Економічне виховання молодших школярів

Зміст

Вступ Розділ І. Економічне виховання молодших школярів як пcихолого-педагогічна проблема

1.1 Зміст та завдання економічного виховання

1.2 Економічне мислення як основний компонент економічного виховання

1.3 Передумови та закономірності формування економічного мислення школярів

1.4 Дидактичні проблеми підготовки вчителів до економічного виховання учнів Розділ II. Шляхи формування економічного мислення учнів початкових класів

2.1 Розвиток економічних уявлень молодших школярів у роботі вчителів початкових класів

2.2 Авторські пропозиції

Висновки Література

Вступ

В умовах кардинальних змін у соціально-політичному та економічному житті України виникла гостра необхідність реформування світогляду людей, орієнтирів та критеріїв оцінки життя і подальшого його забезпечення. Цілком природно (і це мають, перш за все, зрозуміти всі громадяни, особливо молоде покоління), що без стійкого переконання саме у самостійному забезпеченні свого кращого, більш цивілізованого буття, без особистої відповідальності кожного члена суспільства за долю незалежної, суверенної України, а, значить, і свою, швидких, бажаних позитивних змін у нас не відбудеться. І тут лукавити, замовчувати причини сучасного стану суспільства просто грішно, бо у великій мірі саме через відсутність нормально підготовлених кадрів, ринкове мислячих і діючих громадян, через невпевнені і явно не-достатні дії держави та її органів у центрі і на місцях в країні мають місце такі серйозні негаразди, кризові явища (практично у всіх сферах суспільства), соціально-економічна нестабільність, духовний та професійний нігілізм. розчарування і байдужість.

Час вимагає кардинальних змін у всіх сферах суспільства, в тому числі — економічній і виховній. Потребує нових підходів формування у дітей життєво-прагматичного, економічного мислення, усвідомлення нею закономірностей новітнього розвитку, розбудови українського суспільства.

Однією з основних ланок цього процесу є початкова школа, де здійснюється формування в учнів готовності до самостійної цивілізованої, узаконеної економічно-підприємницької діяльності, власного мислення і висновків, пошук шляхів життєзабезпечення суспільства, своїх родин, сімей.

У зв’язку з цим вимагає суттєвого удосконалення зміст навчального процесу, створення незвичайних педагогічних умов для економічного виховання школярів, в період запровадження ринкових відносин. Абсолютно зрозуміло, що це непроста справа, яка потребує неабияких наукових обґрунтувань, практичних навиків, пропозицій, які з успіхом, зацікавленням сприйняли б учні.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей економічного виховання молодших школярів.

Об'єктом дослідження є економічне виховання, а предметом -особливості формування економічного мислення в учнів початкових класів.

Завдання дослідження:

опрацювати психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження;

описати зміст і завдання економічного виховання учнів;

охарактеризувати економічне мислення як основний компонент економічного виховання;

визначити передумови та закономірності формування економічного мислення школярів;

проаналізувати дидактичні проблеми підготовки вчителів до економічного виховання учнів;

виявити особливості розвитку економічних уявлень молодших школярів у роботі вчителів початкових класів;

дати авторські пропозиції щодо удосконалення економічного виховання молодших школярів.

Методи дослідження:

аналіз літературних джерел;

вивчення передового педагогічного досвіду;

спостереження;

бесіди;

теоретичне узагальнення.

Розділ І. Економічне виховання молодших школярів як психолого-педагогічна проблема

1.1 Зміст та завдання економічного виховання

Економічне виховання є важливим чинником підготовки особистості до повноцінного функціонування у ринковому середовищі. Економічне виховання — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури особистості.

Економічна культура особистості означає гармонійне поєднання у ній фізичних, розумових, організаторських здібностей, високий рівень освіти і кваліфікації, потреби у вільній, творчій праці, поліпшення її умов, зростання матеріальних і духовних потреб. Проблема економічної культури особистості пов’язана з усвідомленням її провідною продуктивною силою суспільного виробництва.

Економічне виховання покликане вирішувати такі завдання |7]:

ознайомлення молоді із законами ринкової економіки, шляхами підвищення її ефективності, вдосконалення виробничих відносин; системою і методами управління виробництвом;

формування здатності до економічного мислення, вміння оволодівати новими методами і прийомами праці;

виховання почуття і рис ефективного господаря;

розвиток здорових матеріальних потреб, умінь розпоряджатися грошима.

У сфері особистого життя економічна діяльність передбачає;

планування та організацію особистого бюджету, доходів та витрат сім'ї;

економічно обґрунтоване оцінювання товарів, які купуються для особистих потреб, їх раціональне використання;

¦ раціональне ставлення до свого здоров’я, режиму і способу житія.

Окрім того, кожен громадянин повинен дбайливо ставитися до природи, активно протидіяти безгосподарництву щодо природних ресурсів, а також вивчати і осмислювати економічну політику своєї держави, по можливості впливати на неї.

Зміст економічного виховання школярів обирають, орієнтуючись на формування в неї моральних та ділових якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності. Це — суспільна активність, підприємливість, ініціативність, відповідальність, господарське ставлення до особистого та суспільного добра. Важливе значення має розвиток раціоналізаторських здібностей, прагнення працювати рентабельно, оновлювати технологічні процеси і обладнання, підвищувати продуктивність праці, якість продукції, досягти особистого успіху і добробуту.

Суб'єктом економічної діяльності людина виступає і як певний фахівець, і як приватна особа (в сім'ї). Як майбутній працівник вона має оволодіти такими економічними вміннями [12]: планувати і організовувати свою працю; виконувати свої професійні обов’язки, трудові завдання згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінювати результати своєї праці за відповідними критеріями, шукати шляхи для підвищення її ефективності.

«Державний стандарт загальної середньої освіти. Економіка» пропонус поетапний підхід до економічної освіти та виховання учнів загальноосвітньої школи, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти і а виховання школярів від першого класу до закінчення школи. У 11 класі відповідно до навчального плану учні вивчають окремий предмет «Основи економічних знань» [див. 1 11.

