Никита Сергійович Хрущев

що Микита Сергійович Хрущов народився 24 березня 1894 р. в курській селі Калинівці в селянській сім'ї. Невдовзі по його світ сім'я подалася на заробітки у Донбас. У дитинстві Микита пас корів, і з 16 років почав працювати слюсарем на рудниках. Пізніше вона сама згадував: «У 1913 року я особисто забезпечене матеріально краще, ніж у 1932 року, коли другим секретарем Московського комітету партії» Проте Жовтневу революцію Хрущов привітав. Із початком громадянської війни Хрущов одночасно вступив у партію більшовиків і Червону Армію. Воював на Південному фронті, став політпрацівником. У 20-х рр. що Микита Сергійович був секретарем райкому партії на Петровських рудниках. Після навчання на рабфабрике став однією з партійних керівників на Донбасі, та — у Київській парторганізації, звідки вирушив До Москви навчання на промислову академію. У Промакадемії він висунувся завдяки боротьби з бухаринской «правої опозицією», був обраний секретарем парторганізації. Звати його став відомий в міськкомі партії після різкого виступу у районної конференції, де зараз його засудив обрання делегатами від промакадемії прибічників «правих». У 1931 р. Хрущов стає секретарем Бауманского, та був Краснопресненського райкому партії. Через рік його призначають другим, а 1935 р. — першим секретарем Московського міського та обласної комітетів партії. що Микита Сергійович пробув цих посадах на початок 1938 року. Хрущов намагався не виділятися з основної маси високопоставлених адміністраторів сталінської пори. Разом з Л. М. Кагановичем разом з великим запопадливістю здійснював сталінський план реконструкції Москви. Виступаючи 5 листопада 1936 року в пленумі Кіровського райкому, Микита Сергійович зі гордістю доводив про успіхи: «Ми рубаємо вночі, ніж помітно було… Ми зняли Тріумфальну арку. Без арки вулиця стала чудовою…» Активно брав участь Хрущов й у репресіях 30-х рр. У 1936 р. на одній із промов він заявив: «Заарештовано лише 308 людина; нашій московської організації - це замало». Однією з провідних осіб, у керівництві країни Хрущов стає лише у грудні 1949 г., після повернення посаду глави Московської обласної парторганізації і одночасного призначення секретарем ЦК. З липня 1953 р. в вищих радянських владі почалася тиха, але нещадна боротьба двох вождів: Г. М. Малєнкова і М. З. Хрущова, підтриманого партійним апаратом. Маленков робив безліч заяв, після чого стало дуже популярний селянам. Говорили, що він — «племінник Ленина». Маленков припускав прискорено розвивати легку промисловість і харчову. Розвивати до житлового будівництва. Не минуло й півтора року, як мова Р. Малєнкова стала для пошле його відставку з посади прем'єра. М. Хрущов зробив геніальний хід, відновивши скасовані Маленковым «конверти» з грішми і повернувши партійним апаратникам невиплачене три місяці. Вже вересні 1953 г. Маленков змушений був потіснитися, поступившись Хрущову верховенство у Комуністичній партії. Посаду генерального секретаря з ініціативи Микити Сергійовича перейменували. Тепер він став знову, як із Леніна, називатися посадою першого секретаря. Після смерті Хрущов поступово почав розвантажувати ГУЛАГ. Однак процес звільнення невинних йшов занадто повільно. На його прискорення вимагалося політичне осуд сталінських репресій, що й відбулося 1956 г., на ХХ з'їзді партії. Там М. З. Хрущов виступив із доповіддю про культі особи Сталіна. Варто було що як — то пояснити рядовим членам партії, що саме відбувалося країни. Спогади Хрущова: «Ми був створений тільки 1935 р. … версію про роль Берії, що, мовляв, Берія цілком відповідає за зловживання, які відбулися за Сталіна. Це