Історія фізіологічних пологів

.

— великий косий diameter mentooccipitalis = 13 см. Відстань від підборіддя до потиличного бугра. Обвід — circumferentia mentooccipitalis = 39 см.

.

— малий косий розмір diameter suboccipitobregmenticus — 9.5 см. Відстань від підпотиличної ямки до середини великого тим’ячка. Обвід — circumferentia suboccipitobregmenticus 32 см.

— середній косий розмір — diameter subocipitofrontalis — 10 см. Відстань від підпотиличної ямки до волосистої частини лобу. Обвід — circumferentia subocipitofrontalis = 33 см.

— прямовисний, або вертикальний — diameter verticalis, s. trachelo bregmatica — від верхівки тім'я (маківки) до під'язикової ділянки. Дорівнює 10 см. Обвід голови, що відповідає цьому розмірові (circumferentia trachelo bregmatica) = 32 см.

— великий поперечний розмір — diameter biparietalis — найбільша відстань між тім'яними горбами. Дорівнює 9,5 см.

— малий поперечний розмір — diameter bitemporalis — відстань між найбільш віддаленішими точками вінцевого шву. Дорівнює 8 см.

Розміри тулубу плоду.

— поперечний розмір плечового поясу — diameter biacromialis — становить 12 см, обвід його — 35 см.

— поперечний розмір сідниць — diameter basilliacus — дорівнює 9 см, обвід — 28 см.

Підрахування передбаченої маси плоду.

1. По формулі Лебедевой: Х=Ж*С, де Х — маса плоду, Ж — обвід черева вагітної (в сантиметрах), С — висота стояння дна матки, виміряна сантиметровою стрічкою.

Х = ЗЗсм*34см = 3162 г.

2. По Стройковой: Х=((В/И)+(Ж*С))/2, де Х — маса плоду, В — маса жінки (в г), И — індекс маси по Стройковій, у нашої жінки він = 22,.

Індекс
Маса.кг	57−62.	63−65.	66−73.	74−79.	80−83.

Ж — обвід черева вагітної (в сантиметрах), С — висота стояння дна матки виміряна сантиметровою стрічкою.

Х=((85 000/22)+(93*34))/2=(3863,6+31б2)/2=3512.85 г.

3. По формулі Бабадагли: Х=(Ж*(С+Т))/2, де Х — маса плоду, Ж — обвід черева жінки (в сантиметрах), С — висота стояння дна матки, виміряна сантиметровою стрічкою, Т — висота стояння дна матки, виміряна за допомогою тазоміра.

X=93*(34+29))/=2929.5 г

Передбачена маса плоду 3200 ± 200 грамів.

Вірахування перебаченої довжини плоду.

1. По формулі Сутугіна Х=L*2

де Х — орієнтована довжина плоду,.

L — довжина плоду виміряна тазоміром.

Довжина плоду вимірюється тазоміром через черевну стінку. Один ґудзик тазоміру встановлюємо на найбільш нижче розташованій точці голівки плоду, а другий на сідницях. Від одержаної величини віднімаємо 2−3 сантиметри (за рахунок м’яких тканин, одержану цифру множимо на 2.

Х=2бсм*2=52см.

2. По формулі Гаазе L=n2 (до 5 місяцев)

L=n*5 (після 5 місяців), де L — довжіна плоду виміряна тазоміром,.

n — кількість місяцев вагітності.

L=10.8см*5=54см.

Передбачена довжина плоду = 53 см±2см

Вираховування строку вагітності.

1. По формулі Скульского Х=((L*2)-5)/5, де Х — строк вагітності в місяцях

L — довжина плоду виміряна тазоміром, 5 — у чисельнику товщина стінок матки,.

5 — у знаменнику з формули Гаазе.

X= ((26*2)-5)/5=9.4 місяця.

2. По формулі Бабадагли (1) Х=С+3, де Х — строк в тижднях, С — висота дна матки виміряна сантиметровою стрічкою.

X=34+3=37 тижнів.

3. По формулі Бабадагли (2) Х=Т+7

де Т — висота стояння дна матки виміряна тазоміром.

Х=29+7=36 тижнів

4. По формулі Жордані Х=L+G, де Х — срок вагітності в тижнях, L — довжина плоду, виміряна тазоміром, G — прямий розмір голівки.

Х=29+12=41 тиждень.

Пальпація.

Визначення членорозташування плоду прийомами Леопольду.

Перший прийом зовнішнього акушерського дослідження.

Долоні обох рук розміщуємо на дні матки, пальці рук зближаємо обережним натискуванням визначаємо рівень стояння дна матки, по якому говоримо про строк вагітности. Першим прийомом визначаємо частину плоду, що розміщується на дні маткичастіше це тазовий кінець плоду. Тазовий кінець — велика, але менш щільна і менш округла частина ніж голівка.

Другий прийом прийом зовнішнього акушерського дослідження.

Другим прийомом визначаємо спинку і другі частини плоду. По положенню спинки говорять про положення та вид передлежання. Обидві руки з дна матки переміщуємо вниз до рівня пупка і розміщуємо на бокових поверхнях матки. Пальпацію частин плоду проводимо по черзі правою та лівою рукою. Ліва рука лежіть на одному місці, пальці правої руки ковзають по правобоковій поверхні матки і пропальповуємо обернену туди частину плоду. Потім права рука лежить на стінці матки, а ліва ковзає по лівій частині і пропальповує обернені туди частини плоду. При повздовжньому положенні плоду з однієї сторони пропальповується спинка, с протилежної - кінцівки. Спинка пальпується у вигляді рівномірної площини, дрібни частини — у вигляді невеликих виступів, що часто змінюють своє положення. По розміщені спинки роблять висновок про позицію та вид. Другий прийом акушерського дослідження дозволяє вивчити конус матки, її збудливість, пропальпувати круглі зв’язки матки, її товщину та розміщення. По розміщенню круглих зв’язок матки судимо про місце прікріплення плаценти. Якщо круглі зв’язки внизу розходяться, то плацента розміщена на передній стінці, якщо сходяться — на задній.

Третій прийом зовнішнього акушерського дослідження.

Служить для визначення передлежачої частини плоду. Досліджувач стоїть справа, лицем до лиця вагітної. Одну руку кладемо дещо вище лонного зчленування так, щоб перший палець знаходився на одній стороні, а чотири інших — на другій стороні нижнього сегменту матки. Повільними рухами палці заглиблюємо і охоплюємо передлежачу частину. Голівка пропальповується у вігляді щільной округлої чатини, що має чіткі контури.

