Видовий склад та біологічні особливості фонових видів птахів

На території району дослідження зустрічається 12 фонових видів птахів, до яких належать: чапля сіра (Ardea cinerea), лиска (Fulica atra), курочка водяна (Gallinula chloropus), деркач (Crex crex), крижень (Anas platyrhynchos), чирянка велика (Anas querquedula), ремез (Remiz pendulinus), очеретямнка ставковам (Acrocephalus scirpaceus), очеретямнка велимка (Acrocephalus arundinaceus), синьошийка (Luscinia svecica), вівсянка очеретянка (Emberiza schoeniclus), пастушок водяний (Rallus aquaticus). Птахи цих видів належать до 4 рядів: ряд Лелекоподібні - Ciconiiformes, ряд Журавлеподібні - Gruiformes, ряд Гусеподібні - Anseriformes, ряд Горобцеподібні - Passeriformes.

Ряд Лелекоподібні - Ciconiiformes

Родина Чаплеві - Ardeidae

Рід Чапля — Ardea

Чапля сіра (Ardea cinerea). В Україні гніздовий, перелітний і зимуючий вид. Мігрує скрізь, а зимує на Закарпатській рівнині, в Придунайському регіоні та на півдні Криму. Інколи трапляється і на інших ділянках морського узбережжя та на водоймах в глибині суходолу.

Довжина чаплі - 90−98 см, важить 1,2−1,5 кг, розмах крил 175−195 см. Літає S-подібно вигнувши шию. Мігрує невеликими зграями, іноді, спільно з іншими видами чапель.

Гніздиться колоніями і також часто з іншими видами чапель на високих деревах, зокрема, на соснах та чагарниках поблизу води. На одному дереві може бути кілька гнізд (в середньому — три, але бували випадки і до 20 гнізд). Якщо колонія чапель має сусідів, то гніздиться вище за інших птахів. Одне і те саме гніздо може використовуватися багато разів, проте чаплі можуть і міняти уподобання відлітаючи від 500 до 1,5 тис. км від старого гнізда. Заселяються колонії починаючи з березня. Для гнізда використовують гілки, очерет та інший матеріал. Матеріал для гнізда дістає самець, а наводить порядок самка. Самка відкладає 1 раз на рік 3−5 блідо-блакитних, іноді з червоними плямками яєць. Яйця відкладається одне за одним через 2 доби. Батьки висиджують яйця 25−26 діб. Враховуючи сильну різницю в часі і рості між пташенятами часто виживають найсильніші. Перо у пташенят починає рости не раніше ніж за тиждень. Перші 20 діб вони перебувають під пильним доглядом батьків. На 50 день починаються перші спроби польотів. Літати вони зможуть не раніше ніж за 55 днів з моменту вилуплення. Самки готові до розмноження на наступний рік, самці — ще за рік. Головний раціон чапель — риба, проте не нехтують й іншими водяними істотами. Чаплі нерухомо вичікують здобич, а потім різким рухом вихоплюють її з води. Добова потреба у рибі — 300−500 г, але за деяких обставин можуть з'їсти і кілограм [18].

Ряд Журавлеподібні - Gruiformes

Родина Пастушкові - Rallidae

Рід Лиска — Fulica

Лиска (Fulica atra). Лиска широко поширена на великій території Євразії, Північної Африки і Австралії. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий птах. Гніздиться на всій території, крім Карпат; мігрує скрізь; регулярно зимує на Закарпатті та на півдні, інколи трапляється взимку на водоймах в глибині суходолу. На відміну від інших пастушкових, лиски менш скритні птахи і велику частину часу проводять на відкритій воді. Остання риса також виділяє їх від споріднених їм водяних курочок. У більшості лисок чорне оперення, а на лобі є добре помітна шкіряста бляха або інша прикраса. Ноги сильні, добре пристосовані для пересування в’язким прибережним ґрунтом, і на відміну від водяних курочок, мають плавальні лопаті з боків пальців, що допомагають птахам пересуватися водою. Будова тазу і ніг також дозволяє птахам добре пірнати, що виділяє серед інших птахів родини. Дзьоб яскраво забарвлений, у переважної більшості видів підхвістя білого кольору. Крила швидше короткі; літають птахи неохоче, проте деякі види північної півкулі є перелітними і в змозі подолати значні відстані. Мігрують лиски в нічний час доби.

