Інформативні можливості реєстру позики до військового скарбу 1743 р. для вивчення історії неурядової старшини Гетьманщини

Досліджується персональний склад та майновий статус бунчукового і військового товариства Гетьманщини в середині XVIII ст. Для аналізу використано реєстр позики до військового скарбу 1743 р. Це статистичний реєстр, що надається до порівняння за кількома показниками. Щодо кожного товариша вказано, скільки в його володінні було дворів і млинових кіл та яку суму позики він мав надати зі свого майна у військовий скарб. Аналіз матеріалу показав соціальну та майнову неоднорідність бунчукового і військового товариства. Обтяжливою економічно служба виявилася для 50% бунчукового та 72% військового товариства.

Ключові слова: неурядова старшина, бунчуковий товариш, військовий товариш, реєстр, позика, майновий статус, двір, млинове коло, Гетьманщина.

позика військовий товариство майновий.

Історія неурядової старшини Гетьманщини протягом останнього десятиліття стала предметом зацікавлення багатьох українських істориків. Активно публікуються джерела, що дозволяють її комфортно вивчати. Особлива увага приділяється персональному складу та генеалогії козацької старшини, що включала також і неурядову. На часі поглиблення досліджень за рахунок розширення даних та їх аналізу, особливо щодо майнового статусу всіх чинів неурядової старшини.

Персональний склад неурядової старшини Гетьманщини у ХУІІ ст. досліджується завдяки різноманітним реєстрам всіх чинів неурядової старшини, опублікованим Л. Окіншевичем [10], В. Панашенко [3; 11], О. Репаном [12; 13], І. Ситим [14], С. Горобцем [1]. Та ці списки рідко містять інформацію майнового характеру. Приділяв увагу в своїй праці окремим аспектам майнового статусу Л. Окіншевич. Аналіз статків бунчукового товариства Чернігівського полку здійснила В. Панашенко. Величезний пласт інформації про майно неурядової старшини Чернігівського і Полтавського полків мають останні публікації В. Кривошеї [5; 6; 7; 8]. Реєстр, що вміщує відомості економічного характеру про бунчукове і військове товариства за один рік (тут 1743) аналізується вперше.

Мета дослідження показати інформативні можливості такого типу документу, як реєстр позики до скарбу, для вивчення різних аспектів історії бунчукового і військового товариства Гетьманщини у ХУЛІ ст.

Для загальної оцінки економічної спроможності бунчукового товариства в середині ХУЛІ ст. маємо цінне джерело — реєстр позики у військовий скарб тисячі рублів з володінь дійсних та абшитованих бунчукових і військових товаришів Гетьманщини 1743 р. [2, арк. 253−258]. Крім того, що це список персонального складу бунчукових і військових товаришів кінця 1743 р., це ще й статистичний реєстр, що надається до порівняння за кількома показниками. Щодо кожного товариша вказано, скільки в його володінні було дворів і млинових кіл та яку суму позики він мав надати зі свого майна у військовий скарб.

Усього в реєстр внесено в десяти полках 133 маєтки бунчукових товаришів. Із них 12 маєтків померлих бунчукових товаришів або родин померлих полковників (Кочубея, Апостола). Діючих товаришів на той момент налічувалося 139 осіб, які служили із 121 маєтку. Дворів, з яких служило по кілька товаришів, всього 14, із них 2 маєтки виставляли на службу більше 2-х товаришів. Всього з померлими в реєстрі фіксується 151 особа. Найбільша кількість маєтків у Стародубському полку — 31, з них 3 належали родинам померлих, а службу з інших несло 32 бунчукові товариші. Разом полк вніс до скарбу 140 рублів і 88 копійок. Також до полку належало 5 абшитованих товаришів. Другим за числом маєтностей (25, з них 3 померлих товаришів) був Чернігівський полк. Служило тут 29 товаришів, а разом до скарбу полк вніс (без 2-х абшитованих) 141 р. 62 коп., тобто навіть більше за Стародубський. Суми, виплачені до скарбу іншими полками, були в кілька разів меншими за дві попередні: Ніжинський (21 маєток і б. т) — 58 р. 83 коп.; Лубенський (17 маєтків, з них 1 померлого, 16 б. т.) — 47 р 40 коп.; Прилуцький (12 маєтків, 17 б. т.) — 28 р. 79 коп.; Київський (10 маєтків, з них 1 померлого, 10 б. т.) — 5 р. 68 коп.; Переяславський (6 маєтків, 6 б. т.) — 20 р. 62 коп.; Гадяцький (5 маєтків, з них 1 померлого, 5 б. т.) — 22 р. 32 коп.; Полтавський (4 маєтки, з них 2 померлих, 2 б. т.) — 64 руб. 44 коп.; Миргородський (2 маєтки, з них 1 померлого, 1 б. т.) — 23 р. 14 коп. Всього бунчукові товариші позичили до скарбу 553 руб. 72 коп. та абшитовані бунчукові товариші - 56 р. 40 коп. Разом — 610 рублів 12 копійок. Залишок позики розкладався на військових товаришів та інші категорії старшини.

