Виявлення порушень при перевірці потенційних контрагентів

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України ДонДТУ Контрольна робота з дисципліни

" Економічна безпека підприємства"

Виконала: ст. гр. МОВ-07мз Колосова К.В.

Перевірив: Рябенко Л.І.

м. Алчевськ 2012

Індивідуальне завдання 1

Скласти методичні рекомендації по попередженню і виявленню порушень при перевірці потенційних контрагентів.

Контрагенти підприємства — це юридичні і фізичні особи — сторони двостороннього договору, пов’язані спільними зобов’язаннями, які докладають спільних зусиль для виконання взаємовигідних умов договору.

СБ підприємства повинна організувати контроль за виконанням зобов’язань, які були обумовлені у двосторонньому договорі. Для цього можна дати наступні методичні рекомендації:

— забезпечити своєчасне, повне, безпечне та якісне виконання договору;

— ввести систему електронного контролю за відходженням засобів контрагентам;

— моніторингу відносин власних співробітників з представниками органів влади, потенційними замовниками або їх представниками, розпорядниками замовлень;

— моніторинг відносин конкурентів, в т. ч. з потенційними замовниками або їх представниками, розпорядниками замовлень, представниками органів влади, а також з акціонерами підприємства;

— заходам протидії недружнім поглинанням;

— суворому зберіганню комерційної таємниці всередині підприємства, охороні технологій;

— боротьбі з загрозами внутрішнього шахрайства;

— персоналу, як власному, так і конкурентів;

— використовувати спеціальні методичні рекомендації, розроблені з специфікою кожного конкретного підприємства

— проводити і (або) організовувати проведення аналізу внутрішньої документації підприємства і його відносин з контрагентами, а також різних інших заходів контролю.

— забезпечувати залучення до аудиторських і іншим перевіркам, консультаціям незалежних організацій, осіб.

Індивідуальне завдання 2

Реалізацію загальної ігрової ситуації розглянемо на прикладі якого-небудь промислового підприємства. На цьому підприємстві є три склади готової продукції, які знаходяться на різних його територіях. Підприємство не може придбати засобу захисту цих складів від посягань кримінальних структур, тому воно удається до послуг спеціалізованої охоронної організації. Хай розраховані прогнозовані витрати (с_j) на підтримку спеціалізованої служби (підрозділи), оснащеної технічними засобами, і відомі з попередніх дослідів об'єми втрат, що заподіюються розкраданнями представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1- Прогнозовані витрати і збиток підприємства від реалізації погроз кримінальних структур за квартал

Антагоністична гра має вигляд

для гравця 1

а для гравця 2

.

При розв’язанні завдання були отримані наступні результати рішення задачі:

Х^о=(0,16, 0,25, 0,61), Y^о=(0,54, 0,37, 0,09), v=16,63 млн. грн.

Змішана стратегія підприємства Y^о задає вірогідність, з якою воно вибирає чисту стратегію j Y^о. У даному прикладі підприємство з вірогідністю 0.54 організовує охорону складу № 1; з вірогідністю 0,37 — складу № 2 і з вірогідністю 0,09 — складу № 3.

Реалізація вирішення побудованої гри з допомогою «фізичної сили» стратегій полягає в тому, що випадковий вибір однієї з трьох чистих стратегій підприємства замінюється застосуванням однієї з них відносно 7:5:1. Така заміна гарантуватиме при всіх варіантах організації захисту отримання збитків на суму не більше 16,63 млн. грн.

При оптимальній змішаній стратегії підприємства виконання охоронних заходів службою безпеці розподілиться протягом кварталу так:

охорона складу № 1 90*0,54 = 49 днів;

охорона складу № 2 90*0,37 = 33 днів;

охорона складу № 3 90*0,09 = 8 днів.

Відповідно грошові кошти, що виділяються підприємством, на охорону всіх складів складуть 3*0.54 + 4*0.37 + 5*0.09 = 3,55 млн. грн., які розподіляються на охоронні заходи щодо кожного з складів:

склад № 1 3*0.54 = 1,62 млн грн.;

склад № 2 4*0.37 = 1,48 млн грн.;

склад № 3 5*0.09 = 0.45 млн грн.

Відхилення від оптимальних стратегій як підприємства, так і кримінальних структур приводять до збитків тієї і іншої сторони.

Слід зазначити, що реалізація загальної ігрової моделі розподілу і вибору зон (об'єктів) захисту пов’язана з тим, що важко отримати статистичну інформацію про заподіюваних підприємству збитків з боку кримінальних структур. Тому дані про збитки замінюють на таку інформацію, яка містить зведення про корисність (важливість) зони (об'єкту) захисту, готової продукції і запасів, що зберігаються на складах, і так далі

Корисність (важливість) зони (об'єкту) захисту може бути виражена вартістю майна, вартістю готової продукції і запасів, що зберігаються на складах (цієї зони) підприємства.

Індивідуальне завдання 3

порушення контрагент кримінальний витрата

Три фірми, що займаються перевезенням вантажів в різних країнах за допомогою автотранспортних засобів, звернулися до консультаційної фірми (арбітрові) з проханням визначити можливий прибуток кожній з них в тому випадку, якщо вони об'єднаються. При цьому всі три фірми, що займаються перевезенням вантажів, зобов’язалися надати арбітрові всю інформацію, необхідну для проведення розрахунків.

