Діяльність господарства ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція»

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ АГРОБІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ЗВІТ

Про проходження виробничої практики

В господарстві ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція»

Виконала студентка 3 курсу 1 групи агробіологічного ф-ту Курочка Надія Володимирівна Керівник практики від господарства Ткаченко І.А Київ 2011

ПЛАН

1. ПРИРОДНО-ЕКОЛОГІЧНА ТА ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

1.1 Місце розташування господарства

1.2 Біокліматичні ресурси господарства

1.3 Кліматичні умови господарства

1.4 Ґрунтові умови господарства

1.5 Загальна економічна характеристика господарства

1.6 Трудові ресурси та їх використання

1.7 Структура основних оборотних фондів

2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСТВА

2.1 Співвідношення галузей та їх прибутковість

2.2 Структура посівних площ та врожайність за останні три роки

2.3 Система сівозмін та стан їх освоєння

2.4 Система обробітку ґрунту

2.5 Система удобрення культур

2.6 Кормовиробництво

2.7 Насінництво

2.8 Овочівництво в господарстві

2.9 Садівництво

2.10 Меліорація земель та охорона ґрунтів

2.11 Зберігання і переробка продукції рослинництва

2.12 Захист сільськогосподарських культур від шкідників і хвороб

2.13 Тваринництво

2.14 Механізація, електрифікація і автоматизація в господарстві

2.15 Охорона праці

3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

3.1 Значення культури для господарства

3.2 Розміщення культури у сівозміні, попередники

3.3 Система обробітку ґрунту під культуру після різних попередників

3.4 Система удобрення культури

3.5 Сортовий склад

3.6 Якість насіння, способи підготовки до сівби

3.7 Строки, способи сівби, норми висіву, глибина сівби

3.8 Догляд за посівами

3.9 Інтегрована система захисту рослин від шкодочинних об'єктів

3.10 Збирання врожаю

3.11 Первинна переробка і зберігання продукції

4. ПРИРОДООХОРОННІ ЗАХОДИ В ГОСПОДАРСТВІ ТА ЇХ РЕАЛІАЗАЦІЯ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Історія Агрономічної дослідної станції бере свій початок від радгоспу «Митницяі Саливонківського цукрокомбінату, який був організований в 1921 році. В 1956 році Постановою ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 10.05.1956 року № 524 і наказом Міністерства вищої освіти УРСР від 24.05.1956 року № 390 «Про прийняття радгоспів сільськогосподарськими учбовими закладами і радгосп «Митницяі був переданий в підпорядкування Українській сільськогосподарській академії від 23.03.1956 року № 84 «Про об'єднання Митницької Агрохімічної дослідної станції та Митницького учбово-дослідного господарства і створена Агрономічна дослідна станція. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.1995 року № 387 «Про Національний аграрний університеті та наказом Мінсільгосппроду України від 29.06.1995 року № 157 Агрономічна дослідна станція передана в пряме підпорядкування Національному аграрному університету.

Підприємство спеціалізоване на виробництві молока, м’яса, зернових та технічних культур.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

1.1 Місце розташування господарства

Агростанція займає вигідне економічне і географічне положення. Господарство розташоване на відстані 3 км від транспортної магістралі Київ — Одеса, 50 км від м. Київ та 20 км від залізничної станції Васильків.

Підприємство спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур, а також на виробництві молока та м’яса. Площа сільськогосподарських угідь господарства становить 1058 га, в тому числі ріллі - 936 га.

Підприємство має в розпорядженні склади, гараж, майстерні, гуртожиток, житлові будинки, тваринницькі приміщення, дорогу з твердим покриттям та інші необхідні для господарства споруди.

1.2 Біокліматичні ресурси господарства

Темпи росту і розвитку рослин, урожай і якість сільськогосподарських культур в значній мірі залежать від метереологічних умов.

Кліматичні умови у Васильківському районі Київської області є сприятливими для вирощування багатьох сільськогосподарських культур, в тому числі й озимої пшениці (Агрокліматичний довідник, 1989).

Територія району має нахил в напрямі з півдня на північ та з заходу на схід. Завдяки цьому географічна широта не впливає на ріст температур з півночі на південь. Температура в південній частині області знижується за рахунок підвищення висоти поверхні над рівнем моря.

Клімат місцевості помірно континентальний.

