Охотознавство

Конспект лекцій з дисципліни:

«Мисливствознавство»

1. Техніка безпеки при поводженні з мисливською зброєю

1. Головною умовою безпеки користування мисливською зброєю є тверде знання і чітке виконання правил поводження з мисливською зброєю і сувора дисципліна всіх мисливців при проведенні полювання.

2. Мисливська зброя і боєприпаси повинна зберігатися в умовах, що виключають доступ до нього сторонніх осіб і особливо дітей. Зброя повинна бути в справному стані, в розібраному вигляді і незарядженою.

3. Стрільба і знаходження із зарядженою зброєю в населених пунктах, а також в безпосередній близькості від них (ближче 200 метрів від житлових будинків) категорично забороняється.

Пристрілка мисливської зброї повинна проводитися в місцях, спеціально відведених для цієї мети, або в організованому порядку в місцях з природною огорожею, або в місцях, що добре переглядаються на всю дистанцію польоту снаряда з обов’язковим виставлянням сторожової охорони.

4. Абсолютно не допускається виїзд мисливців і перебування їх на полюванні з несправною зброєю.

5. Мисливець зобов’язаний поводитися із зброєю так, як ніби воно завжди заряджена і готова до пострілу.

Забороняється:

а)направляти зброю на людину або домашніх тварин, навіть якщо вона не заряджена;

б) передавати в руки зброю, заздалегідь не оглянувши і не розрядивши її;

в) робити постріл без потреби, зводити курки, а безкуркову рушницю тримати з відкритим запобіжником;

7. При заряджанні і розрядці рушниці стволи її повинні бути спрямовані вгору або у бік землі.

8. При зустрічі з ким-небудь в мисливських угіддях рушницю необхідно відкрити і вийняти з неї патрони, якщо вона заряджена.

9. При пересуванні на всіх видах транспорту до місця полювання зброя повинна бути розрядженою, розібраною і знаходитися в чохлах.

При подоланні перешкод — канав, огорож, переходів кладок м через струмків т.п. — зброю необхідно розрядити і переносити в розкритому вигляді з відкритим затвором.

10. Ніколине брати рушницю за ствол при виході з човна, машини і інших видів транспорту.

11. При підході до населеного пункту (за 200 м), місця привалу, збору і т.п. рушницю слід розрядити.

12. Особливу обережність мисливець повинен дотримувати при стрільбі в чагарниках, кущах і закритій місцевості Забороняється стрільба по взлітаючому птаху нижче 3 м на дистанції 10 м.

13. Забороняється стріляти «на шум», «шорох», по коливанню гілок і в зарослях очерету, по неясно видимій цілі (в тумані, сильному снігопаді, сутінках, проти сонця).

14. Стрільбу кулею навіть з гладко ствольных рушниць мисливець повинен проводити з особливою обережністю, і лише заздалегідь переконавшись у тому, що у напрямі пострілу немає людей і домашніх тварин.

Кулі, випущені з гладкоствольної зброї, небезпечні на відстані більше 300 м. Дріб при пострілі часто дає зліпки з двох-трьох дробин, що летять на значно більшу відстань, ніж окремі дробини.

15. Стріляючи, мисливець повинен завжди мати на увазі, що в угіддях можуть знаходитися люди, що виконують сільськогосподарські роботи, що проводять, вирубування лісу, випас худоби, збір грибів, ягід і інше.

16. При полюванні в густому лісі, очеретах, чагарниках, ярах і горах слід бути особливо уважним при проведенні пострілу, дотримувати узятий напрям при русі і частіше, ніж звичайно, підтримувати встановлений зв’язок з іншими мисливцями.

17. На привалі рушницю в незарядженому вигляді слідує вішати або класти на надійну опору, заздалегідь переконавшись в її міцності.

18. При стрільбі, особливо бездимними порохами, у разі осічки, мисливець не повинен відкривати рушницю раніше семи-восьми секунд (що визначається рахунком 21, 22, 23, 24, 25,26,27), оскільки порох іноді може запалатися поволі, унаслідок чого буде «затяжний постріл», який при відкритій рушниці може привести до нещасного випадку.

