Шершеневич У

Шершеневич В.

.

Вадим Шершеневич (1893, Казань — 1942, Барнаул).

Незаслуженно забутий поет.

Странно, що ніхто з літературознавців не зауважив поезію Шершеневича як проходження раннього Маяковському. Мабуть, жоден інший поет настільки ні інтонаційно і образно близький «Хмарі в штанях », «Флейте-позвоночнику », як Шершеневич, але він року дотягував до Маяковського у поетичному мощі. Але дух ненависть до міщанству у житті й у літературі був єдиним. Невипадково Шершеневич спочатку приєднався до футуристів, та був працював у ЗРОСТАННЯ.

С початку 30-х зник зі шпальт літературних журналів, начебто Маяковський, пішовши піти з життя, повів його з поезії. Займався перекладами, працював у театрі, — але вірші писав аж до смерті. Помер евакуації, в Барнаулі. Нещодавно видана його мемуарна книга «Чудовий очевидець «- на жаль, у варіанті, понівеченому ще цензурою 1930;х (але давайте тоді книга однаково не вийшла). Пік обдарування Шершеневича — 1917;1923 роки.

ЛИРИЧЕСКИЙ ДИНАМІЗМ.

Звонко кричу галеркою голоси ваше имя, Повторяю его Партером баса моего.

Вот долонях вашим губами моими Присосусь, поки серце не горілиць мертво.

Вас взвидя і радый, і з незаселеного острова, Заметящий пароплавного диму струю, Вам хотів я дуже багато, але глыбою хліба черствого Принес лише любов людскую Большую Мою.

Вы прийміть її й скляшками сліз у взгляде Вызвоните дні бурі, як перепалений антрацит.

Вам любов, — як наївний дитина любимому дяде Свою зламану іграшку дарит.

И уважний дядько знає, що это Самое дороге дитина дал.

Чем ж вона винен, що большего Нету, Что для большего Он ще мал?!

Это вашим долонях несу мої дитячі вещи:

Человечью поламану любов, і поэтину тишь.

И серце плаче і надеждою блещет, Как після зливи залізо крыш.

Март 1919.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.