Територія Васильківського району лежить в північній частині Лісостепу й межує з південними районами зони Полісся. Васильківський район знаходиться на території помірно-теплого, помірно-зволоженого агрокліматичного підрайону Київської області. Сума активних температур складає 2500— ⁰С. Останні весняні заморозки закінчуються в кінці травня, а перші осінні починаються в кінці вересня. Вегетаційний період рослин з температурою вище +5 ⁰С складає 215 днів.

В порівнянні з середніми багаторічними даними температура повітря в перші декади відновлення вегетації рослинами була дещо вищою, а кількість опадів — нижчою на 10— мм. В останні декади вегетаційного періоду температура повітря була дещо вищою за середню багаторічну, проте кількість опадів була меншою. Це відповідно впливало на ріст і розвиток рослин протягом вегетаційного періоду, надходження поживних речовин із ґрунту в рослини.

У таблиці 1 наведена детальна характеристика кліматичних умов агрономічної дослідної станції.

Таблиця 1. Характеристика метеорологічних умов (по даним агрономічної дослідної станції НУБіП України

За природно — кліматичним районуванням України дана територія віднесена до зони Північного Лісостепу, Середньо — Дніпровсько — Бугського природного округу, Фастівського району.

Ґрунтовий покрив господарства дослідної станції включає кілька ґрунтових різновидностей, головною з яких є чорнозем типовий мало гумусний, за гранулометричним складом крупнопилувато — середньосуглинковий. Переважна більшість полів сівозміни господарства розміщені на чорноземах типових малогумусних середньосуглинковий. Ґрунти цього типу добре гумусовані, внаслідок чого мають темний колір та значну глибину, добре оструктурені. Такі ґрунти багаті на поживні елементи, їхні фізичні та механічні якості досить сприятливі для вирощування культурних рослин.

Вміст гумусу в орному шарі ґрунту становить 4,4%, рН — 6,8−7,3, ємність вбирання 30,7−32,5 мг-екв на 100 г ґрунту. Так ґрунтова відміна є типовою для зони Лісостепу, займаючи 54,6% її території. Ґрунтові води розташовані на глибині 5−6 м. До складу мінеральної твердої фази ґрунту входить 37% фізичної глини; 63% піску. Щільність ґрунту в рівноважному стані 1,16−1,25 г/см, вологість стійкого в’янення — 10,8%. Повна вологоємкість ґрунту становить в шарі 0−30см — 38,4%, в шарі 30−45см — 42,7%. Польова вологоємкість цього ґрунту в шарі 0−30см сягає 28,2%, вологість розриву капілярів — 19,7%, максимальна гігроскопічність — 7,46%, недоступна для рослин вологість — 10%, загальна щілинність у рівноважному стані - 52−55%. Фізико-хімічні, агрохімічні та водно-фізичні показники чорнозему типового малогумусного, який репрезентує ґрунтовий покрив господарства наведені в таблицях в кінці розділу. Ґрунти характеризуються великим вмістом валових і рухомих форм поживних речовин. У шарі 0−20см міститься 0,21% загального азоту, 7,6 мг на 100 г ґрунту легкогідролізованого азоту, 10,0 — рухомого фосфору, 7,8 — обмінного калію. За вмістом легкогідролізованого азоту ґрунту відноситься до малозабезпеченого, рухомого фосфору — середнього і обмінного калію — середньо забезпеченого. 8]

Отже, підсумовуючи, можна сказати, що в цілому даний тип ґрунту цілком сприятливий для вирощування більшості сільськогосподарських культур.

Таблиця 2. Фізико-хімічні показники чорнозему типового, АДС НУБіП України

Таблиця 3. Агрохімічні показники чорнозему типового АДС НУБіП України

Таблиця 4. Водно-фізичні властивості чорнозему типового, АДС НУБіП України

1.3 Загальна економічна характеристика господарства

АДС НУБіП України «Агрономічної дослідної станції «станом на 10.07.2011

Земельні угіддя:

загальна земельна площа — 1148 га в т. ч. сільськогосподарські угіддя — 1058 га з них рілля — 936 га Сінокоси — 33га Пасовища — 88 га Багаторічні насадження — 10га Під забудовою — 3 га Рослинництво обслуговує тракторно — польова бригада з наявністю 12 тракторів з них :

Трактори — МТЗ -82 — 3шт Трактор — ХТЗ -25 -1шт ТракторМТЗ -80 -1шт

Інші трактори, різних марок, в кількості 7 шт.

Зернозбиральні комбайни — 3 шт.; з яких «ДОН- 1500 «.

