Гра на дитячих музичних інструментах як ефективний засіб розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи проблеми навчання гри на простих музичних інструментах.

1.1 Знайомство з ДМІ. Гра на музичних інструментах.

1.2 Методика навчання гри на ДМІ.

1.3 Навчання дітей гри на дитячих музичних інструментах за методикою німецького педагога і композитора Карла Орфа. Вільна імпровізація як вид творчої діяльності на занятті з музики, народна словесна творчість Висновок Розділ 2. Впровадження гри на дитячих музичних інструментах як ефективного засобу формування та розвитку музично-творчих здібностей, спонукання до самостійної музичної діяльності дошкільників.

2.1 Формування музично-творчих здібностей.

2.2 Розучування музичного твору на дитячих музичних інструментах. Спонукання до самостійної музичної діяльності.

Висновок Загальні висновки Список використаних джерел Додатки.

Вступ При проведенні багатьох наукових досліджень було виявлено, що розвиток музичних здібностей, формування основ музичної культури потрібно починати в дошкільному віці. Музичний розвиток надає нічим не замінний вплив на загальний розвиток дитини: формується емоційна сфера, удосконалюється мислення, дитина стає чуйною до краси в мистецтві і життя. Тільки розвиваючи емоції, інтереси, смаки дитини, можна долучити її до музичної культури, закласти її основи. Дошкільний вік є надзвичайно важливим для подальшого оволодіння музичної культурою. Якщо в процесі музичної діяльності буде сформовано музично-естетичну свідомість, це не пройде безслідно для подальшого розвитку людини і її загального духовного становлення.

Музична діяльність включає в себе не тільки сприйняття музики, співи, та рухи під музику, а й виконавство музики самими дітьми. За допомогою співу та гри на музичних інструментах можна розвинути не тільки музичні вміння та навички, а й уяву, творчі здібності. На базі цих умінь дитина виконує подальші розумові операції: порівняння, аналіз, зіставлення, запам’ятовування — і, таким чином, розвивається всебічно.

Одне з найважливіших завдань заняття з музики — активізувати дітей, забезпечити їхній музично-творчий розвиток. У процесі багатогранного музикування значне місце відводиться творчій діяльності, яка стимулює активність дошкільнят, сприяє самостійному розвитку дитячих здібностей.

Заохочувати дітей до самостійної творчості - запорука успіху кожного музичного вихователя. Ще в 20-ті роки Б. Асаф'єв відмітив про необхідність виховувати творчий тип мислення, застосовуючи елементи творчої діяльності. Він підкреслював: «кожний, хто хоч трохи відчув у мистецтві радість творчості., зможе сприймати й цінувати усе хороше.» [1,12].

Творчий процес тренує та розвиває пам’ять, мислення, активність, спостережливість, цілеспрямованість, логіку. Творчість пов’язана з самостійними діями, з умінням оперувати знаннями, застосовувати їх на практиці. Все, що творчо засвоїв учень, стає міцним надбанням, а життя дитини збагачується новими почуттями.

Перш ніж навчати дошкільників грати на музичних інструментах музичний вихователь спочатку повинен перевірити рівень знань дошкільнят: наявність музичного слуху. Це перевіряється за допомогою певних музичних вправ. (Спів, плескання ритмічного малюнку, заданого музичним керівником). Потім керівнику належить ознайомити дітей з музичними інструментами, використавши метод наочності — показавши дітям картки з зображенням музичних інструментів або продемонструвати їх. Після цього музичний вихователь повинен показати як слід грати на інструменті і як він звучить. Діти поступово запам’ятовують звучання того чи іншого інструмента, як він виглядає і як на ньому потрібно грати. Щоб цього досягти потрібно займатися з дітьми індивідуально, знайти підхід до кожної дитини, слід залучати та прививати дітям любов до музики, досягти того, щоб кожна дитина підходила до виконання музичного твору серйозно та вкладала у цей твір усю себе. Це буде сприяти розвитку музичного слуху у дитини та розвитку творчої активності.

Актуальність теми: На сьогоднішній день в деяких дитячих навчальних закладах на заняттях з музики діти не навчаються грі на музичних інструментах тому, що більша увага надається співу, музично-ритмічним рухам та дидактичним іграм. Деякі музичні керівники не приділяють великої уваги розвитку творчих здібностей дітей за допомогою музичних інструментів. Тому, найчастіше, дитячих музичних інструментів просто немає в дитячих садках. Діти не отримують належного музичного досвіду. Деякі музичні керівники з малим досвідом роботи спираючись на методику не правильно використовують методичні прийоми навчання, тим самим не досягають певного результату у навчанні дітей, а навпаки, лише гальмують їх розвиток. Я впевнена, якщо приділяти належну увагу такій колективній праці, як гра в оркестрі, то в подальшому діти можуть досягти дуже високих результатів у будь якому виді музичної діяльності: вокальний спів, хорове або оркестрове диригування, створення музичних творів, тощо. Задача музичного педагога — зацікавити цим видом діяльності (гра на дитячих інструментах) тому, що ця діяльність об'єднує, виховує дисциплінованість, культуру поведінки, в процесі гри на дитячих музичних інструментах можна практикувати вільну імпровізацію, що є не менш важливим фактором у цьому виді діяльності.

Мета дослідження: довести ефективність навчання гри на дитячих музичних інструментах.

Об'єкт дослідження: об'єктом дослідження виступає методика навчання гри на дитячих музичних інструментах дітей дошкільного віку, з використанням ефективних методів і прийомів музичного навчання.

Предмет дослідження: Особливості формування творчих здібностей дошкільнят. Творчі здібності дітей дошкільного віку розвиваються тільки при їхній активній участі на занятті з музики, тому, на мою думку, розвиток творчих здібностей на пряму залежить від ефективності навчання дітей гри на музичних інструментах.

Завдання дослідження: Роль музикування у процесі гри на музичних інструментах дуже велика. Процес музикування досить яскраво виражається в простій дитячій імпровізації це також робить процес навчання більш цікавим.