Впадає у вічі особлива незаможність бунчукових товаришів Київського полку, які разом сплатили до скарбу трохи менше 6 руб. Ще в семи полках сума становила від 20 до 65 руб. І двома найзаможнішими полками, що надали по 141 руб., виявилися найбільші за числом бунчукових Стародубський і Чернігівський полки. Хоча справа не в чисельності, адже 21 товариш Ніжинського полку вніс бл. 59 руб., а з 4 маєтків Полтавського в позику надано 65 руб. Основним критерієм виступала заможність бунчукового товариша. Якщо розбити маєтки товариства на групи (за величиною сплаченої суми), то отримаємо таку картину: із 133 маєтків (включаючи маєтки померлих бунчукових) менше одного рубля внесли 34 (26%); до 2 руб. — 38 (29%); від 2 до 4 руб. — 21 (15%); від 4 до 6 руб. — 21 (15%); від 7 до 10 руб. — 7 (5%); від 10 до 20 руб — 6 (5%); більше 20 — 6 (5%) (2 по 21; 2 по 24; 2 по 54). Як видно з викладених цифр, найбідніші маєтки бунчукових товаришів, з яких взято до 2 руб. позики, склали 55% всіх маєтків. Величина такого маєтку становила від 6 до 41 двору; без млинів або до 4 млинових кіл. Мінімально це або 6 дворів, або 1 коло. Це дає можливість встановити приблизну початкову суму позики: з 1 двору 4 копійки, з 1 кола млинового — 18 копійок. У цій категорії зустрічаємо виключення: б. т. Ф. Лисенко в Чернігівському полку з дворів не платив позики взагалі. І навпаки — четверо товаришів із різних полків заплатили позику від 60 коп. до 1.50, при відсутності даних про маєтності. Однакова кількість маєтків, по 21, фіксується в двох наступних категоріях. У категорії, сплата з якої становила від 2 до 4 рублів (21), величина маєтку коливалася від 20 дворів (інші варіанти: 20 дворів /6 кіл; 30/3) до маєтків, в яких було таке співвідношення дворів/кіл: 59/7; 72/4; 76/3. Маєтки, з яких сплачено від 4 до 6 рублів, включали мінімально 44 двори або 66 дворів і 5 кіл, а максимально — 96/16; 103/9; 139/4.

Ще дві категорії - це 7 маєтків (сплатили від 7 до 10 руб.) та 6 (від 10 до 15 руб.). У розряді «від 7 до 10 руб.»: мінімальний маєток — 171 двір або 130/4; максимальний — 203/11. В наступній категорії, «від 10 до 15 руб.», було маєтків, які варто вказати персонально. По 10 руб. сплатили: П. Кулябка (Лубни, 116/21); А. Миклашевський (Стародуб, 108/10); з дому вдови Р. Бороховича (Гадяч, 185/15); 10,83 сплатив А. Горленко з батьком (Прилуки, 185/20); 13 руб. сплатив В. Гудович (Стародуб, 278/9) та 14,44 сплатив В. Лизогуб (Чернігів, 286/15).

