Найробі

Найроби

Кения, звісно, не вважалася перлиною британської корони, але цілком гідним її прикрасою. І будівельники британської Імперії міру свого розуміння опікувалися процвітанні країни. При англійців в Кенію завезли кави, чай, пшениця і деякі овочі. Під впливом англійців зросли б і здобули цивілізований образ кенійські міста. Одне з них — нинішня столиця Кенії Найроби.

На мові племені масаї, населявшем цю пам’ятку ще до його приходу англійських колонізаторів, слово «найробі «означало «місце холодної води «чи «холодний потік ». Коли міста був й у спомині, невеличкий оазис був місцем зупинки работорговых караванів, двигавшихся від щирого Африканського континенту на східне узбережжі. З загубленого в савані крихітного містечка Найробі завдяки англійцям перетворився на великий мегаполіс і з найгарніших міст світу. Англійське вплив у Найробі відчувається всюди. Навіть центральну площу прикрашає вежа з годинниками, сильно смахивающая на лондонський Биг-Бен.

Здесь ж перед будинком парламенту перебуває усипальниця першого Президента Кенії Джомо Кениатты, якого кенийцы обожнюють. Відеозйомка вважається образою пам’яті президента і карається згідно із законом. Кенийцы трепетно зберігають усе, пов’язане з цим Президентом. Одна з головних експонатів Національного музею у Найробі - копія його улюбленого слона, виконана у натуральний зріст. Перший Президент був такий сильно прив’язаний до свого вихованцю, що виділила йому окрему охорону, чергову 24 години на добу. Коли слон помер, Президент наказав виготовити копію і встановити його в музее…

Хранить пам’ять нині здоровому другому Президенті Кенії 77-річному Даніеля Арапі Мої, правлячому країною останні 23 року, кенийцы почали вже нині. Кажуть, другий Президент не заперечував, коли головного архітектора запропонував встановити честь нього скромний монумент.

Найроби молодий місто. Молоді й його мешканці. Середній вік кенійців 28 років. До старості майже хто б доживає. З медициною країни справи не найкращим чином. Наша експедиція проїхала дорогами Кенії близько 5 тис кілометрів. І в жодній із сіл і у одному з селищ ми змогли знайти відкритої лікарні чи медпункту. На 10 000 чоловік у Кенії припадає лише один доктор. І якщо вашої селі немає лікаря, то дістатися нього вам доведеться одного десятка километров.

Сегодня Кенія третім місцем у світі за кількості хворих на СНІД. З цієї хвороби і країні щодня вмирають 420 людина, а спосіб життя кенійців сприяє поширенню епідемії. У третьому за чисельністю язичницькому племені Луо століттями поширили полігамія. Відтак зараз вона перебуває за межею вимирання. СНІД вже оголошений у Кенії національним лихом. Є версія, що вірус СНІДу передався людині від мавп. Мавпи носили їх у своєму організмі протягом сотень тисяч літ. Місцеві ж мешканці заразилися від того, що вживали мавп для харчування. Раніше населення жило маленькими ізольованими групами і хвороба виходила в світ межі племені. Епідемія охопила всю Африку з початком масових міграцій. Тут за, що головні розповсюджувачі хвороби — водители-дальнобойщики, колесящие як по Кенії, а й у всім країни Східної та Центральною Африки.

Бывшая метрополія як і піклується про Кенії. Як гуманітарної допомоги Великобританія поставляє сюди мільйони презервативів. Але місцева католицька церква затято виступає проти їх використання. І дуже навіть регулярно влаштовує акції з спалюванню ненависних контрацептивів, тому купити презерватив в Кенії можна, мабуть, тільки столиці. У глибинці їх просто нет.

Беспокойство англійського уряду пояснюється почасти тим, що процедуру в'їзду кенійців до Великобританії гранично спрощена. І Об'єднане Королівство, оберігаючи здоров’я своїх громадян, заявило, у найближчі двох років має намір витратити боротьбу з епідемією СНІДу Кенії 10 мільйонів. Кенийцы охоче приймають допомогу з Англії. І взагалі ставлення до колишнім колонізатором не просто хороше, і навіть шанобливе. Місцеве населення, отримавши жадану незалежність, зберегло багато англійські порядки. Наприклад, на вокзалах досі є окремі виходи для пасажирів першого, другого і третього класів. Понад те, залишається такою навіть розклад поездов.

Сегодня кенийцы пишаються котрі залишились у країні нащадками британських колонізаторів. Вони, ці нащадки, живуть у заповіднику. Заповідник — задля колонізаторів, а жираф. «Жираф-манор «- особняк в колоніальному стилі, яких від давніх-давен володіє англійська сім'я. Днем і тільки вночі тут бродять жирафи. Іноді господарі здають кімнати постояльцям, готовим сплачувати шалені гроші, щоб пожити у домі, де можна насолоджуватися спокоєм харчувати жирафа, заглядывающего в вікно другого поверху. «Жираф-манор «- практично єдине місці в Кенії, де можна було зрозуміти, як жили, в нашій країні колонизаторы.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.