Хіп-Хоп, як стиль життя

МОУ «Загальноосвітня гімназія № 3».

Реферат по обществознанию на тему.

[pic].

Выполнил:

Учень 11 «У» класса.

Бєляєвський Антон.

Руководитель:

Учитель по обществознанию Романова Вероніка Станиславовна.

Архангельськ 2003.

1) Запровадження 3.

2) Зародження Хип-Хопа: 3.

а) Історія брейк-дансу 5.

б) Історія графіті 6.

в) Виникнення реп музики 8.

3) Російський Реп: 11.

а) група Bad Balance 11.

б) Лигалайз 19.

в) Доля Міхея 21.

р) Все рівно! 22.

4)Исследование 25.

5) Укладання 26.

Список використаних джерел 27 1) Введение.

Щоб розпочати вивчення розвитку хіп-хопу, необхідно ознайомитися з такою напрямом у музиці, як РЕП, що з перекладу буквально означає - ритмічна поезія (струшувати палкой).

Більшість із нас знайоме має з доробком таких виконавців, як Борис Гребєнщиков, Віктор Цой і ще, чиї твори ми зараховуємо до рокпоезії. Упродовж багатьох років вченими, як літераторами, і лінгвістами вивчалося їх творчість, і всі звикли вважати їх «ассами» свого дела.

У 90-ті роки сучасності відбулися зміни у сфері політики, економіки та культури нашої країни. З різних країн Росію «привезли» лише доступне нашим батьків і нам невідомо протягом усього життя. Це ж стосується культури та музыки.

Спочатку ми розглянемо, як усе це відбувався за Америці - справжньої батьківщині Хип-Хопа, та був проаналізуємо, як Хип-Хоп культура з’явилася Росії. Отже, поехали…

2) Зародження Хип-Хопа.

Історія хіп-хопу, як і вичитати з великої червоною радянської енциклопедії, почалася 1969 року у Південному Бронксі - чорному гетто НьюЙорка. Щоправда, слівця «hip-hop «тоді не було — DJ Африка Бамбаатаа вигадав його п’ять років, коли подорослішала культура вже потребувала загальному назві. На 1969;ом інший легендарний DJ, Кул Херк, придумав інше слово: «b-boys «- скорочення від «break boys «- «хлопці, танцюючі в брэйках » .

Будь-яка субкультура починається з імені. Бітники, хіпі, панки, растамани, навіть російські нігілісти уже минулого століття — все усвідомлювали себе рухом лише по тому, як обивателі нарікали їх який-небудь образливій прізвиськом. Це природний ритуал — у Африці немовля не вважається людським істотою, поки громада дасть йому имя.

І тепер Кул Херк придумав слівце «b-boys ». Його оригінальне зміст було безневинним, але суспільство, як відомо, розшифрувало по-своєму, сприйнявши молоду дискотечную поросль як «bad boys «- «хуліганство ». Їх подружок обивателі охрестили «flygirls «- «мушки », гарненькі, впадає одягнені вуличні дівчата, щось на кшталт одеської «марухи «чи «шмары ». Як буває, молодь гордо підняла ці погонялки на прапор — і «культуру хіп-хоп вилупилася на свет.

А підгрунтя була така: Кул Херк перейшов до Бронкс з Ямайки — і приніс з собою традицію кингстонских вуличних танцулек, у яких DJ крутить платівки із рэггей-минусовкой, а поети вживу начитують речитатив. Але головне було музикою, а уличности, незалежності цих заходів і провідну роль діджея. Доти американський DJ був безбарвної найманої конячкою у великих клубах і ставив те, що хочуть господарі - що любили нудну білу попсу. На Ямайці ж DJ був королем, господарем саунд-системы — музичної студії, навколо якої вже вертілась вся молодіжна життя. Вона сама влаштовував пати, давав мікрофон до рук вуличних поетів чи особисто проганяв полум’яні «раста-телеги».

Кул Херк відкрив нью-йоркських гетто — еру дешевих підпільних вечірок. Не те щоб у Нью-Йорку всі були такі тупі, які самі додуматися було неможливо (запевалами нового руху було також Pete DJ Jones, DJ Hollywood, Eddie Cheeba, «Love Bug «Starski й інші місцеві брати) — просто Кул Херк вчасно виявився там, де його. Чорні й пуерто-риканські підлітки сотнями набивалися у підвали та покинуті будинки, де проводили самопальні пати, юрбилися на дверях клубів, де грали їх улюблені ді-джеї. Власне, то й народилася як така клубна культура. Кул Херк першим притягнув на вечірку дві вертушки і почав пускати музику нонстопом. Для цього платівки довелося зводити — DJ став творцем, артистом, харизматичного лідера. Невдовзі почали величати MC («master of ceremonies «- «церемонимейстер »). І хоча слівце робилося з телевізора, де вона застосовувалося до місцевих якубовичам, фанати Кул Херка повернули йому давню сакральну торжественность.

Для чорної громади усе було культурної революцією. До хіп-хопу організуючим початком, глашатаєм і урядом негритянських гетто були чорні радіостанції. Насправді, це було дуже хороше радіо. Ми, які звикли казенним радиоточкам і заводним FM-попугаям, про такий не чули. Це був маленькі станції, жили однієї життям з гетто, обговорювали всамделишние розбірки, крутившие улюблену музику і на, головне, підтримували якийсь місцевий клімат, змушував людей чувстовать себе вдома. Власне робили гетто громадою. Радіо ді-джей називався «griot «- «оповідач », його були культурної їжею співтовариства. (Він був що на кшталт казкаря — спеціального людини, наявного у кожному африканської селі: вечорами він переказує односельцям вічні міфи, в яких розтлумачувалося закони їхнього життя, — й у суперечках, супроводжуючих кожна така розповідь, осязается людська сопричастность.).

Телевидение чи великі станції були популярнішими до гето, ніж місцеве радіо, але вірила чорна публіка своєму гриету. Отож, коли вожді народу на кшталт Мартіна Лютера Кінга хотіли донести щось до негрів на місцях, вони писали звернення до ді-джеям. А фанк-звезды, починаючи з Джорджа Клінтона, аби підкреслити общинність своєї музики, стилизовали альбоми під радіопередачі. (Потім ця зустріч стала загальної модою — навіть наш Гребєнщиков, не підозрюючи про первинному сенсі прийому, записував між піснями ефектні радиошумы…).

І так було на початок 70-х, коли душевний світ чорного радіо став розвалюватися. Чорні станції, домігшись довгоочікуваного рівноправності і визнання із боку білих, почали добре заробляти на рекламі, багатіти і поступово переорієнтовуватися під середньостатистичного слухача. У ефірі застукотіло біле диско. Гриеты ще плели свої расказни, але розвиток зупинилося. А молоді вже почало здаватися докучливої банальністю. Вона залишилася одна.

Ось тут з’явився Кул Херк відносини із своїми маевками. Він крутив рідний чорний фанк типу Джеймса Брауна чи «Sly & Family Stone », душа і ритм-н-блюз. Невдовзі для зручності танцюристів він починає повторювати інструментальні перерви (брейки) між куплетами і кожен брейк хвилин до десятьох. У цей час публіка розступався і круті танцюристи почергово показували одноліткам свій творчий хист. Їх Кул Херк і прозвав би-боями. Сам танець, відповідно, отримав ім'я «break-dance » .

Році до 1972;му b-boys і flygirls стали оформленим рухом — зі своїми музикою, одягом і «відірваним», відчайдушним стилем життя. Десятиліття через цей стиль знімав в наївному, але культовому фільмі «Beatstreet »: малолітні негренята і латиносы живуть невідомо де, тусуються із якихось зимовим нью-йоркським смітниках, пар з рота йде, злодійкувато встряхивают свої балончики, щоб заграфитить чергову стінку чи автомобіль — й безнастанно танцуют…

Легендарний батько панку Малькольм Макларен, який із білих продюсерів який звернув увагу до молоде брейкерское плем’я, описував ту атмосферу так:

" Якось у Нью-Йорку я побачив великого чорного людини, який прогулювався в майці «Never Mind The Bollocks ». Ми розговорилися, і він мені сказав, що дуже любить «Sex Pistols «- не музику, а ідею, — й запросив на свою вечірку у цей самий день. Звали його Африка Бамбаата. Я тоді погано знав Нью-Йорк і двоє години ловив таксі, що ніхто як хотів їхати у Південний Бронкс. Зрештою, один таксист сказав: «Сідай, закривай всіх вікон, ховай свої гроші у шкарпетку. Але май у вигляді: тому ти ніякого таксі не впіймаєш — їх там немає. «Коли ми приїхали, вже сутеніло. Я вийшов із машини, щоб подивитися чи той адресу, але обернувся, її й слід щез. Навколо височіло великі нежитлові будинки з чорними прорізами вікон. Ніякої вечірки видно був, зате навколо було багато чорних хлопців. На насправді трохи злякався. І тут почув звуки музики, вони доносилися звідти ж, звідки струменів маленький промінець світла. Нарешті я побачив грубі столи, у яких стояли вертушки. Чорні люди, крутячи платівки, перекидалися мікрофоном і щось дико кричали до нього поверх що грає музики. Людина, який запросив мене, стояв над усім цим, схрестивши руки на грудях, як повелитель від цього кромішнього пекла. І тепер я стою поруч із Африкою Бамбаатой і бачу колышущийся океан танцюючих людей. Грають платівки Гаррі Ньюмена, «The Cars », Джеймса Брауна. Двоє його здоровезних дружків запалюють смолоскипи, ставлять на підлозі, люди починають розступатися, розчищаючи місце — й інші хлопці починають танцювати на голові! Мені здаватися, що над Нью-Йорку, а африканських джунглях. Це було досить натурально, первісне, вдохновляюще… «.

Парубки тусовались у спортивних костюмах, дутих болониевых жилетках, бейсболках набакир і величезних білих кросівках з довгими язычищами. Дівчини — у тих самих жилетках і соковитих прилеглих лосинах. Потім цей наряд стане парадній уніформою хіп-хопу, а білосніжні адидасовские шузы — таким ж культовим символом покоління, як капелюх для ковбоїв. Іграшкове кросівок матимуть на грудях замість хрестика. Але спочатку культового значення цієї одязі хто б надавав — «треники» вдягали, щоб танцювати було зручніше, а ді-джеї як і виряджалися у фриковые, карнавальні костюми у стилі фанк.

У костюмах b-boys і flygirls теж зустрічалися придурошно-фанковые деталі - типу грубезних «золотих «ланцюгів з масивним знаком $ на грудях чи вузьких пластмасових очок — тих, що у перебудову ми називалися «лісками ». У поєднанні з спортивним костюмом голди нагадували золоті медалі олімпійських чемпіонів, що гарлемским хлопцям, звісно, дуже нравилось.

Але головним інгредієнтом у цьому «вінегреті» був, природно, танець. Це був універсальну мистецьку мову, який виявляв все почуття, расставлявший людей по місцях, отделявший братів від іншого міста Київ і що робив їх могутніми чаклунами тих джунглів. Танець був ключем до світу, незрозумілим для батьків, розповіддю нового гриета. У кожному брейк танцюристи влаштовували ритуальну битву перед Панове і подружок. То справді був переоткрытый наново древній обряд, безсловесна молитва, соткавшая до гето нову релігійну реальность.

Сам собою брейк-данс, звісно, ні новиною. «Вперше він був описаний минулого століття Нового Орлеані, як «kongo square dance ». На площі «Kongo Square «збиралися відпочити, повеселитися і позмагатися танком раби. Особливо распрягались на щорічному карнавалі «Марди Грасс «(існуючому, до речі, по цю пору), де влаштовувалися навіть командні змагання — з поділом по сохранявшемуся ще тоді етнічному принципу. Але невиразні згадки про акробатичних танцях рабів трапляються й дещо раніше, а схожі елементи хореографії зустрічаються як і Африці, і серед діаспори. (Наприклад, у чорній Бразилії існують «капоэйра «- близька до брейку суміш танцю з бойовим мистецтвом і «дезафиу «- жанр, аналогічний рэпу.) «.

Наприкінці 60-х — брейк існував ще вигляді двох самостійних танців — нью-йоркського акробатичного стилю, який називали «нижнім брейком », і лос-анжелесской пантоміми («верхній брейк »).