Оскільки вік дошкільнят є одним з періодів найінтенсивнішого розвитку творчої активності, то і педагогічне керівництво творчим процесом не повинно відкладатися на потім, коли дитина вже отримає теоретичні відомості, а практично застосувати їх не зможе через брак досвіду. З самого початку занять потрібно залучати дітей до самостійного оцінювання якості своєї роботи на занятті, щоб вони самі робили висновки, враховували зауваження музичного керівника, а музичний керівник, в свою чергу, заохочував дітей, допомагав їм, використовував доступним музичний матеріал для досягнення гарних результатів. Обов’язково треба звертати увагу на вік дітей і на їх вміння працювати у колективі. Якщо деяким дітям важко, вони соромляться чи просто замкнуті у собі, то є необхідність провести індивідуальну роботу з ними, провести бесіду з батьками, щоб залучити їх до музичного та соціального розвитку їхньої дитини.

Методи дослідження: Для того, щоб розкрити тему своєї курсової роботи та довести мету я використала емпіричні методи дослідження, а саме педагогічне спостереження, тестування та провела аналіз продуктів діяльності дітей.

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми навчання гри на простих музичних інструментах.

1.1 Знайомство з ДМІ. Гра на дитячих музичних інструментах Гра на музичних інструментах не є складною для дітей. Діти з самого народження чують різні звуки та ритм. Це і є поштовхом для подальшого розвитку музичного та ритмічного слуху дошкільника. Гра на ДМІ дає можливість розвивати дитину всебічно з малечку і до повного її сформування.

Гра на інструментах, зокрема дитячих, є однією з найдоступніших форм роботи з дошкільнятами. Вони досить швидко засвоюють, як звучить той чи інший інструмент, яким чином потрібно на ньому грати, ознайомлюються з музичними творами, тощо.

Гра на музичних інструментах індивідуально та в оркестрі приносить дітям велике задоволення, організовує їх, заохочує до активного музикування, виховує увагу, навички ансамблевого виконання, розвиває пам’ять, музично-слухові уявлення, чуття тембру, ритму, форми; допомагає зосередити увагу на різних елементах музичної виразності (динаміки, штрихах, ритмі, тощо).

У сучасних умовах, коли зростає важливість естетичного виховання дітей, музичним іграшкам і дитячим інструментам відводиться особлива роль. Вони викликають у дітей великий інтерес, ними широко користуються в сім'ї, дитячих садках, залучаючи дитину до музики, допомагаючи розвитку її творчих здібностей, залучаючи до активного музикування.

Одним із перших композиторів і педагогів, який звернув увагу на проблеми музичного виховання дітей, вважаючи провідним видом музичної діяльності дітей саме гру на дитячих інструментах, був Карл Орф. Він віддавав перевагу елементарним інструментам, так як " музикування на класичних музичних інструментах вимагатиме значних зусиль, тривалих вправлянь і це неодмінно відволікатиме увагу дітей від музики." [7].

Назви «музичні іграшки» та «дитячі музичні інструменти» досить умовні. Музичні іграшки найчастіше застосовують у сюжетній і дидактичній грі. Музичними іграшками в основному користуються в роботі з дітьми молодшого дошкільного віку. Але й пізніше деякі іграшки можуть застосовуватися в оркестрі як рівноправні інструменти.

Дитячі інструменти нерідко нагадують справжні, але вони спрощені й не повністю відтворюють звучання справжніх інструментів, хоч мають іноді їх назви, схожі за зовнішім виглядом, звучанням і способом звукоутворення. Залежно від способу звукоутворення і залежно від характеру звучання музичні іграшки та інструменти можна згрупувати за певними видами.

Класифікація дитячих музичних інструментів:

Беззвучні — іграшки, що відтворюють лише зовнішню подобу музичних інструментів (піаніно з німою клавіатурою, балалайки та гітари з струнами, які не мають точного звучання, баян, тощо). Хоч вони не звучать, але зовнішній вигляд дуже привабливий. Діти часто їх використовують, уявляючи себе музичними керівниками, проводять «концерти». Уся ця діяльність розвиває творчу уяву, музичне мислення. Інструменти показані нижче (мал.1, мал. 2).

Мал.1.

Мал.2.

Озвучені — іграшки, що видають звук. Вони поділяються на:

1. Іграшки — інструменти із звуком невизначеної висоти (бубони, брязкальця, барабани, трикутники, кастаньєти) — використовуються для відтворення ритму;

мал.3 (кастаньєти) мал.4 (трикутник).

2. Іграшки — інструменти, що видають звуки лише однієї висоти (дудочки) — використовуються для відтворення ритму, підігрування;

мал. 5(дудочки).

3. Іграшки із зафіксованою мелодію (музичні шкатулки, шарманки). Гра на них має механічний характер;

мал.6 (шарманка та музична шкатулка).

4. Іграшки із діатонічним або хроматичним звукорядом (піаніно, металафон, флейта, домра, баян, тощо) — використовуються для відтворення мелодії.

мал.7 (металофон).

Класифікація музичних інструментів:.

1) Струнні — домри, цитри, балалайки, гітари. Звук на них виникає, коли торкаються струн пальцями.

мал.8(домра) мал.9 (цитра).

2) Духові — флейти, саксофони, кларнети. Звук виникає, коли вдувається повітря в трубку інструмента.

мал. 10 (флейта).

3) Клавішно-язичкові — баяни, акордеони. Звук виникає при натисканні на клавішу.

мал. 11(баян).

4) Ударно-клавішні — рояль, піаніно. Звук виникає при ударі молоточка по металевих струнах, коли натискають клавішу.

5) Ударні — бубони, тарілки, барабани, трикутники, металофони, ксилофони. Звук виникає при ударі паличкою чи рукою по інструменту, який має властивість звучати.

мал.12 (тарілки) мал.13 (барабан) мал.14 (металофон) мал.15 (ксилофон).

Робота з музичними інструментами вимагає від дітей і від музичного керівника відповідної практичної підготовки і належних теоретичних знань.

