Баланс установи, методика і техніка його складання

Зміст Вступ

1. Методика, техніка складання балансу та його аналіз

1.1 Поняття та види бухгалтерського балансу

1.2 Зміст і структура бухгалтерського балансу

1.3 Методика та техніка складання балансу

1.4 Аналіз балансу підприємства

2. Структура і техніка складання бухгалтерського баланса ПВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти»

2.2 Структура активів балансу ПВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти»

2.3 Структура пасивів балансу ПВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти»

2.4 Методика складання Звіта про фінансові результати (ф.2-м)

3. Аналіз показників балансу підприємства ПВНЗ «ДІСО»

3.1 Вертикальний і горизонтальний аналіз балансу

3.2 Аналіз та оцінка ліквідності підприємства

3.3 Аналіз та оцінка фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства

3.4 Аналіз та оцінка фінансових результатів підприємства

4. Охорона праці й навколишнього середовища

4.1Загальні питання охорони праці

4.2 Виробнича санітарія

4.3 Пожежна безпека

4.4 Охорона природного середовища Висновок Список джерел інформації

Додатки

Вступ Баланс — це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

Кожне підприємство повинно здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до свого статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні активи, певні кошти, здійснювати фінансові вкладення тощо. Інформація про наявність і рух майна та джерела його утворення має надходити своєчасно, а періодично ЇЇ треба узагальнювати для більш ефективного використання в управлінні, для здійснення контролю за збереженням засобів виробництва, вивчення складу та цільового використання господарських засобів. З цією метою засоби господарства та джерела їх утворення на підприємствах об'єднують в економічно однорідні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському балансі.

Баланс з особливою чіткістю відображає фінансовий стан підприємства, показуючи, чиї кошти вкладено в підприємство, як їх розміщено, чи є довгострокові позики, чи забезпечено покриття зобов’язань перед кредиторами і т. п.

Мета балансу — відобразити стан господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату. Звідси випливає, що баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку, рушієм правильного ведення обліку, інструментом визначення економічних, юридичних та господарських відносин підприємства, передумовою для ефективного нормування, поточного та перспективного планування, найважливішим звітним документом.

Користуючись низкою щорічних балансів, можна чітко уявити собі динаміку економічного розвитку підприємства та його господарської діяльності. Порівнянням точних цифр балансових даних у належній обробці з’ясовують, наскільки раціонально й економно велася на підприємстві робота, якою ціною досягнуто кінцевих результатів, чи достатньо матеріальних запасів, чи надійні дебітори і т. п.

Наявність своєчасних та правильно складених балансів дає можливість кожному керівникові, обмірковуючи всі позитивні та негативні сторони діяльності підприємства, свідомо вести господарство, пошук внутрішніх резервів та запровадження їх у дію.

Баланс, як звітний документ, має неоціненний практичний зміст. Цим документом підприємство звітує перед своїм керівним органом, податковою адміністрацією, статистичними органами, кредитними установами. На підставі балансу та відповідних звітних форм визначають правильність указаного чистого прибутку, установлюють величину податків, обов’язкових внесків та платежів.

Значення балансів для наукових досліджень полягає в тому, що вони дають у стислому викладі точні, систематизовані дані про майновий стан і господарську діяльність, статику й динаміку окремих господарств, їхніх об'єднань, цілих галузей промисловості. Без ретельного вивчення й усебічного дослідження таких балансів неможливе практичне опрацювання дійових засобів для розвитку та піднесення економіки України.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних і практичних аспектів методики і техніки складання балансу та аналізу фінансового стану підприємства.

Виходячи із мети дослідження основними завдання дипломної роботи є:

— дослідити зміст, структуру та аналітичні можливості балансу як основної форми звітності;

— вивчити методику складання балансу у відповідності до національних стандартів бухгалтерського обліку;

— надати загальну організаційно-економічну характеристику ПВНЗ «ДІСО» ;

— проведення аналізу фінансового стану, фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства на основі даних балансу;

— надати рекомендації щодо удосконалення аналізу фінансового стану підприємства;

Об'єктом дослідження виступає Приватний вищий навчальний заклад «Донецький інститут соціальної освіти», яке є суб'єктом малого підприємництва.

Предметом дослідження є баланс як основна форма звітності та джерело нформації для аналізу фінансового стану підприємства.

Дипломна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У вступі розкрито актуальність досліджуваної теми, визначено мету та сформульовано завдання дослідження, охарактеризовано об'єкт, предмет та методи дослідження, а також подано структуру роботи. У першому розділі роботи будуть досліджені теоретичний та законодавчій аспекти балансу підприємства його склад, призначення, методика і техніка складання. У другому розділі буде розглянута коротка загальна характеристика ПВНЗ «ДІСО», досліджено структуру, техніку складання бухгалтерського балансу даного підприємства. У третьому розділі буде проведен аналіз бухгалтерського балансу на прикладі підприємства ПВНЗ «ДІСО», динаміку деяких показників його діяльності за 2010;2011 р.р. У четвертому розділі будуть розглянуті загальні питання охорони праці й навколишнього середовища. У висновках подано загальні тези, що відображають підсумки теоретичного і практичного матеріалу, наведеного в роботі.

