Діагностика ймовірності банкрутства. 
Бердичівська фабрика одежі

Зміст Вступ

1. Загальна характеристика підприємства

1.1 Історія ВАТ «Бердичівська фабрика одежі»

1.2 Організаційна структура підприємства

1.3 Правові та законодавчі основи, що визначають діяльність підприємства

2. Аналіз фінансової діяльності підприємства

2.1 Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

2.2 Розрахунок та аналіз показників оцінки фінансового стану ВАТ «Бердичівська фабрика одежі»

3. Індивідуальне завдання на тему: «Аналіз загрози банкрутства підприємства»

3.1 Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства

3.2 Діагностика ймовірності банкрутства ВАТ «Бердичівська фабрика одежі»

3.3 Розробка заходів антикризового управління на ВАТ «Бердичівська фабрика одежі»

Висновки Список використаної літератури

Вступ

Переддипломна практика є складовою частиною підготовки майбутніх спеціалістів і передбачає поглиблення теоретичних знань, освоєння практичного досвіду та отримання навичок практичного рішення економічних задач.

В процесі проходження практики основним завданням є вивчення структури, та оперативного управління підприємств промисловості; технічного контролю якості продукції, мотиваційних механізмів стимулювання результатів праці; ознайомлення з організацією допоміжного виробництва, раціонального використання сировини, організацією планово-економічної роботи, з основними техніко-економічними показниками діяльності підприємства, його підрозділів. Важливо зібрати необхідні матеріали для виконання курсової роботи с дисципліни «Стратегія підприємства» .

Отже завданням практики є:

— детальне ознайомлення з функціями і структурою підрозділів підприємств;

— вивчення методичних, інструктивних, нормативних і інших керівних матеріалів;

— придбання навичок практичної роботи в області вдосконалення планування діяльності підприємства;

— вивчення основних аспектів зовнішньоекономічної діяльності підприємства (організації);

— самостійна практична робота в рамках завдань поставлених керівниками практики;

— використання сучасного устаткування і обладнання на підприємствах.

Внаслідок проходження практики студенти повинні:

знати: виробничу структуру підприємства та структуру управління ним; роботу відділів економічної служби підприємства; основні функції виробничо-диспетчірського відділу (виробничо-технічного або планово-виробничого — згідно з прийнятою підприємством організаційною структурою) та відділу праці і заробітної плати;

основні техніко-економічні показники підприємства та фактори, які обумовили їх зміни, методи аналізу діяльності підприємства, вхідної та вихідної документації економічних, технічних служб, відділів та цехів підприємства.

вміти: реалізувати системне управління підрозділом (дільницею, цехом, відділом) підприємства;

аналізувати виробничо-господарську діяльність підприємства, узагальнювати результати аналізу та розробляти пропозиції по підвищенню ефективності виробництва, впровадження досягнень НТП у виробництво;

виконувати розрахунки, пов’язані з поточним та оперативним плануванням.

Розділ1. Загальна характеристика підприємства

1.1 Історія ВАТ " Бердичівська фабрика одежі"

Бердичівська швейна фабрика була створена в 1920 році на базі швейних майстерень.

В 1925 році держшвеймайстерня була перейменована і стала називатись швейна фабрика «Бердичів-швея». Всі ці роки фабрика розвивалась.

В 1934 році чисельність працюючих складала 444 чоловіки. За роки першої п’ятирічки фабрика збільшила випуск продукції на 144%, а продуктивність праці підвищилась на 35%. До кінця 1940 року колектив фабрики ввійшов в число передових підприємств міста. Велика Вітчизняна війна перервала мирну працю колективу. Фашисти зруйнували 70% приміщень, пограбували обладнання.

5 січня 1944 року місто було звільнено від окупантів, а вже в серпні 1944 року на першому поверсі був створений пошивочний потік. З нього й почалось відновлення фабрики.

З 1964 по 1968 роки фабрика будується, розширюється. Була впроваджена уніфікована технологія пошиву. В 1972 році чисельність колективу виросла до 2.3 тис. чоловік. В 1978 році постановою Ради Міністрів УРСР фабриці було присвоєно звання імені 60-річчя Радянської України.

З 1992 року через складні економічні умови в країні, відсутність оборотних коштів та низьку купівельну спроможність вітчизняних споживачів підприємство почало працювати з іноземними партнерами на умовах давальницької сировини.

Робота на давальницькій сировині малорентабельна, але дозволяє:

Своєчасно проводити розрахунки з бюджетом, за енергоносії та опалення.

Забезпечити роботою та відповідно заробітною платою колектив підприємства.

Зберігати і підвищувати кваліфікацію робітників та інженерно-технічних працівників підприємства.

Підвищувати якість продукції, що виготовляється, оскільки вимоги до якості інофірм дуже високі.

Завдяки напруженій роботі правління, всього колективу в цілому, вдалося стабілізувати роботу підприємства.