Відповідно до отриманої інформації було встановлено, що:

П1 = V (1)= 840 тис. грн. — прибуток, який перша фірма стабільно отримує впродовж останнім часом;

П2 = V (2)= 980 тис. грн. — прибуток, який друга фірма стабільно отримує впродовж останнім часом;

П3 = V (3)= 1260 тис. грн. — прибуток, який третя фірма стабільно отримує впродовж останнім часом.

На підставі проведених розрахунків стало відомо, що:

при об'єднанні першої і другої фірм їх сумісний прибуток складе П12 = V (1,2)= 1820 тис. грн.

при об'єднанні першої і третьої фірм їх сумісний прибуток складе П13 = V (1,3)= 2100 тис. грн.

при об'єднанні другої і третьої фірм їх сумісний прибуток складе П23 = V (2,3)= 2940 тис. грн.

при об'єднанні першої, другої і третьої фірм їх сумісний прибуток складе П123 = V (1, 2, 3)= 3780 тис. грн.

У даному завданні:

гравцями є міжнародні фірми, що мають намір об'єднатися;

кількість учасників даного неантагоністичного конфлікту рівна трьом гравцям (n=3);

V (S)= П (S), оскільки значення характеристичної функції V визначається тим можливим прибутком, який можуть отримати транспортні фірми, утворюючи різні коаліції S;

область визначення характеристичної функції складається з 2³ можливих підмножин S.

Доведемо, що в грі, що розглядається нами, існує підприємство із статусом — «не перспективний»:

V (2,1)= V (21)= 1820, V (2)+ V (1)= 980 + 840= 1820, отже, V (21)= V (2)+ V (1);

V (3, 1)= V (3 l)= 2100, V (3) + V (1)=1260 + 840 = 2100, отже, V (31)= V (3) + V (1);

V (2,3)= V (23), V (2)+ V (3) = 980+ 1260 =2240, отже,

V (2 3)> V (2)+ V (3);

V (2, 3, l)= V (23 l) = 3780, V (23)+ V (1) = 2940 + 840 = 3780, отже, V (231)= V (23)+ V (1).

З проведеного вище аналізу виходить, що в даній грі «не перспективним» є 1-й гравець, оскільки його приєднання до будь-якої з можливих коаліцій не збільшує її виграш і, отже, виконується співвідношення (3).

«Носієм» гри в даному випадку є 2-ій і 3-ій гравці, оскільки Т=n В.

Оскільки в даній грі існують «не перспективний» і «носій» і система аксіом, використовуваних Шеплі для формування справедливого ділення, представляється прийнятною, то для визначення можливого прибутку кожного з гравців у разі їх об'єднання може бути використаний вектор Шеплі:

Таким чином, виграші підприємств, які вони зможуть отримати у разі об'єднання, складуть:

Ф₁(V)=П₁ = 840 — величина прибутку, який може отримати перша фірма (перший гравець) в тому випадку, якщо всі три фірми об'єднаються;

Ф₂(V)=П₂ = 1290 — величина прибутку, який може отримати друга фірма в тому випадку, якщо всі три фірми об'єднаються;

Ф₃(V)=П₃ = 1650 — величина прибутку, який може отримати третя фірма в тому випадку, якщо всі три фірми об'єднаються.

Очевидно, що

В тому разі якщо всі три фірми погоджуються із запропонованим розподілом загального виграшу, отриманого від розподілу, то вектор Ф стає вирішенням даної гри, при цьому виграш від об'єднання зможуть отримати тільки 2 і 3-й гравці, тоді як виграш 1-го гравця («не перспективного») в результаті об'єднання з 2-м і 3-м гравцями залишиться таким же, яким він був до об'єднання.

У тому ж випадку якщо запропоноване ділення не влаштовує хоч би одну з фірм, то вони повертаються до точки status quo, тобто кожна з фірм продовжує працювати самостійно, при цьому прибуток кожною з них відповідно складе:

П1 = 840 тис. грн.;

П2 = 980 тыс. грн.;

П3 = 1260 тис. грн.

Індивідуальне завдання 4

По балансу й фінансовим результатам підприємства, побудувати:

1) двовимірний графік оцінки економічної безпеки підприємства;

2) Nмірну інтерпретацію стану економічної безпеки.

Для побудови Nмірної інтерпретації використовуйте пелюсткову діаграму MS Excel.

3) За отриманими результатами оцінити ступінь економічної безпеки підприємства.

Коефіцієнт (норма) дисконтування визначається нормою банківського відсотка з урахуванням очікуваних темпів інфляції, що характеризують ступінь знецінювання одержуваних на вкладений капітал доходів, а також з урахуванням ризику втрати капіталу. Структурний склад цього показника, який необхідно знати при аналізі фінансового стану підприємства, визначається з формули Дюпона:

R_A=(БП / B) * B/A,

де БП — балансовий прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

А — актив Балансу;

В — виторг (валовий дохід) від реалізації продукції (робіт, послуг, без обліку ПДВ).