19. Уразі падіння рушниці або мисливця слід негайно ж розрядити рушницю і переконатися, що в канали, стволів не потрапили земля, сніг і інші предмети, інакше при засмічених стволах під час пострілу може відбутися розрив або роздуття стволів.

20. Після пострілу слід перевірити, чи не залишилося в каналах стволів клейтухи, прокладки, частинки розірваних гільз. Цим оберігається рушниця від розриву стволів, а мисливець і оточуючі його люди від можливого поранення.

21. Ніколи не слід добивати прикладом рушниці пораненого звіра, бо при цьому від удару може відбутися постріл, направлений в самого мисливця, людину або тварину, що стоїть поряд.

23. Якщо патрон не входить і патронник ствола (відсирів, некалібрований, роздута гільза), ніколи не слід його дожимати або забивати, оскільки при цьому може відбутися постріл. Патрон слід акуратно витягнути і замінити іншим.

24. Якщо рушниця не закривається унаслідок виступаючого із гнізда гільзи капсюля-спалахувача, такий патрон слід негайно замінити. Закриття рушниці силою в цьому випадку може привести до запалювання капсуля, пострілу при відкритій рушниці і нещасного випадку.

25.Якщо заряджений патрон не виймається екстрактором, необхідно, — закривши рушницю, зробити постріл, після чого використана гільза буде легко витягнута. У випадку, якщо при відкриванні рушниці головка гільзи проскочить через екстрактор, а патрон залишиться в патроннику, слід відділити стволи від колодки, відгвинтити винт екстрактора, вийняти екстрактор і після цього витягнути патрон за допомогою шомполу.

26.При поперечному розриві паперової гільзи, частина якої залишилася в каналі ствола, подальша стрільба з цього ствола не допускається. Частину трубки (корпуса) гільзи, що засіла, слід витягнути спеціальним екстрактором або шомполом.

27.Не допускається стрільба одночасно з двох стволів рушниці двостволки. Шийка ложі може не витримати подвійної віддачі, а стрілець може отримати травму плеча. Не слід закладати в скобу на спускові гачки одночасно два пальця, оскільки це веде до здвоєного пострілу і поранення пальців.

28.Крайня обережність повинна дотримуватися мисливцями при стрільбі з човна. Не допустима стрільба з човна поверх голів людей, що знаходяться в ній.

29.При зміні веслярів і стрільців, а також при переходах мисливців в човні всі рушниці повинні бути заздалегідь розряджений і розкриті. Перехід проводиться без зброї, і, коли він закінчений, мисливцю передають зброю в розрядженому вигляді.

30.Стрільба з човна тих що веслують категорично забороняється.

31.При переїзді на човні рушниці веслувальщиків і мисливців повинні бути в чохлах, надійно (щоб уникнути ковзання і падіння) укладені на дно в носі човна або на кормі.

32.При колективному полюванні кожний мисливець зобов’язаний знати умови даного полювання, способи і характеру місцевості, і строго виконувати всі правила безпеки при поводженні із зброєю.

33.Начальник команди, єгер або організатор полювання перед початком полювання зобов’язаний провести інструктаж по техніці безпеки при її проведенні, провести жеребкування стрілецьких номерів з вказівкою порядку подальшого їх чергування, дати мисливцям чіткі вказівки про порядок полювання, дистанції стрільби, сектори обстрілу і інші особливості стрільби, що допускаються, в умовах даної місцевості.

34.Категорично забороняється перед полюванням і під час її проведення вживання спиртних напоїв.

Особа в нетверезому стані до полювання не допускається. Мисливець з рушницею, який знаходиться хоча б в слабому стані спяніння, представляє небезпеку для оточуючих і самого себе.

35.Керівники полювання, єгері і начальники команд, що допустили проведення полювання без інструктажу по техніці безпеки, а також що дозволили участь особам в нетверезому стані, несуть відповідальність у встановлену законом відповідальність за порушення правил техніки безпеки.

2. Основні правила по техніці безпеки, при організації і проведенні облавного полювання

1.Облавним полюванням рахується полювання з застосуванням загону диких тварин на засідку стрільців (стрілову лінію).

