Экологические проблеми, у лісової і деревообробної промышленности

Група ФБ-62.

Никонов Д.В.

Борискін В.В.

Лісова, деревообробна і целлюлезно-бумажная промышленность.

Основними лесозаготовительными районами РФ залишаються Іркутська область, Красноярський і Хабаровський краю, Тюменська і Архангельська області. Ліси європейській частині країни, найдоступніші для ефективного використання коштів і котрі піддавалися як наслідок посиленою експлуатації, в час майже зовсім залучені до господарського обороту й у значною мірою виснажені. Переміщення лісозаготівель в слабко освоєні райони, віддалені від сформованих центрів промислової переробки нафти та споживання деревини, супроводжується постійно увеличивающимися витратами на заготівлю та вивезення деревини, вимагають великих капітальних капіталовкладень у розвиток виробничу краще й соціальної инфраструктуры.

У 1944 р. випуск лесобумажной продукції з порівнянню з 1993 р. знизився за всі підгалузей комплексу: лісозаготівельної промисловості - на 32,2%, лісопилки — на 31,4%, у виробництві деревинноволокнистих плит — на 32,4%, целлюлезы — на 18,1%, папери на 23,2%.

Найбільше відставання допустили підприємства багатолісних районів Сибіру та Далекого Сходу. Значно знизили випуск ділової деревини підприємства республік Хакасия і Бурятія, Іркутської, Читинської, Омській областей.

Один із проблем, завдань, які лісової промисловість, — це скорочення втрат деревного сировини у процесі заготівлі та переробки. Йдеться йде, як про зниження обсягів утворених відходів, і про ліквідацію недорубов і матеріальних втрат заготовленої деревини від невчасної вивезення, недосконалих методів транспортування, накопичення деревини у тимчасових транспортних колій та т.д.

Основне напрям ресурсозбереження у лісовій промисловості - раціональне використання деревного сировини (що у стадії заготівлі деревини виявляється у максимально ефективне використання лісосічного фонду, скороченні втрат деревини), і навіть розширення використання коштів і переробки деревних відходів у як замінник ділової деревини, дозволяють досягти істотного екологічного ефекту, який перебуває в скороченні вырубаемых лісових площ, збереженні довкілля й т.д.

Промышленно-хозяйственная діяльність лісового комплексу тісно пов’язані з проблемами розвитку природоохоронних і соціальних функцій лісів. Обмеження надалі на збільшення обсягів заготовленої деревного сировини разом із вимогами збереження і поліпшення стану лісового середовища як частини біосфери, з підвищення ефективності і використання всієї біомаси, одержуваної на лісосіках, вимагають переорієнтації відновлення всього комплексу на ресурсозберігаючий шлях развития.

Цей перехід можлива лише з урахуванням використання новітніх досягнень науку й техніки, впровадження безвідхідних технологій, розширення обсягів використання вторинних ресурсів немає і відходів производства.

Коли деревного сировини повільно вирішується проблема комплексного використання деревини, дефіцит сучасного устаткування й передових технологій Демшевського не дозволяє розширити масштаби переробки листяної деревини, деревних відходів, макулатури розробки ефективних замінників ділової деревини. Найбільші підприємства галузі зосереджено Східного Сибіру, не в Північному, Північно-західному і Уральському регіонах, соціальній та Калінінградської области.

Значно скоротилося виробництво найважливіших видів продукції деревообробної і целлюлезно-бумажной промышленности.

Зниження попиту із боку капітального будівництва стало однієї з причин їхнього скорочення клееной фанери, віконних і дверних блоків, цементно-стружечных плит. Знизилася виробництво дерев’яних будинків заводського изготовления.

Підприємства комплексу є значним джерелом забруднення атмосферного повітря. Общеотраслевой викид у повітря 1994 р. становив 523,3 тис. тонн і скоротився проти 1993 р. на 18%, це пояснюється неповної (40−50%) завантаженням виробничих потужностей. Найбільш характерними забруднюючими речовинами для цієї галузі є тверді речовини (29,8% сумарного викиду у повітря), оксид вуглецю (28,2%), діоксид сірки (26,7%), оксиди азоту (7,9%), толуолу (1%), сірководень (0,9%), ацетон (0,5%), ксилол (0,45%), бутил (0,4%).

