Підприємство. 
Повна характеристика діяльності

Мінестерство освіти та науки України Полтавський національний технічній унівеситет ім. Ю. Кондратюка Факультет економічний Кафедра економіки підприємства Курсова робота з дисципліни «Економіка підприємства»

Розробив: студент Перевірив Полтава 2005

Зміст

• Вступ
• 1. Документи і процес реєстрації підприємства
• 1.1 Підприємство, мета створення і принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації підприємства
• 1.2 Розроблення документації, необхідної для реєстрації підприємства в місцевих органах влади.
• 2. Склад, структура, показники руху та використання персоналу підприємства
• 2.1 Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства
• 2.2 Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу
• 3. Основні виробничі фонди підприємства, характеристика, структура, ефективність їх використання та розрахунок амортизаційних відрахувань у бухгалтерському та податковому обліку.
• 3.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів; розрахунок технологічної структури
• 3.2 Визначення показників руху основних виробничих фондів
• 3.3 Визначення середньорічної вартості основних фондів, розрахунки показників, які характеризують ефективність їх використання
• 3.4 Визначення амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації
• 3.5 Особливості нарахування амортизації'в податковому обліку
• 3.6 Визначення впливу зміни показника фондовіддачі основних фондів у звітному періоду в порівнянні з базовим на ТЕП діяльності підприємства
• 4. Склад, структура та показники використання оборотних коштів підприємства
• 4.1. Характеристика, склад і структура оборотних коштів підприємства
• 4.2 Визначення середнього річного залишку оборотних коштів
• 4.3 Розрахунок показників, які характеризують ефективність використання оборотних коштів. Розрахунок розміру вивільнення (додаткового вилучення) оборотних коштів у звітному році порівняно до базового року
• 5. Основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства
• 5.1. Визначення узагальнених показників ефективності діяльності підприємства.
• 5.2 Розрахунок часткових показників діяльності підприємства
• 5.3. Система показників ефективності діяльності підприємства
• Висновок
• Література
• Додадки

Вступ

У сучасному суспільстві людина намагається зробити своє життя більш комфортнішим, тобто більш повно забезпечити свої потреби та інтереси. Для задоволення людських потреб виготовляється все більше товарів і послуг. Продукція, завдяки науково-технічному прогресу, стає більш якісною, доступнішою та міцно входить у наше життя, стає необхідністю.

Тому у суспільстві для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно ту чи іншу місію (реалізують програму або мету).

Раніше товари виготовлялися окремими робітниками. Але згодом процес ви — робництва ускладнюється, а робітник не може самостійно виготовити товар, бо він має вузьку спеціалізацію, тобто орієнтується на виконання однієї з технологічних функцій. Ринок, в свою чергу визнає лише товар який пройшов повний цикл виго — товлення, тобто кінцевий продукт. Для того, щоб його виробити, робітники повин — ні об'єднувати свої трудові зусилля. Організації в які вони об'єднуються з метою випуску завершеного продукту, утворюють підприємства.

Підприємство є головною діючою особою економічних відносин. Воно здійснює виробничу, науково-технічну, комерційну діяльність з метою одержання прибутку і задаволеня суспільної потреби в товарах, роботах і послугах. Кожне підприємство займає подвійне становище в господарській структурі ринкової еко-номіки. По-перше, воно є самостійним суб'єктом ринкових відносин, а, по-друге, кожне підприємство є елементом національної економіки. Ефективна діяльність підприємства веде до його успішного функціонування і розвитку надалі, а отже і до розвитку національноїекономіки в цілому.

Основна мета економіки — створення товарів і послуг для задоволення потреб населення з найменшими витратами на виробництво та реалізацію продукції. Цю мету і повинно виконувати підприємство, в цьому полягає їх основна функція. Зав — данням ж підприємства є оптимізація виробничої функції, тобто пошук такого ва — ріанта, коли б кількість виробляємої продукції булаб найбільшою, а затрачені при цьому ресурси — найменшими.

Ринковий простір, в якому діють підприємства, перетворює всі компоненти підприємства в грошову оцінку для порівняння результатів. Так, всі ресурси, які надходять на підприємство мають грошовий вираз. Результат діяльності підприєм — ства також виступає в грошовій формі.

Ринкові принципи діяльності - раціональність, економічність і ефективність — знаходять на рівні підприємства первинну сферу свого існування. Для того, щоб правильно зробити вибір і успішно управляти діяльністю підприємства, необхідні знанняоснов економіки підприємства.

Отже метою виконання курсової роботи є поглиблене вивчення діяльності підприємства, освоєння методів виконання широкого кола типових планово-еконо — мічних розрахунків і обгрунтувань, формування практичних навичок для керування власним підприємством.

1. Документи і процес реєстрації підприємства

1.1 Підприємство, мета створення і принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації підприємства

Підприємство є основним ланцюгом економіки кожної країни. Саме на підприємствах зосереджені кваліфіковані кадри, сучасна техніка, впроваджуються сучасні технології, менеджмент, маркетинг і т. Д. Визначення підприємства дане у `пл.1 Закону України «Про підприємства в Україні»: Підприємство — самостійний господарюючий суб'єкт, що володіє правами юридичної особи здійснює виробничу, наукову і комерційну діяльність з метою отримання прибутку.

Метою діяльності підприємства є задоволення інтересів власника підприємства і отримання прибутку.

Основні ознаки підприємства як юридичної особи:

1).Право самостійно і від свого імені вступати в господарські відносини з іншими фізичними і юридичними особами включаючи укладання різних договорів.