також були результатом шоку. Ми ще могли позбутися ідеї, що — друг кожного, батько народу, геній і інше. Годі було відразу уявити, що — убивця і нелюд». що Микита Сергійович був із партійних діячів, хто так сформулював Сталіна сотням делегатів партійного з'їзду, і потім й іншим членам партії. Саме за Хрущова радянське суспільство излечилось зі страху, господствовавшего країни за Сталіна. Хрущов обіцяв, що членів «антипартійній групи» не заарештують. Епоха розстрілів завершилася. Після 1957 р. влада Хрущова стала необмеженої. Наступного року він став за сумісництвом і стає головою Ради Міністрів. Найпильніша увагу що Микита Сергійович приділяв сільського господарства, житловому будівництва та військово-промислового комплексу. Він щиро хотів би поліпшити життя народу і вірив у переваги соціалізму, і комунізму перед капіталізмом. У сільське господарство засіб від усіх бід Хрущов бачив у кукурудзі. Ще посуху 1949 року кукурудза допомогла йому уникнути голоду на Україні. З січня 1956 року планомірне поширення посівів кукурудзи всій країні. На початку 60-х рр. «кукурудзяна компанія» досягла піка. Зразком собі Хрущов вважав США. Цю найбільш могутню світову державу він мріяв «наздогнати та перегнати» по основним показниками, як і писав Програмі КПРС, прийнятої на ХХII з'їзді. Хрущов вважав, що рішенням це завдання до 1980 р. у СРСР основному буде побудовано комуністичне суспільство. Під час візиту Хрущов познайомився з фермером Рокуелом Гарстом, выращивавшим кукурудзу у штаті Айова. Захопившись, що Микита Сергійович стверджував, що кукурудзу треба втілювати силою, як цар Петро — картопля. Наздогнати Америку із виробництва м’яса і молока, як і з випуску основних видів промислової продукції, не вдалося. У житлове будівництво Хрущов зробив упор зроблено на спорудження залізобетонних п’ятиповерхівок, прозваних в народі «хрущобами». Квартири у яких маленькі, незручні під житло, не бажаючи будинку недовговічні. Вважалося, що вони достоят на початок 80-х рр. — моменту торжества комунізму країни. Тоді бетонні блоки з розібраних п’ятиповерхівок послужать матеріалом на будівництво сучасних шосе, а трудящих переселять на нові просторі квартири багатоповерхових будинках. Усе це виявилося казкою, люди живуть у «хрущобах» і наприкінці 90-х. Проте, заслуга Микити Сергійовича був у тому, що, розгорнувши масове до житлового будівництва, він вперше переселив мільйони городян з бараків, підвалів і комуналок в окремі квартири, нехай і з мінімальним рівнем комфорту. У цілому нині упродовж років правління Хрущова нове житло отримали 90 млн. людина. Прагнучи безпеки країни, Хрущов думав, що гарантувати її можуть лише ядерний потенціал, достатній для нанесення головному можливого противнику — США — непоправної шкоди. Лише за пенсії вона усвідомила: «Єдиний шлях до порятунку людства — домогтися угоди з урахуванням взаємної довіри. Тому потрібно йти на по — чесному… Ось я не зупинився б не перед ніж, щоб домогтися угоди!». Надії на потужний піднесення економіки, які плекав Хрущов у перші роки свого правління, зазнали краху, що Микита Сергійович був свято переконаний у правильності марксистсько-ленінського вчення. 14 жовтня 1964 р. до пленуму Центрального Комітету партії що Микита Сергійович було усунуто з усіх постів і відправлений пенсію. Його син Сергій Микитович Хрущов визнавав: «Ніхто про батька не переживав. Звістка її відставку зустріли з полегшенням, з надією на зміни…» 5 вересня 1971 року в М. З. Хрущова стався інфаркт, а 11 вересня їх стало. Скромні похорон, у яких «людей цивільному» було, ніж які прощаються, пройшли на Новодєвічому цвинтарі в Москве.