Результати та їх обговорення

Усі хворі були зіставні за віком, але жінки 1-ї групи із субклінічним гіпотиреозом без застосування ЗГТ, порівняно з пацієнтами 6-ї групи з еутиреозом були дещо старшими, що свідчить про збільшення поширеності тиреоїдної недостатності після 50 років [3, 7, 10]. Заслуговує на увагу і той факт, що у жінок 5-ї групи з тиреотоксикозом не було проявів абдомінального ожиріння і значення ІМТ у них були найменшими, проте ці показники були достовірно більшими (Р<0,05) у пацієнтів 1-ї групи із субклінічним гіпотиреозом без застосування ЗГТ .

Характерним для всіх жінок з декомпенсованою тиреоїдною недостатністю, а саме 1-ї та 3-ї груп, були ознаки ожиріння 1-го ступеня (ІМТ був вищим, ніж у пацієнтів інших порівнюваних груп, що мали надлишкову масу тіла). Зазначені антропометричні особливості у хворих 1-ї та 3-ї груп супроводжувалися найвищими рівнями ТТГ.

Заслуговують на увагу результати дослідження ліпідного профілю. У всіх групах пацієнтів, окрім 5-ї, спостерігали прояви дисліпідемії. Однак більш вираженими вони були у пацієнтів 1-ї та 3-ї груп, що виявлялося найвищими серед усіх порівнюваних груп рівнями загального ХС, ХС ЛПНЩ та ТГ. Відзначено достовірну різницю показників загального ХС у пацієнтів 1-ї та 3-ї груп порівняно з особами 6-ї групи. В той же час у хворих 5-ї групи з тиреотоксикозом не було проявів дисліпідемії: рівні загального ХС, ХС ЛПНЩ та ТГ були найменшими серед усіх груп порівняння. Таким чином, найбільш виражені ознаки дисліпідемії виявлено у хворих з ГХ, МС та субклінічним гіпотиреозом, які не отримували ЗГТ (1-ша група), та у пацієнтів з ГХ та маніфестним гіпотиреозом (3-тя група), що підтверджує тісний патогенетичний зв’язок між таким маркером тиреоїдної недостатності, як підвищення рівня ТТГ, та проявами дисліпідемії.

У всіх пацієнтів були практично однаковими, в межах норми, рівні глюкози, але рівень інсуліну був більшим в 1-й та 3-й групах (із субклінічним та маніфестним гіпотиреозом без застосування ЗГТ), що зумовило більш значні прояви ІР за індексом НОМА, який був достовірно вищим, ніж у 6-й та 5-й групах. Отримані дані свідчать про наявність у хворих з ознаками тиреоїдної недостатності проявів порушення чутливості периферійних тканин до інсуліну, в той час як у хворих 5-ї групи з тиреотоксикозом та 6-ї групи з еутиреозом показники інсуліну та індексу НОМА були в межах норми.

Таким чином, активне виявлення субклінічного гіпотиреозу та пов’язаних з ним порушень ліпідного і вуглеводного обмінів у хворих з МС дозволить більш ефективно проводити профілактику серцево-судинних захворювань, спрямовану на зменшення проявів прогресування атеросклерозу та загострення ішемічної хвороби серця.