1.2 Методика навчання гри на ДМІ.

Знайомство з навичками гри краще починати з групи ударних інструментів. При грі на бубоні можна отримувати різні за силою й характером звучання звуки залежно від того, де і як зроблений удар (пальцями чи долонею). Бубон тримати слід в лівій руці вертикально. Якщо він із дзвіночками, можна видобувати звук піднімаючи руку з бубном вгору, роблячи «cтрушуючі рухи» .

Гра на металофоні, ксилофоні, дзвіночках залежить від уміння володіти молоточком, бо від точності удару по пластині залежить якість відтворюваного звуку. Кисті рук повинні знаходитися, як і сам інструмент, трохи нижче пояса. Молоточок має вільно лежати на вказівному пальці та підтримуватися великим пальцем. Кінець ручки молоточка має вільно ходити по долоні.

У середній та старшій групах для розвитку у дітей чуття ритму слід застосувати виключно ударні інструменти, а також плескання в долоні, відтворювання ритму ногою чи ударом руки по столу. Це сприяє появі не тільки поняття про ритм і його різновиди, а й освоєнню простих ритмічних структур у живому музичному виконанні.

Через гру слід залучати дітей до активної музичної діяльності, формуючи таким чином самостійні виконавські навички. Як простукування ритмічного малюнка у середній групі, так і гра на звуковисотних інструментах старшій групі та у початкових класах школи повинна здійснюватися в оптимальному поєднанні зі співом програмного матеріалу, а не включатися в заняття як окремий компонент. Це одна із головних умов навчання гри на інструментах.

В основу підготовки дітей до гри і до музичного розвитку в цілому ставиться виховання чуття ритму. Воно притаманне, в тій чи в іншій мірі, майже всім дітям, в тому числі й дітям зі слабо розвинутими музичними даними, але оскільки природні дані дітей дуже різні, необхідно здійснювати диференційований підхід до навчання. Групу умовно можна поділити на три підгрупи, заняття проводити з урахуванням можливостей дошкільників окремих підгруп. Кожна з них виконує завдання, які їй по силі. Поступово ускладнюючи навчальний матеріал, підгрупи дітей зі слабкими і посередніми здібностями можна підняти до бажаного рівня і поєднати з більш розвинутими дітьми. Але дуже важливо ні в якому разі не показувати дітям, що вони гірші за інших, чи розуміють все повільніше, ніж інші. Це може призвести до розвитку внутрішніх конфліктів у дитини і до заниження самооцінки, жорсткої самокритики. Також можливі конфлікти між слабкими та сильними дітьми. Щоб цього уникнути, треба намагатися давати середні завдання, які були б не дуже складними для слабкої групи, та не дуже простими для сильнішої групи.

Відбиваючи ритм, дитина мусить уважно прислухуватися до того, як музичний керівник грає музичний твір і підігрувати відповідно до звучання музики: збільшуючи або зменшуючи силу звуку, прискорюючи або уповільнюючи темп, виділяючи акценти, тощо. Для досягнення ідеального звучання слід окремо вивчити ритм з дітьми, проспівуючи його на «ля-ля-ля» чи «тра-та-та», також можна разом з ними відтворювати ритм, стукаючи долонею по столу чи плескаючи. Це викликає у дітей живий інтерес, сприяє зацікавленості музикою і позитивно впливає на їхній розвиток. Після того, як діти вивчили ритм, можна спробувати зіграти разом з викладачем під акомпанемент. Якщо гарного звучання не досягнуто, можливо виникне потреба попрацювати індивідуально з певними дітьми.

Вивчати гру на музичних інструментах краще починати з видобування одного-двох звуків під нескладну поспівку («Кумо, кумо, що варила», «Диби-диби», тощо), до якої б входили вже вивчені звуки. Музичний вихователь може запропонувати дітям підбирати на слух мелодію, яку вони вже чули чи знають дуже добре.

Можна спробувати працювати й по-іншому: одна група діток грає на одному виді інструментів (наприклад на ударно-шумових), а інша — на ксилофонах. Якщо інструментів не достатньо, то можна розділити дітей по парам і роздати один інструмент на двох. Це навчатиме дітей бути чемними, ділитися. Одні грають, а другі — співають, потім міняються. Такий метод навчання дітей грі на простих дитячих музичних інструментах ще більш привчатиме дітей до спільної праці діти будуть вчитися працювати колективно, у дітей поступово будуть розвиватися почуття ритму, ладу, музичної форми та види музичного слуху (тембровий, гармонічний, мелодичний). Буде поступово формуватися уявлення про виразну сутність музичної мови, (засоби музичної виразності), буде збагачуватися музично художній досвід та розвиватися інтерес до виконавської діяльності. Але головна задача музичного вихователя навчити дітей у такому виді діяльності, як гра в дитячому оркестрі — це бути одним цілим на занятті з музики, навчити дітей уважно слухати один одного під час виконання.

Що стосується музичного репертуару, то твори для виконання на дитячих музичних інструментах повинні бути чіткими за ритмом, контрастними, з динамічними акцентами. Музичний керівник, повинен опрацювати музичний твір таким чином, щоб виділити місця, в яких буде грати дитячий оркестр, а в яких місцях будуть паузи. Навчання гри між паузами та витримка їх навчить дітей бути уважними та рахувати, коли починати грати.

Музикування на простих дитячих музичних інструментах корисне всім без винятку дітям, не залежно від рівня їхніх здібностей, тому що цей вид музичної діяльності введений в процес навчання, як пізнавально-активна, та творча діяльність на занятті з музики. Вона з самого початку музичного виховання і навчання сприяє активізації музичних здібностей дітей та збагачує музичний досвід. Грі на простих дитячих музичних інструментах можна виділити 5−7 хвилин.