2).Право захищати свої майнові інтереси в судах і господарських судах, інших органах державної влади і управліннях.

3).Майнова відповідальність перед контрагентом в межах норм діючого законодавства.

4).Наявність свідоцтва про державну реєстрацію.

5).Наявність затверджених установчих документів.

Формальні ознаки підприємства: наявність закінченого самостійного балансу, поточного та інших рахунків в установах банків, круглої печатки і штампів, товарного знаку для промислових підприємств.

Основні принципи діяльності підприємств:

1).Вільний вибір видів діяльності.

2).Вільний вибір місця знаходження підприємства.

3).Самостійне залучення і використання усіх видів ресурсів у межах діючого законодавства.

4).Самостійний вибір форм і систем оплати праці.

5).Самостійне формування програми діяльності підприємства.

6).Вільно розпоряджатися чистим прибутком.

7).Самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.

Порядок створення підприємства можна умовно поділити на етапи:

1).Прийняття рішення про створення підприємства.

2).Розробка і затвердження на зібрання засновників установчих документів, відкриття тимчасового рахунку в установах банку (якщо це потребується).

3).Державна реєстрація підприємства в органах виконавчої влади.

4).Після реєстраційні процедури. реєстрація підприємства в державній податковій адміністрації, у пенсійному фонді, фонді сприяння зайнятості, фонді страхування від нещасних випадків, в органах статистики і соціального страхування.

5).Отримання в міліції дозволу на виготовлення та виготовлення печатки і штампу.

6).Відкриття поточного і інших рахунків в установах банку.

Державна реєстрація підприємства проводиться у відповідності із Постановою Кабінету Міністрів України № 740 за місцем знаходження підприємства. Місце знаходження підприємства — це офіс головного офісу або домашня адреса одного із засновників.

Для державної реєстрації у виконком необхідно надати наступні документи:

1).викладені на державній мові, пронумеровані, зшиті установчі документи завірені нотаріусом;

2).протокол зібрання засновників по рішенню створити підприємство;

3).реєстраційна картка (в 3 примірниках);

4).квитанція про сплату реєстраційного збору (7 мінімальних неоподатковуваних доходів громадян, тобто 119грн), якщо прискорена процедура, то сплачується у 3 кратному розмірі;

5).документ із установи банка, який засвідчує внески в установчий фонд підприємства на тимчасовий рахунок (не менше 1/3 установчого фонду);

6).договір про ренту, якщо офіс орендується;

7).копії свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, якщо воно є засновником даного підприємства.

Виконком протягом 5 робочих днів зобов’язаний прийняти рішення про реєстрацію підприємства або дають вмотивовану відмову. При позитивному рішенні підприємство отримує свідоцтво про державну реєстрацію і 2 примірника установчих документів із відміткою виконкому.

Зареєстроване підприємство заноситься органами статистики в єдиний державний реєстр підприємств і організацій України.

У процесі діяльності підприємство може змінювати місце знаходження, власників, розмір установчого фонду, можуть з’являтися нові види діяльності не вказані в установчих документах — у цих випадках необхідно заносити зміни до установчих документів і погоджувати ці зміни у виконкомі.

Зміни назви підприємства, форми власності, організаційно-підприємницької форми потребує перереєстрації підприємства.

1.2 Розроблення документації, необхідної для реєстрації підприємства в місцевих органах влади.

ПОЛОЖЕННЯ

виробничого міжрайонного філіалу теплового

господарства «Миргородтеплоенерго»

Полтавського обласного комунального

виробничого підприємства теплового господарства

" Полтаватеплоенерго"

1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Виробничий міжрайонний філіал теплового господарства «Миргородтеплоенерго» Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», скорочене найменування ВМФТГ «Миргородтеплоенерго», надалі «філіал» є філіалом господарського статутного суб'єкта, здійснює виробничу діяльність з метою одержання прибутку. Філіал є комунальною власністю області. В разі збиткової діяльності філіал може одержувати дотації і інші пільги.

Місце знаходження філіалу: м. Миргород, пров. Луговий, 11.

Філіал має незакінчений баланс, суброзрахунковий рахунок і інші рахунки в банках, печатку із своєю назвою, штамп та фірмовий бланк з реквізитами.

Головною метою філіалу, крім одержання прибутку, є задоволення споживачів по теплопостачанню. Одночасно з цим, філіал, при потребі, може здійснювати інші види господарської діяльності, якщо вони не заборонені Законодавством України та відповідають цілям, проголошеним Положенням філіалу.

ІІ.СТВОРЕННЯ ФІЛІАЛУ.

Філіал «Миргородтеплоенерго» створено на базі структурної одиниці Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» і входить до його складу, як філіал і користується правами передбаченими Законом України «Про підприємства України» від 27 березня 1991 року. Оперативно філіал підпорядковується місцевій Раді народних депутатів.

Філіалу «Миргородтеплоенерго» обласним підприємством «Полтаватеплоенерго» делеговані права:

діяти від імені підприємства;

укладати господарські та інші угоди;

видавати доручення;

за погодженням з обласним підприємством користуватися правом розпорядження майном підприємства;

накладати на працівників стягнення та приміняти заохочення відповідно до законодавства;

в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов’язкові для всіх підрозділів філіалу.

Філіал «Миргородтеплоененрго» діє на основі Положення, обговореного в колективі філіалу, затвердженого Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» .

ІІІ.МАЙНО ФІЛІАЛУ.

