Застосування інтерактивних технологій на уроках математики в початковій школі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ КОЛЕДЖ КУРСОВА РОБОТА Предмет: «Методика навчання математики»

Тема: «Застосування інтерактивних технологій на уроках математики в початковій школі»

студентки ІV курсу групи ПОмс-5−10−4.Од галузі знань 0101 Педагогічна освіта спеціальності 5.1 010 201 Початкова освіта Приходько Юлії Володимирівни Київ — 2014

Зміст Вступ

Розділ І. Теоретичні засади застосування інтерактив-них технологій на уроках математики в початковій школі

1.1 Сутність інтерактивного навчання

1.2 Методи інтерактивного навчання

1.3 Структура інтерактивного уроку математики

Висновки до першого розділу

Розділ ІІ. Педагогічні умови підвищення ефективності формування в молодших школярів математичних знань використовуючи інтерактивні технології

2.1 Підготовка вчителя до роботи з інтерактивними технологіями

2.2 Труднощі у проведенні інтерактивного уроку Висновки до другого розділу

Загальні висновки

Список використаних джерел Додатки

Вступ Актуальність проблеми. Одним з головних завдань реформи освіти в Україні є модернізація процессу навчання в школі. Особливої уваги, у зв`язку введенням Державного стандарту початкової загальної освіти, що вступив в силу з 1 вересня 2012 року, потребує проблема навчання в початкових класах, і застосування сучасних технологій навчання на уроках математики.

Узагальнюючи досвід шкільної початкової математичної освіти та спеціальних наукових досліджень, які проводилися в останні роки в Україні та країнах Європейського Союзу, можемо з впевненістю сказати, що без математичних знань неможливо розв’язати жодної глобальної проблеми.

Державний стандарт початкової загальної освіти, що вступив в силу з 1 вересня 2012 року, розроблено відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей та потреб учнів початкових класів. Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.

Особливого значення формуванню у майбутніх учителів умінь застосовувати інтерактивні технології надають сучасні зарубіжні педагоги-дослідники С. Мургатройд, Х. Реттер, К. Фопель та ін.

Проте, не зважаючи на це ми можемо сказати, що проблема використання інтерактивних технологій на даному етапі вивчена недостатньо.

Актуальність зазначеної проблеми підсилюється наявними суперечностями у сучасній педагогічній практиці між:

· між зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальним станом цього процесу;

· між досягнутим учнями рівнем ЗУН, та ЗУН необхідними для розв’язання поставлених перед ними завдань;

· між фронтальним викладом матеріалу та індивідуальним характером його засвоєння;

· між розумінням матеріалу вчителем і учнями;

· між теоретичними знаннями і уміннями використовувати їх на практиці.

Отже, актуальність порушеної проблеми, її теоретична та практична зна-чущість, недостатня теоретична розробленість у науковій літературі, а також нагальна потреба у подоланні вище описаних суперечностей зумовили вибір теми курсової роботи: «Застосування інерактивних технологій на уроках математики в початковій школі».

Об'єкт дослідження: інтерактивні технології на уроках математики в початковій школі.

Предмет дослідження: розробка і апробація уроків з математики з використанням інтерактивних технологій.

Мета курсової роботи Ї розробити і апробувати уроки з математики із використанням інтерактивних технологій.

Гіпотеза: Показати на прикладі 1−2 класу, що створені нами уроки з навчального предмета «Математика» із використанням інтерактивних технологій можуть відігравати важливу роль у формуванні в учнів математичних знань.

Завдання:

1. Здійснити аналіз наукових досліджень у галузі педагогіки, психології та методики навчання математики щодо застосування інтерактивних технологій на уроках математики в початковій школі.

2. На основі вивчення та аналізу науково-педагогічної літератури розкрити сутність понять:

· інтерактивні технології;

· технології групової діяльності.

3. На основі аналізу наукової літератури розкрити зміст існуючих в педагогічній теорії і практиці початкової освіти використання інтерактивних технологій.

4. Обґрунтувати педагогічні умови використання інтерактивних технологій на уроках з математики.

5. Створити і експериментально апробувати уроки з навчального предмета «Математика» для 1- 2 класу та на прикладі них показати використання інтерактивних технологій з метою формування в учнів математичних знань.

Методи дослідження:

Для перевірки висунутої гіпотези та вирішення поставлених завдань будуть використовуватися такі методи дослідження:

а) теоретичні: теоретичний аналіз, порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація наукових джерел із філософії, психології, педагогіки та методики навчання математики, що дозволяють визначити та систематизувати основні положення, що складуть науково-теоретичну основу дослідження.

б) емпіричні: метод анкетування, тестування, бесіди, інтерв'ювання, узагальнення педагогічного досвіду, педагогічного спостереження, самоспостереження, опитування, статистичної обробки одержаних даних, які застосовуються для аналізу рівнів сформованості математичних уявлень та понять в учнів, дослідно-експериментальної перевірки результатів упровадження розробленого організаційно-методичного інструментарію, який має забезпечити формування математичних уявлень та понять в учнів початкової школи; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний етапи), математично-статистична обробка результатів дослідження — для аналізу одержаних даних, встановлення кількісних та якісних показників результатів дослідження.

Розділ І. Теоретичні засади застосування інтерактивних технологій на уроках математики в початковій

1.1 Сутність інтерактивного навчання

Інтерактивні технології - це творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів.

Слово «інтерактив» походить від англійського слова «interact». «Inter» — це взаємний, «act» — діяти. Інтерактивний — здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп’ютером) або з будь-ким (людиною). Сутність інтерактивного навчання полягає в активному залученні всіх учнів до процесу пізнання.

Аналізуючи наукові джерела, можна відзначити, що інтерактивність проходить крізь усю історію педагогічної освіти, але має різні назви, змінює свої методи і форми в залежності від епохи. На нашу думку, витоки інтерактивного навчання можна побачити ще у філософській школі Аристотеля (заснована в 335 — 334 р. до н.е.) та його послідовників перипатетиків (від грец. ресйрбфЭщ — прогулюватись). Назва школи походить від звички Аристотеля прогулюватись разом із учнями під час читання лекцій і вести діалоги.