2.Важливою умовою безпеки при проведенні облавного полювання є: строга дисципліна її учасників, чітке знання і строге виконання правил полювання і беззаперечне виконання умов розпорядника полювання (єгеря) або начальника (старшого команди).

3.Облавне полювання проводиться тільки в умовах гарної видимості — з настанням повного світанку, зникнення туману або припинення сильного снігопаду. Будь-яка стрільба в сутінках, тумані, в сильний снігопад на облавному полюванні забороняється.

4.Перед початком полювання начальник команди проводить інструктаж по техніці безпеки, по порядку організації і проведенню полювання під розписку кожного учасника полювання. Проводить жеребкування стрілових номерів з вказівкою послідуючої їх послідовності.

5.Оклад тварини, визначення місць загону, розміщення стрілової лінії і номерів визначаються керівником полювання (єгерем) з начальником команди.

6.Загін тварини на стрільців виконують єгері або призначені особи із складу команди мисливців.

7.3агонщикам забороняється знаходитись в загоні з зарядженою зброєю і стріляти. За попередньою домовленістю, як виключення, дозволяється стрільба в загоні тільки по вовках при виходу їх з окладу, тобто в протилежний бік від стрілової лінії.

По прибутті на місце полювання керівник полювання встановлює чіткі сигнали — початок загону і кінець, збір і ін.

8.До початку полювання забороняється самовільно залишати збірний пункт мисливців, полювати, стріляти або шуміти.

9.3агонщики в оклад вводяться єгерем або особою, яка добре знає місце полювання, розміщення окладу і стрілової лінії.

10.Стрілки і номера стрілової лінії розміщуються єгерем або, по згоді з ним, начальником команди.

11. Покраю (на флангах) стрілової лінії, при необхідності, виставляються охорона для Попередження проникнення в склад і на стрілову лінію сторонніх осіб і домашніх тварин.

12. Стрілова лінія повинна будуватись прямолінійно і бути добре визначеною на місцевості (просіка, дорога, галявина, границя лісового масиву і Т.Д.).

13.Стрілкові номера повинні розміщатись один від одного на відстані не більше 100 м і повністю затверджуються розпорядником полювання з начальником команди в залежності від характеру полювання, місцевості, виду зброї яку застосовують і патронів.

14.Кожний стрілок, який стоїть на номері, повинен знати розміщення сусідніх номерів по всій стріловій лінії, для чого стрілки до маскування на номерах, повинні вказувати один одному свої місця.

15. Мінятисьномерами, самостійно вибирати місце і сходити з номерів до закінчення загону (облави) категорично забороняється.

16.Начальник команди або єгер, ставлячи стрілка на номер, повинен вказати йому напрямок стрільби і сектор обстрілу, що повинно беззаперечно виконуватись мисливцем. Границі секторів обстрілу повинні бути добре — Місцевими предметами і складати кут не більше 45° вправо і вліво від стрілка.

17.Стрільба вздовж стрілової лінії і з границями свого сектора обстрілу категорично забороняється. Постріли по стріловій лінії рахується постріл, якщо снаряд або частина його пройшли на відстані не ближче 15 м. від сусіднього номера.

18.Стрільба на облавних полюваннях проводиться, як правило, тільки всередину окладу. При прориві тварини через стрілову або при приближенні до неї за гонщика ближче як на 150 м, стрільба повинна виконуватись назад за стрілову лінію. Стрілок при цьому повертається на 180° і може вести стрільбу в межах заданого йому сектора обстрілу, тобто по 45° вправо і вліво від перпендикуляра, проведеного в стріловій лінії.

19.Щоб запобігти поранення загонщиків, стрілок на номері повинен ретельно продивлятись сектор свого обстрілу і місцевість в направленні пострілу.

20.3агонщикам при приближенні до стрілової лінії повинні частіше подавати голоси, а при пострілах на лінії повинні призупинятись, посилити подачу голосу і по можливості сховатись, використовуючи для прикриття місцеві предмети — пеньки, стовбури дерев і т.п.

21.Стрільба на облаві дозволяється тільки по чітко видимому звірю на якого проводиться полювання.