1.3 Навчання дітей гри на дитячих музичних інструментах за методикою німецького педагога і композитора Карла Орфа. Вільна імпровізація як вид творчої діяльності на занятті з музики, народна словесна творчість Німецький композитор і педагог Карл Орф (1895−1982) розвинув ідеї французького педагога Еміля Жак-Далькроза щодо творчого розвитку особистості. Його педагогічна концепція і методична система стали наслідком тривалої практичної роботи з дітьми. У праці Карла Орфа відчутний передусім, вплив ідеї Еміля Жака-Далькроза, Йогана Песталоцці, з його прагненнями розвинути творче начало і самостійне мислення дітей; Й. Гердера, що вбачав у взаємозв'язку музики, слова і жесту новий шлях до художньої творчості; Б. Бартока, що підкреслював значення фольклору, народних ладів і ритмів у дитячому музичному вихованні. 8, 141−166].

Намагаючись проникнути у таємниці природної музикальності людини, Карл Орф виходив з того, що кожен крок в осягненні духовного у мистецтві є водночас утвердженням його елементарної першооснови. Першоджерелом музики він вважав " ритм, якому не можна навчити, але який можна вивільнити у людині як живу силу організму і всього біологічного життя" [9].

На думку Орфа, музичне виховання не повинно обмежуватися розвитком слуху, ритму, слуханням музики, навчанням співу і гри на інструментах. Завдання музичного виховання — стимулювати і спрямовувати творчу фантазію, уміння імпровізувати, творити в процесі індивідуального і колективного музикування. У цій роботі слід опиратися на зв’язок музики з жестом, словом, танцем, пантомімою.

Результатом півстолітніх зусиль Карла Орфа і його соратниці Г. Кеетман стала струнка концепція відродження і виховання природної музикальності людини, раціональні організації форми її реалізації, знайдені й удосконалені засоби втілення педагогічного задуму. Педагогічні принципи К. Орфа втілені у методичному посібнику під назвою «Schulwerk». (Назва походить від двох німецьких дієслів «wirken», і «schulen» — «діяти» і «навчати», тобто навчати в дії). Це п’ятитомне зібрання найпростіших партитур для дитячих інструментів, пісень для хорового виконання в інструментальному супроводі, вправ у вимові та декламації, ритмічних вправ театралізованих сценок. Збірки побудовані на народних піснях, фольклорних текстах (приказках, загадках, лічилках, дражнилках, тощо). [7].

Партитури написані зовсім не для того, щоб діти їх розучували і демонстрували своє вміння. Це моделі, створенні професійним композитором і призначені для стимулювання музичної творчості дітей. Це споріднює «Шульверк» з народним музикуванням учасники якого також нерідко продовжують творити на основі вже складених у народних традиціях зразків. У посібнику додаються рекомендації щодо залучення дітей до музики, активної творчої діяльності, яка б приносила радість і задоволення. 8, 141−166].

Власна дитяча творчість, навіть найпростіша, — власні дитячі знахідки. Навіть найскромніші власні дитячі думки — ось що створює атмосферу радості, формує особистість, виховує людяність, стимулює розвиток творчих здібностей, — така одна з головних ідей музично — педагогічної концепції Карла Орфа. З нею нерозривно пов’язана й інша ідея — закласти міцний фундамент музикальності, під яким розуміється музично-ритмічне відчуття і музичний слух, що дають змогу переживати і розуміти музику та вільно в ній орієнтуватися і творити.

Кінцевою метою музичного виховання Карл Орф вважав виховання особистості в дусі гуманізму, вивільнення пригнічених цивілізацією її природних сил, розвитку творчих здібностей. " Ким би не стала надалі дитина — музикантом чи лікарем, учнем чи робітником, — писав Карл Орф у «Шульверку» , — завдання педагога — виховати у ній творче начало, творче мислення. В індустріальному світі людина інстинктивно хоче творити і цьому слід допомогти. Проте прищеплені бажання і вміння творити виявлятимуться у будь-якій сфері майбутньої діяльності дитини." [20].

Новаторство педагога особливо виявилось у продуманому використанні «елементарного музикування». Який зміст вкладався ним у це поняття? Насамперед, слово «елементарний» означає: первісний, початковий, найпростіший, головний. Елементарна музика, музикування — це зовсім не примітивна музика, вона опирається на ті народні, музичні й мовні джерела, які дали їй початок. " Елементарна музика — це не музика сама по собі: вона пов'язана з рухом, танцем, і словом; її потрібно самому створювати, в неї слід самому включатися не як слухачу, а як її учаснику"  — писав Карл Орф. «Елементарна музика у найпростішій формі може передавати значущий зміст і ні в якому разі не є примітивним, другорядним мистецтвом.» [20].

Елементарна музика, елементарний інструмент, елементарні словесні тексти стали для Карла Орфа головними засобами виховання дітей. Він писав: " Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, що пробуджує і розвиває духовні сили, створюють основу для розвитку особистості, основу, без якої ми прийдемо до душевного спустошення…" . " Слід підкреслити, що елементарна музика має бути не чимось додатковим, а основоположним. Йдеться не лише про власне музичне виховання, а й про формування людської особистості: у навчальній роботі це виходить за межі так званих занять з музики і співу. Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому віці. Усе, що дитина переживає, усе, що у ній пробуджене і виховане, виявиться протягом усього її життя." [20].

Карл Орф, як педагог вважав, що для дійового музичного виховання надзвичайно важливо, щоб дитина з ранніх років могла припасти до живих джерел мистецтва, навчалася зі слова, ритму, руху творити музику. Тому він відмовився від використання на першому етапі композиторської музики і обрав шлях активізації музичної діяльності дітей через їхнє власне музикування, спонукаючи цим до імпровізації й створення власної музики.

Карл Орф дійшов до висновку, що якщо музикування проводити на класичних музичних інструментах, то оволодіння складною технікою гри на них вимагатиме значних зусиль, тривалих вправлянь, і це неодмінно відволікатиме увагу дітей від музики, імпровізації. Він віддав перевагу елементарним інструментам, якими діти могли порівняно легко оволодіти. До складу «орфівського» дитячого оркестру входять мелодичні ударні інструменти (металофони, ксилофони, глокеншпілі), немелодичні ударні інструменти (дитячі литаври, барабани, тарілочки, тощо), прості духові інструменти, близькі до народної сопілки (блокфлейти різного діапазону), смичкові інструменти для гри на пустих струнах. Відзначимо м’якість, чистоту і приємність звучання «орфівських» інструментів, розроблених ним спільно з музикознавцем К. Заксом.

