Навколо Чорного моря

Вокруг у Чорному морі: Словаи… дела.

Каким чином можна наблизитися до врегулювання екологічних проблем приморських регіонів, настільки привабливих для промислових лобі? Транснаціональні компанії після ухвалення рішень про реалізацію проектів, переважно що з транспортуванням товарів, виходять насамперед із їхньої прибутковості. Також найчастіше надходять, і уряду держав, які завжди утруднюючи себе оцінкою супутніх екологічних та, як наслідок, економічних витрат проектів. Дещо інший логіки дотримуються під час аналізу проектів неурядовими організаціями, в вона найчастіше які мають інтереси тієї частини приморського населення, яка може прогнозувати безпосередню зиск із реалізації проектів, зате гостро відчуває екологічні витрати. Тому, як здається, читачеві буде цікаво ознайомитися з пропозиціями громадських організацій Росії й України у вирішенні екологічних проблем Чорноморського регіону.

Азово-Черноморское узбережжі.

Выражение «сидіти на трубі» міцно увійшло до нашого лексикону. Навіть школяр знає, що це позначається ситуація, коли економіка регіону та добробут громадян повністю залежить від експорту природних ресурсів, причому у основному невозобновимых. Тим більше що є чимало країн, будують свій добробут в інший основі— раціональному менеджменті і про використання відновлюваних природних ресурсів. Росія, на жаль, до числа доки належить. Хоча має при цьому майже всі.

Азово-Черноморское узбережжі Росії унікально: лагідний клімат, чудові ландшафти, і родючі грунту— усе це робить даний регіон на місце туристів, цінним як на сільського господарства. За даними Всеросійського суспільства охорони навколишнього середовища, збережені вздовж Чорноморського узбережжя фисташково-можжевеловые рідколісся, і навіть широколисті лісу з вкрапленнями скельного дуба— унікальні як для Росії, але й всього Середземномор’я. У тому флористическом складу входить близько 60% реліктових і ендемічних видів. На схилах сопок і гряд Таманського півострова, серед суцільних розораних угідь, збереглися окремі ділянки разнотравно-злаковых степів і ксерофильные асоціації полупустынного типу. Азовське узбережжі— дельти річок Кубані і Дону, Ахтаро-Гривенская система лиманів— представляють особливої цінності задля збереження біорізноманітності та рибних ресурсів. Але ці природні багатства перебувають зараз у зоні надзвичайно активного освоєння, і найчастіше не враховуючи їх виняткової екологічної, естетичної і рекреационно-бальнеологической цінності.

Так, в Краснодарському краї реалізується проект Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК): прокладається нафтопровід, будується нафтоналивний термінал. І геополітичне зна чение цього проекту повністю заслонило у власних очах багатьох державних чоловіків витрати, які. Ось приклади таких, начебто, незначних витрат, які у сумі можуть призвести до знецінення нашого національного природного надбання— Азово-Чорноморського узбережжя. Під час будівництва ділянки неф тепровода біля Утришского і Абраусского заказників, що розпочалася до отримання необ ходимых адміністративних дозволів і теж усупереч протестам для місцевих жителів, було зведено десятки гектарів реліктових ялівцевих лісів (жили у яких тварини птахи втратили свою екологічну нішу і було приречені на загибель). Інший приклад: жителі Новоросійського району виступають проти будівництва нафтоналивного порту сел. Південна Озерейка, оскільки це дає загрозу для єдиного у Росії дитячого курорту федерального значення— «Анапа», розташованого поблизу. Цього року Жовтневий районний суд Новоросійська задовольнив позовна заява групи громадян про неправильному віданні будівельних робіт з КТК, та його рішення відразу було опротестоване Новоросійської прокуратурою.