Майно філіалу становлять основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в балансі філіалу.

Джерелами формування майна філіалу є прибуток від реалізації послуг, а також від інших видів господарської діяльності, кредитів банку, або інших кредитів, дотацій із бюджету, капітальних вкладень, часткових внесків інших підприємств, та інших джерел не заборонених законодавчими актами.

Філіал має право на погодження з підприємством продавати і передавати в тимчасове користування або безкоштовно, обмінювати, здавати в аренду належні йому будови, споруди, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності іншим підприємствам, установам, громадянам, а також списувати їх з балансу, або виконувати інші дії, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Філіал володіє і користується землею та іншими природними ресурсами у встановленому порядку за плату, а у випадках, передбачених Законом на пільгових умовах, або безкоштовно.

Філіал зобов’язаний здійснювати природоохоронні заходи, спрямовані на зниження і компенсацію негативної дії його на природу.

Держава гарантує захист майна і право філіалу. Збитки заподіяні філіалу внаслідок порушення його майнових прав, громадянами, юридичними особами, і державними органами, компенсуються філіалу за рішенням суду або арбітражу.

Статутний фонд складає 6 326 000 гривень.

IV.УПРАВЛІННЯ ФІЛІАЛОМ.

Управління філіалом здійснюється згідно з цим Положенням.

Керівництво філіалу «Миргородтеплоенерго» здійснює директор філіалу Підлипний А.О., з яким Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» за погодженням виконкому м. Миргорода укладає контракт.

Основою формою виконання повноважень трудового колективу філіалу є загальні збори.

Директор філіалу самостійно вирішує всі питання господарської діяльності за винятком тих, які не входять до його компетенції, згідно чинного законодавства. Директор, від імені філіалу, діє без доручення, представляє його інтереси на всіх підприємствах і установах, розпоряджається майном філіалу, укладає угоди, в т. ч. трудові, видає доручення, відкриває в банках розрахункові і інші рахунки, видає накази і дає вказівки, які є обов’язкові для всіх працюючих філіалу.

Директор має право представляти інтереси філіалу в судових органах.

Директор філіалу може бути усунений від обов’язків до закінчення дії контракту на підставі, передбаченій контрактом і діючим законодавством.

Керуючі структурними підрозділами філіалу і фахівці призначаються на посаду і звільняються з посади директором філіалу.

V.ГОСПОДАРСЬКА, ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ.

Філіал за узгодженням з обласним підприємством визначає вид діяльності. Основними видами діяльності філіалу є :

надання споживачам послуг по тепло забезпеченню;

технічне обслуговування, ремонт і налагоджування котелень і теплових мереж;

обробка металів;

транспортні послуги та перевезення;

побутове обслуговування населення;

розроблення пропозицій і проектів планів розвитку теплоенергетичного господарства міст і селищ;

видання технічних умов на проектування, будівництво та реконструкцію котелень, ЦТП та теплових мереж, проектів на теплопостачання об'єктів;

розробка матеріалів на затвердження цін і тарифів на послуги;

розробка та виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт котелень, ЦТП та теплових мереж, проектування систем теплопостачання, газопостачання, енергопостачання та систем автоматизації;

проведення комплексних режимно — екологічних налагоджувальних робіт на котлах та котло-допоміжного обладнання;

виконання монтажних робіт і ремонт газового обладнання котельних;

здійснення посередницької діяльності;

проведення підготовки та перепідготовки кадрів, професійної переорієнтації і підвищення кваліфікації працівників галузі, проведення атестації спеціалістів, інженерно-технічних працівників, робітників;

займається питанням стандартизації, метрології, впровадження нової техніки і прогресивної технології;

здійснення комерційної діяльності;

зовнішньоекономічна діяльність;

виконання будівельно-монтажних робіт;

та інші види послуг, передбачені Статутом.

Основним показником господарської діяльності філіалу є зниження собівартості і Гкал відпущеної теплової енергії. Порядок використання філіалом прибутків визначається у відповідності з діючим законодавством та колективним договором. В питаннях, передбачених положенням, чистий прибуток розподіляється у відповідності із планами соціально-економічного розвитку. Порядок розподілу і його використання визначається на конференції трудового колективу.

Філіал самостійно визначає фонд оплати праці, за погодженням з підприємством встановлює форми, системи та розміри оплати праці, а також інші види доходів працюючих без обмеження його збільшення з боку держави.

Філіал самостійно планує свою діяльність і визначає перспективу розвитку, виходячи з попиту на виконувані послуги. Основу планів складають закази і угоди, укладені філіалом із споживачами.

Філіал надає послуги споживачам на договірній основі і в порядку, визначеному законодавчими актами України.

Філіал вільний у виборі предмету договору, у визначенні обставин або інших умов господарських відносин, які не входять в протиріччя з Законами України.

Філіал реалізує теплову енергію і інші послуги по тарифах на договірній основі. При цьому тарифи повинні забезпечувати беззбиткову роботу філіалу. Філіал може бути забезпечений державною дотацією.

Джерелом формування фінансових ресурсів філіалу є прибуток, амортизаційні відрахування, дольові внески підприємств, організацій та інші надходження. Філіал користується банківськими кредитами, може дозволити банку на договірній основі право використання своїх вільних коштів і установлювати розмір плати за їх користування.

Філіал має право одержувати від своїх споживачів валютні надходження і використовувати їх в залежності від діючих Законів. Філіал має право відкривати розрахункові та інші рахунки для збереження грошових надходжень і виконувати всі види розрахунків, кредитних і касових операцій.

