При взаємодії банків та оціночних компаній можуть виникати такі проблеми

1. Порядність оцінювача.

Потенційний позичальник (саме він у більшості випадків виступає замовником оцінювання) зацікавлений у тому, щоб оціночна вартість його майна була максимальною. Банківську установу такий підхід не влаштовує, бо у випадку неповернення кредиту вона повинна буде погасити збитки за рахунок реалізації забезпечення. Внаслідок завищеного оцінювання вартості застави, сума наданого кредиту буде більшою реальної ціни забезпечення, а ймовірність того, що банк зможе покрити свої втрати за таким кредитом, низькі.

Зазначена проблема викликана конфліктом інтересів позичальника і банку, оскільки перший зацікавлений у максимальній сумі кредиту за мінімального заставного забезпечення, а другий — у тому, щоб виручка від продажу застави покривала заборгованість позичальника. Для розв’язання цієї проблеми банківська установа повинна самостійно відбирати оціночні компанії, звітам яких він може довіряти. При цьому оцінювачі мусять розуміти, що їхнім клієнтом є банківська установа (хоча і послуги оцінювання оплачує позичальник) та існує можливість втрати її як клієнта, який постачає замовлення на оцінювання.

2. Компетенція оцінювача.

Завищення оціночної вартості може також свідчити про помилки у діяльності оцінювачів. Сутність цієї проблеми полягає у низькому професійному рівні оцінювачів або халатному ставленні до своєї роботи. Ця проблема може розв’язуватися тестуваннями оцінювачів щодо їх професійної придатності. При цьому можна створити вузьке коло акредитованих банком оціночних компаній, які будуть перевірені на професіоналізм працівників.

3. Інформативність звіту про оцінювання.

Причиною недостатності інформації у звітах оціночних компаній, як правило, є недостатня участь банківської установи у постановці завдань щодо оцінювання. Банки повинні брати участь в укладанні договору про оцінювання, при чому вони будуть мати можливість чітко визначити та включити всі необхідні питання щодо оцінювання вартості предмета забезпечення до завдань на оцінювання.

Таким чином, серед основних умов спільної роботи банку і оціночної компанії слід виділити:

• — необхідність формування пулу акредитованих оціночних компаній, яким банківська установа буде довіряти оцінювання заставного забезпечення. При цьому можна оголосити конкурс на вибір оціночної компанії, встановивши певні критерії відбору (наприклад, стаж роботи на ринку не менше трьох років, наявність висококваліфікованих спеціалістів, тощо). У процесі вибору банком оціночної компанії слід звертати увагу на якість проведення оцінювання, а також на вартість наданих послуг та швидкість їх надання;
• — необхідність регулярної перевірки акредитованих оціночних компаній на порядність та компетентність;
• — укладення трьохстороннього договору на оцінювання заставного забезпечення, в якому повинні бути передбачені всі необхідні вимоги банку до звіту про оцінювання.

Отже, перед тим, як оформити договір забезпечення і здійснити процедуру надання кредиту, банківська установа повинна визначити вартість майна, яке надається у заставу, та адекватність цього майна сумі наданого кредиту. У випадку недостатньої вартості запропонованого позичальником забезпечення банки можуть вимагати надання додаткових гарантій повернення кредиту.