Акробатичний стиль був латиноамериканського походження (взагалі, хипхоп годі асоціювати з самими чорними), і його спочатку крутили би-бои в брейках. Звідси його оригінальну назву — «breaking ». Популярний у чорних він став по тому, як і 1969 року Джеймс Браун написав фанк-хит «The Good Foot «і виконав на сцені елементи цього танца.

Лос-анжелесская пантоміма, звана «boogie », йшла від негритянської традиції. Знаменитий «tiсking «- ламана танець, у якій танцюриста те й справа заклинює у різних положеннях, — має явні африканські корни.

" Вэйвинг ", у якому тіло рухається вільними хвилями, очевидно, виник як ритмічний «приспів «до тикингу. У тому ж 1969 року Дон Кемпбел, зібравши різні буги-фортели, створив «кэмпбэллок «- попсовий варіант народного танцю. Невдовзі за його назву трансформувалась у «locking », а сам стиль став сценічним стандартом для чорних співаків (більшість зірок MTV типу Джанет Джексон досі і движутся).

На дискотечный брейк лос-анжелесский буги прийшов у основному у вигляді стилю «робот ». Ті, хто «тусувався» в перебудову на Арбаті, її не забувають: білі рукавички, темні окуляри і непрозора фізіономія. «Робот «був танцювальним втіленням міфології фанка.

Придуманий Джорджем Клінтоном науково-фантастичний міф був такий, що у Золотому Столітті Фанку землі жили танцюючі народи, які соромилися своїх бажань, і не намагалися нічого контролювати. І «свобода була вільна від необхідності свобода ». І так було, поки влада захопили священики та політики на чолі з сером Ноузом. Вони принесли з собою Принцип Задоволення і прищепили людям бажання володіти і правити. Люди стали жирні, злі й натягнуті - а танцювати розучилися. Деякі старовіри зберігали таємно секрет незайманого фанку, але у світі влади й жадібності це були дедалі складніше й важче. Тоді останні ревнителі древнього благочестя сіли на космічний корабель «Mothership «і полетіли. І тепер тепер, через тисячоліття, апостоли фанку повертаються, щоб знову навчити людей танцювати. Інопланетяни на літаючі тарілки, про які пишуть в газетах, — і є ті ж самі посланці. Їх, власне, стиль «робот «і изображал.

Напихав в негритянські голови таких ідей, Клінтон щільно підсадив братів на «сайнс-фикшн ». Кожен фанк-концерт перетворювалася на колективну урочисту зустріч прибульців. «Mothership «асоціювався у чорної публіки з мамой-Африкой, у якому непотрібно повертатися, — саму себе ось — ось з’явиться тут… Футуристична ідеологія фанку вплинула як на танець, а й у музику хіп-хопу — саме на ніжне кохання до різного роду микшерам, сэмплерам, ревербераторам і драм-машинкам. Що ж до брейку, то нью-йоркські би-бои досить швидко освоїли буги, і з цих двох стилів синтезировался всіма улюблений танець. Третім його компонентом стали стилізовані прийоми ушу з репертуару Брюса Лі - наприклад, ефектний підйом із підлоги пружинистим прыжком.

Році до 72-го в Бронксі і Гарлемі вже було повно брейкерских бригад (ньюйоркское «crew «отже те, як і лос-анжелесское «clic » , — бригада, артіль, банда), деливших територію міста Київ і які танцювали кожна своєму перехресті. Побіжно вони ганяли на роликах (екзотична штука у те час) і графитили стіни. Бригади постійно розвалювалися і, перетасовавшись, збиралися під новим назвою — їх була одна сотня. Найвідомішими, існуючими і з сьогодні, стали легендарні «Rock Steady Crew «і «New-York City Breakers ». Саме їх ритуальні «битви «пізніше будуть зняті на відеота, облетівши увесь світ, встряхнут мільйони підлітків, як електричний струм. До «Rock Steady Crew «входив і самий знаменитий брейк-дансер білому світлі, латинос на прізвисько Крэйзи Легз — згодом лауреат усіляких престижних хореографічних нагород, педагог і заслужений бі-бой Сполучених Штатов.

Історія граффити.

Інший всім відомої іпостассю раннього хіп-хопу було графіті. Народилося воно року у 70-му, коли 16-річний негр Деметрівс з Вашингтон Хайтс став мітити стіни нью-йоркського даунтауна своєї прізвиськом — Taki 183. Така мітка називалася «тэгом «і являла собою класичний приклад бібойских прізвиськ. Вона складалася з власне псевдоніма і номери рідний вулиці: Lenny Len Lake 2, Rip 7, Tracy 168 тощо. Інші би-бои вигадували собі крикливі прізвиська на кшталт індіанських вождів — хоча б Crazy Legs чи, приміром, The Man With a Thousand Moves…

Сам собою тэг мистецтвом ні - він, власне, нічим не вирізнявся від каракуль наших під'їзних королів — «Вована «і «Лисого ». Taki був нітрохи не винахідливішим інших — писав простим маркером і «наворотів». Але Taki був маніяком: своїм тэгом він загидив пол-Нью-Йорка, заслуживши всенародну славу (в 1971 року «The New York Times «надрукувала про неї велику статтю) і кинувши виклик іншим би-боям.

Почалося змагання — кожен прагнув наляпать свій тэг більш видному і несподіваному місці, зробити його прізвища більше і гарніше. Власне, це було той самий формою карнавальної лайки, як брейк чи реп. Дуже швидко теги перетворилися на справжні картини («pieces «- мабуть, від «masterpiece «- «шедевр »), з персонажами і індустріальними пейзажами. Лупоглазые персонажы-караксы (від «characters ») зазвичай бралися з американських коміксів чи японських мультиков-манга.

Незабаром були задіяні пульвера (зазвичай «крилон ») і за кілька років все теги стали кольоровими. Але з початку культовим зброєю граффитистов були саморобні маркери — в банку з-під дезодоранту напихивалась «копірка «і заливалася спиртом з ацетоном; отвір затыкалось старим носком. Не дивовижно, що з такою штуковиною у кишені бі-бой почувався анархистом-бомбометателем. Малювати графіті на слэнге почали називати «to bomb » …

Натомість пензля існувало табу — художник, застуканный над роботою пензлем, дискваліфікувався. Картини малювалися відразу й набіло — спреем картину не підправиш. Майстерність граффитиста полягала у твердою рукою і умінні підбирати кольору та розпилювачі; грамотні бомберы знали безодню номерів, що пропагують відтінки крилона.

До 1972;му у місті є кілька граффити-бригад — «The EX Vandals », «The Soul Artists », «United Graffiti Artists ». У тому ж року бібій Super Kool 223 додумався надіти на пульверизатор розпилювач від крему «Gilette ». Це забезпечило широкі рівні смуги, і Super Kool намалював першу велику кольорову картину, перетворивши ґрафіті монументальне мистецтво в дусі Сикейроса.

Один одним виникали нові стилі написання тэгов: Phase 2 придумав пузатий шрифт «bubble letters »; Blade і Comet — величезні «плоскі «чорнобілі літери «blockbuster »; потім з’явився, об'ємний шрифт «3D », придуманий King 2 і Pistoll; і, нарешті виник найскладніший — «wildstyle », у якому літери, хитро переплітаючись, укладаються у абсолютно нечитаемую павутиння — сильніше китайських ієрогліфів і арабської вязи.

Між стилями і бригадами тривала постійна боротьба, пляма в знаменитому фільмі «Style Wars «(назва взяте з однойменного графіту роботи Knock, присвяченого тієї темою). Часто суперництво вело до замалевыванию чьих-нибудь картин побратимами за цехом. Один із бригад навіть і називалася — «Т.С.О. «(«The Cross Outs «- «які малюють поверх »), іншим відомим вандалом був бі-бой Cap, а шрифт «blockbuster «винайшли спеціально для таких подлостей.

Звісно, «кросс-аут «був заняттям найвищою мірою ризикованим — сміливця могли покалічити. Але але дух хоробрості і оскаженіння, витав тоді над гетто, — загалом жодного граффити.

Невдовзі бомберы взяли його в художній оборот особистий автотранспорт і вагони метро. Рік тому бі-бой Riff продемонстрував пасажирам перший повністю (top-to-bottom) розмальований вагон, а Flint 707 «обробив під горіх» чиюсь машину, створивши «top-to-bottom-whole-car » .

Публика «отетеріла» — журнал «New York Magazine «заснував щорічну Премію Такі за найкращий граффит, а влада оголосила бомберам війну. Носити у кишені балончик стало небезпечніше, ніж пістолет. Через десять років, 1983;го, художник Майкл Стюарт, захоплена поліцією за бомбінгом, було забито до смерті. Брейкерам заборонили танцювати в метро. Мер Нью-Йорка Ед Коч виділив 22 мільйони доларів для будівництва подвійного паркана з колючим дротом вздовж усіх ліній підземки. Між рядами паркана було встановлено патрулювання копів із собаками. Фірма «MTA «винайшла спеціальну машину «Buffen «очищення вагонів від живопису, і мерія закупила десятки таких машин. Невдовзі з’ясувалося, що коїлося після спілкування з «Buffen «вагони починають безутішно іржавіти, марніють і умирают.

Коротше, війну влади програли — 1981 рік, рік найбільших репресій, для графіті найпродуктивнішим. У брейкерских бригад стало хорошим тоном влаштовувати «битви «в сабвее, під носом у поліції - і розбігатися при її наближенні. «Whole-car «- розпис погано що стоїть машини — також постала виглядом шляхетної полювання. З іншого боку, у відповідь гоніння бомбинг придбав ідеологічне утримання і став для чорної молоді формою революційної боротьби. Як пояснював у інтерв'ю политграмотный бі-бой Дж. Уолтер Нигроу: «Хитрість у цьому, щоб намалювати там, де їх не дістануть. І коли Вавилон обвалиться у вогні, залишиться свідчить про те, що не тут було бовдурами… «.

Виникнення рэп-музыки.

Проте найбільшим проривом хіп-хопу в Царство Небесне було, звісно, виникнення музики реп. Почалось усе в 1975 року, коли всі хоча б Кул Херк під час вечірки в клубі «Hevalo «підключив мікрофон і почав під час брейку спілкуватися з танцюючою натовпом. Це був цілком на кшталт ямайкской традиції розмовного рэггей (який, до речі, саме на той час став по-справжньому відомий у Америці). Натовпу сподобалося — ді-джеї взяли практику на озброєння. Спочатку справа не йшло далі односкладових покриків чи скандування який-небудь подбадривающей фрази. Пізніше, у монолог стали включатися коротенькі лимирики — і, нарешті розгулялася нехитра поетична імпровізація — найчастіше за мотивами тієї пісні, яка крутилася на вертушці. Зазвичай MC начитував публіці якесь четверостишье, і потім, щоб зібратися думками, скандував щось типа:

Yes Yes Y «all,.

Yes Yes Y «all,.

One Two Y «all.

To The Beat Y «all!

Репом це тоді ще називалося, а називалося словом «emceeing » .

Хоча слово «реп «і описувана їм ритуальна сварка були у чорному фольклорі давним-давно. Реп взагалі старий як світ образу і у тому чи іншого формі існує у будь-який традиційної культурі. У доисламском арабському світі такий жанр процвітав на ярмарках. Кожен бедуїнський клан виставляв свого поэта-ритора, який начитував імпровізаційну лайка яскраво виражено сакрального характеру. Річ зазвичай закінчувалося масової різаниною. Такі самі змагання, звані «ямб », мали місце у Стародавню Грецію на святах на вшанування Діоніса і Деметри. У древнескандинавской традиції вони відомі як «mannjafbr «(«тяжба чоловіків »), — обов’язковий елемент святочных ігор. У одній з эддических пісень, «Пісні про Харбарде », в лайливому поєдинку сходяться боги Один і Тор. Інша пісня — «Lokasenna «- спеціально присвячена такий сварі. Там хуліганський бог Локі на бенкеті богів порушує ритуальний світ й починає з усіма лаятися. У староанглийском мові було спеціальне слово, аналогічне «рэпу » , — «yelp ». У древнегерманском це «gelp », в старофранцузском — «gab ». Михайло Бахтін у своїй великої книжці про Франсуа Рабле докладно описує цей самий «gab «на святкових паризьких площадях.

" Коріння власне репу губляться в африканської традиційної культурі: змаганнях на ритмічність між дітьми і святах культу родючості. З останніх, певне, що перейшли у реп ритуальні блюзнірства та інші елементи карнавального дійства: іронічні славослів'я і проклятия.