У цій формулі перший співмножник (БП/В) характеризує рентабельність продажів продукції; другий (В/А) — фондовіддачу (віддачу активів). У закордонній літературі перший співмножник називають комерційною маржею, що показує, який розмір балансового прибутку доводиться на 1 гривню реалізованої продукції. Другим співмножником — коефіцієнтом трансформації - оцінюють обсяги реалізованої продукції, що доводиться на одиницю вартості активів.

Балансовий прибуток включає три основні елементи:

— прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

— прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього вибуття, реалізації іншого майна підприємства;

— фінансова результати від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) — це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах зафіксованих в статуті і не заборонених законом. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без ПДВ і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію що включається в собівартість продукції.

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства для цілей оподаткування враховується різниця між продажною ціною і первісною (чи залишковою) вартістю цих фондів і майна (збільшеної на індекс інфляції). При цьому залишкова вартість майна обчислюється стосовно до основних фондів нематеріальних активів і швидкозношувальних предметів.

До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включаються:

— доходи одержані від пайової участі в діяльності інших підприємств;

— від здачі майна в оренду ;

— доходи по акціях, облігаціях та інших цінних паперів;

— інші доходи (витрати) від операцій, безпосередньо не зв’язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) і їх реалізацією, включаючи суми, отримані і сплачені у виді санкцій і відшкодування збитків.

Для підприємства, що досліджується:

R_п = (124 284 + 29)/3 592 082 = 0,035

О_А = 3 592 082 ((1 381 212 + 1 310 335)/2) = 2,7

R_а = 0,035*2,7 = 0,09

Зрозуміло, економічно розумне поводження кожного підприємства буде укладатися в прагненні до росту коефіцієнта загальної віддачі активів. Однак це збільшення повинне здійснюватися гнучко: як за рахунок росту маржі, так і коефіцієнта трансформації. Ідеальна позиція підприємства — якщо воно має високу маржу й високий коефіцієнт трансформації.

Двовимірний графік оцінки економічної безпеки підприємства наведений на рис. 4.1. Бачимо, що підприємство за моделлю Дюпона знаходиться у допустимій зоні господарювання, однак, водночас, таке становище є дуже близьким до кризисної зони, тому потрібно щонайскоріше втручання керівництва підприємства для впровадження антикризових заходів.

Рисунок 4.1 — Зони господарювання підприємства Таким чином, регулювання коефіцієнта загальної віддачі активів зводиться до впливу на його складові - комерційну маржу й коефіцієнт трансформації. На комерційну маржу впливають переважно фактори ендогенного характеру: прийнята цінова стратегія й політика, обсяг і структура витрат. Коефіцієнт трансформації ж складається під впливом і ендогенних факторів — обраної самим підприємством економічної стратегії, і екзогенних факторів — галузевих умов діяльності.

Для підприємства, що досліджується:

— Коефіцієнт поточної ліквідності:

k_тл = ОА/КЗ

k_тл = ((829 647+724148)/2)/((315 670+256345)/2+(595 671+661341)/2) = 0,99

— Коефіцієнт забезпеченості власними коштами:

K_осс = 0,7 (за статистичними даними підприємства)

— Коефіцієнт чутливості:

К_ч = ЗС / КР К_ч = 786 469/1112275 = 0,7

— Оборотність оборотних активів:

Ооа = В/ОА Ооа = 3 592 082/(829 647+724148) = 4,6

В загальному виді N-мірна параметризація ступеня економічно безпечного стану підприємства і його фінансової заможності виглядає наступним чином: (рис. 4.2).

Рисунок 4.2 — Багатомірна параметрична інтерпретація стану економічної безпеки підприємства За розрахованими даними, N-мірний графік на підприємстві виглядає наступним чином:

Таким чином, можна сказати, що на основі проведеного аналізу, розраховані показники, як для моделі Дюпона, так і для побудови N-мірного графіку найчастіше за все не відповідають нормативним, тому можна сказати, що на рівні фінансового менеджменту економічна безпека підприємства залишає бажати кращого. При цьому в більшості випадків проведення процедур контролю, аудиторських і інших перевірок, а також «традиційних» заходів служби безпеки не змогло б забезпечити економічну безпеку підприємства. Рішення ряду практичних питань забезпечення економічної безпеки утруднено у зв’язку з відсутністю методичних розробок, що враховують організаційно-управлінські аспекти й галузеву специфіку діяльності підприємства.

Перелік посилань

1. Казаченко А. В. Экономическая безопасность предприятия: сущность и механизм обеспечения: монография.-К.:Либра, 2003.-280с.

2. Гусев B.C. и др. Экономика и организация безопасности хозяйствующих субъектов. СПб: Очарованный странник, 2001.

3. Економічна безпека підприємств, організацій та установ: Навч. посібник (для студ. вищ. навч.закл.)/В.Л. Ординський та ін.-К.: Правова єдність, 2009.-544с.

4. Хачатрян С. Р. и др. Методы и модели решения экономических задач: Учеб. пособие-М.: Изд. «Экзамен"2005.-384с.