Вяземський може

Вяземский може (1727−1793)

Князь, відомий діяч. Освіту здобув у Сухопутному кадетському корпусі. Брав участь у Семирічної війні, потім виконував по закордонах різні таємні доручення. У 1763 р. відправили Катериною II на уральські заводи для залагоджування відносин між волновавшимися селянами і власниками заводів, а також і вивчення становища гірських заводів. У 1764 р. призначений генерал-прокурором, як людина прямий, чесний, працьовитий і даровитый.

Катерина, припускаючи діяти нього проти «наисильнейших людей» і сенату, якби останній вийшов за межі, власноручно написала В’яземському інструкцію («секретнейшее наставляння»), в якої, окресливши коло діяльності генерал-прокурора, обіцяла В’яземському своє повна довіра, як від нього чекала «вірності, старанності і відвертого щиросердості». Він пробув на посаді близько 29 років, до самої смерті, попри ворожість щодо нього близьких імператриці осіб. Діяльність його була дуже різноманітна і розширювалася шляхом доручення йому різних установ та внутрішніх справ. Так було в 1765 р. Вяземський мав до заведованию межової експедицією; в 1767 р. йому доручаються роботи з організації комісії упорядкування нового уложення; в 1768 р. у його контроль віддається переклад казенних грошей за кордон, і з 1780 р. доручається завідування усіма грошовими справами по закордонах; в 1769 р. Вяземський призначається членом ради при Найвищому дворі; з 1771 р. фінансова звітність по синоду і губернському управлінню фактично зосереджується в руках; в 1772 р. йому доручається осушення боліт під Петербургом; в 1775 р. його призначають начальником Канцелярії опікунства над іноземними поселенцями; в 1783 р. починає займатися «будовою» Фонтанки, Катерининського каналу, городового валу театру; в 1789 р. керує управлінням експедиції про державні доходи. У 1980;х рр. що вона у главі цілого ряду окремих галузей управління, граючи роль хіба що міністра трьох відомств: юстиції, внутрішніх справ України та фінансів. У сенаті Вяземський обіймав значне становище, будучи доповідачем перед государинею та начальник всієї сенатської канцелярии.

У 1789 р. він з’явився паралічем. Імператриця дуже шкодувала свого енергійного «учня», як називала Вяземського, кілька років не замещала його посади й звільнила від справ лише над півроку до смерти.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.