Перша світова війна. 
Причини та характер

Початок першої світової війни.

Наростання політичної кризи у світі, загострення капіталістичних протиріч наприкінці 19 ст. й особливо на початку 20 ст., призвели до створення в Європі двох ворожих воєнно-політичних союзів: Антанти, що про «єднувала Англію, Францію, Росію та «Троїстого союзу », у склад якого входили Німеччина, Австро-Угорщина та Італія. Вони і зіткнулись у першій світовій війні.

На початку 20 ст. ситуація на Балканах стала вкрай напруженою. Балканські народи вели боротьбу за Визволення з-під османського гніту. Їх підтримували держави Антанти, сподіваючись використати у боротьбі проти австро-нимецького блоку.

Влітку 1914 р. протиріччя між двома воєнно-політичними блоками європейських держав — Троїстим союзом й Антантою загострилися до краю. «Пороховою бочкою Європи «ставши Балканський півострів. За підтримки Німеччини Австро-Угорщина почала відкрито готуватися до війни проти Сербії.

Поблизу сербського кордону австрійські війська проводили маневри. Наслідник австрійського престолу, войовничий Франц Фердінанд прибув із візитом до столиці Боснії Сараєва. Франц Фердінанд був крайнім мілітаристом, керівником «воєнної партії «в Австрії, одним із головних підпалювачів війни. За три тижні до своєї загибелі він приймав у своїй літній резиденції Конопиште німецького імператора Вільгельма ІІ. Там смердоті домовлялись про плани війни. Патріотичні кола Сербії розцінили приїзд принца до Сараєва як виклик. 28 червня 1914 року Франц Фердінанд був убитий членом сербської націоналістичної організації «Млада Босна «Г.Принципом. Заручившись підтримкою Берліна, Відень перед «показавши 23 июля Сербії ультиматум. Союзниця Сербії Росія спробувала владнати конфлікт мирним шляхом, запропонувавши проект дипломатичного демаршу країн Антанти. Однак союзники відмовились, а президент Франції Р. Пуанкаре наполягав на проведенні «твердої «політики щодо австро-німецького блоку. Незважаючи тих, що сербія погодилася майже із усіма вимогами ультиматуму, 28 июля Австро-Угорщина оголосила їй війну.

Першого серпня Німеччина оголосила війну Росії й відповідно до свого стратегічного плану концентрувала війська на західних кордонах. Росія почала загальну мобілізацію. 3 серпня Німеччина оголосила війну Франції, а перед Бельгією висунула вимогу пропустити свої війська через її територію. З вимогою поважати нейтралітет Бельгії виступила Англія. Порушення нейтралітету Бельгії став оголошення Англією 4 серпня війни Німеччині. Так почалася перша світова війна.

Причини першої світової війни.

Перша світова війна різко загострила усі суперечності капіталізму, у тому числі і внутрішні суперечності країн-учасниць війни, створила у яких обстановку революційної кризи.

Основною її причиною було б небачене загострення суперечностей між провідними країнами світу, внаслідок нерівномірності їхнього економічного розвитку, змінилося співвідношення сил у світовій економічній системі.

Німеччина после 70-х років 19 ст. розвивалася у 3−4 разу швидше ніж Англія й Франція, а Японія — разів у 10 швидше, ніж Росія. Особливо високого рівня розвитку капіталізму досягли США, внаслідок чого США й Німеччина, котрі раніше відставали в економічному розвитку, на зламі 19−20ст. вийшли на 1-е та 2-ге місця по випуску промислової продукції, відсунувши Англію й Францію. Це стало причиною виникнення гострого суперництва між цими країнами за політичне панування у світі, за переділ ринків сировини й збуту.

Тією годину важливу роль у боротьбі за політичне і економічне панування у світі відіграла наявність чи відсутність колоніальних володінь. До початку 20 ст. поділ світу між великими державами в основному був заверешений. Колоніальні імперії створили головним чином Англія та Франція, натомність США тих Японії бракувало колоніальних володінь. Намагання переділити колонії й сфери впливу було б однією із головних причин першої світової війни.

