але це був виконано і навчання грамоті вироблялося й у домашніх умовах. Як навчальних посібників служили богослужбові книжки. У другої половини століття з’явилися спеціальні граматики і арифметики.

У ХVI в. склалася культура великоросійської народності, яка закріпила відповідний етнічний процес. Саме ХVI в. почалася історія культури російського народу звичному значенні слова.

Визначаючи основний зміст і напрям історико-культурного процесу середньовічної Росії, з повним підставою говорити, що ця культура йшла своїми походить з народну творчість й мала у ньому головну сприятливе середовище свого розвитку. У разі феодального суспільства, кріпацтва, багатовікової боротьби з спустошливими навалами зовнішніх ворогів культура Росії виявила чудові багатства творчих сил народу. Ці сили живили і культуру панівних класів, використані їх у переробленому вигляді у своїх класових целях.

Культура народу проникнута світлим духом оптимізму, вона життєствердна зі свого духу. Розвиток російської культури середньовіччя відбило властиві цій епосі особливості та страшної суперечності. Безсумнівно також, що величезне вплив справила і панування релігійного світогляду. Церква, особливо у ранньому середньовіччя, зіграла певну роль й у поширенні грамотності, й у розвитку зодчества і живопису. Але водночас церква ревниво оберігала свої догмати і вороже ставилася до нових явищам у культурі, була гальмом в розвитку наук, технічних знань, літератури, мистецтва. Сковуюче вплив церкви простежується й у взаємодії російської культури з культурами Заходу та Сходу. І, тим щонайменше російська культура розвивалася не ізольовано від світової культури, збагачуючись її досягненнями і вносячи свій внесок у її развитие.

Культурні досягнення російського середньовіччя увійшли до коло неперебутні художніх цінностей нашої країни, вони — частина нашої національної багатства, слави та величі нашого народа.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.