В серпні 1995 року фабрика була зареєстрована як ВАТ «бердичівська фабрика одежі» з колективною формою власності. Статутний фонд — 1585 тис.грн.

З 1998 року почалася реконструкція, модернізація і технічне переоснащення підприємства. Сума капіталовкладень на реконструкцію, модернізацію та технічне переоснащення виробництва за останні 10 років склала 22 123 тис. грн.

Основним видом діяльності підприємства є надання послуг іноземним та вітчизняним замовникам з виготовлення швейних виробів та випуск продукції на ринок України. Фабрика спеціалізується по виробництву класичних чоловічих костюмів, піджаків, брюк. Річний обсяг виробництва складає 30 млн. грн., або 535 тис. штук швейних виробів. На ринок України підприємство випускає 10% продукції від загального обсягу.

На протязі вже 13 років фабрика працює з відомими європейськими фірмами: «Канда» — Німеччина, «Бервін» — Англія, «МЕХХ», «Лабелс» — Нідерланди, «ЗАРА» — Іспанія, «Брага» — Угорщина та інші.

Парк технологічного обладнання включає обладнання відомих іноземних виробників, а для розкрою швейних виробів використовується автоматична розкрійна машина фірми «Гербер» США.

1.2 Організаційна структура ВАТ " Бердичівська фабрика одежі"

Мал. 1. Організаційна структура ВАТ «Бердичівська фабрика одежі»

Схема організаційної структури ВАТ «Бердичівська фабрика одежі» надається на малюнку 1.

Як видно зі схеми керівництво підприємством здійснює Голова правління. У його підпорядкуванні знаходяться: Директор з виробництва, який безпосередньо керує виробничо-технічним відділом та виробничими цехами; Комерційний директор у підпорядкуванні якого є відділ зовнішньо — економічної діяльності, постачання та збуту, склад готової продукції. Технічний директор, який здійснює керівництво механіко-енергетичною службою, відділом АСУ, котельнею. У безпосередньому підпорядкуванні Голови правління знаходяться: планово-економічний відділ, Головний бухгалтер та централізована бухгалтерія.

Планово-економічний відділ займається роботою з економічного планування на підприємстві, вдосконалення організації праці, управління виробництвом, форм та систем заробітної плати, матеріального та морального стимулювання працівників, здійснює організацію комплексного аналізу діяльності підприємства, забезпечує розробку пропозицій по ефективному використанню виробничих потужностей, підвищенню рентабельності виробництва, аналізує ефективність застосування діючих форм та систем оплати праці та забезпечує розробку пропозицій по їх удосконаленню.

Відділ технічного контролю складає графіки виробництва продукції, забезпечує контроль за ходом виконання планових завдань шляхом оперативного регулювання роботи всіх дільниць виробництва, забезпечує ритмічну роботу всіх дільниць, проводить нормування та організацію праці робітників всіх цехів, забезпечує технічну підготовку виробництва.

Бухгалтерія здійснює організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства, забезпечує збереження власності акціонерного товариства.

Далі розглянемо повноваження, обов’язки та права деяких працівників за професіями та загальних зборів:

Вищим органом управління ВАТ є загальні збори акціонерів. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів ВАТ відноситься вирішення таких питань:

— внесення змін і доповнень до Статуту;

— затвердження локальних нормативних актів ВАТ;

— затвердження штатного розкладу ВАТ;

— затвердження складу правління;

— обрання ревізійної комісії (контроль за фінансово-господарською діяльністю, обирається на 3 роки);

— визначення головних напрямків діяльності ВАТ та планів його розвитку;

— затвердження річних результатів роботи ВАТ;

— затвердження річного бухгалтерського балансу ВАТ, звіту та висновків ревізійної комісії;

— затвердження розмірів та порядку розподілу чистого прибутку;

— прийняття рішень про розмір виплати дивідендів;

— визначення порядку відшкодування збитків;

— прийняття рішень про припинення діяльності ВАТ, про призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

У період між загальними зборами акціонерів вищим органом управління ВАТ є Правління склад якого затверджується загальними зборами терміном на 3 роки. Правління вирішує усі питання діяльності ВАТ окрім тих які належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

1.3 Правові та законодавчі основи, що визначають діяльність підприємства

фінансовий банкрутство антикризовий правовий Бердичівська швейна фабрика є відкритим акціонерним товариством, діяльність якого регулюється чинним законодавством.

Відповідно до господарського кодексу Відкрите акціонерне товариство є самостійною юридичною особою, створеною для отримання прибутку від будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.

Статутний фонд акціонерного товариства поділяється на заздалегідь визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції надають їх власникам право здійснювати контроль за діяльністю акціонерного товариства, а також отримувати частину прибутку. Кожний акціонер має право володіти будь-якою кількістю акцій, якщо інше не передбачено чиним законодавством.