Другою причиною війни був тієї факт, що на початку 20 ст. розвиток науково-технічного прогресу привів до появи нових, более могутніх засобів винищення людей. Почалася гонка oзброєнь, на якій наживалися військові монополії. Одночасно відбувалася мілітарізація свідомості величезних мас людей.

Існувала можливість владнати конфлікт мирним шляхом, про «єднавши зусилля Росії, Англії, Франції. Алі аналіз міжнародної ситуації напередодні війни свідчить, що це не так.

По-перше, поділ Європи на два ворогуючі блоки держав-Антанту й Троїстий союзуже означав неминучість великої європейської війни.

По-друге, намітилися головні цілі протиборствуючих сторін й відповідно розроблялися плани ведення війни.

По-третє, в всіх країнах Європи нечуваного розмаху досягла гонка озброєнь, зростала чисельність армій.

У липні 1913 р. німецький Рейхстаг затвердивши закон про збільшення армії в мирний годину на 136 тис. осіб, але в вухо війни чисельність сухопутної німецької армії досягла 800 тис. осіб. У 1912 р. в АвстроУгорщині було б прийнято новий військовий закон, який передбачав збільшення рекрутського набору до 200 тис. осіб й додаткові асигнування на збройні сили. У серпні 1913 року французький уряд ухвалив закон про подовження терміну служби із 2 до 3 років й зниження призовного віку із 21 до 20 років, що дало змогу довести чисельність армії майже до 900 тис. осіб. Найчисельнішою був російська армія. Якщо в 1912 р. вона становила 1 млн. 400 тис. осіб, то после прийняття у 1913р. «Великої програми щодо посилення армії «мала збільшитися на 400 тис. осіб.

Перша світова війна був наслідком протиріч капіталізму на його імперіалістичній стадії.

Стратегічні плани учасників війни.

У результаті нерівномірного економічного розвитку різних капіталістичних країн, що посилився у період імперіалізму, змінилося співвідношення наснаги в реалізації самій світовій системі капіталізму. Це стало причиною гострого суперництва між великими капіталістичними країнами за політичне панування у світі, за перерозподіл ринків сировини й збуту.

Суперечності насамперед виявилися між Німечинною із одного боці й Велікобританією, Францією та Росією із іншого. Плани ведення війни розроблялися із урахуванням головних цілей протиборствуючих сторін.

Війна був несправедливою й загарбницькою державам воюючих блоків, кожна із які переслідувала виключно свої цілі, намагаючись досягти їхнього за рахунок сусідів.

Німеччина прагнула покласти край пануванню Британії на морі, захопивши її колонії, промислово розвинені райони північно-східної Франції, відторгнути від Росії Прибалтику, Донську область, Крім, Кавказ. Планувала захопити велику територію в Європі та Африці, Бельгію, Марокко, Конго, Єгипту, закріпити своє становище в Туреччині і на Близькому Сході. Берлін прагнув створити союз європейських держав чолі із Німеччиною. Виношувалися плани проникнення німецького капіталу в Китай.

Правлячі кола Великобританії хотіли зберегти свої колонії та панування на морі, відібрати у Туреччини багаті нафтаю Месопотамію й частину Аравійського півострова. Англія намагалася підірвати економічну могутність Німеччини, знищити її як суперника в торгівлі, посилити вплив на Близькому Сході.

Франція розраховувала повернути собі Ельзас та Лотарінію, приєднати лівий берег Рейну і Саарський вугільний басейн.

Австро-Угорщина винотувала експансіоністські плани щодо Росії та балканських країн-Сербії, Боснії, Герцеговини.

