Булыгинская дума і його крах
Правлячі кола Росії у останньої чверті в XIX ст. дедалі більше усвідомлювали, що у політичної історії російської держави невблаганно наближається його перетворення на конституційну монархію. Сподівалися поєднати повільне реформування економіки на ринкових засадах соціальної сфери зі старою політичної системи у особі необмеженої монархии. Прокурорська система очолювалася генералпрокурором. При… Читати ще >
Булыгинская дума і його крах (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Булыгинская дума і його крах.
Правлячі кола Росії у останньої чверті в XIX ст. дедалі більше усвідомлювали, що у політичної історії російської держави невблаганно наближається його перетворення на конституційну монархію. Сподівалися поєднати повільне реформування економіки на ринкових засадах соціальної сфери зі старою політичної системи у особі необмеженої монархии.
На початку XX в. під потужним тиском либерально-оппозиционных і радикальних сил монархічне уряд був змушений погодитися на деяке «відновлення» державних устроїв. Але річ його модернізації виявилося у руках тих кіл, котрим запровадження Конституції і парламентаризму означало втрату ними політичного всевладдя. Природно, що імператор і особи, «наближені до імператора», розробляли проекти установи представницького органу на Росії при врахуванні, передусім власних. Саме тому народження Державної Думи відбувався за важких муках, за умов використання будь-яких можливостей можновладцями для гальмування цього процесса.
18 лютого 1905 р., коли у країні вже розростався найгостріший соціальний конфлікт, Микола II видав рескрипт, а якому оголосив про намір залучити найдостойніших, довірою народу одягнених, обраних від населення людей до брати участь у попередньої з розробки й обговоренню законодавчих пропозицій «за умови неодмінного збереження монархією всієї повноти власти».
Створене з цього встановлення монарха Особлива нарада під керівництвом міністра внутрішніх справ А. Булыгина розробило проект установи Державної Думи з законосовещательным статусом. Після майже шестимісячних складних дебатів, у ході багато найближчі наближені царя прагнули максимально урізати думські права, а сам Микола II навіть запропонував назвати Думу «Государевої», 6 серпня 1905 р., нарешті, царем було видано Маніфест про заснування Державної Думи. У цій маніфесту Державна Дума учреждалась як «законосовещательное встановлення», избиравшееся з урахуванням цензового представництва від трьох курий.
Проекту створення законосовещательной Державної Думи не збувалася. Ця царська «милість» не задовольнила антиурядове рух. Загострення політичну кризу восени 1905 р. до загальноросійської жовтневої політичної страйку і інтенсивне назрівання революційного вибуху змусили уряд вдатися до подальші поступки в питанні про статусі «народного представительства».
Царським Маніфестом 17 жовтня 1905 р. «Про вдосконалення основ управління» Державній думі надавалися вже законодательные.
Питання 48. Реорганізація прокуратури Росії 1864 года.
У результаті підготовки й проведення реформи 1864 року змінилися функції прокуратури, саме: підтримку звинувачення у суді (раніше це був обов’язок фіскала), нагляд над діяльністю судів, слідства й місцями позбавлення свободы.
Прокурорська система очолювалася генералпрокурором. При Сенаті засновувалися посади двох обер-прокурорів, а судових палатах і окружних судах — посади прокурорів і товаришів прокурорів. Усі прокурори призначалися імператором за поданням міністра юстиции.