Економічне виховання школярів покликане [10]:

формувати економічне мислення;

виховувати розумні потреби;

розвивати фахові здібності, дисциплінованість, підприємливість;

озброювати методами економічного аналізу;

прищеплювати вміння співвідносити свої потреби з матеріальними можливостями;

свідомо ставитися до майбутньої професії і знаходити своє місце в умовах ринкової економіки;

виховувати бережливе ставлення до природних ресурсів.

У процесі економічного виховання важливо формувати у школярів здорові матеріальні потреби. Однак при цьому вони мають гармонійно поєднуватися з духовними.

Ефективна економічна підготовка підростаючого покоління вимагає:

високого рівня економічної компетенції керівників та педагогів, закладів освіти, батьків;

залучення молоді до суспільне корисної, продуктивної прані, яка супроводжується засвоєнням знань з економіки і організації виробництва, як у процесі самої праці, так і па уроках, факультативах, під час екскурсій і краєзнавчих пошуків:

прищеплення учням вмінь раціонально вести домашнє господарство, економити матеріальні цінності й час.

Окрім того, кожен громадянин як морально вихована людина повинен:

бережливо і по-господарському ставитися до природи, активно протидіяти негативним явищам у цій галузі діяльності людини:

дбайливо ставитися до народного надбання;

активно вивчати і осмислювати економічну політику нашої держави.

" Державним стандартом загальної середньої освіти. Економіка" запропоновано чотирирівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів. Наступність виявляється в лінійно-циклічній структурі курсів:

¦ нульовий рівень— І—4 класи;

перший рівень — 4—7 класи;

другий рівень — 8—9 класи;

третій рівень— 10—1 1 класи [див. 13].

Нульовий рівень вивчення економіки розрахований на початкову школу. Діти отримують початкові уявлення про навколишнє економічне середовище. Формуються первинна економічна культура та грамотність. У цьому віці передбачено:

вивчення основних економічних понять, з якими діти стикаються у повсякденному житті;

навчання дітей умінню робити вибір та оцінювати його наслідки для себе і для своєї родини, друзів;

¦ формування почуття відповідальності за прийняті рішення.

На цьому етапі вивчення економіки може здійснюватися на окремих уроках та інтегровано.

Перший рівень передбачає послідовне розширення кругозору учнів, подальше вивчення економічних понять; нагромадження нового досвіду у прийнятті зважених економічних рішень у процесі вибору; висвітлення зв’язків, що існують у ринковій економіці між людиною (дитиною), сім'єю, державою.

У 5 класі доцільно почати формування первинних уявлень про родинну економіку: доходи і витрати сім'ї, джерела доходів (заробітна плата, стипендія, дотації); про роль родини в суспільстві, економічні зв’язки родини з іншими суб'єктами ринкової економіки тощо.

У 6 класі — вивчати економічні умови міста (села), регіону, в якому живе дитина. З цією метою учнів слід ознайомити з економічними потребами міста (школи, лікарні тощо), з діяльністю таких ланок виробництва, як завод, фабрика, ферма, та з професіями, потрібними регіону.

У 7 класі діти засвоюють елементи національної економіки, знайомляться з функціями держави, деяких ринкових інститутів (банків, страхових компаній тощо).

Другий рівень спрямований на вивчення економіки на рівні систематизованого підходу до набуття знань про економічні поняття, категорії. Цей вік найсприятливіший до засвоєння основ підприємницької діяльності, малого бізнесу. Водночас учні можуть отримати певні професійні орієнтири.

Економічні основи у 8—9 класах охоплюють вивчення ключових економічних законів та концепцій, розуміння основних впливів економічного середовища на діяльність підприємця, набуття вмінь та навичок застосування здобутих знань для аналізу різноманітних подій економічного життя, набуття досвіду роботи з економічною періодикою.

Третій рівень є завершальним у формуванні економічної освіти на загальноосвітньому рівні. Учні повторюють і поглиблюють вивчений матеріал, розглядають категорії та закони, які через їхню складність не аналізувалися на попередніх етапах.

Маючи уявлення про універсальні економічні поняття та концепції, в цьому віці учні можуть ефективно вивчати основи менеджменту, елементи маркетингу тощо.

Економічна освіта та виховання в 10—1 1 класах повинні забезпечити поглиблене засвоєння комплексу універсальних економічних категорій і законів, набуття досвіду роботи зі спеціальною економічною літературою, навичок робити економічно обгрунтовані висновки замість емоційних, досвіду планування свого подальшого життя: освіти, праці, кар'єри, наукової діяльності.

1.2 Економічне мислення як основний компонент економічного виховання

Зміни в життєдіяльності людини в умовах введення ринкових механізмів господарювання роблять актуальною проблему формування економічного мислення. Визначення шляхів та засобів здійснення цього процесу передусім вимагає ретельного дослідження сутності категорії «економічне мислення» .

Поняття «економічного мислення» вперше ввів у науковий обіг К. Маркс. У радянський період вперше звернувся до його аналізу академік Л. І. Абалкін. Формування економічного мислення він визначав як одну з передумов переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку, якісного поліпшення господарського механізму. Актуальність постановки проблеми на той час (середина 80-х років минулого століття) зумовлювали якісні зміни в житті соціалістичного суспільства, виникнення нових недостатньо вивчених явищ (інтенсифікація виробництва, введення госпрозрахунку).

Мислення — поняття містке. Кожна з наук, розглядаючи мислення, визначає його сутність залежно від предмета свого дослідження. Загалом є два підходи до його визначення [див. 7):

1) це процес опосередкованого й узагальненого відбиття в свідомості людей стану економічного життя у вигляді понять, в їх певній системі, логічному зв’язку [7 ];

2) це інтелектуальна властивість, здатність людини відбивати, осмислювати економічні явища й відносини, пізнавати їх сутність і зв’язки, засвоювати й зіставляти економічні поняття, категорії, теорії, вимоги економічних законів з реальністю і відповідним чином будувати свою діяльність.

Приймаючи останнє трактування, ми хочемо розглянути економічне мислення як предмет педагогічної науки.