Акції відкритого акціонерного товариства розповсюджуються шляхом відкритої підписки та є предметом купівлі-продажу на фондовій біржі. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються лише серед засновників і не можуть бути предметом купівлі-продажу на фондовій біржі. У міжнародній практиці відкриті акціонерні товариства прийнято називати «публічними», а закриті акціонерні товариства — «приватними» компаніями.

Треті особи та органи державного управління не мають права втручатися в діяльність акціонерного товариства за винятком випадків, передбачених законодавством.

Оскільки Товариство є окремою юридичною особою, його власники (акціонери) не несуть особистої відповідальності за його зобов’язаннями (акціонерне товариство несе відповідальність за зобов’язаннями лише своїм майном), за винятком випадків вчинення ними злочинів.

2. Аналіз фінансової діяльності підприємства

2.1 Основні техніко-економічні показники ВАТ " Бердичівська фабрика одежі"

Техніко-економічні показники — величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.

Основні показники виробничо-господарської діяльності ВАТ «Бердичівська фабрика одежі», їх абсолютна зміна та темпи приросту показників наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Проаналізувавши основні техніко-економічні показники, можна зробити наступні висновки.

Після збитків 2008 року в 2009 році почало отримувати прибуток. Прибуток по виробництву збільшився на 3037,0 тис грн., а по реалізації - на 5552,6 тис грн. Збільшення прибутку підвищило рентабельність виробництва.

Позитивним моментом є збільшення фонду оплати праці на 11,5%, стабільний ріст середньої заробітної плати (на 21,6% у 2009 році порівняно з 2008).

Також зросла продуктивність праці на 48,8%, хоча темпи її росту знизилися на 9,23%.

Негативним для підприємства є зменшення випуску продукції на ринок України на 19,7%

2.2 Розрахунок та аналіз показників оцінки фінансового стану ВАТ " Бердичівська фабрика одежі"

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і безризиковими можуть бути його ділові відносини з комерційними банками, постачальниками, потенційними інвесторами і позичальниками тощо. [4, с. 288].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передусім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв’язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

балансу (форма № 1);

звіту про фінансові результати (форма № 2);

звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

звіту про власний капітал (форма № 4);

дані статистичної звітності та оперативні дані.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Фінансовий стан підприємства можна оцінити за комплексом показників, що включає:

показники оцінки майнового стану підприємства, показники прибутковості,

показники ліквідності та платоспроможності,

показники фінансової стійкості та стабільності,

показники рентабельності,

показники ділової активності.

Аналіз фінансового стану на підприємстві представлений в таблиці 2.

Таблиця 2 Аналіз фінансового стану на підприємстві

За результатами комплексного фінансового аналізу виявлено, що показники майнового стану по обом рокам знаходяться на середньому рівні, оскільки ступінь зносу основних засобів в 2008 році складає 39%, а в 2009 році - 42%.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)відображає як компанія погашає поточні зобов’язання за рахунок поточних активів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів компанії припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. В 2008 році коефіцієнт був нижче за норматив, тобто підприємство не було здатне погасити свої поточні зобов’язання за допомогою наявних активів. В 2009 році ситуація покращилася — оскільки поточні активи перевищують поточні зобов’язання, то компанію можна розглядати як успішно функціонуючу. Станом на кінець 2009 року значення коефіцієнту становило 1,15, тобто в компанії на 1 гривню поточних зобов’язань припадає 1,15 гривень наявних активів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена не лише за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень за надані послуги. Проводячи аналіз за допомогою цього коефіцієнта слід звернути увагу не тільки на значення показника, але й на якість дебіторської заборгованості. І якщо в 2008 році значення коефіцієнта було нижчим за нормативне, то в 2009 підприємство здатне покрити поточні зобов’язання за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена негайно. Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства. Період 2008 — 2009 рр. характеризувався зниженням значенням цього показника, що є однозначно негативною тенденцією.

Коефіцієнт автономії показує ступінь незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Показник станом на 01.01.2008 року був менше нормативного значення-0,46, а станом на 01.01.2009 він становить 0,48- значення коефіцієнта вже більш наближене до нормативу.

Величина маневреності робочого капіталу суттєво залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Він показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність, а яка капіталізована. Ступінь капіталізації власного капіталу в 2009 році складає 95%.

