Мови символічного кодування

Продовжимо розповідь про командні мовах, Мови Символічного Кодування (далі МСК), так само, як і машинну мову, є командними. Однак коди операцій та адреси в машинних командах, що представляють собою послідовність двійкових (у внутрішньому коді) або вісімкових (часто використовуваних при написанні програм) цифр, в МСК замінені на символи (ідентифікатори), форма написання яких допомагає програмісту легше запам’ятовувати смисловий зміст операції. Це забезпечує суттєве зменшення кількості помилок при складанні програм.

Використання символічних адрес — перший крок до створення МСК. Команди ЕОМ замість істинних (фізичних) адрес містять символічні адреси. За результатами складеної програми визначається необхідна кількість сейфів для зберігання вихідних проміжних і результуючих значень. Призначення адрес, що виконується окремо від складання програми в символічних адресах, може проводитися менш кваліфікованим програмістом або спеціальною програмою, що в значній мірі полегшує працю програміста.

Автокод

Є також мови, що включають в себе всі можливості МСК, за допомогою розширеного введення макрокоманд — вони називаються автокодом.

У різних програмах зустрічаються деякі досить часто використовуються командні послідовності, які відповідають певним процедурам перетворення інформації. Ефективна реалізація таких процедур забезпечується оформленням їх у вигляді спеціальних макрокоманд і включенням останніх у мову програмування, доступний програмісту. Дії переводяться в машинні команди двома шляхами — розстановкою і генеруванням.У постановочної системі містяться «кістяки» — серії команд, що реалізують необхідну функцію, позначену дії. Дії забезпечують передачу фактичних параметрів, які в процесі трансляції вставляються в «кістяк» програми, перетворюючи її в реальну машинну програму.

В системі з генерацією є спеціальні програми, що аналізують дії, які визначають, яку функцію необхідно виконати і формують необхідну послідовність команд, що реалізують цю функцію.

Обидві зазначених системи використовують транслятори з МСК і набір макросів, які також є операторами автокодом.

Розвинені автокодом отримали назву Асемблер. Сервісні програми тощо, як правило, складені на мовах типу Асемблер. Мова Асемблера — це символічне подання машинної мови. Він полегшує процес програмування в порівнянні з програмуванням в машинних кодах.

Програмісту не обов’язково вживати справжні адреси комірок пам’яті з розміщеними в них даними, беруть участь в операції, і обчислювані результати, а також адреси тих команд, до яких програма не звертається.

Деякі завдання, наприклад, обмін з нестандартними пристроями обробки даних складних структур неможливо вирішити за допомогою мов програмування високого рівня. Це під силу асемблеру.

В принципі, мова Асемблер є машинною мовою. І програміст реалізує будь-яку задачу на мовах високого рівня, за допомогою Асемблера може визначити осмислено чи рішення даного завдання, з точки зору використання ЕОМ.

Вміння розібратися в роздруківці мови асемблера, дає можливість полегшити пошук помилок в програмах.

Макроси

Мова, що є засобом для заміни послідовності символів описують виконання необхідних дій ЕОМ на більш стислу форму — називається макрос (засіб заміни). машинний мова кодування макрос В основному, макрос призначений для того, щоб скоротити запис вихідної програми. Компонент програмного забезпечення, що забезпечує функціонування макросів, називається макропроцесором. На макропроцесори надходить макровизначаючий і початковий текст. Реакція макропроцесора на виклик — видача вихідного тексту. Макрос однаково може працювати, як з програмами, так і з даними.