Уривчасті інформацію про подібних рэпу змаганнях серед афроамериканців зустрічаються давно, але науково реп та її форми («dozens «і «signifying », також звані «talking shits ») були вперше описані у 1930;ті роки в Гарлемі і Південному Бронксі. Підлітки змагалися у цьому, щоб як і чіткіше і ритмічніше зімпровізувати з певних суворо канонічним правилам віршований текст, що з по черзі проговаривавшихся трьох чотиривіршів (звідси «dozens «- «дюжини »). Два суперника почергово в усі нагнетающемся ритмі обмінювалися dozens, поки хтось один не збивався або риторичне перевага когось не ставало очевидним. Метою репу розглянули якомога сильніше образити противника. Зачин (перше чотиривірш) був присвячений хвастощів: славилися гідності імпровізатора з сильними перебільшеннями. Потім дотримувався так само перебільшений презирливий відгук про суперникові й подив, як і насмілився змагатися з найкращою у світі майстром репу, могутнім віртуозом. Подальші чотиривірші - які може бути хоч греблю гати — будувалися так — події життя кварталу, життєві спостереження, ідеї «Black Power «і взагалі усе, що могло прийти в голову.

Так могла тривати годинами, і якщо переможець не выявлялся, не та справа вирішувалося бійкою з участю уболівальників " .

Етнографи описували dozens як ритуал. Психологи ж відзначали його схожість із новітніми психотерапевтическими практиками, у яких терапевт і пацієнт занурюються у транс і лікар починає за повною програмою опускати хворого, знімаючи у ньому внутрішні затискачі і роблячи здатним до інсайту. При грамотному підході після цього сеансу пацієнт почувається не приниженим, а свіжим і повним натхнення. Варто згадати, за статистикою самогубств афро-американцы перебувають у одному з усіх місць у світі, — і це з повальної кримінальності і наркомании…

" Signifying відрізнявся від dozens більше свободи імпровізації: застосовувалося синкопирование і умисне перекручування ритму, у яких імпровізатор долав запаморочливі за складністю пасажі, щоб вибратися також повернутися до початкового ритму. Signifying близький до російської скороговорке. Така скоромовка налічує десятки рядків, причому самою довершеністю вважається використання єдиною рими на протязі всього тексту… «.

Саме ці жанри і вони поступово розцвітати на нью-йоркських дискотеках.

Традиції фанк-концертов, у яких публіка співає незгірш від, ніж музиканти на сцені, зобов’язували би-боев перекрикуватися з ді-джеями. Це змусило всіх додати dozens. Поступово репери стали вилізати до діджейскому мікрофону та почергово начитывать свої рими. Усе це, зрозуміло, робилося імпровізацією — читати із папірця було б смертним гріхом. Здібності чорних хлопців до спонтанної поезії вражають. Але треба сказати, що діти наші власні бабусі і дідуся вміли той самий: частівки, виконувалися на сільських «розмовах «теж були чистої імпровізацією — ніхто заздалегідь не писав. Взагалі, частівки, певшиеся почергово, як запитання-відповідь, навдивовижу подібні на рэперскую лайку, а «розмова », мало відрізнялася від гарлемских пати.

Звісно, кожен рэпер тишком-нишком готував «домашні завдання «- видумував рими і теми наступного пати; Mele Mel, з перших читців, зізнавався, що просиджував на цьому занятті по-полдня. Зате і віддача була фантастична: ранні репери проводили перед мікрофоном не одна година й не на два, а їй всю ніч — нонстопом… І тому все ніч потрібно було те щоб тримати публіку у напрузі і «качати «танцюльки. «We born to rock the world! «- співав потім цей самий Mele Mel і взагалі не заливал.

У 1976 року Африка Бамбаатаа починає робити довгі мікси і зводить свій найвідоміший бутерброд — накладає ламаний ритм фанку на п'єсу «Trans-Europe Express «групи Kraftwerk, лідерів німецького електронного авангарду. У результаті світ новий музичний стиль — «электро-фанк «чи навіть «електро «- священна музика брейкерів, той самий, під яку юна Москва танцювала за доби боротьби з пияцтвом, і социализмом.

У той самий року ді-джеї Grandmaster Flash і Grand Wizard Theodore одночасно винаходять скретч. З іншого боку, Грэндмастер Флеш придумує спосіб автоматично зацикливать брейки — що створює небачені змогу би-боев і реперів. Останні поступово виходять авансцену навіть через кілька років, стають головними постатями пати, невдячно засунувши MC на задворки.

Тим самим влітку Грэндмастер Флеш і Кул Херк виносять вертушки до парку і відкривають практику «опэн-эйров «- танцулек на свіжому повітрі. Там, під кроною дерев, Флеш та її дружок Ковбой сходяться з Крейді Мелом і трьома справжніми пацанами і з допомогою драм-машины, мікшера і вертушок створюють першу у світі рэп-группу «Grand Master Flash & The Furious 5 » .

У принципі, реп під музику записували і зараз. У 60-х чорний поэт-битник Амири Бараку (раніше відомого як Лерой Джонс) склав рэпообразную поему «Black and Beautiful «і на незалежної студії «джихад «платівку із нею. Згодом його товариш Хакі Мадхубути (не хвилюйтеся — це теж псевдонім) видав платівку своїх віршів «Raping and reading «у супроводі «Ансамблю африканських визвольних мистецтв ». Нарешті, 1968 року три чорних інтелектуала з цілком невыговариваемыми іменами створили групу «Last Poets «і записали кілька революційних рэп-альбомов. Назва «Останні Поети «робилося з поеми південноафриканського пиита Віллі Кгоситсайла, писав, що час віршів минуло й місце поета — на барикаді. «Last Poets «також не вважали себе останніми буревісниками чорного заколоту. У альбомі «Niggers are Scared of Revolution «на чом' світ ушановували малохольных братів: «Залякані революцією, залякані комплексом Бога білої людини, залякані метро, залякані одне одним, залякані собою, залякані пазурами американського орла. Риторика зробила вас психами, барабани змусили продати ваші пальці. Поезія, як гашиш, піднесла вас на м’яких подушках в прекрасні вершини… «.

На початку 70-х «Last Poets », як і обіцяли, кинули поезію, розпочали зброю — і них сіл за озброєний грабіж магазину. Не відали вони, що справжня, чорна революція робитиметься тими самими віршами, а їх групу репери будуть вдячно величати «першими поетами » …

Взагалі історія хіп-хопу — унікальний приклад того, як за одне покоління босяцький фольклор стає поп-мэйнстримом, дворові блазні - суперзірками, а гаряча каша традиції відливається шоубизнесом в форми масової культуры.

Хіп-хоп справді став новою точкою складання чорної громади, створивши культуру загального участі. Трохи раніше така сама історія була з рэггей на Ямайці: туристів вражало, що кожен кингстонский підліток гірші чи краще, але знається на технології виготовлення рэггей-записей і канонах письма і начитки. Тоді як у нормальних країнах більшість людей є споживачами музики, тут усе поголовно були її виробниками. Кожен хлопчак був такий чи інакше пов’язані з який-небудь саунд-системой: грав у групі, рухав важільці на пульті, крутив платівки, начитував текст чи крайній випадок тягав колонки на вечірках. Звісно, такий розклад можлива лише у період культурних і релігійних вибухів, коли вивільнена музикою енергія вабить як магніт залізну стружку.

1976 рік у Бронксі був такий часом. Усі танцювали, бомбили, зводили, все друг з одним конкурували, всім було друг до друга справа. Покриті тэгами поїзда каталися вже з району на другий, доносячи інформацію про незнайомих художників і пов’язуючи місто на єдину студію. А меморіальні графіті (картиры, присвячені мертвим чи загиблим би-боям, музикантам чи просто членам вуличних банд) хіба що відтворювали до гето традиційну африканську громаду, мислячу себе, немов сусідство живих, померлих і тих, хто ще народився. (На жаль, однією з перших мучеників хіп-хопу, відбитим на поминальних фресках, став DJ Кул Херк — в 1977 року він був зарізаний на порозі клубу під час власної вечірки. Але нудно на небесах їй немає було — з кожним роком скорботних картин ставало все больше…).

MC став новою казкарем, хіп-хоп — новим міфом і культурним мінімумом, визначальним буття людини у громаді. У античних греків настільки ж мінімумом була епіграма — вона втілювала у собі їх риторичне раціоналізм, кодувала структуру мислення. У японців часів Басі таку ж роль грала хоку. Знання їх канонів було мінімумом, необхідним приналежність до тій чи іншій культурі, громаді, полісу. У Гарлемі і Бронксі цією роллю грав реп — і коли ти міг вирішити чужій dozens — отже, ти розумів оточуючих, брав участь у загальної захоплюючої життя, почувався дома.

Тим часом хіп-хоп змінювався. У році DJ Африка Бамбаатаа, який був минулому отаманом вуличної банди «Black Spades «(«чорні совки»), створює полурелигиозную організацію «Zulu Nation «(точніше, докорінно реформує однойменну угруповання футбольних фанатів) — і тих кладе початок ідеологізації хіп-хопу. Власне, тоді ж з’являється й саме поняття «хіп-хоп », об'єднує музику, танець, стиль життя і идеологию.

Завданням «Zulu Nation «було культивування брейку, репу, графіті і інших «африканських «мистецтв — з єдиною метою виховання у чорних хлопців національної гордості й відволікання їхню відмінність від безглуздою агресії, злочинності, і кокаїну. Базуючись у власному досвіді, Бамбаатаа закликав «братків» втілювати агресію в рэпе — оскільки це веде до справжньої африканської духовности.

Після Другої світової війни у джаз приходить бі-боп — разом із ним нового образу чорного музиканта. Замість добродушного усмішливого Луї Армстронга на сцені з’являється загадковий, агресивний, напівбожевільний артист типу Паркера чи Мингуса. Відтоді «Нація Іслама «стає повальним захопленням чорних музикантів — виконавців бі-бопа, фри-джаза і соул.

У 1984 року балетний театр Сан-Франциско відкриває сезон гала-концертом сорока шести брейкерів, сотня би-боев виступає на закритті лос-анжелесской олімпіади. Країною котить перший комерційний хіп-хоп тур. У Лос-Анжелесе відкривається легендарне радіо KDAY, що працює чистий хіп-хоп. «Rock Steady Crew «організують театральну компанію «Ghettoriginal », організуючу брейкгастролі з усього миру.

Невдовзі стадіону Філадельфії перед 20 тисячами захоплених негрів «Run DMC «виконують хіт «My Adidas », скидають свої кросівки і шпурляють в натовп. Процес знімається телебаченням. В'їдливі репери переписують кассетку і посилають до Німеччини — щоб «фірмачі» пораділи. «Adidas », звісно, випускає з цього приводу три нових моделі. Мільйони батьків за всьому світу мучаться від дитячих істерик і намагається зрозуміти, що ж ці кросівки найкраще. «KRS One «роблять рекламні джинглы для «Nike «і «Sprite ». Хіп-хоп стрімко перетворюється на комерційну игру…

3) Російський рэп.

Нині можна проаналізувати, як хіп-хоп прийшов у Росію. Відразу стає помітно, що новий стиль прийшов після виходу комуністів від влади. Тоді, коли якась свобода думки й, і утворилася група Bad Balance.

Основатели російського хіп-хопу — група Bad Balance.