Третім прийомом визначаємо рухомість голівки. Короткими легкими поштовхами намагаємося здвинути її справа наліво і навпаки, при цьому пальці відчувають балотування голівки, що особливо добре буває виражено у повторнороджаючих. Чим вище голівка над входом в таз, тим ясніше балотування. При нерухомо стоячій у вході в таз голівці, а також при тазовому передлежанні балотування немає.

Третій прийом дослідження проводимо дуже обережно, так як різкі рухи викликають больові відчуття і рефлекторне напруження м’язів передньочеревної стінки.

Четвертий прийом зовнішнього акушерського дослідження.

Цей прийом є доповненням і продовженням третього, дозволяє визначити не лише характер передлежачої чатини, а й рівень її стояння. Досліджувач стає справа, лицем до ніг вагітної. Долні обох рук розміщуємо на нижньому сегменті матки справа і зліва, кінчики пальців доходять до симфізу. Витягнутими палцами обережно проникаємо вглиб по направленню до порожнини тазу і кінчиками пальців визначають передлежачу частину і рівень її стояння.

При зовнішній пальпації прийомами Леопольда вдалось становити: при першому прийомі - пальпується тазовий кінець плодупри другому прийомі зліва промацується у вигляді рівномірної площадки спинка, а с протилежного боку кінцівки, які змінюють своє положення та іноді відчуваються поштовхоподібні їх рухи, т.ч. визначена перша позиція, передній видпри третьому прийомі - передлежання головне, головка нерухомо стоїть у вході в малий таз малим сегментомпри четвертому прийомі - пальпується тільки основа голівки. Т.ч. можна зробити висновок: перша позиція, передній вид, згинальний тип, повздовжне положення плоду, головне передлежання, голівка малим сегментом у вході в малий таз.

Ознака Вастена негативна, ознака Цангенмейстера негативна. Розкриття шийки матки по Шатц-Унтербергу на 5 см (стояння контракційного кільця на 5 см вище лонного зчленування), по Роговіну на 5 см (відстань між дном матки та мечеподібним відростком становить 5 см, тобто недоозкриття шийки матки 5 см).

Позапереймою матка добре розслаблюється, під час перейми добре скорочується. Тонус матки та інтенсиність перейм підвищується по мірі розвитку пологового процесу. Тривалість перейм прогресує з 15 до 100 секунд, а інтервал між переймами зменьшується з 10 до 2 — 3 хвилин.

Аускультація.

Серцебиття плоду вислуховується зліва на 3 — 4 см нижче пупка, 140 уд./хв., тони звучні, ритмічні. Іноді вислуховуються поштовхоподібні рухи плоду.

Огляд зовнішніх статевих органів.

Статеві органи розвинуті вірно, оволосіння за жіночим типом, великі статеві губи прикривають малі, статева щілина зімкнута, клітор звичайних розмірів, на промежині висипу, гнойничків, рубців, екзостозів, гемороїдальних вен немає.

Піхвове дослідження 08.10.98 р. 22:35.

Огляд піхвової частини матки і слизової оболонки піхви у дзеркалах. Слизова синюшнього кольору, складчатість помірно розвинена, шийка матки згладжена, розкриття маткового зіву на 5 см, плідний міхур цілий. Видимих патологічних змін слизистої оболонки типу рубців, екзостозів, варікозного розширення вен не виявлено.

Піхва жінки, що не народжувала. Шийка матки центрована, циліндричної форми, краї її м’які, згладжені, розкриття маткового зіву на 5 см. Плідний міхур цілий, напружений під час перейм, навколоплідні води не підтікаютьпередлежання головне, голівка малим сегментом у вході в малий таз, стріловидний шов у правому косому розмірі, провідна точка — мале джерельце, крижова западина вільна, мис не досягається, внутрішня поверхня лонного зчленування доступна дослідженню. Кісткових екзостозів у малому тазу не виявлено. Піхва санована до і після дослідження розчином фурациліну 1:5000.

Акушерський діагноз:

Перша вагітність, 39 тижнів, перші пологи, один живий плід, поздовжнє положення, головне передлежання, перша позиція, передній вид, перший період пологів.

Заключення: пологі продовжити вести консервативно, профілактика внутриутробної гіпоксії плоду. Знечулення за періодами пологів. При відхиленні від норми ведення пологів переглянути у бік кесарського розтину.

V. Пологи.

Пологи — фізіологичний процес, при якому відбувається зігнання з матки через родові шляхи життєздатного плоду, плаценти з оболонками і навколоплідними водами.

Фізіологічні пологи настають звичайно через десять акушерських місяців (280 діб, або 40 тижнів) вагітності, коли плід стає зрілим і здатним до позаутробного існування. Такі пологи називають своєчасними. Якщо вони настають у строки від 28−29 до 37−38 тижнів вагітності, їх називають передчасними, а пізніше 41−42 тижнів — запізнілими.

Перший період пологів.

Початком пологів вважають:

1. Появу регулярних скорочень м’язів матки — перейм, які на початку пологів бувають кожні 10−12 хвилин, потім стають дедалі частішими і сильнішими.

2. Зглажування шийки матки і розкриття маткового зіву.

3. Відходження слизу, дещо забарвленого кров’ю.

4. Утворення плідного міхура.

Період розкриття починається з першими регулярними переймами і закінчується повним розкриттям зовнішнього зіву шийки матки.

Перейми характеризуються:

1. Частотою.

2. Періодичністю.

3. Силою (тиск до 180 мм. рт. ст.).

4. Болючістю.

Послідовий період починається з моменту народження дитини і завершується народженням посліду.

1. У першому періоді пологів відбувається поступове згладжування шийки і розкриття зовнішнього зіву шийкового каналу до ступеню, достатнього для зігнання плоду з порожнини матки. Згладжування шийки і розкриття зовнішнього зіву відбувається під впливом родових перейм. Під час перейм у мускулатурі тіла матки відбуваються такі процеси:

скорочення м’язових волокон — контракція;

зміщення м’язових волокон, що скорочуються, зміна взаємного розміщення їх — ретракція.

