Введение нових правив у орфографії німецькій языке

Міністерство загального характеру і професійного образования.

Череповецький Державний Университет.

Запровадження нових правил орфографії німецькій языке.

Виконали: студентки I курса.

Розанова Є. У. и.

Волкова А. група Э-12.

Перевірила: науковий руководитель-ассистент кафедри німецької мови і технічного перевода.

Кудряшова М. П.

Череповец 1999 г.

Наша робота присвячена запровадження нових правил орфографії німецькій мові. Актуальні події у німецької мовної культурі - запровадження з 01.08.98 р переважають у всіх німецькомовних державах (Німеччина, Австрія, Швейцарія і Ліхтенштейн) — нової орфографії німецької мови, над проектом якої вчені цих країн працювало більше 40 років (починаючи з 1954 р.). Нова орфографія, як і і правил листи 1902 р., пропонує компроміс, оскільки кінцевою метою реформи орфографії неспроможна бути досягнуто негайно через труднощі, що з реалізацією нових правил. Перехідний період, протягом якого використання старих норм справді, триватиме до 01.08. 2005 г.

1 липня 1996 р. уповноважені представники Німеччини, Австрії, Швейцарії, Ліхтенштейну й низки країн, у яких мешкають німецькомовні меншини, зустрілись у Відні у тому, щоб узяти остаточне вирішення питань щодо нової орфографії німецької мови. Було одноголосно вирішено, нові орфографічні правила офіційно ввійдуть із 1 серпня 1998 р переважають у всіх зацікавлених країнах одночасно; протягом тривалого терміну відбуватиметься їх практичне освоєння (написання по чинних правилам нічого очікувати вважатися неприпустимим), і з 1 серпня 2005 р. дані нові правила будуть повсюдно обов’язковими. Таким чином, остаточно підведено риску під зусиллями фахівців реформувати німецьку орфографію, розпочатими у країнах німецької мови невдовзі після закінчення Другої Першої світової з 1954 г.

Оскільки орфографічна реформа також не змогла дозволити найбільш спірні питання правопису, не дивно, у наступні десятиліття вони привертали до собі увагу, як з боку лінгвістів, і зі боку шкільних вчителів, редакторів видавництв, письменників та широких кіл спільноти у країнах німецької промови. Проте особливо наполегливо назрілі проблеми німецької орфографії стали підніматися лише післявоєнний час, початку 50-х рр. У 1954 р. в Штутгарті була скликана конференція, у якої брали участь фахівці обох німецьких держав — ФРН та НДР, і навіть Австрії та Швейцарії. Результати обговорення були викладені в про «Штутгартских рекомендаціях», котрі містили, зокрема, такі радикальні для традицій німецького правопису пропозиції, як запровадження написання іменників з малої букви (Kleinschreibung), оскільки після реформи датської орфографії 1948 р., німецьку мову серед європейських мов залишився єдиним, де зберігається написання іменників з великої літери. У цілому нині було сформовано дев’ять засад, якими передбачалося впорядкування орфографирования іншомовних слів, позначення довготи і стислості гласних та інших. Вже, попри складність проведення таких радикальних орфографічних заходів, зі боку лінгвістів НДР, зокрема, виказали готовність до погоджених дій, однак у інших країнах подальше обговорення рекомендацій не призвело до загальним поглядам. Тож якщо до ФРН створена 1956 г. робочу групу фахівців (Arbeitskreis) під час численних Засідань виробила пропозиції, учитывавшие переважно «Штутгарские рекомендації», обговорюваних потім у 1958 р. в Вісбадені («Висбаденские рекомендації»), то, при обговоренні обох версій «Рекомендацій» Австрія і Швейцарії позитивних рішень був прийнято. З тих пір минуло вже зібрано понад 40 років, а німецька орфографія продовжувала у своїй суті залишатися такий, вона була узгоджено прийнята немецкоязычными країнами від початку нашого века.

Початком цієї нової етапу планомірної діяльності учених стало нараду германістів в 1973 р. у Берліні (НДР), якою з доповіддю «Лінгвістичні основи реформи німецької орфографії» виступили відомі лінгвісти Д. Нериус і Ю. Шарнхорст. Пізніше тут було опублікована ціла серія робіт, у якому досліджені питання історії складання німецької орфографічної системи, проблеми застосування сили у сучасній мовної практиці, і навіть розроблено детальні пропозиції, створені задля її реформу. Завершальним працею у серії стала книга «Німецька орфографія» («Deutsche Orthographie»), яка являла собою не лише своєрідну наукову енциклопедію німецької орфографії, а й звернений у майбутнє проспект, з урахуванням якого міг би розвиватися зусилля, створені задля її совершенствование.

