Аналіз використання підприємством ресурсів

Вступ

В сучасних умовах господарювання в умовах переходу до ринкових відносин економіка потребує глибоких і структурних зрушень.

В цих умовах центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція, надаються послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання економічних витрат ресурсів, застосування висопродуктивної техніки. На підприємстві намагаються знизити витрати до мінімальних. В умовах ринкової економіки «виживає» лише те підприємство, яке більш компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечує прибутком кваліфікованих робітників.

Ринку великої держави з такою як в Україні створеною системою структурного господарювання, високим рівнем монополізму в промисловості, залежністю тисяч промислових підприємців від постачальників окремих видів продукції, що залишилися за межами державних кордонів. Сьогодні потрібно розробити не тільки довгострокову програму поетапного розвитку ринкового сектору економіки, а й визначити найефективніше співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням. Розбудова ринкового сектору економіки має базуватися на програмі поступової приватизації, розширення підприємства, створення розгалуженої структури ринку, підвищення ефективності виробництва.

Ефективність виробництва на підприємстві тісно пов’язана з проблемою економії всіх видів ресурсів, бо вони є обмеженими. Раціональне використання трудових і виробничих ресурсів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язані з використанням факторів виробництва, що веде до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутків підприємства.

Метою курсової роботи є оволодіння методичного розрахунку показників ефективності використання виробничих ресурсів, напрацювання навичок оцінки техніко-економічної інформації з метою вивчення виробничого потенціалу підприємства.

В роботі були поставлені наступні завдання:

— проаналізувати теоретичні аспекти ефективності використання ресурсів підприємства;

— розглянути основні техніко-економічні показники ВАТ «Хмельницький цукровий завод»;

— провести аналіз ефективності використання ресурсів підприємства;

— розробити шляхи підвищення економічної ефективності діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження виступає ВАТ «Хмельницький цукровий завод», який спеціалізується на випуску цукру.

Предметом курсової роботи являється виробничі ресурси, котрі використовуються на підприємстві.

Теоретичною і методологічною основою роботи є метод теоретико-емпіричного дослідження, який включає у себе аналіз і синтез, історико-логічну аргументацію, порівняння й узагальнення.

Інформаційна база: під час виконання даної роботи були використані різноманітні наукові праці, посібники з економіки, соціальної статистики тощо.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку посилань (20 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 44 сторінках друкованого тексту. Матеріали містять 11 таблиць.

1. Теоретичні аспекти ефективності використання ресурсів підприємства

1.1 Ефективне використання ресурсів підприємства

господарський ресурс економічний Ринкові відносини — форма зв’язку між виробниками і покупцями, тобто механізм узгодження їх дій. В процесі цих відносин становиться ефективність всіх сфер економіки та кожного підприємства окремо [7, c. 83].

Важливою ланкою ринкового механізму є конкуренція. Це ключове поняття, що є змістом ринкових відносин. Досвід західних країн показує, що конкуренція виступає як важливий фактор стимулювання господарської активності, збільшення різноманітності і підвищення якості продукції, зниження затримок і стабілізації економічного росту.

В нашій економіці роль конкуренції незначна. Вона тільки зароджується і проявляється в окремих галузях. Розробка конкурентної стратег дозволяє галузям і підприємствам підвищувати ефективність господарської діяльності і вийти на світовий ринок товарів і організації торгівлі.

Кожне підприємство приймає рішення для вирішення сукупності питань: на якому ринку реалізовувати свій товар, які технології використовувати для виробництва і реалізації товарів, яка структура ресурсів необхідна і як розподілити трудові, матеріальні і фінансові ресурси; яких показників повинно досягнути підприємство за певний період, особливо по якості і технічним характеристикам, ефективності виробництва і збуту.

Існують наступні цілі діяльності підприємства [5, c. 43]:

— завоювання і збереження певної частини ринку для окремого товару і для всього асортименту;

— підвищення якості всього товару;

— отримання прибутку від господарської діяльності;

— досягнення певних переваг в якості товарів і їх диференціації (забезпечення покупців товарами нової якості), зниження витрат (собівартості);

— забезпечується підвищення ефективності використання матеріальних і трудових, фінансових ресурсів;

— прагнення зайняти лідируюче положення в сфері технології і так далі.

В кожній національній економіці є невичерпні резерви підвищення ефективності як на підприємстві, так і в галузях. Зміна цих показників в сторону підвищення ефективності в даному періоді порівняно з величиною в попередньому періоді свідчить про ефективність роботи підприємства за вказаними напрямками.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, що за своїми віковими, віковими, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси, реальні (ті люди, які вже працюють), та потенційні (ті, що колись можуть залучені до конкретної праці) [19, c. 38].

Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни — персона, кадри, трудовий колектив.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку тощо) факторів. Вплив останніх характеризується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість пасивного (працездатного) населення, загальноосвітній цього рівень, пропонування робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Персонал підприємства — це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності [17, c. 51].

Кадри — це спеціалісти або працівники, що мають достатньо високий рівень кваліфікації та значний стаж роботи на даному підприємстві [16, c. 69].