М’язові волокна, які лежать до перейм одне за одним по довжині, вкорочуються, всуваються в шар сусідніх волокон, лягають поряд одне з одним. У проміжках між переймами зміщення м’язових волокон зберігається. При наступних скороченнях матки ретракція м’язових волокон посилюється, що приводить до дедалі більшого потовщення стінок матки. Крім того, ретракція спричинює розтягнення нижнього сегменту матки, згладжування шийки і розкриття зовнішнього зіву шийкового каналу. Відбувається це тому, що поздовжні м’язові волокна тіла матки, які скорочуються, відтягають колову (циркулярну) мускулатуру шийки матки в боки і вгору (дистракція шийки) — при цьому відбувається розширення каналу шийки матки, яке збільшується з кожними переймами.

Розкриттю шийки матки сприяє переміщення навколоплідних вод у бік каналу шийки матки. При кожних переймах мускулатура матки тисне на вміст плодового яйця, головним чином на навколоплідні води. Внаслідок рівномірного тиску з боку дна і стінок матки навколоплідні води спрямовуються в бік внутрішнього зіву каналу шийки матки, де опору немає. Під напором навколоплідних вод нижній полюс плодового яйця відшаровується від стінок матки і заглиблюється разом з навколопліною рідиною у внутрішній зів каналу шийки матки. Частину оболонок, яка заглиблюється разом з навколоплідною рідиною в канал шийки матки, називають плодовим міхуром.

Під час перейм плідний міхур напружується і дедалі глибше вклинюється в канал шийки матки, розширюючи його зсередини.

Таким чином, процес розкриття зіву здійснюється за рахунок:

— розтягування колової мускулатури шийки (дистракція), яке відбувається в зв’язку з скороченням поздовжніх м’язів тіла матки;

— заглиблення напруженого плодового міхура, який розширює зів, діючи подібно до гідравлічного клина.

Головне, що приводить до розкриття шийки матки, це скоротлива діяльність маткиперейми зумовлюють і дистракцію шийки, і підвищення внутрішньоматкового тиску, в результаті якого відбуваються напруження плідного міхура і вклинення його в зів.

Внаслідок ретракції і вкорочення поздовжніх м’язів матка ніби сповзає з плідного яйця, спрямовуючись угору. Проте це сповзання обмежується зв’язковим апаратом матки. Круглі, крижово-маткові і часково широкі зв’язки утримують матку, яка скорочується, від надмірного зміщення вгору. Напружені круглі зв’язки вдається промацати в породіллі через черевну стінку. У зв’язку з зазначеною дією зв’язкового аппарату сила скорочень матки використовується для просування плодового яйця донизу.

При ретракції матки розтягується не тільки шийка, а й нижній сегмент матки. Нижній сегмент, який складається з перешийка і найбільш нижнього відділу тіла матки, порівняно тонкостінний, м’язових елементів у ньому менше, ніж у верхньому сегменті матки. Розтягнення нижнього сегменту починається ще під час вагітності і посилюється під час пологів в зв’язку з ретракцією м’язів верхнього сегменту (порожнистого мускула).

Коли розвиваються сильні перейми, визначається межа між порожнистим мускулом, що скорочується (верхній сегмент), і нижнім сегментом матки, що розтягується. Цю межу називають контракційним кільцем.

Контракційне кільце звичайно утворюється після відходження навколоплідних вод, воно має вигляд поперечної борозни, яку можна промацати через черевну стінку.

Згладжування і розкриття каналу шийки матки відбувається так: зовнішній зів буває трохи відкритий уже наприкінці вагітностівін вільно пропускає кінець пальця. В періоді розкриття зовнішній зів розкривається після розкриття внутрішнього зіву і згладжуванням шийки матки.

Зів розкривається поступово. Спочатку від пропускає кінець одного пальця, потім у відкритому зіві вміщуються два пальці і більше. В міру розкриття, краї зіву все більше стончуються, на кінець періоду розкриття вони мають форму вузької, тонкої облямівки. Розкриття вважається повним, коли зів розширюється приблизно на 10−12 см. При такому ступені розкритті зів пропускає голівку і тулуб зрілого плоду.

Під час кожних перейм навколоплідні води йдуть до нижнього полюсу плідного яйця, плідний міхур напружується (наливається) і заглиблюється в зів. Після закінчення перейм води частково переміщуються догори, напруження міхура послабюється. Вільне переміщення навколоплідних вод у напрямку до нижнього полюсу плідного яйця і в зворотний бік відбувається доти, поки передлежача частина рухома над входом у таз. Коли голівка опускається, вона з усіх боків стикається з нижнім сегментом матки і притискує цю ділянку стінки матки до входу в таз. Місце охоплення голівки стінками нижнього сегмента називають поясом стикання. Пояс стикання поділяє навколоплідні води на передні і задні. Навколоплідні води, що містяться в плідоному міхурі нижче пояса стикання, називають передніми водами. Більшу частину навколоплідних вод, розміщених вище поясу стикання, називають задніми водами.

Під впливом перейм, які посилюються, плідний міхур, заповнений передніми водами, наливається все більше, і на кінець періоду розкриття напруження міхура не слабшає, і в паузах між переймами плідний міхур готовий до розриву.

У нормальних умовах плідний міхур розривається при повному, або майже повному, розкритті зіву, під час перейм (своєчасне відходження вод). Після розриву міхура відходять передні води. Задні води звичайно виливаються зразу ж після народження дитини. Рідше плідний міхур розривається при неповному розкритті зіву, іноді навіть до настання пологів.

Якщо плідний міхур розривається при неповному розкритті зіву, то говорять про раннє відходження вод, відходження вод до початку пологової діяльності називають передчасним. Раннє і передчасне відходження навколоплідних вод несприятливо впливають на перебіг пологів.

Якщо оболонки надто щільні, то плідний міхур розкривається пізніше настання повного розкриття зіву (запізнілий розрив плідного міхуру), іноді він зберігається до періоду зігнання і випинається з соромітливої щілини зпереду передлежачої частини.

Знечулення пологів.

У більшості жінок роди супроводжуються больовими відчуттями, ступінь яких варіює в широких межах. Багато породіль зазнає найсильнішого болю, особливо під час розкриття шийки і зіганяння плоду.

Медикаментозне знечулення.

Протягом останніх років для знечулення пологів запропоновано такі засоби: баралгін, но-шпа (2 мл), папаверина гідрохлорид, атропіна сульфат (1% 1 мл), апрофен. Баралгін діє заспокійливо і спазмолітично;

Rр.: SоІ. Вагаlgіnі 10 ml.