Як найбільшого забруднювача атмосфери можна назвати Архангельський ЦПК з обсягом викиду 1994 р. 47,8 т., що становить 7,5% від загального викиду за галуззю. До переліку міст України з найбільшими викидами забруднюючих речовин, у атмосферне повітря та скидами в водні об'єкти у РФ, де виробнича діяльність підприємств комплексу є визначальною, ввійшли р. Архангельськ, Братськ, Красноярськ, Перм, Усть-Илимск.

Целлюлезно-бумажная промисловість є одним із самих водомістких галузей народного господарства РФ, тому найсильніше вплив підприємства деревообробної і целлюлезно-бумажной промисловості надають на стан поверхневих вод.

Щорічне споживання свіжої води у галузі становить близько 4,5−4,7% загального водоспоживання у промисловості Росії. Щодо невисока економія свіжої води, що становить 69%, що необхідністю використання свіжої води у низці технологічних процесів в ролі однієї з компонентів сырья.

Перед комплексу припадає понад 20% скидання забруднених стічних вод промисловістю РФ. Для підприємств целлюлезно-бумажной промисловості проблема знищення кількості і рівня забруднення стічних вод мовби має першочергового значення. Головний джерело освіти забруднених стічних вод у галузі - виробництво целлюлезы, що базується на сульфатном і сульфитном засобах варіння деревини і отбелке напівфабрикату із застосуванням хлорпродуктов.

Забруднені стічні води підприємств нашої галузі характеризуються наявністю у яких таких шкідливі речовини, як сульфати, хлориди, нафтопродукти, феноли, фурфурол, метанол, формальдегіди, диметилсульфид і др.

Основною причиною негативної дії на довкілля підприємств цієї галузі - використання старих технологій і застарілого устаткування. Цими чинниками визначається значна маса забруднюючих речовин, вступників з основного виробництва на очисні спорудження та в довкілля. Великий обсяг стічних вод мовби, та висока концентрація у яких забруднення змушують використовувати громіздкі очисні споруди, не вирішальні повністю своїх завдань. На про очисні споруди утворюється велика кількість опадів, переважна більшість яких вступає у нагромаджувачі, що призводить до їхнього перевантаження і, до впливу на підземні воды.

Водні об'єкти у місцях розташування підприємств нашої галузі піддаються негативному впливу. Як і раніше забруднений ділянку Усть-Илимского водосховища, який надає несприятливий вплив ріка Вихоревка, куди скидається понад половина стічні води Братського ЛПК. Річка тут характеризується як «надзвичайно брудно», у питній воді зміст формальдегіду досягало 6 ГДК, лігніну — 14,7 мг/л, сірководню — 280−510 ГДК. У басейні р. Сухоны найбільш забруднена р. Пельшма. Для річки характерний екстремально високий рівень забруднення води в створі нижче скидання стічних вод мовби ПО «Соколбумпром», де середньорічні концентрації становлять: амонійного азоту — 32 ГДК, лигносульфонатов — 173 мг/л.

Високий вміст органічних речовин сприяє величезному дефіциту розчиненої у питній воді кисню (до 0,59 мг/л) й освіті сірководню (до 0,07 мг/л).

Значний обсяг забруднених стічних вод мовби в поверхневі водойми скидають: — Братський ЛПК; - Котласский ЦПК; - Архангельський ЦПК; - АТ «Сыктывкарский ЛПК»;

Деревообробна і целлюлезно-бумажная промисловість вносить внесок у забр уднення атмосферного повітря Росії лише на рівні 3% обсягу викидів в Росії від промислових стаціонарних джерел. Найбільш істотна частка цієї галузі за викидами твердих речовин (1/23 промислового обсягу їх викиду) оксиду ванадію і ртуті (1/33 викиду речовин на всій промисловості России).

Перед деревообробної і целлюлезно-бумажной галузі доводиться майже п’ять% обсягу використовуваної свіжої води промисловості РФ і майже 6% скидання стічні води в поверхневі водоемы.

За обсягом скидання забруднених стічні води внесок галузі значний і оцінюється лише на рівні одну п’яту загального обсягу скидання забруднених стічних вод цієї категорії загалом промисловості РФ.

Література. 1. Одум Ю. «Основи екології», М. -75г. 2. Горєлов А.А. «Екологія. Курс лекцій», М. -98г. 3. Мазур І.І. та інших. «Інженерна екологія», М. -96г.