Питання соціального розвитку, включаючи покращення умов праці, життя та здоров’я членів трудового колективу вирішується членами трудового колективу, в залежності з колективним договором і законодавчими актами України.

Філіал здійснює підготовку кваліфікованих кадрів, їх економічну і професійну підготовку через навчальні заклади.

Філіал має право надавати безвідсоткові ссуди своїм працівникам.

VI.ФІЛІАЛ І ДЕРЖАВА.

Держава гарантує право і законні інтереси філіалу. Філіал при здійсненні господарської діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законам України.

Державні органи і посадові особи вмішуються в діяльність філіалу лише в міру своєї компетенції, установленої законодавством.

Філіал здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї праці, веде статистичну звітність. Про результати своєї господарської діяльності філіал звітує, в установлений строк, перед обласним підприємством.

За порушення договірних зобов’язань філіал несе відповідальність, яка передбачена чинним законодавством.

Обласне підприємство здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності не більше одного разу на рік. Контроль за окремими сторонами діяльності філіалу здійснюється уповноваженими на це органами.

VII.ЗВІТНІСТЬ І РОЗВИТОК ДІЯЛЬНОСТІ ФІЛІАЛУ «МИРГОРОДТЕПЛОЕНЕРГО» ОБЛАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» .

Філіал веде бухгалтерський, оперативний і статистичний облік у встановлені строки, подає підприємству, органам статистики, державної інспекції статистичні і бухгалтерські звіти, складені з дотриманням встановлених правил та інструкцій.

Філіал дає інформацію на всі запити органів влади обласного управління житлово-комунального господарства та іншим контролюючим органам.

VIII.ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ ТА ЙОГО САМОВРЯДУВАННЯ.

Трудовий колектив філіалу становлять всі робітники, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору.

Трудовий колектив філіалу:

розглядає і затверджує проект колективного договору;

розглядає і вирішує, згідно з положенням питання самоврядування трудового колективу;

бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивності праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує клопотання про представлення працівників до державних нагород.

IX.ВІЙСЬКОВИЙ ОБЛІК ТА ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА.

Філіал веде військовий облік всіх військовозобов'язаних призовників, керівник несе відповідальність за повноту і якість обліку, стежить за виконанням правил військового обліку.

Загальне керівництво організації і ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників та контроль за станом цієї роботи на підприємствах здійснюється Міністерством оборони України, а в межах території військових округів, областей, районів і міст — відповідно штабами військових округів, військовими комісаріатами.

Цивільна оборона в філіалі організована згідно з Законом України «Про цивільну оборону». Основна функція її - створення системи управління, сил і засобів для організації і забезпечення захисту працівників філіалу від наслідків екологічного, природного і військового характеру, а також безпосередня участь у ліквідації виробничих аварій і катастроф.

Керівник філіалу координує роботи пов’язані з розробкою контрольно-профілактичних заходів по попередженню виникнення надзвичайних ситуацій, зменшення матеріальних збитків в результаті раціонального використання засобів захисту і безпосередньої ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, організує проведення робіт по підготовці до безаварійної зупинки котельних по сигналам ЦО, забезпечує вдосконалення систем управління, оповіщення, підтримки з організаціями і службами міста в мирний та військовий час; організує підготовку керівного складу, командирів формувань цивільної оборони.

X.ЛІКВІДАЦІЯ ФІЛІАЛУ.

Ліквідація та реорганізація філіалу проводиться з дотриманням вимог діючого законодавства за рішенням Органу управління майном, а також у випадках, передбачених законодавством, за рішенням арбітражного суду.

Ліквідація філіалу здійснюється згідно законодавства та Закона України «Про банкрутство». Порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів визначаються законодавчими актами України.

З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню філіалом. Ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс філіалу і подає його органу, який призначає ліквідаційну комісію.

При реорганізації і ліквідації філіалу звільненим працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Погоджено на загальних зборах трудового колективу Протокол № 3

15.10.2000р.

Протокол№ 3

Загальних (установчих) зборів колективу

міжрайонного підприємства теплових мереж

«Миргородтеплокомуненерго»

15 жовтня 2000 року м. Миргород Присутні: колектив підприємства числом 136 чол Головуючий на зборах: Новицький А.М.

Секретар: Супруненко Л.П.

Порядок денний:

Прийняття рішення про реорганізацію міжрайонного підприємства теплових мереж «Миргродтеплокомунененрго» у виробничий міжрайонний філіал теплового господарства «Миргородтеплоенерго» Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

Затвердження Положення виробничого філіалу теплового господарства «Миргородтеплоенерго» Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

3. Затвердження існуючого статутного фонду.

Виступили:

Директор підприємства «Миргородтеплокомуненерго»: Підлипний А.О.

УХВАЛИЛИ:

1. Реорганізувати міжрайонне підприємство теплових мереж «Миргродтеплокомунененрго» у виробничий міжрайонний філіал теплового господарства «Миргородтеплоенерго» Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

2. Затвердити Положення виробничого філіалу теплового господарства «Миргородтеплоенерго» Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

3.Статутний фонд затвердити в розмірі 6 326 000 гривень (шість мільйонів триста двадцять шість тисяч гривень 00 коп.)

По всіх питаннях голосували «за» одноголосно.

Засновник:

Фонд комунального майна Полтавської обласної державної адміністрації.

Головуючий на зборах:______________ Новицький А.М.

Секретар: Супруненко Л.П.