Сучасне поняття інтеракція (від англ. interaction — взаємодія) виникло в 1975 році, у соціологію та соціальну психологію його запровадив німецький дослідник Ганс Фріц. У педагогічному контексті - це шлях формування творчої особистості; створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу учня, його саморозкриття, самоутвердження; це спільне навчання, у якому вчитель і учні виступають партнерами.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Отже, інтерактивні технології - це організація засвоєння знань і формування певних вмінь та навиків через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.

Дослідження проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 1980;х роках, засвідчують, що інтерактивне навчання вможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання».

«Піраміда навчання» демонструє, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція — 5%, читання — 10%), а найбільших — інтерактивного (дискусійні групи — 50%, практика через дію — 75%, навчання інших або негайне застосування знань — 90%). Ці дані є середньостатистичними, тому у конкретних випадках результати можуть різнитися, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог [29, ст. 284].

Інтерактивні технології навчання відрізняються від інших технологій навчання нестандартними умовами роботи, насамперед — особлива атмосфері уроку і особлива роль вчителя на цьому уроці. Учитель не бере на себе роль досконало освіченої людини, що надає інформацію, а безпосередньо скеровує процес взаємного навчання учнів. Інтерактивні технології навчання дозволяють розвивати особистість учня, з опорою на індивідуальність кожної дитини. Завдяки застосуванню інтерактивних технологій навчання створюються ефективні умови навчання, розвитку, саморозвитку, виховання та самовиховання учнів. Учень на інтерактивному уроці має можливість висловити особистісне ставлення до матеріалу, обмінятися знаннями, ідеями, думками, способами діяльності. Мета уроку проектується на спільну діяльність вчителя та учнів, з урахуванням потреб останніх, з опорою на суб'єктний досвід кожного з них, що характеризує навчання як справжній особистісно-орієнтований процес. Враховується індивідуальність кожної дитини, її унікальна і неповторна особистість. За інтерактивного навчання унеможливлюється домінування в освітньому процесі однієї думки над іншою, і учнів — одного над іншими.

Створюються комфортні умови навчання, кожен учень відчуває свою інтелектуальну спроможність, організовується атмосфера взаємної емоційної та інтелектуальної підтримки, доброзичливості з позитивною взаємозалежністю учнів. Інтерактивні технології навчання дають можливість зорієнтувати навчання на особистісний розвиток і саморозвиток учнів. Мета уроку є єдиною для всіх, її виконання поєднує учнів. Зусилля з її здобуття не є однаковими для всіх, але тільки завдячуючи спільній роботі всіх учнів класу можна отримати результат: ефективну участь кожної дитини в класі у навчанні всіх інших. Молодші школярі засвоюють навички самостійного надбання знань, навички продуктивної взаємодії, ведення діалогів, полілогів, дискусій з однокласниками, вчителями, послуговуючись різними засобами навчання. У навчальному процесі складаються суб'єкт-суб'єктні відносини між його учасниками. Вчитель є рівноправним, рівнозначним суб'єктом в освітньому процесі, його організатором, помічником, консультантом, інструктором, фасилитатором дискусій. Учитель розкривається перед учнями, стає лідером дитячого колективу.

Інтерактивні технології навчання дають можливість поєднати індивідуальну, парну, групову, колективну роботу, їх застосування має передумовою моделювання життєвих ситуацій завдяки симуляції та імітаційним іграм, вирішення проблемних ситуацій, проведення дискусій тощо.

Інтерактивні технології навчання — це процес, що ґрунтується на взаємодії, діалозі, де учень є суб'єктом взаємин, бере активну участь у навчанні самого себе та однокласників, розбудовує свій індивідуальний стиль пізнання. Інтерактивному навчанню притаманні такі риси: взаємодія учнів, діалог, полілог, організація освітнього середовища спілкування, активність учнів, опора на їхній суб'єктний досвід, комфортні умови навчання, набуття знань спільними зусиллями з можливістю оцінки і контролю, взаємооцінки і взаємоконтролю, самооцінки і самоконтролю, де потреба в самооцінці і в самоконтролі стає внутрішньою потребою кожного учня.

Таким чином, ознаками інтерактивного навчання є:

наявність спільної мети (але не тотожної для всіх учнів) і чітко спланованого та очікуваного результату навчання;

прагнення при навчанні спиратися на суб'єктний досвід кожної дитини;

навчання вибудовується на основі діалогу поміж, наприклад, учителем та учнями, чи тільки учнями, або між учнями та комп’ютером;

позитивна взаємозалежність учнів, творчість, співпраця у навчанні;

досягнення особистого успіху можливе тільки за умови досягнення успіху всіма учасниками освітнього процесу;

активність, ініціативність всіх учнів в освітньому процесі;

створення комфортних умов навчання, учень має відчувати свою інтелектуальну спроможність;

наявність проблемного завдання, обмін знаннями, ідеями, способами діяльності тощо, формулюється та обстоюється (або змінюється під дією аргументів) власна позиція в атмосфері взаємної підтримки, доброзичливості;

унеможливлюється домінування однієї думки над іншими, та опонентів одного над іншим;

поєднання індивідуальної, парної, групової, колективної роботи.

1.2 Методи інтерактивного навчання До інтерактивних методів навчання належать такі методи: мікрофон, мозковий штурм, займи позицію, навчаючи — вчуся, робота в парах, робота в трійках, ток-шоу, розігрування сюжетної задачі, ажурна пилка, коло ідей, акваріум та інші.

Зупинимось на деяких із них.

«Мікрофон»

Метод «Мікрофон» дає можливість кожному висловлювати думку, швидко, по черзі, відповідаючи на запитання.

Правила проведення «Мікрофону»:

· говорити має право тільки той учень, у кого «символічний» мікрофон;

· відповіді не коментують і не оцінюють;

· коли хтось висловлюється, інші мають дотримуватися тиші.