D.t.d. № 10 рго іnjectionibus.

S. Для внутрішньовенного застосування.

Атропіна сульфат розслаблює гладку мускулатуру матки і викликає місцеворозслаблюючу дію, застосовується у вигляді 0,1% розчину в ампулі 1 мл;

Rр.: Sоl. Аtropini sulfatis 0,1% 1 ml.

D.t.d. № 6 рго іnjectionibus.

S. Для підшкірного введення.

Но-шпа та папаверину гідрохлорид відносяться до групи спазмолітиків, роззслаблюють гладкі м’язи. Позитивний результат щодо знечулення дає комбінація но-шпи з баралгіном. При внутрішньом'язевому введенні;

Rр.: Sol. No-spani 2% 2 ml.

D.t.d. № 6 рго іnjectionibus.

S. Для внутрішньовенного та внутрішньом'язевого використання.

Rp.: Sol. Papaverini hydrochloridi 2% 2 ml

D.t.d. № 6 рго іnjectionibus.

S. Для внугрішиньом'язевого використання.

Rр.: Sol. Apropheni 1% 1 ml

D.t.d. № 6 рго іnjectionibus.

S. По 1 мл для внутрішньом'язового введення.

Вагітну жінку ознайомлюють з порядком та обстановкою у пологовому будинку, розповідають їй про можливі і обов’язкові маніпуляції під час пологів (зовнішнє і піхвове дослідження, внутрішньовенне введення глюкози, введення кисню та ін.), вагітній роз’яснюють про необхідність неухильно виконувати всі вказівки медичного персоналу і регулярно харчуватися під час пологів.

Якщо породілля не пройшла психопрофілактичну підготовку то її навчають усіх прийомів у пологовому будинку. При цьому також виявляють і усувають жахи та побоювання і підтримують упевненість у благополучному закінченні пологів. Ефект такої бесіди нижчий, ніж тривала психопрофілактична підготовка.

Завдання акушера по веденню першого періоду пологів.

1. Стежити за загальним станом породіллі:

а) звертаємо увагу на скарги;

б) регулярно проводимо вимірювання артеріального тиску на обох руках;

в) стежимо за характером пульсу (при нормальному перебігу пологів пульс може трошки прискоротись, але залишиться ритмічним і повним);

г) вимірюємо температуру породіллі 3−4 рази на день.

2. Слідкуємо за пологовою діяльністю:

а) стежимо за силою, інтенствністю, тривалістю, частотою та болісністю перейм;

б) стежимо за динамікою розкриття шийки матки по висоті стояння дна матки і контракційного кільця та за результатами піхвового обстеження.

3. Стежимо за станом плоду:

а) вислуховуємо серцебиття плоду через кожні 15−20 хвилин, а після відходження навколоплідних вод — через 5−10 хвилин. Прискорення серцебиття до 160 ударів за хвилину і більше і зниження до 110 ударів і менше свідчить про гіпоксію плоду,.

4. Слідкувати за просування передлежачої частини (великим сегментом голівка не повинна знаходитись в одній площині більше двох годинпри не виконанні цієї умови на голівці плоду утворюються пролежні).

5. Слідкуємо за своєчасним злиттям навколоплідних вод, тому що при своєчасному їх відходженні незабаром виникають виганяючі перейми та потуги.

6. Стежити за функцією сечового міхура та кишок:

а) при надходженні в пологовий будинок породіллі ставлять очисну клізму, яку повторюють через 12 годин;

б) жінка повинна мочитись самостійно через кожні 2−3 години. Якщо породілля самостійно спорожнити сечовий міхур не може, то застосовують катетеризацію.

7. Слідкуємо за харчуванням породіллі. Призначаємо їжу, що легко засвоюється, невеликими порціями.

8. Проводимо знечулення пологів.

Показникі до піхвового дослідження.

1. Піхвове дослідження проводиться при прибутті у пологовий будинок;

2. Після відходження навколоплідних вод. При подальшому перебігові пологів піхвове дослідження проводять за показаннями:

а) затяжний період вигнання;

б)неясне положення і передлежання плоду;

в) кровотеча з родових шляхів;

г) гіпоксія плоду.

Щоденник 1 періоду пологів

08.10.98 р. 23:00. АT. Dex 120/80 sin 120/80. Ps 86 уд./хв.	Загальний стан задовільний, породілля веде себе спокійно, шкіра розового кольору, перейми середньої інтенсивності, тривають 25 — 30 сек., з інтервалом у 5 -7 хв., навколоплідні води не підтікають. Серцебиття плоду 136 уд./хв., тони звучні, ритмічні. Голівка плоду знаходиться малим сегментом у плоскості входу у малий таз. Зрачок звичайних розмірів.	Рекомендовано глибоко та ритмічно дихати, під час переїм слідкувати за тим, щоб сечовипускання були кожні 2 години.
09.10.98 р. 01:00. АT. Dex 120/80 sin 125/80. Ps 90 уд./хв.	Загальний стан задовільний, але породілля веде себе безпокійно, перейми болісні, тривають 45−50 сек., з інтервалом 4 — 5 хв., зіниці розширені, шкіра рожевого кольору, серцебиття плоду 140 уд./хв., тони звучні, ритмічні. Голівка плоду знаходиться великим сегментом у плоскості входу у малий таз.	Проведена психопро-філактична бесіда, у якій було роз’яснено, як вірно дихати, навчено методам самознечулення. Доступно роз’яснено про механізм пологів. Призначено провести знечулення: Sol. No-spani 2% 4 ml, Sol. Аnalgini 50% 2 ml. Ввести внутрішньом'язево.
09.10.98 р. 02:00. АТ. dех 120/80 sіn 120/80. Ps 84 уд./хв.	Загальний стан задовільний, породілля дотримується рекомендацій, болісність зменшилась, зіниці звузились, шкіра рожевого кольору. Перейми тривають 50 сек., з інтервалом 4 — 5 хв., інтенсивні. Серцебиття плоду 138 уд./хв., тони ритмічні, звучні, навколоплідні води не підтікають. Голівка плоду знаходиться великим сегментом у плоскості входу у малий таз.	Проводити самознечулення та рахувати перейми. Рекомендовано легкий обід. Виміряти температуру тіла.
09.10.98 р. 02:45. АТ. dех 130/65 sin 135/85. Рs 90 уд./хв.	Загальний стан задовільний, породілля веде себе спокійно, шкіра рожевого кольору, температура тіла 36,7Сo. Зіниці звичайного розміру, перейми інтенсивні, помірно болісні, тривають 85−90 с., з інтервалом 2−3 хв. Голівка плоду великим сегментом у плоскості широкої частини малого тазу. Серцебиття плоду 142 уд./хв., тони звучні, ритмічні. Відбувся розрив плодного міхура і відходження навколоплідних вод.	Проведення піхвового дослідження.