Всяка інша стрільба, крім стрільби по вовку і коли це попередньо обговорено), не дозволяється.

При облавних полюваннях на лося, кабана і ведмедя стрільба із гладкоствольної зброї ведеться кулями на дистанції не дальше 50 м. Полювання із нарізної зброї на вказаних звірів може виконуватись тільки з особливого дозволу адміністрації мисливського господарства.

22.Стрільба із гладкоствольних рушниць допускається тільки кулями заводського виробництва.

23.Заряджати рушницю при облавному полюванні стрілку дозволяється тільки на номері. Перед тим як піти з номеру стрілок зобов’язаний розрядити рушницю.

24. Сходити з номеру і підходити до вбитого або пораненої тварини до кінця облави категорично забороняється. Це допускається при кінці облави і тільки з дозволу єгеря або начальника команди.

25.Стрільба по тварині, який іде на сусідній номер, і переслідування пораненої тварини забороняється. Примітка: дозволяється стрільба по тварині, яка втікає з сусіднього номеру, тільки за стрілової лінії за строгим наглядом правил в п. 18.

26.Забороняється стрільба по лежачій тварині, впавшого від пострілу іншого мисливця.

27.Підходити до впавшого лося, оленя, кабана і ін. великій тварині, навіть лежачий нерухомо, потрібно з рушницею, повністю готовою до пострілу, так як тварина, показуючи вбитою, нерідко кидається на ближнього мисливця. Підходити до лежачої тварини можна тільки ззаду і з спини, звертаючи увагу на положення його вух і шкіряного покриву на гриві. Якщо вуха притиснуті, а шерсть на гриві піднята, то тварина ще жива і небезпечна. Побачивши це, необхідно, не підходячи до тварини близько, застрелити її.

3. Мінеральна підгодівля копитних Мінеральна підкормка: для розвитку рогів і росту кісток тварини потребують мінеральних солей (кальцію, натрію, Фосфору особливо натрію. Для цього необхідно створювати солонці кругло річно. Встановлюються вони в місцях, недалеко від водопоїв, кормових полів і площадок шляхом закладки в солонець солі-лизунця. Коли тварини звикнуть до лизунця добавляють інші мінеральні речовини: крейду, кістяну муку, кормове вапно. Солонці не можна закладати біля соснових молодняків до 20-річного віку, так лосі наносять велику шкоду насадженню.

Створюють солонці різних типів; для лосів на повалених осиках на стовбурі роблять декілька жолобків, звідки закладається сіль — лизунець), для зайців — в спеціальних «стовпчиках», для оленів і козуль в коритцях під ясловими кормушками.

Число закладених солонців повинно співпадати з ємкістю, а кількість солі - з споживанням її тваринами. Дорослі тварини (лось, олень) споживають за добу 7гр. солі., а за рік 25 кг. До цієї кількості необхідно добавити втрати солі, від несприятливих кліматичних умов — 60%, тоді щорічна норма викладки солі в один солонець на одну тварину складає 6,3 кг. Знаючи загальну кількість тварин в господарстві, легко підрахувати, скільки солонців необхідно влаштувати і яку кількість солі необхідно для одного солонця. Солонець відвідує в середньому 5−10 тварин. Отож для одного солонця необхідно 30−60кг солі в рік. Для козуль в середньому за рік в один солонець закладають 10−15 кг, а зайця 3−5кг.

Сіль-лизунець необхідно закладати декілька раз в рік, причому обов’язково підновити її запаси весною і восени в період великої потреби тварин в мінеральній підкормці. Якщо солонці не відвідуються тваринами їх переносять в інші місця. Систематична підкормка мінеральними солями сприяє стійкості тварин проти отруєння тварин мінеральними добривами .

