Вовки повертаються до Єллоустоуна

ВОВКИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ У ЙЕЛЛОУСТОУН.

Цього літа відвідувачі Йеллоустоунского національного парку можуть почути звук, був відсутній багато десятиліть — виття вовків. Федеральна програма відновлення природних популяцій зникаючих видів звірів можуть призвести до повернення сірого вовка в Скелясті гори Сполучених Штатів за останні 60 років. На початку 1995 року двадцять дев’ять канадських сірих вовків випустили за грати в Йеллоустоунском національному парку й незаселених областях штату Айдахо. Мета програми у тому, щоб зробити достатньо розмножуються пар вовків у регіонах країни, аби піти до 2002 року сірий вовк міг стати виключено зі списку видів тварин. У Штатах сірий вовк вважається зникаючим виглядом переважають у всіх штатах, крім Гаваїв, Аляски і Міннесоти. З закону про зникаючих видах 1973 року, прийнятого федеральним уряд із метою розвитку планів з поверненню вовка у його природні місця проживання, почалася боротьба між власниками ранчо з одного сторони, і захисниками довкілля з іншого. Протиріччя інтересів цих груп призвело до тривалим юридичним боям і багаторічним дорогим дослідженням. Через війну гадана вартість програми, яка 6,7 млн. американських доларів, зросла вдвічі. Вовк — єдиний вид, колись обитавший в Йеллоустоуне і відсутній із часу створення національного парку 1872 року. З поверненням сірого вовка, який колись було однією з головних хижаків парку, за твердженням захисників довкілля, буде відновлено екологічний баланс екосистеми Йеллоустоуна. Біологи прогнозують, що повернення сірого вовка допоможе контролювати чисельність оленів і лосів. З другого боку барикад перебувають власники ранчо, чиї стада пасуться прилеглих національного парку землях. Вони бояться, що вовки знищать їх рогатий худобу, і навіть що вовків призведе до дальшейшему посилення норм використання земель. До прибуття європейців близько два мільйони сірих вовків жило на безкраїх теренах Північної Америки. З 1600 по 1930 рік у результаті суспільних соціальних і федеральних програм з ліквідації хижаків з громадських земель, сірий вовк зник переважно штатів США. На думку експертів, необмежена полювання призвела до різкого зниження чисельності диких копитних, були природної здобиччю для вовків. Вовкам довелося «преключиться «на худоба, а скотарство на початку ХХ століття стало одним із головних галузей сільського господарства. Намагаючись захистити домашній худобу, урядові агенти і власники ранчо відстрілювали, цькували і відловлювали вовків в Йеллоустоуне всюди Сполучених Штатів. У остаточному підсумку сірий вовк був внесений у список видів переважають у всіх штатах, крім Аляски і Міннесоти. До 1995 року майже 6 тисяч сірих вовків на Алясці, 1700 в Міннесоті і 55 тисяч Канаді становили всю північноамериканську популяцію цього виду. У 1987 року було ухвалено план відновлення чисельності вовків в Йеллоустоунском та інших національних парках США. Вовки з Канади мігрували до штату Монтана початку 1980;х років. До 1995 року у Монтані налічувалося близько сімдесяти п’яти особин. Оскільки канадські сірі вовки мігрували в Монтану й без участі людини, програма відновлення чисельності було зосереджено на Йеллоустоунском національному парку й незаселених областях Айдахо, де упродовж свого спостережень помітили лише окрема особа. П’ятнадцять канадських вовків випустили за грати у штаті Айдахо і чотирнадцять помістили для акліматизації у спеціальний загін площею 0,4 га в Йеллоустоунском національному парку. Через кілька тижнів ці вовки відпустили за грати. За кілька місяців два вовка були застрелені поза межами національного парку. З’явилося перше потомство — сім вовченят. У тому дорослий вовк знайшли застреленим при підозрілих обставин на ранчо в Айдахо. У, також за вельми дивні обставин, знайшли застрелений вовк