Позитивним є перевищення в 2009 році фактичного значення коефіцієнту забезпечення власними оборотними коштами над нормативним.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів доволі малий, оскільки чим він більший тим краще. Так в 2008 році оборотні активи зробили 0,93 обороту, а в 2009 — 1,296 обороти. Строк погашення дебіторської заборгованості в 2009 році - 34,37 днів, а кредиторської - 43,45 днів. Збільшення даних показників у порівнянні з 2008 роком є негативною тенденцією, але перевищення строку погашення кредиторської заборгованості над строком погашення дебіторської добре відображається на діяльності підприємства. Матеріальні активи зробили 21,56 обороти протягом 2008 року і 26,57 протягом 2009; збільшення кількості оборотів — позитивна тенденція. Основні фонди зробили 0,66 обороти в 2008 та 0,46 в 2009. Кількість оборотів зменшилася, а це негативно для підприємства. На одиницю вартості основних засобів припадає 0,66 грн з виручки у 2008 році та 0,46 грн в 2009 році. Власний капітал зробив 1,97 обороти у 2008 та 2,75 у 2009; позитивна тенденція.

Рентабельність підприємства по різним показникам дуже низька, можливо, тому що підприємство загалом працює на давальницькій сировині і є свого роду посередником, виробником на замовлення. Але всі показники рентабельності зростають з 2008 по 2009 рік, що позитивно відображається на роботі підприємства.

В цілому стан підприємства можна оцінити як стабільний, але існують деякі відхилення від норми. Резервами покращення фінансового стану є підприємства є показники рентабельності, показники оцінки майнового стану, оборотність обігових коштів.

3. Індивідуальне завдання на тему : " Аналіз загрози банкрутства підприємства"

3.1 Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства

Під діагностикою банкрутства розуміють використання сукупності методів аналізу для своєчасного розпізнання симптомів фінансової кризи на підприємстві і оперативного регулювання на неї на початкових стадіях з метою зменшення ймовірності повної фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. [4, с. 270].

В умовах динамічних змін середовища та брак часу для проведення фундаментального фінансового аналізу все більшу роль відіграє експрес-аналіз фінансового стану підприємства на базі офіційної звітності.

В зв’язку з тим, що інформаційною базою експрес-аналізу виступає публічна фінансова звітність, то його проведення можна організувати в такій послідовності:

— виявлення та оцінка «проблематичних» статей балансу;

— виявлення й оцінка можливих причин різких коливань величини окремих елементів балансу та його структури;

— оцінка дотримання балансових пропорцій і критичних значень базових показників, які характеризують фінансовий стан підприємства;

— оцінка ймовірності банкрутства в найближчій і віддаленій перспективі.

Інформація про прорахунки в діяльності підприємства концентрується в його балансі та у формах фінансової звітності. Явні недоліки виявляються, якщо в балансі є «хворі» статті, які розділяють на такі дві групи:

— ті, що вказують на недоліки, які в найближчому майбутньому можуть привести до фінансової кризи;

— ті, що викликані певними недоліками в управлінні фінансовими та матеріальними ресурсами, що погіршує фінансовий стан підприємства.

До першої групи безумовно слід віднести, статтю «Збитки», а також наявність неповернених у встановлений термін кредитів і позик, простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості. Наявність таких видів збитків вказує або на неефективний менеджмент, або на технологічну відсталість виробництва, що зумовлює низьку якість і високу собівартість продукції. Оцінку наявності непогашених кредитів і дебіторської та кредиторської заборгованості обов’язково слід проводити на базі динаміки цих сум за декілька суміжних періодів. Їх наявність свідчить про серйозні фінансові проблеми в роботі підприємства. Якщо такі суми присутні на кінець декількох періодів, то підприємство хронічно працює незадовільно і переживає фінансову кризу.

Уточнити причини фінансової кризи можна тільки на основі матеріалів бухгалтерського обліку.

До другої групи слід віднести статті, подані в формах звітності, які можуть бути уточнені за допомогою аналітичних розшифровок. Оцінюючи їх, можна зробити висновок, що багато з них є комплексними, тобто інформація про якість роботи підприємства подана дещо у скритому вигляді. Це, в першу чергу, відноситься до кредиторської та дебіторської заборгованості, яка включає в себе невиправдану її частину. Тому за такими статтями оцінку краще давати не за зміною абсолютної суми, а за їх питомою вагою у валюті балансу.

Так, підвищення частки дебіторської заборгованості в активах підприємства, чи в робочому капіталі означає, що підприємство проводить нерозумну політику товарного кредитування відносно своїх клієнтів або є неплатоспроможним. Крім того за зміною частки дебіторської заборгованості може бути концентрація продаж за незначною кількістю клієнтів чи на вузьких сегментах ринку, скорочення цього ринку по різних причинах змушує підприємство йти на все більші уступки своїм споживачам з метою підтримання масштабів виробництва.

Тривожними сигналами можуть бути ріст заборгованості підприємства своїм постачальникам і кредиторам, сповільнення обороту кредиторської заборгованості, перевищення кредиторської заборгованості перед дебіторською. Занепокоєння повинно викликати й збільшення заборгованості перед працівниками, фінансовими органами та систематичне зменшення розміру дивідендних виплат або його дуже стрімкий ріст.

Взагалі суттєві зміни в статтях звітності, а особливо, в їх питомій вазі у валюті балансу повинні викликати обережність менеджменту підприємства.