У Росії її реп з’явився у кінці вісімдесятих — кінці дев’яностих років. Сформувалася так звана перша хвиля російського репу. Групи, що створювалися тоді, були найчистішим underground «ом, основавшемся лише з власних амбіціях і прагненні просувати культуру Хип-Хопа у Росії. Група Bad Balance утворилася саме той період, і є одним із самих найстаріших вітчизняних рэп-групп. Bad B, певною мірою, можна вважати батьками-засновниками російського репу, як такового…

: Історія назви групи :

Історія групи Bad Balance починає свій відлік з літа 1989 року, як у місто Санкт-Петербург із славнозвісного українського міста Донецька приїхав вступати у Університет Гуманітарних наук Влад Валів (більш відомий зараз, як Майстер ШеFF). Треба сказати, що досі Влад був серед учасників break-dance команди «Білі Рукавички », з якою їздив різноманітні фестивалям, що проводиться країни. Отож, в Пітері Влад зустрівся з LA «їм, вони познайомилися, гарненько попили міцного пітерського пивця і, побачивши загальні інтереси, вирішили танцювальну групу, що може було б прибрати всіх у країні за брейк-дансу. Необхідно нагадати, що на той час був популярним цей танець, і часто проходили серйозні breaking battle «p.s, приблизно разів у 2 місяці, практично за всі містам країни й близького зарубіжжя. ШеFF і LA протягом місяця парились над назвою, були прочитані чимало книг, перелистаны словники і старі писання. Таким чином, 20 вересня 1989 року був придумано назва группе…

А легенда, насправді, така: ШеFF придбав собі високі капці фірми New Balance, які тоді дістати просто неможливо. LA «ю вони також подобалися і коли з’явилися другі капці цієї фірми у ШеFF «а, LA замутив їх на пуховик. Але капці ці виявилися просто підробкою і дослівно розвалилися очах, а ще через за кілька днів повністю убилися. З цих подій і це придумано назва групі. ШеFF «у взагалі подобалося слово «баланс «(Balance), а й у LA «за через це виникало зовсім інше слово — Bad. І тоді відразу всі стало по своїх місцях. Нині багато вулиць країни знають ім'я Bad Balance, що став легендарним шанувальники ХипХопа…

: Так зароджувався стиль, перші розклади :

" Так зароджувався стиль, перші розклади. Згадувати частіше треба, не завадить… " , — таке слово сказав Владі з ростовської групи «Каста «на одній із його пісень. Між іншим, дуже правильне слово. Адже у тому, аби зрозуміти те, що відбувається нині з групою, треба знати історію, відчувати всі тонкощі і етапи розвитку команды.

Отже, почнемо. Кінець 1989 року. Збирається команда. Першими приєдналися Лага і Swan, так було зроблено перший постановочний номер під назвою «Козаки ». То справді був складний танець у стилі locking, що відразу поставив високу планку Bad B. Потім низка виступів в різних breakDance фестивалів, які за всій країні, де займала лише місця, нікому не віддаючи свого першості. За кілька місяців до команді приєдналися Скалячи і Бармалей і із ними було зроблено ще два непереможних номери високого (тоді, звісно) якості: «Ленінградські ковбої «і «Лалыбай ». Відтоді все брейкери країни їхали фестивалі з одного надією, прибрати Bad Balance, але це нікому і удалось.

На початку 1990 року у Bad Balance приходить нову людину Wolf, відомий як DJ країни, який зробив апарат для скретча зі старої «Веги «і купи металобрухту. Почалися перші експерименти групи в рэп-музыке і з своїми інструментами. Навесні цього року було написано перший музичний хіт групи — «Ленінград ». Вже на льоту 1990 року був готовий перший альбом з урахуванням домашньої студії, який було названо «Семеро одного не чекають », який до речі не побачив світ (сьогодні це альбом лежить у ШеFF «а загашнику, коли-небудь настануть часи і цього альбом, по крайнього заходу, хочеться до цього вірити). Альбом цей містив виключно інструментальні композиції, які писалися лише заради break-dance виступів, тобто. це був музика, під яку було зручно танцювати ламаний танець. До речі, щодо назви. Така назва альбому («Семеро одного не чекають ») вигадали через ту причину, що Михей (R.I.P.) планував приєднатися до групи, але ще було зважитися переїхати із Донецька в Пітер, а слава Bad B. тим часом дедалі набирала обертів, те й зіграло на вирішальній ролі в приїзді Михея.

Влітку 1990 року Михей, як і ШеFF роком раніше, надходить з усіма інших членів групи в Університет Гуманітарних наук, т.к. ректором університету дали добро на пільгове вступ у ВУЗ. Ректор бачив майбутнє за цими хлопцями, розумів, що ці хлопці справді талановиті і багато зуміють домогтися. Він обіцяв зробити концерти групи США, в ролі культурного обміну між університету. Усі хто хотів мати вище освіту, а тому вирішення на вступ у цей ВУЗ було винесено миттєво. Тим часом, тривало розвиток команди Bad Balance, як танцювального колективу. До першого жовтня 1990 року готова перша група у Росії 45-минутная костюмована танцювальна програма. Тепер у групі налічувалося вже сім человек.

: Запис першого альбому :

1990 рік. Усією країною гриміла перебудова, є було нічого, культура вмирала, а група тим часом намагалася оформити документи до виїзду США для концертних виступів. Тоді виїхати зарубіжних країн взагалі було вкрай проблематично, тому МЗС ФРН із легкістю повернув справу і викинув на кошик для сміття. Але група попри що намагалася продовжувати працювати. На початку осені вдалося виїхати до Америку тільки лідерові Bad Balance — ШеFF «у, де він перебував майже місяці, марно намагаючись зробити повторне запрошення групі. МЗС по тому разу, ще тричі відмовив хлопцям в виїзді. Ректор університету щось міг зробити і лише розводив руками. ШеFF «у вдалося отримати великої Вашингтонській продюсерської компанії серйозне запрошення, з яким він повернулося на Росію. На той час Wolf залишив групу і нарешті зайнявся своїм сольним проектом — «Ім'я Захищене », куди ввійшли Марамой і Кефір. Попри це, прийнято рішення продовжувати писати повноцінний рэп-альбом. Усі заробляли, як підважували і приносили в загальну касу свої заощадження для записи. Було важка час тоді. Запис альбому почалася на студії ДДТ, та продовжилася на студії Эдиты Пьехи. Перша записана композиція — «Донецький край », віддавала справжнім, сьогодні вже російським рэпом.

Наприкінці минулого року відбулося перше вітчизняний рэп-фестиваль — Рэп-ПИК «90, де Bad Balance саме з цим композицією посіла місце. На пітерському фестивалі брали участь також групи: Академия-2, Термоядерний Джем, MD&C Павлов, Дубовий Гаайъ, Ім'я Захищене та інші. Було очевидно, що реп точно спрацьовує над брейк-дансом і було шукати нових шляхів щеплення Хип-Хоп культури. На початку 1991 року МЗС таки поставив дозвіл групі до виїзду США, але цього разу американське консульство може дати цілком дозволу виїзд. Попри це, Bad Balance були задіяні роботою над альбомом «Вище Закону », який своєї є першою вітчизняним рэп-альбомом. Назва цього альбому вигадали після багатократних відмов групі до виїзду закордон. Останні вози до альбому, були дописано на студії групи Форум. Повне нерозуміння працівників студії серйозно дратувало учасників Bad B, у одного прекрасного моменту вони набили морду звукорежисеру і вимагали замінити його за іншого. Відмовити їм важко, режисер замінили, але у пітерської середовищі поп-виконавців прокотилася хвиля неприйняття рэп-музыки загалом. Марно забувати, що на той час у країні правила поп-музика, а рок-музика була занадто далекою від нову культуру і у жодному разі не хотіла на контакт. Утворився вакуум чи, так звана, Ленінградська блокада. Кінець записи альбому припала на п’ятим відмовою влади про виїзді групи зарубіжних країн. Альбом був випущений тільки на аудіокасетах (ще, адже CD тоді просто більше не спостерігалося, а платівки вже на кшталт минули) обмеженим накладом викинуто ринку через піратську мережу, т.к. офіційна дистриб’юція в країні працювала взагалі. То в групи повились перші шанувальники, які розуміли, що таке справжній реп і давно чекали появи вітчизняних репгероїв, якими і вони пацани із групи Bad Balance.

Вперше у країні, групою було створено колекція одягу, яка виражалася лише у тишетах і кенгурухах з логотипом Bad Balance — Abowe the low. Слід звернути увагу, що у англійському написанні є дві помилки, допущені спеціально, щоб відрізнятися в правописі від назви відомою американською реп-групи з Лос-Анджелеса «Above the law ». Три сотні перших тишетов розлетілися серед на друзів і знайомих. У тому ж 1991 року у групі з’являється нового персонажа Моня, і тоді повністю визначився нового складу групи: LA (DJ), ШеFF, Михей (MC «p.s), Скалячи, Лага, Богдан, Swan і Моня (танцоры).

: Наступне розвиток групи :

Торішнього серпня 1991 року Bad Balance отримує гран-прі на Всеросійському репфестивалі, який було зроблено Студією Клас і Артемієм Троїцьким в Парку Культури. Пане Троїцький пізніше сказав, що це хлопці знають, що таке справжній реп і з енергетиці їх сміливо можна порівняти з американського групою Public Enemy. Це висновок, напевно, було зроблено по тому, як було виконаний перший варіант композиції «Діти Сатани ». Так, справді текст відповідав дійсності, тоді як production (музика) куди годився. У кожному разі, кожен, хто бачив це дію на сцені, підходив і висловлював свою повагу групі. Саме після цього фестивалю багато заговорили у тому, що реп російською неможливий, що це лише наслідування чорним афроамериканцам, які мають стиль сімейному житті дуже відрізняється від нашого. Люди хотів не погоджуватися з тим, що змінюється від і вбачали у групі Bad Balance ворогів чи спецагентів із Заходу. Отож цілком ігнорували і давали розвиватися живої вуличної культурі. Та все ж клоунаду, синтетично придуману, деякі розумники почали проштовхувати. Так, на сцену готували до виходу Богдана Титомира і групу Мальчишник. Але це усе почне в будущем…

Після повернення рідного міста відбулося кілька зйомок на пітерському телебаченні та минуло промо на місцевих радіостанціях. Отже, весь прогресивний Пітер знав, що їх місті є, як і в усьому світі, реп, і непросто реп, а найкращий у країні реп. Саме після цього знайшлася людина, який нібито сказав, що підтримати фінансами групу. Його звали Андрій Бережний, його бізнес — фабрика із пошиття модних тоді плащів. Він заробляв багато грошей у тому, що ні приносило йому задоволення, і й тому він шукав хоча б можливість змінити світ однакових плащів. А. Бережний вів переговори з зйомці документального фільму компанію. Картина було заплановано майбутнього року. З другого половини осені і по весни наступного відбулося близько 20 концертів в Пітері й інших містах. Один учасник колективу серйозно зайнявся графіті і дизайном, й менше приділяв увагу танцю. Якось він відчув, що краще знайти в дизайні. Усі хлопці висловили йому з повагою, через те, що він зробив для Хип-Хопа у роки і закотили класні проводи. Звали цієї людини Богдан. Тим часом проти зароблені від концертів гроші, було замовлено за кордоном модні свитшеты, тишеты, ветровки і бейсболки модної тоді серед американським реперів, команди Riders, і навіть навернені капці Nike. У той самий час, для групи безплатно були зшиті чорні слаксы і плащі з урахуванням першого спонсора вітчизняного репу. Тепер група виглядала серйозно й почала помалу лякати поп-артистов.

: Альбом «Грабіжники Bad B. » :

Навесні 1992 року було прийнято рішення записати справжній рэп-альбом з якісним звучанням і більше вуличної лірикою. Команда й остаточно тоді розділилася на частини: одна відповідала за танець (Лага, Swan, Скалячи, Моня), іншу за реп (LA, Михей, ШеFF). Андрій Бережний познайомив ШеFF «а з майстром міжнародного класу по кик-боксингу Олександром Савіновим, який тренував у своїй школі кращих кик-боксеров міста Київ і готував їх до міжнародних змагань. Вникнувши в суть Хип-Хопа, він запропонував свій зал для репетицій Bad Balance, і навіть давав хлопцям уроки кик-боксинга. Так, за короткий час група подружилася із чудовими спортсменами, й у своє чергу підсадила їх у рэп-музыку. Тепер «дах «для групи була потрібна, бо всі спортсмени міста готові були йти будь-якого порвати за Bad B. Починала зароджуватися щоправда вулиць. Настав час розділитися, половина групи їхала писати альбом; їх шлях лежав у Moscow City, у студію Gala Records (саму якісну і престижну у період студію). Гроші на запис альбому отримано у Андрія Бережного.

