Нормальна мікрофлора людини

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Національний авіаційний університет

Інститут екологічної безпеки Кафедра екології

Курсова робота з дисципліни

" Основи біохімічних та мікробіологічних технологій"

на тему:

" Нормальна мікрофлора людини"

Виконала:

студентка 302 групи ІнЕБ Коцар К.В.

Перевірила:

доцент кафедри екології Матвєєва І.В.

Київ 2012

Завдання для виконання курсової роботи з дисципліни

" Основи біохімічних та мікробіологічних технологій"

студентки Коцар Катерини Валентинівни Тема курсової роботи: «Нормальна мікрофлора людини»

Термін виконання курсової роботи: з _____ до

1. Вихідні дані роботи.

2. Етапи роботи.

вивчення теоретичної літератури з обраної теми;

вибір методів та вибірки дослідження;

проведення експериментального психологічного дослідження;

аналіз та обробка результатів дослідження;

оформлення курсової роботи.

3. Перелік обов’язкового графічного матеріалу:

експериментальні дані (таблиці, діаграми, графіки);

додатки (використані методики, результати математичної обробки експериментальних даних).

4. Завдання видала _________ / Матвєєва І.В. /

5. Завдання прийняла _______ / Коцар К. В. /

Курсова робота захищена з оцінкою

Голова комісії

Члени комісії

Реферат

Тема: «Нормальна мікрофлора людини», ___ сторінок, ___ додатки, ___ літературних джерел.

Об'єкт дослідження: Мікрофлора людини.

Мета роботи: Розглянути різноманітні мікроорганізми людини. Вивчити вплив мікрофлори на організм людини.

Метод дослідження: аналітичне опрацювання інформаційних джерел.

Зміст: Представлено фізіологічні групи мікроорганізмів людини. Розглянуто їх морфологічні ознаки, вплив на організм людини та запропоновано профілактичні заходи.

Актуальність теми: У результаті необізнаності про власну мікрофлору, люди страждають від багатьох хвороб, спричинених різними мікроорганізмами. Поширення знань з цього питання дасть змогу відповідальніше ставитися до свого організму.

Ключові слова: мікроорганізми, інтоксикація, нормобіоценоз, дисбактеріоз, детоксикація, пробіотики.

Зміст

• Вступ
• Поняття нормальної мікрофлори
• Роль мікрофлори організму людини
• Мікрофлора у лікуванні та захисті людського організму
• Шляхи проникнення мікроорганізмів у тканини і порожнини тіла
• Мікрофлора людини
• Висновки
• Література
• Додаток

Вступ

Людина перебуває в постійному зовнішньому оточенні мільйонів мікроорганізмів. Вони заселяють і її внутрішнє середовище. Це нормальний мікробіологічний стан її існування. Але в разі порушення балансу співіснування мікроорганізмів (найчастіше це відбувається у відкритих внутрішніх порожнинах людського організму: рот, глотка, дихальні шляхи, травний тракт тощо) організм втрачає стан рівноваги. Це ослаблює його, спричинює втрату захисних, очисних і регулятивних функцій. Унаслідок цього виникають патологічні процеси, які негативно впливають на весь організм — дисбактеріози, коли починають домінувати й навіть переважати захворювання, спровоковані втручанням хвороботворної мікрофлори.

Корисна мікрофлора організму виконує величезну кількість потрібних для забезпечення процесів життєдіяльності організму функцій. Тому її діяльність можна прирівняти до діяльності найважливіших органів і систем. А ще назвати вічним біологічним двигуном життєдіяльності.

Світ цих невидимих велетів здоров’я — друге «я» кожного. Адже достеменно доведено, що співдружня нормальна мікрофлора людини відіграє величезну роль у забезпеченні обмінних процесів, синтезі вітамінів, гормонів, незамінних амінокислот, інших біологічно активних речовин, засвоєнні кальцію та заліза, а з іншого боку — знешкодженні токсинів, алергенів, мутагенів, канцерогенів, регенерації епітеліальної тканини, гальмуванні росту патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів, підтриманні бар'єрної функції протипатогенної флори.

Зважаючи на безупинне підвищення рівня захворюваності населення, проблема поліпшення якості охорони здоров’я сьогодні є надактуальною і потребує конкретних кроків та дій. Одним із найперспективніших напрямів поліпшення здоров’я є мікробна екологія людини. Адже під впливом багатьох агресивних чинників зовнішнього середовища (забруднене повітря, неякісні продукти харчування та вода, зловживання фармацевтичними препаратами тощо) в більшості населення порушена внутрішня мікрофлора організму. На жаль, діагноз «дисбактеріоз» став одним із найпоширеніших. Часто така патологія спричинює низку інших дуже серйозних порушень в організмі людини.

Розв’язати цю проблему допоможе використання мультипробіотиків — живих мікроорганізмів, які в разі введення в склад продуктів харчування людини (приміром кисломолочних) позитивно впливають на організм, оздоровлюючи його мікрофлору. Їх можливості в збереженні та відновленні природних життєвих процесів у системі внутрішніх органів та систем людини важко переоцінити.

