Эволюция системи європейській безпеці від НБСЄ до ОБСЕ

Доклад до випускний роботі студента 4 курсу факультету Міжнародне право і впливові міжнародні відносини Бакинського Державного Університету за фахом: Міжнародне право Багірова Галандара Рамиз огли на задану тему: «Еволюція системи європейській безпеці від НБСЄ до ОБСЕ».

У запропонованій увазі роботі докладно розглядається еволюція системи європейській безпеці від НБСЄ до ОБСЄ. Діяльність проаналізована й охарактеризована діяльність СБСЕ/ОБСЕ починаючи Гельсінським процесом і прийняттям «Заключного акта» по сьогодні. Ця робота є дуже важливим і актуальною, на наявність цілого ряду невирішених конфліктів, в тому числі загрози міжнародного тероризму. Ця робота представляє великий інтерес ще й оскільки у ній є окрема глава про участь Азербайджану у ОБСЄ й про діяльність Мінської групи з вирішенню вірмено-азербайджанського конфлікту навколо Нагірного Карабаху. Випускна робота складається з запровадження, IV глав, ув’язнення й библиографии.

У Главі I дається опис «Гельсінкської процесу» і нарад у межах НБСЄ до 90-х. Ця глава складається з 3 параграфів: Історія створення НБСЄ, «Заключний акт НБСЄ», і навіть Діяльність НБСЄ з 1975 по 1989 рік. Глава II розкриває діяльність НБСЄ 90-х років, зокрема й перетворення цієї організації з простих нарад до повноцінного організацію. Ця глава складається з 5 параграфів, у тому числі, перші чотири показують перехід від НБСЄ до ОБСЄ, і навіть діяльність ОБСЄ з сьогодні, п’ятий параграф присвячений структурі основних органів ОБСЕ.

Глава III присвячена участі Азербайджанської Республіки на ОБСЄ, і навіть діяльності Мінської групи ОБСЄ. Глава IV зачіпає проблеми європейській безпеці в ХХІ столітті. На межі століть великими дестабілізуючими чинниками на європейському просторі стали міжетнічні протиріччя, та конфлікти. Дедалі більше наголошують на собі такі явища, як тероризм, поширення наркотиків, організована злочинність. Найбільш надійний шлях забезпечення безпеки і загальну стабільність і запобігання конфліктам у Європі - це створення на континенті повноцінної архітектури безпеки, заснованої на співробітництві між різними організаціями на міцній основі поваги норм міжнародного права, принципів Статуту ООН. Обговорення моделі загальної площі і всеосяжної безпеки почалося на Нарадах до Гельсінки, головним результатом їхньої афери став ухвалений 1 серпня 1975 року «Заключний акт». 35 країни-учасниці конференції заявила про свою рішучість «належним чином враховуватиме й виконувати становища Заключного акта Наради» і продовжувати багатосторонній процес шляхом проведення нових зустрічей різних рівнях. Діяльність НБСЄ протягом багато років грунтувалася лише з созываемых щочотири року конференціях. Еволюція НБСЄ зі звичайних нарад до організації прийняла активний характер з 21 листопада 1990 року у Парижі «Хартії для Європи», яка поставила крапку у Холодній війні і започаткувала перетворенню НБСЄ з форуму на переговори і діалогу в активно що існує структуру. Подальша еволюція НБСЄ проходила, з участю нових членів країн Східної Європи — й Середню Азію. Регіональний статус Наради було підтверджено на Хельсинкском саміті голів держав та урядів держав-учасників НБСЄ 1992 року. Ухвалений зустрічі голів держав та урядів у Будапешті 5−6 грудня 1994 р. Пакет документів — Політична декларація «Дорогою до справжньому партнерству на нову епоху» і Будапештські рішення — представляють собою юридичну основу початку нового етапу діяльності НБСЄ як міжнародної організації. За рішенням Будапештської зустрічі з початку 1995 року НБСЄ перейменований в ОБСЄ - Організацію за безпеку і співробітництва у Європі. Обговорення моделі безпеки для XXI в. тривав і чергових самітах ОБСЄ. На Лісабонському саміті ОБСЄ було прийнято Лісабонська декларація 1996 року модель загальної економічної й всеосяжної безпеки для Європи XXI в. підтвердила центральну роль ОБСЄ у забезпечення безпеки і стабільності. На Стамбульському саміті ОБСЄ у 1999 році була прийнята «Хартія європейській безпеці». Хартія вважається свого роду «кодексом поведінки» держав-учасників ОБСЄ, основу якого — повна відданість всіх держав-учасників ОБСЄ Статуту ООН і Хельсинкскому Заключному акту. Вона спрямовано зміцнення здібності ОБСЄ запобігати конфлікти, врегулювати їх і відновлювати життя людей на територіях, потерпілих у результаті війни" та разрушений.