1. Методика, техніка складання балансу та його аналіз

1.1 Поняття та види бухгалтерського балансу Фінансова звітність підприємства — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище підприємства на певну дату, результати його діяльності та рух грошових коштів за звітний період. Підприємство регулярно повинно складати звіт для:

· сприяння плануванню і контролю організаційної діяльності;

· успішної співпраці з постачальниками фінансів;

· виконання вимог законодавства;

· цілей оподаткування.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.7 099 р. № 996- ХІV усі юридичні особи, які створені відповідно до чинного законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб'єктів господарювання зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам. На сьогодні, згідно вимог статі 11 Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємства включається:

· Форма 1 «Баланс» — звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і підприємства на встановлену дату.

· Форма 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди.

· Форма 3 «Звіт про рух грошових коштів», що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.

· Форма 4 «Звіт про власний капітал», що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

" Примітки до звітів" - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Форми та порядок складання цих звітів відображаються в П (С)БО № 2−5, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, а вимогам до змісту інформації в Примітках до звітів; - у всіх П (С)БО.

Згідно ст. 12 П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Звітність підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Основним компонентом фінансової звітності є її баланс.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Баланс характеризує діяльність підприємства в цілому, це головна і універсальна форма звітності, всі інші форми доповнюють його, хоча в силу ідентичності облікових даних всі форми звітності необхідно розуміти як єдине ціле.

Баланс — це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних. Слово «баланс» походить від латинського слова «bilanx», що означає «двошальковий»; bilanx разом зі словом «libra» (терези) означало у римлян двошалькові терези (libra bilanx). Відтак у багатьох мовах з’явились слова, близькі до слова «bilanx», які означають «терези»: італійське — la bilancia, французьке — 1а balance, англійське — balance і т. д. Як обліковий термін слово «баланс» має два значення:

рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях: рівність сум чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву. У цьому розумінні слово баланс зберігає близький зв’язок зі своїм первісним значенням: однакові підсумки ніби відповідають збалансованим шалькам терезів;

таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.

За своєю сутністю бухгалтерський баланс це джерело інформації про майновий стан організації та його структуру, включаючи і вартість новостворену у вигляді збільшення власного капіталу. Інші форми звітності характеризують будь-яку частину представленої в балансі інформації - грошові кошти, прибуток, склад і фінанси власного капіталу. Баланс характеризує діяльність підприємства в цілому, це головна і універсальна форма звітності, всі інші форми доповнюють його, хоча в силу ідентичності облікових даних всі форми звітності необхідно розуміти як єдине ціле.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Залежно від стадії розвитку того або іншого економічного суб'єкта й цільового призначення розрізняють різні види бухгалтерського балансу.

За строками складання баланси поділяються:

вступний — складається на початку діяльності підприємства;

періодичний — складається протягом календарного року за звітними періодами. Початковий (на початок періоду), проміжний (включається до складу проміжної звітності), кінцевий (наприкінці фінансового року, включається до складу річної звітності - генеральний). ;

річний — відображує стан капіталу підприємства, розміщеного в активах і пасивах на початок наступного року, а також результати діяльності за попередній рік;

об'єднувальний — складається в разі злиття кількох підприємств у об'єднання на правах юридичної особи;

розподільний — складається при реструктуризації великих підприємств, поділу їх на менші за обсягом підприємства з правами юридичної особи;

сапований — призначений для коригування контрактивних та контрпасивних статей балансу;

ліквідаційний — складається в разі ліквідації підприємства, яке має статус юридичної особи;

зведений — складається на підприємстві, до складу якого входять реструктуризовані підприємства чи господарства, виділені на самостійний баланс;

консолідований — передбачає включення до його складу всіх підприємств однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи.

Балансуючим показником у вступному балансі виступає статутний капітал, оскільки на цьому етапі немає іншого джерела надходження через відсутність господарської діяльності.

При складанні остаточного балансу таким показником виступає фінансовий результат (прибуток або збиток) організації.

Для всіх інших видів бухгалтерського балансу балансуючим показником можуть виступати як статутний капітал організації, так і фінансовий результат її діяльності.

За джерелами складання розрізняють інвентарні, книжні та генеральні баланси. Інвентарні баланси складались тільки на підставі повного опису інвентарю і були його скороченим та спрощеним викладом. Такі баланси виконувались або за створення нового господарства на певній майновій основі, або за зміни господарством форми власності, або за впровадження в господарстві нової, більш раціональної системи обліку. Книжні баланси складались на підставі записів у книгах, попередня перевірка яких з допомогою інвентаризації не проводилась. Такі баланси О. П. Рудановський називав пробними, попередніми. Генеральний баланс, що його як виняток заміняли інвентарні та книжні баланси, був синтезом того й іншого. Він складався за рік і тільки на підставі опису інвентарю та пробного балансу.