Бурякозбиральний комбайн «КС-6Б», автомашини вантажні в кількості 4 шт., а також — 5шт.; тракторні плуги 4шт., причепи тракторні -3шт., косарка -1шт., обприскувач -2шт., кормороздатчик -2шт.

З будівель і споруд рахується — корівник, телятник, свинарник авто гараж, склади, та інше.

Тваринництво представляє молочнотоварна ферма з наявністю поголів'я ВРХ станом на 15.07 2010р корів -212гол молодняк ВРХ -264гол свині - 112гол коні - 3гол

1.4 Трудові ресурси та їх використання

Таблиця 5. Розрахунок чисельності працівників та річного фонду оплати праці.

Таблиця 6. Основні економічні показники діяльності підприємства.

2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСТВА

2.1 Співвідношення галузей та їх прибутковість

Вирощування будь-якої сільськогосподарської культури повинно бути економічно ефективним.

Економічна ефективність характеризується багатьма показниками, зокрема урожайністю, вартістю реалізованої продукції, умовно чистим прибутком, виробничими витратами на одиницю праці та продукції, собівартості, рівнем рентабельності.

При визначенні виробничих затрат на виконання робіт включаються суми на оплату праці, вартість обробітку ґрунту, гербіцидів, насіння, відрахування на амортизацію, поточний ремонт і техогляд, вартість палива і мастильних матеріалів, мінеральних і органічних добрив, а також витрати на зберігання насіння, добрив, гербіцидів і техніки за розцінками і нормативами Агрономічної дослідної станції Національного університету біоресурсів та природокористування.

Характеристика господарської ефективності системи землеробства у господарстві наведено в таблиці

Таблиця 7. Порівняльна господарська оцінка існуючої та нової сівозміни.

Таблиця 8. Господарська ефективність системи землеробства в господарстві за 2010 рік.

Таблиця 9. Структура собівартості кожного виду продукції.

Таблиця 10. Економічна ефективність системи господарської діяльності за наслідками 2007 — 2010 років

2.2 Структура посівних площ та врожайність за останні 3 роки

Загальна площа господарства складає 1147,9 га, з яких 1058 га займають сільськогосподарські угіддя. Польові сільськогосподарські культури займають 936 га, що цілковито відповідає площі ріллі у господарстві, отже коефіцієнт використання ріллі становить 1.

В господарстві існує дев’ятипільна польова та шестипільна кормова сівозміни. Площа польової сівозміни складає 642,7 га, на даний час вона не є освоєною.

У зв’язку з вимерзанням озимої пшениці у 2011р площі, які були зайняті цією культурою пересіяли ярою пшеницею, ячменем; лише частково перезимували і багаторічні трави, за рахунок цього в сівозміні зросла частка однорічних трав. У польовій сівозміні 2011 року більшість полів була зайнята кормовими культурами, зокрема були наявні 203,1 га однорічних трав, 100га кукурудзи на силос, 35,5 га кукурудзи на зелений корм, 45 га багаторічних трав, загальна частка цих культур у сівозміні становить 59,7%. Частка зернових культур складає 28,3%.

Таблиця 11. Структура посівних площ 2011

Таблиця 12. Урожайність за останні 3 роки

2.3 Система сівозмін і стан їх освоєння

В господарстві діє дві сівозміни:

1) польова 9-пільна 642,7 га середній розмір поля 75га.

2) кормова 6-пільна 293,3га середній розмір поля 38 га.

Польова сівозміна:

1. конюшина

2. озима пшениця

3. кормові буряки

4. кукурудза на зерно

5. соя

6. озима пшениця

7. кормовий буряк

8. кукурудза на силос

9. ячмінь+конюшина

Кормова сівозміна:

1. Горох + овес

2. Кук. З/к, коренеплоди

3. Озиме жито. з/к

4. Ріпак +Тритікале+ Ячмінь на сіно

5. Горох + овес

6. Сінокоси Кормова сівозміна забезпечує господарство кормами, зокрема силосом, сінажем, сіном, коренеплодами.

Таблиця № 13. Фактичне розміщення культур у полях польової сівозміни та освоєння нової.