Про недоліки в роботі підприємства можна також судити за деякими співвідношеннях між окремими статтям. При цьому слід мати на увазі, що статті цієї групи можуть бути у звітності не тільки у фінансово нестабільних суб'єктів господарювання, а й у тих, які працюють рентабельно.

Справа в тім, що ніколи не можна однозначно стверджувати які зміни є тільки позитивними, а які - тільки негативними. Так повинен насторожувати не тільки факт зниження виручки від реалізації продукції, але й її стрімке зростання, яке може бути наслідком агресивної маркетингової політики, привести до необґрунтованого збільшення дебіторської заборгованості та проблем з формуванням позитивного грошового потоку.

На наступному етапі експрес-аналізу фінансової надійності підприємства слід розрахувати й оцінити показники платоспроможності та фінансової стійкості та порівняти їх з нормативними значеннями, відслідковувати їх динаміку за останні два-три роки.

В якості оціночних показників на цьому етапі експрес-діагностики бажано використати такі показники, як масштаби операційної діяльності; частку підприємства на ринку, розмір власного та робочого капіталу, власного оборотного капіталу, операційного прибутку у валовому його обсязі, чистий грошовий потік, оборотність капіталу, показники ліквідності.

Негативні поточні значення таких показників, або їх динаміка, свідчать про можливість виникнення в найближчому майбутньому значних фінансових проблем, в тому числі можливого банкрутства.

За цією методою можна проаналізувати й інші показники роботи підприємства, негативні значення, яких не дають підстав розглядати поточний фінансовий стан як критичний, однак в сукупності вони свідчать, що при певних умовах і обставинах, або при не прийнятті правильних рішень, фінансова надійність підприємства може різко погіршитись. До таких показників можна віднести: нерівномірність і неритмічність роботи підприємства, зміна ключових працівників в апараті управління, відсутність інвестицій в технічний і технологічний розвиток виробництва, участь у судових та арбітражних процесах.

Зрозуміло, що не всі названі показники можна отримати з офіційної звітності, але менеджмент підприємства має доступ до такої інформації.

Точніші прогнози при проведенні експрес-діагностики відносно можливості банкрутства підприємства можна одержати з допомогою застосування методів регресійного та дискримінантного аналізу. Типовим інструментом такої діагностики є z — показник, який розраховується по моделі Альтмана 1965 року. За такою схемою:

z = 1,2*X1+1,4*X2+3,3*X3+0,6*X4+1,0*X5, (1)

де ХІ - відношення робочого капіталу до суми всіх активів підприємства;

Х2 — відношення чистого прибутку до загальної вартості активів;

Х3 — відношення чистого доходу до загальної вартості активів;

Х4 — відношення ринкової вартості підприємства (ціна його акцій) до суми позиченого капіталу;

Х5 — відношення обсягу продажу до загальної вартості активів підприємства.

Однак дана модель оцінки ліквідності банкрутства, яка проводиться в більшості вітчизняних літературних джерел, на Україні використовуватись не може через нерозвинутість фондового ринку і тому досить важко одержати оцінку ринкової вартості підприємства. Тому з цією метою слід використовувати уточнену модель Альтмана 1985 року, в якій четвертий елемент розраховується як відношення бухгалтерської вартості суми простих і привілейованих акцій (акціонерний капітал) до бухгалтерської суми зобов’язань підприємства. Тоді модель оцінки z — показників матиме наступний вигляд:

Z = О, 717 * Х1 + 0,847 * Х2 + 3,107 * Х3 + 0,420 * Х4 + 0,998 * Х5 (2)

Якщо z < 1,2, то ймовірність банкрутства дуже висока, коли 1,2 < z < 2,0, то ймовірність банкрутства висока, коли 2,0 < z < 2,9, то ймовірність банкрутства можлива, і нарешті - коли z > 2,9, то підприємство є фінансово стійким, а ймовірність банкрутства — дуже низька. За даними зарубіжних джерел точність прогнозування банкрутства за цією моделлю сягає 95%.

Існує ще декілька модифікацій цієї моделі, яку розробляли вчені інших країн. Так у Великобританії в 1997 р. Таффлер запропонував наступну модель:

У = 0,53×1 + 0,13×2 + 0,18×3 + 0,16×4 (3)

де ХІ - співвідношення прибутку від реалізації і суми короткострокових зобов’язань підприємства; Х2 — співвідношення оборотних активів та суми всіх зобов’язань; Х3 — співвідношення короткострокових зобов’язань та суми всіх активів; Х4 — співвідношення суми продаж до суми всіх активів;

Коли У більший за 0,3 загроза банкрутства мінімальна, тобто підприємство фінансове стабільне, а коли У менший за 0,2, то підприємство переживає фінансову кризу і ймовірність банкрутства дуже висока.