Корень виникаючих проблем— за відсутності механізмів підрахунку матеріальних збитків, спричинених державній казні і населенню регіону (добробут якого значною мірою залежить від процвітання туризму) у результаті застосування реліктових ялівцевих гаїв і курортного узбережжя під будівництво нафтопроводів і неф тяных терміналів, тобто чесно кажучи— використання за зв начению. Центральний і Краснодарський поради ВООП у жовтні 2000 року провели з цього приводу регіональне нараду, яким запросили експертів, займалися оцінкою вартості в регіоні. Було показано, що відсутність прийнятої державному рівні схеми диференційованої оцінки вартості земель створює передумови для безконтрольного землекористування. Інакше висловлюючись, поки екологічну, естетичну, рекреаційну цінність земель, поряд з іншими її цінними властивостями, ні розраховувати в грошах, зберегти землі не вдасться— за умови що як техногенних пустель. Отож причорноморські заповідники і національні парки зі своїми лісистими гірськими хребтами, живописними каньйонами і водоспадами, джерелами мінеральних вод, унікальними грязьовими вулканами і живою морем наразі залишаються в небезпечному заставі нашої безгосподарності та безтурботності.

По матеріалам регіонального наради ВООП, 4 окт.2000г.

Фото: Тетяна Трибрат, Центр екологічного освіти «Аква».

Про міжнародних механізмах вирішення екологічних проблем

Могут чи міжнародні інститути стати панацеєю під час вирішення екологічних проблем у Чорному морі? Автор запропонованої статті, визнаючи неефективність міжнародних зусиль, прикладених за захистом у Чорному морі, все-таки вважає, що є можливість для надання більшого ваги екологічним аргументів..

В початку 1980;х років світове співтовариство усвідомило, що лише погроза нашому звичному існуванню стає реальної в в зв’язку зі екологічним кризою. І тоді було вперше вжито зусилля до створення міжнародних механізмів вирішення екологічних проблем, що стосуються так званих ресурсів загального користування. Для проектів, що з глобальними змінами у біосфері, 1991 р. була створена спеціальна структура— Global Environment Facility (GEF). У 1992 р. конференція у Ріо-де-Жанейро ухвалила низку конвенцій, стали важливим інструментом виконання завдань, які світом завдань.

Підписали ці й чорноморські країни. Ними підписано також Бухарестская конвенція захисту у Чорному морі від забруднення, Одеська декларація. Результатом зусиль Чорноморської екологічної програми (BSEP) стали дві важливі і конкретні документа: Транскордонний діагностичний аналіз у Чорному морі і Стратегічний план дій зі реабілітації і захист у Чорному морі. Підписавши в 1996 р. цього плану, чорноморські держави зобов’язалися розробити загальну стратегію захисту і відновлення у Чорному морі, управління його береговими і морськими ресурсами на 20лет.

Прошло чотири роки, і жодне державами зобов’язань цю вимогу зігнорувало. Не виконано ще й становища Бухарестської конвенції з приводу створення Стамбульській комісії і консультативних груп в її присутності, і навіть Чорноморського екофонду. Намічені Бухарестської конвенцією і Одеській декларацією масштабніші заходи порятунку у Чорному морі залишилися на папері. Навпаки, ситуація різко погіршилася, і плани використання у Чорному морі становлять нині далеке від його берегів, а утримувати структури управління, оплачувати відновлення та захист моря змушені берегові держави.*.

Подробнее зупинимося у тому, як справи в самісінький Україні. Українська державна програма охорони і відновлення Азовського й Саші Чорного морів перестав бути керівним документом при реалізації державної політики у цьому регіоні. Навіть її повна назва не адекватно ухваленій у Стамбулі формулюванні, що свідчить про зміні пріоритетів. Робота над Програмою проходила за відсутності широкої залучення фахівців: її проект ні опубліковано, фахівцям розісланий вибірково, погодження з регіонами, обяза тельного у разі, був, і громадських слухань не проводилося. Нині згорнуті навіть ті програми, що були вирішення завдань, поставлених BSEP і GEF. Наукові дослідження з держбюджету не фінансуються взагалі. І вони ще якось ведуться, за рахунок мізерних відрахувань від комерційної експлуатації флоту, і навіть завдяки участі наукових колективів у міжнародних проектах і особистим ініціативам фахівців.