Таблиця 14. Фактичне розміщення культур у полях кормової сівозміни за останні три роки

2.4 Система обробітку ґрунту

Встановлено, що під час вирощування сільськогосподарських культур різні машини проходять по полю від 5 до 20 разів за сезон. Під зерновими культурами сумарна площа слідів коліс (гусениць) тракторів, ґрунтообробних знарядь і транспортних засобів становить 100−200%, а під просапними — 150−250% площі поля. Тільки ходовими системами сільськогосподарських машин і знарядь ґрунт прикочується за сезон 1−2 рази і більше. Переущільнення збільшує витрати на обробіток ґрунту в 1,5−2 рази. Плужна підошва утруднює утворення і проникнення коріння у глибші шари ґрунту, різко погіршує водний режим. Рослини, вирощені на ґрунтах з плужною підошвою, навіть у вологі роки знаходяться в умовах посухи.

Обробіток впливає на розмір ґрунтових агрегатів, складення їх, що забезпечує краще співвідношення об'ємів твердої, рідкої та газоподібної фаз ґрунту, а в підсумку — регулює фізико-хімічні, хімічні й біологічні процеси в ґрунтовому середовищі та забезпечує прискорення чи сповільнення процесів синтезу або руйнування органічної речовини. Обробітком досягається оптимальна будова ґрунту завдяки доброму його кришінню на ґрунтові агрегати певного розміру.

Обробіток ґрунту — це один із засобів регулювання водного й повітряного режимів орного шару. Він, з одного боку, сприяє нагромадженню вологи в ґрунті та зменшенню її непродуктивних втрат і створює умови для продуктивнішого використання рослинами вологи, а з другого — знижує кількість вологи в орному шарі при надмірному зволоженні.

Усунення надлишку вологи сприяє збільшенню загальної аерації і створенню оптимального співвідношенню води і повітря в ґрунті.

Заходи, способи і системи обробітку ґрунту

Всі технологічні операції здійснюють шляхом проведення відповідних заходів механічного обробітку ґрунту.

Захід — це одноразова механічна дія на ґрунт робочими органами машин або знарядь тим чи іншим способом для здійснення однієї або декількох технологічних операцій на певну глибину.

Заходи механічного обробітку ґрунту поділяються на дві групи: основного і поверхневого обробітку.

Під заходами основного обробітку розуміють механічну дію на ґрунт робочими органами машин і знарядь на всю глибину орного шару або глибше при його поглибленні, але не менше ніж на 18−20 СМ, щоб надати ґрунту дрібкогрудочкуватого стану із сприятливою будовою.

Заходи основного обробітку ґрунту є найбільш енергоємними, але одночасно за їх допомогою вирішується багато завдань. На думку основоположника землеробської механіки академіка В.П. Горячкіна, оранка, як найпоширеніший захід основного обробітку ґрунту, є найбільшою тривалою, дорогою і важкою роботою.

Під заходами поверхневого обробітку розуміють одноразову механічну дію на ґрунті робочими органами машин і знарядь на глибину до 12−14 см.

Залежно від глибини розрізняють такі обробітки ґрунту:

поверхневий — до 12 см, мілкий — до 18,

середній — до 25,

глибокий — понад 25 см.

Обробіток ґрунту в польовій сівозміні відіграє важливу роль для отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур. Основним завданням обробітку ґрунту є захист посівів від бур’янів, шкідників і хвороб, збереження вологи в ґрунті, створення оптимального водно-повітряного режиму, підвищення родючості ґрунту, тощо. Обробіток ґрунту в сівозміні під конкретну культуру залежить від попередників, ґрунтово-кліматичних умов, зони вирощування, тощо.

Система обробітку ґрунту в польовій сівозміні господарства наведена в таблиці. Для здійснення технології вирощування культур у господарстві застосовували слідуючи сільськогосподарські машини: плуг ПЛН-3−35, борони БДТ-3, БДТ-7, БЗСС-1, культиватори КПС-4, УСМК-5,4, сівалки СЗ-3,6, СЗТ-3,6А, СУПН-8А, ССТ-12 В. Сільськогосподарські ґрунтообробні знаряддя використовували в агрегаті з тракторами Т-150, МТЗ-80/82, МТЗ-100. В польовій дев’ятипільній сівозміні під цукрові буряки, кукурудзу та зернові застосовують систему поліпшеного зяблевого обробітку.

Під кукурудзу що висівають після цукрового буряку чи коренеплодів основний обробіток ґрунту передбачає дискування вслід за збиранням попередника за допомогою БДТ- 10 та оранку на глибину 25−27 см при масовому з’явленні бур’янів ПЛН-5−35. Боронування на 10−12 см БДТ-3, та культивація перед сівбою на глибину 5−7 см є складовими передпосівного обробітку ґрунту. Післяпосівний обробіток включає коткування після сівби 3ККН-2,8 та 3 міжрядні культивації по мірі з’явлення бур’янів на глибину відповідно 8−10, 6−8, 5−7 см за допомогою КРН-4,2.

