Рейн використовують дбайливо

Рейн використовують бережно.

Як у Росії про Волзі кажуть «матуся», це у Німеччині є вираз «отец-Рейн». Про нього складено безліч пісень, балад, віршів, у цьому числі знаменита легенда про підступній красавице-нимфе Лорелею, яка, сидячи на прибережному стрімчаку, своїм чарівним співом присипляла пильність моряків, чому суду розбивалися на порогах і тонули в бурхливих водах Рейну. За традицією, стрімчак знаходився біля крутий звивини річки, поблизу міста Бахарах. Тут до регулювання Рейну справді найчастіше бували катастрофи. Отож легенда не безгрунтовні, вона відбиває круту вдачу Рейна.

Рейн бере початок у Швейцарських Альпах і тече з півдня північ територіями 8 країн. Довжина річки 1320 км, плoщадь водозбору 185 тис. км2. Берегами Рейну проживає понад 50 млн людина, що свідчить про виняткової ваги цій водній артерії для прибережних країн і високої антропогенної навантаженні в басейні. Основні притоки: Ааре, Майн, Мозель, Некар, Рур. Рейн заведено поділяти на альпійський (до Боденского озера), гірський (до Базеля), верхній (до Бингена), середній (до Бонна) і нижній (до гирла в Голландии).

Рейн надихав як поетів, а й художників. Так, художник Бірман в 1840 р. створив прекрасне полотно, запетчатлевшее величну річку. А фахівці змогли за нею очікувати, як тоді виглядав Рейн: русло з безліччю рукавів і островів. На межі XVIII в. у Німеччині спостерігався різкому зростанню у всіх галузях економіки. Інтенсивно що розвивалося сільського господарства були потрібні нові площі, дедалі більше людей селилися на берегах. Бурхливо розвивалося і судноплавство по Рейну. Усьому цьому заважали часті і спустошливі повені. До устрою на берегах протипаводкових дамб по меншою мірою на рік прибережні міста, селища сільгоспугіддя виявлялися під водою. Доходило до курйозів. У середні століття через частих повеней та розмиву русла місто Брайзах Півдні Німеччини періодично опинявся то, на одному, то, на березі, що й призводило навіть до прикордонним конфліктів. Для зменшення шкоди від повеней, поліпшення умов судноплавства і тенденції зниження захворюваності малярією в 1806 р. було запропоновано грандіозний на той час проект— регулювання русла Рейну дільниці від Базеля до Бингена.

Претворил їх у життя видатний інженер-гідротехнік І.Г. Тулла, котрий використовував небачену технологію виїмки грунту— робила сама ріка, яку направляють в спеціально влаштовані траншеї. Щоб спрямити русло, вигину з'єднувалися прорізами, які потоком розмивалися до проектної ширини. У результаті 1824−1848 рр. верхній Рейн спрямили дамбами обвалования. Інакше кажучи, ріка стала каналом (трапецієподібним в сечении) шириною 220 метрів і глибиною 2,5−2,8 м. Здійснилася Борисова вікова мрія селян— їхньої землі большє нє заливало в повені, не пропадали врожаї, не гинув худобу. Перестало страждати населення і південь від малярійного комара. Не менше селян раділи і судновласники— зникли небезпечні пороги і стромовини. Про це здійснення ще за життя Туллы у багатьох містах Німеччини йому поставили пам’ятники. Наслідків регулювання Рейну тоді ще хто б предвидел.