Підходячи до проблеми формування економічного мислення з педагогічних позицій, ми певним чином змінюємо погляд на мислення, як на предмет психології й визначаємо його як внутрішню якість особистості, яка зумовлює її здатність осмислювати й засвоювати економічні знання, здобуті в результаті опосередкованого, узагальненого й адекватного відбиття дійсності, реалізувати у практичній діяльності. Ознака «економічне» надає терміну мислення своєрідного забарвлення, яке не тільки підкреслює його зміст, а й виражає стиль мислення, його спрямованість. Розвиток економічного мислення учнів передбачає не тільки застосування загальних норм правильного мислення до даного змістовного матеріалу, а й певну орієнтацію в осмисленні соціально-економічної дійсності, яка виникає на основі усвідомлення теоретичного змісту економічних явищ і реалізується в процесі практичної діяльності.

Наявність своєрідного мислення в економічній діяльності іноді викликає сумнів. Підставою для цього є неточне визначення його специфіки. Проте спроби виділити особливості економічного мислення існують. З урахуванням структури об'єкта соціального пізнання вчені вважають правомірним виділення економічного мислення як одного з видів суспільного мислення.

Об'єктом економічного мислення є економічне життя, економічні відносини, вся господарська практика в цілому. Причому суть економічних відносин виражає не лише виробничий процес, а й проблеми власності, розподілу, обліку і споживання. Тому дитина, яка ще не включилася у виробничі відносини, вже має певний рівень економічного мислення. Джерелом його формування є відносини споживання, економічна інформація, практична діяльність.

Суб'єктом економічного мислення є особистість. Таким чином, відштовхуючись від викладеного ми вважаємо, що основні риси економічного мислення такі: науковість, гнучкість, реалістичність, конструктивність, масштабність, орієнтація на досягнення високої ефективності, врахування вимог соціального характеру, оптимізм.

Проблема визначення специфіки економічного мислення залишається актуальною як у теорії, так і в практиці навчання. Педагогічна практика часом навіть випереджає теорію, й оскільки реальний досвід навчання насичено прагненням до розвитку економічного мислення, що знаходить відображення в педагогічному досвіді, наукових працях і методичній літературі. Разом з тим визначення основних рис економічного мислення, які виражають ставлення суб'єкта до об'єкта пізнання та своїх завдань, досить розмите.

Виділяють кілька поглядів на основні риси економічного мислення [див. 5; 7]:

гнучкість, динамічність та конструктивність, що формують реалістичний стиль економічного мислення.

науковість, реалістичність, критичність, націленість на науково-технічний процес, аналітичність.

творчість і розрахунок.

глибоку наукову обґрунтованість;

врахування вимог соціального характеру, екології, морально-психічних процесів;

реалістичність, конструктивність;

масштабність; гнучкість;

творчий новаторський підхід до розв’язання виробничих завдань;

націленість на прискорення, нову якість зростання та інтенсифікацію; почуття оптимізму, впевненості в завтрашньому дні.

Проаналізуємо основні риси економічного мислення.

1. Науковість. Сприйняття людьми економічних процесів і ставлення до цих процесів повинно базуватися на наукових знаннях про економіку, її закони, вплив на життя кожного.

Гнучкість — здатність орієнтуватися в будь-якій обстановці, вміння враховувати обставини, що виникають, нові явища та процеси в ході прийняття рішень та їх реалізації; вміння змінювати намічену програму діяльності й спокійно сприймати нові погляди та ідеї, своєчасно відмовлятися від застарілих, але поки що загальноприйнятих поглядів. Динамічність економіки, науково-технічного процесу, рухомість і мінливість структури виробництва й потреб суспільства вимагають гнучкої та динамічної психіки.

Реалістичність — здатність адекватно сприймати існуючі економічні відносини й відповідно діяти. Оцінка різноманітних господарських ситуацій повинна спиратись на теоретичні положення, що є основою практичних дій. Реалістичність проявляється в оцінюванні зробленого, розумінні процесів, що відбуваються і очікуються, в постановці поточних і перспективних завдань, розробленні планів тощо.

Не менш важливе значення має усвідомлення власної відповідальності за свій успіх у житті. Кожна дитина повинна усвідомити, що розраховувати треба лише на себе і що за зроблений вибір треба відповідати.

Конструктивність. Конструктивність включає вміння чітко визначати завдання, планувати діяльність, вибирати раціональніші способи й засоби досягнення мети, економити ресурси, доводити рішення до повного втілення, використовувати найдоцільніші форми й методи роботи, не зупинятися перед труднощами.

Масштабність — здатність заглядати в завтрашній день, передбачати віддалені результати своєї діяльності, а отже, своєчасно коригувати її, раціонально організовувати споживання, бачити шляхи економії в домашньому господарстві. Бачення перспектив допомагає приймати правильні рішення, зважено підходити до будування планів.

6. Орієнтація на досягнення високої ефективності передбачає ефективне використання ресурсів, поліпшення організації праці, вдосконалення технологічного процесу, впровадження досягнень техніки.

Проявом цієї риси є бачення нової функції знайомого об'єкту, створення оригінального способу розв’язання завдань, коли відомі інші тощо.

7. Врахування вимог соціального характеру — екології, морально-психічних процесів.

8. Оптимізм, упевненість у своїх силах і завтрашньому дні. Величезної шкоди завдає людині переоцінка труднощів і недооцінка власних можливостей.

Зіставлення економічного мислення тільки з нормами правильного й логічного мислення є неправомірним, оскільки знижує ефективність процесу його формування. В процесі економічного мислення використовують як загальні закони логіки, так і особливі предметно-економічні дії. Воно також передбачає переконаність в ефективності та цінності результатів використання цих способів діяльності. Зміст економічного матеріалу визначає використання тих чи інших ідей, установок, орієнтацій, а також реалізацію рис економічного мислення.

1.3 Передумови та закономірності формування економічного мислення школярів

Економічне мислення являє єдність змісту економічних знань, способів розумових дій і установок особистості на їх використання в пізнанні та осмисленні конкретних соціально-економічних явищ. Можна виділити такі складові економічного мислення, що є об'єктами формуючого впливу педагога: мотиваційна, операційна (інтелектуально-логічна) й дієво-практична [див. 7; 11].