мікрофлора мікроорганізм морфологічна ознака

Поняття нормальної мікрофлори

У результаті досліджень в області експериментальної і клінічної гнотобіології, медичної мікробної екології, нормальної і патологічної фізіології й інших суміжних дисциплін у 80 — 90-і роки знову різко зросла увага вчених до ідеї І.І. Мечникова про ведучу роль мікробів, які живуть в організмі людини і тварин, у підтримці здоров’я і виникненні хвороб.

Відповідно до сучасних представлень основу нормальної мікрофлори людини складають облігатні анаеробні бактерії, кількість яких досягає 10¹³ — 10¹⁴, що на 1−2 порядки перевищує кількість еукаріотичних кліток усіх тканин і органів людини разом узятих.

Про надзвичайну складність населяючої людину мікрофлори говорить хоча б той факт, що 1 г вмісту сліпої кишки містить більш 2 більйонів мікробних кліток — представників 17 сімейств, 45 родів і понад 400 видів. Ці еволюційно сформовані складні симбіотичні співтовариства мікроорганізмів (мікробіоценози) специфічні для тієї чи іншої області шкіри і слизуватих оболонок людини. При цьому в будь-якому мікробіоценозі завжди маються постійно проживаючі види бактерій (характеристичні види, автохтонна, індигенна мікрофлора), а також транзиторні види (додаткові, випадкові види, аллохтонна мікрофлора).

Кількість характеристичних видів відносно невелика, але чисельно вони завжди представлені найбільше рясно. Варто взяти до уваги, що число культивованих анаеробних бактерій, які складають мікрофлору людини, не перевищує 7−50% від передбачуваної їх загальної кількості. Наприклад, у товстій кишці число некультивованих анаеробних бактерій складає 10¹⁰ — 10¹¹ кліток на 1 г її вмісту. Помітимо, що через відсутність селективних методів виділення і культивування практично не досліджені неспороносні анаероби, які є присутні у порожнині травного тракту в кількості менш 10⁸ кліток на 1 г його вмісту.

Представники нормальної мікрофлори присутні в організмі людини і тварин у вигляді фіксованих до визначених рецепторів мікроколоній, укладених у біоплівку. Біоплівка, що покриває слизуваті оболонки людини і тварин, крім екзополісахаридів мікробного походження складається з мікроколоній морфологічно ідентичних кліток, а також муцина, продукованого бокаловидними клітками. Число рецепторів на епітеліальних клітках, до яких адгезуються бактерії, обмежено.

Роль мікрофлори організму людини

Мікроорганізми діляться на три групи:

шкідливі чи патогенні та умовно патогенні («викликають порушення, хвороботворні», роблять лужним середовище проживання, кисле середовище їх пригноблює);

корисні або пробіотичні («джерело життя, для життя», виділяють кислоти, лужне середовище їх пригноблює);

сапрофіти (дріжджі, деякі цвілеві грибки і бактерії, вони нешкідливі).

Дві перші групи в організмі знаходяться в стані боротьби. І лише від нас залежить, які з них будуть домінувати в організмі - шкідливі (патогенні) або корисні (пробіотичні).

Пробіотична мікрофлора синтезує вітаміни групи В і збільшує засвоєння інших вітамінів і різних мікроелементів, виділяє ферменти та інші біологічно активні речовини, які стимулюють процес травлення, руйнує клітини умовно патогенної мікрофлори, навіть тієї, яка проникає в систему кровообігу і ушкоджує судини, і сприяє корекції імунітету в організмі.

Домінування корисної мікрофлори (яку в сучасних умовах існування людини необхідно постійно вносити в організм) забезпечує слабокислу реакцію в товстому кишечнику. Тільки при цьому товстий кишечник починає виконувати свої функції.

Середовище в ньому стає слабокислим, при цьому інактивується патогенна й умовно патогенна мікрофлора. Інактивується також потрапивши ззовні умовно патогенна мікрофлора. Пробіотичні мікроорганізми виділяють 70% необхідних для організму вітамінів, антиоксиданти, кислоти, ферменти та інші, біологічно активні речовини (за даними офіційної медицини, до 30% імунітету забезпечує кишечник). За рахунок ферментів, які виділяють ці мікроорганізми, відбувається більш повне переварювання їжі, засвоюються навіть сліди мікроелементів і інших поживних речовин. Розкладаються токсини, які потрапляють з продуктами харчування, водою і т.д.

У кишечнику в дорослих і дітей основну масу мікрофлори складають анаеробні та факультативно анаеробні мікроорганізми. Роль кишкової мікрофлори:

1) формує нормальну слизувату оболонку кишечнику;

2) бере участь у руйнуванні надлишку травних секретів (наприклад, ентерокінази і фосфатази);

3) синтезує вітаміни групи В, нікотинову, фолієву кислоти (Е. coli, лактобактерії, біфідобактерії);

4) сприяє нормальному розвитку лімфоїдної тканини кишечнику;

5) беруть участь в обміні речовин: мікроби кишечнику можуть впливати на газовий обмін, активізуючи функцію щитовидної залози;

6) є антагоністами патогенних бактерій;

7) бере участь у процесах детоксикації деяких фармакологічно активних речовин, що надходять ззовні чи утворюються в процесі травлення.