Запис почалася наприкінці квітня. Хлопці у складі ШеFF «а, LA «що й Міхея, зупинилися готелі Измайловская і щодня протягом двох місяців працювалося над новим альбомом «Грабіжники Bad B », після виходу що його 1993 року група нарешті змогла довести, що реп російською не лише можливий, але й має низку переваг перед західним. У студії ознайомилися з Богданом Титомиром, що на той час гримів у всій країни з своєї необгрунтованої вигадкою «Висока Енергія ». Зустріч була різкій, як і вуличних бойовиках, т.к. Bad B. не вітали нічого, що міг би принести збитки їх справі. Але поспілкувавшись з Богданом, хлопці зрозуміли, що правильней буде об'єднатися та повернути історію розвитку вуличної музики нормальне русло. Вона могла дати їм донести їх ідеї до більшої кількості людей, що могли йому підказати, що таке справжній реп. З того часу зав’язалася дружба БО (то пізніше «балансовцы «охрестили Богдана) і групи Bad Balance, що триває і з сьогодні. По Москві пішла гуляти чутка, що пітерські хлопці роблять до реальної справи, які з всьому світу починає різко набирати обертів. Так, відомий московський промоутер Ігор Селеверстов, відчувши золоту жилу, запропонував групі виступати у його клубі - Jump. Про це клубі знала вся Москва і ризик потрапити туди було досить престижно кожному обивателю чи моднику. Хлопці підписали контракт чотирма місяці про виступ у клубі - тричі на тиждень і отже отримували 1200 $ в місяць. Починався перший реальний рэп-бизнес. Після повернення Пітер виявилося, що дві бійця з ряду хочуть піти наліво, нібито в серйозний бізнес. Хоч як намагалися ШеFF і LA утримати хлопців, нічого не вийшло. Групу пішли Swan і Лага. Тепер склад Bad B. був такий: ШеFF, Михей, LA, Скалячи і Моня. Відчувалася нестача ще одному танцюристі. І за 2 дні з’явився Тимир, виходець із Пітера і від нової хвилі брейк-дансу. Він було прийнято, т.к. мав високого авторитету в танцювальному Пітері. Група придбала новий ореол. Були пошито костюми з робочої тканини, у стилі пітерських ув’язнених. До речі, відома лінія одягу RocaWear лише на початку 2000 року почала випускати схожі моделі з аналогічної тканини. Йшли виступи у клубі Jump, групу реально визнали. На зароблені гроші ШеFF запропонував купити першу командну машину — Жигулі (четвірку). Ця тачка реально стала бойової машиною піхоти, т.к. всі водити. Про групу заговорили все…

: Поїздка групи до Німеччини :

Наприкінці жовтня 1992 року Bad Balance підірвали всю молодь Москви у Спортивному Комплексі Лужників, і розпочалося перша повальна хвиля вітчизняного репу. Потім у 1993 року виходить альбом «Грабіжники Bad B », що відбувається ефект взорвавшейся бомби. Хочеться повторитися, сказавши, що це альбом повністю зламав рамки Хип-Хопа нашій країні, оскільки до «Грабіжників », вся країна слухала те, що їм заздалегідь готували; все знали лише групу «Мальчишник «і Богдана Титомира. Також хочеться повторитися, і про те, що альбом «Грабіжники Bad B «є воістину культовим, а також вважається першим альбомом, у якому представлений традиційний слов’янський реп. Тоді рэп-музыка вперше повела у себе людей, тисячі людей. Почалося правильне розвиток Хип-Хоп культуры.

У 1993;1994 роках культура продовжувала грамотно розвиватися, народ став встромляти, Bad Balance збирали великі, на той час, зали. Богдан Титомир запросив хлопців з'їздити з нею країною у межах спільного туру, виступати різними концертах. У 1994 року хлопці вирішили виїхати до Німеччини, плюнули попри всі, зібрали, так би мовити, рюкзаки побільше й поїхали. Приїхавши цього разу місце, оселилися в сквоте (причому, це був ціла трикімнатна квартира з меблями і зручностями. Хоча квартиру хлопці, звісно, не платили. Заробляли гроші тим, що танцювали тут, танцювали на площі центрі Берліна. Коли початок холоднішати та й коліна вообщем-то набридло бити, почали мити скла машин на перехрестях. Це була, загаломдосить легка нажива. У вдалі дні бізнес давав по 100−120 марок в годину на людини. Через невеликий відтинок часу, коли дівчатка вже нормально облаштувалися, стали виступати по клубам. Отримавши величезний резонанс у німецьких владних клубах, Bad Balance стали виступати професійно в турах багатьох відомих рэп-команд. Пацани знайшли в зв’язку зі людьми, які пізніше допомогли піднятися. Одного разу до них підійшла людина, дав свою візитну картку і додав: «Приходьте до мене, поговоримо! ». Так усе й стартануло. Їх запросили на Берлінський Хип-Хоп фестиваль, де групу помітили промоутери. Один із європейських фірм підписала з групою контракт на концертну діяльність, і Bad B. стали подорожувати й виступати скрізь. Bad Balance виступали на концертах усією Європою з такими відомими репкомандами: «Poor Righterours », «London Pose «і «Urban Speices ». Усього вирішено було шість у рамках акції «Хип-Хоп проти насильства «по Австрії, Франції, Бельгії, Голландії, Германии.

: «Міська туга «- філософія урбана :

1995 року «балансовцы «вирішили, що час вже повертатися на Батьківщину, хоча вони запросто могли лишитися й працювати у Німеччині, оскільки там вони були, можна сказати, нарозхват. Надходило безліч пропозицій виступах, були пристойні (на той час, звісно) гонорари. Але Bad B. вирішили розвивати вуличну культуру у Росії. Повернувшись до Москви, повні зусиль і енергії, вони організовують там Центр Хип-Хоп культури, стали показувати народу, що таке справжній Хип-Хоп і всіляко його рекламувати. У Санкт-Петербурзі теж організували філія Центру Хип-Хоп культури. За підтримки на радіо Катя була організована перша радио-программа, присвячена Хип-Хоп культурі під назвою Hip-Hop Info. Згодом цей назва перейшло на журнал, який стали випускати Валів і компанія, присвячений відповідно Х-Х культурі. Пізніше було відкрито компанія і звукозаписна студія з аналогічним назвою. До речі, студія Hip-Hop IN4 панувала той час єдиною професійної студією, де могли записатися на рівні діячі Х-Х культури. Створення Центру стала відправною точкою для старту фестивалю Rap Music, там-таки створений і оргкомітет. Прагнення створення безпрецедентну акцію залучили перших спонсорів і меценатів. У результаті грудні 1994 року був розпалений вогнище під назвою RAP Music, досі зігрівальний серця мільйонів людей! Bad Balance, ввібравши у собі дедалі нові фішки і прийоми, побачені ними на Європі, спробували зробити спільний проект з живими музикантами й почали писати альбом «Bad B. Про. », який передбачав почасти живе звучання. Було записано три композиції з живими музикантами, де було зроблено перші пошуки поєднання рэп-музыки і важкого року (яскравим прикладом можна навести вози «Тик Твою Мати Так «чи «Колискову »). Проте всередині записи альбому, Bad Balance їдуть у Америку, до міста Лос-Анджелес, щоб повністю зрозуміти відмінність європейської музики від американської. Інакше кажучи — спробувати вивчити кухню. У Америці проводилися виступи у малих клубах і ознайомлення з вуличними МС, які нові уявлення, як міг би правильно розвиватися російський реп. По приїзду зі Штатів групою була записана культова композиція «Міська Туга », яка змінила уявлення людей про російському рэпе. Цю пісню також зняли перший кліп групи, після виходу якого на екрани все просунуті голови країни підсіли на Хип-Хоп культуру. Почалася справжня хвиля вітчизняного репу, сьогодні вже тис. чоловік знали напам’ять слова навчалися правильно римувати, ніж впасти ми перед своїми друзями. Коли альбом був повністю закінчено, почалися гастрольні тури всій країні і зарубіжжю. Після турів країною Bad B. отримали запрошення виступити на Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Німеччині тощо. Хлопці відразу отримали контракт, виступали по середнім клубах із дуже відомими людьми від Method Man «a до Run-DMC, брали участь й у такий фиче як Samart Jam. Після туру по Америці, Bad Balance шукав друге дихання, яка допомогла б зробити альбом неповторимым.

: Місто Джунглів, я люблю тебе, як зірки :

Це подих знайшли в Азії, приміром у Таїланді, де група дала ряд концертів для інтернаціональної публіки. Сонце, океан, пісок, рослинність і внутрішнє заспокоєння дали пояснення, чому реп неспроможна створюватися у такому середовищі. Реп від Bad B. — це, передусім, протест і незгоду з усталеними нормами, які ведуть людини, як у глухий кут. Саме там почалася туга з нашої дикої реальності. Після повернення Росію хлопці засіли на Gala Records почали писати альбом «Місто Джунглів », котрий почав класикою жанру. Альбом став останнім повноцінним LP групи, у якому брав участь Михей. Пізніше Михей вирішив залишити групу і замутити, віддавна підготовлений про це, сольний проект (ну, не зовсім сольний, звісно, по початкової задумом ще мав бути Mr. Bruce, але доля розсудила інакше) під назвою «Михей і Джуманджи ». Головна пісня альбому стала нової філософією урбана, дала нове розуміння цієї філософії. Кожна рядок пісню — це зашифрований код, який може розгадати лише Обраний людина, людина, який реально врубається в Х-Х культуру. Два неповторних кліпу, зняті на пісні від цього альбому — «Як сон «і «Усі гаразд », виконані професійними режисерами і операторами, показали що час для великих змін, починалася нова ера, починалася час виходу новий якісний уровень.

: Освіта Bad B. Альянсу :

Середина 1998 року. ШеFF і Legalize, вже отдалившийся від групи DOB Community, винайшли нову схему, яка б по-справжньому підняти вітчизняний Хип-Хоп визначений рівень. Так почалося освіту нової формації під назвою «Bad B. Альянс », за фундамент якої було взятий основному складі групи Bad Balance. Михей вже залишив Bad B. і почав каламутити свій власного проекту «Михей & Джуманджи », музика якого було полягає в фанк і реггей-мотивах. Вже була записані перші спільні воза з Legalize «ом під назвою «Чи? », яка до альбому «Місто джунглів », і пісня «Війна », записана що з БО після бомбардування НАТО братньої Югославії. Склалася нова схема, схема «Альянсу ». Спочатку було створено команда Легальний Бизне$$ (Legalize, N «Pans), сольний проект ШеFF «а; потім у глибинах кам’яних джунглів був знайдено ДеЦл, після створили дівочий рэп-проект «Білий Шоколад », орієнтований здебільшого клубну аудиторію. Почалося час, час «Альянсу ». Почався якісний підйом вітчизняної рэп-музыки.

Зараз, гадаю, слід вкопатися під тому, яка ж була задум ШеFF «а і Лигалайза; що їм зробити, чого можна домогтися, створюючи Альянс? А схема-то Bad B. Альянса насправді проста. Спочатку планувалося запустити ДеЦла, реп мали прилучити до культури учнів с/ш (віком від 12 до 15 років. Потім мали з’явитися ЛБ (Легальний Бизне$$), які мають бути орієнтовані людей старшого віку, котрим реп був непросто модної музикою, а змістом життя. Bad Balance ж — це «реп для реперів », це й музика орієнтована за тими, хто існувати без репу не може, хто починав слухати реп ще у період «першої хвилі «у Росії… Слід також згадати ще про три (вірніше, чотирьох) проектах, також які входили на Альянс. Це «Три діджея », «Білий Шоколад », Tommy і «АлкоФанк ». Отже, проект «Три діджея »: DJ TO№ 1K, LA і Shooroop, в основі композиції бралася не своя музика, а шматочки безлічі пісень інших виконавців. Досить-таки прикольна фішка виходила. Але це і спричинило те, що проект заглух. Адже ще було випустити альбом, щоб про неї дізналися маси, а здобуття права випустити альбом, потрібно давалися згоду всіх авторів, шматки, чиїх творінь використовували ді-джеї у своїй проекті. І це, ніби між іншим, задачка ні з легких…

Проект Tommy — це сольний проект, всім зараз відомої дівчини Тамари (Tommy Girl), самої техничной (себто, зчитування) дівчата російському рэпе; але це тільки мою думку. Було записано кілька композицій, а й через поганого стану здоров’я дівчини проект було вирішено вилучити з Альянсу. Дівчата з «Білого Шоколаду «зазнавали собі відповідальність за Хип-Хоп, орієнтований клуби. Проект AlkoFunk взагалі покотив, оскільки фанк-музыка трохи зле приймається у Росії. Коротше гаразд, зі схемою тепер уже Альянсу на кшталт розібралися, поїхали дальше…