Кожний сучасний баланс можна також назвати і порівняльним, бо в ньому всі показники наводяться в абсолютних величинах на початок року і на кінець звітного періоду. Це дає змогу протягом календарного року оцінювати показники балансу в динаміці, осмислювати їхні зміни. Потреба в складанні проміжних балансів визначається тільки внутрішніми потребами самого підприємства. Підставою для складання таких балансів можуть бути процеси реструктуризації, реорганізації, ефективнішого використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, забезпечення збереження майна, зміцнення фінансового стану підприємства. Характерною особливістю проміжних балансів є їхній спрощений вигляд: інвентаризації основних і оборотних засобів, нематеріальних активів, розрахунків з дебіторами і кредиторами не проводяться; необхідні обчислення виконуються наближено; записи на розподільних та порівняльних рахунках роблять оперативним способом.

Підприємства та установи складають місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність, в якій відображають склад майна і джерела його формування. Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємством не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним періодом. Річна бухгалтерська звітність — не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним. Установи, які утримуються за рахунок бюджету, подають місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність у визначені керівним органом строки.

1.2 Зміст і структура бухгалтерського балансу Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за № 39 113 684. Залежно від потреб загальнодержавного спрямування Міністерство фінансів України за погодженням із Держкомстатом України може вносити відповідні корективи до структури балансу та видавати інструкції про складання періодичної (поточної) та річної звітності, в яких конкретизується зміст статей балансу, наводяться їх оцінка, розрахунок окремих показників та інші дані.

З метою зіставлення фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок періоду переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду — переносять в Баланси з Головної книги, в якій містяться дані поточного періоду.

Оцінку статей балансу регламентовано Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [П (С)БО], затвердженими Міністерством фінансів України.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

— назва, організаційно-правова форма та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

— короткий опис основної діяльності підприємства;

— середня кількість працівників підприємства протягом звітного періоду;

— дата, на яку складено звіт;

— валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Згідно цього нормативно-правового документу Баланс складається за формою № 1 (Код за ДКУД 1 801 001), яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 і зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 21.06.1999 р. за № 391/3684 (див. Додаток 1 (форма № 1).

Фінансова звітність суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності складається на підставі П (С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва» по формі № 1-м (див. Додаток 2 форма № 1-м) Баланс — фінансовий звіт, що відображає на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал підприємства.

Активи ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Тобто, для того, щоб засоби підприємства відобразити в активі Балансу необхідно щоб вони відповідали таким ознакам:

ѕ це ресурс, який контролюється підприємством;

ѕ виник в результаті минулих подій;

ѕ використання його приведе до отримання економічної вигоди.

Якщо ж актив не відповідає хоча б одній з цих ознак, то він не може бути відображений в Балансі.

Власний капітал частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Тобто, величина власного капіталу буде тим більшою, чим будуть меншими зобов’язання.

Зобов’язання заборгованість підприємства, яка виникла наслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Тобто, для того щоб зобов’язання відобразити в пасиві Балансу необхідно щоб вони відповідали таким вимогам:

ѕ були заборгованістю, яка виникла в наслідок минулих подій;

ѕ погашатиметься в майбутньому ресурсами підприємства;

ѕ погашення приведе до зменшення ресурсів і відповідно, до зменшення економічної вигоди.

У визначенні активів і зобов’язань є одна і таж категорія «економічна вигода» .

Баланс підприємства — це таблиця встановленої форми, в якій ліворуч розміщуються активи підприємства, а праворуч — пасиви, які включають капітал і зобов’язання. З метою отримання узагальненої інформації за видами активів і пасивів, вони в Балансі об'єднуються в розділи за їх економічним змістом. Загальну схему Балансу наведена на рис. 1.

Особливістю балансу є рівність загальних підсумків активу і пасиву, оскільки в активі майно підприємства згруповане за складом і розміщенням, а в пасиві за джерелами утворення і цільовим призначенням. [3, ст. 8]

Відсутність рівності підсумків активу і пасиву свідчить про помилки в розрахунках.

У першому розділі активу Балансу «Необоротні активи» відображається вартість необоротних активів, а саме: нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових інвестицій, довгострокових біологічних активів, довгострокової дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів та інших необоротних активів.

У другому розділі активу Балансу «Оборотні активи» відображається вартість оборотних активів до яких відносяться: запаси, поточні біологічні активи, включаючи незавершене виробництво; векселі одержані; дебіторська заборгованість як за товари, роботи і послуги так і інша; поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи.

У третьому розділі активу Балансу «Витрати майбутніх періодів» відображається сума витрат майбутніх періодів, які були понесені протягом поточних або попередніх звітних періодів, але відносяться до наступних звітних періодів.

У першому розділі пасиву Балансу «Власний капітал» наводиться інформація про власний капітал підприємства — статутний та пайовий капітал, усі види додаткового і резервного капіталу, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений та вилучений капітал.

У другому розділі пасиву Балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів» відображається сума створених відповідно до чинного законодавства резервів на забезпечення наступних витрат і платежів, а також отримані цільові фінансування та надходження; страхові організації відображають в цьому розділі страхові резерви і частку перестраховиків у страхових резервах.

У третьому розділі пасиву Балансу «Довгострокові зобов’язання» наводиться інформація про довгострокові кредити банків, позикові кошти, заборгованість за виданими довгостроковими векселями та випущеними акціями, відстрочені податкові зобов’язання, тобто про зобов’язання, які не будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12-ти місяців з дати Балансу.

