Баніоніс Донатас Юозович

Банионис Донатас Юозович.

Народный артист СССР Родился 28 квітня 1924 у місті Каунасі. Батько — Баніоніс Юозас (1890г.рожд.). Мати — Блажайтите-Банионене Вона (1900г.рожд.). Дружина — Банионене Вона (1924г.рожд.). Діти — Эгидиюс (1948г.рожд.), історик, фахівець із XVXVI ст., посмертно нагороджений Державною премією у сфері науки; Раймундас (1957г.рожд.), закінчив ВДІК, зняв кілька фільмів, нині має власну кинокомпанию, знімає документальні фільми, рекламу.

Отец Донатаса характером жагучий і імпульсивний, був свідком і активний учасник революційних подій 1905 і 1917 років, я був поранений, брав участь у Першої світової війні, за політичні переконання неодноразово сидів у в’язницях, потім еміґрував до Бразилію. Мати, залишившись із двома дітьми — Донантосом та її старшої сестрою, терпіла багато поневірянь. Важко вдавалося чи хоч якось одягти, взути і нагодувати дітей. Після повернення Юозаса Баниониса до Литви жити сім'ї стало трохи легше, хоча грошей як і місцями йому бракувало.

Донатасу, як, втім, багатьом дітям, була властива дивовижна здібність серед потреби і поневірянь створювати своїм уявою повний ілюзорного зачарування світ — світ фантазій і мрій. Його захопив театр. Багато годинник поспіль проводив він у солодких мріях про прийдешньої акторську кар'єру, марив сценою, запаху лаштунків, про таємничої, чарівної життя, яка панує за важким оксамитовим завісою…

Во що свідчить цьому стану сприяли і батьки, котрі мають творчими началами, які самі постійно позитивно сприйняли мистецтву — батько й мати брали участь у робочої самодіяльності, добре співали, та й познайомилися на одній з репетицій хору.

Хорошо розуміючи сина, і не перешкоджаючи його захопленню театром, батько все-таки переконав Донатаса, що спочатку потрібно опанувати який-небудь фахом. Так Донатас був у ремісничому училище.

Уже будучи учням першої ремісничої школи Каунаса, майбутній кераміст, Донатас не залишив свого захоплення і вступив у драматичний гурток, де із задоволенням грав у спектаклях, заучуючи напам’ять все ролі, читав статті й видаються книжки про кіно України й театрі, що тільки міг дістати. Невдовзі виникло бажання діяти за студію Каунаського театру драми. Проте навчання там коштувала чималі гроші, яких в сім'ї було небагато, і професійної сцені довелося на кілька днів забути.

В 1940 року у Каунасі з урахуванням аматорського колективу, яка була при Палаті праці, створили професійний театр, який очолив Юозас Мільтініс — молодий режисер, повернувся нещодавно з Європи. Невдовзі 15 ентузіастів на чолі з Мільтінісом виїхали з Каунаса в Панєвежис створювати нову модель театру — для народу і впроваджують народу, і роблять приблизно за півроку Донатаса Баниониса ухвалили трупу. У 1944 року Донатас Баніоніс закінчив студію при Паневежском театрі, ставши професійним актором. З відтоді життя актора тісно пов’язана з Паневежисом. На сцені театру Донатас Баніоніс створив понад сто образів. Серед себе ролі у виставах: «Смерть комівояжера «А.Миллера (Віллі Ломен), «Ревізор «М. В. Гоголя (Іван Кузьмич, 1945), «Брехун «К.Гольдоні (Октавий, 1952), «Як гартувалася сталь «М.Островського (Павло Корчагін, 1952), «Гедда Габлер «Г.Ібсена (Тесман, 1957), «Там, з-за дверей «В.Борхерта (Бекман, 1966), «Ревізор », М. В. Гоголя (Городничий, 1977), «Кафедра «В.Врублевской (Брызгалов, 1980), соціальній та спектаклях «Солом'яний капелюшок «Э.Лабиша, «Пропозиція «А. П. Чехова, «Севільський цирульник «Бомарше і ін.

В кінематографі Донатас Баніоніс років дебютував у 1959 року у ролі Дауса у картині «Адам хоче людиною ». Поява акторів Паневежиса на екрані стало ще одним з найпомітніших подій кінематографічного життя 1960;х років. Перші ролі давалися вельми нелегко. За словами самого Донатаса Юозовича, тільки в четвертої картині сталося його народження як актор кіно. Однак згодом він створив низку образів, з права котрі значаться в класиці радянського кіномистецтва. У головних фільмах актора — «Ніхто як хотів вмирати «(Вайткус, 1965), «Мертвий сезон «(Ладейников, 1968), «Соляріс «(Кріс Кельвін, 1972), «Гойя, чи тернистий шлях «(Гойя, 1971), «Бетховен — дні життя «(Бетховен, 1976) — важливими були не особливості жанрового втілення, а сама внутрішня суть зіграних персонажів, їх психологічна багатомірність.

