Теоретичні та практичні аспекти формування мотивації досягнення

C.С. Занюк ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ.

1. Теоретичні концепції розвитку мотивації досягнення У психології перші спроби цілеспрямованої зміни мотивів припадають на початок 60-х років. Слід зазначити, що всю першу половину XX ст. у зарубіжній психології панували психоаналітичні погляди щодо мотивації поведінки, за якими основні мотиви людини формуються в ранньому дитинстві. Наприклад, мотивація досягнення (яка виражається у постановці нових цілей, прагненні до успіху в діяльності тощо) згідно з уявленнями психоаналітиків, є наслідком невротичного за своєю природою дитячого конфлікту, коли дитина (хлопчик), бажаючи любові матері, прагне перевершити в усьому батька. Цілком природньо, що такі уявлення щодо джерел формування амбіцій людини, її мотивації досягнення фактично обмежували можливості цілеспрямованого формування цих рис у більш пізньому віці.

Відповідно до теоретичних уявлень американських психологів Д. Аткінсона і Д. Мак-Клелланда мотив досягнення складається з двох протилежних мотиваційних тенденцій — прагнення до успіху та уникнення невдачі. Високий рівень мотивації досягнення означає, що у дитини переважає прагнення до успіху; низький рівень мотивації свідчить, навпаки, що домінує прагнення уникати невдачі.

Експериментально було доведено, що висока мотивація формується у дітей тільки в таких сім «ях, де батьки постійно збільшували рівень своїх вимог до дітей і одночасно ненав’язливо надавали їм допомогу і підтримку, а також відзначалися лагідністю і теплотою в спілкуванні зі своїми дітьми. І навпаки, у сім «ях, де батьки або ігнорували своїх дітей, були байдужими до них, або здійснювали директивну опіку, суворий нагляд над ними, у дітей, як правило, домінуючим ставало прагнення уникнути невдачі і, як наслідок, формувався низький рівень мотивації в цілому.

Результати цих досліджень продемонстрували очевидну незалежність формування мотивації досягнення дитини від логіки розвитку дитячої сексуальності. Основним фактором виявився характер взаємодії між дитиною і дорослим. Тому цілком природно, що одержані результати стимулювали нові дослідження, спрямовані на зміну взаємин дітей і дорослих у шкільних умовах з метою формування мотивації досягнення школярів.

2. Категорії мотивації досягнення.

Поняття, судження, висловлювання, які свідчать про наявність у людини потреби в досягненні (і згідно з якими вона міркує і діє), називаються категоріями мотивації досягнення. Психологи, досліджуючи високомотивованих індивідуумів, виділили кілька груп таких категорій.

У мотиваційних тренінгах учасникам тренінгових груп пропонується ряд категорій мотивації досягнення. Вони використовують дані категорії в процесі виконання тренінгових завдань (наприклад, коли самостійно створюють оповідання за картинками на тему досягнення). Ці категорії характеризують стиль мислення та сприймання людини. Навчивши учасників тренінгу використовувати дані категорії (тобто мислити як людина з високорозвинутою мотивацією досягнення), можна сформувати у них прагнення досягати високих цілей. Наприклад, учасникові тренінгу пропонується завдання, використовуючи дані категорії мотивації досягнення, придумати оповідання за картинками. Розглянемо докладніше категорії мотивації досягнення (тобто мислительні структури, якими оперує людина з високим рівнем мотивації досягнення).

І. Потреба в досягненні й успіху (ПД).

ПД має місце та враховується тоді, коли людина ставить перед собою позитивно сформульовану мету діяльності. Як ПД враховуються і використовуються при написанні оповідань позитивно сформульовані твердження, в яких не виражаються побоювання і невпевненість стосовно можливості досягнення мети, а навпаки, висловлюється прагнення дещо зробити і досягнути успіху (твердження на зразок «бажає… », «збирається… », «прагне… », «намагається… », «жадає… »).