Мотиваційна складова економічного мислення людини виражає її ставлення як суб'єкта до об'єкта пізнання, до завдань, які вона виконує, забезпечує готовність до аналізу, осмислення соціально-економічних явищ, проектує економічну свідомість на сучасність, суперечності та окремі прояви цієї свідомості у властивій їй системі зв’язків. Мотивація поведінки має пов’язуватися з економічною доцільністю. Реалізація загальних норм правильного формально-логічного мислення регулює основні ідеї економічного буття. Усвідомлення останніх повинно досягти рівня установок особистості на їх використання в будь-якій діяльності.

Всі основні ідеї виступають, як знання й розрізняються ступенем узагальненості. Подібні узагальнені ідеї за розвинутого економічного мислення стають установками особистості, принципами її практичної та розумової діяльності, визначають поведінку в суспільстві, життєву позицію. Найголовнішими серед них є ідеї економії часу, живої праці, матеріалів, енергії. Наприклад, ступінь прогресивності розвитку суспільства, визначають за його успіхами в економіці; кожна людина має власні резерви розвитку і тому далеко не безсила перед обставинами, а є активною силою їх створення і зміни; успіх у комерційних справах визначає активність людини; приватна власність є важливою умовою розвитку виробництва.

Операційна (інтелектуально-логічна) складова — це способи аналітико-синтетичного мислення, що реалізуються завдяки логічним діям.

Перероблені таким чином у свідомості людини знання далі регулюють поведінку. Формування економічного мислення повинно забезпечити оволодіння певною сукупністю вмінь мислительної діяльності, а саме вміння:

оперувати економічними поняттями, виділяти ознаки цих понять;

орієнтуватися в головних миганнях економічного життя країни, пояснювати сутність економічних процесів та явищ; науково оцінювати суспільно-економічні явища, виявляти суперечності в господарському житті, простежувати зв’язок і взаємовплив між продуктивними силами й виробничими відносинами, встановлювати причини прогресу й застою в господарстві;

встановлювати прямі й опосередковані зв’язки між економічною діяльністю людей, матеріальним виробництвом та іншими сторонами суспільного життя, розкривати вплив на економіку інших чинників — політики держави, зрушень у царині культури, шукати першопричини суспільних явищ у сфері економіки;

аналізувати й узагальнювати матеріал з економічних питань, економічні процеси, факти та явища економічної дійсності, господарської практики, важливі економічні показники (продуктивність, норма, собівартість тощо) і критично їх оцінювати;

виявляти зв’язок між різними галузями виробництва, окремими його елементами, а також визначати вплив природних умов на трудову діяльність; бачити складний взаємозв'язок між різними фактами господарської практики;

аналізувати результати дій, ретельно перевіряти роботу, визначати її якість і намічати способи вдосконалення (поліпшення якості виробів, зростання кількості виготовленої продукції); давати характеристику технологічним процесам, оцінювати їх ефективність, порівнювати.

Дієво-практична складова — це досвід творчої діяльності, в якій формується й реалізується економічне мислення. Цей досвід є обов’язковою умовою розвитку економічного мислення. Його проявами в практичній діяльності слід вважати не тільки економічні вміння, а й прагнення економічно доцільно побудувати свою діяльність. Навіть, коли такі спроби не увінчаються успіхом або не дадуть бажаних результатів, є всі підстави вважати розвинутим дієво-практичний компонент економічного мислення. Виходячи з цього його проявами є:

прагнення раціонально організовувати свою роботу, ефективно використовувати час і матеріали: визначати раціональну послідовність виготовлення виробів та обирати найраціональніші способи їх оброблення; планування організаційно-технічних заходів, що забезпечують ефективність праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції;

прагнення вдосконалювати робочий процес, поліпшувати його результати; вияв ініціативи й самостійності; визначення нових рубежів для особистих трудових досягнень; додержання режиму економії сировини, матеріалів, електроенергії, трудових витрат; економічний аналіз роботи для її вдосконалення;

вміння вибирати й застосовувати різноманітні засоби, що сприяють економії та ощадливості;

здатність зіставляти витрати й результати своєї діяльності та приймати економічно доцільні рішення: додержанню технологічної та трудової дисципліни; прагнення підвищувати культуру своєї праці, свою кваліфікацію; володіння методикою й технікою найпростіших економічних розрахунків;

сформованість раціональної структури споживання;

¦ якість та економічну ефективність роботи.

Проаналізувавши елементи економічного мислення, доводимо висновку, що формування економічного мислення різниться від навчання загальних, мислительних операцій налізу, синтезу, узагальнення тощо, воно неможливе без врахування специфіки змісту економічного матеріалу й спрямованості особистості на розв’язання економічних проблем.

Економічне мислення є обов’язковим елементом економічної свідомості і економічної культури й пов’язане з соціально-психічними якостями людини (ощадливість, підприємливість, діловитість тощо). За органічного злиття економічної освіти й виховання економічне мислення і ^відомість переходить у відповідні соціально-психічні якості вихованця, в практичні навички економічної діяльності.

Економічне мислення багато в чому визначається особистісними якостями, адже конкретна особистість, що мислить, має певні соціальні якості. Мислення людини, що володіє діловими якостями, людини наполегливої, здатної до пошуку, буде зовсім іншим, ніж мислення людини малоініціативної й байдужої навіть за однакового рівня економічних знань.

Існує тісний зв’язок підприємливості з економічним мисленням. Творчий пошук раціональних шляхів розв’язання проблем, оригінальність і висока економічна ефективність господарських рішень неможливі без установки на економічно доцільну поведінку, без здатності аналізувати закономірності розвитку виробництва, без уміння бачити перспективи економічного розвитку.

1.4 Дидактичні проблеми підготовки вчителів до економічного виховання учнів

Перехід до ринку означає докорінні зміни в соціальному замовленні до системи освіти. Фундаментом економічної підготовки є відповідна освіта і виховання, які в нових умовах мають зазнати глибоких змін. Це стосується насамперед педагогічних основ.

Якщо виховання готує людину до життя, в тому числі й економічного, то його завдання, зміст і засоби прямо залежать від форм власності, характеру виробництва, обміну діяльністю, способів розподілу і споживання.