У четвертому розділі пасиву Балансу «Поточні зобов’язання» відображаються поточні зобов’язання до яких відносяться: короткострокові кредити банків та позички, короткострокові векселі видані, кредиторська заборгованість перед постачальниками, різними кредиторами, працівниками, бюджету тощо. Тобто в цьому розділі відображаємо зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12-ти місяців з дати Балансу.

У п’ятому розділі пасиву Балансу «Доходи майбутніх періодів» відображаються доходи, які отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, але будуть визнані в майбутніх періодах.

Основним елементом Балансу є балансова стаття, яка є неподільним показником в Балансі і характеризує окремий вид або групу активів (активна стаття) або вид зобов’язань чи капіталу (пасивна стаття).

Стаття — це елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, встановленим П (С)Б0 1, тобто визначенню активів, зобов’язань і власного капіталу. Стаття наводиться у Балансі, якщо відповідає двом критеріям:

ѕ існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;

Рисунок 1.1 — Загальна схема Балансу за національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»

ѕ оцінка статті може бути достовірно визначена.

Балансова стаття може бути одноелементною, наприклад, «Нематеріальні активи», «Векселі одержані», «Статутний капітал», яка заповнюється за даними одного балансового рахунку, або багатоелементною, наприклад, «Інші необоротні активи», «Інша поточна дебіторська заборгованість», «Інші довгострокові фінансові зобов’язання» — для заповнення яких використовуються дані двох або більше балансових рахунків, субрахунків.

До таких балансових статей, як «Нематеріальні активи», «Основні засоби», «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», що розташовуються в активі Балансу та «Власний капітал», «Страхові резерви», що розташовують в пасиві балансу наводяться дані за регулюючими рахунками в дужках і при підрахунку підсумків віднімаються.

Кожній балансовій статті привласнюється код рядка, в межах трьох знаків, і який є незмінним.

Інформація по кожній балансовій статті наводиться на початок і на кінець звітного періоду (в квартальних Балансах) та на кінець року (в річних Балансах).

Балансові статті об'єднуються в розділи, що дає можливість загального огляду Балансу і дуже зручно при проведенні аналізу інформації. В основі об'єднання балансових статей в розділи покладено принцип їх ліквідності та їх економічна класифікація.

У Балансах підприємств України статті активу розташовують зверху вниз, починаючи з найменш ліквідних і закінчуються найбільш ліквідними. Під ліквідністю активів слід розуміти їх спроможність перетворюватися у грошові кошти (готівку) за якийсь певний час.

Найменш ліквідними є такі балансові статті як «Нематеріальні активи», «Основні засоби», «Довгострокові фінансові інвестиції» та інші, які згруповані в І розділі активу Балансу. Найбільш ліквідними є статті «Грошові кошти та їх еквіваленти», «Дебіторська заборгованість», «Інша поточна дебіторська заборгованість», «Виробничі запаси» .

Статті пасиву Балансу групуються і розміщуються зверху вниз за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів. Тобто спочатку розташовуються статті, які потребують найбільшого часу для їх погашення, наприклад «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Довгострокові кредити банків», а в IV розділі пасиву Балансу «Поточні зобов’язання» .

Активи підприємства поділяються на необоротні, оборотні та витрати майбутніх періодів.

Отже критерієм поділу активів підприємства для відображення в Балансі є поділ їх за часом використання або споживання — календарний рік або операційний цикл.

Необоротні активи — це усі активи, що не є оборотними тобто сюди включаються грошові кошти та їх еквіваленти, що обмежені у використанні, інші активи, які призначені не для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати Балансу (І розділ).

Оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також; інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати Балансу (II розділ).

Витрати майбутніх періодів — це витрати здійснені у поточному або у попередньому звітних періодах, але які відносяться до наступних звітних періодів (III розділ). В активі Балансу відображаються і фінансові інвестиції, що є новим поняттям, яке визначено П (С)БО 2 «Баланс» .

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні. Довгострокові відображаються в І розділі активу (рядки 040, 045), а поточні — в II розділі активу Балансу (рядок 220).

Загальна схема класифікації фінансових інвестицій, їх види, методи обліку та їх розміщення в Балансі наведені на рис. 1.2.

Рисунок 1.2 — Класифікація фінансових інвестицій за їх видами та методами обліку.

Пасиви підприємства поділяються на власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання та доходи майбутніх періодів.

Зобов’язання— це обов’язки підприємства чи відповідальність діяти певним чином. Воно призводить в майбутньому до вилучення коштів підприємства і втрати економічної вигоди в наслідок прийнятих у минулих періодах обов’язків. Погашення зобов’язань може здійснюватись як грошовими коштами (монетарні зобов’язання), так і товарами або послугами, визначеної кількості і якості (немонетарні зобов’язання).

Класифікація зобов’язань, їх види та їх розміщення наведено на рис. 1.3.

Рисунок 1.3 — Класифікація та види зобов’язань.

Довгострокові зобов’язання — це усі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями.

Поточні зобов’язання — це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати Балансу.