На формування різних видів структур персоналу та трудових ресурсів в Україні (як на макро — так і на мікрорівні) у найближчі роки впливатимуть фактори та загальні тенденції [20, c. 72]:

— інтенсивний перерозподіл працівників із промисловості та сільського господарства в інформаційну сферу та у сферу праці з обслуговуванням населення;

— включення до складу трудових ресурсів працівників з більш високим освітнім рівнем, ніж у тих, що вибувають за межі працездатного віку;

— підвищення частини допоміжної розумової праці (нині вона в кілька разів менша, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою);

— уповільнення темпів зниження частини малокваліфікованої та некваліфікованої праці у зв’язку з різким скороченням за останні п’ять років технічного переозброєння діючих підприємств;

— зростання попиту на кваліфіковану робочу силу, що може значною мірою задовольнитися за рахунок безробітних з категорій працівників та спеціалістів;

— інерція системи освіти, яка продовжує відтворювати кваліфіковані кадри в основному за старою фаховою системою.

1.2 Показники ефективності діяльності підприємства і використання окремих видів ресурсів

Ефективність — це категорія яка складається на підприємствах під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів: економічних, правових, соціальних та інших. Це обставина і той факт, що ефективність підприємства в різних видах (ефективність господарської діяльності підприємства, використання різних ресурсів, виробництва та інше) являється причинами використання для її кількісної оцінки множини показників [4, c. 72].

Практичне використання системи показників в економічній ефективності в галузях і господарських суб'єктах передбачає [4, c. 75]:

— орієнтацію підприємства (галузей) та інтенсивний шлях розвитку і досягнення більш високого рівня ефективності в економіці;

— виявлення резервів подальшого вдосконалення господарської діяльності підприємства (галузей) на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, досконалої технології і покращення організації виробництва;

— створення діючого механізму підвищення ефективності.

Показники ефективності використання робочої сили визначаються як співвідношення об'єму реалізованої продукції чи ефекту у вигляді прибутку із середньорічною чисельністю робітників чи сумою затрат на оплату праці всіх робітників. Для більш детального вивчення тенденції зміни цього показника в динаміці необхідно проаналізувати долю витрат на заробітну плату, долю приросту об'єму реалізованої продукції за рахунок підвищення продуктивності праці і зміни чисельності робітників, співвідношення темпів росту продуктивності праці і середньої заробітної плати. При вивченні всіх цих показників необхідно виявити причини їх зміни і робити конкретні розрахунки впливу на ефективність зміни кожного із вивчених показників.

Показник ефективності використання оборотних засобів передбачають розрахунок об'єму реалізованої продукції на одну гривню оборотних засобів (число оборотів) і оборотність оборотних засобів до одноденного об'єму реалізованої продукції.

Показники ефективності основних фондів включають фондовіддачу у вигляді об'єму реалізованої продукції на одну гривню середньорічної вартості основних фондів, фондоозброєність яка обчислюється як середня величина основних фондів в розрахунок на одного робітника. При вивченні показників цієї групи потрібно враховувати степінь використання новітніх технологій, структуру основних фондів і роль в їх загальній величині долі активної частини, рівень використання потужності станків і обладнання, а в торгівлі забезпеченість населення торгівельною площею в кв. м. на 1000 жителів.

На кожному підприємстві вивчаються показники, що характеризують ефективність виробничих затрат ні здійснення господарської діяльності, виробнича і загальна собівартість, їх доля в ціні продукції, об'єм реалізованої продукції на 1 грн. витрат.

Велике значення мають показники ефективності використання ресурсів, обчислення на основі прибутку. Мова йде про показники рентабельності, які визначаються як співвідношення прибутку з усіма чи конкретними видами ресурсів або витрат [18, c. 59].

1.3 Основні напрямки підвищення ефективності підприємства

Перехід до ринкових відносин потребує глибоких зрушень в економіці - вирішальній сфері людської діяльності. Потрібно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних факторів економічного росту. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації і ефективності з визначально-розвиненими виробничими силами і виробничими відносинами, добре налагодженим господарським механізмом.

Найважливішим фактором підвищенням ефективності суспільного виробництва, забезпечення його високої ефективності був і є науково-технічний прогрес. Який в сучасних умовах формування ринкових відносин застосовується революційно, якісні зміни, перехід до принципово нових технологій, до техніки майбутніх поколінь — докорінне переозброєння всіх галузей народного господарства на основі новітніх досягнень науки і техніки.

Найважливіші шляхи науково-технічного прогресу [2, c. 81]:

— широке освоєння прогресивних технологій: мембранної, лазерної, плазматичної, технологій з використанням надвисокого тиску і імпульсних навантажень;

— автоматизація виробництва — швидкий розвиток робототехнікою, роторних і роторно-конвеєрних ліній, гнучких автоматизованих виробництв, що забезпечує високу продуктивність праці;

— створення і використання нових видів металопродукції, пластичних мас, композитів, металічних порошків, кераміки та інших прогресивних конструкційних матеріалів.

Отже, по мірі розвитку ринкових відносин почнуть приділяти належну увагу розвитку виробництва на перспективу і будуть направляти необхідні засоби на нову техніку, поновлення виробництва, на освоєння і випуск нової продукції.