Ячмінь добре реагує на зяблеву оранку після всіх попередників. У дев’ятипільній польовій сівозміні попередником ярого ячменю є кукурудза на силос. Після даного попередника поле дискують важкими боронами БДТ-7 і проводять зяблеву оранку. Глибина оранки на полях, де проведено 1−2 лущення, становить 20−22 см. При наявності осоту глибину оранки збільшують до 25−27 см. Оптимальні строки зяблевої оранки коливаються в межах другої половини вересня — першої або другої декади жовтня. В господарстві оранку проводять плугами ПЛН-5−35.

На відміну від озимих передпосівний обробіток ґрунту під ранні ярі зернові розпочинається при фізичному його достиганні. Рано навесні, як тільки грунт перестає мазатися, на полях, які швидко пересихають, з метою закриття вологи слід провести боронування і шлейфування зябу впоперек оранки. Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути виконаний на глибину загортання насіння. Культивацію проводять за допомогою культиваторів КПС-4.

Основний обробіток під горох передбачає два дискування у протилежних напрямках після збирання кукурудзи та при наступній масовій появі бур’янів. Детально обробітки ґрунту в полях сівозміни розглянуто в таблиці.

Таблиця 15. Система обробітку ґрунту в польовій сівозміні.

2 2.5 Система удобрення культур

Органічні добрива в господарстві вносяться під технічні культури, в т. ч. під цукровий буряк та озиму пшеницю. Вносять гній власного виробництва. Гній називають повним добривом, оскільки до його складу входять усі основні елементи живлення — азот, фосфор, калій, кальцій, магній. Складається гній з підстилки та рідких і твердих виділень тварин. Підстилка, створюючи м’яку, суху підстилку для тварин, збільшує надої, також вихід гною і його якість, а саме зменшує витрати азоту. Для підстилки використовують солому озимих і ярих зернових культур. Солома озимих містить 0,5% азоту, фосфору — 0,2%, калію — 0,9%, кальцію — 0,28%, води — 14%.

Зберігають гній в спеціально побудованих поглиблених гноєсховищах при щільному способі укладання (холодний спосіб), коли розкладання органічної речовини сповільнює, що значно зменшує втрати азоту.

Гноєсховище в господарстві розташоване на відстані 30 м від ферми, що полегшує роботу працівникам ферми при транспортуванні гною від тварин до сховища.

Поглиблене гноєсховище до 1 м глибиною, у вигляді котловану, що має водонепроникне дно з нахилом для стоку та колодязем для збирання гноївки.

Азотні добрива в даному господарстві вносяться у вигляді аміачної селітри (NH4NO3 — 34%). Вносять добриво в основному удобренні та при підживленні.

Фосфорні добрива — гранульований суперфосфат. Добриво вноситься під всі культури, на всіх ґрунтах, при всіх способах удобрення (в основному в припосівне удобрення і при підживленні).

Калійні добрива в господарстві використовуються такі: хлорид калію КСI. Також використовується під більшість культур.

Таблиця 16. Система удобрення культур в польовій сівозміні, фактично здійснена в 2010р.

Таблиця 17. Потреба господарства в мінеральних добривах під урожай 2011р (при мінімальному внесенні)

2.6 Кормовиробництво

Кормовиробництво є складовою і невід'ємною частиною рослинництва. В даний час у господарстві значна увага приділяється кормовиробництву, тому що налічується значна кількість великої рогатої худоби та свиней.

З весни і до осені велика рогата худоба випасається на полях, тому значна увага приділяється безперебійному забезпеченню зеленим кормом. Тому для надходження зеленого корму ранньою весною використовують озимі культури. Площі яких обґрунтовуються господарськими потребами та економічними розрахунками. При використанні на зелений корм озимих культур в розрахунку сіють близько 0,25 га на одну голову ВРХ.

Господарство також потребує значної кількості грубих кормів, сіна, соломи. Тому в цьому напрямку увага приділяють конюшині та люцерні.

Багаторічні бобові трави відзначаються високою кормовою цінністю. Так при багатоукісному використанні і достатньому забезпеченні поживними речовинами та вологою люцерна забезпечує вихід білка до 25—ЗО ц/га при врожаї сіна 180—200 ц. Досвід кращих господарств показує, що навіть така мало поширена культура, як буркун білий, може давати 70 ц/га кормових одиниць.