Модель Спрінгейта також має чотири фактори, але більше орієнтовані на майбутні доходи підприємства. Вона має такий вигляд:

А = 1,03×1 +3,07×2 +0,66×3 +0,4×4 (4)

де х1 — відношення суми оборотних активів до загальної вартості капіталу; х2 — співвідношення прибутку до сплати податків і відсотків та загальної вартості активів; х3 — співвідношення прибутку до сплати податків та короткострокової заборгованості; х4 — співвідношення обсягу продаж та загальної вартості активів.

Коли, А менша за 0,862 то фінансовий стан підприємства не стабільний і воно є потенційним банкрутом. Коли ж A більша за 2,451, то загроза банкрутства мінімальна і підприємство фінансово надійне. В цілому надійність за цією моделлю не перевищує 90%.

Зауважимо, однак що у вітчизняній практиці експрес-діагностики зазначені моделі застосовуються ще явно недостатньо, що викликало з одного боку недостатнє врахування ними умов нашого економічного життя, а з другого недостатнє знайомство з їх перевагами та недоліками вітчизняних фінансових менеджерів.

Слід відзначити, що окремі етапи та аналітичні показники експрес-діагностики, якщо їх використовувати ізольовано, не дозволяють однозначно оцінювати фінансову надійність суб'єкта господарювання. Тільки використовуючи їх в комплексі та при їх просторово-часовому співставленні можна поставити правильний діагноз якості фінансового менеджменту на підприємстві і прийняти обґрунтовані антикризові управлінські рішення.

Основними напрямками антикризового управління на рівні господарюючого суб'єкта вважаються постійний моніторинг фінансово-економічного стану підприємства, розробка нової управлінської, фінансової й маркетингової стратегій, скорочення постійних і змінних витрат, підвищення продуктивності праці, залучення коштів засновників, посилення мотивації персоналу [12, с. 106].

3.2 Діагностика ймовірності банкрутства ВАТ " Бердичівська фабрика одежі"

Для оцінки ймовірності настання банкрутства на ВАТ «Бердичівська фабрика одежі» використаємо наступні моделі: Z_{рахунок} Альтмана, модель Спрінгейта, модель Лиса, модель Таффлера.

1) Оцінка імовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку Альтмана. Z-рахунок Альтмана являє собою п’ятифакторну модель, що у практиці фінансово-господарської діяльності західних фірм широко використовується для оцінки банкрутства. Z-рахунок розраховується як:

Z-рахунок=1,2K1+1,4K2+3,3K3+0,6K4+K5 (1), де:

К1=

К2=

К3=

К4=

К5=

Z=1,2*0,14+1,4*0,002+3,3*0,004+0,6*0,12+0,93=1,19

Z=1,2*0,16+1,4*0,11+3,3*0,14+0,6*0,11+1,3=2,17

В залежності від значення Z-рахунку оцінюється можливість банкрутства підприємства по визначеній шкалі. В 2008 році значення Z-рахунку дорівнює 1,19, це означає, що можливість настання банкрутства є дуже високою. В 2009 році значення Z-рахунку збільшилося з 1,19 до 2,17, але загроза банкрутства також наявна.

2)Модель Спрінгейта Модель має наступний вигляд:

Z=1.03a+3.07b+0.66c+0.4d (4) де:

А=

Робочий капітал:

Рзверху = Власний капітал-Необоротні активи Рзнизу = Оборотні активи-Поточні зобов’язання

Рзверху=11 624,5−21 004= -9379,5

Рзнизу=3534−4765=-1231

Рзверху=12 699,5−22 670=-9970,5

Рзнизу=4301−4158=143

А2008знизу = = -0,097

А2009знизу = =0,005

А2008зверху = = - 0,74

А2009зверху = = - 0,37

Для розрахунку застосуємо значення «Азнизу»

B=

B2008 = = 0,004

B2009 = = 0,14

С=

C2008 = = 0,009

C2009 = =0,68

D2008 = = 0,93

D2009 = =1,296

Норматив Z ? 0,862

Z2008=-1.03*0,097+3.07*0,004+0.66*0,009+0.4*0,93= 0,388

Z2009=1.03*0,005+3.07*0,14+0.66*0,68+0.4*1,296= 1,4

За даними розрахунками можна прогнозувати банкрутство підприємства з імовірністю 92%. В 2008 році Z ? 0,862,тобто підприємство вважається потенційним банкрутом. В 2009 році ситуація покращується, Z зростає з 0,388 до 1,4 и досягає нормативного значення — це означає, що підприємство знаходиться в зоні фінансової стійкості.

