Введення. 
Теоретичні основи педагогічного спілкування

У вітчизняній педагогіці розуміння важливості процесу спілкування вчителя і учня, специфічності цього процесу, призвело до введення поняття «педагогічне спілкування» (О. О. Леонтьєв, В. А. Кан-Калик) і цілого напряму робіт присвячених його дослідженню (А.А. Леонтьєв, В. А. Кан-Калик, Л. М. Мітіна, Г. А. Ковальов). Педагогічне спілкування розглядається як приватний вид спілкування людей, що має як загальні риси цієї форми взаємодії, так і специфічні для освітнього процесу. Проблемі ефективності педагогічного спілкування присвятили свої праці В.А. Кан-Калик, С.В. Кондратьєва, А.А. Леонтьєв, Я. Л. Коломинский, І.А. Зимова, Н.В. Кузьміна, А. А. Реан і д.р. Автори цих досліджень розглядають педагогічний процес як комунікаційний процес, в який включено вчитель і учащіеся.Общеніе все ще залишається одним з найважливіших чинників виникнення, розвитку та зміцнення пізнавальних інтересів в учня. Тільки 20% інформації, якою володіє сучасна людина, засвоюється ним із засобів масової комунікації. Інші 80% купуються по каналах міжособистісного спілкування. Педагогічне спілкування це цілісна система соціально-психологічної взаємодії педагога і виховуваних, що містить в собі обмін інформацією, виховний вплив і організацію взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів. «Педагогічне спілкування», — згідно з О.О. Леонтьєву, — «становить необхідне і спеціальна умова присвоєння дитиною досягнень історичного розвитку людства». [41,26].

Педагогічна діяльність вчителя характеризується певним стилем — стійкою системою способів, прийомів, що виявляються в різних умовах її здійснення.

Стиль педагогічної діяльності, відбиваючи його специфіку, включає: стиль управління, стиль саморегуляції, стиль спілкування, когнітивний стиль вчителя. На стиль педагогічної діяльності впливають три основні фактори: індивідуально-психологічні особливості суб'єкта діяльності (вчителі), особливості самої діяльності, особливості учнів: вік, стать, статус, рівень знань і т.д. (А. І. Зимня). [27] Стиль спілкування В.А. Кан-Калик визначає як індивідуально-педагогічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога і студента. [30,35].

Л.Д. Столяров, В.А. Кан-Калик, Т. Тальон, Б.Г. Ананьєв пропонують кілька моделей, у тому числі і оригінальні, авторські, класифікації стилів педагогічного спілкування. Однак у більшості випадків можна скористатися класичною моделлю докладний опис якої можна знайти у А.К. Маркової: Авторитарний стиль, Демократичний стиль, Ліберальний стиль. Дослідження стилів педагогічного керівництва проведене К. Левіним показало, що попустительский (ліберальний) стиль, за інших рівних умовах, дає найгірший результат. При ньому учнями виконується менше роботи, учні виявляють низьку задоволеність своїми результатами. [19,54].

Звернення до крайнощів авторитарного і вільного виховання означає приписування джерела і рушійної сили спілкування або дорослим, або дітям. Насправді рушійними силами спілкування повинні бути обидві сторони — і дорослі, і діти. По обидві сторони діалогу знаходяться і творці, і творені (Р. Р. Кондратов). Перенесення фокусу уваги до учня, його особистості лежить в основі розвивального навчання, в парадигмі якого розвивається сучасна школа. Учні як компонент єдиної системи, що розвивається «навчальний матеріал — вчитель — учень» перетворюється з об'єкта педагогічного впливу на партнера вчителя. Вчитель же з «транслятора» навчального матеріалу стає організатором пізнавального взаємодії між навчальним матеріалом і учнями, з якими він становить сукупний суб'єкт спільного процесу пізнавального та іншого розвитку. [30,37].

Під педагогічним спілкуванням звичайно розуміють професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним (в процесі навчання і виховання), що має певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно повноцінне і оптимальне) на створення сприятливого психологічного клімату, а також на іншого роду психологічну оптимізацію навчальної діяльності і відносин між педагогом і учнем (А. А. Леонтьєв). [41,30].

Проблема ефективності спілкування набула останнім часом великого значення. Їй присвячені праці багатьох відомих психологів — А. А. Бодалева, Б. Ф. Ломова, Є.С. Кузьміна, В. В. Знакова, А.А. Леонтьєва, А. А. Реана та ін Слід зазначити, що в якості самостійного напрямку виділяється проблема ефективного педагогічного спілкування (І. О. Зимня, Я. Л. Коломінський, С. В. Кондратьєва, А. А. Леонтьєв, Н. В. Кузьміна, А. А. Реан та ін). Експериментальні дослідження показують, що серед безлічі завдань, що постають перед педагогом, найбільш складними виявляються завдання, пов’язані зі спілкуванням. Вони припускають, що педагог має досить високим рівнем розвитку комунікативних умінь.

Мета дослідження — на основі аналізу психолого-педагогічних досліджень з проблеми розробити методичні рекомендації щодо педагогічного спілкування для викладачів педагогічного коледжу.

Об'єкт дослідження — процес взаємодії викладача зі студентами.

Предмет дослідження — педагогічне спілкування викладачів і студентів.

Гіпотеза дослідження — ми припускаємо, що оцінка особистісних та професійних якостей викладача студентами різних курсів носить суб'єктивний характер і змінюється в залежності від віку та курсу навчання.

У відповідності з предметом, метою та висунутою гіпотезою визначені наступні завдання дослідження:

• 1. Піддати аналізу психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження.
• 2. Вивчити перевагу студентів різних курсів зовнішнього вигляду і культури поведінки викладача.
• 3. Провести діагностики педагогічного спілкування за методиками Т. П. Колодяжний, О. А. Казанської та ін

Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано сукупність таких методів дослідження:

Теоретичний аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури і науково-педагогічних досліджень з проблем педагогічної взаємодії; включене педагогічне спостереження за діяльністю і спілкуванням викладачів і студентів; індивідуальні, групові бесіди зі студентами, викладачами; анкетування, діагностичні методики.

База дослідження: Педагогічний коледж м. Комсомольська-на-Амурі.

Терміни проведених досліджень: з вересня 2007 року — по травень 2008 року.