Білок бобових трав відзначається високою фізіологічною активністю. За вмістом незамінних амінокислот багаторічні бобові трави не мають собі рівних. Містять вони і велику кількість інших необхідних для тваринного організму поживних речовин. З багаторічних бобових трав виготовляють сіно, сінаж.

Кормова цінність багаторічних бобових трав погіршується з віком рослин — від ранньої до більш пізньої фази розвитку. При цьому вміст клітковини збільшується, а протеїну, каротину та вітамінів зменшується. Відомо також, що відновлення вегетації трав відбувається в основному за рахунок запасу поживних речовин коріння. З початком фази бутонізації запас поживних речовин у рослині відновлюється і наприкінці цвітіння витрачається на плодоношення. Систематичне скошування бобових трав в ранніх фазах (початок бутонізації) або пізніх (кінець цвітіння) призводить до порушення ростових процесів, зниження продуктивності й довговічності травостою. Тому, щоб більше одержувати вітамінного корму, зелену масу в господарстві скошують у період бутонізації, а на силос і сінаж — до початку масового цвітіння. Заготівлю кормів проводять сучасною добре налагодженою технікою.

Скошують в залежності від погодних умов, коли сиро сигментно-пальчиковими косарками, а в жарку погоду косарками плющилками, або самохідною Є - 308., універсальним комбайном «Полісся», зі спеціальною приставкою.

Сіно збирають прес підбирачами ПР-Ф-145,CLAAS і тюки транспортують до ангару де вони потім складаються штабелями. Для заготівлі силосу використовується традиційна культура, кукурудза. Але в планах на 2009 рік для заготівлі силосу використати суміші все ж таки з кукурудзою.

Як кормова культура кукурудза не знає собі рівних серед інших зернових культур, що вирощуються на корм. В 1 кг її зерна міститься 78 г перетравного протеїну, що поживністю дорівнює 1,34 кормової одиниці; 100 кг силосу з кукурудзи молочно-воскової стиглості містить 1800 г перетравного протеїну і оцінюється в 20 кормових одиниць.

Взагалі кормовиробництво в господарстві стоїть на належному рівні, тварини повністю забезпечені грубими, соковитими і концентрованими кормами, що декілька років тому було важко уявити. На мою думку фахівцям даного колективу в подальшому потрібно звернути увагу на підвищення якості кормів та більш ефективне використання техніки при їх заготівлі.

2.7 Насінництво

посівний насінництво овочівництво удобрення

Система насінництва — це комплекс організаційний взаємопов'язаних, наукових і агротехнічних заходів, спрямованих на забезпечення виробництва, реалізацію і використання насіннєвого матеріалу. Складається з ланок первинного, елітного і репродукційного насінництва, страхових фондів насіння та державних ресурсів.

Насінництво нерозривно пов’язано із селекцією і своєю організаційною структурою відображує рівень її розвитку й досягнуті результати. Важливим завданням насінництва є також забезпечення своєчасно сортозаміни і сортооновлення.

Селекційно-насінницька робота в Україні ведеться на базі єдиної централізованої системи. Вона об'єднує ланки з виведення (селекція), випробування і реєстрація нових сортів (Державне сортовипробування), масового їх розмноження, здійснення контролю за сортовими і посівними якостями насіння.

Принципи ведення насінництва визначені Законом України «Про насіння» і новою системою насінництва картоплі, яка розроблена вченими і спеціалістами Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук, Інституту картоплярства УААН, Білоцерківського державного аграрного університету та асоціації «Картопля України» і затверджена наказом Міністерства аграрної політики України № 31 від 06.04.2000 р. Українська державна насіннєва інспекція здійснює державний контроль у насінництві. Спеціалісти інспекцій контролюють дотримання суб'єктами насінництва методичних і технологічних вимог; дають вказівки щодо усунення порушень у веденні насінництва; ознайомлюються з документацією з насінництва; беруть участь у апробації посівів; контролюють якість підготовленого до реалізації насіннєвого матеріалу; за порушення вимог чинного законодавства з насінництва накладають згідно законодавством України на винних осіб адміністративні стягнення; мають право забороняти реалізацію будь-якого насінного матеріалу, якщо під час перевірки виявлено невідповідність його показників державним стандартам України.