Власний капітал — це частина в активах, яка залишається після вирахування зобов’язань.

Складові власного капіталу та розміщення його в Балансі наведені на рис. 1.4.

Рисунок 1.4 — Структура власного капіталу підприємства Забезпечення наступних витрат і платежів — це зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату Балансу (рис. 1.5).

Рисунок 1.5 — Структура забезпечень і цільового фінансування Доходи майбутніх періодів — це суми доходів, нарахованих протягом поточного періоду або попередніх звітних періодів, які будуть визнані в наступних звітних періодах.

Властивістю Балансу є рівність підсумків активу та пасиву, тобто підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу, що ґрунтується на подвійному запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень.

Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з Балансу.

Інформація про ресурси підприємства, які ним контролюються і принесуть економічну вигоду у майбутньому, є надзвичайно корисною, адже вона характеризує можливості створення грошових потоків у майбутньому.

Дані про власний капітал необхідні для визначення потреб у фінансових ресурсах в майбутньому та для передбачення розподілу прибутку.

Інформація про зобов’язання підприємства допомагає користувачам оцінити здатність його щодо виконання своїх обов’язків перед кредиторами.

За даними Балансу оцінюється автономність підприємства, його ліквідність, плато — і кредитоспроможність тощо.

Звітність на підприємствах, в організаціях, установах використовується для контролю за виконання проектних завдань, планів, аналізу, формуванням прогнозів, складанням бізнес — планів.

Вищим органам управління звітність необхідна для контролю за діяльністю підприємств, виявлення і узагальнення передового досвіду чи недоліків в роботі, проведення аналізу їх господарської діяльності, для складання зведеної чи консолідованої звітності.

Баланс та інші форми фінансової звітності використовують кредитні та банківські установи при розгляді питань при видачі кредитів та при страхуванні майна.

Таким чином, Баланс є головним джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства і на цій підставі прийняття ефективних управлінських рішень.

1.3 Методика та техніка складання балансу В Україні Баланси підприємства складають за методом — нетто, тобто валюта Балансу підраховується за виключенням сум за регулюючими рахунками. До регулюючих рахунків відносяться:

ѕ знос необоротних активів (13);

ѕ резерв сумнівних боргів (38);

ѕ вилучений капітал (45);

ѕ неоплачений капітал (46);

ѕ частка перестраховиків у страхових резервах (494—496).

Суми за регулюючими рахунками наводяться в Балансі у дужках і при підрахуванні підсумків віднімаються.

Заповнюючи Баланс слід враховувати вимоги П (С)БО 2 «Баланс», який не допускає згортання статей активів та зобов’язань, крім випадків, передбачених відповідними П (С)БО.

Бухгалтерський Баланс складається на основі бухгалтерських записів підтверджені відповідними первинними документами. Перед складанням балансу необхідно звірити дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках — звіряються початкові та кінцеві сальдо та обороті звітний період.

Бухгалтерський фінансовий звіт (додаток. № 1 «Баланс») складається на основі бухгалтерських записів, що підтверджені відповідними правовими документами. Перед складанням бухгалтерського балансу за станом на перше число кожного місяця звіряють дані (обороти і сальдо) аналітичного обліку (аналітичних рахунків) з оборотами і сальдо на відповідних синтетичних рахунках.

Для порівняння даних заповнюють по двох графах: на початок і кінець звітного періоду. Дані у графу «на початок» заповнюють з бухгалтерського балансу минулого звітного періоду (року), «на кінець» — з Головної книги, звідки залишки по кожному рахунку переносять до балансу. Баланс складають на бланку, де передбачене групування усіх статей активу і пасиву по розділах. При заповненні таблиці ф. № 1 балансу всі його статті оціню-ють відповідно до затверджених правил оцінки статей балансу. Статті балансу підприємства мають відповідати залишкам на аналітичних рахунках Головної книги (книга обліку господарських операцій) на кінець звітного періоду. баланс звітність бухгалтерський фінансовий Суми статей балансу по рахунках коштів в банках і позик, одержаних від банків, мають відповідати випис-кам банків; по виконаних і зданих роботах та послугах, на які розрахункові документи передані в банк на інка-со, мають бути звірені з одержаними від банку реєстрами, прийнятими ним на інкасо платіжних вимог, та підтверджені актом взаємоперевірки. У графі 3 показують відомості на початок року по вступному балансу, тобто дані графи 4 балансу річного звіту за попередній рік з урахуванням організаційної перебудови підприємства, переоцінки товарно-матеріальних цінностей тощо.

Розглянемо зміст Балансу як фінансової звітності підприємства за статтями та методику його складання (див. Додаток 3 таблиця 1 «Форма та порядок заповнення Балансу (Форма № 1)).

1.4 Аналіз балансу підприємства

Інструментом загальної оцінки фінансового стану суб'єкту господарювання виступає бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.

Про неблагополуччя у фінансах підприємства можуть говорити зміни в статтях балансу як з боку пасивів, так і з боку активів. Причому для кожної статті балансу існують оптимальні розміри, і небезпечним може бути як збільшення, так і зменшення балансових сум, взагалі різка зміна в структурі балансу.