4. Підгодівля оленів і козуль сіном, і деревними віниками Оленів, і козуль зимою підкормлюють лісовим і луговим сіном, злаковими травами, жолудями, корнеплодамм, силосом, гіллячковим кормом. Корми викладають не в чистому вигляді, а з домішками інших компонентів. Наприклад: червона конюшина з тимофіівкою, недоспілий овес з вікою і т.д. Практика в кожному окремому випадку підкаже правильність вибору тих чи інших компонентів. Але в усіх випадках в раціон необхідно включати сокові корми, відповідно грубих і сокових кормів 1:3. Гіллячковий корм заготовляють в травні початку червня. кращими рахуються деревні віники заготовлені в низько бонітетних насадженнях і віники з опущених дерев, так як листя їх має більше поживних речовин. Гілля, заготовлене з квітковими бруньками, поїдають тварини краще, ніж з листковими. Для кормових віників використовуються пагони вербі і, липи осики, ясена, горобини, тополя, ліщини, клена, малини. Вінчики краще заготовляти з стебел різних деревних порід з добавкою в кожний 1−2 стебла полині. Гілля спершу замочують в 10−15% розчині кухонної солі, висушують на сонці протягом 1−2 днів і стільки тримають в тіні. Потім зв" язують і зберігають з сухому провітреному приміщені. Віники добре зберігаються якщо їх зв" язати попарно шпагатом і розвісити на місцях в сараях чи на горищах. Розмір віників 70−90см, по довжині, І0−5см, в діаметрі (в місцях зв" язки).

При заготівлі деревних віників необхідно врахувати вибіркову здатність поїдання тваринами тієї чи іншої, рослини.

В зимових зупинках лося, оленя, козулі заготовляти віники не рекомендується, так як це підірве природню кормову базу.

Регулярна зимова підкормка козуль високоякісними грубими і концентрованими кормами збільшує кількість популяції на 30−40% однак степінь пошкодження деревної рослинності і чагарників штучної підкормки можна замінити до 30−40% всіх натуральних кормів для козуль і до 50% - для оленів.

Якою б не була пасивна зимова підкормка оленів і козуль особливу увагу слід приділяти збільшенню кормової продуктивності угідь шляхом проведення біотехнічних і інших видів рубок, введеням в лісопосадки деревних порід, добре поїдаємі тваринами, створенням кормових полів, покращення природних сінокосів жерівця метільчатого.

Особливо інтенсивно ці міроприємства необхідно проводити в Гродненській і Брестській, південних районах Гомельскій області, де тварини частину року живляться природними кормами, Олені і козулі дуже чуйні до глибини снігового покриву, межа якого для козуль 30 см., оленів 50 см, Тому разом з викладкою кормів Важливе значення має розчистка проходів до годівниць. Систематичне спостереження за тваринами дозволяє правильно визначити місце встановлення кормушок.

Як правило, встановлюються вони в рідколіссях, на відкритих добре захищених від вітру місцях на відстані І00−150м.від ч лісу. Добрим місцем кормушок служить прогалини поблизу незамерзаючих струмків, джерел, На пересіченій місцевості віддається перевага південний і південно-західним схилам., Для підкормки козуль добре зарекомендували себе переносні, розбірні кормушки. Кормушка складається з 4 опірних стійок перерізом 0,5×8,0 см. В верхній частині стойок і в центрі висвердлюється отвір діаметром 2,5 см., в яке вставляються округлі кінці горизонтальних брусків драбин, На верхній частини стойок опираються опорні бруски даху перерізом 6,5×8,0 см, які мають — глибину, рівні кути верхніх стойок. До брусків кріпиться 4 палки, застерігаючі дах від розсуву. Дах складається з 2 окремих площин. Кожна площина має по два опорних бруски і 3−4 з'єднувальних планки перерізом 2×3см. Планка закріплюється тільки на одному схилі даху і підтримує другий. Покрівельним матеріалом можуть бути дошки, горбилі і т.д.

