Двуязычие і батьки

Двуязычие і родители

Александра Эстрина.

Можно чи забути рідна мова? Ні, неможливо. От і новий вивчити — німецький, скажімо, — це складно. Так розмірковують люди, недавно що прибули до чужої країни про те, щоб залишитися у нашій країні на термін, може, навіть назавжди.

" Старша дочь-эмигрантка у відповідь закиди: «Чому так я — не відчуваю російського мови?

Я російської навіть вельми відчуваю! ««.

из книжки Михайла Безрідного «Кінець Цитати » .

Освоение іноземних мов виявляється найчастіше складним завданням, у якому впираються й інші складності адаптації й інтеграції. І ось парадокс. Діти швидше батьків выучивают мову країни й … досить швидко забувають рідний. І відбувається завжди, а то й намагатися збалансувати обидва мови, тобто виростити дітей двуязычными.

Параллельное освоєння двох мов можна і закономірним культурним ходом нічого для будь-якого емігранта. Пригадаємо чистий і чарівний у своїй старомодності російську мову першої хвилі еміграції, як старшого покоління, продовжує їх дітей. І це з, зазвичай, хорошому володінні мовою країни. Отже, для емігранта питання у тому, щоб виховати й утворити своїх дітей те щоб двомовність розкрилося своєї плідної стороною (приклад Набокова), а чи не обернулося сумішшю «французького з нижньогородським » .

Условием двомовності є що ситуація, у якій рідна мова за тими або іншим суб'єктам причин не збігаються з мовою країни проживання. І насамперед, звісно, двомовність стосується дітей. Вони мають унікальна можливість вивчити мову країни і зберегти у своїй рідна мова, тобто вбити відразу і особливого напруги відразу двох зайців. Доля, яку мріють багато людей, вони виявилися по закордонах вже у свідомому возрасте.

Но, на жаль, ідеальні білінгви досить поодинокі. Виходить, що ні кожен здатний подолати дві мови. Може, ми вимагаємо занадто багато очікувати від дітей? Нехай краще вивчать як слід одну мову — складний і постійно вислизаючий від дорослих мову країни — й т. е. Ні, годі думати, що дві, а окремих випадках і трьох, мови це непомірна навантаження маленький мозок дитини. Дитячий розум цілком можна з ним упоратися, при цьому не обов’язково має бути вундеркіндом. Ось тільки у цьому, як зберегти й вивчити обидва мови без втрат, тобто те щоб де вони затормаживали розвиток одне одного.

В свідомості двомовної дитини два постійно та розвитку мови конкурують друг з одним. На різних дільницях шляху переважає то одну мову, то інший. Але згодом домінуватиме лише з них. Як свідчить досвід, двомовні люди лише з мов можуть стовідсотково назвати своїм родным.

Так чого ж, чого ж утримати вислизаючий рідна мова, наприклад, російськомовного дитини на Німеччини? Насамперед, необхідно чіткий поділ мов: німецький ні проникати у російський письменник і навпаки. Маленькі діти зазвичай готові прийняти такі правил гри і продовжує діяти за принципом: «З мамою йде мова російською, і з татом — німецькою «(випадок змішаного шлюбу) чи «у садку — німецькою, а вдома — російською ». Та оскільки рідна мова має все-таки меншою реальністю, ніж мову країни, він повинен постійне підкріплення. Тут великій ролі можуть зіграти бабусі та дідусі. Загальний мову бабусь та онуків — російський, й немовля швидко розуміє, що переходити із нею німецькою безглуздо. Дуже добре помістити дитини на ситуацію, максимально наближену до бойової, тобто відправити спогадами у країну рідного языка.

Для дітей шкільного віку мову країни стає найзручнішим і багатим засобом висловлювання думки. І тоді поділ мов може зіграти злий жарт з нині двомовними дітьми. Коли дитина емігрантів розмовляє будинки з батьками російською, то зовсім не від ясна річ, що може переказати російською главу німецького підручника по біології. Звісно, потрібно працювати з дитиною російською мовою і читанням, але з менш важливою частиною навчання є фільми, книжки (навіть прочитані батьками вголос) і спілкування «німецькі «теми російською. Усе це збільшує реальність мови окремо від природною культурної середовища, і, найголовніше, дає можливість розуміння рідний культури, навіть якщо діти не оволодіють мовою досконало.