Процес детоксикації (очищення) організму по — різному проявляється на його частинах:

на шкірі - алергії (підвищена чутливість, несприйняття певних речовин), екземи, дерматити;

на слизовій оболонці - ангіни (запалення лімфоїдної тканини піднебінних мигдалин), риніти (запалення слизової оболонки носа, нежить), гайморити (запалення слизової оболонки придаткової порожнини носа), фарингіти (запалення слизової оболонки глотки);

у лімфоїдній тканині - лімфаденіти (запалення лімфатичних вузлів), тонзиліти (запалення піднебінних мигдаликів) та ін.

Але процесу детоксикації передує інтоксикація, токсикоз (грец. toxikon — отрута) — хворобливий стан організму, спричинений дією екзогенних токсинів або шкідливих речовин ендогенного походження.

У процесі життєдіяльності людини в її організмі нагромаджуються різноманітні отруйні речовини, здатні спровокувати за нераціональної організації побуту немало проблем. Потрапляють вони в організм із зовнішнього середовища, а також утворюються у процесі перетравлювання їжі, функціонування внутрішніх органів, які викидають у кров, лімфу отруйні продукти обміну (шлаки, токсини). Певна їх кількість виводиться з організму, решта затримується в ньому, нагромаджується до шкідливих, а то і небезпечних обсягів, спричинюючи його інтоксикацію.

Для запобігання інтоксикації важливо знати:

джерела отруєння;

механізми отруєння організму;

чинники, завдяки дії яких відбувається очищення організму;

роль в інтоксикаційних та детоксикаційних процесах органів і систем органів організму.

Шляхи отруєння організму людини:

вдихання отруйних речовин у формі газів і пари через органи дихання (є небезпечним, іноді смертельним для людини);

через ротову порожнину з їжею;

проникати крізь шкірні покриви;

продуктами життєдіяльності організму за незбалансованості дії його органів і систем.

Деякі представники кишкової мікрофлори є умовно-патогенними бактеріями і при зниженні захисних сил організму здатні викликати різні захворювання.

Умовно-патогенні мікроорганізми володіють вираженою біологічною пластичністю, що дозволяє їм адаптуватися до існування в різних екологічних ситуаціях. Для одних природним середовищем проживання є організм людини, для інших — організм окремих видів тварин, а для деяких зовнішнє середовище. У кишечнику людини живуть наступні умовно-патогенні бактерії: Е. coli, Klebsiella, Proteus, Enterobacter, Serratia, Providentia, Pseudomonas.

В останні роки інтенсивно досліджуються механізми, відповідальні за специфічну адгезію. Установлено, що елементами, відповідальними за неї, є поверхневі структури бактерій, що містять лектини, що комплементарні відповідним рецепторам, розташованим на мембранах епітеліальних кліток. Лектини являють собою широко розповсюджені з'єднання білкової чи глікопротеїнової природи, що виявляють специфічну й оборотну вуглеводнезв’язуючу активність. Будучи медіаторами адгезії, лектини можуть бути локалізовані в мембранах бактерій, на їх поверхні, а також на специфічних фімбріях, що, проходячи крізь товщу екзополісахаридно-муцинового матриксу, фіксують бактерії до відповідного рецепторам епітеліальних кліток. Останні являють собою глікосфінголіпіди.

Бактерії можуть адгезуватися і до рецепторів, локалізованим у муциновом шарі на інших мікроорганізмах (опосередкована адгезія). Своєрідність рецепторів детермінується генетично в кожного індивідуума, про що свідчить наявність майже цілком ідентичної анаеробної і аеробної мікрофлори в однояйцевих, але не в різнояйцевих близнюків людини. Будучи укладеною у високогідратований екзополісахаридномуциновий матрикс (біоплівку), нормальна мікрофлора, як рукавичка, покриває шкіру і слизуваті оболонки, і більш резистентна до впливу несприятливих факторів фізичної, хімічної і біологічної природи чи їх комбінацій у порівнянні з вільно плаваючими бактеріями.

Функціонально біоплівка нагадує роль плаценти. Якщо плацента регулює взаємини плоду й організму матері, то біоплівка виконує схожу роль, регулюючи взаємини між макроорганізмом і навколишнім середовищем. Крім того, мікроорганізми, що входять до складу біоплівки, здійснюють численні метаболічні реакції, утягуючи в процеси синтезу і деградації як з'єднань, утворених в організмі хазяїна, так і чужорідних субстанцій, беруть участь у процесах розпізнавання, абсорбції і транслокації як корисних, так і потенційно шкідливих агентів. Наукові досягнення і клінічні спостереження в цьому напрямку переконливо свідчать, що мікробіоценози хазяїна дійсно є його інтегральною частиною, своєрідним екстракорпоральним органом, що має важливе значення у фізіології людини і тварин. Подібно тому, як еукаріотичні клітки органів і тканин вищих організмів диференціювалися і виконують визначені функції, так і симбіотичні асоціації анаеробних бактерій також спеціалізувалися, регулюючи конкретні біохімічні реакції і фізіологічні функції макроорганізму в природних умовах його мешкання.