Рейн— найважливіший джерело поновлюваної і екологічно чистою енергії багатьох країн. Верхів'я Рейну— колиска гідроенергетики у Європі. Тут у 1880 р. побудована ГЕС Рейнфельден— одне з найстаріших у світі, діюча і нині. На Рейні споруджено каскад гідровузлів з 21 ГЕС. У тому числі 11— в германо-швейцарской, а 10— в германо-французької концесії. Усі гидроузлы низконапорного типу (робочий натиск на турбінах 11−16 м). Загальна потужність германо-французских гідровузлів 1400 MВт (приблизно як в Чебоксарской ГЕС). Річна вироблення електроенергії становить 8,6 млрд кВт· год (70% подається до Німеччини). На старіших ГЕС використовуються вертикальні турбіни Каплана (поворотно-лопастные), але в побудованих в 1960—1970;х роках— горизонтальні, які через малих робочих оборотів не ушкоджують що сюди рибу. Енергетична мережу Німеччини входить у Єдину енергетичну мережу ЄС. Управляють нею з центральної диспетчерської, що у містечку Кюмоос. Диспетчерська може працювати у автоматичному режимі дозволяє оперативно регулювати напруга й частоту у мережі, переключати і розвантажувати перенапряженные мережі, швидко виявляти аварійним ситуаціям і оперативно їх усувати (останнє особливо важливо, бо дозволяє знизити число аварій з такими тяжкими екологічними наслідками). Диспетчерська оснащена комп’ютерної технікою і сучасними засобами спостереження, автоматизації і телемеханіки. Так, зв’язок із усіма електростанціями на підводному човні чи відмову забезпечується по телефонному кабелю, через супутник та Інтернет. У зв’язку з високої щільністю населення і ще підприємств з тридцятих років різко погіршилися якість води в Рейні і екологічна ситуація загалом. Це значною мірою ускладнювався й аваріями на численних хімічних підприємствах, розміщених у прибережних зонах. Тож у 1950 р. з ініціативи Німеччині, й Голландії було створено Міжнародна комісія з захисту Рейну, в яку ввійшли представники всіх прикордонних держав. Її резолюції були пливуть переважно забезпечення екологічну безпеку в басейні і припинення скидів промислових стоків до Рейну і були почутими правительствами.

В 1960—1970;х роках підприємства починають створювати системи промислового водокористування замкнутого типу, і устрою очищення промислових стоків. Використовуються у своїй переважно безвідходні технології. Один із них— випал твердих залишків (продуктів очищення стоків) та його подальша утилізація, наприклад, в цементної промисловості. Горючі гази, виділені при очищенні стоків, служать для виробітку електроенергії. Усе це швидко позначилося якості води в Рейні. До 1985 р. солі важких металів практично перестали вступати у річку. З 1990 р. не потрапляють у води і такі небезпечні всього живого речовини, як хром, нікель, мідь, діоксини, дихлофос іт. п. Звісно, комісії довелося долати і серйозні труднощі. Пов’язані вони були переважно з відмінностями стандартів країн за якістю води. Скажімо, у Німеччині вимоги до чистоти води були суворіше, ніж мови у Франції, звідки до Рейну надходила менш очищена вода. Нині ці відмінності практично усунуті. Для ведення безперервного екологічного моніторингу в басейні створена мережу екологічного оповіщення, оснащена за останнім словом техніки, для ретельного контролю за якістю води. У Німеччині моніторинг здійснюється у басейні Рейну, а й у країни, що у відповідність до водним законодавством розділена на зони ведення спостережень. Це дозволяє вже в ранніх стадіях визначити джерела забруднення води, швидко їх локалізувати і усунути. Моніторинг водних джерел постачання та їх водо-зборів проводиться у взаємодії з водної поліцією, яка має виключні права контролю підприємств, використовують воду з природних джерел. З погляду судноплавства, Рейн— сама завантажена ріка світу (понад 40 кримінальних млн т вантажів на рік). У середній течії (у Страсбурга) проходять до 120 судів у день. Задля більшої судноплавства все гидроузлы обладнані судноплавними шлюзами, здатними пропускати одночасно до запланованих 4 барж загальної вантажністю 8,8 тис. т (шлюзування займає трохи більше 20 хв.). У 1987 р. комісія прийняла програму поліпшення стану річки. Основна її мета— відновлення заплавних земель, і навіть флори і фауни у цьому різноманітті, що було тут до споруди протипаводкових дамб. Особливого значення надається відновленню стада рейнського лосося, котрий заслужену славу через відмінних смакових якостей (ще римські імператори відправляли його на Рейн гінців). І тому протягом усього річки побудували нові, і модернізували які були рыбопропускные споруди. На двох ГЕС Рейнского каскаду звели найбільші Європі рыбоходы сходового типу. Результати не забарилися— лосось повернулося на річку немає 2000 р., як припускали іхтіологи, а в 1995 г.