На уроках математики цей метод доцільно використовувати під час різних обговорень, наприклад у підсумку уроку, чи при швидкому розв`язування усних прикладів.

«Мозковий штурм»

Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, який спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість. Він передбачає вільне висловлення думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень. Учитель на уроці називає тему «Мозкового штурму».

Правила проведення «Мозкового штурму»:

1. Всі учасники «штурму» пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

2. Один учень («секретар») записує на дошці всі пропоновані ідеї. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, переходять до наступного етапу.

3. Ідеї групують, аналізують, розвивають групою. Можна вдосконалювати чужі ідеї.

4. Обирають найкращі рішення.

Правила поведінки під час «Мозкового штурму»:

· Намагатися висунути якомога більше ідей щодо вирішення проблеми.

· Включити свою уяву: не відкидати ніякої ідеї тільки тому, що вона суперечить загальній думці.

· Ви можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників.

· Не можна критикувати висловлювання інших та давати оцінку запропонованим ідеям.

На уроках математики цей метод доцільно використовувати при обговоренні вже раніше засвоєної теми, на етапі актуалізації набутих знань умінь та навичок учнів.

«Займи позицію»

Цей метод допомагає проводити дискусію зі спірної, суперечливої теми. Він дає можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

Правила проведення:

1. Учитель називає тему та пропонує вам висловити свою думку з досліджуваної теми.

2. Найбільш чітко виражені позиції (думки) записують на 2—5 плакатах.

3. Учневі потрібно стати в групу учнів біля того плакату, на якому записана позиція, що збігається з його точкою зору.

4. Учні готуються до обґрунтування своєї позиції.

5. Якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив свою точку зору, він може перейти в іншу групу й пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони (іншої групи).

На уроках математики цей метод доцільно використати наприклад при розв`язанні задач, виразів, або при проведенні підсумку уроку.

«Навчаючи — вчуся»

Цей метод дає учневі можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному разі своїм однокласникам під час уроку.

Правила проведення методу:

1. Після того як учитель назвав тему та мету уроку, роздав картки із завданнями, учні ознайомлюються з інформацією, що міститься на картках.

2. Якщо щось не зрозуміло, учень запитує про це та перевіряє в учителя, чи правильно він зрозумів інформацію.

3. Учні готуються до передавання цієї інформації іншим у доступній формі.

4. Всім необхідно ознайомити зі своєю інформацією однокласників. Учень має право говорити тільки з однією особою одночасно. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями й самому дізнатися про щось від них.

5. Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

На уроках математики цей метод доцільно використовувати при вивченні нової теми, замість розповіді.

«Робота в парах»

Ця форма роботи дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати.

Правила проведення:

1. Учні читають завдання та інформацію до його виконання.

2. Визначають, хто говоритиме першим.

3. Висловлюють свої думки, погляди на проблему по черзі.

4. Мають виробити спільну думку.

5. Визначають, хто докладатиме про результати роботи всьому класу, та готуються до цього.

Для ефективного спілкування в парах:

1. Зверніть увагу на:

· мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, встановлюйте контакт очима;

· допомагайте партнерові говорити, використовуючи слова та жести заохочення (кивок головою, доброзичливу усмішку, вигук «так-так»);

· якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію). Наприклад: «Ти справді маєш на увазі, що???», «Чи правильно я зрозуміла, що???»;

· говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади й пояснюючи свої думки.

2. Запам’ятайте, чого не слід робити під час активного слухання:

· давати поради;

· змінювати тему розмови,

· оцінювати особу, яка говорить;

· перебивати;

· розповідати про особистий досвід.

На уроках метематики цей метод доцільно проводити майже на всіх етапах уроку. Його можна проводити як при розв`язуванні задач, так і при роботі над прикладами та виразами.

«Ток-шоу»

Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та дискутування. Вчитель на такому уроці є ведучим.

Правила проведення:

1. Вчитель оголошує тему дискусії.

2. Запрошує висловитися із запропонованої теми «запрошених гостей».

3. Надає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою протягом 1 хв або поставити запитання «запрошеним».

4. «Запрошені» мають відповідати лаконічно та конкретно.

5. Ведучий теж має право поставити своє запитання або перервати виступаючого.

Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати свою позицію.

Цей метод не дуже активно використовується в початковій школі на уроках математики, проте, його все ж таки можна використати при поданні деяких тем. Наприклад: геометричні фігури, дроби.

«Розігрування сюжетної задачі»

Мета розігрування сюжетної задачі — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри. Рольова гра імітує реальність та дає можливість діяти «як насправді». Учень може розігрувати задачі, спираючись на ситуації зі свого особистого досвіду.

Правила участі у рольовій грі:

· чітко дотримуватися своєї ролі;

· намагатися слухати партнерів по грі та вчителя;

· не коментувати дії інших;

· намагатися поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, вжитися в роль;

· вийти з ролі по закінченні сценки;

· взяти участь в обговоренні розіграної ситуації та поділитися своїми відчуттями під час перебування в ролі.

На уроках математики цей метод можна використовувати при опрацюванні задач.

«Ажурна пилка»

Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне одному «вчитися навчаючи»

Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» учні працюють в різних групах.

Порядок роботи:

· Спочатку вони працюють в «домашній» групі.

· Потім в іншій групі учні виступають в ролі «експертів» з питання, над яким працювали в «домашній» групі, та отримують інформацію від представників інших груп.

· Потім учні повертаються в свою «домашню» групу, для того щоб поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп.

«Домашні» групи:

Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал. Бажано обрати в групі головуючого, тайм — кіпера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен учасник розуміє зміст матеріалу.

«Експертні» групи:

Після того як учитель об'єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з тієї теми, яку вивчали в «домашній» групі. Учні по черзі намагаються за визначений учителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів нових груп та сприйняти нову інформацію від них.

На уроках математики цей метод можна доцільно використовувати як при вивченні нового матеріалу, так і на закріплення матеріалу, з яким учні були ознайомлені на попередньому уроці.

