Постановка проблеми. 
Досвід реформування систем педагогічної освіти в Австрії

Майбутнє ставить нові вимоги до якості освіти, зокрема — до навчання майбутніх учителів, універсальності підготовки випускників педагогічних вищих навчальних закладів, розвитку їхньої адаптивності до ринку праці, передбачає особистісну орієнтованість навчально-виховного процесу, його інформатизацію та визначальну роль освіти в забезпеченні постійного розвитку особистості.

Процес об'єднання Європи (Болонський процес), його поширення на схід і на прибалтійські країни супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору та розробленням єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту [1].

Інтеграційний процес у науці й освіті має дві складові: формування співдружності провідних європейських університетів на основі положень Великої хартії університетів (Magna Charta Universitatum) та об'єднання національних систем освіти і науки в європейський простір з єдиними вимогами, критеріями і стандартами. Головна мета цього процесу — консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі (наприклад, протягом останніх 15−20 років вона значно поступається американській системі), а також для підвищення ролі цієї системи в суспільних перетвореннях.

Країнами, які підписали Болонську декларацію (Болонья, 1999 p.), засновницями Болонського процесу, є такі: Австрія, Литва, Чехія, Нідерланди, Фінляндія, Португалія, Греція, Словенія, Ірландія, Швейцарія, Ліхтенштейн, Болгарія, Мальта, Естонія, Польща, Німеччина, Словаччина, Ісландія, Швеція, Латвія, Бельгія, Люксембург, Данія, Норвегія, Франція, Румунія, Угорщина, Іспанія, Італія, Великобританія [2]. На Празькому саміті (2001 p.) до Болонського процесу приєдналися Хорватія, Кіпр, Туреччина. Низка держав приєдналася до Болонського процесу на Берлінському саміті (2003 p.), а саме: Албанія, Андорра, Боснія та Герцеговина, Ватикан, Росія, Сербія та Чорногорія, Македонія. 2005 року в ході Берґенського саміту до Болонського процесу приєдналися Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова та Україна.

Одним із головних завдань майже всіх країн світу можна вважати потребу реформи освіти. Адже, незважаючи на масштабну діяльність із реформування освіти у світі, її якість є нерівномірною. Визначення умов розвитку системи педагогічної освіти України спонукало до вивчення дійсності у системах педагогічної освіти інших країн, зокрема Австрії.