Одним із важливих факторів інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва є режим економії. Ресурсозабезпеченість повинна перетворитися у вирішальне зниження задоволення потреб паливо, енергією, сировиною і матеріалами. У вирішенні всіх питань важлива роль належить промисловості. Передбачається створення і оснащення суспільного господарства машинами, обладнанням, що забезпечує високу ефективність використання конструкційних та інших матеріалів, сировинних і паливних ресурсів, створення і застосування високоефективних маловідходних і безвідходних технологічних процесів.

Одним із факторі інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності - вдосконалення структури економіки. Більш високими темпами необхідно розвивати галузі, що забезпечують науково-технічних прогрес і вдале вирішення соціальних задач, добиватись покращення пропорції між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, галузями агропромислового комплексу.

Важливе місце у підвищенні ефективності виробництва займають організаційно-економічні фактори, включаючи управління. Особливо збільшується їх роль з ростом масштабів суспільного виробництва і вдосконалення раціональних форм організації виробництва — концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування [8, c. 73].

Потребує подальшого розвитку і вдосконалення виробничо-соціальна інфраструктура, що має вплив на рівень ефективності виробництва. В управлінні - це вдосконалення самих форм і методів управління, планування, економічного стимулювання всього господарського механізму; в плануванні - збалансованість і реальність планів, оптимально побудована система планових показників, не стримуюча первинні ланки народного господарства (підприємств, об'єднань, організацій), що дає їм широкий огляд для діяльності. В цій групі факторів широке застосування багатообразних ричагів розрахунку і матеріального заохочення, матеріальної відповідальності та інших розрахункових економічних стимулів.

Велику роль у вирішенні задач ефективного господарського створення і введення ресурсозберігаючої техніки і технології відіграє наука. Їй належить активізувати фундаментальні і практичні дослідження по актуальних проблемах влаштування науково-технічного прогресу в цілях зниження трудомісткості виробництва. Посилення режиму економії і підвищення якості продукції.

Суттєво розширюється можливість дій всіх факторів підвищення ефективності виробництва в умовах формування ринкових відносин. В регулювання всього цього формується регулююче, цивілізоване ринкове господарство, яке являється дійсним засобом, що стимулює ріст продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, примноження суспільного багатства в інтересах підвищення благополуччя суспільства.

• 2. Аналіз господарської діяльності підприємства ВАТ «Хмельницький цукровий завод»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства і основні показники його роботи

Хмельницький цукровий завод розташований в м. Хмельницькому по вул. Заводська 59. Сьогодні Хмельницький цукровий завод — це сучасне підприємство з виробничою потужністю 3000 тон переробки цукрових буряків за добу та 60 тонн сухого жому на добу. Це механізоване підприємство, оснащене новими схемами автоматизації виробничих процесів.

Основною продукцією цукрового заводу з цукрових буряків. В результаті переробки цукрових буряків утворюється побічна продукція: жом і меляса.

Жом відпускається сільськогосподарським підприємствам і служить кормом для худоби.

Меляса реалізується на підприємствах спиртової галузі для виготовлення стратегічного продукту — спирту, а також для виготовлення кормових та хлібопекарських дріжджів, лимонної кислоти і частково для корму великої рогатої худоби.

По призначенню готової продукції цукровий завод відноситься як до групи «А», так як виробляє продукцію, що поставляється як сировина іншим галузям харчової промисловості (кондитерська, хлібопекарна та ін.), так і до групи «Б», продукція якої безпосередньо надходить до населення.

По типу виробництва — цукровий завод відноситься до масового типу.

По часу роботи на протязі року завод являє собою сезонне виробництво з тривалістю сезону виробництва в 45−90 діб, хоча в кращі роки завантаженість заводу сировиною сягала 120−140 діб.

По часу роботи на протязі доби відноситься до безперервних. Сокодобування останні роки розпочинається на початку другої декади вересня із забезпеченням тридобового запасу сировини.

Таблиця 2.1 — Основні виробничо-технічні показники роботи заводу за 2011;2012 роки.

За виробничий сезон 2012 року було перероблено 126 065 тон цукрових буряків, що на 25,2% більше, ніж у минулому році. Одержано цукру 16 905,3 тон. Вміст цукру в мелясі становив 1,94%, що на 0,29 нижче нормативних даних. Зниження нормативу пояснюється малою тривалістю зберігання буряків. По цій причині та в зв`язку з удосконаленням схеми дефекосатурації (установлено І та ІІ сатурації модернізованого типу) зріс вихід цукру порівняно з 2011 роком на 0,42%, прибуток в 2012 році знизився до -244 тис. грн.

Тепер розробимо таблицю основних техніко-економічних показників.

Таблиця 2.2 — Основні техніко-економічні показники роботи заводу за 2011;2012 роки.

Отже, з таблиці 2.2 видно, що прибуток знизився, кількість працівників зросла на 37 чол., продуктивність праці знизилась на 8233,8 грн. ос., в наслідок чого зменшилась заробітна плата на 115,6 грн., витрати виробництва зросли 289 тис. грн., дохід від реалізації продукції також скоротився на 3232,5 тис. грн.

Добова потужність по переробці цукрових буряків — 2500 тон, але в зв’язку із збоями в роботі газової печі не була досягнута та знизилась до 2233 тон.