Аналіз балансу підприємства і його структури зазвичай починають з вивчення статей та підсумків балансу, потім з’ясовують: характер зміни підсумку балансу і його окремих розділів статей, правильність розміщення коштів підприємства, його поточну платоспроможність і т. п.

Горизонтальний аналіз означає:

зіставлення статей балансу і обчислюваних по них показників на початок і кінець одного або кількох звітних періодів;

обчислення абсолютних відхилень за статтями, розділами та підсумками балансу;

обчислення відносних відхилень за статтями, розділами та підсумками балансу. У звичайних умовах збільшення підсумків балансу оцінюють позитивно, а зменшення — негативно.

Після оцінки динаміки зміна балансу доцільно встановити відповідність динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції, а також прибутку підприємства, причому при цьому застосовується наступне правило:

Більш швидкий темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції та прибутку в порівнянні з темпом зростання суми балансу вказує на поліпшення використання коштів.

Для встановлення темпів зростання обсягу виробництва, реалізації продукції та прибутку використовують дані підприємства про виробництво продукції і звіт про фінансові результати. Доцільно обчислювати таку динаміку за ряд років і порівнювати з аналогічними показниками інших підприємств.

Крім з’ясування спрямованості зміни всього балансу, слід з’ясувати характер зміни окремих його статей і розділів, причому позитивно оцінюється збільшення в активі балансу грошових коштів, цінних паперів, короткострокових і довгострокових фінансових вкладень, основних засобів, капітальних вкладень, нематеріальних активів і виробничих запасів, а в пасиві балансу — підсумку першого розділу. Як правило, негативної оцінки заслуговує різке зростання дебіторської та кредиторської заборгованості в активі і в пасиві балансу. У всіх випадках негативно оцінюють наявність і збільшення за статтями «Непокриті збитки» і «Резерви сумнівних боргів» .

У процесі подальшого аналізу балансу вивчають структуру коштів підприємств та джерел їх утворення, тобто здійснюють вертикальний аналіз.

Вертикальний аналіз балансу — це вираз статей (показників) балансу через певний процентне співвідношення до відповідної базової статті (базового показника). За допомогою вертикального аналізу виявляють основні тенденції і зміни в діяльності підприємства. Структуру активу балансу вивчають ставленням до всіх засобів наступних показників: основних засобів, необоротних активів, матеріальних оборотних активів, грошових коштів і короткострокових фінансових інвестицій. За цими показниками, передусім, визначають тенденції зміни оборотності всіх коштів підприємства та його виробничого потенціалу. При визначенні тенденції зміни оборотності засобів підприємства, крім оцінки зміни показника загальної оборотності засобів підприємства, обчислюють співвідношення виручки від реалізації та середньої вартості балансу, вивчають співвідношення динаміки необоротних і оборотних коштів, а також використовують показники мобільності всіх коштів підприємства та оборотних коштів.

Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники: наявність, динаміку і питома вага виробничих активів у загальній вартості активів; наявність, динаміку і питома вага основних засобів у загальній вартості активів; коефіцієнт зносу основних засобів; середню норму амортизації; наявність, динаміку і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з довгостроковими фінансовими вкладеннями.

Аналіз структури джерел коштів підприємства (пасив балансу) включає в себе аналіз наступних показників: джерела коштів — всього, джерела власних коштів, кредити і позикові кошти, зобов’язання (кредиторська заборгованість), резерви підприємства. Дані про структуру джерел господарських засобів використовуються насамперед для оцінки фінансової стійкості підприємства та його ліквідності та платоспроможності. Фінансова стійкість підприємства характеризується коефіцієнтами: власності, позикових коштів, співвідношення позикових і власних коштів, мобільності власних коштів, співвідношення необоротних коштів з сумою власних коштів і довгострокових пасивів. Ліквідність балансу оцінюють за допомогою спеціальних показників, що виражають співвідношення певних статей активу і пасиву балансу або структуру активу балансу. У більшій мірі в міжнародній практиці використовуються наступні показники ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт покриття і загальний коефіцієнт покриття. При обчисленні всіх цих показників використовують загальний знаменник — короткострокові зобов’язання, які обчислюються як сукупна величина короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості.

Під платоспроможністю розуміють здатність в належні терміни і в повній мірі відповідати за своїми зобов’язаннями. Розрізняють поточну і очікувану платоспроможність. Поточна платоспроможність визначається на дату складання балансу. Підприємство вважається платоспроможним, якщо у нього немає простроченої заборгованості постачальникам, за банківськими позиками та іншими розрахунками. Очікувана платоспроможність визначається на певну майбутню дату зіставленням платіжних засобів та першочергових зобов’язань на цю дату.

Крім аналізу балансу підприємства, важливу інформацію дає зіставлення даних фінансових звітів фірми з даними за ряд періодів часу і середніми даними по галузі. Низька якість фінансової звітності повинно стати приводом для аналізу процесу її складання. Запізнення можуть говорити про неефективну роботу служб підприємств, невдалому побудові інформаційної системи, що збільшує ймовірність прийняття неефективних рішень. Тривала співпраця з однієї і тієї ж аудиторською фірмою або несподіваний наймання невідомих аудиторів можуть бути ознакою не тільки поганого фінансового стану, але і ознакою банкрутства. Про неблагополуччя у фінансах підприємства можуть говорити зміни в статтях балансу як з боку пасивів, так і з боку активів. Причому для кожної статті балансу існують оптимальні розміри, і небезпечним може бути як збільшення, так і зменшення балансових сум, взагалі різка зміна в структурі балансу.