«Коло ідей»

Цей метод є ефективним у вирішенні гострих суперечливих питань та базовим для створення списку загальних ідей.

Метою методу є залучення всіх учасників до дискусії. Він дозволяє уникнути ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію з проблеми.

Порядок проведення:

1. Учитель висуває дискусійне питання та пропонує його обговорити в кожній групі.

2. Після того як вичерпано час на обговорення, кожна група доповідає всьому класу лише один аспект того, що вони обговорювали.

3. Групи висловлюються по черзі, поки не будуть заслухані всі доповіді.

4. Під час обговорення теми складають список запропонованих ідей та записують його на дошці.

Цей метод можна ефективно застосовувати при роботі над будь-якою темою, що викликає в учнів багато суперечностей та питань.

«Акваріум»

Ефективним методом розвитку вміння вести дискусію є «Акваріум».

Після того як учитель розподілив учнів на дві-чотири групи й запропонував їм завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу, утворивши внутрішнє коло. («Акваріум»).

Всі учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Всі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням.

Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

· прочитати вголос ситуацію;

· обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;

· дійти спільного рішення.

На цю роботу групі дають 3—5 хвилин. Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення. Після закінчення часу група займає свої місця, а вчитель ставить класу запитання:

· Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

· Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

· Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група, яка обговорює наступну ситуацію (проблему). Всі групи по черзі мають побувати в «Акваріумі», і результати роботи кожної з них мають бути обговорені в класі.

Цей метод доцільно використовувати на етапі систематизації та узагальнення, де учні будуть обговорювати певні проблеми, і зможуть ще краще засвоїти поданий матеріал.

Застосування інтерактивних технологій — це дуже важка та кропітка праця вчителя. Вчитель має вміти організовувати таку роботу та мати всі необхідні для цьогознання. Суттєво полегшують роботу вчителя комп`ютерні технології, а саме інерактивна дошка, яка зараз стає все більш і більш попульрною, і є в багатьх школах.

Звичайно не всі вчителі використовують ці технології, і не всі використовують ці методи, проте якщо вчитель, все ж таки, використовує на своїх уроках ці методи, то це прекрасно. За допомогою них — класний колектив стане більш дружний та вихований, вони вмітимуь говорити, висловлювати свою думку, відстоювати неї, вони навчаться слухати один одного, а також, вонинавчаться самостійно здобувати нові знання.

1.3 Структура інтерактивного уроку математики О.І Пометун, Л. В. Пироженко [28, ст. 82] зазначають, що структура інтерактивного уроку зазвичай складається з 5-ти елементів:

1) мотивація діяльності;

2) оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;

3) надання необхідної інформації;

4) інтерактивна вправа, завдання — основна частина заняття;

5) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Інтерактивний урок потребує ретельної підготовки, вчитель має вирішити, яку саме з інтерактивних технологій треба застосувати. Співвіднесення потребують тема та мета уроку, вікові та індивідуальні особливості учнів, ступінь їхньої підготовленості до роботи на уроці зі застосуванням інтерактивних технологій навчання. Треба з’ясувати, у який спосіб будуть представлені тема інтерактивного уроку, очікувані навчальні результати, мотивація навчальної діяльності; яка додаткова література та матеріали знадобляться для проведення уроку; у який спосіб будуть відтворені комфортні умови на уроці, атмосфера співтворчості, позитивної взаємозалежності учнів, які саме вправи та завдання будуть запропоновані учням для реалізації цієї мети; у який спосіб на уроці будуть створені малі групи, якщо буде використаний цей метод навчання; у який спосіб будуть підведені підсумки уроку, проаналізована рефлексія; у який спосіб будуть контролюватися і оцінюватися досягнення учнів тощо.

Вступна частина інтерактивного уроку містить формулювання теми уроку та очікуваних навчальних результатів, етапу мотивації навчальної діяльності, за необхідності - узгодження правил поведінки на інтерактивному уроці, з проведенням інструктажу щодо послідовності дій на занятті. Правила роботи в групі можуть містити наступні пункти: бути доброзичливим, ініціативним, активним. Кожен учасник має право на висловлення власної думки, зобов’язаний поважати думки і точку зору інших членів інтерактивного заняття; висловлюватися після підняття руки, не переривати інших тощо. Мета етапу мотивації - збудити зацікавленість темою, кожен учень має сприйняти тему, пропустивши її «крізь себе», особисту свідомість та емоційно-ціннісну сферу. Учитель може використати на цьому етапі прийоми бесіди, зачитування фрагменту тексту, викладу невеликої історії, застосувати наочність або технічні засоби навчання для демонстрації уривка з фільму, випробувати нескладну інтерактивну технологію, наприклад, «асоціативний кущ», «мікрофон» тощо. За необхідності можна використати вправи на позбавлення від емоційних та комунікативних затискачів, установлення атмосфери доброзичливості, співтворчості, співпраці, позитивної взаємозалежності учнів тощо.

Основна частина інтерактивного уроку — це виконання інтерактивного завдання із застосуванням конкретної інтерактивної технології навчання. Оскільки навчання із застосуванням інтерактивних технологій має своєю основою суб'єктний досвід кожного учня і сукупний досвід групи учнів в цілому, першим етапом у роботі буде з’ясування позицій учнів щодо заявленої теми та проблеми, висловлення учнями свого ставлення щодо ситуації, яка склалася, ідей та думок.

Результатом ефективної роботи на першому етапі є плавний перехід до другого етапу — об'єднання учнів у групи з різним кількісним складом, але з однаковою або схожою позицією учнів з проблеми, з подальшою організацією комунікації поміж групами. На третьому етапі роботи викладач разом з учнями з’ясовує, що саме для висловлених поглядів та переконань є спільним за суттю, та чим саме ці точки зору різняться одна від одної. Кожна зі сторін обговорення намагається переконати та знайти необхідні аргументи на підтримку їхньої позиції. Навзаєм члени інших груп надають власні контраргументи з метою наповнення своєї позиції новим змістом, формування нової якості, чи то, навіть, нового складу груп.

