Висновки. 
Форми контролю знань учнів з математики

Контроль як педагогічне поняття являє собою усвідомлене, планомірне спостереження та фіксацію вербальних і практичних дій вихованців з метою з’ясування рівня набуття ними соціального досвіду, опанування програмного матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками й уміннями та формування в них певних особистісних і професійних рис. Отже, ми розглянули контроль як складову частину навчального процесу — місце і роль його у навчанні; види, методи і правила проведення. Проведення контролю є фактично завершальною стадією кожного етапу навчання, без контролю не можливо визначити ні якість знань учнів, ні якість праці вчителів, тому в даній курсовій роботі ми з’ясували:

• 1) сутність контролю, мету і його функції;
• 2)охарактеризували оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності;
• 3)виявили правила і техніку контролю успішності навчальної пізнавальної діяльності.

Основні завдання контролю: виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається; визначити недоліки в уроках і намітити шляхи їх усунення; виявити ступінь відповідальності учнів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі; стимулювати інтерес учнів до предмета і їх активність у пізнанні.

Всі види контролю успішності передбачають проведення планомірного систематичного спостереження вчителя за навчальною діяльністю учнів у класі і поза класом. Дані такого спостереження дозволяють встановити відносини учня до своїх навчальним обов’язків, його сильні і слабкі сторони, прогалини в знаннях, здійснити індивідуальний підхід до учнів шляхом застосування різних методів перевірки знань, умінь і навичок.

Щоб процес вивчення математики проходив усвідомлено, для цього необхідно:

• — переходити від конкретного до абстрактного;
• — ставити і вирішувати завдання вироблення навичок і досягнення необхідного рівня володіння або цілком усвідомленими прийомами;
• — вчити роздумів і міркуванню;
• — проявляти постійну увагу до течії математичної думки учнів;
• — заохочувати індивідуальні способи вираження думки учнів, навіть нехай не завжди точні;
• — спонукати учнів до власних формулювань і висновків;
• — віддавати перевагу точності та результативності математичних обчислень;
• — уникати переходу до вивчення нових тем за наявності прогалин у раніше вивчених.

Цьому сприяло проведення різноманітних форм перевірки, що дозволяють перевірити глибину знань.