Нормальна мікрофлора, насамперед кишечника, робить виражену дію детоксикації як у відношенні з'єднань, що потрапляють ззовні, так і ті, що утворюються в організмі хазяїна. Процес детоксикації за участю нормальної мікрофлори йде по декількох напрямках: біотрансформація з утворенням нетоксичних кінцевих продуктів, мікробна трансформація, що супроводжується утворенням метаболітів, що піддається швидкій деструкції в печінці, зміну полярності з'єднань таким чином, що змінюється швидкість їхньої екскреції в навколишнє чи середовище транслокації в кров’яне русло. Як «природний біосорбент» нормальна мікрофлора здатна також акумулювати значну кількість різних токсичних продуктів, включаючи метали, феноли, отрути рослинного, тваринного і мікробного походження, інші ксенобіотики. Усі процеси детоксикації із залученням нормальної мікрофлори йдуть переважно в умовах анаеробіозу за рахунок гідролітичних і відбудовних реакцій.

Отже, коли констатується участь мікрофлори хазяїна в регуляції газового складу, морфогенезі тканин, водно-сольовому, енергетичному й іншому обміні, забезпеченні колонізаційної резистентності, кишково-печіночної рециркуляції органічних і неорганічних з'єднань, детоксикації ендоі екзогенних субстанцій і інших анатомічних і фізіологічних проявах, передбачається наявність в організмі конкретних груп анаеробних і інших бактерій, що специфічно регулюють одну чи кілька перерахованих функцій.

Мікрофлора у лікуванні та захисті людського організму

В останні роки загальновизнаним є твердження, що здоров’я населення і виникнення багатьох «хвороб цивілізації» значною мірою пов’язане зі станом нормальної мікрофлори організму людини. Саме тому в розвинених країнах наприкінці XX століття значного поширення отримав новий напрямок медицини та харчової біотехнології - промислове виробництво і масове застосування продуктів харчування, спрямованих на корекцію нормальної мікрофлори травного тракту.

У нормальній мікрофлорі кишечнику людини переважають корисні мікроби (96−99 відсотків від загальної кількості), а мікроорганізми, здатні викликати різні захворювання, перебувають в абсолютній меншості. Такий стан називається нормобіоценозом.

Якщо в мікрофлорі відбувається зменшення кількості біфідо — та лактобактерій, спостерігається ріст умовно-патогенних і навіть патогенних мікроорганізмів, розвивається дисбактеріоз.

Порушення нормальної мікрофлори кишечника називається дисбактеріозом. При дисбактеріозі в ШКТ домінує умовно патогенна та патогенна мікрофлора. Відсутність мікрофлори взагалі (наприклад, в результаті тривалого лікування антибіотиками) — це дисбіоз.

Протягом тисячоліть дитина отримувала корисні мікроорганізми від матері, яка народжувала її природним шляхом і в першу годину життя годувала її молозивом. У пологових шляхах і в перших дозах молозива, що передує молоку, у здорової жінки міститься повний набір нормальної пробіотичної мікрофлори. Зараз цей процес порушений. Це пологи через кесарів розтин, концентрація новонароджених у пологових будинках, часто інфікованих умовно патогенною мікрофлорою. Досить часто і у матері дисбактеріоз (відсутня корисна мікрофлора, яку необхідно передати дитині). Ця проблема з кожним новим поколінням загострюється.

На склад мікрофлори кишечника впливає, перш за все, грудне вигодовування дітей, що стимулює ріст і розмноження біфідоі лактобактерій. У малюків, яких надто рано перевели на змішане або штучне вигодовування, підвищується ризик виникнення дисбактеріозу. Враховуючи, що все більше молодих мам не годують грудьми своїх дітей або у зв’язку з малою кількістю молока з другого місяця життя догодовують їх молочними сумішами, можна прогнозувати погіршення здоров’я населення.

Відомі випадки, коли дитину з народження помістили в стерильних умовах, годували стерильною їжею. Однак після її переміщення в природні умови вона починала хворіти різними захворюваннями (навіть нешкідлива сінна паличка викликала пневмонію). Зазвичай дитина гинула, не доживши до 16 років. Це відбувалося внаслідок зниженого імунітету, викликаного дисбіозом.

Ми не можемо жити в стерильних умовах, і тому ми можемо успішно боротися з патогенними та умовно патогенними збудниками, тільки використовуючи наших природних помічників — корисні пробіотичні мікроорганізми. Вони не тільки інактивують токсини, що виділяються шкідливої мікрофлорою, але і виділяють речовини, які її гублять. Пробіотики виділяють речовини, які підвищують імунний статус організму людини.