Останнім етапом уроку є проведення рефлексії та підведення підсумків уроку, співставлення очікуваних результатів із здобутими. Рефлексія (від. лат. reflexio — навернення) — процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів.

Рефлексія — джерело внутрішнього досвіду, спосіб самопізнання і необхідний інструмент мислення. Рефлексія дозволяє учню навернутися до себе, відновити в свідомості послідовність виконаних дій, зміст роботи, з акцентуванням на почуттях, емоційному фоні, що його відчував сам та інші учасники освітнього процесу. (Висловіть свої почуття. Опишіть, що ви відчували? Чому? Що вас вразило, що потішило, що здивувало? Як ви думаєте, що відчували інші члени групи? тощо). Наступним важливим моментом рефлексії є оцінювання своєї діяльності на уроці, своїх досягнень. (Що саме допомогло виконати інтерактивне завдання? Як ви оцінюєте свою роботу? Роботу групи? Які аргументи були найбільш переконливими? Чи виявляли ви активність, ініціативу, якщо «ні», то що саме завадило? Чи висловлювали ви нові ідеї, розвивали думки інших учасників? тощо).

Хочемо зазначити, що рефлексія є супутником кожного етапу інтерактивного уроку, ігнорування процесу рефлексії, здатне звести ефективність інтерактивного уроку до мінімальних показників, тому одним із компонентів готовності виступає рефлексивний компонент готовності майбутніх учителів початкових класів до застосування інтерактивних технологій навчання. Зупинимося на понятті «рефлексія», «педагогічна рефлексія», види рефлексії, структура проведення рефлексії, труднощі, що можуть спіткати вчителя початкових класів під час організації та проведенні рефлексії докладніше.

Висновки до першого розділу Отже, інтерактивні технології - це творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів. Інтерактивне навчання — це таке навчання, за допомогою якого учні в процесі бесіди, дисусії, розмові одержують нові знання, закріплюють та узагальнюють їх.

Таке навчання приносить найбільших результатів (до 90%), це доведено Національним тренінговим центром, і висвітлено в так званій «Піраміді навчання».

За умов такого навчання кожен учень відчуває себе залученим до всієї роботи та необхідним. Учні вчаться вільно висловлявати свої думки, не боятись говорити, та вміти слувахить інших.

Існує велика кількість інтерактивних методів. Кожен вчитель має обрати ті, які будуть відповідити віковим та індивідуальним особливостям учнів, а також які будуть відповідати певному завданню.

Щодо структури інтерактивного уроку ми можемо константувати, що вчитель в молодшій школі не дотримується її повністю, а лише використовує її деякі елементи та методи. Вчитель має ретельно продумувати проведення кожного етапу уроку.

інтерактивний урок дискусійний

Розділ ІІ. Педагогічні умови підвищення ефективності формування в молодших школярів математичних знань використовуючи інтерактивні технології

2.1 Підготовка вчителя до роботи з інтерактивними технологіями Проведення уроків із застосуванням інтерактивних технологій опрацювання дискусійних питань потребує ретельної підготовки вчителя. Передусім це стосується вибору теми дискусії, чіткого формулювання суперечливих та дискусійних питань; продумування мети дискусії; питань, які сприяють активізації діяльності учнів з вирішення завдання; детального обґрунтування висловлюваних тверджень, добору аргументів, продумування плану дискусії тощо. Вчитель певним чином керує навчальною дискусією, створює атмосферу доброзичливості, взаємної підтримки та довіри, відкритості, співтворчості, співпраці, але перш за все педагог має кваліфіковано керувати процесом пошуку істини учнями.

Навчання під час дискусії складається з трьох етапів: вступну частину, основну та заключну.

У вступній частині формулюється проблема, завдання цього етапу — викликати зацікавленість, спонукати учнів до вирішення дискусійного питання. Основний етап — найтриваліший за часом, вчителю відводиться роль спостерігача, керівника. Твердження, що формулюються учнями з теми дискусії, мають бути продуманими, аргументованими, обґрунтованими, недвозначними, глибокими; проблему треба проаналізувати у різних вимірах, під певними кутами зору. Під час дискусії необхідно дотримуватися регламенту, визначеного для кожного етапу роботи, навчити учнів працювати у певних часових обмеженнях.

Величезне значення приділяється заключному етапу — підведенню підсумків дискусії. Підсумок дискусії - вирішення проблеми, однак результат може бути або узгодженим, або різнитися; учасники дискусії можуть не дійти єдиної думки. Під час підведення підсумків необхідно наголосити, чому саме учасники обговорення не дійшли згоди, не знайшли єдиного, спільного рішення; визначити, які саме аргументи були найбільш переконливими, які з них обстоювали різні точки зору. Також треба з’ясувати, чи були виявлені в ході дискусії учні, які змінили своє ставлення до проблеми, свою позицію, та з якої саме причини. Наостанок підводяться підсумки дискусії з точки зору її змістовності, дотримання правил дискусії, форми її проведення, учні осмислюють, рефлексують, усвідомлюють набутий ними внутрішній досвід.

Учитель буде здатний застосувати у своїй педагогічній діяльності інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань за умов:

1) високопрофесійної особистої педагогічної, психологічної, методичної, теоретичної, практичної підготовки до процесу застосування інтерактивних технологій навчання певного типу;

2) високої ерудиції, обізнаності з обговорюваної проблеми;

3) якщо вчитель має позитивний досвід застосування в навчальному процесі інтерактивних технологій опрацювання дискусійних питань;

4) оволодіння організаційними, управлінськими вміннями, навичками проведення дискусії.

2.2 Труднощі у проведенні інтерактивного уроку У процесі підготовки та проведення інтерактивних уроків вчитель може зіткнутися з певними труднощами:

1. Слабке навчально-методичне забезпечення освітнього процесу початкової школи.

2. Недостатня кількість педагогічної, психологічної, методичної літератури з інтерактивних технологій навчання, особливостей їх застосування в початковій школі.