Особливе місце в економічному вихованні майбутніх вчителів посідає загальноосвітня і вища педагогічна школа. На жаль, закладена в середню загальноосвітню і вищу педагогічну освіту економічна підготовка не може поки що адекватно проявитися в суспільному виробництві в зв’язку з відсутністю необхідних соціально-економічних умов, які мають бути створені внаслідок докорінних змін у країні.

З позицій системного підходу вивчалися причини та аналізувалися недоліки, притаманні організації економічної підготовки випускників шкіл, їхнього входження в ринкові економічні відносини. Причин кілька.

По-перше, на початковому етапі входження в ринок відверто ігнорувалися моральні і духовні якості особистості, що в кінцевому рахунку не дало змогу країні вийти на рівень цивілізованого ринку. Надмірна ейфорія і підвищені емоційні оцінки перспектив ринкової економіки не підкріплювались аналізом і прогнозуванням розвитку негативних явищ, характерних для ринкової економіки (циклічний розвиток виробництва, безробіття, диференціація суспільства на бідних і багатих, криміналізація економіки, її тіньова суть тощо).

По-друге, базовий навчальний план загальноосвітніх шкіл України не передбачає вивчення основ економіки.

По-третє, в системі педагогічної освіти відсутня підготовка викладачів економічних дисциплін, справжніх професіоналів, здатних на високому рівні здійснювати соціально-економічну освіту і відповідне виховання школярів.

Намагання розв’язувати комплекс проблем економічної освіти і виховання молодших школярів через предмети базового компонента вчителями, які мають освіту з початкового навчання без сумніву мало позитивний результат, але не забезпечило необхідної ефективності соціально-економічної підготовки школярів.

Зрозуміло, ніхто інший, ніж учитель, повинен усвідомлювати: з якою б особиетісною позицією ми не ввійшли в сьогодення, слід визнати, що нашій країні доведеться здійснювати зворотний перехід від суспільства з централізованою плановою економікою до ринкового. Ринок, безперечно, сам собою не розв’язує проблем суспільства, але дає змогу досягти високої економічної ефективності, рівень же соціального розквіту залежить від ступеня розвитку демократичних інститутів, в тому числі державних.

Суттєві зміни мають відбутися як в економічній підготовці педагогічних кадрів, гак і в ідеології навчання і праці. Абстрактно гуманістичні декларації повинні бути замінені новими, практично зорієнтованими положеннями, спрямованими на об'єктивну оцінку діяльності людини як феномена суспільства.

Економічна підготовка педагогічних кадрів, включає такі аспекти: загальноекономічний, дидактичний, психологічний, соціально-педагогічний, організаційно-педагогічний, виховний, методичний і управлінський. Усі вони перебувають у тісному взаємозв'язку, доповнюють один одного і ста-новлять єдину економічно-педагогічну структуру. Експериментальні дані [див. 17] свідчать, що в тих навчальних закладах, де економічній підготовці педагогічних кадрів приділяють належну увагу, перераховані вище аспекти спрацьовувають на визначений результат: педагоги володіють економічними термінами, вміють ними оперувати в практичній діяльності, методично правильно вводять їх до контексту навчально-виховного заняття, створюють відповідну мотиваційну сферу, враховуючи вікові та індивідуальні особ-ливості учнів, методично забезпечують процесуальний і кінцевий підсумки при правильному визначенні управлінських завдані,.

Особливе місце належить методичному аспекту, який характеризується обізнаністю педагога з новими методиками викладання предметів, загальними науковими характерологічними їх ознаками, вмінням віднайти в цій системі методик особливе і специфічне, для економічної освіти і виховання учнів, здатністю конструювати урок, позаурочний і позашкільний захід з економічної проблематики, методично правильно використовувати різноманітні навчальні форми (урок, бесіду, гру, тренінг тощо); вмінням у практичній діяльності здійснювати аналіз і застосовувати кращі здобутки педагогічних колективів і окремих колег щодо організації економічної самопідготовки учнів, педагогічним самоаналізом і критичним осмисленням своєї праці з метою її подальшого творчого вдосконалення.

Методичне забезпечення має спрямовуватися на реалізацію змісту економічної підготовки випускників шкіл і формування в них:

розвинутого економічного мислення, почуття власника, реального господаря;

вміння прогнозувати свою діяльність;

економічно усвідомленого ставлення до праці та її результатів;

прагнення до підвищення трудових доходів, покращення якості життя;

орієнтації на раціоналізацію праці і підвищення її соціально-економічної ефективності; готовності брати участь в різноманітних видах діяльності, пов’язаних з ринковою економікою;

готовності до участі в управлінні виробництвом;

здатності до морального вибору в ситуаціях, пов’язаних з економічною діяльністю;

уміння долати економічні труднощі і кризові ситуації, вміння захищати свої права і використовувати соціальні гарантії;

потреби в особистому самовдосконаленні та оновленні соціально-економічних знань.

Для застосування того чи іншого методу вчитель повинен ґрунтовно опанувати зміст соціально-економічної освіти і виховання учнів початкової школи.

Провідна роль у здійсненні економічного виховання дітей належить сім'ї. Основне завдання сімейного економічного виховання — підготувати дитину до життя в існуючих соціальних умовах.

Першому етапу позасімейного економічного виховання та освіти дітей відповідає рівень початкової школи. Діти здатні усвідомлювати економічні поняття і категорії, що співвідносять їх з відповідними економічними і життєвими ситуаціями. Повсякденне життя сприяє формуванню власного досвіду дітей, пов’язаного з економікою.

Молодший школяр вчиться вміння користуватися грошима, співвідносити свої потреби з можливостями їх задоволення.

Одночасне включення економічних знань до програм більшості шкільних курсів сприятиме поглибленню процесу пізнання і підготовки учнів до життя і праці в умовах ринкової економіки.

Назріла необхідність поруч з економічною освітою через предмет на рівні початкового навчання розробити і впровадити спеціальний економічний курс.

Основне питання, на яке повинен відповідати економічні курс цього рівня: що має знати кожний про економіку?