Піхвове дослідження. 09.10.98 р. 2:45.

Огляд піхвової частини матки і слизової оболонки піхви у дзеркалах. Складчатість слизової оболонки помірно розвинута. Шийка матки центрована, циліндричної форми, згладжена, повне відкриття (10 см).

Піхва жінки, що не народжувала. Складчатість слизової оболонки помірно розвинута. Шийка матки центрована, циліндричної форми, згладжена, повне відкриття (10 см), плідний міхур відсутній, великий сегмент голівки плоду знаходиться у плоскості широкої частини малого тазу, стрілоподібний шов у правому косому розмірі, ближче до прямого розміру площини вузької частини малого тазу. Нижній полюс голівки плоду на рівні L. interspinalis. Лонне зчленування не пальпується. Крижова западина виконана голівкою на 2/3 її розміру. До і після дослідження піхва санована розчином фураціліну 1:5000.

Акушерський діагноз.

Перша вагітність 39 тижнів, мається один живий плід, в головному передлежанні, повздовжнє положення, перша позиція, передній вид, злиття навколоплідних вод. Кінець першого періоду.

Заключення.

Почався 2 період пологів. Пологи закінчити консервативно (Рег vias naturalis). Слідкувати за внутрішньоутробним станом плоду і активністю пологової діяльності.

Другій період пологів.

Теоретична частина

Поступальні рухи плоду відбуваються по осі тазу, тобто по зігнутій лінії, яка сполучає центри всіх прямих розмірів тазу. Вісь тазу вигинається відповідно до увігнутої форми передньої поверхні крижів, у виході з тазу вона спрямовустся наперед, в бік симфізу.

Стінки тазу нерівні: симфіз значно коротший від крижів. Форма малого тазу в різних площинах неоднакова: вихід тазу має поперечно витягнуту форму, порожнина — круглу, вихід — вигляд овалу, витягнутого в передньо-задньому напрямку. Головка плоду має також неоднакові розміри в різних площинах.

У зв’язку з зазначеними особливостями форми тазу і голівки, вона не може пройти через родові шляхи по прямій лінії, не роблячи поворотів. Одночасно з поступальними рухами по осі тазу плід, особливо його голівка, робить ряд рухів. Голівка плоду робить додаткові до поступальних рухів повороти навколо повздовжньої осі і обертання навколо поперечної осі - згинання і розгинання.

Сукупність рухів, які робить плід при проходженні через малий таз і м’які тканини родових шляхів, називають біомеханізмом пологів.

До вчення про біомеханізм пологів великий внесок зробив А. Я. Красовський.

Найбільш типовим, нормальним є біомеханізм пологів при передньому виді потиличного передлежання, яке буває в 95% усіх пологів.

Біомеханізм пологів при передньому виді потилочного передлежання.

Розрізняють чотири моменти біомеханізму пологів.

Перший момент — згинання голівки (flехіо саріtіs). Голівка робить поворот навколо поперечної осі.

У періоді розкриття голівка вставляється (або притискується) у вхід малого тазу, стріловидний шов розміщений у поперечному або в трохи косому розмірі тазу.

У періоді зігнання тиск матки передається згори на хребет плоду і з нього на голівку. Хребет з'єднується з голівкою не в центрі, а ближче до потилиці: у зв’язну з цим, утворюється ніби двоплечий важіль, на короткому кінці якого розміщена потилиця, на довгому — лоб. Сила внутрішньоматкового і внугрішньочеревного тиску передається через хребет насамперед на ділянку потилиці (коротке плече важеля). Потилиця опускається, підборіддя наближається до грудної клітини, мале тім'ячко розміщується нижче великого.

e.

Згодом ділянка малого тім'ячка весь час просуваетья по провідній осі тазу і першою показується з соромітної щілини. Мале тім'ячко при передньому виді потиличного передлежання є провідною (ведучою) точкою.

Провідною називають ту точку, яка першою опускається у вхід тазу, йде попереду під час внутрішнього повороту і першою показується з соромітної щілини.

В результаті зігнання голівка входить у таз найменшим розміром, а саме малим косим (9,5 см) замість прямого розміру (12 см), яким вона була встановлена раніше. Цим зменшеним обводом голівка проходить через усі площини тазу і соромітну щілину.

Другий момент — внутрішній поворот голівки (rotatio capitis interna). Голівка робить поступальний рух вперед (опускається) і одночасно повертається навколо поздовжньої осі. При цьому потилиця (і мале тім'ячко) повертається наперед, а лоб (і велике тім'ячко) — назад. Стріловидний шов, що був розміщений у поперечному (або трохи косому) розмірі входу в таз, поступово змінює положення. Коли голівка опускається в порожнину тазу, стріловидний шов переходитьу косий розмір: при першій позиції в правий косий, при другій — в лівий. У виході тазу стріловидний шов встановлюється в прямому розмірі його. Встановленням стріловидного шву в прямому розмірі виходу тазу внутрішній поворот голівки закінчуєтьсяпри цьому опущене мале тім'ячко обернене прямо до симфізу.

Голівка при просуванні через порожнину тазу (від входу до виходу) звичайно обертається по дузі в 90°. Якщо потилиця до внутрішнього повороту була злегка обернена наперед, то голівка повертається на 45°, якщо потилиця була обернена трохи назад — на 135°.

Таким чином, при внутрішньому повороті голівки стріловидний шов з поперечного розміру входу проходить у косий (у порожнині), а з косого — в прямий розмір виходу з тазу.

Внутрішний поворот голівки пояснюється різними причинами. Найпоширенішою є теорія пристосування голівки, що пристосовується до розмірів тазу: головка своїм найменшим обводом (обвід по малому косому розміру) проходить через найбільші розміри тазу. У вході найбільший розмір поперечний, у порожнині - косий, у виході - прямийвідповідно відбуваються обертання голівки з поперечного розміру в косий і далі в прямий. В.В.Сутугін вважав, що голівка обертається в зв’язку з поворотом плечиків. П.А.Бєлошапко і І.І.Яковлєв пов’язують її обертання із скороченням м’язів тазового дна.