Виробництво оригінального насіннєвого матеріалу і елітне насінництво зосереджується в науково-дослідних установах, елітно-дослідних та елітно-насінницьких господарствах науково дослідних установ, навчальних господарствах вищих сільськогосподарських навчальних закладах за умови одержання патенту за результатами атестації та занесення до Державного реєстру виробників оригінального і елітного насіння.

Організація насінництва передбачає концентрацію виробництва насіння в спеціалізованих господарствах або їх підрозділах, які оснащені відповідною технікою по вирощуванню, доведенню до посівних кондицій та зберігання насіння. Контроль за сортовим і посівними матеріалами насіння здійснюється з боку державних організацій (контрольно-насінницьких лабораторій, насіннєвих інспекцій).

Господарство має статус насінницького, і насіння більшості культур вирощує самостійно. Показники ведення галузі насінництва наведено в таблиці.

Таблиця 18. Показники ведення галузі насінництва в господарстві.

2.8 Овочівництво в господарстві

На даний момент в господарстві ніякого овочівництва нема, ним займаються лише на науково-дослідних полях,і все що потрібно господарству на харчові цілі беруть з них. В майбутньому планується відвести невеликі площі під овочі.

2.9 Садівництво

На даний час садівництво в господарстві відсутнє, лише є в наявності 1 га насаджень смородини.

2.10 Меліорація земель та охорона ґрунтів

В Україні особливо великої шкоди завдає вітрова і водна ерозії. Так на даний час вже еродована близько 15млн.га. причини ерозії різні. Серед основних можна назвати порушення агротехніки та технології вирощування культур і невідповідність їх ґрунтово-кліматичним умовам, неврахування особливостей рельєфу та зволоження, тощо. Вся територія господарства має переважно рівнинний характер з незначним мікрорельєфом. Практично немає схилів понад 3*. Всі поля обсаджені лісовими захисними смугами, що здійснюють значний вплив на водорозділ та мікроклімат на полях сівозміни. Всі ці та деякі інші фактори зумовлюють те, що в господарстві практично не спостерігається значна вітрова та водна ерозії. Мають місце лише не значні прояви зливової ерозії та ерозії від талих вод, що мають площинний характер, а також незначна вітрова ерозія На даний час в господарстві немає значної необхідності в докорінному поліпшенні земель шляхом меліорації. На території відсутні заболочені та перезволожені землі. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної, тому немає потреби проводити вапнування чи гіпсування ґрунтів на полях сівозмін господарства.

Проте потрібно слідкувати за нормами внесення добрив (фізіологічно-кислих чи фізіологічно лужних), оскільки при неправильному їх підборі або при перевищенні їх норм може відбутися зміна реакції ґрунтового розчину.

В окремі роки спостерігається нестача вологи, в середньому 1 з 5−6 років. Тому було б добре, якби в господарстві були зрошувальні системи. Але у звязку із економічною скрутою та дороговизною подібних систем питання про їх придбання на даний час не є актуальним.

2.11. Зберігання та переробка продукції рослинництва.

В даний час в АДС НУБіПУ «Агростанція» є всі умови для зберігання продукції всіх видів, зокрема-зернові, зернобобові, технічні, олійні, кормові, овочеві. Зберігають продукцію в сховищах-в буртах, в засіках, мішках та в іншому інвентарю.

На зерноскладі знаходиться стаціонарна високопродуктивна сушарка, яка здатна доосушувати зерно до потрібної нам вологості.

Все збіжжя зберігається в сховищах, по мірі потреби на різні цілі воно забирається із них.

Регулювання температури, вологості та інших факторів зовнішнього середовища проводиться за допомогою відкривання люків та інших прилаштувань.

2.12 Захист с.г. культур від шкідників і хвороб

На даний час у господарстві спостерігається високий ступінь забур’яненості полів. Тому отримання високого врожаю сільськогосподарських культур неможливе без застосування інтегрованої системи захисту культур від бур’янів. При розробці інтегрованої системи захисту необхідно враховувати дуже багато факторів. Це і видовий склад бурянів, і економічні можливості господарства, і економічні пороги шкідливості. Для здійснення цієї системи складають науково обґрунтовані перспективні та річний плани. У річному плані передбачають конкретні заходи та обсяги робіт, де в хронологічному порядку, починаючи передпосівним і закінчуючи післязбиральним періодами перераховують всі заходи, що належать до різних методів боротьби.

Система інтегрованого захисту посівів в господарстві передбачає раціональне поєднання біологічного, агротехнічного та хімічного методів боротьби. Ефективним біологічним методом є правильний вибір попередника для досліджуваної культури, що дозволяє значно знизити рівень забуряненості.

