Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Нині розбудова власної держави для українців проходить складний іспит. Зовнішня військова агресія, анексія частини території держави, реформування усіх сфер життєдіяльності держави змушують нас згуртуватись і мобілізуватись у вирішенні надскладних завдань і внутрішньо-, і зовнішньополітичного характеру. Доволі символічним виглядає той факт, що майже сто років тому Україна вже проходила подібні процеси. Тому, щоб не повторити ті ж помилки, слід детально проаналізувати ключові моменти національно-визвольних змагань початку XX ст. та охарактеризувати роль і місце у них вітчизняних політиків.

Особливої уваги потребує дослідження державотворчої та правотворчої спадщини українських політичних діячів, які безпосередньо брали активну участь у національно-визвольних змаганнях на українських землях і стали фундаторами української державності. В цьому контексті слід детально вивчити вітчизняне державота правотворення, прикладом якого є Західноукраїнська Народна Республіка та діяльність її політичного лідера Євгена Петрушевича. З його іменем пов’язана історія українського руху в Галичині наприкінці XIX — початку XX ст.

Президент Української Національної Ради, а згодом і Президент Західноукраїнської Народної Республіки Євген Петрушевич, будучи юристом, активним політиком і громадським діячем, все своє свідоме життя, навіть перебуваючи у вигнанні, боровся за свободу українського народу, відновлення державного суверенітету та був автором низки політико-правових моделей державного розвитку. Саме тому важливо проаналізувати державно-правові погляди Є. Петрушевича як на етапі їх становлення, так і в період політичної зрілості, коли Є. Петрушевич був главою держави, одночасно будучи диктатором та очільником уряду в екзилі.

Серед головних детермінантів державно-правових поглядів Є. Петрушевича — концепції автономізму та федералізму, а також їх характеристика з точки зору аналізу моделі державного розвитку, визначення ефективної форми правління та форми державного устрою України, розуміння державного та національного суверенітету і, звичайно, роль Є. Петрушевича у розвитку вітчизняного конституціоналізму.

Отже, актуальність дослідження полягає у необхідності детального аналізу державно-правових поглядів Є. Петрушевича та з’ясування його ролі у національному відродженні на західноукраїнських землях кінця XIX — початку XX століття, визначенні й окресленні місця політика в період національно-визвольних змагань, а також особливостей політико-правових аспектів його діяльності в еміграційний період. Такий аналіз дасть можливість дослідити ключові засади вітчизняного державота правотворення.

Теоретичну основу дисертації склали праці відомих вітчизняних науковців, а саме: В. Великочого, П. Гая-Нижника, В. Гнатюка, П. Гуцала, Д. Забзалюка, Я. Ісаєвича, М. Кагадія, О. Карпенка, Ю. Киричука, М. Кобилецького, М. Костицького, О. Красівського, Г. Кручкевича, М. Кугутяка, В. Кульчицького, В. Кучабського, В. Кушніра, К. Левицького, І. Лисяка-Рудницького, М. Литвина, І. Лісної, М.

Лозинського, В. Макарчука, С. Макарчука, I. Максимчука, М. Мацькевича, О. Назарука, М. Никифорака, О. Павлишина, О. Павлюка, В. Піскуна, О. Рубльова, С. Сливки, I. Соляра, I. Сохоцького, М. Стахіва, Б. Тищика, О. Федоріва, Л. Цегельського, М. Чубатого, С. Ярославина, М. Швагуляка та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація безпосередньо пов’язана з темою науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Держава і право: філософсько-правовий та теоретико-історичний виміри» (державний реєстраційний номер 0113U002433).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації - проаналізувати державноправові погляди Євгена Петрушевича як відображення основних засад державотворення та правотворення на західноукраїнських землях.

Для реалізації вказаної мети сформульовано такі основні завдання:

визначити ступінь наукової розробки проблеми та окреслити джерельну базу дослідження;

розкрити особливості становлення громадсько-політичних поглядів Є. Петрушевича;

висвітлити політичну та законотворчу діяльність Є. Петрушевича в галицькому сеймі та австрійському парламенті;

визначити політико-правові засади становлення Західноукраїнської Народної Республіки у контексті державотворчих та правотворчих поглядів Є. Петрушевича;

охарактеризувати демократичні стандарти державота правотворення в політико-правовій спадщині Є. Петрушевича;

обґрунтувати роль Є. Петрушевича у розвитку українського конституціоналізму;

виокремити міжнародно-правові та суспільно-політичні аспекти діяльності уряду Є. Петрушевича в екзилі;

проаналізувати пошук та розробку Є. Петрушевичем державно-правових концепцій та моделей розвитку української державності в 20−30-х рр. XX ст.

Об'єкт дослідження — громадська та політична діяльність Євгена Петрушевича.

Предмет дослідження — державно-правові погляди Євгена Петрушевича на формування державності в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових і спеціально-наукових методів.

