Поняття морального виховання молодших школярів у педагогіці

Г. С. Сковорода говорив: «Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця?».

Моральна культура — це і є моральні звички, що стали емоційним стражем поведінки, утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність, готовність прийти іншому на допомогу, чутливість до всього живого і красивого.

У короткому словнику по філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль (латинське mores-вдачі) — норми, принципи, правила поведінки людей, а так же само людське поводження (мотиви вчинків, результати діяльності), почуття, судження, в яких виражається нормативна регуляція відносин людей один з одним і суспільним цілим (колективом, класом, народом, суспільством».

В.І. Даль тлумачив слово мораль як «моральне навчання, правила для волі, совісті людини». Він вважав: «Моральний — протилежний тілесному, тілесних, духовний, душевний. Моральний побут людини важливіше побуту речового», «що відноситься до одній половині духовного побуту, протилежний розумовому, але зіставляти спільне з ним духовний початок, до розумової відноситься істина і брехня, до морального — добро і зло. Доброзичливі, праведний, гречний, згідний з совістю, з законами правди, з гідністю людини з боргом чесного і чистого серцем громадянина. Це людина моральний, чистої, бездоганної моральності. Усяке самовідданість є вчинок моральний, доброї моральності, доблесті». З роками розуміння моральності змінилося.

У С.І. Ожегова ми бачимо: «Моральність — це внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичні норми, правила поведінки, що визначаються цими якостями». Мислителі різних віків трактували поняття моральності по-різному. Ще в древній Греції у працях Аристотеля про моральному людину говорилося: «Морально прекрасною називають людину досконалого гідності. Адже про моральну красу говорять з приводу чесноти: морально прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого і взагалі що володіє всіма чеснотами людин».

У науковій літературі вказується, що мораль з’явилася на зорі розвитку суспільства. Визначальну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без певних обов’язків по відношенню до роду людина не змогла б вистояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим сприяє життєдіяльності суспільства. У свою чергу, суспільство, підтримуючи і поширюючи ту чи іншу мораль, тим самим формує особистість відповідно до свого ідеалом. На відміну від права, яке також має справу з областю взаємин людей, але спираючись на примус з боку держави. Мораль підтримується силою громадської думки і звичайно дотримується в силу переконання. При цьому мораль оформляється в різних заповідях, принципах, розпорядчих, як слід чинити. З усього цього ми можемо зробити висновок, що дорослій людині часом важко вибирати, як діяти в тій чи іншій ситуації не «вдаривши особою в бруд».

А що ж говорити про дітей? Ще В. О. Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатися моральним вихованням дитини, вчити «вмінню відчувати людину».

Василь Андрійович говорив: «Ніхто не вчить маленьку людину: „Будь байдужим до людей, ламай дерева, зневажає красу, вище за все став своє особисте“. Вся справа в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру і роблять це уміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро. Навчають злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Чи не вчать ні добра, ні зла — все одно буде зло, тому що і людиною його треба зробити».

В.О. Сухомлинський вважав, що «непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і ранньому підлітковому віці, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає».

Н.І. Болдирєв відзначає, що специфічною особливістю морального виховання є те, що його не можна відокремити в якийсь спеціальний виховний процес. Формування морального обличчя протікає в процесі все багатогранної діяльності дітей (ігри, навчання), в тих різноманітних відносинах, в які вони вступають у різних ситуаціях зі своїми однолітками, з дітьми молодше себе і з дорослими. Тим не менше, моральне виховання є цілеспрямованим процесом, що передбачає певну систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій.

Розглядаючи систему морального виховання, Н.Є. Ковальов, Б. Ф. Райський, Н.А. Сорокін розрізняють кілька аспектів:

По-перше, здійснення узгоджених виховних впливів вчителя та учнівського колективу у вирішенні певних педагогічних задач, а всередині класу — єдність дій всіх учнів.

По-друге, використання прийомів формування навчальної діяльності моральним вихованням.