Основний раціон лисок складається з рослинної їжі, хоча рідше вони полюють на водних комах, ракоподібних і молюсків, а також живляться рибою і яйцями інших птахів. Агресивно охороняють свою гніздову територію, проте поза шлюбним сезоном збиваються в зграї і живляться разом на мілководді, що робить їх найбільш суспільними птахами в родині [7].

Ряд Журавлеподібні - Gruiformes

Родина Пастушкові - Rallidae

Рід Курочка — Gallinula

Курочка водяна (Gallinula chloropus). Курочка водяна чудово бігає по землі і навіть по воді, густо заростій болотяною рослинністю, відмінно лазить по гілках кущів, вправно плаває і пірнає. Вона легко піднімається на крило, але летить важко і поволі, часто працюючи крилами. Плаваючи, водяна курочка нахиляє голову в такт рухам і смикає своїм коротким і задертим вгору хвостом. Забарвлення цього птаха темне (майже чорне), підхвістя і смуга на боці - білі, лобова бляшка і дзьоб у основи — червоні, ноги — зеленуваті. Молодий птах відрізняється від дорослого ясно-бурим оперенням. Лобова бляшка у нього відсутня, а дзьоб сірий або сірувато-жовтий. Провівши зиму в теплих краях, водяна курочка прилітає на батьківщину в кінці березня — на початку квітня. Практично відразу після повернення водяна курочка приступає до споруди досить складного, схожого на кошик гнізда, сплетеного з різної болотяної рослинності. Вона зазвичай споруджує його з листя очерету або листя рогозу, дотримуючись одного вибраного будівельного матеріалу. Гніздо завжди розташовується так, що підібратися до нього можна тільки уплав. Його лоток викладається мокрими листами, які після висихання склеюються, утворюючи гладке вистилання. В кінці травня — на початку червня самка відкладає 6−9 (іноді до 11) яєць, жовтого іржастого кольору, поцяткованих фіолетово-сірими і голубуватими крапками. Висиджують яйця і самка, і самець по черзі. Через 20−21 день з них з’являються пташенята, про яких самка і самець піклуються в рівній мірі - розшукують для них їжу, оберігають від небезпеки та ін.

Харчується водяна курочка комахами, павуками, дрібними молюсками, зеленими пагонами рослин, ягодами. Вона веде скритний спосіб життя, активізуючись у сутінках і вночі. Голос цього птаха можна передати як «кру-у-ук!» або «кек-кек!». На зимівлю водяна курочка, як правило, відправляється на початку жовтня [7].

Ряд Журавлеподібні - Gruiformes

Родина Пастушкові - Rallidae

Рід Деркач — Crex

Деркач (Crex crex). Деркач мешкає по всій Європі, за винятком північніших та найпівденніших її частин. Також є у Малій Азії, на півночі Ірану, середніх частинах Західного та Середнього Сибіру, на схід до ріки Вілюй та Байкалу (Росія). Деркач — гніздовий перелітний птах по всій території України.

Довжина тулуба деркача становить 20−25 см, розмах крил 46−53 см, вага його — 125−210 г. У нього пір'я рудувато-буре з боків з білими смугами. Підборіддя та верхня частина шиї світло-сірі. Верхня частина голови, махові пір'я крил та рульові хвоста — каштанові. Тулуб сплющений з боків, витягнута шия, короткий дзьоб. Ноги буруватого кольору.