Агротехнічний метод передбачає застосування різних систем основного, передпосівного та післяпосівного обробітків ґрунту, що дозволяє ефективно вести боротьбу з бурянами, отримуючи при цьому екологічно чисту продукцію.

Хімічний метод є найбільш ефективним. Але у звязку із значною шкодою для навколишнього середовища в останній час набувають широкого поширення біологічні системи землеробства.

При застосуванні всіх цих методів необхідно враховувати еколого-економічні пороги забуряненості /ЕЕПФ/. ЕЕП (еколого-економічний поріг) — це мінімальна кількість вегетуючих бур’янів або їх насіння в ґрунті на період виконання протибур’янових заходів, зокрема внесення гербіцидів, повне знищення сходів яких забезпечує одержання приросту врожаю, який відшкодовує витрати на здійснення цих заходів і збирання врожаю додаткової продукції при дотриманні планової рентабельності та екологічних регламентів. Цей показник дає нам змогу визначити економічну доцільність застосування різних заходів боротьби. Всю систему протибурянових заходів наведено у таблиці.

В господарстві для боротьби з бур’янами застосовують слідуючи гербіциди: гранстар в дозі 0,015 кг/га на полях зайнятих зерновими культурами, втому числі і для захисту ячменю, проти малорічних бур’янів; на кукурудзі - мілагро в дозі 1,25 л/га, у фазу 3−5 листків кукурудзи при кореневищномалорічному типі забур’яненості, при мало річному — 2,4 Д 700 (1 л/га), на горосі застосовують півот в дозі 0,75 л/га, на кормових буряках фюзілад супер (1,5 л/га). Для виконання цієї операції використовують оприскувач «Харді.

Таблиця 19. Фактична система протибур’янових заходів в господарстві.

2.13 Тваринництво

Одним із основних завдань тваринницьких галузей є забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість — сировиною. Економіка країни значною мірою залежить від розвитку тваринництва.

Технологія виробництва продукції тваринництва розглядається як комплекс виробничих процесів і операцій спрямованих на одержання великої кількості і високої якості продукції.

Таблиця 20.

Таблиця 21. План продуктивності худоби і птиці та виробництва продукції тваринництва.

2.14 Механізація, електрифікація і автоматизація в господарстві

В господарстві у наявності налічується:

1. ТракториМТЗ-82 -3шт

2. Трактор-ХТЗ-25 -1шт

3. Трактор-МТЗ-80 -1шт

Інші трактори, різних марок, в кількості 7 шт віком більше 17 років.

4. Зернозбиральні комбайни-6 шт;з яких <�ДОН-1500>-віком 13р,інші комбайни віком більше 20р.

5. Бурякозбиральний комбайн «КС-6Б».

6. Автомашини вантажні в кількості 22шт віком 17−22р.

7. Сівалки тракторні -5 шт.

8. Плуги тракторні -4 шт.

9. Тракторні причепи -14шт.

10. Косарка -1шт.

11. Обприскувач -2 шт.

12. Кормороздатчик -2шт.

2.15 Охорона праці

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально — економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів на створення умов збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія і безпека застосування різних технічних заходів на виробничих процесах в сільському господарстві, враховуючи і пожежну безпеку. Основні положення з охорони праці в Україні визначені «Кодексом заходів про працю», Закони України «Про охорону праці», а також розробленими на основі і відповідно до них нормативно-правильними актами.

Покращення умов праці на підприємстві - це один з найважливіших напрямків підвищення ефективності виробництва, оскільки оздоровлення і полегшення умов праці підвищують працездатність людини.

Від умов праці залежить стабільність виробничих колективів. Поліпшення їх сприяє скороченню витрат робочого часу через травмування і професійні захворювання, та через додаткові перерви на відпочинок і підміну за умови праці протягом зміни. Дотримання вимог з охорони праці при вирощуванні різних овочевих культур є одним із головних завдань господарства.

Все це вимагає від керівників господарства і головних спеціалістів впровадження і дотримання заходів по покращенню організації охорони праці і техніки безпеки, в яких повинно бути передбачено:

— забезпечення всіх агрегатів аптечками і термосами для питної води, а також вогнегасниками;

— забезпечення всіх робітників спецодягом, взуттям і засобами індивідуального захисту (респіратори, захисні окуляри, противогази і ін.);