Отже, Bad B. Альянс почав повноцінне функціонування. Почалося здійснення схеми, придуманою ШеFF «ом і Лігою поблизу намету з пивом; почалася жорстка гастрольна діяльність, запис на студії, створення нового матеріалу. Був знято кліп Легального Бизне$$ «чи уперше був в засвічений ДеЦл (доти, вона проходила навчання брейк-дансу у шкільництві у Моні). Потім був випущений перший кліп ДеЦла — «П'ятниця ». До речі, пісня ця має досить цікаву історію. ШеFF вирішив повернути написання першої вози для ДеЦла (точніше, тексту нею) відомому рифмоплету московських вулиць, Лигалайзу. Не задовго то того, якнайкраще мала проводитися запис цього треку, ШеFF зателефонував Лізі й запитав, як там справи з текстом, адже все-таки ДеЦлу треба її хоча б порепетирувати перед записом. Ліга сказав, що це нормально, а справі тексту для ДеЦла він не мав писати (забув, напевно). Отож, текст до пісні вимальовується «П'ятниця », з якою власне і почалося становлення ДеЦла, як МС, Ліга писав протягом кількох годин до записи цієї композиції, в напівп'яному стані, в метро, прямуючи додому з якимто приватній вечірки. А ДеЦл досить непогано (немає, ну погодьтеся, що з найпершого разу непогано ;)) зумів зачитати цей текст. Слідом за «П'ятницею «запущено і всім відомим супер-хит ДеЦла «Сльози », в якому було використано музику і зі композиції групи MAD DOG. Слідом виходить пісня і кліп Bad B. Альянсу (у складі ШеFF «а, ДеЦла і Лигалайза) під назвою «Надія наступного дня ». Саме ця пісня перевернула уми мільйонів людей, реально підсадивши їх у реп. Потім влітку 1999 року випускається альбом ДеЦла «Хто ти? ». Після альбом Легального Бизне$$ «а. Починаються гастролі містами нашої неосяжної матінки Росії, де групи і виконавців, що перебувають у Альянсі виступають як разом, і роздільно. Практично усім виступах Альянс і групи, котрі входили до нього, публіка зустрічала на ура. Для самих «Балансів «однією з пам’ятних концертів став виступ у місті Баку. Концертна діяльність перемежовувалася із записом треків на студії. Я з тим приблизно остаточно 1999 року. У грудні нинішнього року проходить щорічний RAP Music, потім у початку січня проводиться церемонія вручення премії «Голос Вулиць ». Затим цих двох подій група в оновленому складі (ШеFF, LA, Mr. Bruce, Малої і Лигалайз) виїжджає до Америку, New York City, для записи треків до шостому альбому Bad B.

Отже, 5 січня 2000 року відбувається саме знаменна подія (ну, на той час) історія групи: хлопці вирушають на NY City. Коли вони прилетіли, їх зустрічав мікроавтобус, у якому проїхали крізь усе Манхеттен до будинку, який був спеціально орендується для хлопців. У своїй хаті цьому, ніби між іншим, мешкали решта 2 хлопці з Італії, які чогось протизаконно накоїли себе вдома і нелегально оселилися у Штаті, а також дівчина з Риги, яку американец-бизнесмен на стажування до свій кафетерій. Наступного дня по приїзді Нью-Йорк хлопці пішли шукати студію, де можна було якісно записати альбом і начебто як, знайшли. Але туди їх зустрів одне із музикантів Ленни Кравитца і трохи обламав їх, сказавши, що у цій студії пишуть лише рок-музику. Хлопці розстроїлися, але музикант цей зрозумів, у чому річ і допомогти. Він став обдзвонювати всіх своїх знайомих продюсерів, аби ті допомогли знайти для хлопців хорошу студію. Тим часом, Малої обдзвонював всіх своїх знайомих американських рэп-звезд: Ice-T, Run DMC і власності колишнього продюсера передачі «Yo! MTV Raps «- Gabe Tolliver. Спільними зусиллями через добу хлопці отримують всю картотеку нормальних студій, у яких «варять «Хип-Хоп. І, витративши ще за кілька днів, оцінку цих студії, всі розуміють, що найбільш оптимальним варіантом буде «East-West Music Studio », у якому сидить великий музичний продюсер з Ямайки — Roc Isaac (він також Rad Roc). Саме туди «Баланси «згодом і прийшли, віддавши на прослуховування свій вже готовий матеріал Rad Roc «у. Він отслушал і сказав, що працювати, а коли дізнався, скільки пацани готові витратити грошей на альбом лише похихикал, адже ці бабки по нью-йоркським стандартам можна було лише дві композиції. Проте він менне Roc сказав так: запишемо три композиції і, якщо знайду від цього матеріалу щось підходяще для свого нового збірника, то дозволю дописати весь альбом. Отже, постукали через руки і стартанули…

Стислі терміни, відведені до роботи над композиціями, перешкоджали хлопцям розслабитися. Перші чотири дні на студії було витрачено LA «їм для відпрацювання музичної програми, що він спеціально привіз із Москви у Стейцы. Дуже сильно допоміг з аранжуваннями відомий американський битмейкер з команди R.Kelly. Почалася справжня работа.

Поки хлопці (ШеFF, LA, Ліга, Mr. Bruce) трудилися на студії, Малої найняв адвоката для групи, і що тепер робилося лише з паперам. Невдовзі були записані два вози, після чого Roc сказав хлопцям, що він бере одну їх для свого збірника і дає можливість дописати американську версію «Кам'яного Ліси ». Після цього Bad Balance запросили виступити на якийсь російської емігрантській вечірці. Виступ було платне, але жахливо поганою організацією концерту. Попри це виступ «Балансів «всім дуже сподобалося, і з’явилися відразу пропозиціями щодо виступі на інших майданчиках і нью-йоркському російськомовному радіо, кілька журналістів із різних видань взяли контактні телефони в юнаків, щоб написати про них статті. Але «Баланси «не забували про своє головною місії, у тому, навіщо вони власне приїхали до NY City, — розвиток інтернаціонального рэп-рынка. До студії, де писалися Bad B, почали зазирати безліч відомих персонажів зі світу Х-Х культури. Отже, була перша спільна віз що з американськими рэп-героями. Тема було названо «Москва — New York «і являла собою початок поєднання двох культур, сходу і заходу. Віз була спродюсирована Rad Roc «ом, ухвалили ній участь MC Trenger (відомий багатьом для роботи в Wu-Tang Clan) і Doc. Who (одне із МС, також пишущийся на East-West Studio). Після цієї вози була записана ще одне віз разом із Trenger «ом, яку назвали «Дон Барон ». Потім два вози з бэк-вокалисткой Mary J. Blige — Carla W. Одну відповідно для альбому Bad B — Чисте небо — позитивна тема, що йде, як завершення до альбому. Коли виконувати паралелі з альбомом «Місто джунглів », можна помітити, що обидві альбому закінчуються досить позитивно (згадайте, в «Місті джунглів »: «Усі гаразд, ти лише вір; All Right — каже новий день… »). Другу віз із Carla W записали для сольного альбому ШеFF «а, назвали її «Зірки «(вона, до речі, теж відрізняється своїм особливим романтикою і позитивом). У обох возах Carla W відпрацювала попри всі 100%, вправно вписалася в лірику «Балансів », органічно доповнюючи считку ШеFF «чи Лигалайза.

Також хлопцям вдалося записатися з новою зіркою нью-йоркського R «n «B — Jimmy. за таким було зроблено віз «Леді Гроза », єдина альбомі композиція, присвячена любові, але всередині міської туги, всередині урбана. Jimmy має прекрасними вокальні дані, він чудово виконав свою партію у цій пісні. І, нарешті, останній була записана по-справжньому культова віз, наскрізь просякнута жорстким ньюйоркским звучанням. Називається вона «I Know Ya Style ». Продюсером композиції з’явився Rad Roc, яке зуміло об'єднати п’ять цілком різних стилю зчитування, два голосу зі боку Росії (ШеFF і Лигалайз) і трьох із боку USA (B.Ricks відомий Х-Х нації за групою Cypress Hill, MC Rocsigar — надія студії East-West Studio вже згадуваний вище MC Trenger з Wu-tang «а). Production «ом до композиції займався LA. У «I Know Ya Style «по-справжньому виразилося злиття міст, немає швидше навіть двох континентів, двох дуже різних культур. Це вже було справжній реальний International. Слід зазначити, що це МС писалися з першого дублі, воднораз. Потім за всій країні прогримів іще одна LP, сьогодні вже сольний, від ШеFF «а, який отримав назву «Ім'я — ШеFF ». Ця платівка являла собою невелику екскурсію у внутрішній світ ШеFF «а; прослухавши цей диск, можна було отримати достовірну інформацію про ШеFF «е, як «про особистості. А сам ШеFF в одному з інтерв'ю назвав цей альбом «каменем вуличної філософії «, Особливо у цьому сенсі хочеться виділити віз «Дай вогню », де кожна фраза має під собою міцну основу, тобто містить у собі дуже глибший зміст. Альбом «Ім'я — ШеFF «здобув собі дуже хороші оцінки серед Х-Х нації, й усе з нетерпінням очікують другий сольник. Гаразд, щось відхилилися від теми… Практично разом з виходом альбому ШеFF «чи ДеЦла запрошують в НьюЙорк щоб одержати нагороди International MTV Awards за кліп ДеЦла «Вечірка у ДеЦла ». ШеFF переміг у номінації «Кращий зарубіжний хіп-хоп продюсер », ну, а ДеЦл відповідно номінації «Кращий зарубіжний хіп-хоп виконавець ». Церемонію нагородження супроводжували виступи світових зірок, а нагороджених на Майдані сцену викликав сам Moby. Представники інших країнах у час вручення їм нагород поводилися доволі мляво, обмежуючись найбанальнішим «Thank you, very much ». Коли ж оголосили ШеFF «чи ДеЦла, вони вийшли на Майдані сцену і також привітали присутніх англійською, це був вуличний сленг. Зал просто взорвалася оплесками! Після виступи все стали позичати в ШеFF «чи ДеЦла автографи, сам Moby не залишився осторонь. А у Нью-Йорку ШеFF зустрівся відносини із своїми старими знайомими рэпперами; це був народ з Wutang Clan і Cypress Hill. Влад познайомив його з ДеЦлом (його, до речі, зустріли досить добре, він всім сподобався). А саме головне — те, що, як і раніше, що ШеFF і ДеЦл були там (в НьюЙорку, тобто) в становищі іноземців, сприймали, як. Це вкотре підтверджує те, що Хип-Хоп — це інтернаціональна культура…

Повернувшись у Росію переможцем і зарядившись у Нью-Йорку нової енергією вулиць, ШеFF вирішує далі просувати якісний Хип-Хоп в России…

Лигалайз (Legalize).