Третій момент — розгинання голівки (extensio capitis). Коли дуже зігнута голівка досягає виходу тазу, вона натрапляє на опір м’язів тазового дна.

Скорочення матки і черевного пресу зганяють плід у напрямку до верхівки крижів і куприка. М’язи тазового дна чинять опір в просуванні голівки в даному напрямку і сприяють відхиленню її наперед, до соромітної щілини.

Під впливом цих двох сил голівка, що народжується, розинається. Розгинання відбувається після того, як ділянка підпотиличної ямки підійде під лонну дугу. Навколо цієї точки опори голівка розгинаєтьсяпри розгинанні прорізуються лоб, личико і підборіддя, тобто народжується вся голівка. Голівка розгинається під час її врізування і прорізування. При передньому виді потиличного передлежання голівка прорізується через вульву площиною, яка проходить через малий косий розмір.

Точку опори, навколо якої при прорізуванні обертається голівка, називають точкою фіксації, або гіпомохліоном. При передньому виді потиличного поредлежання точкою фіксації є ділянка підпотиличної ямки.

Четвертий момент — зовнішній поворот голівки та внутрішній поворот плечиків (rotatio capitis externa at rotatio brachialis interna). Голівка після народження повертається личком до правого або лівого стегна (в залежності від позиції). Зовнішній поворот голівки залежить від внутрішнього повороту плечиків. Плечики вступають у таз у поперечному або трохи в косому розмірів порожнині тазу починається поворот плечиків, і вони переходять у косий розмір. На дні тазу внутрішній поворот плечиків закінчується поперечним розміром, вони встановлюються в прямому розмірі виходу тазу (одне плечико — до симфізу, друге — до крижів). Поворот плечиків передається голівціколи плечики встановлюються у прямому розмірі виходу тазу, личико повертається до стегна матері.

Завдання акушера по веденню другого періоду пологів.

Стежити за зливом навколоплідних вод (в нормі навколоплідні води мають зливатися в кінці першого періоду, при повному або майже повному розкритті шийки матки).

Слідкувати за загальним станом породіллі:

а) колір шкіри та слизових оболонок;

б) справляємось про самопочуття;

в) вимірюємо артеріальний тиск і пульс.

Стежимо за серцебиттям плоду після кожної потуги, вислуховуємо звучність, частоту і ритм серцевих скорочень.

Слідкуємо за пересуванням передлежачої частини плоду по родовому каналу (голівка плоду великим сегментом не повинна знаходитись в одній площині більше 2-х годин).

Стежимо за станем пологових шляхів:

а) звертаємо увагу на форму матки (в нормі - овальна);

б) звертаємо увагу на стан зовнішніх статевих шляхів і піхви (при ущемленні м’яких тканин голівкою плоду та кістками тазу — виникає набряк).

Слідкуємо за характером виділень із статевих шляхів (в нормі виділення слизові. Наявність кров’янистих виділень, виділень з неприємним запахом та домішками гною, та виділень навколоплідних вод з домішками меконію вказує на патологічний характер пологів).

Слідкуємо за характером пологової діяльності, регулюємо потугову діяльність. Стежимо, щоб не було псевдоперейм, які мимоволі виснажують породіллю.

Захист промежини.

Акушерське сприяння в II періоді пологів включає в себе ряд послідовних міроприємств і маніпуляцій, які проводить акушер в кінці II періоду пологів, якими він наслідує фізіологічність пологів і запобігає травматизму матері. Одним з прийомів акушерського сприяння є захист промежини. Суть цього прийому полягає в тому, щоб запобігати занадто стрімкому переміщенню голівки по родовим шляхам і по можливості, щоб голівка прорізувалась своїм найменьшим розміром (тобто при максимальному згинанні - малий косий розмір). Захист промежини заключасться в зменшенні сили, з якою голівка плоду давить на промежину і в регуляції правильного проходу голівки через статеву щілину.

Захист промежини починається з моменту прорізування голівки. Для того, щоб запобігти передчасному розгинанню голівки, акушер стає справа від породіллі і кладе долоню лівої руки на лонне зчленення так, щоб долонні поверхні щільно зімкнених між собою чотирьох пальців розміщувались плашмя на голівці, і, по можливості, покривали всю голівку. Таким чином ми запобігаємо передчасному розгинанню голівки та надмірно швидкому її проходженню по родовим шляхам. При цьому натискувати треба всією долонною поверхнею пальців, тоді як натискування тільки кінчиками пальців може призвести до травмування голівки.

Другий момент — виведення голівки із статевої щілини поза потугами. Суть цього моменту — у найбільш обережному виведенні голівки із статевої щілини. Здійснюється це за допомогою розтягування великим і вказіним пальцем бульбарного кільця над голівкою, як тільки закінчилася потуга.

Третій момент — зменшення напруги промежини. Мета — зробити промежину більш податливою до голівки за рахунок тканин, «позичених» із сусідніх ділянок, тобто зсув бокових тканин по можливості назад, в бік промежини.

Четвертий момент — регулювання потуг під час вставляння голівки тім'яними буграми. В цей час небезпека розриву промежини і надмірного здавлення досягає свого максимума. Перед акушером в цей момент стоїть завдання вміло регулювати потуги. Коли голівка зупинилась тім'яними буграми в статевій щілині, а підпотилична ямка — під лонним зчлененням, породіллі пропонують глибоко і часто дихати відкритим ротом. Тоді обома руками затримують просування голівки, поки потуга значно не послабшає. Права рука акушера здавлює поза потугою промежину над лицем плоду так, що вона зісковзує з лиця, ліва рука в цей час повільно припіднімає голівку плоду вверх і розгинає її.

П’ятий момент — звільнення плечового поясу і народження тулуба плоду. Після народження голівки породіллі пропонують тужитися. Голівку захватують обома руками так, щоб долоні обох рук плашмя прилягали до правої та лівої скронево-щічної ділянок плоду. При цьому голівку плоду підтягують вниз до тих пір, пори плечико не підійде під лонне зчленення. Потім лівою рукою захватують голівку (долоня знаходиться на нижній щоці плоду), припіднімаючи цією рукою голівку вверх, а правою ісуваючи промежину з заднього плечика. Останнє обережно виводять, щоб не порушити цілісність ключиць і промежини породіллі. Коли плечовий пояс звільнений, в підпахвові області плоду вводять спинки вказівних пальців рук і тулуб припіднімають вверх. Це сприяє швидкому і бережному його народженню.

