Геохімічні ландшафти на хлорит-кварц-польовошпатових гнейсах і хлорит-серіцит-кварцевих сланцях

Цими породами на скельні гребені Головного Кавказького хребта і найбільш важкодоступні крайові ділянки льодовиків. Хлорит-кварц-польовошпатові гнейси і сланці зустрічаються виключно у вигляді ксенолітів в біотитових і хлорит-серіцитових сланцях і гнейсах, не утворюючи площинних виходів. Ландшафти на описуваних породах рідкісні, а їх приуроченість до віддалених льодовим ділянкам не дозволяє поки вивчити гіпергенну міграцію хімічних елементів. Однак наявні фактичні дані дозволяють відтворити в загальних рисах геохімічний вигляд цих ландшафтів. Кристалічні сланці і гнейси — це дрібно-і среднезернисті темно-зелені і зелені тонкосланцюваті породи, пов’язані між собою поступовими переходами. Шаруватість виражена чергуванням кварц-польовошпатової гранобластової маси з лепідбластичною слюдою. Під гнейсами ми розуміємо породи, в яких обов’язково присутній польовий шпат і кварц-польовошпатова маса переважає над слюдами. Для сланців характерно зворотне співвідношення породотвірних мінералів.

Кристалічні сланці нерідко зовсім не містять польового шпату. У ксенолітах і екзоконтакті з плагіогранітами описувані гнейси і сланці збагачуються андалузитом, сілліманітом (фібролітом) і гранітом. Плагіоглаз представлений часто шаховим альбітом. З цим пов’язане зменшення кальцію у валовому хімічному складі порід (див. табл). Для хімізму слюдисто-хлорит-польовошпатових гнейсів також характерно зменшення ролі заліза, алюмінію і магнію, а також низьке утримування сірки; калій збільшується за рахунок мікрокліну. Хімічними аналізами сланців ми не володіємо, але мінеральний склад їх близький до гнейсів. Вихідним матеріалом для порід такого складу, мабуть, послужили теригенні відклади, близькі за складом кислим магматичним утворенням; найімовірніше, це могли бути аркозові пісковики. У порівнянні з хлоритовими гнейсами сланці збагачені цинком, ніобієм і свинцем і трохи збіднені марганцем, цирконієм, міддю, скандієм та ітрієм, ітербієм і барієм (табл.). Відміни в елементарному і загальному хімічному складі аналізованих порід від складу істотно хлоритових гнейсів дозволяють виділити ландшафти, розвинені на хлорит-кварц-польошпатових гнейсах і сланцях в самостійний вид геохімічного ландшафту. Присутність слюдяних сланців в кристалічному субстраті, а відповідно, значно більша роль слюдистого матеріалу обов’зково повинні відбитися в гіпергенних міграціях другорядних хімічних елементів. Саме відмінності в їх міграції служать критеріем виділення видів геохімічних ландшафтів. На користь їх виділення в самостійний вид говорять такі важливі мінералого-геохімічні особливості кристалічного підстави, як мікроклінізація (калій), зростання на окремих ділянках альбітових різниць плагіоклазів (різке зменшення кальцію), збіднення немічними компонентами (залізом і магнієм) і алюмінієм. Ці особливості порід відіб'ються насамперед на водній міграції хімічних елементів.