Проблема роззброєння

Міжнародне співробітництво за, вирішення глобальних проблем безпеки, роззброєння і врегулювання конфликтов.

Усі глобальні проблеми пронизані ідеєю географічного єдності людства і вимагають широкого міжнародного співробітництва для свого рішення. Особливо гострою є проблема збереження світу на Земле.

Сточки зору нової політичної мислення, досягнення тривалого миру на Землі можливе лише умовах встановлення нових типів відносин між усіма державами — відносини всебічного сотрудничества.

Програма «Міжнародного співробітництва за, розв’язання глобальних проблем безпеки, роззброєння й остаточного врегулювання конфліктів» варта підтримки та розвитку відносин міжнародних неурядових організацій, між владою та товариством у області поліпшення міжнародної безпеки. Ця програма займатиметься таких питань, як скорочення зброї масового нищення і звичайних видів вооружения.

Метою програми є вчасно відреагувати в розвитку політичного процесу, як у країнах СНД, і в усьому світі. Також у межах програми здійснюватиметься аналіз сучасних проблем світу і безопасности.

Програма несе у собі такі проекты:

. Структура міжнародної безпеки і з міжнародними інституціями та неурядовими міжнародними организациями;

. Проблеми роззброєння і нерозповсюдження зброї масового уничтожения;

. Допомога у «вдосконаленні законодавства у галузі военноцивільних отношениях;

Питаннями безпеки щодо збройних конфліктам та рішенням глобальних проблем займаються вчені, політичних діячів, неурядовими організаціями. Працюючи проводяться міжнародні і регіональні конференції, семінари й наради, видаються доповіді і збірники статей.

На цей час в усіх мають уявлення про існуючу небезпеку, про можливості і розмірі катастрофи із застосуванням зброї масового знищення (ЗМЗ). Людство не приділяє уваги цієї проблеми через неосведомлённости і неусвідомленості всієї глибини проблеми. У жодному разі зайве забувати у тому, що лише погроза застосування ЗМЗ, на жаль, присутній повсякденні через активну пропаганду насильства. Це явище відбувається в всьому світі. Президент Росії В. В. Путин сказав приблизно таке: Ми мають усвідомлювати, що нерозповсюдження ЗМЗ стала однією з найважливіших сучасних проблем, або навіть найважливішою. Річ у тім, що з настанням нової доби перед людством з’явилися якісно «нові виклики — нові види ЗМЗ, явище міжнародного тероризму, що ускладнило проблему його нерозповсюдження. Нерозповсюдження — це запобігання і недопущення появи нових держав, мають ЗМЗ. Зрозуміти це можна зробити так: Росія в змозі допустити появи нових ядерних держав.

Запобігання загрози поширення ЗМЗ визнано Росією, навіть іншими країнами як із основних цілей забезпечення їхніх національної безопасности.

Вперше світове співтовариство задумалося про нерозповсюдження ЗМЗ в 60-х роках уже минулого століття, коли вже з’явилися такі ядерних держав як, СРСР, США, Великобританія, Франція; та Китаю був готовий до них приєднатися. У той час серйозно подумали ядерному озброєнні і навіть зайнялися його розробками такі країни, як Ізраїль, Швеція, Італія й др.

У ті самі 60-ті року Ірландія стала ініціатором створення міжнародноправового документа, що й заклав підвалини нерозповсюдження ядерної зброї. СРСР, навіть Англія стали розробляти Договір нерозповсюдження створення ядерної зброї (ДНЯЗ). Вони і вони першими учасниками цього договору. Він було підписано 01.07.1968 року, але набрав чинності у березні 1970 року. Франція та Китаю вступив у цей договір кілька десятиріч спустя.

Його основні мети — припинити подальший поширення ЯО, стимулювати співробітництво у сфері використання атома з метою при гарантії сторон-участников, сприяти проведенню переговорів про припинення суперництва у сфері розробки ЯО з кінцевою метою його повної ликвидации.

Згідно з умовами цього договору ядерні держави беруть зобов’язання не надавати сприяння без’ядерною державам у придбанні ядерних вибухових пристроїв. Безъядерные держави зобов’язуються не виготовляти і навіть не набувати такі устрою. Один із положень Договору наказує МАГАТЕ здійснювати заходи гарантій, включаючи інспекцію ядерних матеріалів, які у мирних проектах без’ядерними державами — учасниками Договору. У ДНЯЗ (стаття 10, п.2) говориться, що за 25 років по його вступу Договору з скликаються конференція у тому, щоб вирішити, має він залишатися у силі чи ні. Звіти конференції проводилися відповідно до умов Договору кожних п’ять років, і в1995 року, що він підійшов до завершення 25- літнього періоду дії, боку — учасники одноголосно виступили за безстрокове його продовження. Вони також взяли три обов’язкові Декларації принципов:

. Підтвердження раніше виданих зобов’язань щодо ЯО і припинення всіх ядерних испытаний;

. Посилення процедур контролю над разоружением;

. Створення без’ядерної зони на Близькому сході з’явилися й суворе дотримання умов Договору нерозповсюдження всіма країнами без исключения.

