Опанас Нікітін

У 1466 року посли Ширван-шаха поверталися додому, в Баку, від двору Великого князя московського Івана III. З ними вирушили кілька росіян і бухарских купців. Почувши це, тверський купець Афанасій Нікітін теж захотів спробувати торгового щастя на іноземних країнах. У Нижнього Новгорода він долучився до посольському каравану: разом плисти було безпечніше. У гирло Волги, проте, астраханські татари розбили караван. Уцілілі купці дісталися Шемахи. Звідти Нікітін, покладаючись зважується на власну торгову кмітливість, пішов у багату Персію, де провів 8 місяців.

Будучи допитливим і допитливим, Афанасій Нікітін завів щоденник, куди заносив все, що і чув. Не занадто багато наторговав узбережжя, він перевалив через хребет Ельбрус і пішов на південь Персії, до славившемуся багатством Ормузу (Гурмызу). Цей місто-порт на острові в Ормузском протоці вражав уяву. Сюди з'їжджалися купці з Цейлону, з Індії, та з Аравії. Але товар на ормузских ринках був доріг. Афанасій Нікітін дізнався, що з морем, таки в Індії, базари здатна дешевше, а цінуються там арабські коні. Купивши породистого скакуна, він занурився вздовж і, перепливши Індійський (Аравійське) море, друга з його шляху, ступив на індійську землю в порту Чеаур.

Та й не пощастило Панасові Нікітіну торгувати: не зумів продати він жеребця і пішов з нею вглиб країни. Вийшовши через гірські ланцюга Західних Гат на Деканское плоскогір'я, він у місті Джунир, звідки через 2 місяці вирушив у Бидар — столицю великого «бессерменского"(мусульманского) держави Бахманидов. Ніщо не йде від спостережної очі російського мандрівника у цьому великому багатолюдному місті. У межах своїх нотатках Нікітін описує парадні виїзди султана і багатство його почту, палац, прикрашений різьбленням і золотом, і оцінили оточуючі його потужні мури з сімома воротами. Поруч із цієї розкішшю він зазначає злидні й поділ індусів на касти з різними звичаями, побутом та навіть їжею.

Проживши в Бидаре рік, Афанасій Нікітін знову поринає у шлях, відвідує діамантові копальні провінції Райчур і релігійних прочан Парват. Захоплюючись красою коштовного каміння, він, проте, зазначає, що товарів росіян князівств але немає, бо, які можна дешево придбати, оподатковується занадто великий пошлиной.

Так, кочуючи із міста у місто, Афанасій Нікітін провів майже 3 року. Він виходив Деканское плоскогір'я і в Західну узбережжі Індії, та за 30 років до португальця Васко так Гами який із європейців дав правдиве опис цієї країни й життя її народів. Він вникав на все і записував на свій зошит: особливості державних устроїв і правління, побуту і господарства, міської архітектури та сільській природи. Заносив у щоденнику і чуті їм розповіді про іноземних країнах: про Цейлоні, багатому коштовним камінням, про Західному Індокитаї, де у місті Пегу індійські ченці (дервіші) торгують порцеляновими виробами з «Чину так Мачина» (Китаю)…

Знудьгувавшись за батьківщиною, він зібрався ти дорогою. Знову перетнув гряду Західних Гат і це рухався до приморському місту Дабулу. Тут сів у корабель, отплывавший в Ормуз, і Крим облишив берега Індії. Морем він дістався південно-східних берегів Аравії, та був через гори направився на північний захід, до Тебризу. Пройшовши по Вірменське нагір'ю, купець вийшов до третьої на своєму шляху, сьогодні вже Стамбульському (Чёрному) морю. У Трапезунді він протягом місяця чекав попутного вітру і лише до кінцю 1472 року дістався генуезької Кафи (Феодосії). Ось і зустрів московських купців, які хотіли повертатися навесні на родину.

Цілу зиму Афанасій Нікітін наводив він на порядок свої дорожні записи, які назвав «Ходіння упродовж трьох моря», а навесні разом із новими товаришами пішов на Русь, мріючи скоріш повернутися у Твер. Не судилося і було повернутися до рідного міста. Афанасій Нікітін захворів і помер, не дійшовши до Смоленська. Супутники ж мандрівника, поховавши свого приятеля доставили його тетрадь-дневник до князівському двору. І читав князь московський слова російського купця, обошедшего багато країн: «А Російську землю Бог так сохранит… на цьому світі немає країни, як і їй, хоча бояри Російської землі ласкаві. Але так влаштується Руська земле і буде у ній справедливість. «.