Приклади висловлювань, які належать до цієї категорії:

1) він хоче виконати це завдання;

2) успіх спонукає його до подальшої активної діяльності;

3) він прагне покращити свої успіхи;

4) успіх надихає його, додає сил, бажання працювати;

5) завтра я з задоволенням виконаю це завдання;

6) він намагається виконати це завдання якомога краще;

7) він працює над своєю новою ідеєю і думає, що цього разу повинно все вдатися.

До ПД належать також бажання або сподівання, які спрямовані на досягнення мети:

1) він хоче завершити цю роботу;

2) він сподівається, що зможе виконати це завдання.

Які висловлювання до ПД не відносяться?

— Якщо такий же позитивно сформульований намір доповнюється твердженням, яке стосується прагнення уникнути невдачі, то це відноситься не до потреби в досягненні успіху, а до потреби уникнення невдачі. (Наприклад: «Він планує попрацювати тепер над математикою, щоб не вчитись під час канікул »).

— Намір, спрямований на виконання несуттєвої діяльності, також не враховується як ПД («Він збирається виписати рахунок «або «Він хоче забрати цей документ »).

— Бажання і сподівання не повинні також супроводжуватися висловлюваннями, які вказують на намір уникнути невдачі. (Наприклад, речення «Сподіваюсь, що виконав правильно, інакше довелося б ще раз переробляти «до цієї категорії не належить).

— Якщо наміри і бажання стосуються того, щоб якомога скоріше закінчити роботу і звільнитися від неї, то це до ПД також не відноситься. (Наприклад, «Він хоче якомога скоріше позбутися цієї роботи »).

II. Очікування успіху (ОУ) Очікування успіху в процесі виконання певної діяльності належить до ОУ. Очікування, яке пов «язане не тільки з повною впевненістю в успіху, а й з її ймовірністю, відноситься до категорії ОУ. Але мова повинна йти стосовно чітко позитивного очікування успіху.

Приклади тверджень і висловлювань, які належать до категорії очікування успіху (ОУ):

1. Не виникає сумніву, що його нова книга буде мати успіх.

2. Вони гадають, що виконають цю роботу добре.

3. Вони впевнені в успішному завершенні справи. Якщо очікування успіху пов «язане з певною умовою, то це до ОУ не відноситься (і такі твердження при складанні оповідань не використовувати). Оскільки в такому разі очікування успіху ставиться в залежність від виконання внутрішньої і зовнішньої умов, то, очевидно, що ОУ нечітко позитивне («Андрій думав, що коли виконає це завдання, то отримає відмінну оцінку «- не відноситься до ОУ).

Але слід мати на увазі, що ОУ враховується (і використовується при написанні оповідань), коли хто-небудь відносить його до роботи (або до досягнення) іншої людини. (Наприклад: «Шеф вважає, що Андрій успішно виконає це завдання »).

III. Похвала (схвалення) Схвалення враховується тоді, коли хто-небудь схвалює, відмічає або нагороджує іншого (інших) за добру роботу або досягнення позитивних результатів. До Схвалення належать твердження, в яких передбачається можливість винагороди (які характеризують визнання за позитивне досягнення). Схвалення враховується також, коли хто-небудь констатує чудову якість, акуратність, оригінальність роботи іншої людини.

Якщо герой оповідання стверджує лише можливість похвали або винагороди, залишаючи відкритим кінцевий результат, то це також враховується як Схвалення (Наприклад: «Якщо він удосконалить машину, то отримає підвищення »).

Приклади тверджень, які належать до цієї категорії:

1. Учитель хвалить учня за оригінально розв «язану задачу.

2. Директор підвищує плату своєму підлеглому за сумлінну працю.

3. Науковий керівник каже студенту, що останнім часом він працює значно краще.