США до війни не підтримували жодного із європейських угруповань, але й, безперечно, не були байдужими до європейської політики. Вступивши у 1918 р. у війну на боці Антанти, США забезпечили її перемогу в боротьбі із країнами німецького блоку. США намагалися поширити свій вплив все американський континент й посилити проникнення до Китаю, де велику активність виявляла Японія.

Загарбницькі плани щодо українських земель.

Перша світова війна, на порозі якої стояв світло, носила загарбницький характер із боці обох ворожуючих блоків. Українські землі були про «єктом їхнього експансії. Там претендували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина, Румунія.

Росія, котра на міжнародній арені виставляла собі захисником слів «янських народів, прагнула завершити справу російських царів, про «єднати усі землі Київської Русі под своєю зверхністю. У ході війни вон намагалася оволодіти Буковиною, чорноморськими протоками Босфором й Дарданеллами, Закарпаттям. Росія також прагнула приєднати Галичину. Загарбання цих земель переслідувало мітку придушити гніздо «мазепинства », яку поширювало свій вплив на Наддніпрянську Україну. Всі плани російського генерального штабу вістрям наступу російської армії спрямовували в Галичину.

Австро-Угорщина зазіхала на Волинь й Поділля. Напередодні війни австрійський імператор обіцяв українським політичним діячам, що на українських землях Австро-Угорщини й відторгнутих від Росії якщо створено окрему адміністративну одиницю із широкими автономними правами под зверхністю Австро-Угорщини.

Широкі плани щодо України розроблялись у Німеччині, як із боці військових, то й із боці промисловців й політиків. Так, один із найвпливовіших німецьких промисловців Август Тіссен заявляв: «Росія винна віддати нам прибалтійські провінції., частину Польщі й Донецький басейн із Одесою, Кримом й Приазов «ям… «У 1897р. німецький публіцист Пауль Рорбах писавши: «Хто володіє Києвом, тієї має ключ від Росії «. Особливо привабливою Україна із її сировинними й продовольчими запасами стала Німеччини на завершальному етапі війни, коли власні ресурси були фактично вичерпані. Відразу после початку першої світової війни укра-їнські землі стали театром бойових дій між російською армією та військами австро-німецького блоку чи прифронтовою зоною. На цій територї діяв російський Південно-Західний фронт. На завойованій територї російська влада встановила режим, який слова голови російської адмінистрації Галичини генерал-губернатора графа Олексія Бобринського, мав запровадити «російські початку «у житті населення краю. То в Галичині запроваджувались російська мова й російське законодавство. Закривалися укра-їнські школи, інші навчальні заклади, культурні організації. Почалось Повернення греко-католиків у православ «я. Майже всіх представників української еліти, що залишилась у краї, а також верхівку греко-католицької церкви на чолі із митрополитом А. Шептицьким, вивезено вглиб Росії. Відбулись єврейські погроми. Російська окупація тривала до весни 1915 р.

Україна в першій світовій війні.

Наслідки війни для України та українців, змушених із обох воюючих сторін, були негайними, безпосередніми і тяжкими. Протягом усієї війни Галичина слугувала ареною найбільших й найкровопролитніших побоїщ на Східному фронті. Її населення зазнавало страшних збитків від руйнувань та спустошень, спричинених воєнними діями, а також брутальністю як російського, то й австрійського командування.

Алі поряд з фізичними втратами війна ще понад погіршила частку українців, які не малі власної держави, що захищала б їхні конкретні інтереси. Величезна кількість українців (у російській армії налічувалося 3,5 млн. українських солдатів й 250 тис. служили в австрійському війську) боролися й вмирали за імпреії, що не лише ігнорували їхні національні інтереси, але й і активно намагалися, як, зокрема Росія знищити їхній національний рух. Найгіршим було б ті, що українців — як учасників боїв із обох сторін — змушували вбивати один одного. Єдиним позитивним аспектом війни було б ті, що вон виснажувала воюючі імперії, створюючи тім самим нові політичні можливості для їхніх пригноблених підданих. Алі ця можливість був ще занадто віддаленою.