Всего Донатас Баніоніс зіграв більш ніж 50 фільмах. Серед зіграних актором ролей — і трагедійні образи, і комедійні, класичні i сучасні, образи гротескні і «глибоко психологічні, що у різних епохах, різних країнах. Але стиль гри актора, його манера найповніше, мабуть, виражається словами литовського режисера Вітаутаса Жалакявичуса: «Баниониса називали «інтелектуальним «актором… Баніоніс — і «глибоко відчуває, лепящий образ «всередину ». Він будує інтер'єр душі. Будує лабіринти пізнання… Його перевтілення не вимагають від нього будь-яких психологічних переустройств. Його зовнішність — всередині. Його обличчя — всередині. Воно виткано з емоцій » .

В фільмах «Червона намет «(1969), «Гойя, чи тернистий шлях », «Бетховен — дні життя «актору довелося зніматися з зірками світового кінематографу: Пітером Финчем, Шоном Коннері, Клаудією Кардиналі, Маріо Адорфом та інших. Донатас Баніоніс працювали з провідними вітчизняними і закордонними режисерами: В. Жалакявичусом, Г. Козинцевым, М. Калатозовым, С. Кулишом, М. Швейцером, А. Тарковским, К. Вольф, Х.Земаном.

Помимо згаданих вище картин, актор знявся у фільмах: «Хроніка дня «(Донатас, 1964), «Марш! Марш! Тра-та-та «(Майор Будяк, 1965), «Бережись автомобіля «(1966), «Маленький принц «(1966), «Операція «Трест «(1967), «Король Лір «(герцог Олбэнский, 1970), «Командир щасливою «Щуки «(1972), «Відкриття (рукопис академіка Юрышева) «(1973), «Втеча містера Мак-Кінлі «(Мак-Кінлі, 1975), «Життя невпинно й смерть Фердинанда Люса «(Фердинанд Люс, 1976), «Озброєний і дуже небезпечна. Час і навіть герої Брет Гарту «(1977), «Сумка інкасатора «(1977), «Кентаври «(Президент, 1978), «Цвітіння несеяной жита «(Петрушонис, 1978), «Особливих прийме немає «(1978), «Територія «(Ілля Чинков, 1979), «Клуб самогубців, чи пригоди титулованої особи «(Голова, 1979), «Андрюс «(Раупленас, 1980), «Факт «(1981), «Дитячий світ «(Распоркин, 1982), «з Нікколо Паганіні «(1982), «Вибачте, будь ласка «(1982), «Змієлов «(Митрич, 1985), «Грядущому віці «(1985), «Крік дельфіна «(Бар-Матай, 1986), «Загін «(1987), «Під кінець ночі «(1987), «13-й апостол «(1988), «Депресія «(1991), «Питущі кров «(1991), «Сім днів після вбивства «(1991), «Ятринская відьма «(1991), «Шляхтич Завальня, чи Білорусь на фантастичних розповідях «(1994) та інших.

Одной з останніх ролей Донатаса Баниониса у кіно стала роль Старого в литовско-французской картині «Двір «(1999), представленої у позаконкурсній програмі Каннського фестивалю. Попри численні роботи у кіно, особливо у 60 — роки, Донатас Баніоніс будь-коли поривав з театром. У 1980;х року після виходу пенсію Мільтініса виникла загроза самому існуванню Паневежисского театру — не було кому ставити спектаклі, актори не репетирували… У умовах Донатас Баніоніс призначили головним режисером, прийнявши він, крім проблем творчого характеру, й усе вантаж суто господарських проблем — репертуар, підготовка до гастролям, поповнення трупи. У ці ж роки Донатас Баніоніс закінчив Державну консерваторію Литовської РСР (1982;1984).

Д.Ю.Банионис керував театром до 1988 року. Упродовж цього терміну було поставлено кілька нових спектаклів: «Амадей », «Три мішка бур’янистої пшениці «, «Вечір ». Пізніше на сцені театру було поставлено «Три сестри «А. П. Чехова, «Бидерман і палії «М.Фриша, «Руда кобила з дзвіночком «И.Друцэ, «Вино з кульбаб «Р.Брэдбери та інших.

Среди останніх робіт актора — ролі, зіграні у виставах 90-х: Швитер («Метеор «Фр.Дюренмата, реж. Петер Стойчев, Швейцарія), Варавин («Смерть Тарелкина «А.В.Сухово-Кобылина, реж. С. Варнас), Лебедєв («Іванов «А. П. Чехова, реж.Э.Марцевич), Старий («Миндаугас «Ю.Марцинкевичюса, реж. И. Бучене, 1994), Норман («На Золотому озері «Е.Томпсона, реж.Р.Банионис, 1996), Ч. Чейни («Коло «С.Моэма, реж.Р.Банионис, 1996), Ендрю («Любовні листи «А.Гарни, реж.Р.Банионис, 1997), Гранд-Скубик («Самогубець «Н.Эрдмана, реж.А.Поцюнас, 1998), «Далі тиша «(2000) та інших.

Донатас Баніоніс — Народний артист Литовської РСР (1973), Народний артист СРСР (1974), почесний громадянин міста Панєвежис (1999).

Донатаса Баниониса можна назвати трудоголіком. Всю свою вільний час він присвячує читання, роботі над текстами. Серед акторів виділяє Е. Лебедева, И. Смоктуновского, О. Борисова, А.Фрейндлих. Одна з найбільш улюблених фільмів — «Андрій Рубльов «А.Тарковського. Живе у місті Паневежисі.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.