Учасниками договору є 178 держав, включаючи існуючі ядерних держав (крім Північної Кореї), що виступили за режим контролю за ракетними технологіями. Є також чотирьох країнах, проводять ядерну діяльність, які вступив у Договір: Ізраїль, Індія, Пакистан, Куба.

Холодної війні супроводжували розробка й поширення ядерного зброї, як основними противниками, і різними неприсоединившимися країнами. Закінчення холодної громадянської війни дозволило країнам світового співтовариства скоротити, та був і нездатності ліквідувати ядерну зброю. У протилежному разі країни будуть неминуче втягнуті у процес поширення ядерної зброї, оскільки кожна релігійна «супердержава» прагне або зміцнити свою гегемонію, або зрівняти свій ядерний міць із міццю супротивника або агресора. Загроза поширення ЯО вперше і не меншою мірою, ядерних технологій і ноу-хау значно зросла з розпаду Радянського Союзу. Вперше стався розпад держави який володіє ЯО, держави — постійного члена ООН. Внаслідок цього з’явилися ще країни, мають ядерне озброєння. До цієї проблеми поставилися дуже серйозно, і крізь кілька днів Росія отримала повне право й обов’язки СРСР, пов’язані з ДНЯЗ. Так само вона отримала міжнародно визнане декларація про вічне володіння ЯО. Разом з ООН, ДНЯЗ фіксує за Росією статус великої країни на рівні таких країн як США, Китай, Англія, Франция.

Важливим елементом зміцнення режиму нерозповсюдження стала допомогу Заходу у цій галузі. Ця допомогу показує, що Захід хоче у країнах СНД джерело поширення загроз. На саміті великої вісімки у Канаді у липні 2002 року було прийнято важливі рішення щодо міжнародного тероризму, й поширенню ЯО.

Найважливішими складовими елементами режимів нерозповсюдження ядерної і іншого ЗМЗ являются:

. Система експортного контролю, куди входять налагоджену національну систему обліку, контролю та фіззахисту збройових матеріалів. Сюди і недопущення безконтрольного експорту невловимих технологій, в т. год. в електронному виде.

. Система внеможливлення відпливу мозгов.

. Безпека зберігання, складування, транспортування ЗМЗ і матеріалів, придатних щодо його производства.

. Система запобігання незаконному обігові ядерного чи іншого ЗМЗ і материалов.

Що ж до хімічного і біологічної зброї (МО), то головна проблема ось у чому: під час виготовлення він вимагає особливої технологічної бази, тому не можна створити надійний механізму контролю МО. Але хіба що не пішли створено міжнародно-правові документи, проводяться конференции.

Біологічна зброю ефективне засобом досягнення мети терористів: вона здатна вразити більше цивільного населення, а це надзвичайно приваблює терористів, може легко спровокувати паніку і хаос.

Тероризм — це велика проблема нашого часу. Сучасний тероризм виступає у вигляді терористичних актів, мають міжнародний масштаб. Тероризм з’являється, коли суспільство переживає глибоку духовну кризу, в першу очередь-кризис ідеології й державно-правової системи. У цьому суспільстві з’являються різні опозиційні групи — політичні, соціальні, національні, релігійні. Їх стає сумнівною законність чинної влади. Тероризм як масовий політично значиме явище — результат повальної «деідеологізації «, коли окремі групи у суспільстві легко ставлять під законність і право держави, і тих самооправдывают свій перехід до терору задля досягнення власних целей.

Головні стратегічні умови боротьби з терроризмом:

. відтворення стійкого блокового мира;

. блокування тероризму у початковій стадії і недопущення його становлення та розвитку структур;

. недопущення ідеологічного виправдання терору під прапорами «захисту прав нації «, «захисту віри «тощо.; розвінчання тероризму з усіх сил СМИ;

. передача всього управління антитерористичної діяльністю найнадійнішим спецслужбам при невтручання у тому роботу будь-яких тих органів управления;

. використання договору з терористами лише цими спецслужбами і лише прикриття підготовки акції з повному винищенню террористов;

. ніяких поступок терористам, жодного безкарного терористичного акту, навіть якщо це слід крові заручників і випадкових людей, оскільки практика показує, що кожен успіх терористів провокує подальше зростання терору, і кількості жертв.

Хотів би завершити статтю таким зверненням. Важливу роль грають питання, пов’язані з просвітою людей, особливо молоді. Слід виробити єдину систему боротьби з міжнародним тероризмом, головна місце відводиться профілактичних заходів. Просвітництво й обізнаність людей галузі роззброєння й нерозповсюдження ЗМЗ, і навіть тероризму одне з завдань, що потребує себе більшого внимания.