Робітники групи фахівців у країнах німецької промови змогли зберегти науковий інтерес до проблеми вдосконалення німецької орфографії й забезпечити високий рівень наукового співробітництва вчених та взаємодії, що дозволив їм підготувати колективний наукова праця «Deutsche Rechtschreibung. Vorschlage zu ihrer Neuregelung», опублікований в Тюбингере 1992 р., чому, безумовно, сприяло й що сталося 1990 р. возз'єднання Германии.

Як підкреслювалося у вступної частини цієї міжнародного праці, сформульовані ньому пропозиції щодо врегулюванню німецького правопису є підсумок «інтенсивних зусиль і особливо конструктивної співпраці робочих груп товарів із різних стран».

Основні пропозиції щодо реформи наявної системи орфографії концентруються навколо проблем тих конкретних її частин, що виникли іще за розробці орфографічної реформи, але були тоді прийнято, т. е. центрі уваги виявилися відкладені раніше питання (звукобуквенные співвідношення, слитно-раздельное написання слів, орфографирование запозичених і іншомовних слів та інших.), з другого боку, назріла потреба звернутися до таких своєрідним традиціям німецького правопису, які вже привертали до собі критичний інтерес, як, наприклад, написання іменників з великою літери. Відповідно до цим змістовна частина програмного праці містить шість спеціальних розділів, у яких викладаються основні стану та принципи врегулювання німецького правопису: звукобуквенные співвідношення під час написання слів, включаючи питання орфографирования запозичених і іншомовних слів; правила злитого і роздільного написання; написання складних слів і словосполучень через дефіс; правила написання слів з великою й маленькою літери; система знаків препинания; словоі слогоделение за тими словами за її перенесення наприкінці строки.

У своїй сукупності вони є настільки складну і всеосяжну програму змін у системі орфографії німецької мови, у разі її одномоментного офіційного прийняття виникає ситуація кризового стану, подолання якого знадобляться довгі роки і величезні матеріальні витрати. З цих і багатьох інших соціально значущих причин та соціальні обставини до нашого часу зберігалося скептичне ставлення щодо запропонованої реформі, але це бачиться цілком обгрунтованим, в особливості з урахуванням, що позитивне рішення поведінки орфографічною реформи, у узгодженому обсязі без будь-яких вилучень має бути законодавчо заведено міжнаціональному надгосударственном (Німеччина, Австрія, Швейцарія) рівні, ніж піддавати ризику розпаду те що єдність орфографії німецької мови певними односторонніми действиями.

Згаданий спільна робота фахівців країн німецької мови, опублікований, як, 1992 р., було підготовлено ролі остаточного узгодженого документа для засідання «Віденські розмови про політичну реформу німецької орфографії», котрого 1993 р. Тим більше що це засідання на Відні відбулося лише листопаді 1994 р., якому було запропонована оброблена версія підготовленого і опублікованого в 1992 р. праці, оскільки що відбулися протягом 1993 р. обговорення опублікованих пропозицій викликали у Німеччині, і у Австрії, але Швейцарії відповідні пропозиції, які було розглянути, і знову узгодити з усіма учасниками на початок роботи віденського заседания.

Що Відбулися у Відні обговорення й прийняті рішення й виробництвом призвели до того що знаменній події, открывшему новий етап у розвитку та вдосконаленні німецької орфографічною системы.

Отже, із серпня 1998 р. у країнах німецької промови набрали чинності нові орфографічні правила. Проте вже 1995 р. тут почалося досить потужне пропагандистське информационно-методическое наступ, покликане завчасно ознайомити носіїв мови про те, що очікує у майбутньому у найважливішій сфері норм системи письмового літературної мови, що у ній утворюють її графічний уровень.

Як спеціального додатку до виданню орфографічного «Дудена» наводиться повний текст прийнятого законодавчого документа, до складу якого у собі 112 параграфів, у яких докладно викладаються різні правила написання слів і пунктуационного оформлення пропозицій у німецькому языке.

Автори концепції орфографічної реформи офіційна міжнародна комісія, яка ухвалила від імені своїх країн час рішення про схвалення узгодженого документа, виходили зі сподіванки, завдяки новими правилами німецьке правопис отримає деяке «полегшення», але з змінить скількинибудь значно звичний графічний образ німецької мови. Наскільки збудуться ці чекання, покаже лише час, але вже настав перше ознайомлення з новими правилами немає сумнівів щодо тому, що це завжди буде непростий шлях засвоєння нового, оскільки цьому зачіпаються не якісь окремі приватні становища, а багато фундаментальні принципи орфографирования слів у тому різних словоизменительных і морфолого-графічних позиціях, яких і при «старих» правилах не вдавалося домогтися помітних успіхів правильного использования.