Дисбактеріозом за даними офіційної медицини в більшій чи меншій мірі страждає близько 90% населення. Причини його появи — ті ж, що і у зашлакованості організму. Це неправильне харчування, відсутність живої їжі, широке використання синтетичних консервантів, барвників, згущувачів, замінників цукру. Негативно впливає також очищена рафінована їжа (у тому числі білий хліб, цукор, рафінована рослинна олія), з якої вилучені вітаміни, мікроелементи, клітковина, яка є середовищем проживання і основною їжею корисних мікроорганізмів. За даними деяких дослідників, в даний час людина отримує тільки 4% від тієї клітковини, яка їй необхідна. Серйозною причиною дисбактеріозу є всі захворювання, а особливо їх лікування синтетичними препаратами та антибіотиками на тлі нестачі вітамінів, ферментів, органічних кислот та інших біологічно активних речовин. Також негативно діють погані екологічні умови, постійні стреси, будь-які харчові отруєння, втома, недосипання, депресії.

Відомий цілитель Г. А. Гарбузов вважає, що при порушенні обміну речовин, пов’язаних з дисбактеріозом і дизбіозом, може виникнути близько 100 захворювань. Ось деякі з них: аденома простати, анемія, артрит, артроз, бронхіальна астма, варикозне розширення вен, гайморит, гастрит, гіпертонія, діабет інсуліннезалежний, інсульт, інфаркт міокарда, шкірний свербіж, кашель, ожиріння, панкреатит, жовчоі сечокам’яна хвороби, стенокардія, тромбози, тромбофлебіти, мастопатія, фіброміома.

Найпоширеніші захворювання в сучасному світі - це серцево-судинні (стенокардія, гіпертензія, інфаркт міокарда). Саме вони є найбільш частою причиною смерті. А розвиваються вони при появі артеріосклерозу — поступового утворення нашарувань жиру (так званих холестеринових бляшок) в артеріях.

Холестерин взагалі - необхідна речовина для нормального обміну речовин в організмі, для організму він необхідний. Холестерин є жироподібна, наче віск речовина. Він належить до сімейства жирів, званих ліпідами. Це найважливіший компонент клітинних мембран і входить до складу всіх клітин. Він бере участь у виробленні стероїдних гормонів, у синтезі вітаміну Д і виробленні жовчної кислоти. Основна кількість холестерину виробляється печінкою та кишечником. І невелику частину холестерину організм отримує з продуктів тваринного походження.

Ось тут-то і підстерігає небезпека. Якщо людина не дотримується здорового способу харчування і споживає в основному тваринну, а не рослинну їжу, кількість холестерину збільшується, порушується його нормальний обмін в організмі - отже, він починає відкладатися, і в першу чергу на стінках судин.

Ще однією причиною утворення холестеринових бляшок є дисбактеріоз, коли домінування патогенної мікрофлори в організмі викликає порушення на стінках кровоносних судин. Щоб судина не пошкодилася, з’являється холестеринова латка (з холестерину, який постійно присутній в крові). Однак краї її нерівні, і холестерин, що циркулює в крові, починає відкладатися, щоб зрівняти край. Поступово виростає холестеринова бляшка, яку досить добре видно.

Чим більше жирних речовин відкладається на стінках судин, тим товстіші і твердіші стають бляшки і поступово звужують просвіт артерій і їх еластичність. Цей процес починається з 20 років, а до шістдесяти років стінки судин починають набувати схожість з яєчною шкарлупою. Ось звідки і гіпертонія (тиск кровотоку підвищується, щоб забезпечити організм киснем, незважаючи на звуження судин), і інсульти, інфаркти, тромбоз (крихкі судини не витримують тиску і лопаються, а далі виникають тромби).

Таким чином, серцево-судинні захворювання — це наслідок дисбактеріозу. При перших симптомах появи бляшок (невеликі скачки тиску), щоб згодом не отримати інфаркт чи інсульт, ви повинні почати поповнювати ряди наших природних захисників — постійно вживати пробіотичні (у тому числі які містять біфідоі лактобактерії) продукти харчування для оздоровлення всього організму. Корекція дисбактеріозу — це профілактика перерахованих вище захворювань.

Перш за все, в організмі необхідно створити сприятливі умови для розмноження пробіотиків — вживати в їжу пребіотики («попередники життя», це речовини, які не перетравлюються в організмі людини, а є середовищем існування і їжею пробіотичних мікроорганізмів). Найбільш доступні і дешеві пребіотики — клітковина, або харчові волокна. Вони і містяться в рослинній їжі (неочищеному зерні і кашах «Здоровяк» з нього, сирих овочах і фруктах), якою в нашому щоденному раціоні має бути не менше 80%. Крім цього, грубі харчові волокна здатні механічно очищати кишечник (такий своєрідний природний «йоржик» для шлунково-кишкового тракту).

