Висновок. 
Освітні засади корекційно-реабілітаційних систем та процесів

Корекційна педагогіка (спеціальна педагогіка, або дефектологія) позиціонується у науці як складова педагогіки, в колі проблематики якої - педагогічне дослідження і різноманітна педагогічна допомога особам, у тому числі дітям, котрі мають певні фізичні та ментальні вади або специфічні проблеми в сенсорній, інтелектуальній, моторній, емоційній сферах, сфері соціальної та соціально-психологічної взаємодії тощо.

Але ця галузь педагогіки до цього часу обмежувалася, по-перше, вихованням і навчанням дітей дошкільного та шкільного віку; по-друге, питаннями навчання інвалідів із вузькими нозологіями: тифлопедагогіка — інвалідів за зором, сурдопедагогіка — інвалідів за слухом, олігофренопедагогіка — розумово відсталих учнів. Вона не охоплювала людей з іншими вадами здоров’я; громадян, які набули інвалідність у дорослому віці; інвалідів із дитинства (після шкільного віку). Це означає, що вища та професійна освіта залишилася поза увагою дефектології. Водночас практиці бракує універсальних, системних, фундаментальних теоретичних розробок і обґрунтувань у галузі професійної освіти та професійної реабілітації людей з особливими потребами.

Міжнародні стандарти в галузі прав людини ґрунтуються на ідеї участі кожної особи в суспільному житті на засадах рівності й без дискримінації(ООН, 1993). Поширення в Україні процесу інклюзивного навчання дітей з обмеженими можливостями фізичного та/або психічного здоров’я є не лише відображенням часу, але й представляє собою ще один крок до забезпечення повної реалізації прав дітей з особливими потребами на якісну освіту.

Інклюзивна практика реалізовує доступ до одержання освіти в загальноосвітньому закладі за місцем проживання та створення необхідних умов для успішного навчання для всіх без виключення дітей, незалежно від їх індивідуальних особливостей, психічних та фізичних можливостей.

Сучасні реабілітаційні концепції та інтегральні реабілітаційні технології (система ранньої реабілітації; технології соціокультурної, соціально-побутового і соціально-середового реабілітування; корекційно-педагогічні терапевтичні технології - музика-терапія, арт-терапія, ігротерапія, казкотерапія і т.д.; методика Марії Монтессорі; кондуктивна педагогіка Петі, соціальна педіатрія і методика «Тандем»; концепцій реабілітаційної та лікувальної педагогіки; соціально-педагогічне реабілітування засобами фізичної культури і спорту; окупаційна терапія, а також технічні засоби навчально-реабілітаційної роботи, мають психолого-педагогічну основу. Освітні методи і засоби є наскрізними в цих реабілітаційних технологіях як системи, що дає підстави використовувати освітній підхід для їх подальшого розвитку та ефективного застосування у корекційно-реабілітаційній роботі.