Вивчивши еволюцію цієї організації розглядаючи динаміку розвитку та діяльності СБСЕ/ОБСЕ межі XX-XXI століть, автор дійшов наступним выводам:

1. Перший етап діяльності ОБСЄ, спочатку мала назва НБСЄ, були роки «холодної війни. У складних умовах блокового протистояння Організація служила постійним каналом взаємного спілкування між представниками Сходу та Заходу. Вона внесла елемент багатобічності в біполярну ситуацію. Нарада розширило сферу міждержавних відносин, включивши до неї нові області співробітництва, найважливішими з яких прав людини і охорона довкілля. У заслугу НБСЄ можна поставити також зниженні військової напруженості у Європі. У 70−80 роки минулого століття НБСЄ належала важлива роль зміцненні безпеки і співробітництва на європейському континенті, у подоланні ідеологічного розколу між державами-учасниками. До кінця 1980;х років Нарада початок перетворюватися на універсальний механізм загальноєвропейського співробітництва з урахуванням розробки загальних правилами гри, у центрі розташовані десять принципів хельсінкського Заключного акта.

2. Другий етап діяльності ОБСЄ охоплює дев’яності роки уже минулого століття. З прийняттям нових членів і активізацією діяльності цієї організації. У цей час було створено широка інституціональна база, що дозволяє вирішувати широке коло проблем, що стосуються першого, другого і третього вимірів ОБСЄ. У своїй практичної деятельности.

Організація тісно співпрацювала коїться з іншими міжнародними інститутами, серед яких ООН, НАТО, РЄ, ЄС, СНД. ОБСЄ здійснювала посередницькі місії у Чечні, Абхазії, Придністров'ї, Косова, і за іншими «гарячих» точках Європі та Азії. Слід зазначити і те, що наприкінці 90-х намітився географічний і функціональний перекіс у діяльності ОБСЄ, котрий погрожував послабити позиції Організації на міжнародній арені, цього також вплинула пасивність Мінської групи ОБСЄ з вирішенню вірмено-азербайджанського конфликта.

3. Протягом третього етапу діяльності ОБСЄ, куди входять роки XXI століття, ведеться активну роботу з ліквідації вищеозначених дисбалансів, адаптації порядку денного ОБСЄ до нових викликів і загрозам безпеки, зокрема і міжнародному тероризму, реформування інституцій надання більшої скоординованості роботі. Організація взяла себе відповідальність як важливий інструмент по мирного врегулювання суперечок у регіоні одним із головних інструментів у сфері раннього попередження, запобігання конфліктам, регулювання криз і постконфліктного відновлення. Нерозв’язність цілого ряду конфліктів у Європі, зокрема й армяноазербайджанський конфлікт навколо Нагірного Карабаху, показує слабкість цієї організації у миротворчій діяльності. Рішення у межах організації приймаються з урахуванням консенсусу. З одного боку таке методу прийняття рішень є позитивний бік, оскільки він гарантує рівних прав всім державам-членам ОБСЄ, з іншого боку у такого методу прийняття рішень є негативна сторона, свідками, якої ми почали з прикладу голосування Лісабонському документа, 20-ї параграф якого відбивав інтереси Азербайджану й було ухвалено усіма державами, крім Вірменії, що використовувала право вето. Це показує недостатність консенсусного прийняття рішень, що у подальшому можна було б замінити бути прийнятим рішень більшістю в ѕ голосів. Також недоліком Організації є в неї формально міжнародно-правового статусу. Усі рішення — політично обов’язкові і немає юридичної сили. Це питання, можливо, у майбутньому вирішене, в час ведемо переговори про надання правосуб'єктності і правоздатності ОБСЄ. І, тим щонайменше нині немає будь-якої реальної альтернативи здатної замінити цю організацію. Нині йде пошуку нових форм співробітництва у рамках Організації, направлений замінити використання потенціалу Організації з безпеки і у Європі з урахуванням нові ризики і викликів європейській безпеці, зокрема й загрозу міжнародного тероризму. У перебігу тривалого еволюції Нарада по безпеки і у Європі (НБСЄ) як міжнародно-правової інститут від міжнародній конференції - механізму багатосторонніх переговорів і консультування, які у формі регулярних зустрічей, — еволюціонувало до міжнародної організацію — Організацію за безпеку і у Европе (ОБСЕ) що об'єднує в собі 55 суверенних і мільйонів незалежних держав євроатлантичного простору й вважається найбільшої регіональної організацією з питань безопасности.