Господарство країн Латинської Америки

Господарство країн Латинської Америки

Реферат.

на тему:

Господарство країн Латинської Америки.

У спадщину від колоніальних часів Латинська Америка дістала розвинуті дві га лузі - плантаційне сільське господарство і гірничодобувну промисловість, які і нині орієнтовані на експорт і залишаються провідними в господарстві. Але структура господарства поступово стає всебічно розвинутою: в гірничодобувній промисловик виділяються експортні комплекси (нафтодобувний, чорної металургії, кольорової металургії), кілька напрямів спеціалізації має агровиробнича сфера, розвивається лісова і рибна промисловість. Все більш міцні позиції на ринках регіону посідають так галузі обробної промисловості, як машинобудування та легка промисловість.

Від початку XX ст. велику роль у господарстві регіону відіграє капітал США, країн Європи та Японії. Розвиток економіки залежить від імпорту обладнання та від експорту вітчизняної сировини і напівфабрикатів.

У сільському господарстві регіону поєднуються дрібновласницьке землекористування та господарство великих латифундій. Латифундисти часто віддають свої землі в оренду. Сільськогосподарське населення регіону становить 132 млн чоловік Характерними рисами зайнятості є батрацтво, відробки, праця на плантаціях.

Мал. Сільське господарство Латинської Америки.

Велика частка земель перебуває у власності іноземців. Для сільського господарства характерне велике безробіття.

На країни Латинської Америки припадає 15% виробництва м" яса, 18% - кукурудзи, 19% - бавовни, 21% - фруктів.

Головні сільськогосподарські райони розташовані вздовж узбережжя океанів, а також навколо великих агломерацій. Найбільш важливими сільськогосподарськими районами є Мексиканське нагір" я, аргентинська пампа та східне узбережжя Бразилії. Ланцюжок ареалів високоінтенсивного землеробства тягнеться вздовж усього Тихоокеанського узбережжя материків.

Близько 4/5 всієї продукції сільського господарства виробляється в 5 країнах — Бразилії, Мексиці, Аргентині, Венесуелі та Колумбії. При цьому Бразилія, у якій проживає 30% населення регіону, виробляє 30% продукції сільського господарства. Майже 50% сільськогосподарської продукції йде на експорт. Це насамперед кава, цукор, бавовна, банани та цитрусові.

Промисловість. У країнах Латинської Америки, які мають сировинну базу, сформувалося кілька орієнтованих на експорт секторів виробництва. В гірничодобувній промисловості - це гірничометалургійна та нафтова, в агропромисловому комплексі - виробництво цукру, кави, консервів, соків, алкогольних напоїв тощо. Розвиваються машинобудування, хімія, енергетика, чорна металургія, галузі легкої промисловості. Нині обсяги виробництва продукції важкої та легкої промисловості майже однакові. 75% промислової продукції припадає на п" ять найрозвинутіших країн — Мексику, Бразилію, Аргентину, Венесуелу та Колумбію. Ці країни наздоганяє Чилі, яка за темпами розвитку економіки випереджає багато інших країн. Частка їх у регіональному виробництві автомобілів становить 99%, текстильних виробів — 91%, нафти — 86%, мінеральних добрив — 85%, енергоносіїв — 76% будматеріалів — 75%, цукру — 60%. Промисловість концентрується у найбільших містах та міських агломераціях, переважно столичних.

За формами організації промислове виробництво представлене сучасними по тужними підприємствами, комбінатами, об" єднаннями, поряд з ними є багато дрібних підприємств. Це стосується також торгівлі і сфери послуг.

Розміщення підприємств гірничодобувної промисловості відповідає районам видобування корисних копалин, для яких характерне зональне розміщення («олов» яний пояс", «мідний пояс» тощо). Переробні підприємства не завжди знаходяться в районі видобутку копалин, частіше поблизу портів, оскільки орієнтовані на експорт.

Транспортна система країн Латинської Америки почала формуватися наприкінці XIX — на початку XX ст. Перші залізниці були побудовані американськими та англійськими компаніями, зацікавленими у вивозі сировини і напівфабрикатів. Порівняно з іншими регіонами країн, що розвиваються, розвиток транспортної системи в країнах Латинської Америки недостатній (див. табл.) Магістралі сполучають переважно райони видобутку сировини з морським узбережжям. Міждержавних і, тим більше, трансконтинентальних ліній практично немає.

Частка латиноамериканських країн у сумарному вантажообороті окремих видів транспорту країн, що розвиваються, %.

Регіони.

Вид транспорту.

залізничний.

авто.

мобільний.

річковий.

морський.

повітряний.

трубопровідник.

Латинська Америка Азія.

Африка.

23,7.

62,2.

14,1.

41,7.

41,6.

16,7.

43,7.

31,3.

25,0.

17,2.

17,8.

65,0.

53,3.

40,0.

6,7.

22,1.

26,2.

За обсягами вантажоперевезень на морський транспорт припадає 76%, автомобільний — 10%, залізничний — 6%, трубопровідний — 6%, водний — 1%, вітряний — 1%. Оскільки морський транспорт обслуговує переважно зовнішньо торговельні операції, то очевидним е переважання перевезень за межі регіоні Внутрішні та міжрегіональні транспортні перевезення незначні.

Зовнішньоторговельні операції орієнтовані на ринки США, Західної Європи та Східної Азії. У структурі експортно-імпортних операцій переважає вивіз сировини та напівфабрикатів, завозять у регіон переважно готові товари. Товарний експорт — головна стаття валютних надходжень майже всіх країн континенту, за винятком Мексики, де переважають валютні надходження від туризму. «шести найрозвинутіших країнах Латинської Америки намітилась тенденція д поступового переходу на експорт готових товарів і послуг.

Потреби в імпорті переважають можливості експорту, тому структур зовнішньої торгівлі незбалансована. Всі країни Латинської Америки залежать ві зовнішніх позик та інвестицій. Всі країни регіону вивозять продовольство — кави какао, цитрусові, банани, цукор, зернові, м" ясо. Окремі мають вузьку спеціалізацію. Наприклад, світовим експортером кави є Бразилія, Колумбія, зернових — Аргентина, бананів — Еквадор. Аргентина та Уругвай — визнані світові лідери в експорті шкіри та м" яса. У світовому експорті сільськогосподарської продукції частка Латинської Америки у 1993 р. становила: кави — 56%, бананів — 78%, яловичини — 27%, бавовнику — 19%.

Близько ¼ товарного сировинного експорту припадає на нафту та нафтопродукти. Крім того, з країн Латинської Америки вивозять чорні та кольорові метали. Таї Чилі вивозить мідь, Перу — свинець та мідь, Болівія — олово, Ямайка — боксити. З готових товарів країни Латинської Америки експортують напої і тютюн (близько 10% експорту), хімічні товари — 10%, транспортні засоби і обладнання — 33−35%. Нині значну частку експортних товарів становлять готові вироби але з них 1/3 — це напівфабрикати (тютюн і деякі хімічні товари).

Отже, країни Латинської Америки не мають досконалих національних господарств, які розвиваються тільки на вітчизняній сировинній базі та виробляють не обхідні для населення товари, але беруть активну участь у міжнародному поділі.