неподалік Ред Лоджа, штат Монтана. Біологи планують щороку, протягом кілька років, «переселяти «в Йеллоустоунский національний парк і штат Айдахо по п’ятнадцять канадських сірих вовків, аби повернути до 2002 року досягти чисельності на 100 особин чи десять розмножуються пар. Цього часу досить, аби внеможливити сірого вовка зі списку видів. З 1987 по 1995 рік різними організаціями було близько 6 млн. доларів на програму відновлення популяцій сірого вовка; до 2002 року мають витратити цей проект, по крайньої мері, стільки ж. Більшість настільки солідної бюджету буде витрачено на радиооборудование для контролю над переміщенням вовків, щоб у разі нападів на худоба можна було відловити вовків і перевезти їх деінде, або вбити їх. Щоб прогрмма відновлення популяцій схвалено, захисники довкілля та федеральні служби зробили ряд поступок власникам ранчо. Закон про зникаючих видах забороняє вбивати тварин, визнані зникаючими, але ухвалено поправку до Закону, за якою відновлені популяції вовків зізнавалися експериментальними і вовк міг бути убитий разі напади проти худоба або людини поза межами національного парку, хоча нападів вовків на людину з смертельними наслідками у Північній Америці не зареєстровано. У 1987 року «Захисники Живий Природи », громадська некомерційна організація, що займається проблемою восстановленя популяцій вовків, організувала спеціальний фонд, з компенсації власникам ранчо шкоди від нападу вовків з їхньої худобу. Експерти очікують, що вовки будуть полювати диких лосів, оленів і бізонів, які у Айдахо і Йеллоустоунском національному парку. Вони також Андрійовича не виключають можливості напади проти приватний рогатий худобу. Близько 720 тисяч голів овець і великої рогатої худоби пасуться на землях, що прилягають до місцях випуску за грати сірих вовків. Експертам навіть вдалося підрахувати, що щороку вовки вбиватимуть 156 голів худоби. Тваринники і власники ранчо прогнозують, проте, набагато вищі втрати. Оцінки експертів грунтуються на досвіді Міннесоти та Канади, де вовки і рогатий худобу співіснують багато років, і щорічні втрати від нападу вовків становлять не менше 1% від загальної кількості голів худоби. На початку 1995 року Американським Фермерським Бюро було здійснено ще одне спроба перешкодити здійсненню програми відновлення популяцій. Бюро подало позов до суду, вважаючи, що ваша програма порушує Закон про зникаючих видах, оскільки канадські сірі вовки, які у програмі, ніколи не жили біля Сполучених Штатів, і, отже, що неспроможні потрапляти під дію згаданого закону. Бюро також стверджувало, що канадський сірий вовк — зовсім інший підвид, будь-коли населявший Скелясті гори. Корінний ж підвид сірого вовка з Скалистых гір, як вважають, зник ще тридцятих роках ХХ століття. Представники цього підвиду були від за величиною, ніж канадські вовки. Захисники живої природи заперечували: вони вважали, що й канадські сірі вовки були пов’язані з вовками з Скалистых гір, то не заходилися б мігрувати в Монтану і Айдахо й без участі людини. Змогли також довести, що канадський сірий вовк міг населяти Скелясті гори Сполучених Штатів. Кілька природоохоронних організацій червні також подали позов до суду, домагаючись скасування поправки до закону про зникаючих видах, яка дозволяла вбивати вовків у випадку їхньої напади проти худобу. Захисники довкілля стверджували, що цю поправку недійсний з тієї причини, що у цій території зустрічалися вовки, мигрировавшие сюди самі, й без участі людини. З допомогою цього позову захисники живої природи сподівалися захистити вовків, які жили тут на початок реалізацію програми відновлення популяцій і мали підстави право на захист від зазіхань зважується на власну життя відповідно до закону про зникаючих видах. На початку липня 1995 року обидва позову були об'єднані і чекали розгляду у федеральному окружному суді штату Вайоминг.