Збільшення витрат доломіну порівняно з нормативними даними зумовлено неякісною роботою застарілого обладнання (завантажувального пристрою газової печі).

• 2.2 Аналіз основних показників діяльності підприємства

На Хмельницькому цукровому заводі основною сировиною для виробництва цукру-піску є цукрові буряки.

Для успішного культивування цукрових буряків необхідний клімат, що забезпечить достатню кількість світла, тепла, вологи. Безморозний вегетаційний період повинен продовжуватися 150−180 днів. Сума температур повітря за цей період повинна в середньому скласти 1500 ^оС, а кількість опадів — 450−600 мл. Бажано, щоб опади були з половини червня і продовжувалися помірно до початку серпня. Осінь, бажано, щоб була суха і тепла.

Буряки — це сільськогосподарська культура (дворічна), характеризується тим, що вміст цукру в ній порівняно невисокий. Даний фактор вказує на високий процент використання продукції, тобто на виробництво 1 т цукру необхідно 8−9 т цукросировини — буряків.

Під час транспортування і вантажно-розвантажувальних робіт якість сировини помітно погіршується, а отже погіршуються якісні показники буряка.

Цукрові буряки — продукти, що швидко псуються, і тому необхідно слідкувати за графіком копання і вивезення сировини з полів, тому що сировина підв'ялена, підморожена уже не дає бажаного результату. Так як буряки швидко псуються, втрачаючи свої якісні показники, це помітно відбивається на техніко-економічних показниках виробництва і обумовлює одну із важливих особливостей цукрової промисловості - сезонність виробництва [3, c. 74].

Від кількості і якості цукросировини в значній мірі залежить виробництво цукру і його економічна ефективність.

При зберіганні буряків важливим і вирішальним значенням є те, щоб буряки були в здоровому стані і мали власний «імунітет». Ніщо не допоможе проти розвитку мікроорганізмів, якщо самі буряки втратять здатність боротьби з ними. Отже, необхідно берегти буряки від ушкоджень, уражень та іншого механічного впливу, тому що в пом’ятих місцях частина клітин відмирає і там розвиваються мікроорганізми, що сприяють загниванню буряків і внаслідок цього вони стають непридатними до переробки.

Отже, біологічні і мікробіологічні фактори потребують дотримання наступних необхідних умов при зберіганні цукрових буряків [14, c. 85]:

— температура при зберіганні буряків повинна бути низькою, що затримує розвиток мікроорганізмів, але не нижче 0⁰ С, щоб буряки не підморожувалися;

— корінь буряка повинен бути здоровим і неослабленим;

— постійне сортування буряків запобігає від попадання недоброякісних буряків в якісні кагати.

Коли погода стоїть тепла, необхідно приймати заходи по охолодженню буряків. Активне механічне вентилювання високих кагатів особливо необхідне для регулювання температури. Без додаткового вентилювання температура в кагатах підвищується і втрати цукру в буряках збільшуються.

На зберігання і транспортування сировини впливають такі фактори:

— якість сировини — буряків;

— спосіб доставки сировини з полів на завод;

— час поставки буряків;

— тривалість зберігання буряків на полях господарств;

— прогресивність техніки і технології укладки буряків у кагати і їх зберігання;

— тривалість перебування їх у гідротранспортері;

— тривалість перебування буряків у бурячній мийці;

— набір механізмів на тракті очистки і подачі сировини.

Для захисту буряків від підморожування використовують покривний матеріал: поліетиленові та очеретяні мати, інше.

Отже, основними напрямками аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів є:

— забезпечення підприємства сировиною і матеріальними ресурсами під виробничу програму;

— ефективне і раціональне використання цих ресурсів.

В таблиці 2.3 наведені деякі техніко-економічні показники якості заголеної сировини в зоні заводу за три останніх сезони в порівнянні з основним якісним показником її переробки — виходом цукру.

Таблиця 2.3 — Показники якості заготовленої в зоні заводу сировини за 2010;2012 роки

Із приведеної таблиці можна зробити висновок про те, що процес виробництва цукру дуже складний і неоднозначний, так як немає прямої залежності кількісних і якісних показників сировини і виходу цукру. Крім того, спостерігається значне коливання цих показників по виробничим сезонам. Це говорить про те, що необхідно розглядати комплекс показників для оцінки ефективності використання сировини.

Таблиця 2.4 — Заготівля цукрових буряків

Аналізуючи таблицю 2.4., спостерігаємо:

— збільшення площ посіву цукрових буряків в 2012 році в порівнянні з середнім показником на 516 га;

— врожайність в 2011;2012 роках впала приблизно на 50ц/га в порівнянні з 2010 роком;

— цукристість буряку в 2012 році коливається в середніх інтервалах 16,34%;

— виробіток цукру з 1 га в 2012 році зменшився на 6,6 ц в порівнянні з 2011 роком;

— середній показник по заготівлі цукрових буряків склав 134 030,3 т, що вище від фактичного показника за 2010 рік на 5392,3 т;

— середній виробіток жому склав 108 284 тони, що в порівнянні з фактичним виробітком жому в 2010 році більше на 3650 тон;

— середній виробіток меляси склав 5391 т, що в порівнянні з фактичним виробітком за 2010 рік вище на 289 т;

— коефіцієнт виробництва в 2012 році склав 80,4,0%, що вище від середнього коефіцієнта виробництва за останні три роки (79,9%) на 0,8%.