3. «Важкий старт» — застосування інтерактивних технологій навчання у роботі з молодшими школярами, оскільки учні не навчені працювати в групах, їх комунікативні уміння не розвинені, процес взаємного навчання в класі не налагоджений тощо.

4. Учителю складно встановити зворотний зв’язок з молодшими школярами, контролювати навчальний процес.

5. Спочатку учителю складно оцінити результативність уроку, особливо навчальні, особистісні досягнення кожного з молодших школярів.

6. Оскільки провідним видом діяльності в дошкільному віці є гра, то вчителю початкових класів треба закцентувати увагу молодших школярів на освітніх цілях інтерактивних уроків, а особливо при застосуванні інтерактивних технологій ситуативного моделювання, які сприяють включенню учнів в ігрову діяльність, ігрове моделювання явищ, що досліджуються.

Висновки до другого розділу Проведення інтерактивних уроків з обговоренням дискусійних питань потребує ретельної підготовки вчителя. Він овинен обрати тему дискусії, підібрати суперечливі дисусійні питання, продумати мету цієї дискусії.

Вчитель повинен чітко контралювати весь хід дискусії. Вчитель зможе проводити такі уроки за певних умов: високопрофесійної особистої педагогічної, психологічної, методичної, теоретичної, практичної підготовки до процесу застосування інтерактивних технологій навчання певного типу; високої ерудиції, обізнаності з обговорюваної проблеми; якщо вчитель має позитивний досвід застосування в навчальному процесі інтерактивних технологій опрацювання дискусійних питань; оволодіння організаційними, управлінськими вміннями, навичками проведення дискусії.

Також на шляху використання інтерактивних технологій зустрічається чимало труднощів: недостатнє методичне забезпечення, мала кількість необхідної літераури, важкий старт, важкість встановлення зворотного зв`язку, складність оцінювання та важкість концентрації уаги учнів на навчальних цілях уроків.

Загальні висновки Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть сьогодні, вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Критика класно-урочної системи найчастіше пов’язана з пасивністю учнів на уроках та відсутністю інтересу до навчання, зниження якості знань, перевантаженням дітей домашніми завданнями й уроками, з тим, що навчальні заняття шкідливо впливають на здоров’я школярів.

Процес реформування освіти в Україні, який мав би усунути вади, насправді часто зводиться до спроб введення нового змісту в рамках старої системи. Адже проблеми радянської системи освіти, що була спрямована значною мірою на інформаційні цілі, автоматично переноситься на сучасний розвиток школи. Вносяться зміни в навчальні плани та програми, проте ці заходи істотно не впливають на якість навчання.

Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Адже обсяг знань не може зростати до безкінечності. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання «як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в навчальному процесі». Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості.

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології інтерактивного навчання. Ось чому ми спробували показати переваги інтерактивних уроків математики в початковій школі.

Список використаних джерел

1. Беспалько В. П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения / В. П. Беспалько. — М.: Изд-во Ин-та проф.обр. Мин.обр. России, 1995. — 336 с.

2. Бєкірова Л. Е. Стан і проблеми формування готовності вчителів початкових класів до застосування інтерактивних технологій навчання / Л. Е. Бекірова // Зб. наук. пр. / редкол.: Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін. — Запоріжжя, 2007.

3. Богданович М. В. Математика: Підруч. для 2 кл. — К.: Генеза, 2012. — 160с.

4. Богданович М. В. Математика: Підруч. для 1 кл. — К.: Генеза, 2012. — 160 с.

5. Богданович М. В. Методика викладання математики в початкових класах: навч. посіб. / М. В. Богданович, М. В. Козак, Я. А. Король. — 2-е вид., перероб. і доп. — Тернопіль: Навч. кн. — Богдан, 2001. — 368 с.

6. Букатова В. М. Я иду на урок: хрестоматия игровых приёмов обучения: кн. для учителя / В. М. Букатова, А. П. Ершова. — М.: Изд-во «Первое сентября», 2000. — 224с.

7. Букатова В. М. Я иду на урок: хрестоматия игровых приёмов обучения: кн. для учителя / В. М. Букатова, А. П. Ершова. — М.: Изд-во «Первое сентября», 2000. — 224с.

8. Васильева Л. Я. Роль ігрових технологій у навчанні // Науковий вісник МДПУ. Педагогічні науки. — Вип.ІІІ. — Т.І. — Миколаїв, 2000. — № 3. — С.169−175.

9. Виленкин Н. Я., Петерсон Л. Г. Математика: 1 класс: в 4-х ч. — М.: Изд-во ВШМФ «Авангард», 1993. — 127с.

10. Гнеденко Б. В. О математических способностях и их развитии // Математика в школе. — 1982. — № 1. — С.31−37.

11. Головань Н. О. Ми готові до школи? — Кіровоград: Державне центрально-українське видавництво, 1993. — 72с.

12. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»). — К.: «Райдуга», 1994. — 61с.

13. Державна програма «Вчитель» // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. — 2002. № 10. — К. — С. 4−32.

14. Державний стандарт початкової загальної освіти // Почат. освіта. — 2000. — № 47. — С. 3−32.

15. Державний стандарт початкової загальної освіти. Затв. Постановою Каб. Міністрів від 20.04.2011р. — № 462

16. Державний стандарт початкової загальної освіти. Затв. Постановою Каб. Міністрів України від 16.11.2000р. — № 1717 //Освіта України. — 2000. — № 50. — 32с.

17. Друзь Б. Г. Творчі вправи з математики для початкових класів: Посібник для вчителів. — К.: Рад. шк., 1988. — С.119, 122.

18. Дубинчук О. С., Маслова Г. Г., Дутко Л. П. Збірник вправ з математики для 1−3 класів. — К.: Рад. шк., 1977. — 96с.

19. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи/ Упорядн. Стребна О. В., Соценко А. О. — Х.: Вид. група «Основа», 2005. — 176 с. — (Б-ка журн. «Початкове навчання»; Вип.4(16)).