Предметом особливої турботи суспільства повинна стати сільська школа, яка поряд із загальноосвітніми знаннями економіки зобов’язана нести учням, пов’язані із специфікою економічного життя села. Маються на увазі питання землекористування, власності на землю тощо. В умовах переходу до ринкових відносин ефективність землекористування та землеробства багато в чому стала визначатися не лише природними, а й економічними умовами життя суспільства, формами власності на землю, розвитком багатоукладності та об'єднанням селянських (фермерських) господарств, що базуються на приватній власності на землю. А це вимагає правильного висвітлення в змісті економічної освіти сільських школярів проблеми землі у всіх її різновидах.

Школа та учні повинні мати інформацію про розвиток нових форм зайнятості в ринкових структурах, а саме: в селянських (фермерських) господарствах, підприємницькій та індивідуальній трудовій діяльності. Програма економічної освіти сільських школярів має на меті ознайомити їх з економічними і правовими основами організації селянського господарства, його виробничої та комерційної діяльності.

Слід уважно стежити за еволюцією поглядів, новими тенденціями розвитку зайнятості в домашньому, особистому господарстві, на селянському подвір'ї й організовувати відповідну економічну діяльність.

Відчутну допомогу в підготовці до життєдіяльності в умовах ринкової економіки можуть надати додаткові форми освіти: гуртки, клуби, дитячі економічні об'єднання.

В умовах дефіциту педагогічних кадрів для ефективної соціально-економічної підготовки школярів перспективною формою стають шкільно-позашкільні організації додаткової освіти дітей. Вона передбачає спільну діяльність школи та позашкільних установ в організації гурткової і клубної роботи, проведення різних конкурсів, виставок, ярмарків. Так успішніше реалізуються своєрідна додаткова освіта, прагнення до органічного поєднання різних видів соціально-економічної діяльності учнів (творчої, пізнавальної, комунікативної, трудової та ін.).

Розділ II. Шляхи формування економічного мислення учнів початкових класів

2.1 Розвиток економічних уявлень молодших школярів у роботі вчителів початкових класів

Мета економічного виховання у практиці роботи вчителів початкової школи — виховати самостійну, діяльну людину, наділену якостями ініціативного працівника, розумного господаря, достойного громадянина. Тому економічні знання передові учителі використовують майже в усіх предметах шкільного курсу.

НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА [5; 9]

Тема: Господарське використання водойм. Економічна казка Завдання 1.

Біля одного великого міста, в лісі, жив чоловік. Був у нього шматочок поля, діляночка лісу і велике болото. Занедужав чоловік, відчув близьку смерть. Покликав він тоді синів і розділив своє багатство. Старшому віддав поле, середньому — ліс, а найменшому дісталось велике болото, що межувало між лісом і полем братів. Побачив батько, що найменший син зажурився, одержавши такий спадок, і сказав тоді: «Коли будеш мати мудру голову і працьовиті руки, то й болото зробить тебе багатим».

— Як би ви порадили найменшому синові розпорядитись спадком. Виберіть один із запропонованих варіантів. Обґрунтуйте його. Якщо можете, запропонуйте своє вирішення проблеми.

I — продати болото.

II — видобувати торф, продавати торф на поля.

III — запропонувати старшому братові торфяні добрива на поле, а середньому захист від болота для його лісу. Укласти з ними взаємовигідну угоду і, заручившись допомогою братів, осушити болото. Посадити культурні рослини. (Сусідство великого міста гарантує збут продукції.)

IV — Розчистити болото. Зробити став. Займатися розведенням риби. Завдання 2.

Риборозвідна база і м’ясокомбінат вирішили організувати підсобне господарство по вирощуванню хутрових звірів.

— Яких тварин ви б запропонували розводити? Виберіть із запропонованих: нутрія, норка, бобер, лисиця, ведмідь, песець, соболь.

— Які із названих тварин «зайві»?

(Ведмідь. Ця тварина для промислових потреб не вирощується. Нутрія і бобер живиться рослинною їжею.)

— Які з тварин мають промислове значення і в раціоні яких обов’язкове м’ясо? (Норка; лисиця; песець; соболь.)

Тема: Рух Землі навколо сонця

1. Як рух Землі навколо Сонця «регулює» роботу підприємств?

Чому в останній тиждень квітня годинник «поспішає» на одну годину, а в останній тиждень вересня «відстає» на одну годину? З якою метою це робиться?

Чому на наших полях не вирощують апельсини, лимони? Як це пов’язано з рухом Землі навколо Сонця?

4. Ведмідь Ласун має на Півночі фабрику, на якій виготовляє морозиво. Але вивозити морозиво зручніше тоді, коли на Півночі зима. Порадьте Ласунові, з якими країнами в цей час йому торгувати, щоб одержувати прибутки.

5. Як рух Землі навколо Сонця «диктує» ціни на овочі, фрукти?

Тема: Різноманітність природи України.

1. Крокодил Гена і Чебурашка зібралися на відпочинок до Чорного моря. Та що? На станції зібралося декілька ешелонів з рибою, м’ясом і пасажирський, в якому їхали Гена і Чебурашка. Це зловредна Шапокляк вирішила перешкодити друзям і зіпсувала на станції комп’ютер, який розподіляв ешелони. До якої з природних зон мандрують друзі?

ЗАПИТАННЯ ДО ГРИ «ЩО? ДЕ? КОЛИ?» [ 161

1. Назви яких корисних копалин вживаються для позначення характеру людини? (Золотий, залізний характер).

2. Які з корисних копалин називають «хлібом промисловості», «кров'ю промисловості»? Якого кольору буває золото? («біле золото», «чорне золото».)

Який економічний зміст поєднує ці копалини? Чому як спільну назву для них використовують слово «золотий»

У чому цінність справжнього золота?

Де в Україні протягом останнього часу відкрито родовища золота?

в. Що означай? слово «гроші»? (Корінь слова латинський, означав «гросеу» — «великий». З часом слово «гріш"—означало найдрібнішу монету. А прийшло це слово разом із значенням монети до нас з-за кордону. XIV—XV ст. на Русі були поширені празькі гроші; в XVI—XVII ст. — польські).

7. Які природні копалини використовувало людство для виробництва грошей? «Кам'яні» гроші — острів Яі Каролінського архіпелагу. Розмір монетки — три метри в діаметрі.

«Скляні» гроші існували у словаків.

Раковини каурі — в народів, які населяли береги південних морів.