Заглянувши в історію життя різних народів, можна навести кілька прикладів адаптації до патогенної та умовно патогенної мікрофлори. Ось один з них. Монголи, які живуть в осередках природної інфекції чуми, сибірської виразки і т.д., протягом сотень років не знали жодної епідемії. Вони постійно вживали в їжу напої, багаті пробіотичними мікроорганізмами. Це кумис, кефір, курунга, айран. Значить, постійне вживання продуктів харчування, що містять пробіотичну мікрофлору, може скорегувати дисбактеріоз і сприяти посиленню імунітету, тобто зберегти в будь-яких умовах наше здоров’я.

Ми звикли пов’язувати дисбактеріоз тільки з порушенням травлення. Але існує багато і прихованих його проявів, оскільки функції, які здійснюють корисні бактерії, є набагато ширшими.

Корисна мікрофлора перешкоджає розвитку алергій, позитивно впливає на імунну систему, тому діти та дорослі з нормальним її станом значно рідше хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції, і ці захворювання в них мають набагато легший перебіг. Корисні мікроорганізми регулюють всмоктування холестерину, отже, ведуть боротьбу з атеросклерозом. Зрозуміло, що коли нормальний мікробіоценоз порушується, усі перераховані вище функції не виконуються чи здійснюються не в повному обсязі. На цьому тлі активізуються захворювання всіх систем організму: травної, імунної, урогенітальної, дихальної, кровотворної, серцево-судинної, нервової, кістково-м'язової. Тобто, дисбактеріоз часто стає однією з ланок у ланцюжку хворобливих станів.

Поряд із біопрепаратами, для лікування і профілактики дисбактеріозу та супровідних йому захворювань фахівці всі частіше рекомендують пацієнтам функціональні продукти харчування. В першу чергу, до них належати кисломолочні продукти. Такі продукти набувають усе більшої популярності. У Японії, наприклад, яка вийшла на перше місце в світі щодо середньої тривалості життя, до 30 відсотків різних продуктів, аж до цукерок і морозива, збагачується біфідобактеріями, які в нас лише іноді додають до кисломолочних продуктів. Японці переконані, що таким раціоном смороду досягають глобальної мети — зміцнення здоров’я нації.

Шляхи проникнення мікроорганізмів у тканини і порожнини тіла

Місце проникнення збудника інфекції в організм називають воротами інфекції. Мікрофлора, що спричиняє хірургічну інфекцію, проникає в організм різними шляхами — контактним, повітряно-крапельним та повітряно-пиловим ззовні, переважно через пошкодження шкіри та слизових оболонок, рідше — з ендогенних джерел.

Порушення цілості загального покриву виникають головним чином унаслідок механічних травм (рани, садна, подряпини, укуси тощо) і фізичних — термічної (опіки, відмороження), електричної та радіаційної, а також хімічної (опіки внаслідок дії кислот, основ, інших хімічних речовин). Механічні пошкодження можуть бути як значними за розмірами (рани різного походження, відкриті переломи тощо), так і невеликими, так званими мікротравмами, на які не завжди людина, особливо під час роботи, звертає належну увагу. Подібні до механічних мікротравм пошкодження можуть виникати внаслідок укусів та ужалення різноманітних комах — комарів, ос, бджіл, джмелів, оводів, кліщів тощо. Комахи, поряд із механічними ушкодженнями шкіри, сприяють проникненню мікрофлори та розвитку інфекції через токсичний ефект на тканини, що спричиняє місцеві зміни, зокрема судинну реакцію (крововилив, свербіння) та розчухування шкіри в місці укусу чи ужалення.

Поряд із названими штучними воротами в тканинах механічного та іншого генезу мікрофлора може, за певних умов, проникати в організм і через природні канали та протоки:

травний і сечовий канали;

дихальні шляхи;

протоки сальних, потових, слинних, сльозових, молочних залоз та інших.

Ці умови можуть бути як місцевими, так і загальними.

Проникненню та розвитку мікрофлори сприяють:

забруднення шкіри;

підвищення її пітливості;

порушення прохідності анатомічних шляхів, каналів та проток;

порушення вільного виділення з них секретів унаслідок ураження їх пухлинним процесом, закриття каменем (слинним, сечовим), стороннім тілом чи конденсованим власним секретом, наприклад, закриття протоки сальної залози (камедон), дистрофічні та функціональні порушення цих органів (наприклад, атрофія миготливого епітелію бронхів у курців, яка призводить до послаблення його дренувальної функції і очищення бронхів).

Лише в рідкісних випадках вхідні ворота залишаються невідомими. У цьому разі кажуть про криптогенне (kryptos — прихований, krypta — щілина) проникнення мікрофлори, чи криптогенну інфекцію. Найчастіше воротами її бувають ендогенні джерела, наприклад, лакуни в мигдаликах, яснах, зубах, рубцях, особливо в гранулемах навколо сторонніх тіл.

Загальними умовами, які мають значення для проникнення мікроорганізмів природними шляхами в організм, є порушення загального кровообігу, дихання, обміну речовин (цукровий діабет, гіпопротеїнемія, гіповітамінози тощо), недокрів'я, стан імунодефіциту та ін.