Залишилися найстатечніші бунчукові товариші, з 6 маєтків яких виплачено 197 руб. із 554 руб., тобто більше третини суми, закладеної для всього товариства. Суму в 21 руб. склала виплата з дому померлих бунчукових А. Дуніна-Борковського (Чернігів, 382/36) та П. Апостола (Миргород, 518/8). По 24 руб. виклали брати Корсаки (Стародуб, 513/15) та з дому гр. Владиславича (Стародуб, 520/15). 53 руб. 18 коп. виплачено з дому колишнього полковника Кочубея (Полтава, 1193/45) та найбільша сума, 54 руб., позичена в скарб б. т. Чернігівського полку А. Полуботком, маєток якого складав 1269 дворів та 36 млинових кіл. Зіставляючи списки найзаможніших бунчукових товаришів 1722 і 1743 рр., маємо збіжності: в обох списках є маєтності Корсаків, В. Кочубея, В. Лизогуба, А. Борковського та П. Кулябки. Відмінність лише в тому, що в 1722 р. до найзаможніших родин бунчукових належала третина від загалу, а у 1743 р. лише 15%. Це засвідчує прискорену поляризацію власності бунчукового товариства.

Отже, найзаможніші - це лише 5% всього бунчукового товариства. Друга за статками група — 13 товаришів (10%) теж не бідні, та частина з них мала вдвічі менші маєтності, ніж у найбагатших. Разом це всього 15% від загалу. Найбідніша частина товариства, як з’ясовано вище, становила 55%. Середина між полюсами — це 30% бунчукового товариства. Такий середній маєток включав 60−70 дворів та 6−10 млинових кіл. Доречно зауважити відносність у викладках. Напевно, бунчукові товариші не дуже прагнули платити велику позику до військового скарбу, тому могли приховати реальну кількість дворів млинів. Наприклад, один із найбагатших бунчукових Ніжинського полку Я. Маркович заплатив 6 руб. з 96 дворів та 16 млинових кіл. Він мав більше дворів перед Гілянським походом в 1725 р., що видно з його щоденника. А число млинових кіл у джерелі покреслено так, що не зрозуміло, то 6, 16 чи 46. Як результат, Я. Маркович потрапив при аналізі лише в середню категорію заможності (30%), хоча його місце у вищій. З іншого боку, бачили збіжність даних різних джерел щодо майна А. Борковського, тобто список 1743 р. заслуговує довіри.

Особливої уваги потребують 12 маєтків померлих товаришів. На місце батьків у частині випадків невдовзі прийшли служити сини. Так було, з родиною А. ДунінаБорковського, який помер в 1743 р. Велика маєтність була розділена на три частини. Але згідно реєстру позики йшли також з маєтків, власники яких померли давно, а спадкоємці повинні були виконувати певні служби з цієї землі. Як у випадку Р. Бороховича, який помер до 1722 р., а його дружина, давно заміжня за полковником Єропкіним, платила з маєтку необхідні суми. Так само було з померлим на початку 1729 р. Т Жоравкою, бунчуковим товаришем Стародубського полку, вдова якого заміжня в 1743 р. за Б. Ланкау. Причому родинні подробиці про вдів вказані тут же в реєстрі. З 12 маєтків два належали родинам померлих полковників, полтавського В. Кочубея, який помер в серпні 1743 р. та миргородського П. Апостола, який загинув у 1736 р. [4, с. 189, 436]. До одного реєстру з бунчуковими жінки потрапили як вдови старшин, які отримували опіку центральної влади. Таке собі продовження традицій протекціонізму, що несло й певні зобов’язання.

Абшитоване бунчукове товариство в усіх полках Гетьманщини у 1743 р. налічувало 17 осіб [2, арк. 253]. Разом вони сплатили 56 руб. 40 коп. позики. Серед абшитованого товариства менше 1 руб. заплатило 4 товариша, до 2 р. — 4; з до 4 р. — 4; з 4 до 6 р. — 2; з 6 до 10 р. — 3 товаришів. Отже, незаможна частина відставних бунчукових становила 8 осіб (47%); середня — 6 (35%), і найзаможніша, хоча й дуже відносна порівняно з дійсними бунчуковими, 3 особи (18%). Величина маєтку абшитованих бунчукових в 1743 р. починалася з 5 дворів (у І. Тернавіота маєтність не зазначена), а завершувалася власністю в 187 дворів і 13 млинових кіл Ф. Савича з Лубенського полку. Загалом дані про статки абшитованих основну пропорцію не порушують: близько половини малозаможних бунчукових товаришів, третина з середньою власністю, й менше п’ятої частини статечних товаришів.