Вільна імпровізація стала відправним пунктом в методиці Карла Орфа. Хоча найпростіші ритми й мелодії були доступним елементарним матеріалом, імпровізація вимагає виявлення фантазії, яку слід пробудити. З огляду на це Карл Орф підкреслив, що " …ніщо не вимагає такої ретельної підготовки, як проведення творчих й імпровізаційних вправ, які аж ніяк не дають учителю права імпровізувати." [7].

Творчим імпровізаціям дітей мала сприяти опора на рух і гру на елементарних музичних інструментах, на мову, музичну декламацію і спів. Особливу увагу композитор приділяв «слову» — елементу мови й поезії, його метричній структурі, мелодико-інтонаційній вимові і його звучанню (світлому, або тьмяному, прозорому або насиченому, тощо). У єдності слова, жесту і мелодії Карл Орф вбачав першооснову музики.

Карл Орф вважав, що особистість не можна виховати на випадковому і довільному матеріалі. На його думку, найкращим матеріалом для виховання дітей є дитячі лічилки, дражнилки, приказки, скоромовки, заклички, колискові пісні, колядки, веснянки, тощо.

Народна словесна творчість завжди діє на дітей безпосередньо і безвідмовно, тому педагог був переконаний, що стародавня обрядова поезія і казка не можуть бути виключені зі світу дитинства. Важливо те, що світ простих форм поезії не потребує «композитора», щоб покласти його на музику. Він сам насичений внутрішнім звучанням, викликає посилену роботу уяви, активізує музичне мислення учнів.

Народне мистецтво, пісню і танець Карл Орф розглядав не тільки як найкращі зразки для виконання і слухання, а й як музику для дитячого виконання, можливість брати участь у їх відтворенні.

Вважаючи що дитина у своєму розвитку сконцентровано проходить усі стадії, які раніше пережило людство, Карл Орф дійшов думки, що музичне виховання слід здійснювати на початковому етапі на давній пентатонічній основі. Він розмістив пісенні зразки так, щоб вони вели від двозвучного наспіву до пентатоніки: " У мелодії вихідним пунктом стала для нас інтонація зозулі — низхідна терція, поспівка на двох ступенях, що поступово розширювалася і перетворювалася на звукоряд без півтонів, на мажорну пентатоніку." [9].

Пентатоніка (від грецьких слів «рentе» -" п’ять" і «tonos» — «звук») — звукова система, лад, що має 5 звуків різної висоти у межах октави. Пентатоніка у тій чи іншій формі широко представлена як у сучасній, так і у народній музиці. Вона характерна для традиційної музики країн Далекого Сходу (Китаю, В'єтнаму, Японії, Кореї), Африки, Індії, індіанців, а також для багатьох європейських народів, наприклад, зустрічається у ірландській фолк-музиці, звідки вона перейшла до американського кантрі. Відбитки пентатоніки зустрічаються і у деяких українських піснях. Також звукоряд цього типу широко використовується у сучасній рок, поп та блюзовій музиці. Наприклад, блюзовий звукоряд утворюється з додаванням до мінорної пентатоніки пониженого п’ятого ступеню (bV), який іноді називають «блюзовим тоном». Пентатоніка дуже популярна серед гітаристів завдяки аплікатурі та універсальності, за допомогою яких можна імпровізувати майже будь яку гармонію. Приклад мажорної пентатоніки Приклад інтервалів «мала та велика терція» .

Темрція (від лат. tertia — третя) — музичний інтервал в три ступені, також третя нота в гамі.

Що стосується виховання почуття ритму, то жива ритмізована мова допомагала засвоювати метроритмічність музики і музичного запису. Ця робота починалась із проплескування ритму дитячих віршів, імені і засвоєння у такий спосіб певних ритмічних блоків, що використовувалися потім у різних остинатних супроводах до співу самих дітей. Їм пропонувалося продовжити ритмічну побудову, виконану музичним керівником, «підхопити» перші або останні, заключні такти почутої ритмічної побудови і придумати свою. Таким чином у дітей пробуджується відчуття форми, урівноваженості ритмічних структур, що утворюються. Елементарне музикування на дитячих музичних інструментах, як правило, пов’язувалось зі сценічною грою. Курс початкового музичного навчання завершувався постановкою своєрідного спектаклю. Ритмізована мова, діалоги-речетативи, музично-сценічна гра, сцени з казок — усе це ставало засобом активного виховання, протилежного пасивному сприйманню музики. З розвитком дітей музичні композиції дедалі більше відходять від елементарного музикування і приводять до цінностей великого мистецтва.

Висновок.

1) Для покращення навчання дітей грі на простих музичних інструментах слід вибирати певний музичний матеріал і вправи для виконання на інструментах, можна брати частини тих творів, які діти слухають чи співають. Це допоможе глибше запам’ятати виконуваний твір.

2) Рекомендується також якомога швидше переходити до самостійного імпровізування дітьми мелодій. Перші звуки можна дітям показати, а далі вони самі продовжують грати.

3) Музично-виховна система Карла Орфа закладає хороші передумови для участі дітей у різноманітній музичній діяльності, оскільки грунтується не лише на інструментальному, а й на ритмопластичному, танцювальному і співацькому музикуванні.

Вона акумулює передові гуманістичні ідеї гармонійного розвитку особистості, пробуджує її творчий потенціал.

Орієнтація на природні сили особистості, на елементарне музикування, на фольклор, як першооснову музичної культури — це прогресивність і плодотворність педагогічних пошуків Карла Орфа.

Розділ 2. Впровадження гри на дитячих музичних інструментах як ефективного засобу формування та розвитку музично-творчих здібностей, спонукання до самостійної музичної діяльності дошкільників.