Мікрофлора людини

Мікрофлора людини (грец. mikros — малий + лат. Flora — богиня квітів, в нашому розумінні - звичайні й патологічні бактерії та гриби, виявлені в/на якомусь органі або організмі, лат. homo — людина). Організм дорослої людини заселений величезною кількістю різноманітних видів мікроорганізмів. Вони містяться на поверхні тіла і в тих порожнинах, які мають природний зв’язок з навколишнім середовищем. Мікрофлору тіла здорової людини можна умовно розділити на три групи:

1) випадкові мікроорганізми (транзиторні), що нездатні до тривалого існування в організмі людини і швидко гинуть;

2) постійно існуючі в організмі, корисні для людини (здатні розщеплювати і засвоювати поживні речовини, синтезувати вітаміни, виступати як антагоністи патогенних мікробів, напр. біфідобактерії);

3) постійно існуючі, але принципово небезпечні для людини, так звані умовно-патогенні мікроорганізми (проявляють свої хвороботворні властивості при зниженні резистентності організму, зміні складу нормальної мікрофлори та інших умов).

Макроорганізм і його нормальна мікрофлора в нормальних умовах знаходяться у стані динамічної рівноваги. Симбіотичні відношення між ними склалися і закріпилися у процесі тривалого еволюційного розвитку, тому для мікрофлори кожної ділянці тіла людини характерна відносна сталість. Зміни в стані макроорганізму призводять до змін мікробного пейзажу всіх ділянок тіла. Заселення мікробами організму немовляти починається в процесі пологів: мікроби потрапляють на шкіру, в порожнини, при цьому можливе зараження і патогенними мікробами (напр. гонококами від хворої матері, які викликають у дитини кон’юнктивіт — бленорею). Потім мікрофлора організму дитини і дорослої людини формується під впливом навколишнього середовища залежно від харчування та інших діючих на організм факторів.

Мікрофлора шкіри людини включає постійну мікрофлору поверхні (сарцини, стафілококи, дифтероїди, деякі види стрептококів, грибів) і глибоких шарів — волосяних мішечків, просвіту сальних і потових залоз (епідермальні стафілококи). Крім аутомікрофлори, на шкірі можуть бути виявлені транзиторні мікроорганізми, що швидко зникають під впливом бактерицидних та стерилізуючих властивостей шкіри. Велика здатність до самоочищення притаманна чисто вимитій шкірі. Бактерицидність шкіри відображає загальну резистентність організму.

У дихальні шляхи разом із повітрям потрапляють пилові частинки і мікроорганізми, більша кількість яких затримується в носоглотці. Тут найчастіше виявляються анаеробні бактероїди, стафілококи, стрептококи, пневмококи, нейсерії. Трахеї та бронхи, як правило, стерильні.

Мікрофлора ШКТ найбільш рясна і різноманітна за видовим складом. У порожнині рота виявляються понад 100 видів мікроорганізмів, що зумовлено найбільш сприятливими умовами існування: достатнім рівнем вологості, лужною реакцією середовища, наявністю залишків їжі, постійною температурою. Серед них превалюють стрептококи, лактобактерії, клебсієли, коринебактерії, спірили і спірохети, найпростіші, гриби.

Мікрофлора шлунка дуже бідна за кількісним і якісним складом (сарцини, дріжджі, молочнокислі бактерії), що зумовлено кислим середовищем шлункового соку, який викликає загибель мікроорганізмів, що потрапляють у нього з їжею і водою.

Бідна й мікрофлора тонкої кишки. Верхні відділи за характером мікрофлори наближаються до мікрофлори шлунка; у нижніх відділах, поступово збагачуючись, мікрофлора наближається до мікрофлори товстої кишки.

Мікрофлора товстої кишки найбільш багата і різноманітна: у 1 г фекалій міститься до 250 млрд мікробів, серед яких більш ніж 60 представників різних родів і видів анаеробних бактерій. Вони становлять 96% усіх видів кишкової аутофлори. Основні представники: неспорові грампозитивні (біфідобактерії, лактобактерії, пептококи, коринебактерії) і грамнегативні палички, серед яких основне місце займають бактероїди.

Значна роль у мікрофлорі кишечнику належить кишковій паличці. Вона має виражені антагоністичні властивості проти патогенних представників сімейства Enterobacteriaceae, стафілококів і грибів роду Candida. До представників нормальної мікрофлори кишечнику належать: ентерокок, дріжджоподібні гриби, спорові анаероби, спірохети, найпростіші, віруси, включаючи фаги. Нормальна мікрофлора кишечнику відіграє важливу роль у багатьох фізіологічних функціях: бере участь у процесах травлення, обміні жирних кислот; впливає на структуру слизової оболонки кишечнику та її адсорбційну здатність; бере участь у синтезі вітамінів груп В і К, нікотинової кислоти тощо; сприяє формуванню і розвитку імунної системи, стимулює її діяльність. Умовно-патогенна мікрофлора може викликати гнійно-запальні ускладнення після хірургічних втручань, при опіках, обмороженнях; у немовлят, не захищених імунітетом, — ураження шкіри, слизових оболонок і навіть сепсис. Під впливом різних несприятливих факторів, що послаблюють захисні механізми організму, настають кількісні та якісні зрушення у складі аутомікрофлори, пригнічуються її фізіологічні, насамперед, антагоністичні функції. Цей стан, що супроводжується клінічними проявами хвороби (діареєю, метеоризмом та іншими симптомами), діагностується як дисбактеріоз.