Для виконання службових обов’язків військове товариство також використовувало власні маєтки. Оцінку економічної спроможності цього чину на початковому етапі його існування можемо зробити за вже згаданим нами реєстром позики товариства до військового скарбу 1743 р. [2, арк. 257зв-258]. У джерелі записане товариство всіх полків (всього 53 особи), що разом надало позику до військового скарбу в сумі 43 рублів 7 копійок. Так само, як в частині списку бунчукового товариства вказана власність у дворах і млинових колах, з яких взято позику. Біля значної кількості товаришів (21) не вказана власність, але сума позики при цьому становила 50 коп. і більше. Це вище, ніж коли у товариша вказано у володінні 4 двори або 1 двір і 2 кола, й взято в позику 33 чи 37 копійок. Є й відповідник: 50 коп. заплатив товариш, у якого було 4 двори та 2 млинових кола. Тобто, навіть якщо власність не вказана, вона мала бути близькою до наведеної вище, або товариш мав сталі прибутки від торгівлі чи іншого промислу. Співвідношення суми до власності в середньому збігається з установленим нами щодо позики бунчукових (за 1 двір близько 4 коп., за 1 коло не менше 18 коп.). Суми виплачені до скарбу окремими полками від більшої до меншої були такі: Ніжинський (15 осіб) — 10,15 (з 58 дворів/25 кіл млинових); Чернігівський (6) — 9,96 (200/7); Лубенський (8) — 4,83 (-/10); Переяславський (4) — 4,34 (35/13); Миргородський (3) — 3,60 (44/5); Гадяцький (2) — 3,37 (43/4); Прилуцький (5) — 2,20 (-/1); Стародубський — 1,70 (20/5); Полтавський (3) — 1,70 (17/-); Київський (3 особи) — 1,22 (18 дворів/без кіл). Всього — 43,07 (з 435 дворів/70 млинових кіл).

Одразу впадає у вічі незрівнянно менша заможність, навіть бідність військового товариства в порівнянні з бунчуковим, яке заплатило 553,72 (з 10 711 дворів / 656 млинових кіл). Відмінним було й те, що у військовому товаристві позику заплатили всі внесені до списку. Також, як у випадку з вищим чином, найбіднішим виявилося військове товариство Київського полку. Найбагатшим — у полках Чернігівському й Ніжинському. Виділяється Чернігівський, де 6 товаришів внесли майже однакову позику з 15 товаришами Ніжинського полку. При цьому саме тут жило 3 із 7 найзаможніших військових товаришів, найменша власність становила 24 двори, з якої виплачено 90 коп. і вписано лише одного товариша без майна (заплатив 50 коп.).

Спробуємо розділити військове товариство на групи за величиною сплаченої суми. Найбільша сума — це 3 р., сплачені Романом Яновим, в. т. Ніжинського полку, який був багаторічним відкупником податків у полках Гетьманщини, а його дружина походила зі старшинської родини Уманців [9]. Найменшу суму, по 8 коп., сплатили також троє товаришів Ніжинського полку (П. Темрянський, В. Купчинський та С. Зінченко). Виділяється п’ять груп: менше 20 коп. заплатило 6 осіб; від 20 до 50 коп. — 32; до 1 р. — 2; від 1 до 2 р. — 6; від 2 до 3 р. — 7 осіб. Отже, 38 осіб віднесемо до відверто незаможної частини товариства, що заплатила до 50 коп. Вона склала 72% загалу військових. Середня частина, що заплатила більше 50 коп., але до 2 р. — 8 осіб (15%). Заможне військове товариство склало 13%. Середня величина власності в найбіднішій групі була такою: товариші, які дали по 8 коп., мали по 2 двори підданих або по 1 колу млиновому; до 50 коп. платили власники 5 дворів або 2 кіл млинових; по 50 коп. платили особи з різною власністю від 2−12 дворів до 4 дворів і 2 кіл та велика група (21) осіб, власність яких зовсім не вказана. В середній групі бачимо у товаришів власність від 24 дворів (чи 15 дворів і 1 кола) до 35 дворів (чи варіанти: 27/2 або 8 кіл). У двох (І. Кирста, І. Пухович), власність яких не вказана, взято по 1 р. Власність 7 найзаможніших мала такі величини: від 19 до 50 дворів та від 1 до 11 млинових кіл (наприклад, 50/1 або 19/11). Серед абшитованих фіксуються в 1743 р. 2 військових товариші: В. Мовчан із Ніжинського полку (заплатив 30 коп. з 2 кіл) та Г. Плєшко зі Стародубського (заплатив 2,15 з 19 дворів і 8 млинових кіл) [2, арк. 254]. Як бачимо, загальна картина не змінюється.