Золоті, срібні, мідні — залежно від вартості, — заполонили Європу.

Що означає слово карбованець? Копійка? Гріш?

Що означає слово червінець?

10. Що означає вираз: «Пропав ні за гріш»? Яка вартість гроша?

(В першій половині XIX ст. — 2 копійки, в другій половині XIX ст. — півкопійки). Копійка — колись монета із зображенням вершника зі списом «коп'єм».

1 І. За скільки на ярмарку дід купив Козу-дерезу, з одноіменної казки? (За три копи).

Який зв’язок існує між куницею і першою грошовою одиницею часів Київської Русі? (Перші монети називались кунами, їх вартість залежала від еквівалента шкірок куниці.)

Який зв’язок існує між доларом і талером? (Долар — похідне від німецького слова талер, що означало назву монети великого розміру.)

Що означає фраза, яка часто вживається в арабських казках: «Взяв із собою в дорогу легке вагою, але тяжке вартістю». (Золото, дорогоцінне каміння.)

Який товар везли купці у знаменитій казці О. С. Пушкіна «Казка про царя Салтана»?

Яку ринкову операцію здійснив герой української народної казки «Калиточка»? (Бартерний обмін.)

Яких запасливих тварин не любить людина? Чому? (Ховрахів, мишей. Псують урожай.)

18. Який економічний зміст ховається у скоромовці? Пилип посіяв просо, Просо поспіло.

Пташки прилетіли, просо поїли.

(Потерпів збитки.)

19. Як природа, з економічної точки зору, «потурбувалася» про верблюда, черепаху і про равлика? (Верблюд може не їсти довгий час. Равлик і черепаха постійно носять свої будиночки із собою.)

20. Відгадайте загадку: І не сани, і не віз — їхать добре, аби вліз. (Кінь).

Переслідуючи яку економічну мету, людина приручила цю тварину? (Швидкість у пересуванні — виграш у часі, вантажні перевезення — вигода у торгівлі.)

21. З землі робився.

На кужалі вертівся.

На огні пікся.

На базарі бував, Людей годував, Як упав, то й пропав, Ніхто не поховав.

Відгадайте загадку. Яку копалину людина почала добувати найпершу? Для якого виду економічних операцій вона використовувалась? (Робили глиняний посуд. На базарі здійснювався бартерний обмін.)

Про порушення якого економічного закону йдеться у приказці? Як приймали, то й сала давали, а як прийняли, то й хліба не дали. (Порушення договору.)

Яких важливих економічних якостей вчать прислів'я?

Як сіно косять, то дощів не просять.

Посій ячмінь в грязь, то будеш князь.

Як почав орать, то в сопілку не грать. (Робити все вчасно.) 2″. Яке правило з розумного господарювання порушив Яків?

Якось Яків сіяв мак, Так-сяк, абияк. Виріс ярий Яків мак, Та щось коле, як їжак.

Що виросло у Якова? (Будяки.)

Яким економічним терміном можна назвати результати діяльності Якова? (Яків потерпів збитки.) До роботи слід відноситись серйозно, працювати старанно.

Додатковий матеріал до теми «Скелет і м’язи»

Пам’ятаєте казку про Машу і трьох ведмедів? Завітавши випадково в гості до ведмедів, Маша сідала по черзі на кожен стільчик і, зрештою, обрала по своєму зросту. Це ж стосувалось і ліжка. Чому це так? Бо стільці та ліжка великих ведмедів були дівчинці не зовсім зручні. Інакше кажучи, Маша сидячи на великих стільцях, не відпочивала, її скелет, м’язи одержували зайве навантаження, а, отже, викликали втому. Лише стілець і ліжко, підібрані по зросту, допомогли дівчинці відчути себе комфортно.

Ця простенька казочка може служити прикладом впливу на наше самопочуття та працездатність оточуючих нас предметів. В наше життя міцно ввійшли меблі з їх функціональною різноманітністю. Існують спеціальні інститути, які займаються конструюванням меблів та робочого обладнання, їх мета — зробити меблі максимально зручними, легкими, які б не створювали зайвого навантаження на м’язи та скелет працюючих і сприяли нормальній трудовій діяльності. Незручна поза викликає недостатнє збагачення киснем крові, мозку, ускладнює роботу органів кровообігу і приводить до передчасної втоми і захворювань.

В економічно розвинених країнах вже давно стало прописною істиною: меблеве оснащення виробництва ведеться зі строгим дотриманням їх функціонального призначення і для відповідних категорій працюючих. Це не лише турбота про здоров’я людей, а й можливість підтримувати високий рівень працездатності їх протягом дня.

Кожному підприємству економічно вигідно мати здорових працівників. Ось чому на виробництві в конторах обладнують спортивні куточки, тренажери. Всі бажаючі у вільну хвилину можуть займатись спортом.

Враховуючи вищесказане, можна вивести формулу високої продуктивності праці: продумана організація виробничого процесу, плюс гігієнічно обґрунтоване обладнання робочих місць, трудової реабілітації, плюс здоровий спосіб життя.

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ [ 141

Мета: Закріпити вивчені слова, розвиває навички синтезу.

У грі беруть участь два учні. Діти кидають кубики з позначеними на них буквами. Вчитель на демонстраційній дошці виставляє букви, які випали (Кубики в парі мають визначену кількість варіантів літер).

З цих літер викласти всі можливі слова, про які ви дізнались на уроках економіки. (Перемагає той, хто придумає найбільше варіантів літер.)

Ц, Н, І, П, С, Е, Г, Р, О, Ш.

(Ціна, пенсія, гроші)

Які з цих слів можна об'єднати в одну групу. Чому?

ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ, В ОСНОВУ ЯКИХ ПОКЛАДЕНО ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ

Доки є земелька, доти й розум у Омелька.

З золотом, як з вогнем: і тепло з ним і небезпечно.

Купець, що стрілець, необачного жде.

Не жалій малого, бо згубиш велике.

Не жалій ухналя, бо й підкову згубиш.

Золотом зайця не доженеш.

Хочеш гроші мати, треба добре працювати.

Аби розум, то й гроші будуть.

