Відмивання коштів як феномен та вплив на економічну безпеку вітчизняної банківської системи

Відмивання коштів — це процес, за допомогою якого приховується існування, незаконне джерело або незаконне використання доходу, а потім цей доход маскується як такий, що отриманий на законних підставах. Це явище є реальною загрозою для економічної безпеки України та інших країн світу. Невжиття ефективних заходів протидії цьому явищу може призвести до занепаду внутрішнього господарства країни та втрати зовнішніх економічних зв’язків і, як наслідок, падіння рівня життя населення країни.

Проблематика економічної безпеки стала об'єктом посиленої уваги не тільки представників вітчизняної науки, але і владних структур, політичних партій, науковців, широкої громадськості останнє десятиліття. Не можна, звичайно, констатувати, що дана тематика не цікавила дослідників у радянський період, але інтерес підвищився з моменту економічних перетворень і системної кризи української економіки. Це призвело до виходу значної кількості робіт, присвячених проблемам економічної безпеки.

Крім того, окремі теоретичні та практичні аспекти проблеми забезпечення економічної безпеки досліджувалися Л. Безчасним, О. Бєловим, В. Бойком, М. Бурмистровим, О. Власюком, С. Воронцовим, В. Горбуліним, Б. Губським, П.Іващенком, Я. Жалілом, С. Коваленком, О. Користіним, Т. Ковальчуком, Т. Костюком, Є. Марчуком, Л. Мініним, С. Мочерним, О. Острим, М. Павловським, О. Подолякою, І. Шумилом та іншими.

Уперше термін відмивання коштів (money laundering) з’явився в Сполучених Штатах Америки, де в 30-х роках минулого сторіччя був введений у дію закон, що забороняв вільний обіг алкогольних напоїв. Це поклало початок так званому бутлегерству — масовій контрабанді алкоголю. Кошти, отримані в результаті подібних операцій, вкладалися в розвиток мережі «пральних закладів» по всій країні, і прибуток, отриманий від цієї діяльності, був вже легальним. Саме тоді цей прийом легалізації «брудних» грошей назвали «відмиванням», що досить поверхньо відображало сутність процесу перетворення нелегально отриманих коштів у легальні. Також, існує думка, що даний термін набув поширення під час відомого Уотергейтського політичного скандалу в США у середині 70-х рр., а у правовому контексті вперше використаний в офіційному значенні на судовому процесі у США в 1982 р., який був пов’язаний із конфіскацією легалізованих (відмитих) доходів від продажу колумбійських наркотиків.

З метою боротьби з легалізацією доходів, в країнах світу використовується організаційно — правовий механізм протидії, який вперше було створено і використано в США в 80-х роках минулого століття. Організаційно-правовий механізм протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом «спосіб організації і функціонування суб'єктів первинного фінансового моніторингу та органів державної виконавчої влади, які за допомогою встановлених законодавством повноважень і методів діяльності покликані досягти обґрунтованої мети у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Тривалий час суспільством вирішувалось питання впливу діяльності з відмивання коштів на загальну економіку держави. Звісно, окремі злочини, у нашому випадку легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і самі, в свою чергу, можуть викликати і викликають порушення економічної рівноваги на конкретному підприємстві, фірмі. Водночас, як соціальний феномен відмивання коштів стосується, насамперед, порушення економічної рівноваги на макроекономічному рівні. Це проявляється в порушенні рівноваги у суспільстві між прибутками та видатками, між інвестиціями та заощадженнями, між кількістю грошей та рівнем цін тощо. Уявний, на перший погляд, досить віддалений зв’язок між злочином, що розглядається, та зазначеними явищами при більш глибокому аналізі та врахуванні складних глибинних процесів, що мають місце у сучасних економічних системах, набуває досить реальних обрисів.