20. Истомина Н. Б. Активизация учащихся на уроках математики в начальных классах: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1985. — 64с.

21. Истомина Н. Б. Методика обучения математике в начальних класах: учеб. пособие для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений / Н. Б. Истомина. — М.: Издат. центр «Академия», 2002. — 288с.

22. Истомина Н. Б. Практикум по методике преподавания математики в начальных классах / Н.Б. истомина. Л. Г. Лахотина, Г. Г. Шмырева. — М.: Просвещение, 1986. — 175 с.

23. Коваль Л. В., Скворцова С. О. Методика навчання математики в початковій школі: теорія і практика: Підручник для студентів за спеціальністю 6.10 100 «Початкове навчання», освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» [2-ге вид., допов. і переробл]- Харків: ЧП «Принт-Лідер», 2011. — 414 с.

24. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи: метод. рек. / Бібік Н.М., Савченко О. Я, Байбара Т. М., Вашуленко М. С. та ін. — К.: Почат. шк., 2002. — 128с.

25. Кочина Л. П., Листопад Н. П. Математика, 1 кл.: Пробний підручник для серед. загальноосвіт. шк. — К.: Літера ЛТД, 2001. — 144с.

26. Методичний посібник для вчителів початкової школи /О.І. Пометун, Л. В. Пироженко, О.А. Біда та ін. — Тернопіль:Навчальна книга — Богдан, 2011. — 304 с;

27. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, прак-тика, досвід. — К.: А. П. Н.; 2002

28. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посіб. / О.І. Пометун, Л. В. Пироженко. — К.: Вид-во А.С.К., 2004. — 192 с.

29. Сисоєва С.О. Інтерактивні технології начання дорослих: начально-методичний посібник/ Сисоєва С.О. НАПН України, Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих. — К.: ВД «ЕКМО», 2011. 320с.

30. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість: моногр. / С. О. Сисоєва. — Х.; К.: Книжк. вид-во. «Каравела», 1998. — 150 с.

31. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість учителя: визначення, теоретична модель, функції підготовки //Педагогіка і психологія. — 1998. — № 2. — С.161−172.

32. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня. — К.: Полиграфкнига, 1996. — 406 с.

33. Сисоєва С. О. Проблема підготовки вчителя до впровадження особистісно орієнтованих педагогічних технологій / С. О. Сисоєва // Наукові праці: зб. — Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. — Т.13: Педагогіка. — С. 26−31.

34. Сисоєва С.О. Теоретичні і методичні основи підготовки вчителя до формування творчої особистості учня: автореф. дис. … д-ра пед. наук: 13.00.04 / С.О. Сисоєва. — К., 1997. — 35 с.

35. Сисоєва С.О. Технологізація освітньої діяльності в умовах неперервної професійної освіти / С.О. Сисоєва // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. — К.: Віпол, 2000. — С. 249−273.

36. Математика. 2 клас. Навчальний зошит: У 3 ч. / С. О. Скворцова, О.В. Онопрієнко. — Ч.2. — Х.: Видавництво «Ранок», 2012. — 112 с.: іл.

37. Математика. 2 клас. Навчальний зошит: У 3 ч. / С. О. Скворцова, О.В. Онопрієнко. — Ч.1. — Х.: Видавництво «Ранок», 2012. — 80 с.: іл.

38. Скворцова С. О. Математика 1 клас: Експериментальний навчальний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів: У 4 ч. / С. О. Скворцова, О.В. Онопрієнко. — Ч.1. — Х.: Вид-во «Ранок», 2011. — 80 с.: іл.

39. Скворцова С. О. Математика 1 клас: Експериментальний навчальний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів: У 4 ч. / С. О. Скворцова, О.В. Онопрієнко. — Ч.2. — Х.: Вид-во «Ранок», 2011. — 80 с.: іл.

40. Скворцова С. О. Математика 1 клас: Експериментальний навчальний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів: У 4 ч. / С. О. Скворцова, О.В. Онопрієнко. — Ч.3−4. — Х.: Вид-во «Ранок», 2011. — 80 с.: іл.

41. Співаковський О.В., Петухова Л.Є., Коткова В. В. Інформаційно-комунікаційні технології в початковій школі: навч.-метод. посіб для студентів напряму підготовки «Початкова освіта" — Херсон: ХДУ, 2011.-272с.

42. Хоружа Л. Л. Етична компетентність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика / Людмила Леонідівна Хоружа. — К.: Преса України, 2003. — 319 с.

Додатки Урок з математики 1 клас.

Тема. Додавання і віднімання в межах 10. Розрізнення фігур Мета: вчити учнів додавати і віднімати в межах десяти, розв`язувати задачі на зменшення та збільшення на кілька одиниць; розвивати логічне мислення, обчислювальні навички; виховувати повагу до співрозмовника.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Пролунав дзвінок ;

Починаємо урок.

Працюватимем старанно, Щоб почути у кінці,

Що у нашім першім класі

Діти — просто молодці.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Очікування.

— Сьогодні на уроці ми з вами продовжимо вивчати додавання та віднімання в межах 10, а також бдемо розв`язувати різні задачі.

Будьте уважними та активними. А якщо щось буде незрозуміло — одразу запитуйте.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Робота над задачею. (робота в трійках)

Було — 6

Продали — 3

Залишилось -?

(Умова з`являється на інтерактивній дошці)

Розглянь малюнок. Скільки ялинок було? Скільки продали? Склади задачу. Повідом її умову і запитання. Розв`яжи задачу усно.

— Повторимо складові задачі для подальшої успішної роботи. (Умова, питання, розв’язок, відповідь.)

Учні працюють

— Відповіді учнів Підсумок задачі

— Скільки ялинок було?

— Скільки продали?

— Яке питання задачі?

— Скільки ялинок залишилось?

— За допомогою якої дії ви це дізнались?