IV. Позитивний емоційний стан (Е+).

Як Е+ враховуються всі емоційні стани (радість, задоволення) в межах певної діяльності, що стосуються певної роботи, досягнення успіху. До цієї категорії належать твердження, в яких герой оповідання виражає радість, захоплення, задоволення (тобто позитивні емоції) в процесі роботи.

Мова повинна йти про чітко позитивний емоційний стан (твердження на зразок «радіє… », «задоволений… », «усміхається… », «захоплений… »).

Приклади висловів, які належать до категорії Е+:

1) він з радістю вивчає цю тему;

2) вони задоволені своєю роботою;

3) він радіє, що зумів подолати труднощі і що його робота успішно просувається;

4) нарешті роботу закінчено: він відчуває полегшення і задоволення;

5) успіх надає йому сміливості і натхнення продовжувати роботу;

6) батько радіє, що його син успішно виконав дане завдання. (Такі позитивні емоційні стани, які пов «язані з досягненнями або успіхами іншої особи в оповіданні, також враховуються як Е+).

V. Потреба в уникненні неуспіху (ПУН) ПУН враховується в усіх випадках, коли відкрито виражається потреба, намір, бажання або сподівання уникнути невдачі діяльності.

До цієї категорії відносяться твердження, в яких людина (або кілька осіб) ставить перед собою негативно сформульовану мету, яка пов «язана з уникненням неуспіху і неприємностей (тобто коли вона прагне уникнути невдачі і неприємностей).

Приклади тверджень, які належать до категорії ПУН:

1) сподіваюся, що не одержу двійку;

2) він не хоче мати неприємностей;

3) він намагається не зробити помилок у роботі;

4) він зі страхом сподівається, що все буде гаразд;

5) вони розраховують на допомогу нового менеджера, сподіваючись, що це допоможе їм уникнути банкрутства.

3. Процедури активізації мотивації досягнення.

У загальному вигляді методи формування мотивації досягнення зводилися до таких процедур: психолог або спеціально підготовлені вчителі вчили школярів, як міркує, говорить і діє людина з високорозвинутою мотивацією досягнення. Були розроблені також різноманітні навчальні посібники для проведення тренінгу мотивації досягнення (навчальні фільми, спеціальні ігри, буклети з тематичними оповіданнями тощо).

Д.Мак-Клелланд, аналізуючи умови формування мотивації досягнення, об «єднав основні формуючі впливи у чотири групи:

— Формування синдрому досягнення (переваги у людини прагнення до успіху над прагненням уникати неуспіху).

— Самоаналіз.

— Формування прагнення та навичок ставити перед собою високі, але адекватні цілі.

— Міжособистісна підтримка.

Кожна з цих груп складається, в свою чергу, із сукупності більш конкретних впливів. Так, наприклад, формування синдрому досягнення спрямоване на:

а) навчання способів створення проективних оповідань (тобто оповідань, які складаються за картинками), з яскраво вираженою темою досягнення. Учням роз «яснюється стандартна система категорій, котрі використовуються в діагностиці мотиву досягнення (очікування успіху, похвала, позитивний емоційний стан у процесі діяльності), їхнє завдання полягає в тому, щоб у своїх оповіданнях використати максимальну кількість даних категорій: у процесі такого навчання учні починають правильно виявляти мотив досягнення серед інших мотивів, формують на основі вивчених категорій особливу мову (категоріальний апарат), за допомогою якого аналізують мовну та інтелектуальну продукцію (і поведінку) — як свою, так і інших людей;

б) навчання способів поведінки, типових для людини з високорозвинутою мотивацією досягнення (коли вибираються середні за складністю цілі і уникаються як занадто легкі, так і дуже складні цілі; коли надається перевага ситуаціям, що передбачають особисту відповідальність за успіхи справи і уникаються випадкові ситуації, а також ситуації, де цілі задаються іншими людьми);

в) вивчення конкретних прикладів зі свого повсякденного життя, а також із життя людей з високою мотивацією досягнення; аналіз цих прикладів за допомогою системи категорій, що використовується у діагностиці мотивації досягнення.