Особливості легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, полягають у тому, що «потерпілі» від злочинної діяльності (фізичні особи, господарюючі суб'єкти, держава) почасти і не підозрюють про це. Наприклад, у результаті зазначеної протиправної діяльності мають місце невиправдано великі фінансові втрати, втрачається довіра населення до діяльності банківських, інвестиційних та інших фінансових установ. Це, у свою чергу, уповільнює швидкість обігу грошових коштів, позаяк більшість населення у такій ситуації відмовлятиметься від зберігання своїх заощаджень в установах такого типу. А юридичні особи, перестраховуючись, відмовляються від укладання тих чи інших угод. Вочевидь, і це може викликати порушення економічної рівноваги, вплинути на стан розвитку економічної сфери суспільства загалом [2].

Виникнення будь-якого соціального явища обумовлене історичним розвитком конкретного суспільства. Деякі соціальні явища, наприклад протиправне посягання на життя людини, завжди сприймались суспільством негативно, позаяк вони посягають на основи існування людства, хоча їх юридична оцінка змінювалась залежно від розвитку суспільних відносин.

Отже, відмивання коштів, виконуючи свою специфічну функцію, стає механізмом, який забезпечує зв’язок легальної та нелегальної економіки. Основним аргументом є те, що офіційна і нелегальна економіки існують у симбіозі, сполучною ланкою між якими виступає процес відмивання коштів. Якби не існувало відмивання коштів нелегальна економіка потерпала б від недостачі ресурсів. Тому, ні думку автора, правильним є і протилежне твердження: у випадку поглинання нелегальної економіки офіційною не існувало б попиту на відмивання коштів.

Як феномен, що пов’язує формальну і неформальну економіки, відмивання коштів є динамічним процесом. Новітні методи і технології можуть використовуватися для створення гармонійних, адаптивних і гнучких стратегій, що дозволяють ділкам переміщати власні ресурси між двома економіками у будь-якому напрямі і на постійній основі. Відмивання коштів у цьому процесі є ключовим моментом з огляду на три причини. По-перше, воно дозволяє кримінальним ділкам черпати ресурси з легальної економіки і використовувати їх як вкладення у свою кримінальну діяльність. По-друге, воно сприяє диверсифікації через інвестиції в інші формальні та неформальні підприємства. По-третє, воно дозволяє використовувати послуги, запропоновані в офіційному секторі фінансових послуг, для захисту незаконно отриманих засобів від інфляції. Відтак, відбувається злиття неформальної і формальної економічної діяльності. Злочинні ділки мають доступ до фінансових ресурсів, отриманих унаслідок незаконної діяльності для інвестування у формальну економіку, і навпаки, вони можуть використовувати власні доходи для інвестування у подальшу незаконну діяльність [1].

За сучасних умов фінансова сфера організаційно сформованого злочинного угруповання не може існувати без злагодженого механізму легалізації своїх кримінальних доходів. Фінанси злочинного походження повинні легалізовуватися, щоб мінімізувати можливість встановлення реальних злочинних джерел їх походження, для реалізації можливості використання отриманих злочинних доходів, для розширення фінансової бази та впливу організованої злочинності в легальному секторі економіки та суспільно-політичному житті країни.

На початку 90-х рр. минулого сторіччя в Україні та інших країнах пострадянського простору сформувались передумови переходу економіки від тоталітарної, адміністративно — командної до ринкової системи господарювання. Відбулась зміна суспільного ладу, внесено якісні зміни як в економічні відносини, так і до самого способу життя населення.

На підставі аналізу функцій банків, щодо протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, робимо висновок, що банки є суб'єктами внутрішнього фінансового контролю в зазначеній сфері і здійснюють фінансовий контроль у формі внутрішнього фінансового моніторингу. І саме тому процес виявлення потенційних економічних загроз і ризиків (в т.ч. відмивання кримінальних коштів) і забезпечення адекватної системи економічної безпеки вимагає виваженого, професійного ставлення як на державному рівні, так і на рівні окремої банківської установи [3].

Список використаних джерел

• 1. Користін О.Є. Відмивання коштів: теоретико-правові засади протидії та запобігання в Україні: [монография] / О.Є. Користін. — К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. — 448 с.
• 2. Лаптев С. М., Денисенко М. П., Кабалов В. Г., Лобунь О. С. Банківська діяльність (вітчизняний та зарубіжний досвід): Навчальний посібник. Н К.: ВД «Професіонал», 2004. — 320
• 3. Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. Н Харьков: Легас, 2003. Н 360 с.