2. Склад, структура, показники руху та використання персоналу підприємства

2.1 Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства

Персонал підприємства— це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, в роботі підприємства можуть брати участь на основі контракту інші працездатні особи.

Персонал підприємства можна класифікувати за такими ознаками:

за характером виконуваних функцій;

за характером участі у виробничо-господарській діяльності;

за характером і складністю виконуваних робіт.

За характером виконуваних функцій весь персонал підприємства поділяється на 4 категорії:

Робітники;

Спеціалісти;

Службовці;

Керівники.

Робітники — в залежності від відношення до процесу створення продукцій поділяються на основні (які безпосередньо беруть участь в процесі виготовлення продук — ції) і допоміжні (які виконують функції обслуговування основного виробництва).

Спеціалістами вважаються працівники, якізаймаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами.

До службовців відносятся працівники, що здійснюють підготовку і оформлен-ня докуметації, господарське обслуговування, облік і контроль.

Керівники — це працівники, що обіймають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів.

За характером участі у виробничо-господарській діяльності всі кадри підприємства поділяються на промислово-виробничий персонал і непромисловий персонал. До промислово-виробничого персоналу відносятся зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, в заводських лабораторіях, дослідних установах працівники, апарат заводоуправління, працівники охорони. До непромислового персоналу відносятся зайняті, які хоч і знаходятся на балансі підприємства, але не пов’язані прямо з процесом виробництва (ЖКО, дитячі садки і яслі, навчальні заклади та інші).

За характером і складністю виконуваних робіт (класифікація персоналу за професіями, спеціальностями, кваліфікацією).

Професія — це вид трудової діяльності, для здійснення якої необхідні відповідний комплекс знань і практичні навики.

Спеціальність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький вид робіт.

Кваліфікація є сукупністю спеціальних знань і навиків, які визначають ступінь підготовки працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на 4 групи, а конкретний рівень кваліфікації визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників і характеризується розрядами.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів і службовців залежить від рівня освіти і досвіду роботи. Для них теж існує 4 категорії. Доля персоналу на пересічно-му підприємстві України є приблизно такими: 18% - керівники, спеціалісти, службовці; 82% - робітники.

Структура персоналу підприємства визначається співвідношенням різних категорій груп працівників в їх загальній численості.

Спискова чисельність визначається шляхом підрахування працівників спискового складу, прийнятих на роботу на термін не менше одного дня.

Головним показником звітності підприємства по праці є середньоспискова чисельність працівників, що розраховується як відношення спискової сумарної чисельності за період часу до кількості днів періоду.

Використовуючи вихідні данні (додаток 1) для визначення середньо спискової чисельності персоналу, розрахуємо середньосписову чисельність робітників.Для цього застосовується формула:

де

Чі — чисельність робітноків протягом і-го періоду, чол.;

Дні — період часу, днів.

Визначаємо середньоспискову чисельність робітників за кожен місяць звітного року:

у січні

у лютому

у березні

у квітні

у травні

у червні

у липні

у серпні

у вересні

у жовтні

у листопаді

у грудні

Розрахуємо структуру персоналу підприємства за базовий та звітний рік. Для цього виконуємо наступні розрахунки :

— доля робітників в загальній чисельності персоналу у базовому періоді дорівнює відношенню середньоспискової чисельності робітників у базовому році до загальної середньоспискової чисельності працівників, тобто:

— доля іншого персоналу в базовому році дорівнює відношенню середньоспискової чисельності іншого персоналу до загальної середньоспискової чисельності :

(13,04%)

У звітному році кількість керівників, спеціалістів, службовців змінилась, середньоспискова чисельність цього персоналу склала 5 чоловік.

Розрахована середньоспискова чисельність робітників у звітному році становить 79 чоловік. Тоді загальна середньоспискова чисельність працівників підприємства:

Аналогічно розрахуємо структуру персоналу у звітному році.

(5,95%)

(94,05%)

Висновок.

На кожного керівника приходиться 6−7 робітників в базовому році, і 15 робітників у звітному році. Це не відповідає нормам керованості (10−15 робітників на одного керівника). Аналізуючи дану структуру персоналу, можна сказати, що в звітному році доля робітників у структурі в порівнянні з базовим роком збільшилася на 7,09%, відповідно зменшилась доля керівників, спеціалістів, службовців на 7,14%. У звітному році зменшилась середньоспискова чисельність всіх працюючих на 8 чоловік. Дані структурні зміни є позитивними, тому що підприємство оптимально використовує працівників для виконання виробничого плану.

2.2 Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу

Рух персоналу аналізують за джерелами надходження та напрямками вибуття. Серед джерел надходження робочої сили виділяють:

1. Прийняття за ініціативою підприємства;

2. Прийняття за направленням служб працевлаштування;

3. Прийняття за направленням після закінчення спеціального учбового закладу;

4. Прийнятих по переводу з інших підприємств.

Серед напрямків вибуття розрізняють:

1. Вибуття з причин фізичного характеру (смерть, досягнення пенсійного віку, інвалідність);

2. Вибуття з причин передбачених діючим законодавством (призов в армію, перехід на роботу в вибірні органи, прийняття в учбові заклади, а також перевід на інше підприємство);

3. Вибуття, яке безпосередньо не передбачене діючим законодавством (звільнення за власним бажанням, звільнення за прогули і порушення трудової дисципліни, звільнення за рішенням суду).

Вибуття по першій і другій групах причин складають необхідний оборот робочої сили. За третьою групою причин — надлишковий оборот робочої сили.