1. Розв`язування прикладів (Робота з сигнальними картками + робота в парах)

6+3−4=5

1+4+4=9

6+4−3=7

0+2+4=6

7−4+2=5

5−4+3=4

2+4−3=3

1+3−2=3

Учні виконують приклади в парах. Після цього я називаю відповіді, а учні погоджуються, чи не погоджуються зі мною, за допомогою сигнальних карток.

3. Кругові приклади (мікрофон)

5+4=9

9−3=6

6−2=4

4−4=0

0+7=7

7−2=5

Фізкультхвилинка Біжить півень з причілку, Нагукує лічилку:

Встати з-за парт.

— Раз, два — курчата, Присісти.

Три, чотири — зайчата, Пострибати.

П’ять, шість — гусаки, Повороти та нахили голови.

Сім, вісім — їжаки, Нахилитися вперед, присісти.

Дев’ять, десять — йде лисиця, Крокування на місці.

Нам ховаться — їй жмуриться.

Сісти за парти.

ІV. Закріплення знань.

1. Робота над задачею (Робота в парах) У білочки було 5 горіхів і 2 гриби. Вона знайшла ще 3 горіхи. Скільки горіхів стало в білочки?

Було — 5 гор. і 5 гр.

Знайшла — 3 гор.

Стало —? гор.

Учні працюють Підсумок задачі:

— Що було у білочки?

— Скільки було горіхів?

Скільки — грибів?

Скільки горіхів ще знайшла білочка?

Скільки стало горіхів у білочки?

2. Порівняння виразів (по варіантах)

1 варіант

6+2 8

9−2 5

2 варіант

4+2 7

8−2 4

Двоє учнів біля дошки. Після виконання перевірка.

V. Домашнє завдання.

Додому вам буде вправа 6 на сорінці 63.

Вам потрібно знайти схожі і зайві фігурки.

Перепишіть завдання з дошки.

VІ. Підсумок уроку. Рефлексія.

— Що ми робили сьогодні на уроці?

— Чи все ви засвоїли?

— Ви впевнені що зможете самостійно розв`язувати такі прклади, вирази та задачі?

Урок з математики 2 клас.

Тема. Додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток.

Мета: вчити учнів додавати і віднімати двоцифрові числа з переходом через десяток, розв`язувати задачі на зменшення та збільшення на кілька одиниць, та на знаходження суми; розвивати логічне мислення, обчислювальні навички; виховувати повагу до співрозмовника.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Хочу побажати вам гарного уроку, Щоб було цікаво всім нам працювати, Щоб хотіли дуже всі відповідати.

Щоб допомагало вам вміння міркувати

І дванадцять балів легко заробляти.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Очікування.

— Сьогодні на уроці ми з вами продовжимо вивчати додавання та віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток, а також бдемо розв`язувати різні задачі.

Будьте уважними та активними. А якщо щось буде незрозуміло — одразу запитуйте.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Робота над виразом. (робота в трійках) Знайди суму 20+а, якщо а=10, а=17

Учні працюють

— Відповіді учнів Підсумок

— Яке число ви додавали першим?

— Як ви його додавали?

— Яке число ви додавали другим?

— Як ви його додавали?

2.Розв`язування прикладів (Мікрофон)

17+18=35

10+14=24

18+14=32

18+19=37

10+15=25

2. Розв`язування задачі (Робота в парах)

2 ведмедики стоять спиною один до одного. Відстань між ними 20 кроків. Яка відстань буде між ведмедиками, якщо кожен зробить уперед 27 кроків?

Учні працюють Обговорення Підсумок:

— На якій відстані стояли ведмедики?

— Скільки кроків зробив кожен ведмедик?

— Яка відстань між ними стала?

— За допомогою яких дій ви це дізнались?

Фізкульт хвилинка Шість веселих ластівок Прилетіли на урок.

Перша весело літає,

Гарно крильцями махає.

Друга голову схилила, Підняла угору крила.

Третя, швидка і завзята, Стала голівкою кивати.

А четверта не вгаває,

Все кружляє і кружляє.

П’ята ластівка мала Серед класу танцювала.

Шоста тихо крила склала

І на місце стала.

ІV. Закріплення знань.

1. Робота над задачею (Робота в парах) Суміш для укладання цегли містить 13 кг цементу, а піску — на 29 кг більше. Решту становить вода. Скільки всього кілограмів цементу і піску в суміші?

Цемент — 13 кг Пісок — ?, на 29 кг більше Вода — решта Учні працюють Обговорення Підсумок задачі:

— Скільки кілограмів цементу містить суміш?

— А кільки кілограмів піску?

— Скільки всього кілограмів цементу і піску в суміші?

— За допомогою якої дії ви дізнались результат?

— Яка маса суміші, якщо водивзяли 15 кг?

— За допомогою якої дії ви дізнались результат?

2. Обчислити вираз (Робота в трійках)

48+27 — розв`язати вираз і пояснити обчислення Учні працюють Обговорення Підсумок:

— На які доданки ми розкладаємо числа?

— Розкажіть послідовністьваших дій.

3. Смостійна робота Побудуй такий прямокутник, ширина якого 3 см, щоб його можна було поділити на 2 квадрати.

Перевірка. Обгрунтування своєї думки.

4. Робота над задачею (Робота в трійках) У швейній майстерні 18 котушок сірих ниток, білих — на 26 котушо більше, ніж сірих, а чорних — на 37 більше, ніж білих. Скільки котуок чорних ниток?

Сірі - 18 кот.

Білі - ?, на 26 більше Чорні - ?, на 37 більше Учні працюють Обговорення Підсумки:

— Скільки було котушок сірих ниток?

— А білих?

— За допомогою якої дії ви це дізнались?

— Скільки було чорних ниток?

— За допомогою якої дії ви це дізнались?

V. Домашнє завдання.

Додому вам буде вправа 284 на сорінці 49.

Перепишіть завдання з дошки.

VІ. Підсумок уроку. Рефлексія.

1. Що ми робили сьогодні на уроці?

2. Чи все ви засвоїли?

3. Ви впевнені що зможете самостійно розв`язувати такі приклади, вирази та задачі?