Більшу частину життя проводить на землі у заростях високої трави. Живуть деркачі поодинці й ніколи не утворюють зграй. Поодинці вони відлітають на зимівлю. Зимує в Африці. Повертається із зимування досить пізно. На півдні свого ареалу з’являється наприкінці квітня, на півночі — наприкінці травня. Після прильоту деркач починає шлюбні крики. Гніздиться він парами. Гніздо розміщується на землі серед трави та чагарників. Це глибока ямка, яка викладена сухим бадиллям злаків. Розміри гнізда: діаметр — 12−15 см, діаметр лотка — 11−12 см, висота — біля 7,5 см, глибина лотка — 3,5 см. Деркач відкладає 2 кладки на рік. Кладка деркача складається з 7−12 яєць, частіше 9−10. Розміри їх — 34×42×24−30 мм. Вони висиджуються 15−17 днів. Пташенята проводять у гнізді декілька годин у гнізді. У віці 1 тижня вони починають самостійне життя. Після виводу деркачат з гнізда у дорослих птахів відбувається линяння. Восени вони починають відлітати на зимівлю (у серпні-вересні).

Харчується рослинною та тваринною їжею, зокрема комахами, хробаками, слимаками, павуками, насінням трав, інколи зернами культурних злаків [18].

Ряд Журавлеподібні - Gruiformes

Родина Пастушкові - Rallidae

Рід Пастушок — Rallus

Пастушок (Rallus aquaticus). Поширений у Північній Африці, Європі, крім північних частин. На теренах колишнього СРСР літній гніздовий птах боліт усієї території. У невеликій кількості зимує в очеретах на півдні України.

Пера верхньої сторони оливково-бурі, з чорно-бурими центрами. Горло білувате. Брови, щоки і нижня частина тіла до черева темно-сірі. Задня частина черева, підхвістя і боки тіла чорні, з білими поперечними смугами, на середині черева і споді хвоста, крім того, з вохристими вершинами. Махові та рульові пера бурі. Дзьоб бурий з червоною основою нижньої щелепи, ноги бурувато-рожеві.

Довжина крила — 97−141 мм, хвоста — 52−62,5 мм, дзьоба — 35−43 мм, цівки — 36−46 мм.

Весною прилітає на півдні в останніх числах березня, на півночі - в квітні. Оселяється в заростях очерету, рогози, лози на болотах і по берегах ставків та озер. Гнізда мостить в густих заростях, над самою водою з стеблин різних водяних росли. Повні кладки 6−9 яєць, глинистого кольору з лілово-сірими плямами. Строк висиджування — 21 день. Осінній переліт починається з середини вересня і триває до кінця жовтня. Їжа пастушка складається з молюсків, комах та інших безхребетних, а також з різних частин рослин [1].

Ряд Гусеподібні - Anseriformes

Родина Качкові - Anatidae

Підродина Справжні качки — Anatinae

Рід Качка — Anas

Крижень (Anas platyrhynchos). Водиться у всій Європі, Північній Африці, більшій частині Азії і Північної Америки. У Південній Європі, північній Африці і південних штатах США він буває переважно взимку, летячи до Азорських островів, Мадейри, Канарських островів, Нубії, північної Індії і навіть північної частини Південної Америки.

Дзьоб оливковий з бурим кінцем, ноги оранжево-червоні з темнішими перетинками. Дзеркальце синє з пурпурним блиском, облямоване чорним і білим кольором. У самця в шлюбному наряді голова і шия блискучого темно-зеленого кольору, на шиї білий ошийник. Спина бура, що переходить до хвоста у чорний колір. Бічне криюче пір'я хвоста заломлене догори. Плечі сірі з бурими хвилястими лініями, воло і частина грудей буро-каштанового кольору. Решта нижньої частини сірувато-біла з темно-сірими плямами. Після літнього линяння самець стає схожий на самицю, лише темніше. Самиця зверху темно-бурого кольору з буро-жовтуватими краями пір'я, знизу — рудувата з чорно-бурими плямами. Довжина самця 63 см, самиця значно менша. Розмах крил 75−200 см, вага від 0,75 до 1,5 кг. Крижень живе переважно на прісних водах, особливо стоячих і зарослих очеретами, травою, хоча під час прольоту і взимку тримається і в морі біля берегів. Це обережний птах, який швидко літає, у разі потреби добре пірнає, вдень ховається, а вночі випливає на відкриті місця і робить перельоти на місця, де годується.