Інтенсивність руху персоналу характеризується наступною системою показників:

Коефіцієнт обороту за прийняттям — відношення чисельності всіх прийнятих робітників за даний період (Чприйнятих) до середньоспискової чисельності за цей період ():

*100% ,(%)

2. Коефіцієнт обороту по вибуттю — відношення числа вибувших по всім причинам робітників (Чвибулих) за аналізований період до середньоспискової чисельності у робітників за цей же період ():

*100% ,(%)

Коефіцієнт загального обороту — відношення суми прийнятих і вибувших робітників за визначений період до середньоспискової чисельності робітників за цей період:

*100% ,(%)

Коефіцієнт плинності кадрів — відношення числа вибувших робітників за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни, рішенням суду за звітний період () до середньоспискової чисельності робітників і помножити на 100%

*100% ,(%)

Визначаємо основні показники, які характеризують рух персоналу підприємства у звітному періоді.(Додаток 1).

коефіцієнт обороту з прийому у звітному році

*100%= 10,7%

коефіцієнт обороту по звільненню у звітному році

*100%= 10,7%

коефіцієнт загального обігу

*100%= 21,4%

коефіцієнт плинності кадрів

*100%= 3,6%

Висновок

Із отриманих даних видно, що в заітному році на підприємстві було прийнято 10,7% середньоспискової чисельності робітників, звільнено за цей же період також 10,7%. Більша частина звільнених — це звільнені за власним бажанням або через порушення дисципліни. Для підприємства це є небажаним, оскільки призводить до затрат надодаткове наймання робітників і їх підготовку.

Загальний обіг руху персоналу визначається як сума коєфіциентів обігу з прийому та вибуття персоналу. Він складає 21,4% від середньоспискової чисельності.

Продуктивність праці — це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукціі за одиницю часу. Іншими словами, виробіток в грошовому вираженні на одного робітника та на одного працівника у базовому та звітному роках.

Визначаємо продуктивність праці (виробіток) на одного робітника та одного працюючого в базовому та звітному роках: Данні беремо у додатку 1 і 3.

1) звітний рік:

— на одного робітника:

— на одного працюючого:

2) базовий рік:

— на одного робітника:

— на одного працюючого:

Висновок.

Аналізуючи дінаміку продуктивності праці видно, що у звітному році продуктивність праці робітників працівників вцілому зросла в порівнянні з базовим роком, що є безперечно сприятливим для діяльності підприємства.

Головним показником звітності підприємства по праці є середньоспискова чисельність працівників. Згідно з вхідними данними курсового проекту вона складала 92 чоловік у базовому році, в тому числі 80 чоловік — робітники. У звітному періоді середньоспискова чисельність працівників і робітників зменшилася і стала складати 84 та 79 чоловік відповідно. Аналізуючи дану структуру персоналу, можна сказати, що через зменшення долі керівників у структурі підприємства у звітному році доля робітників не збільшилася, а навіть зменшилась. Отже, якщо ці зміни дозволяють підвищити продуктивність праці і ефективність виробництва, то це можна вважати позитивним фактором. Аналізуючи процес руху робочої сили, тобто коефіцієнти обороту з прийому, вибуття персоналу, коефіцієнт плинності кадрів і загальний коефіцієнт обігу бачимо, що у звітному році звільняли стільки ж скільки і приймали 10,7%.

Продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і підвищення данного показника є одним із найважливіших завдань суспільного виробництва. Показники продуктивності праці можуть виражатися у натуральному, вартісному і трудовому вираженні. Аналізуючи продуктивність праці у вартісному вираженні при виконанні данного курсового проекту бачимо, що у звітному періоді продуктивність праці робітників і працівників зросла, що є безперечно позитивно для підприємства. Підвищенню продуктивності праці сприяє механізація і автомтизація виробництва, модернізація обладнання, застосування ефективних видів сировини, удосконалення технології виробництва.

3. Основні виробничі фонди підприємства, характеристика, структура, ефективність їх використання та розрахунок амортизаційних відрахувань у бухгалтерському та податковому обліку.

3.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів; розрахунок технологічної структури

Підприємства в своїй діяльності використовують ресурси засобів праці і ресурси предметів праці, які разом складають засоби виробництва. Виражені в грошовій формі засоби виробництва складають виробничі фонди підприємства.

В залежності від періоду функціонування, способу перенесення своєї вартості на вартість продукції, робіт, послуг, характеру зміни натурально-речовинної форми, виробничі фонди підприємства діляться на: основні виробничі фонди та оборотні.

У відповідності з П (С)БУ 7 «Основні засоби» основні виробничі фонди — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік).

Основні фонди діляться на основні виробничі фонди і основні невиробничі фонди. Основні виробничі фонди — це частина виробничих фондів підприємства, які беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Основні невиробничі фонди — жилі доми, дитячі садки, об'єкти охорони здоров’я, культурно-побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підпри-ємства. Основні невиробничі фонди як і основні виробничі фонди експлуатуються на протязі тривалого періоду часу, не змінюють своєї натурально-речовинної форми, проте не беруть участі у виробничому процесі і тому не переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (робіт, послуг). Основні невиробничі фонди зникають в процесі споживання (на них нараховуються не амортизація, а знос). Основні виробничі фонди діляться на: основні виробничі фонди основного виду діяльності; основні виробничі фонди інших галузей (сільськогосподарське виробництво, громадське харчування і т.д.). Відомості про наявність основних фондів, про їх склад наводяться в формі 11-ОФ (статистична звітність «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію, знос.»). Відомості про наявність основних фондів по первинній і залишковій вартості на звітні дати наводяться в балансі підприємств. Основні виробничі фонди (засоби) в залежності від їх функцій в процесі виробництва, а також однотипності технічних характеристик в статистичному і бухгалтерському обліку діляться на наступні групи (у відповідності з П (С)БУ 7):

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на покращення земель.