При переробці буряків утворюється цінна побічна продукція — жом і меляса, які повністю використовуються в народному господарстві. Малоцінні відходи виробництва — бурякові хвостики, фільтраційний осадок, відходи гашеного вапна використовуються частково.

В свіжому жомі знаходиться 93% води і 6−7% сухих речовин. В склад сухих речовин входять: клітковина — 2,5%; азотні речовини — 0,6%; пектинові речовини — 2,6%; зола — 0,2% і цукроза — 2%. Жом — цінний корм для худоби, його застосовують в свіжому, сухому і кислому вигляді.

Кормова меляса складає 4,0 — 4,2% маси перероблених буряків і має близько 50% цукру. Більшу кількість виробленої меляси використовують для виробництва етилового спирту на спиртзаводах. Меляса також служить сировиною для виробництва хлібопекарських дріжджів, для приготування молочної, лимонної, глютамінової кислот.

Таблиця 2.5 — Аналіз виходу цукру з тони перероблених буряків на ВАТ «Хмельницький цукровий завод»

Аналізуючи таблицю 2.5 «Аналіз виходу цукру з 1 тони перероблених буряків на ВАТ «Хмельницький цукровий завод» спостерігаємо що:

— маса цукрових буряків до переробки в 2012 році збільшилася в порівнянні з 2011 роком на 25 357 тон. При цьому не було виконано планове завдання на 19 135 тон цукрових буряків;

— цукристість буряків в 2012 році була вища від планової на 0,36% та від 2011 року — на 0,15%;

— в цілому втрати цукру при зберіганні та транспортуванні у виробництві та в мелясі в 2012 році не перевищували нормативи і були значно нижчі від цих показників за 2011 рік;

— затрати праці на виробництво цукру-піску в 2012 році зменшились на 435,6 людино-днів;

— вихід цукру-піску до маси перероблених буряків у 2012 році збільшився від показника 2011 року на 0,57%

— вихід фактичного цукру збільшився в порівнянні з 2011 роком на 3974,3 тони у звязку із збільшенням обсягів переробки цукрових буряків.

Таблиця 2.6 — Аналіз ефективності використання сировини і матеріальних ресурсів на ВАТ «Хмельницький цукровий завод»

Аналізуючи таблицю 2.6 «Аналіз ефективності використання сировини і матеріальних ресурсів на ВАТ «Хмельницький цукровий завод» спостерігаємо, що в 2012 році збільшення обсягів переробленої цукросировини на 25 357 тон веде до збільшення матеріаломісткості на 0,07 грн., а відповідно, до зменшення матеріаловіддачі на 2,65 грн. Вихід товарної продукції з 1 тони переробленої сировини виріс на 5,2 грн.

Таблиця 2.7 — Аналіз ефективності використання сировини і матеріальних ресурсів при виробництві цукру-піску на ВАТ «Хмельницький цукровий завод»

Аналізуючи таблицю 2.7 «Аналіз ефективності використання сировини і матеріальних ресурсів при виробленні цукру-піску на ВАТ «Хмельницький цукровий завод» видно, що при збільшенні обсягів виробництва цукру-піску на 1620 тон в 2012 році матеріаломісткість збільшилась на 0,066 грн, показник матеріаловіддачі зменшився на 0,28 грн, що пояснюється збільшенням вартості сировини і основних матеріалів.

Отже, важливими напрямками зменшення витрат сировини є:

— впровадження прогресивної маловідходної технології переробки цукрових буряків;

— визначення оптимальних строків заготівлі, зберігання та переробки цукрових буряків;

— скорочення втрат цукру в бурякові при зберіганні, транспортуванні і переробці;

— комплексна переробка сировини;

— збільшення виходу продукції за рахунок чіткого дотримання технології виробництва.

Таблиця 2.8 — Витрати допоміжних матеріалів на переробку буряків на ВАТ «Хмельницький цукровий завод» у 2012 році

Як видно з таблиці 2.8 «Витрати допоміжних матеріалів на переробку цукрових буряків на ВАТ „Хмельницький цукровий завод“ у 2012 році» фактичні витрати допоміжних матеріалів не перевищували нормованих показників, окрім витрат вапнякового каменю (+0,16%), що пояснюється збоями в роботі газової печі

• 2.3 Ефективність використання окремих видів ресурсів

Розглянемо забезпечення та використання паливно-енергетичних ресурсів. Бурякоцукрове виробництво відноситься до групи тепломістких виробництв, які споживають велику кількість тепла у вигляді пари для технологічних цілей, яка перетворюється в електричну і механічну енергію.