Українці Австрії одразу відреагували на вухо воєнних дій. 3 серпня 1914 р., щоб запезпечити українців єдиним про «єднаним представницьким органом, усі укра-їнські партії утворили у Львові Загальну Українську Раду на чолі із авторитетним парламентським діячем Костем Левицьким. Рада закликала всіх українців боротись за конституційну Австрію, їхнього найбільшого друга проти самодержавної Росії. Незабаром Рада висунула ідею створити всеукраїнський військовий загін. На неї відгукнулося понад 28 тис. національно свідомих юнаків, багато із які належали до організацій «Сич », «Сокіл ». Стурбовані можливістю виникнення великих українських військових загонів, впливові поляки у Відні зробили так, щоб на службу до Українського легіону прийняли лише 2.5 тис. чоловік. Це було б перше військове формування того години. Алі, ледве згуртувавшись, ці організації були змушені тікати до Відня від наступаючої російської армії, котра на початку вересня прорвала австрійську оборону і окупувала велику частину Східної Галичини. Ця поразка австрійців мала страшні наслідки для українців Галичини. Шукаючи заподій своїх невдач, австро-угорське командування охоче повірило звинуваченням польської адміністрації провінції до того, що такою причиною стала «зрада українців », які нібито таємно симпатизували і допомагали росіянам. У результаті відступаючі габсбурзькі війська, насамперед угорські частини, розпочали кампанію терору проти українського населення. Спочатку русофілів, а згодом й взагалі всіх українців цілими сотнями заарештовували і страчували без суду. Тисячі гнали до Австрії і там кидали до концентраційних таборів.

Незавидна частка спіткала також галицьких українців, які потрапили под російську окупацію. Царський уряд швидко давши зрозуміти, що він не вважає Східну Галичину якимсь новим й тимчасовим завоюванням, називаючи її не інакше, як «давньою російською землею », котра тепер «назавжди возз «єднується із матір «ю-Росією ». Генерал-губернатором було б призначено графа Георгія Бобринського, який відразу розпочав загальний наступ на украхнський рух, чи «мазепинство », як його називали царські чиновники. Росіяни преслідували українофілів, австрійці піддавали репресіям русофілів, а роздерті ідеологічними суперечками галичани видавали і тихий, й тихий ворогові-все це понад погіршувало і так сумну частку українців.

За наказом царських влади було б закрито усі укра-їнські культурні установи, кооперативні і періодичні видання. Вводилися обмеження на вживання української мови і робилися спроби впровадити до шкіл російську мову. Особливо масивних атак зазнала греко-католицька церква-цей символ західноукраїнської самобутності. До Росії вивозили сотні греко-католицьких священників, а натомість ставили православних попів, що схиляли селян до православ «я. Заарештували і вивезли до Суздаля митрополита Андрія Шептицького, який відмовився рятуватися від росіян утечею. Безстрашна поведінка митрополита протягом усієї війни надихала його земляків й значно сприяла дальшому зростанню його популярності. Алі не встигли росіяни остаточно здійснити свої плани, як австрійці пішли у контрнаступ й до травня 1915 року відвоювали більшу частину Східної Галичини. Відступаючи царські війська взяли заручниками кілька сотень провідних українських діячів, а також евакуювали тисячі людей, включаючи багатьох русофілів, ролі які в українській політеці тепер прийшов кінець.

Ставлення росіян до галицьких українців, яку відомий російський політик Павло Мілюков розцінив у своєму виступі в Думі як «європейський скандал », являло собою продовження політики уряду щодо українського руху в Російській імперії. З вибухом війни було б закрито майже усі укра-їнські організації та газети.