Передусім слід відзначити, що зберігається принципове положення про написанні іменників з великої літери, оскільки спроби авторів нової концепції домогтися скасування цієї практики, сохранявшейся в такій формі нині лише німецькою мовою, було відкинуто то представниками Австрії, то представниками Швейцарії, то майже усіма членами комісії разом поки що не ранніх етапах розробки проекту реформи, в 50-ті рр. Понад те, нові правила вимагають написання іменників з великою літери навіть у тому випадку, як у складі словосполучень стала звичним написання іменника з малої літери, наприклад: нинішнє написання: in bezug auf «щодо когось» -нове написання: in Bezug auf. Порівн. також: heute mittag «сьогодні у полудень" — heute Mittag; auf deutsch «німецькою» — auf Deutsch. З іншого боку, як і допускається варіювання: zugrunde «повністю» і zu Grunde. Порівн. також: hierzulande, «тут» — hier zu Lande; zugunsten, «на користь кого-л.» — zu Gunsten.

Одночасно вносятя суттєві корективи в написання німецьких слів даного слова. Так, слово behende, «моторний, спритний» пропонується писати: behande, похідне від Hand, «рука». Порівн. також: старе Stengel, «стебло» — нове Stangel, похідне від Stange, «жердина; штахетина; пруть». Значна строкатість утворюється під час орфографировании запозичених слів. Тож якщо за старими правилам слово Boucle, «букле» мало лише даний графічний варіант, той зараз припускається і «онемеченная» форма: Boucle/Buclee. Порівн. також: Variete, «вар'єте» — Variete/Varietee; «графолог» — Graphologe/Grafologe. Такі «онемеченные» графічні варіанти допускаються за збереження старих запозичених форм у великих групі слів грецького происхождения: Asthma «астма» — Asthme/Astma; Rhythmus, «ритм» — Rhythmus/Rytmus; Alphabet, «алфавіт» — Alphabet/Alfabet тощо. д.

Крім розділу про звукобуквенных співвідношеннях під час написання слів, про що йшлося вище, реформа зачіпає ще п’ять сфер орфографії: роздільнозлите написання слів, написання слів через дефіс, написання слів, написання слів із хворою чи маленької, пунктуація, перенесення слів (поділ слова) наприкінці строки.

Загальне враження після детального ознайомлення з новими принципами німецької орфографії досить суперечливим. З одного боку, справді помітно спрощуються правила слогоделения при перенесення слів в кінці рядки, допускається велику свободу при орфографировании запозичених слів, наприклад, за тими словами грецького походження, за тими словами із французької мови; з іншого боку, вносяться радикальні зміни у графічне оформлення багатьох німецьких слів (при словоизменении форм від одного кореня), написання іменників у складі словосполучень з великою буквы.

Ще не оговтавшись з’явиться, нові правила піддаються досить жорсткої та нерідко цілком обгрунтованою критиці, хоча справу, так би мовити, вже зроблено: закон діє і вступає повсюдно з із серпня 1998 р. Треба визнати, що у відомої мері лишилися поза увагою висловившись ще раніше побоювання багатьох фахівців у тому, що таке всеосяжні зміни внесуть ще більші труднощі, щоб всіх носіїв німецького языка.

Нині в усіх країнах німецької промови, як і в державах, де живуть німецькомовні національні меншини (Бельгія, Франція, Угорщина, Румунія та т. буд., сюди ж належить і Росія, при цьому такі країн СНД, як Казахстан, Киргизія та ін.), і навіть там, де німецьку мову має поширення як предмет шкільного і вузівського вивчення, починається методична підготовка до поступового переходу на систему орфографії. Вже зараз у цьому стосунках із боку Німеччини всім зацікавленим країнам виявляється необхідна методична допомогу, розсилаються орфографічні словники і довідники, книжки знайомить із повний текст положення про реформі німецької орфографії. Ця робота займе довгі роки, та й перехідний пе-ріод встановлено до 2005 года.

Безумовно, наважуючись запропоновану реформу орфографії, яка існувала німецькою мовою близько 100 років, автори керувалися найкращими спонуканнями: удосконалювати німецьку орфографію з урахуванням накопичених проблем, аби відповідати завданням у сфері культури німецької мови з його сучасному этапе.

Проте одне: раніше багато носії німецької мови писали листи і свої твори з допомогою «Дудена» б під руками, нині двоколірний орфографичский «Дуден» ступає довгі роки всім неодмінною настільною книжкою сенсі цього слова.

БИБЛИОГРАФИЯ:

1. Duden Die deutsche Rechtschreibung.

Bang1 Dudenverlag Mannheim Leipzig. Wien Zurich.

2. Вісті а. Серія літератури та языка.

1997 р., тому 56, № 6, з. 9−13.

3. Deutsch-russisches Wortebuch. Mit etw 95 000 Stichwortern — Verlag.

Russkij.

Jazik — M. 1993.

4. Der kleine Duden. Fremdworterbuch — Dudenverlag. Mannheim Leipzig.

Wien. Zurich.

5. Der kleine Duden. Deutsches Worterbuch — Dudenverlag Mannheim.

Leipzig. Wien. Zurich/.