Разделение інвестиційних фондів за програмними цілями інвестицій і з політиці формування портфеля

Разделение інвестиційних фондів за програмними цілями інвестицій і з економічної політики формування портфеля.

1 тип — це «агресивний» ІФ, тобто. фонд, орієнтований зростання вартості активів — стоїть у основному малоліквідні звичайні акції, котрі мають гарні перспективи збільшення курсової вартості. Фонди такого типу популярні в інвесторів, прагнуть виграти на приращении курсової вартості акцій. Привабливо і те, що реальні доходи обкладаються податком у момент реалізації акцій, тобто. в останній момент, обираний самими держателями.

ИФ 2-го типу націлені на дохідність (консервативні) — забезпечують ліквідні чи відсоткові доходи з допомогою капіталовкладень у облігації і привілейовані акції. Популярні переважно серед пенсіонерів та заможних осіб, які живуть з доходів крім зарплати і платні («рантье»).

По політиці формування портфеля виділяють сім основних видів ІФ ВІД. Перша група — фонди звичайних (фонди зростання — Grown funds) акцій спеціалізуються на звичайних акціях (подразделяемых сталася на кілька типів — на дохідність, до зростання ринкову вартість, на фонди малих компаній, і т.д. Мета інвестицій таких фондів — зростання вартості вкладеного капіталу. Друга ж група — облігаційні фонди орієнтуються отримання поточного доходу шляхом інвестування на мало-, середньоі висококласні облігації корпорацій (можуть підрозділятися далі на фонди казначейських паперів, заставних, муніципальних облігацій). Третю групу — фонди муніципальних облігацій беруть у свої портфелі тільки оподатковувані податком облігації, випущені штатами, містами та інші місцеві органи влади (вкладення такі фонди особливо вигідні особам, які мають великі доходи і доходи, зазвичай, платять високі податки). Серед цих фондів можна назвати групу фондів штатних паперів, здійснюють інвестиції в цінних паперів муніципалітетів одного штату, і навіть групу фондів короткострокових муніципальних паперів. Четверта група — змішані фонди, які у своє чергу поділяються на збалансовані, чи диверсифіковані фонди, які вкладають кошти як і облігації, і у акції, і фонди оборотних, конвертовані облігацій, тобто. облігацій, котрі за завершені певного терміну може бути обміняли на акції. Збалансовані фонди тримають як акції (до 60% активів), і облігації, орієнтовані і отримання, і виграш від приросту курсової вартості цінних паперів. У результаті їхніх доходи — у періоди високої кон’юнктури ринку нижче, а й втрати у її погіршенні менше, ніж в фондів звичайних акцій. Акціонери фонду конвертовані облігацій отримують не лише гарантований дохід, а й можливе прирощення стоимости.

Пятая група — фонди грошового ринку, формують портфелі за рахунок придбання короткострокових першокласних паперів: казначейських векселів, банківських депозитних сертифікатів, банківських акцептов і векселів. Коливання курсів цінних паперів грошового ринку щодо невеликі, навіть порівняно з динамікою курсу облігацій. Фонди грошового ринку забезпечують стійкий поточний прибуток і схоронність инвестируемой цифру дуже ліквідної форме.

Часто фонди грошового ринку відкривають для вкладників поточні рахунки комерційних банках у розмірі, відповідних вартості проданих дрібним інвесторам власних акцій. Таким рахунку кожен власник акцій фонду може виписувати платіжні документи, чеки, здійснювати платежі, і навіть викуповувати додаткові акції рахунок коштів, накопичених на таких рахунках при перерахування поточних доходів від інвестицій. Нині фонди грошових коштів є конкурентоспроможними інститутами кредитної системи, продовжуючи залучати у своїх клієнтів дедалі більше дрібних власників заощаджень. У Франції на короткострокові фонди доводиться 68,5% всіх активів ІФ ОТ.

Шестой тип — керовані фонди, чи фонди фондів, здійснюють вкладення інші інвестиційні фонди, контрольовані зазвичай однієї фінансової группой.

Седьмой тип — фонди, які спеціалізуються на цінні папери певних країн (цінних паперів поділяються на національні і безкоштовні міжнародні, тобто. інвестують кошти на вітчизняні й іноземні незалежні фінансові цінності). У 80-ті роки США значно зросла число міжнародних фондів ЗТ. Серед міжнародних фондів виділяються найдинамічніше зросла група фондів, працівників ринках, здатних приносити колосальні доходи під час вмілому інвестуванні. Так інвестиція 1 $ США у ринок акцій Туреччини у січні 1989 року, коштувала у липні 1990 7,34 $ США, а перерахунку 1 рік — це становить 637% приросту .

Особый інтерес міжнародні фонди виявляють до вкладенням в цінних паперів країн із закритими для іноземних індивідуальних інвесторів, жорстко регульованими чи невеликими фондовими біржами. Прикладами таких фондів є ІФ «Тайвань». «Корея». Дозвіл закордонних фондів закуповувати цінні папери на закритому фондовий ринок гарантує від масованого припливу і відпливу капіталу, оскільки масштаб іноземних інвестицій обмежується числом акацій фондів ЗТ. Причиною створення міжнародних ІФ може бути лише проникнення на закриті, а й у багатообіцяючі фондові ринки. Так, фонд «Хельветия» полегшує вкладення американських інвесторів у швейцарські акції, вартість яких складає зазвичай 2000 $, що зробила їх непопулярними серед індивідуальних инвесторов.

При підготовці цієї праці були використані матеріали із сайту internet.