В тих випадках, коли розрив промежини здається неминучим, проводять її розсічення — перинеотомію, з послідуючим зашиванням після народження дитини.

План ведення пологів.

1. В данній акушерській ситуації виявлено, що вагітність протікала фізіологічно, ускладнень не було. При обстежені - пологова діяльність активна, розміри тазу матері і голівки плоду відповідають, таким чином, пологи вести консервативно через природні шляхи.

2. В пологах слідкувати за динамікою пологової діяльності, внутрішньоутробним станом плоду, за просуванням передлежачої голівки.

3. Проводити знечулення пологів у I періоді відповідно перебігу, провести бесіду про фізіологію пологів і призначити спазмолітики.

4. При ведені III періоду пологів слідкувати за ознаками відшаровування плаценти, та ознаками кровотечіпри необхідності ввести утеротонічні засоби для профілактики маткової кровотечі.

Первинна обробка новонародженного.

Дитину, що народилась, обтирають стерильною марлею. Кусочком стерильної вати очищають від слизу ніс і рот дитини, кладуть її між зігнутими і розведеними ногами матері на підігріту стерильну пелюшку. Пуповина не повинна бути натягнутою. Акушерка оглядає дитину і стежить за її поведінкою. Доношена здорова дитина відразу після народження починає дихати, голосно кричати, активно рухати кінцівками, нерідко незабаром мочиться.

Поклавши дитину, акушерка знову миє руки, витирає їх спиртом і приступає до обробки новонародженого.

Профілактику офтальмобленореї проводять обов’язково, бо не виключена можливість інфікування очей новонароджених при проходженні його через пологові шляхи. Зараження очей гонококами приводить до тяжких наслідків, включаючи сліпоту. Профілактику проводять 30% розчином альбуциду, який закапують у кон’юнктивальний мішок і соромітну щілину у дівчат.

Перев’язують пуповину після припинення пульсацпїї судин, що відбуваєтья звичайно за 2−3 хвилини після народження плоду. Протягом кількох хвилин пульсації пуповини у судинну систему плоду з плаценти надходить 60−100 мл крові. Після припинення пульсації пуповину перерізають в умовах суворої асептики.

Пуповину вититрають стерильною ватною кулькою, просоченою спиртом, і захоплюють двома затискачами Кохера. Один затискач накладають на віддалі 8 — 10 см від пупкового кільця, другий — на 2 см вище. Пуповину між ними перерізають тупокінцевими ножицями. Щоб не охолоджувати дитину, обробку дитячого кінця пуповини проводять на зігрітому сповивальному столику, накритому стерильною пелюшкою, Дитячий кінець пуповини знову витирають спиртом і перев’язують стерильною шовковою ниткою на віддалі 1,5−2 см від пупкового кільця. Кінці лігатури один раз зав’язують на одному боці пупкового канатику, другий раз — на протилежному боці. Другий вузол зав’язують петлею, яку можна розпустити, щоб перетягнути пуповину тугіше, якщо вона всихає, або послабляється перший вузол. Після цього відтинають кінець пуповинного залишку на відстані 2−3 см вище місця перев’язування, поверхню розрізу змащують 10% розчином йоду. Пуповинний залишок загортають сухою стерильною марлевою серветкою, кінці якої зав’язують біля пупкового кільця, пуповинний залишок, загорнутий у серветку, можна прибинтувати до животу стерильним марлевим бинтом.

Сироподібне мастило з шкіри плоду не знімають, тільки з місць великого скупчення (пахові ділянки, пахвинні складки) надлишок мастила знімають стерильною ватою, просоченою стерильним вазеліновим мастилом, або риб’ячим жиром.

Закінчивши туалет, новонародженого зважують, вимірюють його зріст — від маківки до п’ят, розміри голівки та плечиків, на руки надягають браслети з білої стерильної клейонки. На браслетах попереду чорнилом записують прізвище, ім'я та по батькові матері, номер історії пологів, стать дитини, масу, зріст, дату народження. Потім на дитину надягають стерильну теплу сорочечку, загортають у стерильну пелюшку та ковдру і залишають на обігрівальному сповивальному столику 2 години. Через 2 години дитину відправляють у палату новонароджених.

Ознаки зрілості плоду.

Довжина тіла 47 — 55 см, середнє - 50 — 52 см.

Маса 2500 — 4000 г. і більше, середнє - 3200 — 3500 г.

Груди опуклі.

Пупкове кільце розташоване посередині між мечеподібним відростком і лонним зчленуванням.

Шкіра блідо-рожева, добре розвинена підшкірно-жирова клітковина.

Пушок тільки на плечах і верхній частині спини.

Волосся можуть бути більше 2 см.

Ногті заходять за краї ногтьових фаланг.

Вушні та носові хрящі пружні.

У хлопчиків яєчка знаходяться в порожнині мошонки, у дівчат — клітор і малі соромітні губи прикриті великими.

Активно рухається, кричить.

Очі відкриті.

Добре смокче грудь.

Діти, які народились у період від 38 до 42 тижнів — доношені.

Клінічна оцінка стану новонародженног за шкалою Апгар.

	Оцінка, бали.
Ознака.
Серцебиття.	Відсутнє.	Менш, як 100 /хв.	Більш, як 100 — 140 /хв.
Дихання.	Відсутнє.	Слабке, поверхневе.	Голосний крик.
Забарвлення шкіри.	Бліде.	Синюшне.	Рожеве.
М’язевий тонус.	Млявий.	Дещо знижений.	Активні рухи.
Рефлекси.	Відсутні.	Слабко виражені (гримаса).	Добре виражені (голосний крик).

Стан новонародженого оцінюють за шкалою Апгар, яка включає 5 клінічних ознак, згідно з трьохбальною системою. Стан дитини, яка народилась, вважають задовільним, якщо сумарна оцінка становить 8 — 10 балів. Сумарна оцінка усіх ознак дає змогу виділити 3 групи дітей:

1. З легкою асфіксією (6−7 балів).

2. З асфіксією середньої тяжкості (4−5 балів).

3. З тяжкою асфіксією (1−3) бала.