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7. Робоча і продуктивна худоба.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

Будинки — сюди входять будівлі, в яких проходять процеси основного, допоміжного, підсобного виробництва (цехи, гаражі, склади, майстерні, адміністративно-побутові корпуси).

Споруди — інженерно-будівельні об'єкти: тунелі, мости, естакади, нафтові і газові свердловини, очисні споруди.

Передавальні пристрої - сукупність об'єктів призначених для передачі електричної, теплової і інших видів енергії, а також переміщення рідких та газо-подібних речовин (ЛЕП, кабельні лінії, телефонна мережа, радіозв'язок, водопровід, газопровід).

Машини та обладнання — силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання, обчислювальна техніка, вимірювальні та регулюючі пристрої.

Транспортні засоби — це пересувні засоби залізничного транспорту (в т.ч. вагони) вантажний, легковий транспорт, автонавантажувачі.

Інструменти — це механізовані та немеханізовані засоби праці (тески).

Виробничий і господарчий інвентар — робочі столи, конторське обладнання, офісні меблі.

Інші - протипожежний інвентар і т.ін.

Співвідношення перерахованих дев’яти груп основних виробничих фондів в їх загальній вартості називають технологічною структурою або видовою структурою. Структура різна для підприємств різних галузей промисловості, рівня технологічної озброєності

За роллю у виробничому процесі основні виробничі фонди ділять також на: активну і пасивну частину. Активна частина приймає безпосередню участь у вироб-ничому процесі і визначає рівень технічної озброєності праці. Пасивна частина створює умови для виробничого процесу, непрямо бере участь у виробничому процесі.

Розподіл основних виробничих фондів на активну і пасивну частини неодно-значне і залежить, перш за все, від галузевої приналежності підприємства. Основні фонди, окрім приведеної класифікації можуть також поділятися на такі групи (ознакам):

1. Наприклад за приналежністю: власні і орендовані.

2. По тривалості строку використання.

3. По використанню в процесі виробництва (діючі, які находяться в запасі, а також ті, що знаходяться на консервації).

В податковому обліку з метою нарахування податку на прибуток всі основні фонди класифікують на три групи (в ці групи не входять земльні ділянки): 1. Будинки, споруди, передавальні пристрої

2. Автотранспорт, офісні меблі, електронне, оптичне, електро-механічне обладнання, інструменти, електронно-обчислювальна техніка.

Інші об'єкти основних фондів, які не ввійшли в 1 і 2 групи. За данними підприємства про наявність основних фондів на початок періоду, а також дані про надходження і вибуття основних фондів складають баланс наявності і руху основних фондів. Доля і-го показника основних фондів (у %) на початок року визначається відношенням вартості ОФ на початок року до сумарної вартості ОФ на початок року, помноженим на 100%.

*100% (%)

Аналогічно визначаємо структуру ОФ на кінець року, відповідно вартість ОФ беремо на кінець року. Отримані результати відобразимо у вигляді таблиці 1. Джанні беремо з додатку 2.

Таблиця 1.

Розрахунок технологічної структури основних фондів на початок і кінець року

Всього 334 780 100,00 343 510 100,00

Отримані дані характеризують технологічну структуру основних фондів.

Будь-яке підприємство повинне прагнути до збільшення активної частини фондів за рахунок відновлення і ліквідації зайвого і маловикористовуваного обладнання, більш ефективного використання виробничих площ і впроваджання прогресивного обладнання.

3.2 Визначення показників руху основних виробничих фондів

За даними підприємства про наявність руху і зносу основних фондів складають баланс наявності і руху основних фондів, розраховують ряд коефіцієнтів — надходження, оновлення, вибуття, ліквідації.

Рух основних фондів характеризують наступні показники:

Коефіцієнт надходження:

*100%, (%)

Коефіцієнт оновлення:

*100%, (%)

Коефіцієнт вибуття:

*100%, (%)

Коефіцієнт ліквідації:

*100%, (%)

Стан основних фондів характеризують наступні показники:

Коефіцієнт придатності визначається відношенням залишкової вартості до початкової:

*100%, (%), де Со — залишкова вартість;

Сп — початкова вартість.

2. Коефіцієнт зносу:

*100%, (%), де Со — залишкова вартість;

Сп — початкова вартість.

Відношення вартості вибувших основних фондів через зношення до вартості основних фондів введених в експлуатацію (нових) характеризує інтенсивність заміни основних фондів.

*100%, (%)

Наведемо розрахунки основних показників за вихідними даними додатку 3.

Розрахуємо коефіцієнт надходження та коефіцієнт вибуття ОФ у звітному періоді:

1) *100 = 3,94%

2) *100 = 1,41%

Для розрахунку інших показників данних недостатньо.

Аналізуючи динаміку надходження і вибуття ОФ у звітному періоді, видно, що частина ОФ, які надійшли в загальному об'ємі на кінець року складають 3,94%, тоді як вибуття ОФ у загальному їх об'ємі - 1,41%. Значить, основних фондів надійшло на 2,53% більше ніж вибуло.