Етапи формування (засвоєння) мотиву досягнення.

На основі порівняння різних курсів тренінгу мотивації досягнення виділяють шість послідовних етапів актуалізації і засвоєння даного мотиву:

1) привернення уваги до змісту курсу;

2) одержання учнями в ході різноманітних ігор і при виконанні спеціальних вправ досвіду мислення, поведінки, емоційного реагування, характерного для даного мотиву;

3) засвоєння учнями спеціальних термінів, які означають різні компоненти мотиву досягнення;

4) співвіднесення даного мотиву кожним учнем зі своїм ідеалом, зі своїми основними духовними цінностями та особисте прийняття мотиву;

5) практичне використання учнями набутих знань у реальних життєвих ситуаціях;

6) самостійна поведінка учнів відповідно до, засвоєного мотиву.

4. Психолого-педагогічні ефекти тренінгу мотивації досягнення.

Курси мотиваційного тренінгу виявилися недостатньо ефективними для покращення академічної успішності учнів. Що ж стосується більш широких ефектів тренінгу мотивації досягнення, які поширюються на позаучбову діяльність учнів, то виявилося, що цей вид тренінгу істотно змінює (особливо у підлітків) ставлення школярів до використання свого вільного часу, до вироблення і перспективного планування професійних намірів і глобальних життєвих цілей: 77% учнів через рік після проходження тренінгу мали високий загальний показник рівня мотивації досягнення у позаучбовій діяльності в порівнянні з 11% учнів контрольної групи.

Слід зазначити, що тренінг мотивації досягнення справляє більший вплив на хлопчиків. Нижча ефективність впливу тренінгу мотивації на дівчаток є наслідком їхньої меншої стурбованості своєю майбутньою професійною кар «єрою, їхньою орієнтацією на створення сім «ї і розв «язання життєвих сімейних проблем.

Фактори успішності тренінгу.

1. Вік учасників тренінгу (найбільша ефективність тренінгу в середніх класах школи).

2. Стать учнів (у хлопчиків у результаті тренінгу спостерігаються більш істотні зміни мотивації досягнення).

3. Тип навчальних предметів (тренінг є ефективнішим щодо тих навчальних предметів, котрі передбачають більш конкретні учбові дії, в яких зв «язок між дією і результатом є більш простим і очевидним). Саме тому тренінг мотивації досягнення є найбільш ефективним при навчанні таких дисциплін, як математика, фізика, хімія. Що стосується гуманітарних предметів, де немає чіткої градації успішності, ефективність тренінгу мотивації досягнення є значно нижчою.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности. — М., 1976.

2. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. — М., 1986.

3. Изард К., Эмоции человека. — М., 1980.

4. Маркова А. К., Матис Т. А., Орлов А. Б. Формирование мотивации учения. — М., 1990.

5. Матюхина М. В. Мотивация учения младших школьников. — М., 1984.

6. Рудестам К. Групповая психотерапия. — М., 1993.

7. Хекхаузен X. Мотивация и деятельность. — М., 1986.

АННОТАЦІЯ У статті розглядаються теоретичні і практичні аспекти формування мотивації досягнення. Аналіз факторів, які впливають на розвиток мотивації досягнення, складатиме теоретичне підгрунтя для розробки психологічних процедур формування мотивації.

ANNOTATION.

This article is dealing with the problems of the development achievement motivation. The training which had been developed by author is of great importance for forming the achievement motivation. A study of factors which influence the achievement motivation can provide us with knowledge of how to increase the string for success and business activity of the Ukrainian people.

(Занюк Сергій Степанович аспірант кафедри психології Волинського державного університету ім. Лесі Українки.

Домашня адреса: м. Луцьк, вул. Кравчука 36, к.211.

PAGE.

PAGE 9.