2.1 Формування музично-творчих здібностей Розвиток музикальності неодмінною умовою формування музичної культури дітей. Під музикальністю розуміється сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Основна ознака музикальності — переживання музики, як вираження певного змісту. Музичне переживання за своєю суттю є емоційним переживанням, оскільки позаемоційним шляхом зміст музики осягнути не можна. Музикальність особливо виявляється в активній самостійній діяльності людини. Відомий психолог Б. М. Теплов виділив три основні музичні здібності, які складають структуру музикальності.

По-перше, це ладове почуття, тобто здатність емоційно розрізняти ладові функції, звуків мелодії, відчувати емоційну виразність звуковисотного руху. Ладове почуття безпосереднього виявляється у сприйманні мелодії, її пізнанні, у чутливості до точності інтонації. Його характерним виявом у дитячому віці є підвищений інтерес до слухання музики. Ладове почуття є емоційним, або перцептивним компонентом музичного слуху.

По-друге, це здатність до слухового уявлення, тобто здатність вільно оперувати слуховим уявленнями, що відображають звуковисотний рух. Вона безпосередньо виявляється у запам’ятовуванні і відтворенні по слуху мелодій, насамперед у співі, а далі — у внутрішньому слуху («внутрішня музична мова»). Ця здібність є слуховим (або репродуктивним) компонентом музичного слуху.

По-третє, це музично-ритмічне почуття, тобто здатність активно (рухомо) переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно відтворювати його. Воно безпосередньо виявляється у тих рухових реакціях, які більш-менш точно передають ритм музики, що звучить. Музично-ритмічне почуття складає основу всіх проявів музичності, які пов’язані зі сприйманням і відтворенням часу, воно є основою емоційного відгуку на музику.

Відтак, структуру музикальності складають два провідні компоненти — емоційний і слуховий (відгук на музику і музичний слух). Тому й усі музичні здібності характеризуються синтезом цих компонентів. Так, найтонше розрізнення окремих елементів звукової тканини не можна називати музичним сприйманням, якщо воно є лише розрізненням звукових комплексів, а не їх виразного значення. Водночас емоційний відгук на музику (якщо це не почуття, що випадково виникло під час звучання твору) передбачає розрізнення її звукового складу.

Сенсорною основою музичних здібностей є наочно-дійова орієнтація у звуковисотних, ритмічних, тембрових і динамічних співвідношеннях.

На базі єдності емоційного і слухового компонентів складаються й основні музичні здібності. Якщо ладове почуття пов’язане з таким провідним музичним виражальним засобом, як звуковисотність, то музично-ритмічне почуття — з ритмом. Музично-слухові уявлення відображають ці та інші елементи музичної мови але поза реальним звучанням.

Зрозуміла умовність виділення окремих музичних здібностей, оскільки вони не існують один без одного. У людини не може розвинутися одна музична здібність при повній відсутності інших. Усі вони виникають і розвиваються в музичній діяльності, доповнюють або компенсують один одного, по-різному поступаючись у процесі музичного розвитку дитини.

Раннє виявлення музичних здібностей дитини є показником її музичної обдарованості. Однак не слід вважати, що відсутність ранніх виявів є свідченням відсутності й музичних здібностей. Виявлення музичних здібностей залежить не тільки від вроджених задатків, а й від культурного середовища, музичного оточення. У багатьох дітей музичні здібності вперше починають розвиватися лише в школі.

У різних дітей музикальність характеризується різним поєднанням окремих здібностей. Зокрема, одна дитина помітно виділяються емоційним відгуком на музику, друга — руховими реакціями на неї, третя — серйозно зацікавлена певною музичною діяльністю, водночас маючи нерозвинений звуковисотний слух, у четвертої означені здібності більш менш органічно поєднуються, тощо. Виходячи з того які здібності дітей виступають на перший план, є більш або менш розвинутими, має обиратися й методика музичновиховної роботи.

Залежно від конкретної музичної діяльності, якою займаються дошкільнята (сприймання, виконання, творчість), їм необхідні й інші музичні здібності. Наприклад: здатність до сприймання музики включає (крім основних музичних здібностей), здібності до диференційованого сприймання.

Виконавська діяльність теж вимагає відповідних здібностей: чистоти співацької інтонації, якості звукоутворення у співі, пластичності моторного апарату, витонченості ритмічних рухів, узгодженості рухів рук під час гри на музичних інструментах. Творча діяльність потребує здібностей до пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості, до імпровізації на музичних інструментах, до творчих уявлень при сприйманні музики.

Здібність цілісного сприймання передбачає тотожну емоційну реакцію на загальний настрій п'єси чи пісні. Кількаразове прослуховування твору дозволяє сприймати його диференційовано, виділяючи дедалі більше характерних рис. Не можна сприйняти музику не диференціювавши тих елементів звучання, які є носіями музичної виразності, так само як не можна їх почути, не відчуваючи цієї виразності.

Музично-творча діяльність дошкільнят виявляється в імпровізації пісенних мелодій, придумуванні не складних музичних мотивів, інсценування сюжетів пісень, пластичному інтонуванні музики, складанні елементарних танців, створенні ігор-драматизацій, темброво-ритмічних супроводів, тощо. Музикальність дітей значною мірою визначається розвитком музичного слуху, під яким розуміється здатність до такого сприймання звучань, яке відповідає специфічним особливостям виду людської діяльності.

навчання діти гра музичний.

Структура здібностей до музичної діяльності.

2.2 Розучування музичного твору на дитячих музичних інструментах. Спонукання до самостійної музичної діяльності.

Для дошкільників дуже важливий також зовнішній вигляд музичних інструментів. Наприклад, коли на пластинах металофона намальовані якісь звірята, то вони неодмінно привернуть увагу учнів і вони будуть досить активними. Але малюнки не повинні бути дуже яскравими та великими, щоб діти не відволікалися на них під час музичного заняття.