Тім годиною у Відні, по австрійський бік фронту, у травні 1915 року зібралися укра-їнські політичні діячі та відновили свій представницький орган — Загальну Українську Раду. У міру того як війна дедалі виснажувала Австро-Угорщину, чимраз сміливішими ставали вимоги народів імперії, серед них й українців. Так, Загальна Українська Рада оголосила своєю метою незалежність Ро-сійської України, котру, как она сподівалася, завоюють австрійці, а також широку автономію для Східної Галичини та Буковини. Проте коли Відень пообіцяв полякам ще більшу уладові в Галичині, Рада на знак протесту саморозпустилася. Надалі західноукраїнські інтереси представляв Український клуб віденського парламенту на чолі із Євгеном Петрушевичем.

Війна негативно вплинула на стан промисловості й сільського господарства України. Вже в Перші місяці війни було б закрито майже 400 промислових підприємств, а 1915;1917 роках — понад 1400. На десятках й сотнях заводів й фабрик обсяг промислового виробництва скоротився на 30−5- й навіть 75%. Розвалювався транспорт, що викликало загострення продовольчої кризи. Зросли ціни.

У сільскому господарстві не вистачало робітників, реманенту, робочої худоби. Посівна площа у 1916 р. скоротилась на 1 млн. 900 тис. Десятин, валовий збір зерна у порівнянні із 1913 р. впавши на 200 млн. пудів.

Внутрішє становище у воюючих країнах.

Війна вимагала від воюючих держав мобілізації всіх людських, сировинних, матеріальних й продовольчих ресурсів. Чисельність армій двох коаліцій досягла 70 млн. осіб. Для ефективної роботи промисловості і створення військового виробництва у воюючих країнах запроваджувалося державне регулювання економіки, було б створено спеціальні органи військовоекономічні управління, чи комітети. Вони здійснювали контролю над джерелами фінансування народного господарства, розподіляли державні замовлення й необхідні для їхні використання сировину і обладнання, визначали обсяги виробництва, види продукції, терміни її виготовлення і ціни.

Урядові комітети із сільського господарства визначали посівні плани, вимагали від селян обов «язкових поставок зернових державі. Для продовольчого забезпечення населення основними товарами вводилися картки.

На вухо 1917 р. найкритичнішим було б становище країн австронімецького блоку й Росії. Майже половина армій був виведена з ладу, стратегічні резерви закінчувалися, валовий збір зернових скоротився вдвічі, зменшилися розміри посівних площ.

Німеччина опинилась в економічній блокаді. Англія зайняла майже усі колонії. Спроба прорвати блокаду в морській битві поблизу Ютландського півострова 31 травня 1916 року зазнала невдачі.

У країнах піднімалася хвиля антивоєнних виступів, й «громадський світ «змінився соціальним протистоянням. Попри заборону страйків, кількість страйкуючих постійно зростало. Німецькі соціал-демократи 1 травня 1916 року провели в Берліні масову демонстрацію под гаслами «Геть війну! », «Геть уряд! ». Звичним явищем стало дезертирство, «братання «солдатів ворожих армій. У урядових кілках визрівали плани мирних переговорів.

Війна справила тяжкий вплив на розвиток господарства Росії. Стан погіршувався й тім, що в період на 1917 рік декілька важливих промислових районів були окуповані противником, в результаті загальні втрати промислового потенціалу склали 20%. Склалася топливно-енергетична кризу в стране. Темпи виробництва в металургії, машинобудуванні не задовольняли потреб фронту. Залізниці також не справлялися із різким зростанням перевезень та експлуатацією населення.

Загальні витрати Росії на війну в березні 1917 року складали суму понад 30 млрд. крб. 1/3 цих витрат становили зарубіжні кредити для Росії. Розпочався процес грошової еміссії, що вело до зростанню інфляції. Офіціальний курс рубля понизився до 55 коп., а купівна спроможність складала 22 коп. Державний борг Росії за рокта війни зріс більше, ніж у 4 рази й складав — 36,2 млрд. крб.