5. Підгодівля кабанів Зимою кабани менше страждають від недоїдання там, де природного корму літом і восени не вичерпані повністю. Це в основному ялиново-вільхові насадження з ялиновим підростом, дубрави, зарослі очерету рік і озер (острови) серед боліт, чорничні бори, сінокосні ділянки. В інших місцях існування тварин без підкормки практично затруднено. Кабан вимогливий до високої ремізрості (захищеності) угідь тому підкормочні площадки для нього встановлюються серед високоповнотних насаджень на невеликих рідинах площею 0,2−0,5га, на незначній відстані від сільськогосподарських угідь і поблизу кормових полів. Площадка рахується вдало підібраною, якщо на ній ростуть окремо стоячі ялини з низькою кроною або кущі ялівцю. Корм викладається на ділянках менш занесених снігом, причому в декількох місцях, інакше більш сильні тварини будуть витісняти молодняк. Встановлюється така площадка з розрахунку 10−20 тварин. На ній рекомендується будувати загони для молодняка розміром 4×4м, 5×5м з таким розрахунком, щоб корм в середині загону кращий по якості і в достатній кількості міг поїдатися тільки молодняком. це дуже важливо, так як молодняк кормиться одночасно із дорослими особами, зберігає стадність, всильні морози тварини краще підкормлювати кормами, які не піддаються замороженню (жолуді, овес в снопах).

10. Підгодівля оленів і козуль концентрованими кормами і коренеплодами Підгодівля коренеплодами. На початку зими цим копитним можна давати в якості підкормки різні коренеплоди: брукву, ріпу, топінамбур, моркву і ніше. Косулі також їдять кормову капусту. Їх викладають в лотки під яслами кормушок або в спеціальних коритах. В сильні морози викладати коренеплоди не рекомендується, так як в сильно промерзлому стані вони інколи викликають у оленя розлад шлунку. Для підгодівлі оленів і козуль зимою можна використовувати також сухий капустяний жом, який можна отримати на сахарних заводах.

Досліді іноземних мисливських господарств показали, що скормлювання оленям соковитих коренеплодів різко зменшує ступінь пошкодження ними дерев.

Підгодівля концентрованими кормами. Концентрати зазвичай скормлюють оленям і козулям в період сильних морозів в другій половині зими, коли високий сніжний покрив затрудняє добування природних кормів. Із концентрованих кормів для підгодівлі цих копитних найчастіше всього використовують овес, ячмінь, кукурудзу, дробину, отруби, жми і шрот (два останніх дають в подрібненому виді). Концентрати викладають в лотки під яслами в спеціальні колоди. В ГДР ставлять спеціальні бункерні кормушки. Інколи концентратами служать жолуді, букові горішки, каштани.

12. Створення реміз В добре організованих мисливських господарствах часто з метою представлення мисливським тваринам надійних схованок і одночасно для їх підгодівлі влаштовують так звані ремізи.

В мисливських господарствах лісової зони ремізи влаштовують звичайно в моловідвідуваних людьми угіддях, зазвичай у якого-небудь водоймища (ставок, річка, струмок), на галявинах і прогалинах.

Розмір ремізи часто коливається від 0.5 до декількох гектарів, в залежності від величини господарства, числа ремізних ділянок, захисних властивостей місцевих насаджень, складу мисливської фауни, знаходження звірів і птахів і ряду інших факторів. Ділянки реміз зазвичай мають вид квартала або витягнутого прямокутника. По краях реміз висаджують полосу шириною в 1 — 5 м. із ялини і різних листяних порід дерев і з декількох різних колючих кущів — терена, бояришника, шиповника, жовтої акації, і інших видів. Для більшої густоти цієї живої загорожі кущі слід кожного дня підрізати на висоті 1.5 — 2 м. Якщо ремізи відвідують олені чи козулі, то в живій загорожі потрібно залишити декілька вузьких проходів.

мисливствознавство підгодівля олень козуля За захисною смугою рекомендується зробити смугу посіву із багатолітніх високих трав. В центральній частині ремізи потрібно розмістити куртини ягідних кущів 9 діаметром 15 — 20 м) і ділянки кормових рослин (топінамбура, сахалінської гречки, люпину і ін.), які створюють хороші схованки для тварин. В ремізах створюють навіси для копитних, шалаші для фазанів, порхалеща і галочники. Зимою в ремізах слід викладати різноманітну підкормку. Якщо через ремізу протікає струмок або річка, корисно зробити на них невелику заплаву, щоб забезпечити тваринам зручний водопій.

В ремізах лісової зони знаходять відпочинок і корм косулі, зайці, лісові курячі птахи.