Двуязычие і политика

В двуязычном освіті дитини беруть участь батьки та школа, і навіть громадські структури приймаючої країни. Тому тема двомовної виховання й життєздатного утворення виключно політизованою. Складається таке враження, що у словнику лівих демократичних сил слово двомовність вживається як абсолютний антонім таких понять, як расизм, сегрегація й утиски національних меншин. Це переконання у повній політичної коректності викладання рідної мови еміґрантів у державних школах привело і в Америці до несподіваних результатам.

С 1960;х років почався бум билингвального навчання у Північній Америці. Виникла маса теорій двомовності, і з ними методик навчання. Насправді виявилося, що які завжди вдається зберегти рівновагу між ідеями інтеграції і збереження культурних коренів. Таким антипримером стала політика каліфорнійських державні школи щодо двомовності. У цих школах викладання на англійській передувало кілька років навчання виключно рідною (іспанському) мові - найчастіше шість-сім років. За однією з теорій, саме рідна мова мав дати добрячу основу вивчення мови країни. Через війну, діти або не мали можливості продовжити своє шкільне навчання, позаяк у старших класах (High-school) був запропоновано навчання іспанською. Така педагогічна практика призвела до того, що 46 відсотків испаноязычных учнів не заканчивало школу взагалі. Американська демократична ідея у тому, що кожен людина незалежно з його походження одержує у США рівних прав і можливості, призвела до прямо протилежних результатів: дедалі більшої геттоизации іспанськомовного населення і ще відсутності якихось професійних перспектив молодого покоління. У червні 1998 ця освітня практика була з гнівом відкинута під час референдуму, і кимось, саме латинами, які складають у Каліфорнії 30 відсотків населення.

В Німеччини ситуація двомовності розглядалася з протилежного кінця: колись всього треба дітей іноземців навчити німецької мови, ну, а рідна мова — це вже приватна проблема батьків. Ось і залишалося багато років вивчення рідного мови — справою батьків, консульств, церков або громадських організацій, тільки німецької школи.

Левое демократичне крило німецької громадськості виступало багато десятиліть за визнання двомовності державної проблемою. Це означає, передусім за право іноземців на власну культуру. Становище, викликають масу емоцій як справа, і зліва. Головним доказом цих міркувань було чітке розуміння, що, позбавляючи дітей можливості повноцінного оволодіння рідною мовою, їх позбавляють культурних коренів. Національна культура ж для дітей переселенців, біженців і «гастарбайтерів «важливою частиною цьогорічного їх самосвідомості. На думку цих ініціатив, освітні структури повинні запровадити в навчального плану турецький, грецький, італійський чи російську мову. Це дасть іноземцям відчуття, що й культура гідна поваги та визнається німецьким суспільством як рівноправна. Завдяки цьому, виникла офіційна можливість двомовної дітей іноземців у Німеччині. Тож з 1997 у Гамбурзі введено викладання рідної мови всім дітей, розмовляючих будинку на німецькою мовою. Це означає, кожен такий дитина має право додаткові заняття мовою у своїй гамбурской школі, чи в організованих школою групах. Така практика в існує нещодавно Грузія й ще ні в всіх землях вона підкріплена політичними і правовими рішеннями.

История останнього століття — це історія міграції народів. Людина ХХ століття рухливий, свідомо чи несвідомо він іноді проходив свого життя за два, три, чотири країни, культури, мови. Культурне й мовне розмаїтість розлите у часі і просторі. І хоч термін «мультикультуральность «німецькій контексті злегка віддає демократичної ідилією, культурна різношерстість сучасного суспільства стає дедалі більшої реальністю нам наших дітей. «Мультикульти «насувається неминуче, що саме двомовність чи двукультурие може дати необхідну частку відкритості цьому складного і многообразному миру.

P. S. Дочка російських еміґрантів у Ізраїлі зустрічі з родичами з Санкт-Петербурга вигукнула: «Я спілкуватися з Вами російською, і якщо я помилюся, тато мене полагодить » .

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.