Під час розмноження крижні розбиваються на пари, але самець тримається біля самиці лише до того часу, коли вона сяде на яйця. Гніздо влаштовується в очереті, на купині, у дуплах, іноді навіть у воронячих і сорочих гніздах. Кладка зазвичай складається з 6−8, але іноді навіть 16 зеленувато-жовтуватих яєць. Насиджування триває 26−28 днів. Крижень харчується рослинною їжею, комахами, молюсками, дрібною рибою, пуголовками, ракоподібними [17].

Ряд Гусеподібні - Anseriformes

Родина Качкові - Anatidae

Рід Качка — Anas

Чирянка велика (Anas querquedula). Гніздиться на більшій території Європи та у західній Азії, на зиму вся популяція мігрує до Африки. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий. Гніздиться на всій території країни, крім гір та більшої частини Криму; мігрує скрізь; іноді зимує в північному Причорномор'ї, а також трапляється взимку на водоймах в глибині суходолу.

У шлюбний період самець забарвлений дуже яскраво. Його іржавинно-бура голова покрита витонченими плямами, а потилиця забарвлена в чорний, з відливами колір. Над очима до потилиці йде яскраво-біла смужка. Грудка і зоб селезня світло-руді, з виразними чорними поперечними рисками. Зовнішні сторони крил яскраво-блакитні, з білими пір'їнками. Світло-сіре черевце до низу переходить в біле. Забарвлення самки — скромно-сіре, з рябими плямами. Ближче до осені (після линьки) в такий же наряд одягається і самець. Політ чирянки великої дуже швидкий. Самка видає гучне крякання, а голос самця навесні можна передати як «крер-крел-рел». Селитися чиряка велика на найрізноманітніших типах водойм із заростями очерету і рогозу. Незабаром після прильоту самка влаштовує в траві, часто далеко від води, гніздо, вистилаючи його пухом. Кладка складається з 6−9 рудуватих або жовтуватих яєць (у травні). Висиджування триває 21−22 дні, після чого з яєць з’являються пташенята. Живляться чирки-тріскунки насінням і зеленими частинами рослин, молюсками, комахами [17].

Ряд Горобцеподібні - Passeriformes

Родина Ремезові - Remizidae

Рід Ремез — Remiz

Ремез (Remiz pendulinus). В Україні ремез звичайний гніздовий птах усієї країни. Селиться біля водойм, живиться комахами, корисний.

Довжина тіла 10−12 см, вага 7−11 г. Гніздо ремез будує у вигляді рукавички з боковим входом у вигляді трубки. Гніздо будують разом самка та самець з пуху тополі та очерету.

Місце гніздування — заболочені та зволожені ділянки, водойми, з наявністю очерету та високих верболозів або берез з низько звисаючим гіллям на якому будують своє гніздо. Період інкубації триває з травня по червень. Самець будує кілька пухнастих, круглих гнізд з рослинних волокон, пуху і насіння на звисаючих над водою гілках. Гніздо у формі сумки приблизно 17 см у висоту і 11 см шириною. Самка вибирає собі краще гніздо, допомагає в останніх приготуваннях і відкладає потім від 5 до 8 яєць. Приблизно через 2 тижні вилуплюються пташенята. Ремез може мати кілька партнерів [20].