Таблиця 2.9 — Використання палива на ВАТ «Хмельницький цукровий завод»

Аналізуючи таблицю 2.9 «Використання палива на ВАТ «Хмельницький цукровий завод», можна побачити що в 2012 році витрати палива збільшилися на 106,5 тон за рахунок збільшення витрат палива на теплоенергію відпущеної котельною (104,6 т) в зв’язку із збільшенням кількості цукросировини до переробки Необхідно відмітити ціленаправлену організацію раціонального тепловикористання на цукровому заводі. Робочу пару отримують в парових котлах Електрична енергія виробляється (генерується) генератором парової турбіни за рахунок перетворення внутрішньої енергії пари в механічну, обертаючи енергію вала турбіни і, нарешті, в електричну енергію, що знімається з щіток генератора. Пару використовують у виробництві: спочатку в турбіні для виробництва електроенергії, потім направляють на випарну станцію для випарювання вологи із бурякового соку і для власних потреб ТЕЦ. Вторинні пари випарної станції направляються на різні підігрівники.

Велика необхідність у виробництві пари при невеликих витратах електроенергії дозволяє в період виробництва отримувати на турбінній установці цукрового заводу значну кількість дешевої електроенергії (від 6000 кВт год до 7500 кВт год) і її надлишок передавати в загальну енергосистему населеного пункту.

Пар, необхідний для технологічних енергетичних цілей отримують на власній котельній (ТЕЦ) на парогенераторах, паливом для яких є газ і мазут. Загальні витрати пари на заводі складають 54% об'єму маси перероблених буряків, а витрати умовного палива становлять 6−8% до маси буряків.

Економія та раціональне використання на підприємстві паливно-енергетичних ресурсів має на даному етапі економічної нестабільності велике значення. Адже підвищення цін на енергоносії призводить до росту витрат на виробництво продукції.

Розглянемо як використовується теплоенергія на ВАТ «Хмельницький цукровий завод»

Таблиця 2.10 — «Використання теплоенергії на ВАТ «Хмельницький цукровий завод»

Аналізуючи таблицю 2.10 «Використання теплоенергії на Хмельницькому цукровому заводі» спостерігаємо:

— в 2012 році підприємство збільшило витрати теплоенергії на 7863 Гкал за рахунок збільшення витрат теплоенергії на переробку буряків на 7736 Гкал і на інше виробниче споживання на 297 Гкал. Це сталося тому що було перероблено більше цукросировини (на 25 357 тон).

В цілому підприємство в 2012 році було забезпечено сировиною на 100%.

Основними втратами тепла на цукровому заводі є:

— втрати тепла з парами, що надходять на конденсатор із вакуум-апаратів і останнього корпусу випарної станції (конденсатора);

— втрати тепла з невикористаними гарячими конденсатами;

— втрата тепла при використанні на енергетичному обладнанні пари невідповідного потенціалу.

Електроенергія — це складова частина витрат при калькулюванні цукру, яка витрачається не тільки для технологічних цілей, а і для освітлення, вентиляції, опалення та інше.

Отже, основними джерелом електропостачання заводу у виробничий період є турбогенератор, потужність якого 6 тис кВТ. Забезпечення електроенергією у невиробничий період проходить з енергосистеми району через трансформаторну підстанцію потужністю 320 кВт. Організація електросилового господарства повинна забезпечувати безперебійне постачання електроенергією всіх споживачів, що досягається підтримуванням електродвигунів і передавальних механізмів в робочому стані, у витримці норм витрат електроенергії на окремі види робіт, збереження оптимальних параметрів технологічного процесу. При виробництві цукру енергетичні витрати мають значну питому вагу в собівартості. І тому економія енергії при зростанні її використання стає однією із центральних задач енергетичного господарства.

Таблиця 2.11 — Використання електроенергії на ВАТ «Хмельницький цукровий завод»

Аналізуючи таблицю 2.11 «Використання електроенергії на ВАТ «Хмельницький цукровий завод», бачимо, що в 2012 році використання електроенергії підприємством коливалось в межах використання в 2011 році. Частка власного виробництва електроенергії у загальній кількості спожитої електроенергії склала 90,4%. Недостаючі 9,6% електроенергії, що склали 713 тис. кВт год., підприємство придбало у Острозької електростанції. Власна електроенергія вироблена на паровій турбіні ТЕЦ.

Енергоозброєність праці:

2012 рік: 7428 / 148 896 = 50 кВт/ люд год, де 7428 кВт год — всього витрачено на всю продукцію в 2012 році.

148 896 люд год. — всього затрати праці в 2012 році.

2011 рік: 7395 / 15 364 = 48 кВт/ люд год, де 7395 кВт год — всього витрачено на всю продукцію в 2011 році.

15 364 люд год. — всього затрати праці в 2011 році.

В цілому енергоозброєність в 2012 році збільшилася на 2 кВт/ год (на 4,2%) в порівнянні з 2011 роком.

Таблиця 2.12 — Аналіз показників економічної ефективності використання матеріальних ресурсів на виробництво цукру-піску на ВАТ «Хмельницький цукровий завод»

Аналізуючи таблицю 2.12 «Аналіз економічної ефективності використання матеріально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів на виробництво цукру-піску», спостерігаємо:

— зменшення в 2012 році матеріаловіддачі на 0,28 грн;

— зменшення витрат сировини на 1 грн цукру на 1 коп в порівнянні з 2011 роком;

— збільшення витрат паливно-енергетичних ресурсів на 1 грн цукру в 2012 році на 0,18 грн;

— збільшення витрат допоміжних матеріалів на 1 грн цукру в 2012 році;

— збільшення показника енергоозброєності в 2012 році на 2,0 кВт/год;

— витрати сировини на виробництво 1 тони цукру в 2012 році зменшилися на 0,331 тону в порівнянні з 2011 роком.

