Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного автомобільного транспорту

Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Уперше цей вид страхування в Україні було запроваджено І січня 1996 року на підставі Положення про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 28.09.1996р № 1175.

Від 1 квітня 2005 року набув чинності Закон № 1961; IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийнятий Верховною Радою України 1 липня 2004 року (далі Закон № 1961).

На сьогодні суб'єктами обов’язкового страхування цивільної відповідальності є страхувальники, страховики (страхові організації), Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) і треті особи — юридичні та фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Учасники бойових дій, інваліди І групи, які особисто керують транспортними засобами, звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ.

За умови страхування не більше одного транспортного засобу з робочим об'ємом двигуна до 1600 куб. см включно розміри страхових платежів за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів — пенсіонерів — громадян України та інвалідів II групи, які особисто керують такими транспортними засобами, становлять 50 відсотків розміру базового платежу з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, встановлених в установ-ленному законодавством порядку.

Довідково. Моторне (транспортне) страхове бюро України — професійне об'єднання страхових компаній України, які здійснюють обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та відшкодовують збитки, спричинені водіями в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю та майну третіх осіб.

Участь страховиків у Моторному (транспортному страховому бюро) є умовою здійснення діяльності щодо обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени. Право укладення договорів міжнародного страхування надається тільки повним членам МТСБУ. В додатку Б наведено інформацію про страхові компанії, що входять до складу МТСБУ на поточний момент.

Об'єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, збитків, заподіяних життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Довідково: забезпечений транспортний засіб — наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника.

Відповідно до Закону № 1961 укладаються такі види договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності:

• 1. внутрішній договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
• 2. договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності

Внутрішні договори страхування діють виключно на території України. Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.

Довідково: " Зелена картка"  — це страховий поліс цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що визнається усіма державами міжнародної системи «Зелена картка» .

Зараз кількість учасників системи складає 45 країн, із них 6 — неєвропейські країни (деякі країни Північної Африки: Марокко, Туніс; Азії: Іран, Ірак, Ізраїль, Туреччина).

У липні 1997року наша держава стаза членом міжнародної системи «Зелена картка» .

Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності має бути укладений протягам трьох робочих днів з дня державної реєстрації транспортного засобу.

Обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 гривень на одного потерпілого,

У разі, коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п’ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, становить 100 000 гривень на одного потерпілого.

Розмір безумовної франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров’ю потерпілих, не застосовується.

Розміри індивідуальних страхових платежів (внесків, премій) встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів.

Базовий платіж та коригуючи коефіцієнти за поданням МТСБУ затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів, при укладанні договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності більше ніж на півроку, страховики мають право застосовувати коефіцієнт страхових тарифів залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована, в період дії попередніх аналогічних договорів (бонус-малус).

Розміри страхових платежів щодо «Зеленої картки» не є предметом регулювання Законом № 1961. Вони визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 5 від 6 січня 2005 року «Про встановлення розміру страхових платежів за міжнародними договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту» [20].

У разі настання страхового випадку учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов’язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше 3-х робочих днів повідомлення страховика.

Особа, що має право на отримання страхового відшкодування, подає страховикові (або якщо страховик невідомий — МТСБУ) відповідну заяву, довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров’я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

У зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров’я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування за збитки, пов’язані з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я, але не більше 120 днів.

У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) — неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, — неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

для непрацюючої повнолітньої особи — допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством. Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний дохід з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить:

у разі встановлення І групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

у разі встановлення ПІ групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

у разі визнання неповнолітньої (малолітньої) особи дитиною інвалідом — 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на дату настання страхового випадку. Розмір здійснених страхових відшкодувань за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю однієї особи у разі її смерті, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Проте страхове відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, пов’язується з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху, майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров’я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір шкоди, пов’язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акту чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Страховик або МТСБУ не відшкодовує:

збитки заподіяні при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно;

збитки, заподіяні забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

збитки, заподіяні життю та здоров’ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування» [4];

збитки, заподіяні майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

збитки, заподіяні при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;

збитки, які прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента; збитки, пов’язані із втратою товарної вартості транспортного засобу; збитки, заподіяні пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;

збитки, заподіяні в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов’язаної з цією пригодою; збитки, заподіяні життю та здоров’ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.