Ряд Горобцеподібні - Passeriformes

Родина Кропив’янкові - Sylviidae

Рід Очеретянка — Acrocephalus

Очеретямнка ставковам (Acrocephalus scirpaceus). Невеликий птах, трохи менший за горобця, 12,5 см завдовжки. Верх тіла у нього темно-бурий, одноколірний, з рудуватим відтінком, низ — білувато-рудий, надхвістя — рудувате, ноги — темні. Ставкова очеретянка поширена майже у всій Європі, де живе з квітня по вересень-жовтень. На початку — в середині вересня відлітає на зимівлю до Африки, де селиться південніше Сахари. Щоб витримати близько 6 тисяч км нічного перельоту, накопичує жирові запаси.

Ставкові очеретянки — обережні птахи, гніздяться в густих і безлюдних місцях. Найчастіше — в хащах очерету і рогозу, рідше — осоки та інших навколо водних рослин, інколи — на вологих чи залитих водою ділянках в культурних ландшафтах із заростями чагарників, дерев і густого різнотрав'я [16]. Чашкоподібне гніздо споруджують на стеблах очерету, рогозу чи осоки, що ростуть над водою [12]. Роблять його з трави, павутиння, рослинного пуху, квіткових волотей очерету.

Кладка на початку травня складається з 4−6 зеленуватих або голубуватих (з бурими і сірими плямами) яєць. За два тижні з’являються пташенята, які через 2−3 тижні залишають гніздо. Основна їжа ставкової очеретянки — комахи, які мешкають біля води [16].

Очеретямнка велимка (Acrocephalus arundinaceus). Велика очеретянка поширена майже у всій Європі, в Західному Сибіру, в Середній Азії і на Далекому Сході. Це перелітний птах. У Євразії живе з квітня по вересень. У середині вересня відлітає на зимівлю до Тропічної або Південної Африки.

Це найбільший птах серед очеретянок. Має розміри шпака — в середньому близько 19 см. Довжина тіла самця — 20−20,5 см; розмах крил — 28−30 см; довжина крила — 10 см; хвоста — 76−82 мм; дзьоба — 23−25 мм. Вага самця — 30−30,5 г.

Гніздиться велика очеретянка найчастіше в очереті, рідше — на вербах, прибережних кущах, тополях чи інших густих деревах. Гніздо будує самка, самець лише супроводжує її в польоті за будівельними матеріалами. У очереті гніздо знаходиться за 60−120 см від води, міцно закріплене між кількома стеблами — так, щоб не могло ні опуститися вниз під тягарем пташенят, ні піднятися вгору під час повені. Гніздо має вигляд товстостінного кошика.

Кладка складається з 3−6 зеленувато-бурих яєць, які самка відкладає у другій половині травня. Розміри яєць — 21−25 на 15−16,5 мм. Через 2 тижні з’являються пташенята. На 11−12-й день життя вони вже не уміщаються в гнізді і вимушені сидіти на його краю. Ще через день-два — починають вивчати найближчі очеретяні зарослі. А приблизно через 3 тижні після появи на світ — лишають гніздо.

Основна їжа великої очеретянки — жуки, бабки, мухи та інші комахи, які мешкають біля води. У пошуках корму птах ретельно вивчає кожну рослину в хащах очерету та інші прибережні чагарники. Нерідко шукає їжу також в кронах дерев, які ростуть біля водоймищ [1].

Ряд Горобцеподібні - Passeriformes

Родина Мухоловкові - Muscicapidae

Рід Соловейко — Luscinia

Синьошийка (Luscinia svecica). Має широкий гніздовий ареал, що охоплює більшу частину Європи та Азії. Гніздиться по всій Європі (крім Британських островів, південних районів Іспанії, Італії, півдня Балканського півострова, а також Криму, Кавказу та Азії (крім пустельних районів Середньої та Малої Азії, Аравійського півострова, південних та південно-східних територій Азії). Місця зимівель розміщені у Північній Африці та Південній Азії.

В Україні гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на значній частині степової смуги та у Закарпатті, під час міграцій трапляється на всій території.