3) Прогнозна модель Таффлера Загальне рівняння має вигляд:

Z=0.5×1+0.13×2+0.18×3+0.16×4 (3)

X1=

Х2008=

Х2009== 0,88

Х2=

Х2008 = = 0,28

Х2009 ==0,31

Х3=

Х2008 = = 0,19

Х2009 ==0,15

Х4=

Х2008 = =0,93

Х2009 ==1,296

Норматив Z>0,3

Z2008=0.5*0,022+0.13*0,28+0.18*0,19+0.16*0,93=0,23

Z2009=0.5*0,88+0.13*0,31+0.18*0,15+0.16*1,296=0,71

В 2008 році Z приймає значення менше нормативного Z >0,3 — тобто банкрутство більш ніж імовірне. Але в 2009 році Z збільшується до 0,71 і досягає нормативного значення, що свідчить про непогані довгострокові перспективи для підприємства.

4)Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану підприємства.

Z=0,063×1+0,092×2+0,057×3+0,01×4 (5)

Х1=

Х2008= = 0,14

Х2009= =0,16

Х2=

Х2008= = 0,004

Х2009==0,14

Х3=

Х2008= = є

Х2009=0,003

Х4=

Х2008= = 0,9

Х2009=0,9

Z2008=0,063*0,14+0,092*0,004+0,057* +0,01*0,9

Граничне значення 0,037. Оскільки 0,062 > 0,037, можна зробити висновок, що у 2008 році банкрутство підприємству не загрожує.

Z2009=0,063*0,16+0,092*0.14+0,057*0,003+0,01*0,9=0,034

Значення показника в 2009 році є нижчим за норматив, але наближеним до нього.

3.3 Розробка заходів антикризового фінансового управління на ВАТ " Бердичівська фабрика одежі"

Проаналізувавши розраховані вище показники, можна сформулювати критерії покращення фінансового стану компанії.

Компанії необхідно підтримувати певний обсяг виробництва для забезпечення відповідного обсягу продажу. Оскільки, з другого боку, надмірні запаси відвертають грошові кошти, які можна використати більш прибутково для інших цілей. Підтримувати запаси слід на можливо низькому рівні, достатньому для реалізації відповідного обсягу продаж.

Негативним фактором є зростання залежності від позикових коштів. Оскільки дані свідчать про зростання прибутковості компанії, то зменшення цієї залежності можливе шляхом виплати частини прибутку кредиторам. Рівень дебіторської заборгованості дуже високий, тому потрібно переглянути свої відносини з дебіторами. Зростання дебіторської заборгованості свідчить про надання підприємством товарних позик споживачам своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. [3, с. 25].

Основним напрямком покращення фінансового стану компанії є збільшення його прибутку. Збільшувати прибуток можна за допомогою багатьох факторів. Наприклад, можна збільшити ціну на надані послуги, виконану роботу. Проте цей варіант не зажди може підійти, оскільки на сучасному етапі розвитку нашої країни підприємства не мають достатньо грошових коштів, щоб заплатити ще більшу суму за послуги, роботу, товари.

Ще одним напрямом у пошуку резервів зростання прибутку є аналіз використання ресурсів компанії, собівартості наданих послуг. Зниження витрат на реалізацію послуг — основний резерв збільшення прибутку компанії.

То ж аналізуючи витрати на надання послуг, знаходимо резерви її зниження, які водночас є і резервами збільшення прибутку.

У ході оцінки були виявлені резерви зростання прибутку за рахунок декількох факторів:

— за рахунок збільшення обсягу наданих послуг;

— за рахунок зниження собівартості продукції;

— за рахунок підвищення середньо реалізаційних цін внаслідок оптимізації структури послуг.

У результаті проведеної оцінки можна зробити висновок, що для даної компанії на мікрорівні доцільним є використання антикризової фінансової стратегії за кожним із напрямів:

проведення поглибленого аналізу структури кредиторської заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення;

аналіз структури дебіторської заборгованості з метою з’ясування причин несвоєчасності їх погашення;

аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;

провести заходи для переведення короткострокової заборгованості в довгострокову;

забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку компанії за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;

— проведення інвентаризації основних виробничих засобів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації:

— проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень;

позареалізаційних збитків забезпечення компенсації можливих фінансових збитків шляхом:

резервування частини фінансових ресурсів у вигляді формування цільових резервних фондів, страхового фонду підприємства відповідно до вимог чинного національного законодавства.

— використовувати менш дорогі допоміжні матеріали, якщо це можливо;

— залучати співробітників до справи щодо зниження витрат. Пояснити співробітникам необхідність зниження витрат, дайте їм зрозуміти, що їхні пропозиції з економії коштів також цінуються.

— зменшити орендні платежі за рахунок перегляду умов діючої орендної угоди; здачі частини займаної площі в суборенду;

— зменшення комунальних платежів за рахунок введення більш твердого контролю за споживанням енергоресурсів; впровадження більш економічних процесів; переходу на нові умови оплати комунальних послуг.