Одним із негативних наслідків регулювання русла стало зменшення площі заплави дільниці від Базеля до Карлсруе на 60%. Через це ускладнилася паводкова ситуація нижче за течією. Особливо гостро це в гирлах приток (піки паводків на Рейні і притоках майже збігаються за часом). Тож у багатоводні роки відзначається затоплення у містах в нижній течії (Кельн, Бонн, Кобленц та інших.). Програма відродження Рейну допоможе протистояти і до цього: річці повертають зрозумію. Комісія пропонує най-ближчими десятиліттями відновити весь раніше зарегульований ділянку Рейну у його обрисах, які ріка мала до 1816 р., з поетапної розбиранням всіх зведених дамб. Ця ідея здобуває дедалі більшу підтримку серед фахівців (в першу чергу екологів). Виникли навіть громадські руху, збирали кошти для викупу територій у зоні колишньої заплави, щоб після відродження була повернути їх природної системі Рейна.

Экологически безпечна і безвідходна технологія використовують і при утилізації плавця і сміття, в повінь що у велику кількість до ґратам водогонів турбін. На всіх гидроузлах перед гратами водоприемников встановлено автоматичні чи напівавтоматичні очисні устрою, які подають зібраний сміття плавець у спеціальні контейнери. У тому числі плавець надходить на технологічні комплекси по переробці рослинних відходів у компост, що тут ж расфасовывается й реалізується населенню чи фірмам, які займаються озеленением.

Еще одне питання, виникла після випрямлення русла і продовження будівництва каскаду гідровузлів, — інтенсивна донна ерозія в низов’ях річки (нижче останньої ГЕС). Викликано це тим, що у водоймищах вода обстоюється, чому размывающая здатність потоку за каскадом підвищується. У результаті дно опускається, і знижується як рівень у самому руслі, а й рівень грунтових вод, що веде загибель заплавних лісів, збідніння біорізноманіття. Після тривалих гідрологічних досліджень, зокрема і ученими нашого університету, проблему вдалося розв’язати. Перед ділянкою розмиву подається гравийно-песчаная суміш, яка, відкладаючись дно якої, утворює русловую отмостку, перешкоджає ерозії. Такий спосіб застосовується на Рейні вже більш 20 років і сприяє збереженню рослинного й тваринного світу у пойме.

Итак, за стислі терміни (15−20 років) екологічний стан річки кардинально поліпшилося. Нині у неї не скидають шкідливі для екосистеми речовини. При очищенні промислових і комунальних стоків використовують замкнуті цикли і безвідходні технології. Дієвість цих заходів у рамках концепцію сталого розвитку підтверджують ростучі багатства і розмаїтість біоти у самій річці, її заплаві і, схоже, в усьому басейні. У річку повернулися особливо чутливі до чистоти води рейнський лосось, оселедець, форель та інші шляхетні види риб. У заплавах прижилися майже які зникли тут тростинний кабан, плямиста чапля і ще рідкісні види як тварин, і рослин. Хочеться сподіватися, що накопичений під час порятунку Рейну та її басейну має досвід поєднання технічних і технологічних ноу-хау з вимогами з охорони навколишнього середовища виявиться корисним й у відродження великих річок России.

Список використаної литературы:

Журнал «Екологія життя й ». Стаття Р. Кромер, доктора технічних наук, профессор