Щоденник II періоду пологів

09.10.98 р. 03:00. АТ. dех 135/85. sin 135/85. Рs 90 уд./хв.	Потуги по 1-й хв. через кожні 3 хвилини, інтенсивні помірно болісні. Загальний стан задовільний. Під час потуги обличчя породіллі червоніє, збільшується артеріальний тиск та пульс, поза потугою породілля відпочиває, намагаючись повністю розслабитись. Голівка плоду знаходиться великим сегментом у площині вузької частини малого тазу. Серцебиття плоду 142 уд./хв., тони звучні, ритмічні.	Роз’яснено, як потрібно пово дитись під час потуг.
09.10.98 р. 03:10. АТ. dех 135/85. sin 130/80. Рs 88 уд./хв.	Потуги по 1-й хв. через кожні 3 хв., інтенсивні, помірно болісні. Загальний стан задовільний. Голівка плоду знаходиться на тазовому дні. Признаки Гентера та Піскачика позитивні. Серцебиття плоду138 уд./хв., тони звучні, ритмічні.	Перевести до пологового залу.

09.10.98 р. 03:20. АТ. dех 135/85. sin 135/85. Ps 90 уд./хв.

Народилась одна жива дитина жіночої статі, вага 3400 г., зріст 54 см, окружність голівки 36 см, окружність грудей 35 см, оцінка по АПГАР на 1-й хв. 8 балів (22 121), на 5-й хв. — 10 балів (22 222). Проведена первинна обробка новонародженного: 1.Відсмоктано слиз стерильним балончиком із носу і роту. 2.Обробка пуповини I-а обробка пуповини: акушерка миє руки, надягає стерильні перчатки. Після того, як зникла пульсація пуповини на 10 см від краю пупочного кільця накладають один зажим і на 2 см назовні другий зажим. Ділянку пуповини між зажимами обробляють 5% спиртовим розчином йоду та пересікають. II-а обробка пуповини: акушерка знову миє руки, кінчик пуповини обробляє йодом, на 2 см нижче накладає лігатуру, затягує її. На кінець пуповини накладає стерильну серветку. Профілактика гонобленореї 30% розчином натрієвої солі альбуциду. Сеча, яку випустили катетером, світла.

Катетерізація сечового міхура.

Третій період пологів.

Теоретична частина.

Після народження плоду починається третій період пологів — послідовий. У цей період плацента й оболонки відокремлюються від стінок матки із пологових шляхів зганяється послід, який відшарувався.

У третьому періоді відбувається:

1. При послідових переймах скорочується вся мускулатура матки, включаючи ділянку прикріплення плаценти (цю ділянку називають плацентарною площадкою). Плацента не має здатності до скорочення, тому відбувається зміщення її від місця прикріплення, яке звужується. З кожними переймами плацентарна площадка зменшується, плацента утворює складки, які випинаються в порожнину матки, і, нарешті, відшаровується від стінки матки.

Порушення зв’язку між плацентою і стінками матки супроводиться розривом матково-плацентарних судин у відокремленій ділянці плаценти. Кров, яка вилилася із судин, скупчується між плацентою та стінкою матки і сприяє подальшому відокремленню матки від місця прикріплення.

2. Послідовий період характеризується виділенням крові з матково-плацентарних судин, які порушуються при відшаруванні плаценти. При нормальному перебігу послідового періоду крововтрата досягає 150−300 мл, у середньому 250 мл. Ця крововтрата є фізіологічною, вона не впливає негативно на організм жінки. Після зігнання посліду матка набуває стану тривалого скорочення. М’язові волокна та пучки, що скоротилися, стискують просвіт зіяючих судин, у зв’язку з чим кровотеча припиняється. Після зігнання посліду роди закінчуються і починається післяпологовий період.

3.Плацента відокремлюється від стінки матки двома способами: з центру або з краю її.

При першому способі (спосіб Шульца) спочатку відшаровується центральна частина плаценти. Між відокремленою ділянкою плаценти і стінкою матки утворюється скупчення крові - ретроплацентарна гематома. Зростаюча гематома сприяє подальшому відшаруванню плаценти і випинанню її в порожнину матки. Плацента, яка остаточно відокремилась, народжується з порожнини матки і тягне за собою оболонки. Плацента виходить з статевих шляхів плодовою поверхнею назовні: оболонки — навиворіт (водна оболонка міститься зовні, децидуальна — зсередини). Вивернуті оболонки розміщуються з боку материнської поверхні плаценти.

При другому способі (спосіб Дункана) відокремлення починається з периферії плаценти, звичайно з нижнього краю. Кров з порушених судин не утворює гематоми, вона стікає вниз між стінкою матки та оболонками. З кожними переймами відшаровуютьоя все нові ділянки плаценти. Після повного відокремлення плацента ковзає вниз і тягне за собою оболонки, які також відокремлюються від матки. Плацента виходить з статевих шляхів нижнім краєм уперед. Розміщення оболонок зберігається у такому ж вигляді, в якому вони були в матці. Другий спосіб відокремлення плаценти зустрічається рідше, ніж перший.

Ознаки відшарування плаценти.

Зміна форми і висоти стояння матки (ознаки Шредера). Безпосередньо після народження плоду форма матки округла, дно — на рівні пупка. Після відокремлення плаценти матка сплощується, стає вужчоюдно її піднімається вище пупка, матка нерідко відхиляється праворуч.

Здовження зовнішнього відрізка пуповини (ознака Альфельда). Відшарована плацента опускається, а нижній сегмент або в піхву. У зв’язку з цим, лігатура, накладена на пуповину, опускається на 10−12 см.

Поява випинання над симфізом. Коли відокремлена плацента опускається в тонкостінний нижній сегмент матки, передня стінка цього сегмента разом з черевною стінкою трохи піднімається і утворюється випинання над симфізом.

Ознака Кюстнера-Чукалова. Якщо натиснути ребром кисті на надлобкову ділянку, при плаценті, яка не відокремилася, пуповина не втягується.

Ознака Мікулича — відокремлена плацента опускається в піхву і з’являється позив на перейму.

Про відокремлення плаценти звичайно роблять висновок не за однією, а за сукупністю ознак.

Способи відшарування плаценти.

Спосіб Абуладзе.

Після спорожнення, сечового міхура роблять обережний масаж матки, щоб вона скоротилася. Потім обома руками беруть черевну стінку в повздовжню складку і пропонують породіллі потужитись. Відокремлений послід звичайно народжується легко.

Спосіб Гентера.

Показати весь текст Вартість унікальної роботи