Тяжелейшая екологічна ситуація склалася у Одесі. У дії взрыво-пожароопасного Одеського припортового (аміачного) заводу (ОПЗ) розпочате будівництво Одеського нефтетер минала. Хоча усі державні та суспільні екологічні експертизи починаючи з 1992 р. укази вали на неможливість устрої тельства нафтових комплексів Одеського затоці. На ОПЗ відновилася небезпечна перевантаження метанолу, зупинена в 1989 г. громадськістю. Зараз міжнародному ринку різко зріс попит на метанол, що використовується як в бензин підвищення октанового числа, під час виробництва формальдегіду— сировини виготовлення клею і гуми. Основний виробник метанолу у регіоні, Росія досі транспортувала його через фінський порт Котка. Через Одесу ж проходить самий до роткий шлях у країни Средиземно морья, які є основними покупцями даного сировини. Є постачання Південно-Східну Азію Америку також із Одеси. 2001 р. планується обсяг перевалки довести до 400тыс. т на рік, а майбутньому— до 800тыс.т.

Опасные виробництва, у Одесі ростуть, як гриби, без оповіщення громадськості, хоча її вимагає законодавство республіки. Нещадно знищується берегова зона: зносяться зелених насаджень, безконтрольно забудовуються зсувні ділянки, піщані коси, стометрові прибережні смуги суворої недоторканності. Ще десять тому запропоновано у законодавчому порядку регламентувати природокористування у цій зоні. У 1995 р. розроблений закону про природокористуванні в берегової зоні у Чорному морі. Вже 5 років не затребуваний ні Міністерство екології і природних ресурсів, ні Верховною Радою, ні Кабінету міністрів. Усім не до екології.

Как жити далі? Час міністрам чорноморських держав відзвітувати перед налогоплатель щиками про ефективності своїх досить частих зустрічей для «врегулювання міжнародних негараздів у зв’язки й з екологічної навантаженням на Чорне море». Пропозиції по рішенню такі проблеми народилися у зоні планетарної катастрофи— вже неіснуючого Аралу. Недавній форум неурядових організацій Причорноморського регіону підтримав пропозицію Одеського соціально-екологічного союзу (ОСоЭС) оцінити існуюче антропогенний вплив на екосистему у Чорному морі з урахуванням планованих нафтових та газових терміналів, перспективи видобутку нафти і є на шельфі Азовського й Саші Чорного морів, дедалі частіших військових навчань НАТО (що порушують міжнародні домовленості про Чорному морі). Ця оцінка покаже шпп собность моря до самоочищення та визначить гранично допустиму навантаження різні частини, його екосистеми. У такій оцінці зацікавлені як країни— республіки колишнього СРСР. Так, жи тели Стамбула мають намір пере дивитися Конвенцію щодо білоруського режиму проток, підписану 1936 г. вже не враховує належним чином дивовижно які виросли за 65лет вантажопотоки через Дар данеллы.

Необхідна принципово нову концепцію природокористування в басейні Чорного і Азовського морів, джерело якої в ідеях спільного господарювання країн, пов’язаних загальними ресурсами і повністю залежать від кордонів стійкості морських екосистем. І має бути створена нову структуру міжнародного характеру, яка несла б відповідальність за екологічний стан Азовського й розмежування Чорного морів— «Банк у Чорному морі». До екстрених заходів захисту цих морів слід віднести розробку домовленості про квоти на стоки всім країн басейну. З ініціативи й за участі ОСоЭС запропонована Концепція розробки квот на скидання стічні води всім країн Європи, які входять у басейн у Чорному морі, виходячи з її асиміляційною ємності. У основу Концепції покладено ідея спільного використання цими двома країнами природних ресурсів у Чорному морі.

В чорноморських країнах (які 21) мали бути зацікавленими уніфіковані заходи щодо захисту та для реабілітації Чорного і Азовського морів. Це має започаткувати скоординованих дій різних країн. У цьому контексті дуже важливий і пілотний проект екологічного землеробства у межах водозбірних площ водно-болотних угідь міжнародного значення. Нарешті, з урахуванням одеського рыбопитомника ХТМО міг бути створено міжнародний тренинговый центр з розведення рідкісних видів ендемічних та інших риб Чорного і Азовського морів (зокрема, мідій).

Список використаної литературы:

Журнал «Екологія життя й ». Стаття А. И. Шевчука, голова Одеського відділення Міжнародної соціально-екологічної спілки.