Список використаної літератури

• 1. Історія педагогіки: навч. посібник для студентів пед. ін-тів / під ред. М.Ф. Шабаєва. — М.: Просвещение, 1981. — 367 с.
• 2. Константинов Н. А. Історія педагогіки: підручник для студентів пед. ін-тів / Н. А. Константинов, Є.Н. Мединський, М. Ф. Шабаева. — 5-е изд., Доп. і перераб. — М.: Просвещение, 1982. — 447 с.
• 3. Левківський М.В. Історія педагогіки: навч.-метод. посібник / М.В. Левківський. — 3-е вид. — К.: Центр учб. л-ри, 2008. — 190 с.
• 4. Максимюк С. П. Педагогіка: навч. посібник / С. П. Максимюк. — К.: Кондор, 2009. — 670 с.
• 5. Мчелідзе Н.Б. Історія дошкільної зарубіжної педагогіки: хрестоматія: навч. посібник для студ. пед. ін-тів / Н.Б. Мчелідзе, А. А. Лебеденко, Е. А. Гребенщикова. — М.: Просвещение, 1974. — 464 с.
• 6. Пінкевич А.П., Мединський Є.М. Йоганн Генріх Песталоцці: Його життя, вчення і вплив на російську педагогіку. — М., 1927.
• 7. Песталоцці І.Г. Вибрані педагогічні твори: У 2-х т. За ред. В. А. Ротенберг, В.М. Кларін. Т.2. М .: Педагогіка, 1981. 416 с.
• 8. Історія педагогіки та освіти. Від зародження виховання в первісному суспільстві до кінця XX ст.: Навчальний посібник для педагогічних навчальних закладів За ред. Академіка І. Піскунова. 2-е изд., Випр. і доповн. М .: ТЦ Сфера, 2001. 512 с.
• 9. Леушина А. М. ФЭМП у дошкольного возраста. М.: «Просвещение», 1974.
• 10. Богуш А. М. Методика розвитку рідної мови. — К.:Вища школа, 1995.
• 11. Песталоцци И. Г. Из произведения «Лебединая песня», Избранные педагогические сочинения: В 2 т.— М., 1981.— Т. 2.— С. 217—218.
• 12. Пінкевич А.П. «Песталоцці», 1933. — 128 с. (Життя чудових людей).
• 13. Коменський Я. А., Локк Д.,. Руссо Ж.-Ж, Песталоцці Й.Г. Педагогічна спадщина. — Москва: Педагогіка, 1989. — 416 с.
• 14. Джуринський А. Н. Історія зурубежной педагогіки: Навчальний посібник. — М., 1998.
• 15. Педагогічний енциклопедичний словник / За ред Б.М. Бім-Бада. — М., 2003. — С. 393.
• 16. Коджаспірова Г. М. Історія освіти та педагогічної думки: таблиці, схеми, опорні конспекти. — М., 2003. — С.83.
• 17. Духавнева А. В., Столяренко А. Д. Історія зарубіжної педагогіки та філософія освіти. Серія «Підручники, навчальні посібники». Ростов н / Д: Фенікс, 2000. 480 с.
• 18. Історія педагогіки та освіти. Від зародження виховання в первісному суспільстві до кінця XX ст.: Навчальний посібник для педагогічних навчальних закладів Под ред. академіка РАО А.І. Піскунова. 2-е изд., Испр. і дополн. М.: ТЦ Сфера, 2001. 512 с.

Додаток 1

Казка Для ознайомлення з приголосними звуками Жили-були шість голосних звуків, які вміли гарно співати. Поряд з ними жило ще багато звуків, але вони співати не вміли. Іншим звукам також дуже хотілося співати, та коли вони намагалися це зробити, у них виходило шипіння — «Ш-ш-ш», пихтіння — «П-п-п», свистіння — «С-с-с», бумкання- «Б-б-б» та видавали інші звуки, окрім співу. Коли хтось промовляв ці звуки, повітря не виходило вільно з ротика, а зустрічало перешкоду: то губки змикаються (М, П, Б), то спинка язика підніметься і закриє прохід (К, Х, Г). Тому ці звуки позначаються рискою — (неначе стулені губки). Ці звуки можуть перешкоду зменшувати, ніби робити маленьку шпаринку, коли їх вимовляти не твердо, а м’яко не Б, а БЬ, не Л, а ЛЬ. У такому випадку і позначають їх інакше — двома рисками =.