2.2 Авторські пропозиції

У період переходу від ігрової діяльності в дитсадку до навчальної в школі словник дітей поповнюється активною лексикою, збагачуючись не тільки кількісно, а й якісно. Та припинити ігрову діяльність у початкових класах неможливо, бо в ній не лише розвивається пізнавальний інтерес до навчання, а й ефективне усне мовлення, яке є основою розвитку особистості молодшого школяра в цілому. Тому, на нашу думку, в економічному вихованні молодших школярів є найбільш ефективними дидактичні ігри економічного змісту.

Від найпростіших ігор, які проводяться, як правило, в І—3 класах на уроках мови, доречно поступово переходити до більш серйозних у 4 класі. Ігри повинні бути спрямовані на розширення обсягу словникового запасу учнів тією лексикою, яка входить у наше життя повсякденно, яку чують діти постійно в колі сім'ї, по радіо, телебаченню, читають у пресі. Зокрема, дітей постійно оточує сучасна економічна термінологія, без знання якої вони не зможуть стати повноцінними учасниками суспільно-політичного життя в Україні і світі.

На кожному уроці української мови завжди можна відвести по декілька хвилин для роботи над значенням цих лексем.

Доречно навчити учнів використовувати таку лексику прикладами до правил, вживати її в усному мовленні, а також для написання творів на відповідну тематику.

У цьому разі цікавими й корисними для розширення активного словника молодших школярів будуть вправи словотворчі, з багатозначними словами, синонімами, антонімами, етимологічним аналізом, тлумаченням лексичного значення за словником.

Пропонуємо ігри на матеріалі економічної термінології, спрямовані на збагачення активного словника та вдосконалення культури мовлення.

Методична порада. Для проведення ігор діти класу діляться на гомогенні або гетерогенні групи. Обирається в кожній групі лідер. Завдання ігрової вправи виконують усі разом, доповідають про виконання тільки лідери. Вимпелом переможця нагороджується та група, яка першоюза відведений час виконає правильно завдання.

Гра «Ерудит»

Учитель ділить клас на групи і роздає картки з таким записом:

/ експорт І суперництво

2 імпорт 2 заклад, функцією якого є посередництво в розрахунках і кредитах

бізнес 3 вивіз товару чи капіталу за кордон

банк 4 справа, діло, пов’язані з власним збагаченням

конкуренція 5 ввезення в країну іноземних товарів

Завдання. Під якими номерами лексичне значення відповідає поданим словам?

Як правильно писати: конкуренці- (-йою; -єю)? Поясніть, які теоретичні знання потрібно мати, щоб написати це слово правильно.

Гра «Доберіть родича»

Учитель пропонує групам дітей картки зі словами на позначення економічної лексики. Потрібно до кожного слова дібрати «родича», визначити частину, яка їх об'єднує в одну сім'ю. Після цього дітям можна запропонувати побудувати діалоги на тему: «Експортні замовлення» або «Комерційна таємниця» .

Банкір (банк, банкова система, банківська гарантія).

Експорт (експортні замовлення, експортувати).

Комерція (комерційна таємниця).

Акція (акціонерне товариство).

Валюта (валютна виручка).

Гра «Реклама»

Дітям дається пояснення слова «реклама»: яскрава розповідь про властивості товарів та послуг з метою їх збуту.

Групам виноситься завдання: розповісти про новий товар так, щоб домогтися прихильності до нього у великої кількості людей.

Для реклами можна запропонувати слова на позначення таких предметів: пилосос, праска, мікрохвильова піч, електроніж, холодильник.

Гра «Відшукай синоніми»

Дітям пропонується розгадати два ребуси, записати синонімічне слово до відгаданого і пояснити лексичне значення через контекст.

Маклер Пеня

(Маклер— посередник при укладанні договорів, торгових біржових угод; пеня — штраф, санкція за несвоєчасне виконання фінансових зобов’язань).

Гра «Розсудіть»

Учням учитель зачитує уривок з твору М. Стельмаха «Дума про тебе» та байку С. Руданського і виносить завдання: чому дійові особи з наведених творів мали таке уявлення про значення слів товар, торгівля, банк?

— Чи однакове закінчення будуть мати ці слова в Ор. відм. Доведіть правильність своїх думок прикладами інших слів.

Дума про тебе

— Банк? А що воно таке?

Це така велика хата, де всюди літають гроші, і паперові, і з чистого золота.

А хіба ж гроші не закопують у землю?

— У банку не закопують… М. Стельмах Гра «Не розірви ланцюг»

Учитель пояснює дітям хід гри так: «Я називаю букву алфавіту, а хто знає — відразу називає слово, яке починається цією буквою, за його лексичним значенням. Виграє той, хто правильно назве, вимовить та запише слова» .

А (форма публічного продажу майна) — аукціон.

Б (кредитно-фінансова установа) — банк.

З (промислове підприємство з відповідним рівнем механізації) — завод.

М (управляючий) — менеджер.

П (обов'язкові платежі) — податки.

Ф (підприємець) — фермер.

Гра «Хто швидше»

Учитель називає родове поняття, а діти додають приклади видових, записуючи в зошити, а потім вводять ці слова в речення.

Наприклад: Побутова техніка (міксери, плити, праски…). Заводський продукт праці (машини, телевізори…). Грошова одиниця (гривня, карбованець, долар…).

Гра «Товар — гроші, гроші — товар»

Клас ділиться на 4 команди. Перша команда «працює» на заводі, виробляючи товар першої необхідності. Діти викладають на столі «малюнкові» слова: телефон, праска, телевізор, магнітола, муз-центр, електробудильник і т.п. Друга команда укладає договір із заводом на відповідну партію товарів (представник від другої команди проводить діалог з представником першої команди). «Товари» (окремі малюнки) забирають і вивозять на базар (перекладають на другий стіл). На базарі є продавці та покупці: за паперові гроші (виготовляють самі учні) купують товар, торгуючись, збиваючи ціну.

Коли товар буде продано, гроші несуть у банк і одержують цінний папір, у якому зазначено суму та процент, який нараховують за відповідний термін зберігання грошей.

Така гра може проводитися в позаурочний час. Діти спілкуються між собою, «продають», «купують», «вкладають» гроші в банк, «обмінюють» валюту і т.д.