Також дітей можна зацікавити та заохотити до гри на музичних інструментах бесідою перед самою грою на ДМІ. Це може бути якась розповідь, загадка чи вірш. Також можна показати наочність в якості малюнка чи іграшки. Це заохотить та зацікавить дітей. Прикладом може послужити моє музичне заняття, проведене у старшій групі.

Фрагмент заняття з музики у старшій групі № 9 ДНЗ " Позняки" .

Дата: 12.02.2013р.

Тема: «Тварини весною» .

Мета: Навчити співати дружно, злагоджено. Розвивати музичний слух та музичну пам’ять, увагу та почуття ритму. Виховувати любов до музики, до традицій та звичаїв свого народу.

Обладнання: малюнки звірів, ноти, ф-но, загадки, ДМІ (ксилофон, маракаси, іграшкова труба).

Музичний керівник: Подивіться діти, хто до нас завітав? (показую малюнки зайчика, їжачка та слоника). Давайте я загадаю вам загадки, а ви спробуєте відгадати про кого я розповідаю.

Музичний керівник. А тепер давайте уявимо, яку пісеньку вони б співали.

Граю мелодію кожної тварини. Діти уважно слухали та відгадували..

Дуже добре, дітки. А тепер ви самі будете тваринками, я роздам вам музичні інструменти, а ви спробуєте зіграти мелодію кожної тварини. Той, хто буде грати на трубі, буде слоном, той, хто на ксилофоні - зайчиком, а хто на маракасах — їжачком. Я буду вам допомагати — буду грати на фортепіано мелодію кожної тварини, а ви будете грати разом зі мною.

Діти були уважними, вони були дуже старанними і намагалися повторювати той самий ритм, що грала я. я допомагала їм тим, що на " тра-та-та" говорила голосно ритмічний малюнок..

Фрагмент музичного заняття у середній групі № 4 ДНЗ " Позняки" .

Дата: 15.02.2013р.

Тема: «Підготовка до весняних свят» .

Мета: Навчити співати дружно, злагоджено. Розвивати музичний слух та музичну пам’ять, увагу та почуття ритму. Виховувати любов до музики, до традицій та звичаїв свого народу.

Обладнання: ноти, ф-но, квіти, іграшка із лялькового театру: зайчик, ДМІ (2 ксилофони, 2 трикутники, брязкальця) Музичний керівник. Молодці! Тепер давайте закриємо очі і послухаємо, що я буду грати. Ви повинні здогадатися, що це за тварина завітала до нас (граю, діти слухають, відповідають)..

Так, це зайчик до нас прибіг (показую іграшку із лялькового театру). Зайчик дуже змерз у лісі і тому прибіг до нас. А давайте, поки зайчик у нас у гостях, заграємо йому на музичних інструментах? Отже, перед вами лежать інструменти. Якими інструментами можна показати, як стрибає зайчик? (діти обрали брязкальця, трикутники і ксилофони). Так, ви правильно вказали. Тоді давайте спробуємо зіграти на них разом зі мною, тільки так, щоб сподобалось зайчику.

Провела індивідуальну роботу з кожною групою інструментів для того, щоб добитися найкращого звучання ансамблю. Вивчили ритмічний малюнок, а також запам’ятали тембр кожного інструмента..

Висновок.

1) Без правильного використовування методики музичного виховання, без знань теоретичних дисциплін, без знань нотної грамоти, без наявності музичних інструментів неможливо навчити дитину грати на музичних інструментах, тому що такий вид діяльності, як гра на музичних інструментах є одним із головних видів діяльності, він формує і розвиває дитячу уяву і фантазію, викликає найсильніше бажання дітей творити, а без цього у дітей не будуть розвинуті музично творчі здібності, діти не зможуть легко імпровізувати, а як відомо, музично-творча діяльність школярів виявляється в імпровізації, коли діти самі складають не складні мелодії, тому що дитяча музична творчість і є результатом самостійної музичної діяльності дітей.

2) Враховуючи різноманітність тем занять та мету можна зробити такий висновок, що застосовані методи і прийми також різні. За допомогою цих прийомів можна зробити заняття цікавим. Але все це буде залежати від того, як вчитель піднесе дану тему до учнів, від того, як він почне заняття.

Дуже добре якщо вчитель впевнено застосовує різні прийоми, вигадує різні цікаві речі для того, щоб дітям було цікаво на занятті, щоб діти були активні, не залежно від того, над яким видом музичної діяльності працює музичний керівник: буде це робота над піснею чи слухання музики, гра на дитячих інструментах чи вивчення нового танку.

Чим цікавіше буде заняття, тим краще воно запам’ятається, тому що це і є головним завданням музичного керівника, щоб діти з задоволенням йшли на заняття в очікуванні нового і цікавого матеріалу.

Загальний висновок У своїй курсовій роботі я повністю розкрила актуальність обраної мною теми, яка полягала в тому, що відсутність дитячих інструментів в дошкільних навчальних закладах, не правильне використання методики або ігнорування такого виду діяльності, як гра на дитячих музичних інструментах погано впливає на навчання та розвиток музичних здібностей дошкільнят.

Мета курсової роботи, а саме довести ефективність гри на музичних інструментах, розкрита в повному обсязі. Я вклала у свою роботу приклади, як досягти ефективності у навчанні гри на музичних інструментах. Деякі методи і прийоми роботи з дошкільнятами різних вікових категорій я виклала у теоретичному і практичному розділах, а також у своїх фрагментах музичних занять.

Докладніше розкрити мету курсової роботи я змогла за допомогою вже перевіреної часом методики Карла Орфа. В ній детальніше розкривається той факт, що ефективність навчання дітей гри на дитячих музичних інструментах не можлива без знання музичної грамоти, без відсутності музичного слуху, без творчої роботи, без імпровізації, тощо.