Аналіз використання енергоресурсів на Острозькому цукровому заводі показує що втрати енергоресурсів бувають в основному через неповне згорання палива, незадовільного стану електричних мереж і електрообладнання, технічної відсталості енергетичного обладнання. На заводі ще є насоси установлені в 60-х роках. Неекономна робота електродвигунів пояснюється неправильним вибором їх потужності або неповним використанням продуктивності технологічного та інших видів обладнання. Необхідно періодично перевіряти співвідношення потужності двигунів, навантаження на них та здійснюючи перестановку двигунів з одного обладнання на інше, досягаючи їх повного використання.

Підвищенням коефіцієнта завантаження всіх видів обладнання можна значно зменшити витрати електроенергії на одиницю виробленої продукції

Таким чином для ефективного використання матеріально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів необхідно звернути увагу на наступні напрямки:

— досягнення високої якості сировини умовами її зберігання, транспортування та зберігання;

— збільшення виходу цукру із меншими затратами паливно-енергетичних ресурсів;

— пошук резервів більш економного використання на підприємстві паливно-енергетичних ресурсів.

3. Шляхи підвищення економічної ефективності діяльності підприємства

Розвиток народного господарства країни обумовлюється все більшим включенням в оборот матеріально-технічних ресурсів, збільшенням необхідного обєму переробки сировини Сировина (сирі матеріали) — є найважливішим елементом виробничого процесу, що здійснюється на підприємствах харчової промисловості. Сировиною називають предмети праці, на добування і виробництво яких затрачена праця. В харчовій промисловості сировина в значній мірі визначає якість вироблюваної продукції і економіку виробництва [11, c. 74].

В харчовій промисловості кількість сировини, її асортимент, фізико-технічні і хіміко-біологічні дані у вирішальній мірі визначають техніко-економічні показники виробництва і якість продукції

Показник економічної оцінки якості сировини — вміст в ній корисних речовин (цукру в цукровому буряку, масла в зернах олійних культур, крохмалю в картоплі, сухих речовин в томатах і т.д.). Від цього залежить матеріаломісткість вироблюваної продукції, її собівартість, продуктивність праці, використання виробничих потужностей і основних фондів, а також інші показники, що характеризують ефективність виробництва. На вміст корисних речовин в сировині впливає її сортовий склад, ґрунтово-кліматичні умови і агротехніка вирощування. Вміст корисних речовин в сировині може змінюватися в значних межах, що дуже впливає на вихід продукції з одиниці сировини, собівартість виробів та на інші показники.

При високій якості сировини в харчовій промисловості, тобто на кінцевій стадії технологічного ланцюга «виробництво — перероблення», знижуються її витрати на одиницю продукції, підвищується її якість, зменшується трудомісткість виробів і витрати енергетичних ресурсів, зменшуються витрати на перевезення.

Удосконалення методів зберігання і переробки сировини на базі використання нової техніки, прогресивної технології і на основі удосконалення організації виробництва — один з основних напрямків ефективного використання сировини. На підприємствах, що переробляють первинну сільськогосподарську сировину внаслідок сезонності надходжень утворюються значні її запаси. При довгому зберіганні сировина піддається частковому псуванню. Особливо відчутні втрати маси і зниження якості при зберіганні соковитої сировини: цукрового буряку, картоплі, овочів [9, c. 32].

В цукровій промисловості на довгострокове зберігання закладаються значні запаси сировини, при цьому скорочення втрат суттєво впливає на економіку бурякоцукрового виробництва.

Бурякоцукрове виробництво характеризується високими витратами сировини на виробіток готової продукції. В результаті рівень її використання виявляє вирішальний вплив на економічну ефективність роботи цукрових заводів. Крім того цукрова промисловість споживає значну кількість таких важливих матеріальних ресурсів як паливо (мазут, газ), електроенергія, вапняковий камінь, фільтрувальна тканина, мішки для упаковки цукру та багато інших матеріалів. На долю матеріальних ресурсів в структурі виробництва цукру-піску із буряків припадає 89−91% всіх витрат. Ця обставина надає особливого значення питанням глибокого вивчення, освоєння і практичного вирішення завдання більш раціонального використання сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів в цукровій промисловості - так як даний фактор має вирішальний вплив на підвищення ефективності і інтенсифікації бурякопереробного виробництва.

У сільськогосподарській сировині тривають процеси життєдіяльності не лише в період росту, дозрівання, але й при зберіганні. Тривале зберігання більшості видів сировини призводить до часткового їх псування, втрати корисних речовин (цукристості в цукрових буряках, крохмалистості в картоплі).Тривалість переробки такої сировини обмежена і зумовлює сезонність промислового виробництва.

Запаси сировинних ресурсів країни не безмежні. Тому забезпечення народного господарства необхідною кількістю сировинних, матеріальних і паливо-енергетичних ресурсів здійснюється не тільки шляхом систематичного росту обсягів їх добування і виробництва, але й шляхом більш економного їх використання в процесі виробничого споживання [15, c. 47].