Безумовно, негативним є зменшення готівки на поточному рахунку підприємства. Але і різке збільшення також може свідчити про несприятливі тенденції, наприклад про зниження можливостей росту й ефективності інвестицій. Тривожним фактором є підвищення відносної частки дебіторської заборгованості в активах підприємства, тобто боргів покупців, старіння дебіторських рахунків. Це означає, що або підприємство проводить нерозумну політику товарного кредиту по відношенню до своїх споживачів, або самі споживачі затримують платежі. За зовнішніми змінами статей дебіторської заборгованості може ховатися несприятлива концентрація продажів занадто малому числу покупців, банкрутство клієнтів фірми або поступки клієнтам і т. д. Для оцінки стану фірми необхідно проаналізувати дані о матеріальних запасах. Підозріло не тільки збільшення запасів, яке нерідко означає затоварення, але і різке їх зниження. Останні може означати перебої у виробництві і постачанні і мати наслідком невиконання зобов’язань по поставках. Всякі різкі зміни в інвестиціях в товарно-матеріальні запаси говорить про нестабільність виробництва. Необхідно контролювати тенденції до ліквідності підприємства, тобто його здатності виконати поточні зобов’язання. Приводом повинно бути не тільки зниження ліквідності, але і її різке підвищення.

З боку пасиву балансу сигналом неблагополуччя можуть бути збільшення заборгованості підприємства своїм постачальникам і кредиторам, старіння кредиторських рахунків, явна заміна дебіторської заборгованості кредиторською заборгованістю. Більш докладний аналіз може виявити несприятливий зміна в політики кредитування по відношенню до підприємства з боку окремих кредиторів та постачальників. Збільшення заборгованості службовцям, акціонерам, фінансовим органам повинні служити приводом для неспокою про фінансову неспроможність підприємства.

Зміна статей доходів, витрат і прибутку за видами також можуть сигналізувати про неблагополуччя. Погано, коли знижуються обсяг продажів, але і підозрілий їхній швидкий ріст. Останнє може означати збільшення боргових зобов’язань і підвищення напруженості з готівкою.

Поряд з аналізом балансу підприємства можна також виділити групу неформальних критеріїв та показників, несприятливі поточні значення яких і складається динаміка свідчать про можливі в осяжному майбутньому значних фінансових утрудненнях, а саме:

повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;

перевищення допустимого рівня кредиторської заборгованості;

надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;

стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

хронічна нестача обігових коштів;

стійко збільшується частка позикових коштів у загальній сумі джерел засобів;

неправильна реінвестиційні політика;

хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами;

висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;

наявність наднормативних і перелогових товарів і виробничих запасів;

погіршення відносин з установами банківської системи;

використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

застосування у виробничому процесі обладнання з простроченим терміном експлуатації;

потенційні втрати довгострокових контрактів;

несприятливі зміни в портфелі замовлень.

Також доцільно враховувати неформальні критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але вказують на те, що за певних умов, обставин чи неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. Це може виражатися в:

втрати ключових співробітників апарату управління;

вимушених зупинках, а також порушеннях ритмічності виробничо-технологічного процесу;

недостатньої диверсифікації діяльності підприємства, тобто надмірної залежності фінансових результатів діяльності

підприємства від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активів та ін

зайвої ставкою на можливу і прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;

участь підприємства в судових розглядах з непередбачуваним результатом;

втрати ключових контрагентів;

недооцінки необхідності постійного технічного і технологічного оновлення підприємства;

неефективних довгострокових угодах;

політичні ризики, пов’язані з підприємством у цілому або його ключовими підрозділами Слід також зазначити, що кількість показників, що застосовуються для проведення фінансової діагностики та їх найменування, можуть моделюватися підприємством самостійно з урахуванням загальноприйнятих правил і систем.

Неодмінною умовою повного якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є уміння читати фінансову звітність, і, зокрема, основну її форму — бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічний зміст кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій чи іншій статті і значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.

Актуальним є оволодіння методикою аналізу балансу. Вона дозволить об'єктивно оцінити ефективність господарської діяльності і виробити обґрунтовані управлінські рішення з метою виявлення і використання резервів поліпшення функціонування усіх виробничих ресурсів підприємства.

Значущість балансу важко переоцінити. Передовсім баланс є зовнішнім відображенням тієї господарської єдності, яка властива кожному підприємству. Діяльність підприємства є багатогранною, складною й динамічною; підприємство не має постійних зовнішніх меж, які б встановлювали реальні рубежі його діяльності та визначали її дійсний зміст. Такі реалії змальовує тільки баланс, даючи порівняльну грошову оцінку всім економічним, юридичним та адміністративно-господарським відносинам підприємства на кожний даний момент. Тільки баланс дає можливість наочно усвідомити обсяг і зміст виконаної за звітний період роботи.