3.3 Визначення середньорічної вартості основних фондів, розрахунки показників, які характеризують ефективність їх використання

Наявність основних фондів в цілому і за окремими групами визначаються на дату (моментні показники наявності) і як середні за визначений період часу (інтервальні показники наявності).

Моментні показники знаходяться в облікових регістрах підприємства і бухгалтерській звітності, а також у статистичній звітності.

Інтервальні показники наводяться в статистичній звітності підприємства, а також у пояснюючих записках до звітності підприємства. Інтервальні показники чи середні за період часу показники розраховуються різноманітними статистичними методами. Так середньорічна вартість основних фондів може бути розрахована декількома методами.

За балансовою формулою:

де

Фпр — вартість ОВФ на початок року по первинній вартості;

Фпі — вартість ОВФ, що надійшли на протязі року,

Мпі — число місяців перебування нових фондів на балансі підприємства, в експлуатації, не рахуючи місяця надходження,

Фві — вартість ОВФ, що вибули на протязі року,

Мві — число місяців на протязі яких ОФ не знаходилися на балансі підприємства.

За формулою середньої хронологічної:

де

Фнмі — вартість основніх фондів на початок кожного місяця, окрім першого.

Ця формула використовується, коли є дані про наявність основних засобів на початок кожного місяця.

Формула простої середньої арифметичної

де

Фпр — вартість основніх фондів на початок звітного періода;

Фкр — вартість основніх фондів на кінець звітного періода.

Середня вартість розрахована по данній формулі дає наближене значення вартості основних фондів у середньому за період .

Формула середньої арифметичної зваженої:

де

Фі — вартість основних фондів, які перебувають на балансі підприємства і є незмінними на протязі періоду часу

Мкі — час перебування ОФ в незмінній вартості.

Проведемо розрахунок середньорічної вартості основних засобів за допомогою балансової формули, використавши вихідні дані додатку 3:

Ефективність використання основних фондів характеризує система показників, яка включає в себе систему узагальнюючих і часткових показників. Узагальнюючі показники будуються на основі співставлення об'ємів виробленої продукції або прибутку і сукупності використовуваних основних фондів за визначений період часу.

1.Фондовіддача характеризує вартість виробленої продукції, що приходиться на 1 грн. основних фондів. Даний показник розраховується як відношення вартості продукції до середньорічної вартості фондів.

Збільшення показника фондовіддачі рівносильно розширенню виробництва без додаткових витрат на придбання основних фондів.

Фондоємкість є зворотним показнику фіндовіддачі:

Характеризує потребу в основних фондах підприємства на одиницю вартості виготовленої продукції.

3. Фондорентабельність:

Показує скільки прибутку отримано в середньому з кожної гривні основних фондів підприємства.

Часткові показники:

Коефіцієнт змінності - розраховується на підприємствах по групах однотипних станків, обладнання, машин. Коефіцієнт змінності визначається відношенням загальної кількості машиночасів чи машинозмін фактично відпрацьованих у всіх змінах машинами чи обладнанням даного типу до планового фонду робочого часу за аналізований період.

Фондоозброєність праці

Ф — середньорічна вартість основних фондів;

Ч - середньоспискова чисельність робочих Відображає вартість основних виробничих фондів, які приходяться на одного робітника.

Результати розрахунків показників представлені у таблиці 2.

Таблиця 2

Показники ефективності використання основних виробничих фондів

Отримавши результати зробимо наступні висновки:

— порівнюючи показники використанн ОФ в базовому та звітному роках можна зробити висновок, що основні фонди в звітному році використовувалися краще, так, як показник фондовіддачі в звітному році вищий, ніж в базовому;

— відповідно показник фондоємкості в звітному році менший чим в базовому;

— зменшився показник фондоозброєності робочих в звітному році порівняно з базовим.

3.4 Визначення амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації

Засоби на просте відтворення основних фондів накопичуються за рахунок амортизаційних відрахувань.

Амортизація основних фондів — це поступове відшкодування витрат власників підприємства на придбання чи введення в експлуатацію основних фондів в межах норм амортизаційних відрахувань шляхом поступового віднесення амортизаційних відрахувань на витрати підприємства.

У відповідності з П (С)БУ 7 Амортизація — це систематичне розподілення амортизованої вартості на протязі корисного строку використання.

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом корисного строку використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні корисного строку використання враховують:

1. Очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

2. Фізичний та моральний знос, що передбачається;

3. Правові або подібні обмеження, щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Величина амортизаційних відрахувань визначається за допомогою норми амортизаційних відрахувань. На практиці бувають: річні, квартальні, місячні норми. Норма амортизаційних відрахувань може бути виражена у відсотках або долях одиниці.

В економічній практиці інших країн використовують чотири основних методи нарахування амортизації.

Застосуємо деякі з цих методів для розрахунку амортизаційних відрахувань на прикладі (згідно варіанту вихідних даних). Розглянемо ці методи.

1. Метод рівномірного прямолінійного нарахування амортизації - амортизація нараховується і списується рівними щорічними (щоквартальними, щомісячними) на протязі всього строку служби об'єкта.

де

Са — амартизуєма вартість;

Сп — первісна віртість;

Сл — ліквідационна вартість.

При застосуванні даного методу припускається, що об'єкт зношується рівномірно на протязі всього строку служби. На практиці, як відомо, рівномірно зношуються лише будинки, споруди, передавальні пристрої.

Результати проведених розрахунків наведені у таблиці 3. Данні беремо з додатку 4.

Таблиця 3

Рівномірний метод нарахування амортизації