Сутність механічного руху населення

Механічний рух (або міграція) — переміщення людини з одного місця поселення в інше в рамках конкретної території (сільський район, область, економічний район) або між територіями усередині країни, між державами. Цей рух характеризується через такі показники, як прибуття, вибуття, сальдо механічної притоку (воно може бути для конкретної території або позитивним або негативним).

Являючи собою сукупність усіх видів переміщень у просторі, міграції призводять до зміни географічного розміщення населення, його густоти та заселеності територій. Їх супроводжують збільшення або скорочення чисельності населення, зміни його статево-вікового, сімейного, шлюбного та етнічного складу, соціальної структури територіальних спільнот як у місцях виходу, так і в місцях вселення мігрантів.

Процес міграції населення включає три стадії:

• · Потенційна міграція
• · Власне міграція населення

Труднощі переїзду та адаптації до нових умов життя негативно впливають на здоров’я мігрантів, частоту й характер їх захворюваності, знижуючи тривалість життя та викликаючи у низці випадків підвищену й передчасну смертність цього контингенту. Як правило міграції сполучені з тимчасовим, а іноді й тривалим розривом сімейних зв’язків, відстроченими шлюбами та народженням дітей.

У вузькому значенні поняття міграції являє собою вид територіального переміщення населення, який завершується зміною постійного місця проживання, що у буквальному розумінні слова означає переселення. Міграції у вузькому розумінні слова, крім переселень, охоплюють усі види переміщень населення в просторі-сезонні, епізодичні, маятникові. Вони являють собою масові переміщення населення через кордони тих чи інших територій будь-якої тривалості, регулярності й цільової спрямованості зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час, а у разі маятникових міграцій-і без його зміни.

Сезонні міграції - це переміщення переважно працездатного населення до міст тимчасової праці й проживання на термін звичайно у кілька місяців, зі збереженням можливості повернення в місця постійного проживання.

Епізодичні міграції являють собою ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, здійснювані не тільки не регулярно у часі, але й необов’язково у тих самих напрямках. Якщо у ділових поїздках беруть участь, як правило, працездатні контингенти, то рекреаційних, туристичних та комерційних — й решта населення. Соціально-демографічний склад учасників епізодичних міграцій вельми різноманітний.

Маятникові міграції - це масові міжпоселенські щоденні або щотижневі переміщення населення від місць проживання до місць докладання праці та у зворотний бік. У маятникових міграціях бере участь значна частина міського й сільського населення. У процесі маятникових міграцій здійснюється територіальне переміщення одного з головних ресурсів виробництва-робочої сили, яке має зворотний характер, одноденний цикл і не супроводжується зміною місця проживання. Соціально-економічний зміст трудових маятникових міграцій та міжпоселенських культурно-побутових та рекреаційних поїздок населення принципово відмінний: перші перебувають у сфері суспільного виробництва, другі ж — у сфері особистого споживання. І якщо маятникові мігранти, зайняті у сфері суспільно зорганізованої праці, беруть участь у створенні продукції у матеріально-речовинній формі або у наданні різного роду послуг, то населення, яку здійснює міжпоселенські культурно-побутові, соціально-культурні та рекреаційні поїздки, не виробляє ні матеріальних цінностей, ні послуг, воно їх споживає.

Трудові маятникові міграції - складова демографічної ситуації. Вони взаємодіють з процесом відтворення населення й справляють вплив на його структури. В районах інтенсивного розвитку трудових маятникових міграцій спостерігається позитивна динаміка чисельності населення, формується прогресивний або стаціонарний тип вікової структури, яка забезпечує його розширене відтворення, відзначена підвищена частка контингентів працездатного віку. Міграції сільських мешканців з цих районів істотно знижуються. Головний внесок, який роблять трудові маятникові міграції в оптимізацію демографічної ситуації, полягає в закріпленні позитивного ефекту, створеного концентрацією молодих працездатних контингентів у приміських районах. Трудові маятникові міграції утворюють свого роду противагу незворотним міграціям, які «вимивають» сільське населення в міста, немовби конкурують з ними.

Процес адаптації за умов незворотних міграцій, або переселень, пов’язаний з різкою зміною матеріального, соціального й психологічного стану індивіда, котрий змінив місце проживання. Змінюються зміст праці, соціальне оточення, при міграціях на далеку відстань-клімат. Переважна більшість мігрантів не має свого житла у місцях вселення впродовж тривалого періоду часу. За умов трудових маятникових міграцій складний процес адаптації значно полегшений: маятникові мігранти забезпечені житлом, збережені значною мірою старі соціальні зв’язки, повністю знята проблема приживаності. Змінюються лише місце та умови праці, що власне, й становило предмет прагнень маятникових мігрантів.

Для незворотних міграцій та трудових маятникових міграцій характерні тісні взаємозв'язки й тенденції до взаємозаміщуванності. За автономного розвитку цих двох видів територіальної рухливості населення перетворення трудових маятникових міграцій на переселення так само ймовірні, як і зворотні перетворення. [7].