Особливу увагу потрібно приділяти питанням комплексного використання сировини і утилізації відходів, а також агропромисловій інтеграції (утворення обєднань різного типу), що сприяє повному використанню трудових і матеріальних ресурсів.

Комплексне використання сировини — важливий резерв економії матеріальних ресурсів, розширення асортименту і збільшення випуску продукції, підвищення виробництва в галузях харчової промисловості, що переробляють первинну сільськогосподарську сировину. Більшість побічних продуктів і відходів виробництва, що утворюються при переробці сільськогосподарської сировини характеризуються цінним хімічним складом і можуть бути використані для виготовлення різноманітної продукції [10, c. 53].

У цукровій промисловості побічні продукти і відходи виробництва використовуються як:

— жом буряковий — на корм худобі в свіжому вигляді 80−85%, на вироблення сухого жому — 15−20%;

— на промислову переробку 80% (спиртова характеризується високими витратами сировини на виробіток готової продукції. В результаті рівень її використання визначає вирішальний вплив на промисловість), на корм худобі 20%;

— дефекаційний осад — на вапнування ґрунту.

Таким чином, цукрова промисловість має значні резерви, що закладені в комплексному використанні цукросировини.

На даний час комплексне використання сільськогосподарської сировини обмежується таким рядом факторів як відсутність комплексного обладнання для переробки відходів, недостатнім рівнем концентрації виробництва та ін.

Зменшення процентного вмісту цукру в побічному продукті бурякоцукрового виробництва — мелясі - також є одним з пріоритетних напрямків у збільшенні виходу цукру з одиниці сировини, а отже покращення техніко-економічних показників роботи. Меляса вміщує близько 50% цукру, отже важливим напрямком галузі є розробка і впровадження у виробництво способів додаткового вилучення цукру із меляси шляхом демінералізації і впровадження в технологію спеціальних смол.

Викладене народно — господарське значення матеріально — сировинних і паливо-енергетичних ресурсів в цукровій промисловості визначає необхідність раціонального і максимально — ефективного використання цих ресурсів на підприємствах галузі [13, c. 85].

Отже, основні шляхи раціонального використання сировини при виробництві цукру у бурякоцукровій промисловості - поліпшення якості сировини; зменшення витрат при зберіганні і транспортуванні, у виробництві; додержання нормувань; комплексна переробка сировини, а також організація нових виробництв на базі використання відходів та вторинних матеріальних ресурсів.

На Хмельницькому цукровому заводі основною сировиною для виробництва цукру-піску є цукрові буряки.

При переробці буряків утворюється цінна побічна продукція — жом і меляса, які повністю використовуються в народному господарстві.

В свіжому жомі знаходиться 93% води і 6−7% сухих речовин. Жом — цінний корм для худоби, його застосовують в свіжому, сухому і кислому вигляді.

Кормова меляса складає 4,0 — 4,2% маси перероблених буряків і має близько 50% цукру. Більшу кількість виробленої меляси використовують для виробництва етилового спирту на спиртзаводах. Меляса також служить сировиною для виробництва хлібопекарських дріжджів, для приготування молочної, лимонної, глютамінової кислот.

Аналізуючи ефективність використання сировини і матеріальних ресурсів при виробленні цукру-піску на ВАТ «Хмельницький цукровий завод» спостерігаємо, що при збільшенні обсягів виробництва цукру-піску на 1620 тон в 2012 році матеріаломісткість збільшилась на 0,066 грн, показник матеріаловіддачі зменшився на 0,28 грн, що пояснюється збільшенням вартості сировини і основних матеріалів.

Отже, важливими напрямками зменшення витрат сировини є [10, c. 39]:

— впровадження прогресивної маловідходної технології переробки цукрових буряків;

— визначення оптимальних строків заготівлі, зберігання та переробки цукрових буряків;

— скорочення втрат цукру в бурякові при зберіганні, транспортуванні і переробці;

— комплексна переробка сировини;

— збільшення виходу продукції за рахунок чіткого дотримання технології виробництва.

Розглянемо забезпечення та використання паливно-енергетичних ресурсів. Бурякоцукрове виробництво відноситься до групи тепломістких виробництв, які споживають велику кількість тепла у вигляді пари для технологічних цілей, яка перетворюється в електричну і механічну енергію.

Економія та раціональне використання на підприємстві паливно-енергетичних ресурсів має на даному етапі економічної нестабільності велике значення. Адже, підвищення цін на енергоресурси приводять до росту витрат на виробництво продукції.

Аналіз використання енергоресурсів на Хмельницькому цукровому заводі показує що втрати енергоресурсів бувають в основному через неповне згорання палива, незадовільного стану електричних мереж і електрообладнання, технічної відсталості енергетичного обладнання. На заводі ще є насоси установлені в 60-х роках. Неекономна робота електродвигунів пояснюється неправильним вибором їх потужності або неповним використанням продуктивності технологічного та інших видів обладнання. Необхідно періодично перевіряти співвідношення потужності двигунів, навантаження на них та здійснюючи перестановку двигунів з одного обладнання на інше, досягаючи їх повного використання.