— зниження витрат на ремонт і обслуговування устаткування за рахунок відмови від послуг підрядників і здійснювання ремонту устаткування самостійно; домовленості з нинішніми підрядчиками про поліпшення на свою користь умов договору про обслуговування устаткування; знаходження нових постачальників сервісних послуг.

Вищеперераховані заходи повинні бути впроваджені в комплексі, що призведе покращення фінансового стану компанії. Але першочерговою задачею для ВАТ «Бердичівська фабрика одежі» повинно стати не надання послуг по пошиттю одягу закордонним компаніям, а виготовлення власної продукції та її продаж на ринок України. Це значно підвищить всі показники рентабельності. Висока кваліфікація робітників та інженерно-технічних працівників підприємства, здатність виготовляти продукцію з якістю на рівні відомих зарубіжних фірм відкривають широкі перспективи для самостійного виробництва продукції та її успішної реалізації.

Висновки

" Бердичівська фабрика одежі" - відкрите акціонерне товариство, яке займається наданням послуг іноземним та вітчизняним замовникам з виготовлення швейних виробів та випуск продукції на ринок України. Фабрика спеціалізується по виробництву класичних чоловічих костюмів, піджаків, брюк. На протязі вже 13 років фабрика працює з відомими європейськими фірмами: «Канда» — Німеччина, «Бервін» — Англія, «МЕХХ», «Лабелс» — Нідерланди, «ЗАРА» — Іспанія, «Брага» — Угорщина та інші. Парк технологічного обладнання включає обладнання відомих іноземних виробників, а для розкрою швейних виробів використовується автоматична розкрійна машина фірми «Гербер» США.

Бердичівська швейна фабрика була створена в 1920 році на базі швейних майстерень. На сьогоднішній день річний обсяг виробництва складає 30 млн. грн., або 535 тис. штук швейних виробів. На ринок України підприємство випускає 10% продукції від загального обсягу.

Проаналізувавши фінансову діяльність ВАТ «Бердичівська фабрика одежі» за 2008; 2009 роки, в цілому стан підприємства можна оцінити як стабільний, але існують деякі відхилення від норми. Резервами покращення фінансового стану є підприємства є показники рентабельності, показники оцінки майнового стану, оборотність обігових коштів. Рентабельність підприємства по різним показникам дуже низька, можливо, тому що підприємство загалом працює на давальницькій сировині і є свого роду посередником, виробником на замовлення. Тому непоганим рішенням для підприємства буде збільшення обсягів виробництва продукції, що випускається на ринок України.

З врахуванням результатів аналізу фінансового стану підприємства з позицій загрози банкрутства можна оцінити резерв його кризового стану. Останній визначають для вибору відповідного фінансового механізму захисту від банкрутства. [4, с. 269].

На базі офіційної звітності була проведена діагностика ймовірності банкрутства на підприємстві. В 2008 році банкрутство було імовірним, але в 2009 ситуація покращилася, значною мірою завдяки зростанню прибутковості підприємства. Для подальшої стабільної діяльності ВАТ «Бердичівська фабрика одежі» були запропоновані наступні заходи:

проведення поглибленого аналізу структури кредиторської заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення;

аналіз структури дебіторської заборгованості з метою з’ясування причин несвоєчасності їх погашення;

аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;

провести заходи для переведення короткострокової заборгованості в довгострокову;

забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку компанії за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;

— проведення інвентаризації основних виробничих засобів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації:

— використовувати менш дорогі допоміжні матеріали, якщо це можливо;

— зменшити орендні платежі за рахунок перегляду умов діючої орендної угоди; здачі частини займаної площі в суборенду;

— зменшення комунальних платежів за рахунок введення більш твердого контролю за споживанням енергоресурсів; впровадження більш економічних процесів; переходу на нові умови оплати комунальних послуг.

— зниження витрат на ремонт і обслуговування устаткування за рахунок відмови від послуг підрядників і здійснювання ремонту устаткування самостійно.

Список використаної літератури

1. ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» //ВВР.- 1992, № 31, ст. 440.

2. Сидяга Б. В. Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства Богдан Сидяга // Галицький економічний вісник. — 2009. — № 2. — С. 80−83. — (проблеми мікрота макроекономіки України).

3. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2004. — 25 с.

4. Литвин Б. М., Стельмах М.В.Фінансовий аналіз: Навчальний посібник //

Хай-Тек Прес, 2008.

5. Салига С. Я. Фінансовий аналіз.: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2006 — 210 с.

6. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб./ З.Є. Шершньова, В. М. Багацький, Н. Д. Гетманцева; За заг. ред. З.Є. Шершньової. — К.: КНЕУ, 2007. — 680 с.

7. Білик М.Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2009. — 592 с.

8. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз. Підручник. — К.:Центр учбової літератури, 2008. — 566 с.

9. Айвазян З. А. Антикризисное управление: сущность стабилизационной программы / З. А. Айвазян, В. В. Кириченко // Эксперт. — 2001. — № 8.