Важким ударом війна стала сільського господарства: скоротились посівні площі более як на 10%, виробництво м «яса й інших продуктів харчування. Усі цело вело до зростанню цін на продукти харчування. Які зросли на 200% порівняно із 1914 роком.

Дані економічного стану країни свідчать про вступ Росії в економічну кризу.

Підсумки першої світової війни.

Перша світова війна стала Європи першим жахливим досвідом сучасного ведення воєнних дій. Вона тривала із серпня 1914 року по листопад 1918 рік й був однією із найкровопролитніших в історії людства — в ній загинуло понад 10 млн. осіб й 20 млн. було б поранено. Жертви серед цивільного населення були майже такими ж. Війна набрала не лише масового, а і тотального характеру. Щоб підтримати величезні армії, що воювали на фронті, цілі суспільства із їхніми економіками впрягалися у колісницю війни. Зростаючі втрати призводили до страшного напруження сил на фронтах й в тилу, оголювали і поглиблювали фатальні політичні і соціально-економічні вади старих імперських порядків Європи.

У воєнних діях взяла доля 38 держав із населенням понад 1 млрд. осіб. Основні воюючі сторони: на боці Німеччини і Австро-Угорщини виступила Болгарія, створивши Четверний союз; до країн Антанти приєднались Італія, Португалія, Румунія, Сербія, США, Греція, Японія; війну Німеччині оголосив Китай й 14 держав Латинської Америки. Війна так чи інакше вплинула на положення всіх країн світу, до того числі і на нейтральні. Таким чином весь світло приймав доля в війні. У війну були залучені колонії європейських держав. Під годину війни колонії набули великого значення як постачальники сировини та продовольства. Крім того, сотні тисяч місцевих мешканців цих колоній було б вивезено до Європи для робіт у тилу й були використані як солдати самих важких ділянках фронтів, часто для прикриття європейських військ. Для робіт у тилу Франція використала 200 тис. осіб, вивезених із її колоній. Англія із однієї Індії вивезла із такою ж метою понад 400 тис. осіб. Англія отримала зі своїх заокеанських володінь майже 1 млн. солдатів, Франція — біля 300 тис.

У ході війни був повалена монархія й відбувся більшовицький жовтневий переворот у Росії. Військова і економічна могутність Німеччини був підірвана, й вон на довгий годину опинилася в міжнародній ізоляції. Наслідком поразки Австро-Угорщини ставши розпад однієї із найбільших европейських імперій й утворення на її уламках нових національних держав. Після війни сформувалася нова система міжнародних відносин, відбувся перерозподіл світу.

Література:

С.П. Броварник, Я. Серіщев, С. Стельмах «Всесвітня історія ХХ ст. «1995 р.

І.Коляда, Т. Ладиченко «Всесвітня історія вік ХХ «1995 р.

В.Ф. Салабай, Я. А. Титаренко, Л. О. Панчук, М. П. Чуб, О. Х. Яхно.

" Політична історія ХХ ст. «.

В.Король «Історія України «.

О.Субтельний «Україна. Історія «.

План.

І. Початок першої світової війни: а) привід до війні та розвязання війни; ІІ. Причини першої світової війни: а) загострення суперечностей між провідними країнами світу внаслідок неравномірності економічного розвитку; б) вплив наявності колоніальних володінь на розподіл світу; в) вплив розвитку науково-техничного прогресу на гонку озброєнь; ІІІ. Імперіалістичний характер війни: а) стратегічні плани учасників війни; б) загарбницькі плани щодо українських земель; ІV. Україна в першій світовій війні. V. Внутрішнє становище у воюючих країнах. VI. Підсумки першої світової війни.

Міністерство освіти України Київський Державний Економічний Університет Реферат на задану тему: Початок першої світової війни, її заподій та характер.

Виконала: Житник Олена Петрівна студентка І курсу, заочного ф-ту за спеціальністю 6108.