Найбагатші військові товариші мали маєтки, співмірні з маєтками бунчукових нижче середніх статків. Для 72% незаможних товаришів служба була економічно обтяжлива, але від доручень їх не звільняли. У списку відсутні маєтки померлих товаришів чи їх вдів. Тоді як в категорії бунчукових бачимо 12 таких маєтків. Причина в недавньому утворенні самого чину військового товариша.

Як бачимо, в 1743 р. служба була економічно обтяжливою більше, ніж для половини бунчукових товаришів та 72% військових товаришів. Ситуацію рятувало лише те, що в той період майже припинилися війни, а витрати на цивільну службу були не такими значними. Зрозуміло, що становище бунчукового товариства, та навіть і військового, годі зіставляти з відповідними позиціями інших службових груп Гетьманщини. Це справді привілейована група старшини, й те, що вище відмічалося для частини товаришів як незаможність, для значкових чи виборних козаків було справжнім багатством.

Проаналізований матеріал лише одного реєстру показав соціальний зріз кожної з груп товариства. Бачимо завдяки списку економічну спроможність до служби кожного товариша. Очевидно, що подібні документи найкращі для загальних обрахунків щодо майнового статусу як цих чинів, так і значкового товариства в інші роки. Тому важливим завданням залишається їх архівний пошук та запровадження до наукового обігу.

Список використаних джерел

Горобець С. Списки значкових товаришів Чернігівського полку 1732 та 1737 рр. // Сіверянський літопис. — 2008. — № 1. — С.15−18.

Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.

І. Вернадського. — Ф.І. — Спр.57 335.

Компут (списан в року 1729 марта 20) товариства бунчукового в полках рейменту гетманского найдуючихся // Київська старовина. — 1997. — № 5. — С.34−47.

Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини: енциклопедія / В. В. Кривошея. — К.: Стилос, 2010. — 792 с.

Кривошея В. Українське козацтво в національній пам’яті: Чернігівський полк: монографія: в 2 т. / В. Кривошея. — К.: ДП «Пріоритети», 2012. — Т.І. — 516 с.

Кривошея В. Українське козацтво в національній пам’яті: Чернігівський полк: монографія: в 2 т. / В. Кривошея. — К.: ДП «Пріоритети», 2012. — Т.2. — 508 с.

Кривошея В. Українське козацтво в національній пам’яті: Полтавський полк: монографія: в 2 т. / В. Кривошея. — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2014. — Т.І. — 504 с.

Кривошея В. Українське козацтво в національній пам’яті: Полтавський полк: монографія: в 2 т. / В. Кривошея. — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2014. — Т.ІІ. — 496 с.

Кривошея І. І. Матеріали судової справи як джерело родоводу військового товариша Петра Уманця: (XVII-XVIII ст.) / І.

І. Кривошея // Генеалогічні записки. — Львів, 2012. — Вип.10: (нової серії 4). — С.50−55.

Окіншевич Л. Значне військове товариство в УкраїніГетьманщині XVII-XVIII ст. / Л. Окіншевич // Записки наукового товариства імені Шевченка. — Мюнхен: Заграва, 1948. — Т. CLVII: Праці Історико-Філологічної Секції. — 223 с.

Панашенко В. Бунчукові, військові і значкові товариші в Гетьманщині / В. Панашенко // Істину встановлює історія: зб. на пошану Ф. П. Шевченка / НАН України, Ін-т історії України. — К., 2004. — Т.2: Наукові студії. — С.291−347.

Репан О. А. Старшинський реєстр 1736 року / О. А. Репан // Дніпропетровський історико-археографічоний збірник. — Дніпропетровськ: Генеза, 2001. — Вип.2. — С.548−553.

Репан О. Іржа на лезі: лівобережне козацтво і російськотурецька війна 1735−1739 років / О. Репан. — К.: ВД «КиєвоМогилянська академія», 2009. — 195 с.

Ситий І. До історії українського війська: списки бунчукових товаришів та сотників 1733 р. / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 2000. — № 5. — С.139−143.