Також, щоб досягти високого рівня ефективності навчання, музичний керівник повинен вміти чітко та доступно викласти дітям новий матеріал, який в свою чергу повинен чітко відповідати віковим особливостям дітей. Щоб дошкільникам не було нудно на заняттях, слід приділяти достатню увагу практичній роботі, тобто елементарну гру на музичних інструментах самостійно чи під супровід фортепіано. При цьому слід підпирати музичний репертуар з нескладним ритмом та мелодією, які швидко запам’ятаються і не будуть складними для відтворення дітьми. Це можуть бути українські пісні відомих українських композиторів, обробки народних пісень, які виконують ще й виховну функцію: виховують любов до українського мистецтва, фольклору, виховують повагу до українських традицій та звичаїв, поглиблюють знання про історію нашої культури та батьківщини взагалі.

Також я довела, що такий вид діяльності, як гра на дитячих музичних інструментах має виховний характер: цей вид діяльності робить дітей дисциплінованими, привчає їх до дружньої співпраці, привчає дітей працювати в колективі, уважно слухати один одного і допомагати один одному, бо грати в оркестрі - не простий процес.

Навчити дітей оволодіти музичними інструментами — довгий клопіткий процес, який потребує терпіння, наполегливості, прагнення до кращого виконання і обов’язково бажання.

Головним завданням музичного керівника є не змушувати дітей грати, а зробити так, щоб вони, граючи твір, отримували насолоду і задоволення.

Все цього можна досягти, приділяючи достатньо уваги такому виду діяльності як гра на дитячих музичних інструментах, тому що це один із головних видів діяльності на уроці музики і його ні в якому разі не потрібно уникати або нехтувати ним, особливо коли йдеться мова про виховання дошкільнят.

Тому я вважаю мету і завдання моєї курсової роботи повністю розкритими.

Список використаних джерел.

1. Асаф'єв Б. В. Музыкальная форма как процесс, кн. 1−2. Л., 1971 р. -с.12.

2. Баренбойм Л. А. Музыкальная педагогика и исполнительство. — М.: Музыка, 1974.

3. Вітлугіна Н. Методика музичного виховання в дитячому садку. М.: «Просвещение», 1998 р.

4. Вітлугіна Н.О., Кенеман А. В. Теорія і методика музичного виховання в дитячому садку. М. 1983 р.

5. ДмітріеваЛ.Т., Черноіваненко Н. М «Методика музичного виховання» М. «Академія» 2000 р.

6. Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ. 2001 .

7. Захарова О. А., Захаров Н. В. Орф Карл // Электронная энциклопедия «Мир Шекспира» .

8. Князєва М.М. Досвід музичного виховання за кордоном / / Естетичне виховання в сучасному світі: Теорія і практика естетичного виховання за кордоном. — М., 1991. — С. 141−166.

9. Леонтьева О. Карл Орф. — М.: Музыка, 1964. —160 с., нот. ил.

10. Михайличенко О. В. Основы общей и музыкальной педагогики / Основи загальної та музичної педагогіки: теорія та історія: Навчальний посібник (двомовний) / Вид. друге. Доп. та перероблене. — Суми: Козацький вал, 2009.

11. Новгородська Ю. Г. Методика музичного виховання Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. — Ніжин: Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2008.

12. Романюк І. Музичне виховання у дошкільному навчальному закладі: Збірник методичних матеріалів.- Тернопіль: Мандрівець, 2007.

13. Ростовський О. Хлєбнікова Л. Які почуття передає музика: методичні.

рекомендації. Київ.- 2001.

14. Сбітнєва Л. М. Методика музичного виховання. «Альмастер. Луганськ» 2005р.

15. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей. 1946 р.

16. Халабузарь П. В., Попов В. С. Теория и методика музыкального воспитания: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — СПб, 2000.

17. Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей:

методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. — 2000 р.- № 2.

18. Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. 1978 р.

19. Шоломович С., Рудченко І., Зініч Р. Методика музичного виховання в дитячому садку. К., 1989 р.

20. «Шульверк» Карла Орфа. Електронна енциклопедія. http://www.orff.com.ua/category/method/schulwerk.

21. «Вікіпедія, електронна енциклопедія»: http://ru.wikipedia.org/wiki/muzikalna_gramota.

Додаток, А Для того, щоб довести мету своєї курсової роботи та розкрити її тему, я провела опитування серед дітей перед своїми заняттями на тему музичних інструментів, а також продемонструвала деякі з них. На подальших заняттях діти мали можливість відчути, які інструменти на дотик, як звучать у реальному житті, а не на записі, який вигляд мають. На ряду з цим, я провела бесіду про класифікацію музичних інструментів, яку в подальшому було вивчено і засвоєно. Діти мали можливість пограти на інструментах для того, щоб засвоїти матеріал за допомогою практики.

По закінченню моїх занять я запропонувала дітям виконати тести, щоб перевірити їх знання. Результати мене вразили. Порівнюючи відповіді до моїх занять і після знання дітей збільшилися і закріпилися. Вони не задумуючись відповідали на запитання, що були у тестах.

Результати тестів показали, що 43% дітей дали усі правильні відповіді, 51% - 1−2 неправильні відповіді, 6% - 3 і більше неправильних відповідей. Це показано наочно у діаграмі нижче.

ТЕСТ ДЛЯ ДІТЕЙ СТАРШОЇ ГРУПИ (5−6 років).

1. Фортепіано — це маленький інструмент?

 Так.

 Ні.

2. Скрипка має струни?

 Так.

 Ні.

3. На гітарі грають смичком?

 Так.

 Ні.

4. На фортепіано є клавіатура з чорними та білими клавішами?

 Так.

 Ні.

5. На барабані можна зіграти мелодію?

 Так.

 Ні.

6. Флейта — це струнний інструмент?

 Так.

 Ні.

7. На скрипці грають смичком?

 Так.

 Ні.

8. Фортепіано і рояль це один і той самий інструмент?

 Так.

 Ні.

9. Щоб заграти на трубі, треба дути і натискати на клапани?

 Так.

 Ні.

10. На трикутнику можна заграти багато різних звуків?

 Так.

 Ні.

Додаток Б Приклади партитур для дитячого оркестру старшої групи у ДНЗ.