Висновки

Нормальна робота шлунково-кишкового тракту — основа нашого здоров’я. А робота нашого кишечника залежить від того, чи мешкає в ньому корисна мікрофлора. Мікрофлора — це сукупність мікроорганізмів (бактерій, вірусів та грибів), які постійно живуть у нашому організмі. Велику частину мікрофлори складають бактерії. Вони є на шкірі, в дихальних шляхах, в сечостатевій системі, але основна їх частина — близько 80% - живе саме в кишечнику. Всього в нас «мешкає» більше сотні трильйонів бактерій. Якщо одноразово вивести їх з організму, то вага тіла людини знизиться на 3−4 кг.

Бактерії в ШКТ потрібні для: по-перше, вони допомагають нам перетравлювати їжу. По-друге, корисні бактерії виробляють речовини — наприклад, вітаміни — які живлять кишечник і організм в цілому. По-третє, корисна мікрофлора допомагає знизити рівень холестерину в крові. І по-четверте, корисні бактерії зменшують ризик появи ракових клітин. Вчені довели, що корисна мікрофлора запобігає розвитку раку кишечника та інших серйозних захворювань.

На жаль, не всі бактерії, що живуть в нашому організмі, приносять користь. Всередині нас живуть і патогенні мікроорганізми, які підточують наше здоров’я. Знищити їх, не знищивши при цьому корисну флору, неможливо. Єдиний спосіб зменшити кількість шкідливих бактерій в організмі - підтримувати і збільшувати «популяцію» корисних, щоб вони придушували і «виживали» шкідливих.

Стреси, інфекції, антибіотики, нераціональне харчування — усе це на корені губить корисну флору. Всіма гамбургерами, пельменями і піцами ми «годуємо» виключно патогенні бактерії, абсолютно не піклуючись про корисні. І ті просто вмирають від нестачі клітковини і рослинних волокон.

Підтримати здоров’я нашої мікрофлори можна двома способами:

Перший — відшкодувати недолік власних корисних бактерій чужорідними. «Живі» бактерії - їх також називають пробіотиками. Сьогодні їх можна знайти і в медичних препаратах, і в продуктах харчування. Потрапляючи в наш організм, «живі» бактерії тимчасово заміщають собою нашу корисну мікрофлору і створюють мікрооточення, яке дозволяє нашим власним бактеріям відновити «сили» .

На жаль, у пробіотиків є цілий ряд істотних недоліків.

1. Більшість «живих» бактерій — до 90% - просто не доходять до кишечника, гинучи в кислому середовищі шлунка.

2. Мікрофлора кожної людини унікальна, і штучно вирощені в лабораторіях бактерії можуть просто не відповідати її складу.

3. Чужорідні бактерії не приживаються, вони лише тимчасово заміщають «місцеві» мікроорганізми.

4. Щоб «живі» бактерії принесли ефект, їх треба вживати регулярно, інакше результат не буде помітний.

Є і другий спосіб подбати про нашу мікрофлору — більш природний і при цьому більш результативний. Спосіб простий: допомогти зростанню власних корисних бактерій замість того, щоб заміщати їх чужорідними. Для розвитку і життя корисним бактеріям потрібні пребіотики — по суті, це харчові волокна. Вони містяться у звичній для нас рослинній їжі, в різних овочах і фруктах. Один з найефективніших пребіотиків — інулін, яким багаті артишоки, банани, спаржа, цибуля-порей, ріпчаста цибуля. Однак для того, щоб забезпечити себе достатньою кількістю пребіотиків, за день потрібно з'їдати велику кількість овочів.

Література

1. Пирог Т. П. Загальна мікробіологія: підруч. / Т. П. Пирог. — К.: НУХТ, 2004. — 471с.

2. Електронний ресурс: http://uk. wikipedia.org/wiki

3. Букринская А. Г. Вирусология. — М., 1986.

4. Гудзь С. П. та ін. Основи мікробіології. — К., 1991.

5. Електронний ресурс: http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1471/mikroflora-lyudini

6. Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. — К.: Либідь, 2001.

7. Краткая медицинская энциклопедия / Под ред.В. И. Покровского. — М., 2001.

8. Справочник практического врача / Под ред. акад. А. И. Воробьёва. — М., 1991.

9. Здоровье матери и ребёнка / Под ред. акад. Е. М. Лукьяновой. — К., 1993.

Додаток

Додаток 1

Рис. 1. Класифікація мікроорганізмів за їх впливом на організм людини

Рис. 2. Мікрофлора організму людини

Додаток 2

Рис. 3. Мікроби

Рис. 4. Мікрофлора дихальних шляхів