Анализ проблем відшкодування збитків, заподіяної незаконними діями державних органов

Фінансова академія при Правительстве.

Російської Федерации.

Кафедра права.

Реферат.

на тему:

«Аналіз проблем відшкодування збитків, заподіяної незаконними діями державних органов».

Научный руководитель.

Студент групи К2−3 Воробейников.

Москва, 1998.

Відповідно до ст. 1070 ДК РФ шкода, заподіяний внаслідок незаконного осуду, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як припинення висновок під варту чи підписки про невиїзд, незаконного накладення адміністративного пошуки у вигляді арешту чи виправні роботи, відшкодовується гаразд, встановленому законом.

Цей закон нині відсутня, його підміняє Становище про порядок відшкодування збитків, завданого громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури й суду, затверджене указом Президії Верховного Судна СРСР від 18.05.81 № 4892. У становищі й інструкції із застосування, 02.03.82 Міністром юстиції СРСР, Генеральним Прокурором СРСР і Міністром фінансів СРСР, встановлено, що відшкодування майнової шкоди проводиться у разі чекам місцевих фінансових органов.

З іншого боку, відповідно до ст. 1071 ДК РФ відповідні фінансові органи виступають від імені скарбниці Російської Федерації. Суди загальної компетенції, приймаючи до виконання справи про відшкодування збитків, заподіяної органами структурі державної влади, залучають у ролі відповідачів, керуючись зазначеної нормою, органи федерального казначейства.

Очевидна суперечність, що слід разрешить.

Нині є багато прогалин у системі федеральних нормативних актів через відомих соціально-економічних причин. Крім того, для законодавчо продекларованих громадянам матеріальних благ не створено лише матеріальна, але й нормативна і методологічна базы.

Крім громадян, все від відсутності законодавчого регулювання порядку відшкодування збитків безпосередньо страждає скарбниця РФ. Суми, присуждаемые судами як компенсаційного шкоди, збільшуються від місяці місяцю, і найчастіше міркування, виходячи з яких суд дійшов висновку необхідність відшкодування шкоди саме за скарбниці, дуже хитромудрі, і породжують сумніви щодо їх правомірності. Можливо, це диктується абстрактностью терміна, оскільки до скарбниці, як предмета знеособленому, висунути претензії до простіше й безпечніше, ніж, скажімо, до місцевої администрации.

При аналізі практики прийняття судом рішень про відшкодування збитків за рахунок казни РФ виявляють ще одна тенденція: суд, якось прийнявши таке рішення, продовжує приймати до розгляду аналогічні справи, з кожним разом дедалі менше вдаючись у правову оцінку подій, перебувають у полоні раніше прийнятого прецедентного рішення, і, зазвичай, так само до уваги інтереси скарбниці Російської Федерации.

Зрозуміло, необхідність відшкодування збитків, заподіяної незаконним осудом, незаконним залученням до кримінальної відповідальності, хто б заперечує. Оскільки суми, виділені в федеральному бюджеті та такі компенсації, є прогнозованими, або від невирішеність низки проблем, які з’явились у сфері правовим регулюванням таких відшкодувань, страждають в першу чергу істинно постраждалі. З іншого боку, ця ситуація веде до виникненню правового нігілізму, неповаги до Закону. Проблема в тому, що кошти, закладені при щорічному плануванні, вичерпуються внаслідок виконання судових рішень, подібних наведених вище, а пошук нового джерела за умов екстремально важкого стану з виконанням федерального бюджету практично невозможен.

Існуючий проект Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації, розроблений відповідно до положень Конституції Російської Федерації і концепціями реформи Російської Федерації, містить нову главу про виробництві відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями суду й органів, здійснюють досудове виробництво з кримінальної справи. Сам наявність подібного розділу в такій найважливішій нормативному джерелі, як Кримінально-процесуальні кодекси, може бути потрактований лише позитивно, і Кодекс має стати додаткової гарантією виконання конституційної норми на право кожного громадянина отримати відшкодування державою шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) державні органи. Проте його зміст бажає краще, явно бо свідчить про недостатньому увагу до цієї проблеми. Норми, що передбачають основи, а умови виникнення права отримати відшкодування шкоди, характері і розмір що підлягає відшкодуванню шкоди, порядок його відшкодування, значною мірою становлять предмет громадянського права. Попри це, становище ст. 1070 і 1071 ДК РФ, наведені у початку реферату, у проекті не учтены.

У проекті міститься норма, що встановлює, що громадянина на відшкодування майнових збитків переходить до спадкоємцям у встановленому порядку. Варто згадати, що ДК, прийнятий у 1964 року, не регулює склад майнові права, перехідних у спадок, а згадана кримінальнопроцесуальна норма передбачає обов’язкову преюдицию нормами громадянського законодавства. Виходячи з цього, можливість різночитань цієї статті у правозастосувальній практиці не ограничена.

Проект містить перелік позицій, куди входять майновий шкода, підлягає відшкодуванню. Але, на жаль, перелік далеко не вичерпаний, оскільки «інші засоби» і «інші витрати» допускають як завгодно широке тлумачення судами під час розгляду конкретних справ про відшкодування збитків. Наприклад, до виплати то, можливо присуджена сума невиконання договору через обрання запобіжним заходом укладання під стражу.

1. Цивільний Кодекс Російської Федерації 2. Указ Президії Верховного Судна СРСР від 18.05.81 р. № 4892 3. Інструкція щодо застосування Положення про порядок відшкодування збитків, завданому громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури й суду [взяте з бази данных.

«Консультант +» в інтернет-версії] 4. Закон «Про собственности».