После того, як Bad Balance заклали більш-менш вдалий фундамент для розвитку хіп-хопу у Росії, почали з’являтися інші помітні в Російському Рэпе, такі як Лигалайз… Лигалайз — Андрій Меньшиков — народився 30.06.1977 у Москві. Навчався у «Російському Химико-Технологическом Університеті», провчившись там 4 року, переконався, що це надзвичайно далеке від музики і йому. Починав як все: чудовий день, почув реп, який відразу ж його захопив, улюбленої групою в нього були RUN D.M.C. Перший музичний проект: це були років вісім тому. Лигалайз — це саме таки спочатку назва його першої групи. Хлопці жодного разу і записалися, група розвалилася. З неї залишилася одна Андрій, і це назва — Лигалайз перейшло нею. Першої діючої групою була Slingshot, організована разом із таким людиною, як Ladjak. Ця група входило у такий альянс, як D.O.B. Community. D.O.B. розшифровується як Department of Bustas- «відділ хуліганів «Раніше була група D.O.B., до якої належали Ladjak і Sir-J, потім Legalize і Ladjak об'єдналися в дует Slingshot і назва D.O.B. стало назвою тусовки. Непросто назвою музичної групи, а назвою тусовки, до якої входили кілька груп: Bust A. S!, Slingshot, Раби Лампи, Just Da Enemy. Вони записували англомовний реп, адже їм хотілося бути оригінальними, у цьому була фішка — Slingshot були єдиною групою, яка професійно (гідно) читала на англійській. Вони мусили переконаним андеграундом, тобто. йшов це свідомо й будь-коли ставили за мету стати популярною групою. Вони робили, що визнавали лише знавці. Це можна описати так — це був реп лише реперів. А потім Ліга зрозумів, що він хочеться чогось більшого, хочеться більшої аудиторії. Усе-таки з англійською мовою аудиторія дуже обмежена, небагато можуть усвідомити. Він вирішив, що він є, що сказати російською, є, що донести її до вух слухача, та й просто хочеться, аби на тебе розуміли. Лізі довелося жити більше року у французької колонії лише у африканською країною Конго. «Я бачив там перспективу, була можливість заробити великі гроші. Я там, звісно, стане музикантом, але забезпечувала б власну сім'ю» — розмовляв. Колонія мала тісні зв’язки і Франції, тоді як у Франції, як відомо, хіп-хоп дуже розвинений. Там Лигалайз спілкування з французькими МС, з французькими рэпперами, працював у групі, що з чотирьох. Вони в клубах, на приватних вечірках. Перебування там перевернуло все його свідомість. У Конго Андрій зустрівся із зовсім іншим підходом до рэпу: реп — це імпровізація, він іде душу, а чи не якийсь заучений текст, який ти тараторишь під ритм. І це підхід він привіз Росію. Ліга насправді дуже змінився. Він далі працювати у спосіб ж у D.O.B. як і зараз, спробував змінити його, тягти хлопців у себе у новий стиль, але зазнав фіаско. Не вийшло, шляху розійшлися. А повернувся Ліга тому, що у Конго почалася війна, та його із дружиною евакуювали як іноземців. Там в нього був справжніх друзів, як і раніше, що його добре прийняли, він був чужій. Ще щось про Лізі Він дуже сентиментальний. З ранку обов’язково п'є кави, то це вже ритуал. Потім їсть холодний йогурт, і всі. Після такої сніданку він весь день відчуває відмінно. Андрій впевнений, що не заподіє болю іншій людині, особливо близькому. Вважає, що дружба важливіше любові. Саме друзям Ліга зберігає вірність і «відданість. Дівчин-те як приходять, і йдуть, а друзі залишаються. Улюбливий. Останнім часом почувається справжнім мачо, але немає навколо дівчат, що їх хотілося б доглядати. У житті Лигалайза було багато розчарувань, він відкритий людина, не носить масок. На дах, на його думку, потрібно лазити, оскільки там ближчі один до сонцю… Натхнення приходить частіше вранці. Прокидається і пише тексти. Хоча багато хто пісні було написано і тільки вночі, одним подихом. Але зазвичай текст народжується поступово: у голові з’являються рядки якісь, інтонації, поки що які пов’язані. Потім переплітаються, зростаються, і виходить пісня. Андрій раніше займався спортом, але особливих рекордів не ставив. Щоправда, частенько потрапляв на такі історії, коли доводилося приховуватися якнайшвидше. Отож бігати навчився, життя змусило. Вважає, що широкі рэперские штани — самі зручні! Одяг в джинсово-спортивном стилі не сковує рухів, у ній ти почуваєшся розслабленим, спокійним. Ось безсумнівно. І взагалі, стоїть, підбираючи речі по погоді, а чи не по лейблу. Чим стає старше, тим спокійніше. Це молодим властиво лізти на рожен. На думку Ліги, все розбірки — даремна витрата зусиль і часу, тож їх і уникає.- Сила чоловіка саме і виявляється у цьому, щоб розрулити ситуації у свою користь, — вважає він, — Але коли його конфлікт неминучий, треба битися. Музики кидати не збирається. Усі, чому займатися далі, пов’язано з шоу бізнесом, то, можливо, продюсування музичних колективів, писатиме тексти… Лигалайз є редактором журналу «Хип-Хоп Інфо », дописує до нього статті, але зараз все далі від цього відходить, оскільки більше хочеться займатися музикою. Він любить будь-яку музику, але реп — це її справа, професія, зараз Андрій навіть втратив межа між музикою, яку слухає собі, щоб мати задоволення і музикою, яку слухає щоб одержати інформації, у тому, щоб розвиватися далі як МС, як рэппер. Відповідаючи на запитання: «Вмирає чи справжній реп? «Ліга відповідає: — Реп неспроможна залишатися таким, яким він був: змінюються часи, змінюється життя, змінюється швидкість життя і реп також не на місці, він рухається разом із часом і як на мене, що, які над його виживання, люди, які адаптують його передачі під час все-таки гідні поваги як і люди, які намагаються зберегти його таким, яким він колись був. Особисто мені так дуже цікаво слухати нові віяння як західного, і східного узбереж Америки, а чи не зациклюватися на одному Wu-Tang Clan. У принципі так яка різниця яким звучанням має група — попсовим чи андерграундным. Головне, щоб їх творчість була цікаво. Це стосується і до вітчизняних командам. Особисто мені так подобається як у творчості присутній оригінальність. Я сам намагаюся бути оригінальним, цим хочу домогтися шанування хіп-хоп культурі. Якби не займався «Легальним бізнесом », то нелегальним би займався, це в його натурі. Але друзів бандитів у дворі було багато, як в кожного молодої людини сьогодні. На очах Ліги деякі однокласники від наркотиків повмирали, когось повбивали. Хтось торгував наркотиками, є, звісно, кримінал, і він спокуса грошей, але якось не вплутався і шкодує. Йому, дякувати Богові, голови вистачило. Чимало понять з його теж починали слухати хіп-хоп. Лигалайза це затягнуло, що пішли іншою дорогою. Він каже, у Росії ще немає людини, який би вклав гроші у хипхоп. А гроші слід докласти великі… Доля Михея.

Однією із визначальних потрясінь у світі російського хіп-хопу, було те, що у вирвався року загинула одна із лідерів групи Bad Balance — Михей. Чесно кажучи, останнім часом він був моїм улюбленим виконавцем, і це хочу розповісти вам про його трагічної судьбе.

У маленькому провінційне містечко поруч із Донецькому народився Сергій Крутіков. Він любив на гітарі і барабанах. Любив слухати Боба Марлі, Бориса Гребєнщикова, Джеймса Брауна й журналіста Юрія Антонова. Іноді сам намагався співати свою, а як і чужу лірику. Збігаючи зі шкільних уроків, репетирував в занедбаному підвалі, мріючи стати справжнім артистом.

В 1986 року у нашій країні прийшов брейк данс разом із ним нових форм ритму. Це подобалося Сергію Крутикову, і він став долучатися новому перебігу. Отже, на початку 1987 року прийшов до школи брейк данса до ШЕFFу і Моне і став відпрацьовувати стиль електрик буги. Відтоді він став слухати Африка Бамбаатаа, Куртіс Блоу, Бисти Бойз і Міллі Мела. Вітчизняних виконавців у цьому стилі не було. Прогресуючи в танцювальному мистецтві, наприкінці 1987 року, він у складі дуету Крапка Замерзання отримав друге місце на Всесоюзному Фестивалі по брейк дансу. Після цього фестивалю щодо нього приклеївся псевдонім — Михей. Показавши прогрес танком, він отримав повагу в хіп-хоп нації. У 1990 року, за Владом Валовим він у Пітерський Університет Гуманітарних наук і мені стає членом групи Bad Balance. Перші реп кроки, перші композиції, перший альбом, усе це пов’язані з Михеем. Навчання в університеті, і реп музика, як професія майбутнього допомогли б йому знайти обличчя. Важкий шлях до вершин російського хіп-хопу лежав через Німеччину, куди весь склад Bad B. пішов у 1994 року. Кілька баксів на шість людина, те, із чим приїхала команда до Європи, а поверталися хлопці вже переможцями. Усі міста Європи знали, що російський реп має неповторне обличчя і дуже пронизливий вокал, який мав Михей, скрашивающий речитатив. У 1994 року, у занедбаному Берлінському домі, де таємно від влади мешкали пацани з Bad B., Михей написав пісню — Сука Любов, яка пролежала у його кишені до 1999 року. У 1996 року ШЕFF з Михеем у Лос-Анджелесі написали супер реп хіт — Міська Туга. По приїзду з Росією вони зняли перший справжній відео кліп. Відбулося безліч гастролей всій країні, та скрізь Михей шокував публіку своїм глибоким, мелодійним голосом. У 1998 року ШЕFF і Михей гастролюють країнами Азії, де власті Таїланду пропонують їм залишитися у країни й розвивати молодіжну культуру. Але сильне прагнення повернення там було набагато сильніше райського насолоди. Хлопці повернулися на Росію, щоб підірвати російськомовну бомбу лірики і мелодії. У 1999 було завершено останній спільний альбом Bad B. з Михеем. Альбом — Місто Джунглів назавжди залишиться у класиці російської. У той самий рік Михей випускає свій сольний альбом — Сука Любов, який формує новий напрям у російської популярної музиці. Михей стає супер зіркою і залишає Bad Balance. Після цього, відразу ж потрапляє починається конфлікт Влада Валова із Сергієм Крутиковым, й між ними залишаються лише друзі і приятелі, яким важко примирити дві стихії. Михей, дедалі більше віддаляючись від хіп-хопу, шукав інший шлях, не записавши свій наступний альбом. У 2002 року Влад Валів зателефонував йому запросив для відкриття свого хіп-хоп магазину — 100%. Але Михей приходить до нього за кілька тижнів, на зйомку кліпу — «Баби просто свинство». Був добра нагода у тому, щоб забути усі кривди, і вони, як двоє братів просто обнялися, знищивши всі перешкоди в складні стосунки. У цей самий день домовилися зробити кілька хітів, яких від нього чекала вся країна. Але крізь два-три тижні, у Міхея стався інсульт, і всі було спрямовані з його одужання. Влад Валів зробив кілька концертів Bad B. на підтримку Міхея, з програмою — «Усі Хіти «(композиції з 1992 по 1999 рр.), і зароблені гроші команда (Майстер ШЕFF, Купер, Al Solo і ді-джей LA) перевела лікуватися Міхея. У жовтня, Михей почав одужувати і виявив виникне бажання спробувати проспівати у новій композиції Bad B. Але 27 жовтня життя талановитого співака раптово обірвалася. Діагноз — гостра серцева недостатність… Але він пішов із усмішкою в очах. На світ, де мелодія ллється, як кров, і ритм б'ється, як серце… «Як багато думок у моїх словах, Как багато барв у різнобарвних снах, Я схиляюся небесний спаситель, Спасибо, мій ангел-охоронець «.

(лирика Bad B. — 1996 г.).

Дальнейшее розвиток р. Bad Balance: УСЕ РІВНО (з інтерв'ю з Владом Валовым) Совсем недавно, що здається реальної, можливість відродження колишньому складі легендарної вітчизняної команди Bad B. померла разом із Михеем (Сергієм Крутиковым). Ледь одужавши від такої шоку багато хіп-хоп голови розродилися думкою, що ШеFF «у варто залишити у спокої Bad B., і зайнятися чимось іншим, аргументуючи це тим, що Bad B. рушив і такої большє нє буде. «Хто ж Bad B. зараз? «і «Що йтиметься далі? «.