Дрыбний птах, довжина тіла — 14 см, розмах крил — 20−22,5 см, вага — 15−25 г. Дорослий самець має яскраве характерне забарвлення. У дорослої самки горло білувате з темними смужками по боках; на волі темні риски і лише буре на півкільце, іноді в невеликій кількості присутній і синій колір. Молодий птах зверху темно-бурий, з численними світлими рисками; низ рудуватий, з темними рисками.

Заселяє переважно узлісся заболочених вільхових лісів, густі вербові зарості серед заплавних луків та низинних боліт, зарості очерету, кущів, густі, але не надто зімкнені, високостеблові трави по берегах річок, стариць, озер, водосховищ, меліоративних каналів та заповнених водою канав. Трапляється також у сирих заростях кущів уздовж доріг, заростях кропиви на межі городів біля води. Комахоїдний птах. У живленні переважають комахи та їхні личинки, що тримаються на землі. Восени значну частку раціону становлять ягоди [20].

Гніздиться окремими парами. Гнізда розташовує на землі в затінених, добре укритих місцях, під куртиною густої та високої трави, під нависаючими гілками кущів, серед коренів верби, іноді при основі осокової кочки, на річкових наносах, що залишилися після весняного паводку.

Гніздова будівля досить велика та пухка. Ії основою служать вербове та інше листя, тонкі гілочки. Зовнішня частина складається з торішнього листя дерев та кущів, стебел та листя трав, корінців, іноді з домішкою моху. Вистилка товста (до 1,5 см), складається з м’яких широких листків, трави, інколи рослинного пуху та окремих пір'їн.

До відкладання яєць приступає наприкінці квітня — на початку травня. Насиджує самка 13−14 діб. У повній кладці 4−7 (рідше 5−6) яєць. Шкаралупа злегка блискуча. Основний фон її світло-, сіро-, блакитнуватоабо оливково-зеленого кольору, щільно усіяний численними іржаво-жовтими або червонувато-бурими, не дуже чіткими плямами, що згущуються біля тупого кінця [12].

Ряд Горобцеподібні - Passeriformes

Родина Вівсянкові - Emberizidae

Рід Вівсянка — Emberiza

Вівсямнка очеремтяна (Emberiza schoeniclus). Невеликий птах, за розміром схожий на горобця. У довжину сягає 16 см, розмах крил становить 23 см, довжина крила — 7,5 см, хвоста — 5,5 см.

Ареал виду охоплює всю територію Європи та західну Азію, за винятком гірських районів. В Україні - гніздовий, перелітний та зимуючий птах. Крім Карпат і більшої частини Криму, гніздиться майже по всій території. Зимує в лісостеповій та степовій смугах України.

Здобуває поживу на землі або серед низьких гілок і нижньої частини трави. Сидячи, неспокійно посмикує хвостом і корпусом. Політ нерішучий і нерегулярний. Літній харчовий раціон цього виду змішаний, він включає різні види комах, зокрема, веснянок, листоїдів, довгоносиків, короїдів, комарів, довгоногів, волохокрильців, личинок пильщика, а також насіння лугівок і осок.

Розбивка на гніздові пари і спів можна спостерігати в першій половині квітня в південних частинах ареалу і днів на десять пізніше — у північних. Гнізда цього виду завжди розташовані на сухій ділянці землі серед болота або вологої луки. Гнізда зазвичай добре приховані навислим пучком трави, але іноді будуються абсолютно відкрито. Заглибину в ґрунті вівсянки очеретяні вимощують сухими стеблинками злаків, осоки та очерету, а лоток тонкими корінцями та, іноді, кінським волосом. Гніздо будує тільки самка, а самець супроводжує її і часто співає свою пісню. Кладки зазвичай містять 4−6 яєць. Навіть у північних частинах ареалу ця вівсянка встигає вивести два виводки. Основна турбота з насиджування покладається на самку, але іноді в денні години її може змінювати самець. Термін насиджування близько 13 днів. Таким чином перші кладки вдається знаходити близько середини травня, а найбільш пізні пташенята другої кладки залишають гнізда на початку серпня. У серпні спостерігається й утворення осінніх зграйок [20].