По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок і взаємовплив виховуються в даний момент моральних якостей у дітей.

По-четверте, систему морального виховання слід вбачати і в послідовності розвитку тих чи інших якостей особистості в міру зростання і розумового дозрівання дітей.

У формуванні особистості молодшого школяра, з точки зору С.Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних якостей, що складають основу поведінки. У цьому віці дитина не тільки пізнає сутність моральних категорій, але й вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях оточуючих, власних вчинках.

На визначення ролі планування, як у навчальній діяльності, так і в моральному поведінці дітей молодшого шкільного віку було спрямовано увагу таких учених як Л.А. Матвєєва, Л. А. Регуш і багатьох інших.У своїх дослідженнях вони звертаються до формування моральних мотивів поведінки, оцінки і самооцінки моральної поведінки.

Процес виховання в школі будується на принципі єдності свідомості і діяльності, виходячи з якого формування і розвиток стійких властивостей особистості можливо при її активній участі в діяльності.

У результаті регламентованого характеру процесу, обов’язкового систематичного виконання навчальних доручень у молодшого школяра складаються моральні знання, характерні для навчальної діяльності, моральні відносини, вказує І.Ф. Харламов.

Навчальна діяльність, будучи в молодшому шкільному віці провідною, забезпечує засвоєння знань у певній системі, створює можливості для оволодіння учнями прийомами, способами вирішення різних розумових і моральних завдань. Учителю належить пріоритетна роль у вихованні та навчанні школярів, в підготовці їх до життя і суспільної праці. Учитель завжди є для учнів прикладом моральності і відданого ставлення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні. Специфічною особливістю процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а результати його відстрочені в часі.

Процес морального виховання динамічний і творчий: вчителі постійно вносять до нього свої корективи, спрямовані на його вдосконалення.

Всі фактори, що обумовлюють моральне становлення і розвиток особистості школяра, І.С. Мар'єнко розділяє на три групи: природні (біологічні), соціальні та педагогічні. У взаємодії із середовищем і цілеспрямованими впливами школяр соціалізується, здобуває необхідний досвід моральної поведінки.

На моральне формування особистості впливають багато соціальних умови і біологічні фактори, але вирішальну роль у цьому процесі відіграють педагогічні, як найбільш керовані, спрямовані на вироблення певного роду відносин. Одне із завдань виховання — правильно організувати діяльність дитини. У діяльності формуються моральні якості, а виникають відносини можуть впливати на зміну цілей і мотивів діяльності, що в свою чергу впливає на засвоєння моральних норм і цінностей організацій. Діяльність людини виступає і як критерій його морального розвитку.

Розвиток моральної свідомості дитини відбувається через сприйняття і усвідомлення змісту впливів, які надходять і від батьків і педагогів, які оточують людей через переробку цих впливів у зв’язку з моральним досвідом індивіда, його поглядами і ціннісними орієнтаціями. У свідомості дитини зовнішній вплив набуває індивідуальне значення, таким чином, формує суб'єктивне ставлення до нього. У зв’язку з цим, формуються мотиви поведінки, прийняття рішення і моральний вибір дитиною власних вчинків. Спрямованість шкільного виховання і реальні вчинки дітей можуть бути неадекватними, але зміст виховання полягає в тому, щоб досягти відповідності між вимогами належної поведінки і внутрішньої готовності до цього.

Необхідна ланка в процесі морального виховання-моральне просвітництво, мета якого — повідомити дитині сукупність знань про моральних принципах і нормах суспільства, якими він повинен оволодіти. Усвідомлення і переживання моральних принципів і норм прямо пов’язано з усвідомленням зразків моральної поведінки і сприяє формуванню моральних оцінок і вчинків.

Отже, теоретичний аналіз стану проблеми морального виховання школярів дозволяє зробити висновок про те, що вченими напрацьовані цікаві підходи до даного питання, які можна взяти на озброєння при підвищенні морального виховання школярів.