xx-style.ru: Після смерті Міхея з’явилося думка, що Bad B. у вигляді не буде цікавий і що тобі час залишити Bad B. у спокої. ШеFF: Звісно нічого очікувати… Ну, отже, дивися, що таке Bad B.: це — якась формація людей, яка починала усе це і який веде далі. Михей був провідним у голосі. Він обалденно співав і від нього навряд чи хто співає. Усі тексти писалися виключно мною. Музика робилася LA і Михеем спільно. І, що донести ту ідею, що її хочемо донести її до всіх: «Куди ми йдемо? У що перерождаемся? Як еволюціонуємо «- Bad B. необхідний, інакше буде прогалину історія. Bad B. — це на продаж. На Bad B. ми будь-коли заробляли грошей. Це наша вікно у світ. Bad B. немає ціни. Він можна оцінити, тому що, те, що ми проводимо сольно, і Михей і це, ми робимо у тому, щоб заробити просто грошей. Адже ми круті власними силами. Ми відмінно розуміємо, що у цій фишке ми можемо заробити гроші собі. Понад те, в своєму світі, який зрозумілий всім. А Bad B. — двигун. Bad B. завжди випереджає час десять років. Сьогодні лише що час «Грабіжників Bad B. «94 року, тепер Каста зробила подобу «Грабіжників «свій альбом, це — той час, ідеї. Але далі, те, що робили — це тільки народжуватися. І те, що ми сьогодні пишемо і ми робимо, це — Bad B. майбутнього. Це те, що ще за 10 років слухатиме. У кодексі альбомі Bad B. буде Михей. Bad B. неможливо помацати. Це нематеріальна річ. Bad B. — мої тексти, які можна написані тільки одного разі, коли є люди, які допомагають думки перетворити на справу і підбираються є кращими людьми. Якщо ти зауважив, Bad B. — найкращі люди. 89−90 — кращі танцюристи, які зайняли перших місць на восьми фестивалях по брэйк-дансу. З 90 року у 99 з Михеем (в 95 відпали решта учасників і залишився я, LA, Михей), потім Михей звалився, потім Лигалайз. Хтось пішов, хтось прийшов… xx-style.ru: Що стосується твого сольного альбому. Дуже сильний інтерес до твоєму новому альбому, особливо — по першого. Що це завжди буде? ШеFF: Мій сольний це — мій світ хип-хопе. Це мій світ, який у мене його бачу. Я сам вибираю музику і на ні з ким не раджуся. Якщо потрібен додатковий вокал чи додатковий МС, чи саксофон, флейти або щось, то я добираю них. Я бачу, хто до душі. Я пропонував багатьом професіоналам взяти участь. У моєму сольному дуже багато професіоналів працює, таких як Мазай, Воронов, Джиммі (брат Д «Анжело), Шуфутинский (ми з нею дві пісні записали, а чи не одну). Коло хотів, царство йому небесне. Щойно з нею зробити пісню «Я поважаю ». Він коли почув і подачу, то виявив велике бажання. Потім Маркин Володя — мужик у віці, вона вже не займається, але почув, то приколовся на тему: «Дуже хочу внести лепту ». Ми з нею познайомилися, і це йому сказав: «Давай я з цього пісню візьму свою класику, а ти — свою ». Так з «Пристрасті «і «Я дуже хочу цілувати пісок «вийшов чудовий дует. Мурат Насыров — він своїм відмінним мелодійним голосом виконує свої па. Усе це — це як мій сольний. Це — мій світ. Ось, наприклад, сольний Купера — він весь буде побудовано на балалайках, флейтах, на древніх інструментах різних народів світу. В нього така фішка. У Ела — йому взагалі подобається шансон. Він через шансон, з допомогою своєї лірики, хоче робити свій сольний. Кожен робить свою соло у світі. xx-style.ru: Твій альбом вміщує яку публіку? На тих, хто має власний життєвий досвід, а чи не просто 13−14 літні шмаркачі? ШеFF: Приблизно так само, а то й називати їхні «сопляками ». Альбом слухатиме і ті, хто від мене старший й ті, котрі зовсім малюк. Річ у тім, що коли був «шмаркачем », був, не слабкий. xx-style.ru: А багато ці «малята «намагаються вчити тебе життя… ШеFF: І саме в мене й беруть автографи. xx-style.ru: То ж все «з головою «відбувається. ШеFF: І знаєш чому? Лицемірство. Адже всі це почалося з групи Каста. Усі розуміли, що Каста просто одне з груп, а її моєму ж фестивалі запрацювала Гран-прі. Але потім не зрозумів, чого вони прямо мені починали гнати. Я зробив монополію в хип-хопе. Розкрутив ДеЦла у тому, щоб хіп-хоп розкрутити, а чи не у тому, щоб ДеЦла розкрутити. У нагальні моменти, з мого свідомості, ми це розкрутили, далі мусить бути нова ипостасия, новий виток розвитку — битва лэйблов. Лэйблы повинні це робити дуже грамотні і актори гарні фішки. А битви між рэп-группами — це Rap Music. І це мають бути дружні рэп-битвы. Це моє розуміння. Не хотілося б, щоб війна панувала вулиці, тобто, коли клан з кланом починали битися друг з одним, починали бити одне одному пики. Я цього хочу. Я свій сольник зробив далеким від цього. Bad B. — це тематика щодо тому, які ми круті і що в нас здорово, а куди ми йдемо. Уся тематика — це самовчитель нічого для будь-якого рэппера. Послухавши Bad B., можеш вибрати собі із тисячі шляхів. Не послухавши — можеш у одному напрямку і потрапити над реп, а незрозуміло куди. xx-style.ru: Ви берете роль батьків-засновників? ШеFF: Ні. Ось уяви — мені 30 років і це кажу «Це — так », а якийнибудь п’ятнадцятирічний «шмаркач », як ти кажеш, який щойно вылупился, не знає життя, не знає канонів, він бачив тільки фільми, і слухав американських реперів і може, приміром, слухав ще групу Багатокрапку. І він, сидячи з Інтернету, може написати: «Адже Шефф, він неправду каже. Насправді, усе, що була пов’язана з ним — неправда ». На що вона грунтується? На життєвому досвіді чи своїх задумки? Природно він мислить, дивиться: «Я зробив краще «- Зроби! Хто зробить кращий за мене? — Зроби! Відповідь проста: пам’ятаєш «Ім'я Шефф, гірчить як темне пиво »? І що зробив — я всім показав: «Дивіться, всі навколо, Ось він я. Це реп. Хто б'ється зі мною? Хто мене тут прибере? Вийди ». І знаєш, минуло чимало часу, і ніхто вийшов. Знаєш, що це означає? Ні персонажа, немає, яка могла б мовити. Хто це може зробити? Тільки мій ровесник. Ровесників немає, оскільки всі ровесники злилися на другий бізнес. Цим бізнесом я один керую, працюю з цього. І йде мова, що з здобуття права процвітав цей бізнес потрібно було робити отже б люди заробляли у бізнесі. Якщо вони самі не заробляють у цьому, вони сягають рубежу 24 року — вони зливаються все. Оскільки вони розуміють, що у тому, що їм зняти дівчину, і посидіти нормально в клубі їм потрібне заробити гроші. Оскільки безкоштовно ти дівчину доведеш лише до кута, і з тобою більше будь-коли зустрінеться. Після 24 років людина обирає, або він ставить бізнес у хип-хопе, або він цілком видаляється звідси. Ось мені запитую «Хто залишився? «- Усе це фестивалю Rap Music. xx-style.ru: Що розповіси про підготовку фестивалі Rap Music 2002? ШеFF: Там підбираються хороші команди, хороші регіони, починаючи з Краснодара, закінчуючи Прибалтикою. Пітер дуже сильний. Гадаємо про Москву — надіслали більш 300 дисків йшла з Москви, але не всі дуже низької якості. Я може, не знаю тих груп, які мають захищати Москву, але це, що надіслали — дуже низької якості. Це початківці реп-групи, які можуть битися серйозно. xx-style.ru: Так шоу буде? ШеFF: Так, Шоу буде! По-перше, зі своєї вікової категорії це серйозні хлопці. Ось знаєш, зробив у рэпе поділяю три класу: A, B, З. C-класс — це початківці репери, ті, які ось хочуть піти, вони записали щото своє. B-класс — це, які протрималися і записали хоча пару альбомів, і вони продовжують у цьому напрямі працювати. A-класс — це, репери, які пройшли з B класу тут і стали, так скажімо, вже легендарними. Вони довели свого віку. Є ще Зондер-класс. У Зондер-класс потрапляють ті, хто під свою творчість вміє знаходити гроші. Якщо ти платоспроможний, але не маєш досвіду, ти можна дістатися мэйн-стрим, не в хип-хопе, ти в мэйн-стриме. Це ж треба реально розуміти. Кожен може прийти, заплатити гроші, навчитися речитативу грамотному у Купера або в Sir-J з DOB тощо., йому запишуть за гроші хорошу композицію, відмінно зведуть, зроблять потім із нього хорошого героя — і він реально потрапляє у мэйн-стрим. Мэйн-стрим — це реп. Я кажу про рэп-музыке. Це те, до чому прагнути кожна людина, котрий займається репом. На фестивалі в основному B-класс, але якому будуть і команди C-класса. xx-style.ru: Як і діла зі своїм магазином? Ти раніше було досвід з магазином. Як нині? ШеFF: Найперший хіп-хоп магазин було моє - Тверській пасаж, 1997 рік. Лише потім, року після двох з’явився Funky Street. Сьогодні ж усе йде рівно. Завозимо нові лэйблы, смаленим нічим не торгуємо. Готуємо відкриття філій у трьох містах. Зараз ми вже з майже 70 регіонів, які купують журнал «100% ». Це дуже хороша показник. І на середині майбутнього роки ми збільшимо тираж журналу. Справи йдуть рівненько. Не скажеш, що йде скажений піднесення чи падіння — все рівно. xx-style.ru: Чи варто чекати повернення Bad B. персонажів старої гвардії, як-от Лигалайз, Панс… ШеFF: Ти знаєш, тут очікується всього будь-чого. Це як зірки ляжуть. Можливо, завтра Jay-Z захоче в Bad B. бути. Ми приймаємо гідних, хто не готовий нести наші ідеї. Bad B. — це реп для реперів. xx-style.ru: ??? ШеFF: Інші проекти — це реп для публіки. Реп для реперів — це як музика для музикантів. Це дорого, усіма почитаемо, але ці незрозуміло широкої публике.

Моє дослідження Щоб краще пізнати, які у народі слухає хіп-хоп, я провів опитування серед учнів нашої школи. Я вийшли такі результати: Вони Хип-Хоп: 25% (інше це рок, поп-музика, метал тощо. буд.) У тому числі: Іноземний реп (американський, англійський, французький, індійський та інших.): 37,5% Російський Реп: 62,5% За цією результатам неважко помітити, що йде різке зменшення кількості фанатів (шанувальників) репу. Зате як і ми помічаємо, що російським репом захоплено більшість опитуваних. Це вже тішить (особисто мене)! Наші репери не поступаються нашій країні(!) закордонним рэп-исполнителям (поки…). Такі групи, як Каста і Bad Balance просувають російський реп на світову сцену, по крайнього заходу, намагаються (але з відкриття, що поки весь наш шоу-бізнес не вийде світової стандарт, Russian Hip-Hop нічого очікувати винятком). З іноземних хип-хопперов учні воліють Емінема, Naughty B Nauchtera, Snoop Doog, Dr. Dre та інших. Це сильні люди й не лише американського репу, а й усього світового шоу-бізнесу (ну те й зрозуміло: Америка перебуває в місці із виробництва зірок світового фінансового ринку шоубізнесу і «нав'язує їх в інші країни світу, зокрема і Россию).

Укладання. Ставлення до подальший розвиток хіп-хопу у Росії залишається «в тумані». Ще невідомо, як країна для виходу нових альбомів від ШЕFFа, Bad Balance, Об'єднаної Касти та інших. Але одне, що лише після 12-річної історії Російський хіп-хоп не помре. Деякі стверджують, що Bad Balance вже вижили себе І що майбутнє за Кастою (прогресивно розвиваючись вітчизняна рэп-группа), деякі кажуть, що з Bad Balance ще все попереду. Я особисто вважаю, що, щоб створити нормальний хіп-хоп у Росії, треба зробити, щоб є кілька груп, відповідні належного якості читання репу і шляхом створення музики. Між рэп-командами повинна бути стала конкуренція. Тільки тоді вони підвищувати своє майстерність, а чи не «застоюватиметься одному місці». Тривалий час Bad Balance (зокрема ШЕFF) були свого роду монополістами в рэпе, але нещодавно з’явилася група Каста. Тепер мабуть може бути «гонка» між тими командами. Очікується поява та інших груп. Також починається етап битви лэйблов (як стверджує ШЕFF): 100%, S3t aka Неотстой Продакшн, Respect Продакшн, RAP recordz, D&D Music та інших. Можна зауважити, у Росії йде постійна зміна напрямів музикою: перша хвиля репу була на початку 90-х, потім він вщухла. Після репу почалася повальна хвиля року і поп-музики. Наприкінці 1990;х по Російської Федерації «прогримів потужний вибух» хіп-хопу: підлітки від усіх шкіл почали захоплюватися брейк-дансом, «бомбити» стіни, крутити в плеєрах хіп-хоп. Тоді дали потужний поштовх до розвитку вітчизняного репу, але поступово він ущухнув. Буквально останні роки ми бачимо, як нашій країні охопила хвиля року. Сподіваюся, що у недалекому майбутньому нічого очікувати такий хвилеподібної зміни напрямів, і «закріпляться» за якимось одним движением.

Список використовуваних источников:

1) Матвєєв Р. Історія Брейк данса, М., «Хіп-хоп інфо № 5», 1998. 2) Меньшиков А. Історія розвитку хіп-хопу № 1, М., «Хіп-хоп інфо № 6», 1999. 3) Меньшиков А. Історія розвитку хіп-хопу № 2, М., «Хіп-хоп інфо № 7»,.

2000. 4) Морозов У. Звати його — ШЕFF, М., «НЕОН № 10», 2000. 5) Панкратов Р. Bad B. Альянс — бандити чи романтики?, М., «НЕОН № 2»,.

2001. 6) internet 7) internet 8) internet 9) internet 10) internet 11) internet.