Баланс з особливою чіткістю відображає фінансовий стан підприємства, показуючи, чиї кошти вкладено в підприємство, як їх розміщено, чи є довгострокові позики, чи забезпечено покриття зобов’язань перед кредиторами тощо.

Користуючись низкою щорічних балансів, можна чітко уявити собі динаміку економічного розвитку підприємства та його господарської діяльності. Порівнянням точних цифр балансових даних у належній обробці з’ясовують, наскільки раціонально й економно велася на підприємстві робота, якою ціною досягнуто кінцевих результатів, чи достатньо матеріальних запасів, чи надійні дебітори і т.п.

Наявність своєчасних та правильно складених балансів дає можливість кожному керівникові, обмірковуючи всі позитивні та негативні сторони діяльності підприємства, свідомо вести господарство, пошук внутрішніх резервів та запровадження їх у дію.

2. Структура і техніка складання бухгалтерського баланса ПВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти»

Повна назва: Приватний вищий навчальний заклад «Донецький інститут соціальної освіти»

Форма власності: приватна власність

ЄДРПОУ: 24 153 961

Вид господарської діяльності: надання послуг з вищої освіти Адреса: Україна, 83 055, м. Донецьк, Університетська, 2

ДІСО — один з перших приватних вищих навчальних закладів України, який вже більше 20 років здійснює підготовку бакалаврів, спеціалістів, магістрів за пріоритетними напрямами вищої освіти. ПВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти» — вищий навчальний заклад III рівня акредитації засноване в 1990 році.

Студенти Донецького інституту соціальної освіти набувають освітньо-кваліфікаційні рівні бакалаврів, спеціалістів, магістрів за спеціальностями:

1 психологія (бакалавр, спеціаліст),

Підготовка майбутніх психологів здійснюється в межах викладання таких базових дисциплін, як: загальна психологія; диференційна психологія; експериментальна психологія, вікова психологія; психодіагностика, педагогічна психологія; патопсихологія, клінічна психологія, психологія сім?ї; соціальна психологія; інженерна психологія; психологія праці; спеціальна психологія; історія психології, конфліктологія; політична психологія; психологічне консультування, психологія особистості.

2 Дошкільна освіта (бакалавр, спеціаліст),

Студенти денної форми навчання спеціальності «Дошкільне виховання» здобувають подвійну спеціальність і мають право працювати не тільки вихователями в дитячих дошкільних закладах, але й викладачами англійської мови.

Під час навчання студенти отримують фундаментальну підготовку з загальноосвітніх дисциплін: українська і зарубіжна культура, філософія, соціологія, інформатика.

3 початкова освіта (бакалавр, спеціаліст, магістр),

Студенти мають змогу отримати подвійні педагогічні спеціальності, а для осіб, що закінчили педагогічні училища, є можливість здобути вищу освіту за скороченою програмою. На базі факультету організована лабораторія гуманної педагогіки, співробітники якої вивчають та поширюють досвід та педагогічне надбання корифеїв сучасної педагогіки В. Ф. Шаталова та Ш. О. Амонашвілі.

Випускники можуть працювати вчителями початкових класів, вихователями та домашніми вчителями, а також практичними психологами в закладах освіти.

4 географія (бакалавр, спеціаліст),

Студенти під час навчання отримують фундаментальну підготовку з загальноосвітніх предметів: математики, геофізики, геохімії, психології, інформатики та основам геоінформатики.

Велика увага приділяється вивченню іноземних мов, а також дисциплін, пов’язаних з демографією, раціональним використанням природних ресурсів, екологічним моніторингом міст, туризмом, метеорологією, геологією, етнографією, зовнішньоекономічною діяльністю, географією культури і т. ін.

5 економіка підприємства (бакалавр, спеціаліст),

Адаптація українських підприємств до нових умов господарювання залежить від того, наскільки швидко і успішно вища школа зможе підготувати економістів нової формації. Вирішенням цього питання в ДІСО займається кафедра економіки, яка починаючи з 1992 року, готує спеціалістів за напрямком «Економіка підприємства» .

Студенти отримують фундаментальну підготовку з вищої математики, статистики, політекономії, мікроі макроекономіки, економіки підприємства. Велика увага приділяється вивченню іноземної мови, а також дисциплін, пов’язаних з сучасними економічними тенденціями: комп’ютерне моделювання в економіці, АРМ економіста (бухгалтера), комп’ютерні технології. Студенти набувають знань, навичок та вмінь у галузі застосування математичних методів і моделей у економіці, методів прогнозування та аналізу даних, інформаційних моделей діяльності підприємства.

6 Рeклама і зв’язок з громадськістю (бакалавр, спеціаліст),

" Реклама і зв’язки з громадськістю" - одна з нових, сучасних спеціальностей, необхідність існування якої була продиктована вимогами часу та швидким запровадженням інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах життя. PR-менеджери, іміджмейкери, спічрайтери, менеджери з реклами та зв’язків з громадськістю, фахівці з креативних питань — маленький перелік посад, які можуть займати випускники цієї спеціальності.