За допомогою вказаних методів розглянуто досліджувану проблему у статиці й динаміці (еволюції) її розвитку, обґрунтовано логічність і послідовність етапів становлення й розвитку державно-правових поглядів Є. Петрушевича. За допомогою діалектичного підходу проаналізовано життєвий шлях і роль Є. Петрушевича у державно-правовій та громадсько-політичній діяльності (підрозділи 1.2, 1.3). Системно-структурний метод дав змогу з’ясувати структуру досліджуваного об'єкта та місце державно-правових поглядів Є. Петрушевича у системі політико-правової думки України (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3, 3.2).

Формально-юридичний метод застосовувався у процесі дослідження праць Є. Петрушевича (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1). Історико-правовий метод використано для розуміння еволюції державно-правових поглядів Є. Петрушевича (підрозділи 3.1, 3.2). Порівняльно-правовий метод сприяв вивченню державно-правових поглядів Є. Петрушевича та інших відомих політиків того часу з вказаної проблеми (підрозділи 2.1, 3.1). Системний метод застосовувався під час аналізу та класифікації архівних матеріалів та інших друкованих джерел дослідження (підрозділ 1.1).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є завершеним комплексним дослідженням, присвяченим державно-правовим поглядам Євгена Петрушевича, у результаті якого сформульовано низку нових оригінальних авторських положень, що мають актуальне теоретичне і практичне значення у сфері історико-правових наук. Зокрема: петрушевич західноукраїнський республіка державотворчий уперше:

запропоновано концептуальний підхід щодо виокремлення трьох основних етапів становлення та розвитку державно-правових поглядів Є. Петрушевича;

охарактеризовано особливості та головні пріоритети законотворчої діяльності Є. Петрушевича;

здійснено аналіз державно-правових ідей Є. Петрушевича в контексті реформування законодавчої та виконавчої гілок влади, а також підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування;

розкрито роль та місце Є. Петрушевича у розвитку українського конституціоналізму;

обґрунтовано та доведено ключову роль Є. Петрушевича у пошуку та розробці державно-правових концепцій і моделей розвитку української державності в 2030;х рр. XX ст.;

удосконалено:

особливості громадської діяльності та професійної адвокатської практики, як чинники становлення державно-правових поглядів Є. Петрушевича;

обґрунтування історико-правових засад становлення та формування Західноукраїнської Народної Республіки;

розуміння правової оцінки Є. Петрушевичем понять «автономія»,.

«федералізм», «суверенітет», «диктатура» «конституціоналізм»;

вивчення міжнародно-правових та суспільно-політичних аспектів діяльності уряду Є. Петрушевича в екзилі;

набули подальшого розвитку:

висвітлення діяльності Є. Петрушевича в українському державота правотворенні у період національно-визвольних змагань на західноукраїнських землях;

демократичні стандарти державота правотворення в поглядах Є. Петрушевича;

особливості державно-правових поглядів Є. Петрушевича в еміграційний період.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані положення та висновки про діяльність Є. Петрушевича у творенні української державності становлять науково-теоретичний та практичний інтерес.

Завдяки результатам дослідження актуалізовано роль Є. Петрушевича у становленні та розвитку української політико-правової думки. Проблеми, розглянуті у роботі, можуть сприяти подальшому дослідженню державно-правових поглядів Є. Петрушевича, допоможуть реалізувати потребу наповнення історичним змістом таких категорій правової науки, як «суверенітет», «автономія», «федералізм», «диктатура», «форма правління», «державний устрій», «законотворча діяльність», «місцеве самоврядування», «права національних меншин», «конституціоналізм».

Результати та висновки дисертації можуть бути застосовані під час підготовки підручників, посібників і навчально-методичної літератури для викладання таких навчальних дисциплін: «Історія політичних та правових вчень», «Історія держави і права України», «Теорія держави і права», «Філософія права», «Історія України», «Політологія» тощо.

У правотворчій сфері окремі положення дисертації можуть бути використані під час розробки нормативно-правових актів, що регулюють питання державного устрою та конституційного забезпечення державності в Україні.

Особистий внесок здобувана. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Запропоновані в роботі висновки та положення сформульовані на базі особистих досліджень. У разі використання матеріалів інших дослідників зроблено відповідні посилання.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми, отримані узагальнення та результати оприлюднено на наукових конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Вітчизняна юридична наука в умовах сучасності» (м. Харків, 11−12 травня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Верховенство права та правова держава» (м. Ужгород 18−19 травня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний вимір держави і права» (м. Львів, 24−25 травня 2013 р.); І регіональній науково-практичній конференції «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи розвитку» (м. Львів, 11 квітня 2013 р.); Звітних наукових конференціях ад’юнктів, аспірантів та здобувачів ЛьвДУВС «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 27 вересня 2013 р.; 17 жовтня 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Право і держава: проблеми розвитку і взаємодії у XXI ст.» (м. Запоріжжя, 30−31 січня 2015 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Нові завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХІ столітті» (м. Одеса, 6−7 лютого 2015 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображено у 13 наукових публікаціях, з яких 5 — наукові статті (одна з них у закордонному фаховому виданні) та 8 — тези виступів на науково-практичних заходах.

Структура дисертації охоплює вступ, три розділи, що об'єднують вісім підрозділів, висновки, список використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок, із них основного тексту — 168 сторінок, список використаних джерел (246 найменувань) — 21 сторінка.