Та найгіршим було те, що ці звуки не могли гратися, як голосні. наприклад, стануть у пару, А та У, і чуємо, як у лісі люди гукають один одного А-а-а-у-у-у. Поміняються місцями У й, А — чути, як плаче дитина У-у-у-а-а-а. підбіжить І до, А — це десь неподалік закричав віслючок — іа-іа-іа.

Як же хотілося сусідам голосних звуків теж так гратися! І ось вони попросили голосні звуки погратися з ними. Голосні звуки були добрими. Вони добре поміркували, як можна допомогти своїм сусідам і вирішили: щоб ті теж могли співати і так гратися, їм треба бути біля голосних звуків. Сусідні звуки дуже зраділи. Відтоді вони стали називатися приголосними звуками. Тепер приголосні звуки стають у пару з голосними. Скажімо, стали у пару, А та М, і чуємо, як мати годує малечу — ам, а стали разом М і У — замукала корова — му-у-у.

Так і потоваришували голосні і приголосні звуки.

Додаток 2

Казка Голосні і приголосні звуки стали товаришувати і ходити парами. Але у деяких пар не виходило щось сказати. Наприклад, взялися за руки Д та И (скажемо всі разом: «ДИ»), але це нічого не означало. Вони дуже засмутилися, тому їх прийшли втішати звуки В та О і розповіли, що у них теж нічого не виходить (усі разом — «ВО»). Тож вони взялися всі разом за ручки: ДИ-ВО. Раптом прибігли інші звуки і почали їх вітати: «У вас вийшло ДИВО!» І дійсно це було диво, бо окремо вони нічого не означали, а разом склали слово — «диво».

Інші звуки теж почали ставати по двоє та навіть по троє, а потім підходили до інших таких групок і складали слова. Такі групки звуків почали називати складами, адже з них складається слово. Звуки утворювали склади, а потім об'єднувалися в слова. Але помітили, що приголосні звуки не можуть самі утворювати склади, а тільки за допомогою голосних звуків. Тоді біля одного голосного могло зібратися два, а інколи і три приголосних звука. А голосні звуки можуть утворювати частинки слова — склади — і без приголосних. тож звуки прийшли до висновку, що скільки у слові голосних звуків, скільки і складів.

Додаток 3

1. Словесні ігри для розвитку й збагачення активного словника Доповни речення.

* Влітку листочки на деревах зелені, а восени. * Зайчик влітку…, а взимку… * Гриби ростуть у…, а огірочки — на… * Риба живе у…, а ведмідь — в… * Цукор солодкий, а лимон… * Вдень світло, а вночі…

Закінчи речення Діти по черзі закінчують кожне з речень: Я хочу… Я вмію… Я допоможу… Я принесу… Я заспіваю…

Здогадайся і підкажи На дошці виставлені малюнки. Педагог називає декілька ознак одного із зображених обєктів, а діти називають сам обєкт.

* Вороняче, сіре… — крило; * зелений, ненажерливий… — крокодил; * хижий, ширококрилий… — орел; * блискуче, гладеньке… — дзеркало.

Скажи який.

• * Олівець — новий, великий, гарний, ребристий, кольоровий, тонкий, міцний… * Листок — осінній, жовтий, великий, маленький, опалий… * Квітка — запашна, весняна, лісова, яскрава, маленька… * Річка — швидка, прозора, глибока, чиста, широка… * Мама — добра, ніжна, мила, лагідна, працьовита…
• 2. Словесні ігри на розпізнавання частин мови, зясування взаємозвязку між ними.

Весела сімейка Правильно назвати тварин та їх дитинчат.

* Мама — лисиця, тато — лис, малята — лисенята. * Півень, курка, курчата. * Кіт, кішка, кошенята. * Гусак, гуска, гусенята. * Ведмідь, ведмедиця, ведмежата.

Великий — малий Добирання пестливих слів.

* Мама — матуся, * ваза — вазочка, * кіт — котик, * сонце — сонечко, * річка — річечка, * курча — курчатко, * береза — берізка, * листок — листочок.

Два — один Утворення з двох іменників складного:

• * Небо і схил — небосхил, * ліс і смуга — лісосмуга, * птах і ферма — птахоферма, * лист і падати — листопад, * хліб і робити — хлібороб,
• * ліс і рубати — лісоруб, * сніг і падати — снігопад.

М’яч лови — слово-ознаку утвори Вихователь називає іменник і кидає дитині м’яч. Дитина утворює від запропонованого слова прикметник і повертає м’яч педагогові.

* Весна — весняний, * сонце — сонячний, * береза — березовий, * липа — липовий, * дощ — дощовий.